Озброєння давньоруського населення Буковини - История и исторические личности курсовая работа

Главная

История и исторические личности
Озброєння давньоруського населення Буковини

Огляд зброї дальнього бою з території Буковини. Особливості військового озброєння ближнього бою та обладунок давньоруського воїна з території Сіретсько–Дністровського межиріччя. Характеристика спорядження вершника та верхового коня з території Буковини.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Озброєння давньоруського населення Буковини
буковина зброя військовий давньоруський
Одним із основних показників рівня військової справи є згадувана у літописах зброя, відома за багаточисельними знахідками на археологічних пам'ятках і становить один із показників культурного рівня суспільства. Її неможливо розглядати у відриві від економічного виробництва, соціального середовища та тих прошарків і груп, із яких складалося військо. Тому, говорячи про військову справу давньоруських воїнів, та передусім про озброєння, слід зважати на його специфіку тощо.
Актуальність теми. Вивчення такого історичного періоду як середньовіччя завжди несло за собою нагальні актуальні проблеми для вивчення. Особливо це стосується Давньоруської держави, військова справа якої, в контексті озброєння та збільшення кількості її предметів, здобутих на археологічних дослідженнях останніми роками все ж потребує подальшого вивчення. Говорячи про регіон Сірето - Дністровського межиріччя, який був складовою Київської Русі, а в подальшому Галицько - Волинського князівства, слід сказати, що перед дослідником, він відкриває великі та перспективні можливості для вивчення військової справи, та передусім озброєння. Актуальні проблеми постають перед дослідником у питанні атрибутизації, інтерпретації, та в подальшому типологізації та класифікації предметів озброєння. Кожен з вищеперерахованих розділів несе за собою окрему актуальність, що дозволить в подальшому визначити не лише загальний рівень військової справи на Буковині в ХІ - першій половині ХІІІ ст., а й дозволить поглянути на еволюцію озброєння в контексті тогочасних політичних подій, які відбувалися у регіоні.
Вивчаючи зброю, можна прийти до висновків, які характеризують як військову справу, так і господарське, торговельне і соціальне життя давньоруського суспільства загалом, адже високий ступінь розвитку металообробного ремесла на території Сірето - Дністровського межиріччя давав можливість виробляти майже усі види високоякісної зброї. Озброєння давньоруського населення краю не поступалося ні асортиментом, ні якістю озброєння та військового спорядження інших теренів Давньої Русі та сусідніх країн. А отже, дослідження предметів давньоруського озброєння є досить актуальним та перспективним, а отже, потребує і нових підходів та новітніх методів у своєму вивченні, що і буде нами продовжено та висвітлено у наступних роботах.
Огляд джерел та історіографії. Загалом, говорячи передусім про джерела, то слід сказати, що так чи інакше, сама специфіка назви того чи іншого предмету озброєння потребує подальшого дослідження. Основними джерелами до вивчення озброєння загалом, в контекст яких можна ввести зброю, знайдену на Буковині є літописи: Лаврентіївський, Іпатіївський, Воскресенський, Ніконовський, Радзивіловський, Псковські та Білорусько - литовські літописи. Окрему цінність несуть такі документи як „Повесть временных лет” та „Слово о полку Ігоревім”. У вищезгаданих літописах згадуються окремі типи зброї, що несе за собою вивчення та огляд їх використання у тих чи інших політичних подіях того чи іншого регіону. На окрему увагу заслуговують джерела та свідчення іноземних авторів, передусім у цьому аспекті слід назвати Джованні дель Плано Карпіні, який детально описав зброю дальнього бою, передусім монголо - татар, а саме їх наконечники стріл. Основними джерелами до написання даної роботи були археологічні джерела, про які піде мова нижче. Важливими у цьому плані також є іконографічні джерела. Так, мініатюри, вміщені у літописах дають можливість уявити як виглядала давньоруська зброю тоді, та як вона дійшла до нас, простежити її еволюцію.
Переходячи до історіографії, слід сказати, що на даний момент існує значна кількість публікацій по даній проблемі, та все ж таки, в наявності існує велика кількість матеріалу який потребує подальшого опису, та зможе пролити нові відкриття на вивчення давньоруського озброєння загалом. Передусім, по предметам озброєння давньоруського часу, з території Буковини публікування починається з ІІ пол. ХХ ст. Насамперед, слід назвати роботи Б. Тимощука, який заклав основи дослідження давньоруських пам'яток на Буковині. Проводячи дослідження на багатьох поселеннях ХІ - першої половини ХІІІ ст. ним було опубліковано і знахідки зброї. Загалом, характеризуючи історіографічну проблему по озброєнні давньоруського часу на Буковині, то слід назвати роботи Л. Михайлини, І. Возного, С. Пивоварова, А. Федорука тощо.
