Підвищення ефективності діяльності підприємства: стратегія і тактика менеджменту - Менеджмент и трудовые отношения дипломная работа

Главная

Менеджмент и трудовые отношения
Підвищення ефективності діяльності підприємства: стратегія і тактика менеджменту

Теоретико-методичні основи ефективності господарської діяльності підприємства. Загальна характеристика, аналіз доходів та витрат підприємства Новопетрівської філії СТОВ ім. Шевченко "Агросвіт". Сутність впливу ціни на рентабельність виробництва.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ, НАУКИ МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
"КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Спеціальність «Економіка підприємства»
Кафедра економіки агропромислових формувань
«Підвищення ефективності діяльності підприємства: стратегія і тактика менеджменту»
(на матеріалах Новопетрівська філія СТОВ ім. Шевченко «Агросвіт» )
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЕФЕКТИВНОСТІ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
1.1 Теоретико - методичні основи ефективності господарської діяльності підприємства
1.2 Доходи і витрати підприємства як основа формування показників економічної ефективності
1.3 Показники оцінки ефективності господарської діяльності підприємств
РОЗДІЛ ІІ. ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА НОВОПЕТРІВСЬКОЇ ФІЛІЇ СТОВ ІМ. ШЕВЧЕНКО „АГРОСВІТ
2.1 Загальна характеристика Новопетрівської філії СТОВ ім. Шевченко «Агросвіт»
2.2 Аналіз доходів та витрат підприємства Новопетрівської філії СТОВ ім. Шевченко «Агросвіт»
2.3 Оцінка ефективності господарської діяльності підприємства Новопетрівської філії СТОВ Ім. Шевченко «Агросвіт»
РОЗДІЛ ІІІ. НАПРЯМИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА НОВЕПЕТРІВСЬКОЇ ФІЛІЇ СТОВ ІМ. ШЕВЧЕНКО „АГРОСВІТ”
3.1 Виявлення резервів підвищення рентабельності
3.2 Обґрунтування напрямів підвищення ефективності господарської діяльності підприємства
3.3 Вплив ціни на рентабельність виробництва сільськогосподарської продукції
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ
Актуальність теми. Підвищення ефективності виробничо-господарської діяльності є провідним завданням економіки кожного підприємства, підкомплексу, комплексу, галузі, регіону. Категорія ефективності сільськогосподарського виробництва в зв'язку з цим є складною тому, що в ній відбивається не тільки дія об'єктивних економічних законів, але і присутні природно-кліматичні чинники, які обумовлюють невизначеність кінцевих фінансових результатів.
В даний час вітчизняні підприємства агропромислового комплексу постійно зустрічаються з проблемами недосконалості нормативно-законодавчої бази, низьким рівнем матеріально-технічного забезпечення, відсутністю достатніх фінансових і інвестиційних ресурсів. У цих умовах завдання підвищення економічної ефективності найповніше вирішується тими суб'єктами підприємницької діяльності, які використовують сировинний потенціал свого регіону, його природно-кліматичні особливості та територіальне розміщення окремих сільськогосподарських галузей, які історично склалися.
Метою даної дипломної роботи є розгляд сучасного стану ефективності господарювання на досліджуваному підприємстві, а також розгляд основних чинників, що впливають на ефективність, визначення шляхів її підвищення.
проаналізувати сучасний стан розвитку виробництва овочів на підприємстві;
розробити рекомендації, направлені на підвищення економічної ефективності господарювання підприємства;
розробити та охарактеризувати на прикладі базового господарства основні напрямки підвищення рівня економічної ефективності виробництва продукції.
Предметом дослідження є теоретичні та практичні питання ефективності господарювання підприємства.
У даній магістерській дипломній роботі використані такі методи економічних досліджень: монографічний; кореляційно-регресивний метод; графічний; аналіз економічних показників; а також такі статистично-економічні методи, як факторний аналіз; індексний.
Об'єктом дослідження виступає Новопетрівська філія СТОВ ім. Шевченко «Агросвіт», що знаходиться в селі Новопетрівка Снігурівського району Миколаївської області.
Основними джерелами інформації для написання дипломної роботи були: річні бухгалтерські звіти сільськогосподарського підприємства; статистична звітність; літературні джерела, в яких висвітлено питання ефективності.
