Підривна ідея: Археофутуризм

💣ПІДРИВНА ІДЕЯ💣: АРХЕОФУТУРИЗМ ЯК ВІДПОВІДЬ НА КАТАСТРОФУ СУЧАСНОСТІ ТА АЛЬТЕРНАТИВА ТРАДИЦІОНАЛІЗМУ

Присвячується небіжчикам Джорджо Локкі та Олів'є Карре 

  1. Метод: «радикальна думка»

  Лише радикальна думка плідна, бо лише вона здатна на створення сміливих ідей і знищення панівного ідеологічного порядку, на звільнення нас з зачарованого кола системи цивілізації, що валиться. Як казав Рене Том, автор теорії катастроф, тільки «радикальні ідеї» можуть занурити систему в хаос — «катастрофу» або травматичні зміни — таким чином, щоб виник новий порядок.

  Радикальна думка за своєю природою не є ні «екстремістською», ні утопічною. Була б вона такою, то не мало б ніякого впливу на реальність. Замість цього вона повинна випереджати майбутнє, чітко відділяючи його від зіпсованого сьогодення.

  Чи революційна така думка? Сьогодні вона повинна бути саме такою, бо наша цивілізація знаходиться в кінці циклу, а не на початку витка нового розвитку, і тому що ні одна течія думки не насмілювалася стати революційною після краху комуністичного експерименту. Тільки після виявлення нових перспектив цивілізації вона зможе стати передвісником історичності та автентичності.

  Чому ця думка «радикальна»? Тому що вона звертається до коренів речей, «до мозку кісток»: вона ставить під сумнів сам світогляд, на якому побудована нинішня цивілізація, еґалітаризм — утопічну й живучу ідею, що своїми внутрішніми суперечностями ввергає людство в варварство, економічний і природний жах.

  Для зміни історії потрібно викликати ідеологічні шторми, нападаючи, як вірно зауважив Ніцше, на цінності, що формують каркас і скелет системи. Сьогодні цього ніхто не робить, адже вперше саме економічна сфера (телебачення, ЗМІ, відео, кіно, шоу-бізнес та індустрія розваг) утримує монополію на (відтворення) виробництво цінностей. Це природним чином призводить до панування ідеології, позбавленої усіляких ідей, яка не створює винахідливих, складних проєктів, заснованої замість цього на догмах та анафемах.

  Тільки радикальна думка сьогодні дозволить інтелектуальним меншинам сформувати рух, струснути мамонта і забезпечити електрошок (або ідеї, що ідеошок) заради зміни суспільства й сучасного світового порядку. Думки такого роду обов'язково повинні бути недогматичними, обов'язково повинні постійно змінюватися («революція всередині революції» — єдина слушна думка маоїзму), захищаючи свою радикальну сутність від невротичної спокуси статичними ідеями, безтілесними мріями, гіпнотичними утопіями, екстремістською ностальгією та одержимістю — ризиками, що загрожують будь-якій ідеологічній перспективі.

  Для впливу на світ всякої радикальної думки необхідно неупереджено й гнучко створити цілісний та прагматичний ідеологічний корпус текстів. Радикальна думка, в першу чергу, є питанням, а не доктриною. Пропоноване їй повинно схилятися до кон'юнктивного, а не наказового нахилення. Ніякого компромісу, ніякої помилкової мудрості «обережності», правління невігласів — «фахівців» та парадоксального консерватизму («підтримки статус-кво») обожнювачів «сучасності», які вірять в її вічність.

  Остання якість ефективної радикальної думки: визнання гетеротелії, що полягає в розумінні того, що ідеї не обов'язково приносять очікуваний результат. Ефективна думка визнає свій власний приблизний характер.

  Слід пливти за власним розсудом, змінюючи курс в залежності від вітру, але завжди знаючи, куди пливеш та до якого порту маєш намір потрапити. Радикальна думка не забуває про ризики й помилки, властиві всім людським вчинкам. Її скромність натхненна картезіанським сумнівом і становить рушійну силу, яка приводить механізм в рух. Тут немає ніяких догм, лише сила уяви та трохи аморальності: творче прагнення до нової моралі.

  Сьогодні, на зорі XXI сторіччя, яке оголошує себе сторіччям заліза й вогню, сторіччя колосального ризику та смертельної загрози для Європи й людства в цілому, в той час, як наші сучасники затуплені м'якою ідеологією і суспільством вистави посеред ідеологічного вакууму, радикальна думка, нарешті, може бути сформульована. Вона навіть може утвердитися через передбачення нових та раніше немислимих рішень.

  Прозріння Ніцше, Еволи, Гайдеґґера, Карла Шмітта, Ґі Дебора й Алена Лефевра*, щодо інверсії цінностей, нарешті, можна застосувати на практиці, як і ніцшеанське філософування молотом. Тепер наша «держава цивілізації» готова — в XIX й XX сторіччях, сторіччях сучасності, вона вже була зараженою, але ще не відчувала цього.

____________________

*Ален Лефевр — один із засновників ГРЕСЕ — прим.перекл.

  З іншого боку, ми повинні припинити користуватися відмовкою, що система буде «придушувати» радикальну думку. Система дурна. Її цензура далека від точності, сама вона неповоротка й атакує лише міфічні провокації та прояви ідеологічної нетактовності.

  В середовищі офіційних і визнаних членів європейської інтелігенції думка була зведена до рівня медійної буденності та порожньої балаканини еґалітарних догм через острах порушити закони «політкоректності», нестачі концептуальної уяви та ігнорування реальних ризиків, які існують в сучасному світі.

  Сьогодні європейські суспільства переживають кризу й готові до поширення радикальних та рішучих способів мислення, що пропагують революційні цінності та перевагу утопії прагматиці в сучасній глобальній цивілізації.

  У трагічному світі, що з'являється, радикальна та ідеологічно ефективна думка повинна поєднувати достойність картезіанського класицизму (принципи розуму, реальної можливості, постійного спостереження і критичного волюнтаризму) й романтизму (сліпучість думки, що благає до емоцій та естетики, а також зухвалі перспективи) таким чином, аби об'єднати чесноти ідеалістичної філософії утвердження з критичною філософією заперечення за допомогою coincidentia oppositorium*, як це зробили Маркс і Ніцше, користуючись методами, заснованими на «герменевтиці підозри» (тобто, звинуваченні панівних ідей) та «позитивній інверсії цінностей».

____________________

* Збіг протилежностей (лат.) — прим.перекл.

  Думка такого роду, яка поєднує сміливість і прагматизм, інтуїтивне прогнозування майбутнього та пильний реалізм, естетичну творчість та волю до історичної влади, повинна бути «конкретним і волюнтаристським шляхом мислення, здатним створити порядок».

Продовження:

2. Концептуальна основа: поняття Віталістичного Конструктивізму   

Ґійом Фай. Археофутуризм
Переклад: Constructivisme Vitaliste ( https://t.me/Constructivisme_Vitaliste )