Особливости актуалізації іспанських соматичних фразеологізмів у мові газетної публіцистики - Иностранные языки и языкознание дипломная работа

Главная

Иностранные языки и языкознание
Особливости актуалізації іспанських соматичних фразеологізмів у мові газетної публіцистики

Вивчення особливостей актуалізації іспанських соматичних фразеологізмів у мові газетної публіцистики. Виявлення їх комунікативної і національно-культурної специфіки. Образно-експресивні можливості використання фразеологічних одиниць у періодичній пресі.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
У дослідженнях останніх років увага дослідників особливо зосереджується на лінгвокомунікативних можливостях засобів масової інформації, зокрема періодичної преси, яка й досі залишається потужним джерелом поширення інформації і формування громадської думки. Це стосується й іспанської періодики, яка є важливим мовотворчим фактором і чинником національного спілкування. З цієї точки зору вивчення фразеології періодичної преси є одним з найактуальніших аспектів мовознавства, оскільки очевидно те, що саме в засобах масової комунікації розвиваються основні тенденції розвитку сучасної мови, основу якої складає специфічна лексика і фразеологія, доступна для широкого загалу.
Комунікативно-прагматичним аспектом вивчення фразеологічних одиниць у газеті присвятила свої роботи Коновець С. П. [11-14]. Також різні аспекти дослідження фразеологічних одиниць вивачали такі дослідники як Андрейчук Н. І., Вишинський В. І, Дубровська І. Б., Єрченко П. Г. [2, 5, 9, 10]. Вивченням особливостей фразеологізмів з соматичним компонентом займалася Толстова О. Л. [20-27].
Однак недостатньо досліджено фразеологізми як певні комунікативні одиниці. Важливим є також виявлення національної специфіки фразеологічних одиниць, оскільки, подібне дослідження може дати нові відомості про системну будову мови та зв'зки між фразеологією і культурою. Подібний підхід до вивчення фразеології з точки зору її національно-культурної своєрідності дозволяє показати, що фразеологія мови є джерелом та носієм різнорідної країнознавчої інформації. Не менш актуальним є вивчення основних категорій стилістики фразеологічних одиниць - метафоричного (образного), емоційного, оцінного, експресивного та стильового (функціонально-стилістичного) значень, а також виявлення інформаційно-прагматичних властивостей фразеологізмів та їх ролі у процесі комунікації. В цілому існує необхідність подальшої розробки й уточнення системи клисифікації сучасних фразеологічних одиниць, які використовуються в періодичній пресі.
Актуальність теми дослідження обумовлена необхідністю подальшого вивчення фразеологізмів у комунікативно-прагматичному аспекті, особливостей їх актуалізації у функціональних стилях мови (зокрема у газетно-публіцистичному стилі мовлення), недостатньою розробкою проблем стилістики фразеологічних одиниць іспанської мови в періодичній пресі.
Зв'язок праці з науковими темами. Робота пов`язана з науковими темами, що розробляються Інститутом філології Київського Hаціонального Університету імені Тараса Шевченка.
Метою роботи є вивчення особливостей актуалізації іспанських соматичних фразеологізмів у мові газетної публіцистики, виявлення їх комунікативної і національно-культурної специфіки, прагматичної спрямованності.
- вивчити образно-експресивні можливості використання фразеологічних одиниць у періодичній пресі;
- виявити інформаційно-комунікативні властивості фразеологізмів;
- дослідити соматичні фразеологізми у прагматиці публіцистичного тексту; фразеологізм публіцистика іспанський експресивний
- визначити основні функції фразеологічних одиниць у текстових варіантах газет та виявити їх можливості у створенні специфічної газетної образності та експресивності, включення їх у процес аргументації та соціальної орієнтації;
-описати прийоми мовленнєвого використання трансформованих фразеологічних одиниць відповідно до їх функціональної орієнтації у газетній публіцистиці.
Об'єктом дослідження є фразеологічні одиниці з соматичними компонентами у мові іспанської газети “El Paнs”. У процесі дослідження було виявлено та проаналізовано іспанські фразеологічні одиниці з різними соматичними компонентами.
Предметом дослідження є комунікативно-прагматичні особливості актуалізації соматичних фразеологізмів в іспанській періодичній пресі.