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЕФЕКТИВНОСТІ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ
1.1 Теоретико-методичні основи ефективності господарської діяльності підприємства
Ефективність виробництва є складною економічною категорією, яка відображає дію об'єктивних економічних законів і висвітлює одну з найважливіших сторін суспільного виробництва - результативність. Вона є виразом мети суспільного виробництва.
Особливістю сільськогосподарського виробництва є те, що воно вимагає органічного поєднання і взаємодіє чотирьох факторів - робочої сили, основних засобів, предметів праці і землі. В процесі споживання здійснюється виробниче споживання вказаних ресурсів з метою отримання певних споживних вартостей, спроможних задовольнити відповідні потреби людей. Отже, будь-яке виробництво передбачає витрати ресурсів і одержання певних результатів. Але на однакову кількість витрачених ресурсів підприємства можуть одержувати далеко не однакові за величинами результати. Тобто, різні підприємства ведуть роботу з різною ефективністю (рис. 1.1.).
Рис. 1.1. Формування ефективності виробництва [2,с.397]
Отже, ефективність - це економічна категорія, що відображає співвідношення між одержаними результатами і витраченими на їх досягнення ресурсами, причому при вимірюванні ефективності ресурси можуть бути представлені або в певному обсязі за їх первісною (переоціненою) вартістю (застосовувані ресурси), або частиною їх вартості у формі виробничих витрат (виробничо спожиті ресурси). Якщо при цьому врахувати, що результати виробництва не лише є різноманітними, але й можуть бути представлені в різних формах: вартісній, натуральній, то стає очевидною необхідність в ідентифікації категорії ефективності відповідно до тих аспектів діяльності підприємства, які важливо проаналізувати й оцінити. Враховуючи специфіку сільськогосподарського виробництва, доцільно розрізняти такі види ефективності: технологічну, економічну і соціальну [19,c. 398].
Ефективність - об'єктивна економічна категорія, яка відображає сукупну результативність суспільного виробництва, тобто є кінцевим результатом виробничого процесу після завершення всіх фаз його відтворення [19, с. 75].
Технологічна ефективність -- це результат взаємодії факторів виробництва, що характеризує досягнуту продуктивність живих організмів, які використовуються в сільському господарстві як засоби виробництва. В рослинництві показниками технологічної ефективності є врожайність культур з одиниці посівної площі та основні параметри якості рослинницької продукції (вміст цукру в цукрових буряках, олії -- в насінні соняшнику, білка -- в зерні тощо). Як бачимо, за результат діяльності підприємств бере-
ться валове виробництво певного виду продукції і цей результат зіставляється з ресурсом -- посівною площею культури. Щоб врахувати якість продукції, можна визначити біологічний вихід цукру, олії, білка тощо на гектар посівної площі, помноживши врожайність культури з гектара на відсоток вмісту відповідної органічної речовини (коефіцієнт).
Досягнутий рівень технологічної ефективності виробництва істотно впливає на економічну ефективність, насамперед через існування постійних витрат, на які, як відомо, виробники в короткостроковому періоді впливати не можуть. Важливо й те, що показники технологічної ефективності відображають специфіку й особливості сільського господарства, пов'язані з функціонуванням у цій галузі основного засобу виробництва -- землі і живих організмів як засобів виробництва. Вони дають змогу здійснювати порівняльну оцінку результативності виробництва в динаміці і в територіальному аспекті за окремими підприємствами і регіонами.
Економічна ефективність - це таке співвідношення між ресурсами і результатами виробництва, за якого отримують вартісні показники ефективності виробництва.[15, с.399] При цьому можливі три варіанти вказаного співвідношення:
Ресурси і результати виражені у вартісній формі;
Ресурси - у вартісні, а результати - у натуральній формі;
Ресурси - у натуральній, а результати - у вартісній формі.
Вимірювальну систему економічної ефективності сільськогосподарського виробництва доцільно будувати таким чином, щоб вона була здатна повністю розкривати дві взаємопов'язані і взаємодоповнюючі результативні сторони діяльності аграрних підприємств - раціональність використання ними землі через показники загального ефекту, приведені до одиниці площі сільськогосподарських угідь, і економічність виробництва, показники якої розкривали б, якою ціною одержано цей ефект.