Об'єктом дослідження є вивчення військової справи давньоруського населення на території Сірето - Дністровського межиріччя загалом.
Предметом дослідження є характеристика предметів наступального та захисного озброєння давньоруського часу з території Буковини.
Метою дослідження є висвітлення та характеристика одного із найбільш важливих розділів військової історії, а саме озброєння. Насамперед це здійснення типологічного та узагальнюючого критерію середньовічної зброї періоду Київської Русі, як наступальної, так і захисної.
1) полягає у висвітленні, характеристиці та узагальненні тих нагальних проблем, які присутні на даному етапі при вивченні предметів озброєння давньоруського часу на Буковині;
2) показати еволюцію розвитку середньовічної зброї на досліджуваній території в подальшому;
3) простежити динаміку розвитку військової справи загалом;
4) поставити проблеми для подальшого вивчення предметів озброєння ХІ - першої половини ХІІІ ст. в контексті території межиріччя Верхнього Сірету та Середнього Дністра;
5) здійснити спробу певної інтерпретації, атрибутизації, та типологізації тих чи інших предметів зброї;
6) ввести їх у загальну класифікацію, в політичний, економічний та соціальний контекст той чи інший тип зброї;
7) показати яке значення справив той чи інший тип озброєння на подальший хід подій на території Буковини у ХІІІ - ХІV ст.
Методи дослідження. При написанні роботи ми користувалися загальнонауковими методами, передусім, були використані типологічний, статистичний методи, метод бінарної опозиції, а також окремо археологічними методами дослідження. Вперше було поставлено проблему використання балістичного методу в археології, по відношенні до законів руху тих чи інших предметів озброєння.
Наукова новизна роботи полягає у тому, що нами було переглянуто здобутки та результати, зроблені дослідниками давніше, знайдено та відредаговано окремі аспекти типологізації предметів озброєння, введення їх в загальну класифікацію, наукова новизна полягає також у тому, що вперше нами було поставлено проблему використання балістичного методу в археології, по відношенні до території Сірето - Дністровського межиріччя.
Теоретичне та практичне значення роботи. Теоретичне значення полягає у тому, що на основі загальної історіографії було сформовано власну концепцію та підхід до вивчення зброї, яку можна буде розвинути в подальшому та розробити окрему класифікацію для того чи іншого виду озброєння; практичне значення даної роботи полягає у тому, що вона є узагальнюючою в тому аспекті, що її можна буде використати для подальшого дослідження військової справи у регіоні у ХІ - першій половині ХІІІ ст.
Географічні рамки охоплюють територію межиріччя Верхнього Сірету та Середнього Дністра, тобто територію сучасної Буковини.
Хронологічні рамки охоплюють ХІ - першу половину ХІІІ ст. Нижня межа обумовлена остаточним входженням Буковини до складу Київської Русі, а верхня межа - монголо- татарською навалою на землі Русі, Буковини зокрема.
РОЗДІЛ І. ЗБРОЯ ДАЛЬНЬОГО БОЮ З ТЕРИТОРІЇ БУКОВИНИ
Одним із найбільш багатих регіонів на археологічні пам'ятки, зокрема на старожитності військової справи є територія межиріччя Верхнього Пруту та Середнього Дністра. Чільне місце серед подібних старожитностей займають наконечники стріл, та що дуже рідко це частини самого лука. За останні роки науковцями було досліджено значну кількість пам'яток подібного типу: проведено їх опис, зроблено певні спроби типологізації наконечників стріл з території Буковини. Але деякі питання, які стосуються цих рідкісних старожитностей залишалися і залишаються поза увагою дослідників. Так, на сьогодні існують нові підходи до вивчення, зокрема класифікації нині наявних середньовічних наконечників стріл з території Буковини. Але через відсутність наукових підходів у моделюванні та реконструкції тих же наконечників, що в свою чергу привело до неправильної інтерпретації того чи іншого вістря стріли виникає питання об'єктивності та правильного визначення.