Матеріалом для нашого дослідження стала одна з найпоширеніших іспанських газет “El Paнs”, яка має великий тираж і є газетою загальнонаціонального типу. Дослідження мови цього видання дає достатнє уявлення про фразеологію іспанської періодичної преси. Вибір теми зумовлено насамперед значенням періодичної преси для формування і збагачення фразеологічного складу іспанської мови, а також недостатньою розробленістю цієї проблеми, відсутністю спеціальних робіт, присвячених дослідженню мови іспанської періодики на фразеологічному рівні.
Методи і прийоми дослідження. У роботі використовується: контекстологічний метод, що дозволив виявити взаємодію фразеологізмів з іншими елементами тексту; метод фразеологічного опису - зумовлено вивченням узуального й оказіонального вживання фразеологічних одиниць. Зіставлення традиційної та оказіональної форм уживання фразеологізму проводилось за допомогою методу опозиції. У роботі використовувався також компонентний аналіз, який дозволив здійснити проникнення у “глибинну” семантику досліджуваних фразеологічних одиниць.
Наукова новизна дослідження. Вперше здійснено цілісне дослідження комунікативно-прагматичних властивостей фразеологічних одиниць з соматичним компонентом в іспанських періодичних виданнях, виявлено особливості конотативних значень фразеологічних одиниць в масовій комунікації, встановлено їх національно-культурну специфіку.
Практичне значення роботи полягає насамперед в тому, що її результати і зібраний фактичний матеріал можуть бути використані в дослідженнях, присвячених розробці загальних питань фразеології; при підготовці та розробці спецкурсів з іспанської фразеології; подальшій розробці теоретичних проблем лінгвістики тексту та фразеологічної стилістики; з'ясуванні функціональних особливостей фразеологічних одиниць в газетно-публіцистичних текстах; для викладання вузівських курсів іспанської мови; підготовки відповідних посібників та підручників. Результати дослідження можуть також бути використані як при розробці загальнолінгвістичних питань, так і в розв'язанні методичних проблем, зокрема при укладанні методичних рекомендацій для роботи з матеріалами іспанських газет.
Теоретичне значення У теоретичному плані робота поглиблює відомості про функціонально-комунікативні властивості фразеологічних одиниць іспанської мови, їх національно-культурну специфіку в газетно-публіцистичному дискурсі, сприяє становленню комунікативної лінгвістики і лінгвокраїнознавства. Дане дослідження є певним внеском у вивчення сутності прагматики фразеології іспанської мови на рівні засобів масової комунікації, а отримані результати можуть сприяти вдосконаленню методів аналізу іспанської фразеології.
Положення, що виносяться на захист:
1. Фразеологія є складовою частиною системи виражальних засобів газетно-публіцистичної мови взагалі, а оказіональна трансформація повинна розглядатися як особливий авторський стилістичний прийом, завдяки чому можна виявляти складні лінгвістичні процеси в іспанській періодиці. Однією із характерних рис газетно-публіцистичного стилю є оказіональна трансформація фразеологічних одиниць, яка посилює чи послаблює їх експресивність.
2. У процесі комунікації фразеологізм виступає джерелом двоканальної інформації (по лінії буквального та конотативного значень), яка залучує образне, асоціативне мислення учасників комунікативного акту. За допомогою образних фразеологізмів в основному реалізується культурно-семантична модель дискурсу (зокрема у статтях аналітичного характеру).
3. Використання фразеологізмів із соматичним компонентом у газетних текстах залежить від більшої чи меншої установки на переконання, від рубрики та жанрів, а також від функцій їх використання (номінативно-експресивні та експресивно-номінативні фразеологізми). Прагматичне спрямування газетної рубрики регулюється використанням образної фразеології, яка характерна для передової статті та інших статей аналітичного жанру (в інформаційній рубриці, де використовуються функціональні фразеологічні одиниці, подібна залежність не спостерігається).
Структура та обсяг роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг бакалаврської - 61 сторінка, з них - 48сторінок основного тексту. Список використаних джерел містить 90 праць, з них 62 - іноземними мовами.
У вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність та наукову новизну, визначено мету, завдання й основні положення, які винесені на захист, описано методи дослідження та подано теоретичне й практичне значення його результатів.
У першому розділі “Чинники актуалізації фразеологізмів у дискурсі іспанської преси” визначаються особливості дискурсу преси та використання фразеологічних одиниць у мові преси. Виокремлюється національно-культурний компонент фразеологізмів, який пояснює особливості використання соматизмів.