Економічна ефективність охоплює проблему “затрати-випуск”, тобто, вона характеризує зв'язок між кількістю економічних ресурсів, що використані в процесі виробництва певного виду продукції, і кількістю отриманих в результаті виробництва продуктів та послуг. Чим більша кількість продукції отримується від використання ресурсів, тим вищою вважається ефективність суспільного виробництва. При цьому виготовлений суспільний продукт, який є результатом виробництва, повинен відповідати суспільним вимогам.
Для одержання вищого доходу від виробництва певного виду продукції необхідно підвищувати економічну ефективність виробництва даного виду продукції. Підвищення ефективності виробництва означає, що на кожну одиницю витрат і застосованих ресурсів одержують більше продукції, і відповідно, більше доходу. Це має величезне значення для всієї економіки держави, тобто, для всього народного господарства в цілому і для кожного окремо взятого сільськогосподарського підприємства. [2]
Чим менше праці і ресурсів витрачається на вироблення одиниці продукції, тим більшу її кількість можна одержати при тих же засобах. Таким чином, підвищення ефективності сприяє збільшенню виробництва продукції і більш повному задоволенню потреб населення. Із вищесказаного випливає, що ефективність сільськогосподарського виробництва безпосередньо впливає на рівень роздрібних цін на продукти харчування і товари широкого вжитку, виготовлені із сільськогосподарської сировини. Тому, оскільки рівень цін тісно пов'язаний із суспільно необхідними витратами на виробництво продукції, підвищення ефективності й зниження собівартості створюють умови для зниження роздрібних цін на ринку.
Збільшення доходів та рентабельності сільськогосподарських підприємств також залежить від підвищення ефективності виробництва. Чим більше сільськогосподарські виробники виробляють і реалізують продукції, чим нижчою виявляється її собівартість, тим вищими будуть їх доходи, тим більше засобів можуть вони виділити для подальшого розвитку виробництва, а також для підвищення оплати праці робітників та поліпшення соціальних умов на селі. В ринкових умовах вільного підприємництва це є надзвичайно важливим фактором в діяльності сільськогосподарських підприємств, так як розвиток сільськогосподарських підприємств передбачається за рахунок результатів власної діяльності. [3]
Соціальна ефективність - поняття, яке відображає поліпшення соціальних умов життя людей (покращення умов праці і побуту, поліпшення зовнішнього довкілля, підвищення рівня зайнятості і безпеки життя людей, скорочення тривалості робочого тижня без зменшення заробітної плати, ліквідація тяжкої фізичної праці тощо). Соціальна ефективність є похідною економічної ефективності. Вона, за однакових інших умов, буде тим вищою, чим вищого рівня економічної ефективності досягнуто. Досить ґрунтовно про досягнуту соціальну ефективність можна судити за таким показниками, визначеними у динаміці, як питома вага прибутку, направленого на соціальні заходи, в загальній масі чистого прибутку; величина цього прибутку в розрахунку на одного середньооблікового працівника підприємства.
Перш за все необхідно зазначити, що неухильне зростання соціальної ефективності є кінцево метою сукупної виробничо-господарської і комерційної діяльності підприємств. З огляду на це економічна ефективність відносно соціальної слід вважати проміжною. Саме рівень економічної результативності функціонування підприємств слугує матеріальною і фінансовою базою розв'язання будь-яких соціальних проблем. З урахуванням цієї можливої обставини треба оцінювати соціальну ефективність. Проте об'єктивна оцінка соціальної ефективності зараз наражується на істотні труднощі, пов'язані з відсутністю науково-обгрунтованої і загально визнаної методики визначення її рівня. Вочевидь, таке явище зумовлене не лише браком уваги відповідних галузей науки до розв'язання цієї вкрай актуальної проблеми, але й надзвичайною складністю самих соціальних процесів. Тому за цих умов можна старатися на дещо інтуїтивне і емпіричне уявлення про принципові підходи до оцінки соціальної ефективності.