В свою чергу, говорячи про дану категорію археологічних пам'яток, необхідно зважати на те, що до кожного типу того чи іншого наконечника стріли застосовується свій підхід до вивчення, робиться спроба типологізації, моделювання, інтерпретації та реконструкції того чи іншого предмету, що в свою чергу, у зв'язку з накопиченням нового матеріалу стає все більш проблематичним та потребує подальшого дослідження.
Характеризуючи зброю дальнього бою, яка була виявлена на території Буковини, необхідно звернути увагу на те, що на даний момент не існує єдиної, чіткої класифікації наконечників стріл, які б несли у собі типологію за усіма характеристиками, зокрема це видова, балістична тощо. Дане питання стоїть у нас на порядку денному, за яким буде розроблена загальна типологія для наконечників стріл. Тому, зважаючи на це, ми подаємо класифікацію наявних нині наконечників за А. Медведєвим, доповнюючи та переробляючи ту типологію, яка була здійснена І. Возним.
Отже, як вже говорилося вище, основною категорією знахідок, які характеризують зброю дальнього бою і промислового полювання є наконечники стріл. Про широке використання їх у бойових умовах неодноразово згадувалося у давньоруських літописах: „и стреливше побегнуша предь оугри”, „стрельци и пустившее по стреле на Роусь”.Такі ж свідчення знаходимо і в „Слові о полку Ігоревім”: „идти дождю стрелами”.
Окремі дослідники вважають, що у київському війську з лука вмів стріляти кожний воїн. Лук був у піхотинців та у вершників, що і відрізняло їх від західноєвропейських рицарів. Очевидно, прогресс у військовій справі домонгольської Русі - розвиток легкої кінноти, озброєної луками не обминув і територію Сіретсько - Дністровського межиріччя.
Отже, перейдемо до безпосередньої характеристики нині наявних наконечників стріл з території Буковини. За характером кріплення, наконечники стріл поділяються на черешкові та втульчасті, а за поперечним перетином пера - на плоскі та гранчасті. Плоскі мають у перетині вигляд вузької витягнутої лінзи або сильно сплющенного ромбу, гранчасті - вигляд трикутника, квадрата, чотирикутника, ромба. Серед плоских черешкових наконечників стріл, які складають основну кількість знахідок, можна виділити 14 основних типів [ДОДАТОК 1]:
1 - двошипні з шийкою і упором, довжиною 8,4 см, довжина пера 5,6 см, ширина - 2,1 см. Знайдені вони на Чорнівському та Зеленолипівському городищах [рис. 1: 1,2]. Використовувалися такі наконечники, в основному, на заході Давньої Русі у VІІІ - ХІІІ ст. і відносяться до типу 30 за типологією А. Мєдвєдєва.
2 - наконечники з боковими виступами. Їх довжина складала 6,9 - 8,5 см, довжина пера 4 - 6,3 см, ширина 1,5 - 3,2 см [рис. 1: 3-5; рис. 2: 1, 2]. Виявлені такі наконечники у Ленківцях на Пруті, Чорнівці. Вони побутували на Русі з ХІІ ст. до монголо - татарського нашестя і за класифікацією А. Мєдвєдєва відносяться до типу 32. Наконечники такого типу зустрінуті на давньоруських пам'ятках, які були зруйновані під час монголо - татарського завоювання.
3 - кілеподібні витягнуті з найбільшим розширенням у середній третині довжини пера. Це наконечники типу 33, які були поширені на теренах давньоруської держави у ХІІ - першій половині ХІІІ ст. Довжина їх становила 8,8 см, довжина пера 6 см, ширина 1,4 см [рис. 1: 6]. Виявлений такий наконечник на городищі Зелена Липа. Аналогічні вістря відомі в землі в'ятичів, Княжій Горі, Райках, Колодяжині.
4 - трикутні. Виявлені на Чорнівському городищі [рис. 1: 7]. Довжина їх сягала 8,7 см, довжина пера - 6,2 см, ширина - 1,8 см. Відносяться вони до типу 37 за А. Мєдвєдєвим, а час побутування їх припадає на VІІІ - ХІV ст.
5 - ромбоподібні з упором і розширенням у нижній третині довжини пера. Виявлені вони на городищах у Добринівцях, Зеленій Липі, літописному Василеві та с. Василівці [рис. 1: 8]. Відносяться такі наконечники до типу 40 і час побутування їх припадає на Х - ХІV ст.
