Преподобний Феофіл Київський
Преподобний Феофіл зазвичай пересувався по місту на возі, у який був запряжений бичок з позолоченими рогами.
При цьому старець ніколи не сідав попереду, а завжди ззаду, спиною до бика і, укріпивши на возі маленький аналойчик, опускався на коліна і читав улюблений Псалтир. Але ось що дивно. Бичок не мав ніякої упряжі, ні віжок, одне тільки ярмо, і точно подумки передбачав наміри свого господаря, без усяких з його боку вигуків і підганянь доставляв старця саме туди, куди йому була потреба: або на Поділ, у Братський монастир, або у святу Лавру. І такий, кажуть, розумник був - нізащо на камінь не наїде, а побачить горбок, вибоїну або канаву, неодмінно стороною обмине, щоб угодника не потрясти.
Історія бичка така: Коли Феофіла приїхав провідати Іван Катков, то, посповідавшись і розповідаючи старцеві про свої справи, згадав і про придбаного ним молодого бичка, вельми непокірної вдачі.
- Купив я, батюшка, бичка. Думав для себе залишити, та не знаю, що з ним і робити: одурів, скотина, зовсім, на всіх із рогами лізе. Хочу зарізати, та шкода.
- А ти мені його подаруй.
- Вам?.. Помилуй Боже, та до нього й приступити не можна! Скільки людей уже скалічив...
- Дуже просто. Підійди до нього і скажи йому: "Відтепер ти не мій, а отця Феофіла. Збирайся в гості до нього..."
М'ясник так і зробив. Підійшов, повернувшись додому, до бичка, повторив сказані старцем слова, і бичок, що досі пирчав і озвірів, став лагідним, як ягня: смиренно став пеститися і лизати господареві руки.
Отримавши бичка, блаженний змайстрував собі невеличкий зручний віз, ззаду якого влаштував на обручах криту парусиною будочку, і став подорожувати на «бойкуні» містом.
...
Коли Феофіл впав у немилість, у нього відібрали бичка і відправили в економію, долучивши до лаврської отари, а самому блаженному заборонили з'являтися в Голосіївській пустині, а водночас і бродяжити. Але відтоді, як бичка помістили в монастирську отару, почала вмирати худоба. Коли ж його видалили зі стійла, то, на загальний подив, падіж худоби негайно ж припинився. Бичка відвели в Китаїв і повернули його власникові. Отримавши назад свого «бойкуна», блаженний того ж дня позолотив йому роги та спокійнісінько став продовжувати свої щоденні подорожі...
Конспект-переклад зроблено з наступного тексту:
не потрясти.
Когда Феофил впал в немилость, у него отобрали бычка и препроводили в экономию, присовокупив к лаврскому стаду, а самому блаженному запретили появляться в Голосеевской пустыне, а вместе с тем и бродяжничать. Но с того дня, как бычок был помещен в монастырское стадо, появился такой необычный падеж скота, что лаврский эконом потерял всякое самообладание и положительно не знал, что ему делать. Стали приглашать ветеринарных врачей, предполагая, что в стаде появилась эпидемическая болезнь, но врачи, осмотрев животных, нашли их без всяких существенных повреждений. Между тем скот продолжал падать. Тогда более глубокомысленные решили доложить об этом митрополиту Филарету. Владыка позвал эконома и поинтересовался, с которого дня начался падеж скота. Эконом ответил, что с того самого дня, как отобрали быка у Феофила и присоединили к общему стаду. «Вот как!» – воскликнул Владыка и приказал немедленно удалить из стойла быка. Когда это было сделано, то, к общему удивлению, падеж скота тотчас же прекратился, Бычок же был отведен в Китаев и возвращен своему обладателю. Получив обратно своего «бойкуна», блаженный в тот же день позолотил ему рога и преспокойно стал продолжать свои ежедневные путешествия…»
Да, поистине: «Познал вол владельца своего (Ис.1:3)»
(Из кн.: Свящ. Владимир Зноско. «Христа ради юродивый иеросхимонах Феофил, подвижник и прозорливец Киево-Печерской лавры»)
У Мережі можно знайти, наприклад, за цим посиланням:
http://ecoethics.com.ua/old/b08/10.html
Прошу молитв за грішного раба Божого Олександра.