Взагалі, суть проблеми підвищення ефективності виробництва (діяльності) полягає в тому, щоб на кожну одиницю ресурсів (витрат) - трудових, матеріальних і фінансових - досягти максимально можливого збільшення обсягу виробництва (доходу, прибутку). Виходячи з цього, єдиним макроекономічним критерієм ефективності виробництва (діяльності) стає зростання продуктивності суспільної (живої та уречевленої) праці. Кількісна визначеність і зміст критерію відображаються в конкретних показниках ефективності виробничо-господарської та іншої діяльності суб'єктів господарювання.
Формуючи систему показників ефективності діяльності суб'єктів господарювання, доцільно дотримуватись певних принципів, а саме:
1. Забезпечення органічного взаємозв'язку критерію та системи конкретних показників ефективності діяльності;
2. Відображення ефективності використання всіх видів застосовуваних ресурсів;
3. Можливості застосування показників ефективності до управління різними ланками виробництва на підприємстві (діяльності в організації);
4. Виконання провідними показниками стимулюючої функції в процесі використання наявних резервів зростання ефективності виробництва (діяльності).
На основі зазначених принципів, система показників ефективності виробництва має включати кілька груп, які в свою чергу діляться на види:
1. Соціальна ефективність полягає у скороченні тривалості робочого тижня, збільшення кількості нових робочих місць і рівня зайнятості людей, поліпшення умов праці та побуту, стану довкілля, безпеки життя тощо. Соціальні наслідки виробництва можуть бути не лише позитивними, а й негативними (безробіття, посилення інфляції, погіршання екологічних показників).
2. Локальна (комерційна ) ефективність - визначає конкретний результат виробничо-господарської чи іншої діяльності підприємства, унаслідок якої воно має певний зиск (дохід, прибуток).
3. Абсолютна ефективність - характеризує загальну або питому (у розрахунку на одиницю витрат чи ресурсів) ефективність діяльності підприємства за певний проміжок часу.
4. Порівняльна ефективність - відображає наслідки порівняння можливих варіантів господарювання і вибору ліпшого з них; рівень порівняльної ефективності відбиває економічні та соціальні переваги вибраного варіанта здійснення господарських рішень (напрямку діяльності) проти інших можливих варіантів.
Абсолютна й порівняльна ефективність доповнюють одна одну. Визначення економічно найбільш вигідного варіанта господарювання завжди базується на зіставленні показників абсолютної ефективності, а її аналітична оцінка здійснюється порівнянням запланованих, нормативних і фактично досягнутих показників, їхньої динаміки за певний період.
5. Первинна ефективність - це початковий одноразовий ефект, що його одержано внаслідок здійснення виробничо-господарської діяльності підприємства (організації), запровадження прибуткових технічних, організаційних або економічних заходів.
6. Первинна (початкова) ефективність - майже завжди примножується завдяки багатоспрямованому та багаторазовому використанню названих заходів не лише на даному, а й на інших підприємствах, в інших сферах діяльності. Тоді можна казати про так звану мультиплікаційну ефективність, яка виявляється здебільшого в кількох специфічних формах - дифузійному та резонансному ефектак, а також ефектах „стартового вибуху”, супровідних можливостей та акселерації.
- Дифузійний ефект реалізується тоді, коли певне господарського-управлінське рішення, нововведення технічного, організаційного, економічного чи соціального характеру поширюється на інші галузі, унаслідок чого відбувається його мультиплікація (наприклад, перед тим, як метод безперервного розливання рідкого металу знайшов широке застосування в чорній металургії, ним досить тривалий час користувалися на підприємствах кольорової металургії).
- Резонансний ефект має місце тоді, коли якесь нововведення в певній галузі активізує і стимулює розвиток інших явищ у виробничій сфері (наприклад, одержання синтетичного волокна високої якості уможливило виробництво нових видів тканин, а відтак - нових видів одягу тощо).
- Ефект „стартового вибуху” - це своєрідна „ланцюгова реакція” в перспективі. Він можливий за умови, коли певний „стартовий вибух” стає початком наступного лавиноподібного збільшення ефекту в тій самій або в іншій галузі виробництва чи діяльності (наприклад - застосування економіко-математичних методів і моделей в управлінні, виробництві, різних галузях науки).
- У процесі створення будь-яких матеріальних цінностей з'являються супровідні можливості з певним ефектом. Такі можливості виявляються у вигляді різних проміжних і побічних результатів (ефектів), використання виробничих і побутових відходів тощо.
