14.10.2022 Покров Пресвятої Владичиці нашої Богородиці

13 жовтня, напередодні свята Покрова Пресвятої Богродиці, митрополит Миколаївський і Очаківський Питирим звершив всенічне бдіння в Свято-Покровському Красногірському Золотоніському жіночому монастирі. Наступного дня Владика очолив Божественну літургію.

Правлячому архієрею Миколаївської єпархії співслужили митрополит Черкаський і Канівський Феодосій, архієпископ Гурій (Кузьменко), вікарій Київської митрополії архієпископ Васльківський Миколай та вікарій Черкаської єпархії архієпископ Зотоніський Іоанн.

За богослужінням молилися насельниці Свято-Покровської Красногірської обителі на чолі з ігуменею Аренією, а також настоятельска Свято-Миколаївського Лебединського монастиря ігуменя Ніколая з сестрами.

Після Літургії відбувся чин славлення перед іконою Покрови Пресвятої Богородиці та Хресний хід навколо монастирських храмів з читанням Євангелія і кропленням численних вірян свяченою водою.

На завершення богослужіння митрополит Питирим звернувся до присутніх зі словом проповіді та подякував митрополиту Черкаському і Канівському Феодосію за запрошення служити разом у стінах Красногірського монастиря, а владика Феодосій, в свою чергу, подякував митрополиту Питириму та архіпастирям за соборну молитву.

Історична довідка:

До 1790 Красногірський монастир був чоловічим. У 1786 році, після виходу ряду царських указів про секуляризацію монастирських земель і скорочення числа монахів, Красногірський монастир був виведений зі штату монастирів. Але вже в 1790 році Указом Святійшого Синоду на його місце було переведено Київський Іоанно-Богословський дівичий монастир. З тих пір обитель існує, як жіноча.

1922 року більшовики пограбували й закрили Красногірський монастир, вигнавши понад 700 черниць та послушниць. На території обителі розташувався інвалідний будинок, а всі святині були передані до Черкаського міського музею.

Відновлення монастиря збіглося з початком війни з нацистською Німеччиною, у листопаді 1941 року. В обителі тоді було близько півтора десятка черниць. Значне поповнення черниць відбулося на початку 60-х років ХХ століття, під час чергової хвилі гонінь на церкву. Остаточне відродження монастиря почалося наприкінці перебудови.

На даний час в монастирі подвизаються близько 120 насельниць.