6 - ромбоподібні без упора. Довжина таких наконечників становила 10 см, ширина пера 1,7 см [рис. 1: 9; рис. 2: 3, 4]. Відомі вони на пам'ятках Х - першої половини ХІІІ ст. території Буковини у Миткові, Ленківцях на Пруті, Чорнівці. Такі наконечники відносяться до типу 47 за А. Мєдвєдєвим, а час побутування їх припадає на VІІІ - ХІV ст. Аналогії цим наконечникам відомі на поселеннях в Озаричах, Григорівці, Білій Церкві.
7 - ромбоподібні з упором. Такі наконечники стріл відносяться до типу 48. Час побутування їх припадає на ІХ - ХІV ст. На досліджуваних теренах вони відомі з Чорнівського та Зеленолипівського городищ [рис. 1: 10 - 12; рис. 2: 7, 10]. Їхні розміри були в межах: довжина - 6,5 см, довжина пера - 3 см, найбільша ширина - 2,4 см. Аналогічні вістря стріл відомі на городищах Х ст. Алчедарі, Єкимауцах, Пліснеську, Воїщині.
8 - ромбоподібні з найбільшим розширенням у верхній половині довжини пера довжиною 8 см. Довжина пера 4,5 см, ширина 1,4 см. На території регіону вони представлені серед матеріалів Чорнівки, Василева [рис. 1: 13]. Такі наконечники розповсюджені з VІІІ до ХІІІ ст. на всій території Східної Європи. Відносяться вони до типу 52.
9 - дворогі зрізні без упора. Виявлений такий наконечник на території Ленківецького городища ХІІ - першої половини ХІІІ ст [рис. 1: 57; рис. 2: 30]. Довжина його становить 7 см, ширина пера - 3 см. Відносяться такі вістря до типу 59. Правда, А. Мєдвєдєв вказує, що такі вістря були в основному поширені у Приладожжі та Поволжі. Вони також виявлені на Чернігівщині, Білій Церкві. Такі вістря характерні для стріл кочівників, а в Пруто - Дністровському межиріччі їх було достатньо, що не виключає запозичення такої форми, або ж торгового обміну.
10 - гостролисті з черешком для древка без упора або з ним. Довжина їх становила 5,5 - 7 см, довжина пера 3,2 - 4,5 см, ширина 1,8 - 2 см. На досліджуваних теренах вони відомі серед археологічного матеріалу городищ у Чорнівці та Зеленій Липі [рис. 1: 14; рис. 2: 6, 8]. Розповсюджені вони у Східній Європі у VІІІ - ХІІІ ст. За класифікацією А. Мєдвєдєва, вони відносяться до типу 61.
11 - лавролисті з упором і без нього. Такі вістря наконечників датуються ІХ - ХІІІ ст і відносяться до типу 63. Розміри їх коливаються так: довжина 6,2 - 10,7 см, довжина пера 3,3 - 6,2 см, ширина 1,5 - 2,7 см. Відомі вони на пам'ятках VІІІ - ХІІІ ст. у Ревному, Карапчеві, Чорнівці, Ленківцях на Пруті [рис. 1: 15-17; рис. 2: 5, 9]. Дана категорія знахідок добре відома на всій території поширення слов'яно - руських пам'яток.
До плоских черешкових наконечників стріл належать і монголо - татарські зрізні у вигляді лопатки, що розширяються до вістря. Такими наконечниками вражали незахищеного обладунками ворога або коней, хоча на даний момент ці гіпотези спростовуються, та потребують подальшого дослідження, враховуючи їх балістичні якості. Зрізні - найпоширеніший тип наконечників, що знаходився на озброєнні монголо - татар. Такі плоскі наконечники з горизонтальним лезом завдавали широких ран, які викликали сильну кровотечу і тим самим швидко виводили ратників з бою. Існує також думка, що їх використовували для боротьби з кіннотою.
Такі вістря з теренів Буковини поділяються на три типи: 12 - веслоподібні, занесені на територію Східної Європи монголами у першій половині ХІІІ ст. Довжина їх 8 - 10,5 см, довжина пера - 5 - 6 см, ширина - 1,5 - 1,8 см. На території Буковини вони відомі з Чорнівського городища [рис. 1: 18; рис. 2: 19]. Загалом, наконечники цього типу зустрічаються на пам'ятках, зруйнованих монголо - татарами. Вони відносяться до типу 66 за А. Мєдвєдєвим. 13 - зрізні у вигляді вузької витягнутої лопатки з тупокутовим або вигнутим дугою вістрям [рис. 1: 19-21; рис. 2: 17, 18]. До середини ХІІІ ст. вони на Русі невідомі і з'явилися разом з монголо - татарами. Такі вістря відносяться до типу 67, а час найбільшого їх побутування припадає на ХІІІ - ХІV ст. На досліджуваних теренах наконечники такого типу массово виявлені на території Чорнівського городища.