- У будь-якій діяльності має місце також ефект акселерації, який означає прискорення темпів поширення і застосування якогось конкретного позитивного результату.
Межі між окремими формами мультиплікаційної ефективності є досить умовними, рухливими та відносними. Діалектичний взаємозв'язок цих форм полягає в тому, що всі вони разом формують загальний інтегральний ефект від практичної реалізації будь-якого управлінського рішення.
- Синергічна ефективність - виражає такий комбінований вплив сукупності тих чи тих інновацій та фінансово-економічний стан суб'єкта господарювання, коли загальний ефект перевищує суто арифметичну суму впливу на виробництво (діяльність) кожної інновації зокрема, тобто коли кожна інновація посилює вплив усіх інших.
Для досягнення високого рівня ефективності виробництва, необхідно не лише знати, а й застосовувати класифікації чинників її зростання за певними ознаками. Класифікацію чинників зростання ефективності (продуктивності) виробничо-економічних та інших систем діяльності доцільно здійснювати зо трьома ознаками [ 18, с.215]:
- видами витрат і ресурсів (джерелами підвищення);
- напрямами розвитку та вдосконалення виробництва (діяльності);
- місцем реалізації в системі управління виробництвом.
Групування чинників за першою ознакою уможливлює достатньо чітке визначення джерел підвищення ефективності: зростання продуктивності праці і зниження зарплатомісткості продукції (економія затрат живої праці), зниження фондомісткості та матеріаломісткості виробництва (економія затрат уречевленої праці), а також раціональне використання природних ресурсів (економія затрат суспільної праці). Активне використання цих джерел підвищення ефективності виробництва передбачає здійснення комплексу заходів, які за змістом характеризують основні напрями розвитку та вдосконалення виробничо-комерційної діяльності підприємств. Визначальними напрямами є: прискорення науково-технічного та організаційного прогресу (підвищення техніко-технологічного рівня виробництва; удосконалення структури виробництва, організаційних систем управління, форм і методів організації діяльності, її планування та мотивації); підвищення якості та конкурентоспроможності продукції (послуг) тощо.
Отже, ефективність - економічна категорія, що відображає співвідношення між одержаними результатами і витраченими на їх досягнення ресурсами. Одним із показників ефективності є рентабельність, за якої підприємство за рахунок грошової виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) повністю відшкодовує витрати на її виробництво й одержує прибуток як головне джерело розширеного відтворення.
Також можна сказати, що ефективність - це досягнення стратегічного прибутку на кожному етапі розвитку підприємства при забезпеченні фінансової сталості та платоспроможності, оптимального співвідношення рентабельності та ризику.
1.2 Доходи і витрати підприємства як основа формування показників економічної ефективності
У процесі господарської діяльності аграрні підприємства несуть різні витрати. Проте не всі вони включаються у собівартість продукції. З метою забезпечення єдиних методологічних засад формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття у фінансовій звітності, а також дотримання однакових підходів до визначення складу витрат і віднесення їх на собівартість продукції в 2000 р. прийнято Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», в якому названі питання знайшли своє відображення і врегулювання. В загальноекономічному розумінні витрати звітного періоду, згідно з вказаним стандартом, визнаються або як зменшення активів, або як збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. [1]
Витрати, які несуть підприємства в процесі здійснення всіх видів своєї діяльності, є надзвичайно різноманітними. За характером виникнення і функціональним призначенням усі витрати можна поділити на такі групи:
операційні витрати, що виникають в процесі операційної діяльності підприємства;
витрати, що виникають в процесі звичайної діяльності і не є операційними та фінансовими;
Склад операційних витрат є також різноманітним, тому не всі вони включаються до виробничої собівартості продукції (рис. 1.2.).
Рис. 1.2. Склад операційних витрат. [2]
Витрати підприємства - фінансова категорія, що характеризує в грошовій та матеріальній формах оцінку господарської діяльності (підготовка, організація й здійснення процесів виробництва та реалізації продукції, товарів), фінансової й соціальної діяльності. Згідно із Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22 травня 1997 р. (із змінами) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) визначаються як сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які закуповуються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
За напрямами фінансування витрати можна поділити на:
- виробництво і реалізацію продукції;
За джерелами фінансування витрати поділяються на:
- забезпечені власними фінансовими ресурсами;
- здійснені за рахунок залучених коштів.
