Під біт серцебиття (Кирило)

Ти спостерігаєш, як величезна зала повільно перетворюється на безмежне море з сяйнистих лайтстиків.

Щойно фанати заходять, як одразу квапляться зайняти бажане місце в перших рядах.

Ти теж тут, біля самої сцени. Так близько, що зможеш розгледіти кожен кучерик на голові Кирила під час виступу.

Побачити ту грайливу усмішку, яку він щедро дарує усім фанатам, та уявити, що цього разу вона призначена лише тобі.

Неочікувано світло в залі гасне.

Море фанатів, наче цілісний організм, приголомшено охає. У тебе теж перехоплює дихання, коли у світлі софітів зʼявляється постать.

Кирило.

За його спиною можна розгледіти Андрія з гітарою та Альбіну за ударною установкою, проте твоя увага цілком прикута до соліста.

Перші удари барабанів, наче стародавній ритуал, змушують море вийти з берегів.

Фанати біснуються.

— Який же він гарний, — майже плаче дівчина збоку від тебе.

Ти не можеш посперечатися. Серед усіх софітів найяскравіше сяє Кирило.

— Привіт, любі, готові запалити залу? — Кирило міцніше перехоплює мікрофон, несвідомо проводячи кінчиком указівного пальця по металевому корпусу, й у цю мить весь твій світ вибухає. Згадуєш, як приємно відчуваються його пальці на твоїй шкірі.

Люди навкруги здіймають такий галас, що ти не можеш зрозуміти, яку саме пісню гурт виконуватиме зараз.

Але Кирило не квапиться співати. Чекає, поки зала трохи вгамується, всміхаючись так щиро й по-доброму, що ти хочеш привласнити цю усмішку. Якби ж це тільки було можливо… Але Кирило живе заради уваги: у криках фанатів він знаходить своє дихання, а світло їхніх лайтстиків осяює його шлях.

Як би тобі не кортіло, ти ніколи не дозволиш собі забрати це в нього. Ти будеш ділити Кирила ще з мільйонами інших фанатів, тільки б його тепла усмішка ніколи не згасала.

— Я сподіваюся, сьогоднішній концерт вам сподобається, бо для мене він особливий.

Ваші погляди на мить перетинаються: тобі хочеться вірити, що особливий він через тебе.

Бо ти вперше на його концерті. Уперше чуєш виступ не з екрана ноутбука. Уперше відчуваєш хвилювання цього моря наживо. 

— Сьогодні ми вперше виконаємо нову пісню!

Збудження охоплює людське море, і радісні вигуки затоплюють залу.

Ти теж усміхаєшся.

Можливо, для нього цей концерт особливий не через тебе, але яка різниця? Ти тут. Ти перед ним. У його світі. І це — особливо.

— Ця пісня… Я присвятив її людині, яка нахабно ввірвалася в моє життя й безсоромно вкрала серце.

Дівчина збоку від тебе приречено скиглить.

— Як би я хотіла бути на місці цієї людини…

Вона міцно притискає долоні до грудей.

Музика заповнює залу, й увага фанатів повністю зосереджується на сцені. Чарівний голос Кирила, наче самотній човник, перетинає бурхливе море.

🎵 «Заради одного твого погляду я готовий здатися.

Готовий впасти на коліна й молитися.

Готовий вирвати серце й кинути тобі

під ноги.

Навіть якщо розтопчеш, усе добре.

Лише доторкнись до нього». 🎵

Твоє серце завмирає, ваші погляди перетинаються, і ти вже не пам’ятаєш, як дихати.

Кирило не відводить очей: він співає тільки для тебе. І для вас двох не існує інших людей у цій залі.

🎵 «Побачивши тебе, я зрозумів,

Що доля не лишила шансу на відступ.

Моє серце співає цю пісню для тебе,

Бо ти — моя мрія, мій світ, моє серцебиття». 🎵

Потім концерт продовжується як зазвичай.

Так само як ти пам’ятаєш із записаних ефірів. Проте вперше ти не насолоджуєшся музикою, а очікуєш, коли все закінчиться.

Тобі потрібно наблизитися до Кирила, поговорити, торкнутися його. Але зробити це, поки хлопець на сцені, — неможливо.

Тому щойно айдол прощається з фанатами, ти починаєш рухатися проти течії до залаштунків.

Дертися крізь натовп складно: зусібіч хтось штовхається й наступає на ноги. Тебе буквально зносить хвилями, але ти вперто продовжуєш іти вперед.

Охоронці, побачивши тебе, нічого не питають, і ти без перешкод опиняєшся за лаштунками.

Перед дверима до гримувальної кімнати на мить зупиняєшся. Глибоко вдихаєш і тільки після цього наважуєшся увійти всередину.

Кирило стоїть, спираючись на туалетний столик. Розпашілий, він досі намагається вгамувати бурхливі емоції після виступу. І раптом помічає тебе.

— Я чекав на тебе,  — слова злітають з його вуст інтимним напівшепотом.

— Як тобі пісня? Сподобалася?

Продовження...