14 - зрізень джучидський. Він довжиною 10 см, довжина пера 5,8 см, ширина 3,5 см виявлено на території Чорнівського городища [рис. 1: 22; рис. 2: 20]. Він відносться до типу 69. Це типовий монголо - татарський наконечник, відомий на багатьох давньоруських пам'ятках, що загинули під час навали. Цікаві дані про такі стріли наводить Джованні дель Плано Карпіні. У монголів є - „залізні наконечники стріл досить гострі, які ріжуть з обох сторін подобно до двосічного меча, мають гострий хвіст довжиною в один палець, який вставляється у дерево”.
Крім плоских, на території Буковини відомі теж гранчасті бронебійні наконечники стріл, які служили для пробивання кольчуг, пластинчастих обладунків, шоломів, щитів. Серед них виділяється дванадцять типів: 1 - пірамідальні тригранні. Один такий виявлений на території городища VІІІ - Х ст. в с. Грозинці [рис. 1: 23]. Довжина його становить 12 см, довжина головки 7 см. Він відноситься до типу 76, виду 2 з вузьким довгим вістрям. Датуються такі наконечники Х - ХІІ ст. Аналогії йому знайдені на городищах Єкимауци, Дівич-Гора, Новгород, Озаричі.
2 - ланцетоподібні ромбічні в перетині. Такий наконечник знайдений на городищі Зелена Липа [рис. 1: 24]. Довжина його 6,5 см. довжина бойової головки - 4,5 см, найбільша ширина - 8 см. Відноситься він до типу 78, виду 2. Датуються такі вістря ХІ - ХІV ст. Аналогії таким наконечникам відомі у Драчі - республіка Словенія і за класифікацією З. Фаркаша відносяться до типу B 11b.
3 - бронебійні з короткою пірамідальною головкою трикутною в плані. Два таких наконечники виявлені на Чорнівському городищі [рис. 1: 25 - 26; рис. 2: 16]. Довжина їх становить 1,5 см, довжина головки 1,5 см, найбільша ширина 1 см. Відносяться вони до типу 84, вид 1. Такі наконечники з'явилися у Х ст. і побутували до ХІІІ ст. Знахідки їх відомі на багатьох давньоруських пам'ятках.
4 - пірамідальні квадратного перетину з круглою шийкою. Відомі такі наконечники на городищі Зелена Липа [рис. 2: 23, 38]. Їх довжина 5 см, довжина головки з шийкою 4,2 см, ширина грані 0,8 см. Датуються ці наконечники ХІІ - ХІV ст. і відносяться до типу 87. Аналогічні вістря зустрічалися в Райках, Колодяжині, Ізяславі, Тустані тощо.
5 - шиловидні, квадратні в плані без упора. На теренах Буковини, подібні наконечники відомі на городищі в Чорнівці [рис. 1: 27]. Довжина їх в середньому складала 6,8 - 7.4 см, довжина вістря 4,6 - 5,0 см, ширина однієї сторони0,5 - 0,7 см. Такі наконечники відносяться до типу 90. Вони були поширені у Східній Європі з Х по ХІV ст.
6 - шиловидні, квадратні в плані без упора. Виявлені такі наконечники поки що лише на Чорнівському городищі [рис. 1: 28-29; рис. 2: 21, 22]. Довжина їх становить 5,7 - 6,8 см, довжина головки - 3 - 3,5 см, ширина однієї сторонни - 0.5 -0,6 см. Такі наконечники відносяться до типу 93. Вони з'являються на території Східної Європи у Х ст. і побутували до ХІV ст., і тому можуть виступати чітким хронологічним індикатором археологічного об'єкту.
7 - шиловидні ромбоподібні в плані з простим упором. На теренах Буковини такі наконечники відомі на городищах у Чорнівці, Недобоївцях, Зеленій Липі [рис. 1: 30]. Довжина їх в середньому становила 6,8 - 7,4 см, довжина вістря 4,6 - 5,0 см, ширина однієї сторонни 0,5 - 0,7 см. Такі наконечники відносяться до типу 94.