З точки зору фінансової діяльності до витрат належать усі реально понесені витрати. З позиції оподаткування витрати поділяються на ті, що відносяться на собівартість, і ті, що здійснюються за рахунок прибутку. Із цих позицій до валових витрат відносять лише ті витрати підприємства, без яких процес виробництва й реалізації неможливий.
Вищеназваний закон визначає валовий доход як загальну суму доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, морській економічній зоні, так і за її межами.
Доходи підприємства можна поділити на такі групи:
Від основної (операційної) діяльності - виручка від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг; Прибуток - найважливіша фінансова категорія, що відображає позитивний фінансовий результат господарської діяльності підприємства, характеризує ефективність виробництва і в кінцевому рахунку свідчить про обсяг та якість виробленої продукції, стан продуктивності праці, рівень собівартості. Одночасно прибуток впливає на зміцнення комерційного розрахунку, інтенсифікацію виробництва за будь-якої форми власності. Він є джерелом не лише забезпечення внутрішньогосподарських потреб підприємств, а й формування бюджетних ресурсів держави.
Різнобічне значення прибутку посилюється з переходом економіки України до ринкових умов господарювання. Підприємства недержавної форми власності, отримавши фінансову самостійність і незалежність, мають право вирішувати, на які цілі і в яких розмірах спрямовувати прибуток, що залишився після сплати податків до бюджету й інших обов'язкових платежів і відрахувань.
Прибуток - мета підприємницької діяльності й водночас - джерело витрат для розвитку виробництва. Це одна з основних фінансових категорій ринкової економіки.
У прибутку концентруються фінансові інтереси усіх суб'єктів підприємницької діяльності, він характеризує ефективність виробництва, свідчить про примноження фінансових ресурсів.
Господарюючий суб'єкт самостійно визначає напрям використання тієї частини прибутку, яка залишилася в його розпорядженні. При цьому порядок розподілення й використання прибутку на підприємствах фіксується в його статуті та визначається положенням, розробленим відповідними економічними службами підприємства і затвердженим його керівництвом.
Згідно зі статутом, підприємства можуть використовувати прибуток, який залишився в їх розпорядженні, на поповнення статутного капіталу, на утворення й поповнення резервного капіталу, а також направляти на виплату дивідендів та на інші цілі.
Оскільки одержаний прибуток (збиток) є інтегральним показником, то на нього мають вплив різні фактори:
державне регулювання цін, тарифів, відсотків, податкових ставок і пільг;
- рівень ефективності використання виробничих ресурсів підприємства;
- ефективність використання фінансових ресурсів. При здійсненні фінансово-господарської діяльності ці
- фактори перебувають у тісному взаємозв'язку та взаємозалежності. "Прямий" вплив на величину собівартості продукції, а, отже, й прибутку, пов'язаний з тим, наскільки раціонально економно витрачаються матеріальні ресурси - адже частина матеріальних витрат у складі собівартості становить від 60 -90%. У свою чергу використання матеріальних ресурсів залежить від ритмічності поставок, наявності необхідних оборотних коштів, матеріаловіддачі, економії ресурсів. Рівень використання такого виробничого ресурсу, як праця залежить від рівня кадрового забезпечення підприємства, продуктивності праці. Використання основних засобів характеризується фондовіддачею, забезпеченістю основними фондами, технічним озброєнням праці.
Такий фактор впливу, як собівартість залежить, у свою чергу, від двох основних факторів: структури складових витрат та цін на ресурси.
Ціни на продукцію, послуги, роботи підприємства залежать від таких складових:
Таким чином, формування фінансових результатів визначається великою кількістю факторів, що характеризують різні сторони фінансово-господарської діяльності підприємств.
По рослинництву в цілому визначають такі показники рентабельності, як рівень рентабельності та приведену масу прибутку від цього комплексу галузей на гектар ріллі. За окремими культурами доцільно розраховувати три показники: рівень рентабельності, масу прибутку на гектар посіву, масу прибутку на реалізований центнер продукції. При цьому доцільно брати до уваги такі дві обставини. По-перше, при визначенні приведеної маси прибутку в цілому за рослинництвом слід прибуток від рентабельних галузей зменшити на збитки нерентабельних рослинницьких галузей. По-друге, масу прибутку на гектар посіву певної культури необхідно визначати з обов”язковим урахуванням її рівня товарності за формулою:
де Мк - маса прибутку на га посіву певної культури; Пк - прибуток, одержаний від реалізації певної культури; S - площа посіву культури; Кт - коефіцієнт товарності.