8 - вузькі шилоподібні квадратні в плані з перехватом біля черешка [рис. 1: 31 - 32]. Відомі такі вістря стріл з матеріалів городищ у Чорнівці та Зеленій Липі. Довжина їх становила 7,4 см, довжина головки 5,0 см, ширина 0,5 см. Такі наконечники відносяться до типу 95. Це типові протикольчужні наконечники, які побутували на території Русі у VІІІ - ХІV ст.
9 - пірамідальні ромбічні в перетині з перехватом. Виявлений такий наконечник у Зеленій Липі. відомі вони серед старожитностей ряду археологічних пам'яток ХІ - ХІV ст. і відносяться до типу 97 [рис. 2: 24].
10 - долотоподібні. Такі наконечники мають довжину 9,1 см, довжину головки 6 см, ширину 0,8 см [рис. 1: 33; рис. 2: 14]. Знайдено таке вістря на території Чорнівського городища. Воно відноситься до типу 100 за класифікацією А. Мєдвєдєва. Такі наконечники широко побутували на Русі в ХІ - ХІV ст. і відомі на багатьох археологічних пам'ятках.
11 - бронебійний з масивною головкою лавролистої форми. Виявлене таке вістря в Зеленій Липі [рис. 1: 34]. Довжина його 7,6 см, довжина головки 3,2 см, ширина 1,2 см. Відносяться такі наконечники до типу 101. Зустрічаються вони в культурному шарі міст ХІV ст.
12 - кулеподібні, круглі в перетині. Відомий такий наконечник з городища Зелена Липа [рис. 1: 35]. Довжина його становить 6 см, довжина головки 1,6 см, діаметр 0,8 см. відносяться такі вістря до типу 102. Вони широко представлені серед археологічних матеріалів давньоруських поселень ХІІ - ХІV ст.
На поселеннях Х - першої половини ХІІІ ст. з території Буковини відомі двошипні втульчасті залізні наконечники стріл [рис. 1: 36 - 37; рис. 2: 26 - 34]. Довжина їх коливається в межах 5,2 - 7,8 см, довжина пера 3,7 - 4 см. Шийки на окремих наконечниках мають перевиту форму. За класифікацією А. Мєдвєдєва, вони відносяться до типу 2. Ефективність таких стріл в бою пояснювалася тим, що при пораненні гострі шипи перешкоджали безболісно видалити стрілу. Це надовго виводило противника зі строю. У Західній Європі такі вістря застосовувалися і для запалювальних стріл, які своїми стрілами чіплялися за дах і не падали на землю. Стрілами з такими наконечниками вражали незахищеного обладунками ворога або використовували при полюванні на звірів. Вони виявлені у Ревному, Чорнівці, Ленківцях на Пруті, Дарабанах тощо.
На досліджуваній території відомі також лавролисті залізні втульчасті наконечники стріл. Вони знайдені на поселенні у Малятинцях, Чорнівському та Зеленолипівському городищах [рис. 1: 38, 39; рис. 2: 35]. Такі наконечники відносяться до типу 5. Датуються вони ІХ - ХІІІ ст. і відомі на багатьох слов'яно - руських пам'ятках.
До зброї дальнього бою можна віднести також кістяні наконечники стріл. Вони виготовлені з міцної кістки світло - жовтого кольору, поверхня їх добре відполірована. При цьому вони часто відтворюють точні копії залізних наконечників. Більшість кістяних наконечників кілеподібної форми із заокругленим лезом, інколи в них позначені грані і в розрізі вони мають ромбоподібну форму [рис. 1: 41, 42; рис. 2: 36, 37]. Розміри таких стріл встановити не вдалося, оскільки усі вони зламані. Довжина леза становила 3 - 5,8 см, черешки плоскі. Такі кістяні стріли - тип 7 за А. Мєдвєдєвим використовувалися монголо - татарами, хоча є й інші припущення.
Зустрічаються також втульчасті кістяні наконечники, зокрема один з таких виявлений Чорнівському городищі та виготовлений з конусоподібної кінцівки рогу. В перетині має п'ятикутну форму. Довжина вістря 3,5 см, ширина сторонни 0,5 см [рис. 1: 40]. Його можна віднести до типу 4. Інший фрагмент кістяного наконечника з того ж самого городища відноситься до типу 1 - кулеподібні, конічні. Довжина вістря 3,8 см, діаметр 1,2 см [рис. 1: 43]. Подібні наконечники використовувалися як і в бою, так і на полюванні.
На Чорнівському городищі виявлено фрагмент біконічного томара [рис. 1: 58]. Довжина його складала 4,4 см. діаметр 0,8 см. Втулка не збереглася. Кінець вістря було тригранно загострене. Такі вістря відносяться до типу 2 і найбільше характерні для ХІ -першої половини ХІІІ ст.
Окрім наконечників стріл, на археологічних пам'ятках Буковини відомі кістяні насадки - свистки на древко стріли. Так, на городищі у Зеленій Липі було знайдено дві такі насадки [рис. 1: 53]. Вони являють собою пустотілий предмет бочкоподібної форм из одним - трьома отворами посередині тулуба виробу. Їхнє призначення полягало у закріпленні підпаленого клоччя до древка стріли і створенні шумового ефекту під час польоту.
До предметів спорядження, які пов'язані із складним луком, належить сагайдак. Його основу становило круглее дерев'яне дно, до якого припасовувався шкіряний або берестяний циліндричний корпус. До нього кріпилися кістяні петлі для підвішування сагайдака. одна з таких петель знайдена на Чорнівському городищі [рис. 1: 52]. Пластина мала довжину 6,5 см, найбільшу ширину 1,3 см. У центрі знаходився овальний отвір 1,5х0,5 см, а по краях ще два діаметром по 0.4 см. Через ці отвори петля кріпилася до основи сагайдака за плечем або збоку. Для закріплення від тряски під час верхової їзди до дна сагайдака на ремінці кріпився металевий гак. Один з них був виявлений на Чорнівському городищі [рис. 1: 55]. Він мав довжину 7,7 см, діаметр отвору 0,7 см. До елементів сагайдака можна віднести залізні пластини довжиною 8 - 10 см, товщиною 0,1 см [рис. 1: 54]. Вони кріпилися до корпусу сагайдака, зміцнюючи при цьому його.
Знаряддя дальнього бою представлені також фрагментом черешкового наконечника сулиці чи дротика(метального спису). Даний наконечник був лавролистої форми. Його довжина 9,6 см, ширина 3,4 см. Сулиці застосовувалися для метання у ворога та слугували допоміжною зброєю.
Таким чином, видно, що на території Буковини на сьогоднішній день виявлено біля 200 наконечників стріл. Переважна більшість з них вивлена на Чорнівському городищі ХІІ - першої половини ХІІІ ст. та на городищі поблизу с. Зелена Липа. Серед відомих наконечників стріл - 93 черешкові - 68,4 %, 26 втульчасті - 20 %, 16 кістяні - 11,6 %. основну масу наконечників стріл складають черешкові плоскі - 56 екземплярів, далі йдуть бронебійні - 23 наконечника, і 13 наконечників це монголо - татарські зрізні.
Важливим аспектом у подальшому дослідженні наконечників стріл є використання балістичного методу, тобто дію снаряду, в данному випадку наконечника стріли на ціль, а виходячи з цього і фізичні та механічні властивості. Тому ми вважаємо, що для вироблення подальшої класифікації та типологізації нині наявних у нас наконечників стріл, основним критерієм, окрім видового має бути балістичний перш -за все, так як він подає подальшу перспективу для вивчення історичного минулого Буковини, а також дає змогу реконструювати та поставити на щабель вище вивчення розвитку військової історії у регіоні у ХІ - першій половині ХІІІ ст., тому дослідження данного типу пам'яток буде продовжено.
РОЗДІЛ ІІ. ЗБРОЯ БЛИЖНЬОГО БОЮ ТА ОБЛАДУНОК ДАВНЬОРУСЬКОГО ВОЇНА З ТЕРИТОРІЇ СІРЕТО-ДНІСТРОВСЬКОГО МЕЖИРІЧЧЯ
Зброя ближнього бою, у порівнянні зі зброєю дальнього бою досліджена дещо гірше, так, як пам'ятки даного типу становлять рідкість у досліджуваному регіоні. Тому, обмежившись наявними нині предметами зброї ближнього бою, слід сказати, що наступальні засоби ближнього бою за принципами їх використання можна поділити на кілька категорій: зброя першого натиску - ударно колюча. До неї входять списи, піки, та деякі дослідники відносять сулиці. В більшості, вона була одноразового використання. Зброя рукопашного бою: основна - колючо - рубляча - мечі, шаблі; ударно - рубляча - сокири та допоміжна - ударно - дроблячи - булави, кистені. На відміну від першої, вона багаторазового використання.