Значення такого підходу до визначення маси прибутку на га посіву культури дуже велике, оскільки дає змогу правильно оцінити доходність галузі.
При оцінці ефективності окремих галузей слід брати до уваги всі показники рентабельності, й особливо приведену масу прибутку. Якщо користуватися лише показником рівня рентабельності, може скластися неправильна уява про економічну ефективність, а значить і про ступінь вигідності виробництва тієї чи іншої продукції в умовах господарства. Ця обставина пояснюється тим, що один і той же рівень рентабельності може бути досягнутий за різної маси прибутку на га посіву. Адже відомо, що економічний стан підприємства залежить не лише від рівня окупності поточних витрат, а й від маси прибутку в цілому по господарству і на одиницю земельної площі. Чим вищий останній показник, тим більше можливостей має підприємство для нових інвестицій і матеріального стимулювання працівників, тим кращі його шанси в прискоренні темпів розширеного відтворення і зміцнення своїх позицій на ринку.
З переходом до ринкової економіки і зростанням конкуренції на внутрішньому і зовнішньому ринках дуже важливо для оцінки економічної ефективності виробництва визначати такий показник, як рентабельність продажу:
де Рп - рентабельність продажу; П - валовий прибуток від реалізації робіт, послуг; ТП - вартість товарної продукції (робіт, послуг) за поточними цінами реалізації.
В буквальному трактуванні цей показник показує, яка питома вага прибутку в загальній сумі грошової виручки від реалізації продукції. З підвищенням рівня цього показника зміцнюється за однакових інших умов економічний стан підприємства, і навпаки. Показник рентабельності продажу має глибший економічний зміст, оскільки характеризує цінову конкурентоспроможність товару.
За умов загального економічного рівня аграрних підприємств, їх складного фінансового стану, відсутності засобів для придбання виробничих ресурсів у необхідних обсягах і впровадження новітніх технологій раціональне розміщення виробництва (наприклад зерна) у найбільш приятливих умовах є одним із найдієвіших і порівняно маловитратних способів ефективного використання природно-економічного потенціалу та збільшення прибутку.
Для більш детального аналізу використання чинників підвищення ефективності виробництва, розглянемо та зобразимо у табличному вигляді систему показників ефективності виробництва.
Таблиця 1.1 Система показників ефективності виробництва первинних суб'єктів господарювання
Виробництво чистої продукції на одиницю витрат ресурсів
Прибуток на оди-ницю загальних витрат
Витрати на одиницю товарної продукції
Частка приросту продукції за раху-нок інтенсифікації виробн
Підвищення ефективності діяльності підприємства: стратегія і тактика менеджменту дипломная работа. Менеджмент и трудовые отношения.
Расчет Ведущего Моста Реферат
Теоретическое Познание Реферат
Полное Собрание Сочинений Лермонтова
Эссе Про День Рождения
Эссе Для Поступления
Доклад: Исследование мышления больных шизофренией методом пиктограмм
Сочинение Про Дом Мечты
Реферат Маяковский
Реферат Баскетбол
Курсовая работа по теме Законодательные органы государственной власти
Реферат: Scopes Trial Essay Research Paper As the
Реферат: Nix The X Essay Research Paper Nix
Эссе Экономика Фирмы
Реферат: Первые московские князья
Коммуникация Ее Значение Виды И Функции Реферат
Эдгар По Полное Собрание Сочинений Скачать Торрент
Реферат: Когнитивные теории эмоций и личности. Скачать бесплатно и без регистрации
Крупнейшие Города Мира Реферат
Реферат: Маркетинговые исследования рынка 3
Темы Курсовых Работ По Педагогике Дошкольного Образования
Система органов дознания - Государство и право курсовая работа
Представление жилых помещений в государственном и муниципальном жилом фонде - Государство и право курсовая работа
Ассортиментная политика магазина "Универсам" - Маркетинг, реклама и торговля курсовая работа