Отже, перед тим, як безпосередньо характеризувати предмети озброєння ближнього бою з території Буковини, необхідно в загальних рисах ознайомитися зі зброєю ближнього бою і яку роль вона відігравала у бою. Важливою категорією зброї першого натиску ударно - колючого типу є списи. Вони були одним із атрибутів професійних воїнів як важлива наступальна зброя і у складі озброєння давньоруського війська відігравали не менше значення, ніж меч. Присутність списів у війську передбачала наявність добре вишколених ратників, здатних вести бій у тактично правильних лавах. Ядро давньоруського війська становили списоносці, про яких писемні джерела згадуються з ХІІ ст. як про основну бойову силу феодальної дружини: „… Изславу стошю в песцехь оунезапу приехавь вдин, оудари копцем за плеча и тако оубинь бисть”. Недаремно на мініатюрах давньоруських літописів руські війська зображувалися із значною кількістю списів. Цей вид зброї до ХV ст. використовувався при кінних атаках у якості зброї першого натиску. Спис давав ратнику в рукопашному бою ряд переваг. Він був довшим за будь - яку іншу зброю, ним швидше було дістати противника. Окрім того, удар - укол списом забезпечував найлегший прийом ураження навіть броньованого воїна. Відносна дешевизна цього виду зброї робила його доступним, практично, всім соціальним прошаркам Давньоруської держави.
На території Сірето - Дністровського межиріччя знайдені вузьколисті втульчасті наконечники списів, в основному подовжено - трикутної форми. Відомі вони серед знахідок на слов'яно - руських поселеннях у Бузовиці, Чорнівці, Молодії, Дарабанах, Ленківцях на Пруті, Ванчиківцях, Черепківцях[ рис. 3: 1, 2; рис. 4: 1]. Довжина їх коливається в межах 21 - 28, 1 см, ширина леза 3,2 - 4,5 см. Міняється лише діаметр втулки. Порівнюючи даний аспект, слід сказати, що якщо у списі із поселення Х ст. у Бузовиці діаметр втулки становив 2 см, то уже на давньоруських пам'ятках ХІІ - першої половини ХІІІ ст. у Ленківцях та Чорнівці діаметр становив 2,8 - 3 см.
Таке потовщення ратища списа пов'язане зі зміною застосування даного типу зброї. У ІХ - ХІ ст. удар здійснювався рухом руки. У ХІІ ст. з'являється техніка „списового тарану”, розрахована на пробивання захисних обладунків вершника або скинення його з коня у результаті потужного удару. Цей процес характерний для всієї території Давньої Русі. За класифікацією А. Кірпічнікова, такі наконечники відносяться до типу 3 і датуються ХІ - ХІV ст. Наконечники списів із Бузовиці та Ленківців на Пруті відносяться до різних фаз типу ІІІ А, у якого відношення леза до втулки становить 1:1. Решта наконечників списів відносяться до вузьколезих списів - тип ІІІ Б. Найбільший час їхнього побутування припадає на ХІІ - ХІІІ ст. На початковому етапі вони могли використовуватися як мисливс
Озброєння давньоруського населення Буковини курсовая работа. История и исторические личности.
Гимн Русской Зиме Сочинение 7 Класс
Дипломная работа: Платежеспособность и финансовая устойчивость МУП "Асфальтобетонный завод"
Реферат На Тему The Basic Features Of Translation Informal Lexicon
Реферат по теме Политическая и сословная организация Османской империи
Бизнес-План На Тему Маркетинговое Планирование На Оао "Лидское Пиво"
Реферат: Природно-экономическая характеристика совхоза
Контрольная Работа На Тему Память Как Компонент Познавательной Деятельности
Реферат: Эффективность управления и "теория человеческих отношений" Э. Мэйо
Реферат По Теме Словари Русского Языка
Реферат На Тему Философская Лирика Заболоцкого
Отчет По Практике Пм 2
Реферат: Понятие и состав лесного фонда
Благотворительность В Казахстане Эссе
Курсовая работа по теме Анализ выполнения договорных обязательств предприятия по реализации продукции
Курсовая работа по теме Взаимоотношение PR и журналистики
Доклад: Дивов, Адриан Иванович
Сочинение Огэ Жизненные Ценности 15.3
Курсовая работа по теме Аналіз використання земель Острозького району Рівненської області
Отчет По Практике Менеджмент Образец
Реферат: Религия в период от февральской революции до перестройки
История донского казачества - История и исторические личности реферат
История советского государства в "эпоху застоя" - История и исторические личности реферат
Крестьянская война Емельяна Пугачёва - История и исторические личности реферат