У другому розділі “Практичне використання соматизмів та їх комунікативно-прагматичні особливості актуалізації в іспанській публіцистиці” проаналізовані фразеологізми з різними соматичними компонентами взяті зі статей онлайн газети “El paнs”.
У загальних висновках узагальнено теоретичні й практичні результати проведеного дослідження, викладено його висновки, окреслено перспективи подальшої наукової роботи в цьому напрямі.
РОЗДІЛ 1. ЧИННИКИ АКТУАЛІЗАЦІЇ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ У ДИСКУРСІ ІСПАНСЬКОЇ ПРЕСИ
Поняття “дискурс” дуже багатозначне. Воно походить від латинського слова dіscursus, що буквально означало “біг у різних напрямках”. Поступово термін набуває величезної кількості різноманітних значень. У перекладі з англійської dіscourse означає “мова, міркування, розмова, бесіда”, у французькій мові слово dіscours означає “діалогічна мова, публічний виступ”, у середньовічній латині він мав значення “пояснення, довід, аргумент у суперечці, логічне міркування”, а прикметник дискурсивний у цей же час набуває стійкого значення “розумовий, логічний, опосередкований”, на відміну від чуттєвого, споглядального, безпосереднього. У словнику німецької мови Якоба і Вільгельма Грімма, що був виданий у 1860 р., це слово також має два значення: “1) діалог, бесіда; 2) мова, лекція”. У науковій літературі, насамперед лінгвістичній і логічній, слово дискурс в основному вживається як синонім слова текст. Під текстом може розумітися не тільки специфічний продукт мовної діяльності, а й будь-яке явище дійсності, що має знакову природу і певним чином структуроване: наприклад, фільми, спектаклі, мітинги, дебати тощо [7, с. 12].
У сучасній науковій літературі не існує авторських прав на використання даного терміну. Саме тому, його вживання таке багатозначне. Конкретне значення терміна дискурс визначається в рамках існуючих підходів до вивчення мови і мовної діяльності [7, с. 26].
До найважливіших характеристик дискурсу в його сучасному розумінні можна віднести такі:
1) дискурс являє собою складне комунікативне явище, що містить у собі і соціальний контекст, який дає уявлення як про учасників комунікації (і їхні характеристики),так і про процеси виробництва і сприйняття повідомлень [8, с. 15];
2) дискурс відображає суб'єктивну психологію людини, і отже, він не може бути відчужений від того, хто говорить [3, с. 136];
3) за самою своєю суттю дискурс - явище когнітивне, тобто таке, що має справу з передачею знань, з оперуванням знаннями особливого роду і, головне, зі створенням нових знань [16, с. 19];
4)дискурс - це зв'язаний текст у сукупності з екстралінгвістичними, прагматичними й іншими факторами; текст, взятий у подійєвому аспекті; мовлення, розглянуте як цілеспрямована соціальна дія, як компонент, що бере участь у взаємодії людей і в механізмах їхньої свідомості (когнітивних процесах) [3, с. 137];
Особлива увага надається дискурсу преси, адже це сплав елементів наукового, офіційно-ділового, художніх стилів. З одного боку, у ньому широко використовується суспільно-політична лексика, політичні заклики, гасла, точні найменування (подій,дат,учасників,місця), а з іншого - багатозначна образна лексика, що здатна привернути увагу читача і вплинути на нього, художні засоби - тропи і фігури. Всі лексеми, як правило, чітко поділяються на позитивно-оцінні й негативно-оцінні. Навіть при художньому домислі в публіцистичному стилі авторське «я» збігається з фактичним мовцем [18, с. 273].
Сфера використання публіцистичного дискурусу - громадсько-політична, суспільно-культурна, виробнича діяльність, навчання. Її основне призначення - служити розв`язання суспільно-політичних питань, активно впливати на читачів, переконувати у справедливості певної ідеї, спонукати їх до творчої діяльності, пропаганду вати прогресивні ідеї, учення, знання, здоровий спосіб життя. Особливості використання і призначення дискурсу преси вплинули на формування його відповідних ознак: логізація та емоційна виразність, оцінка - соціально-політична, ідеологічна, естетична, моральна, пристрасне ставлення до предмета мовлення, змісту, інформації, поєднання точності висловленої інформації, наукових положень з емоційно-експресивною чи імперативною образністю художнього конкретно-чуттєвого бачення питання чи проблем.
До основних ознак публіцистичного стилю належать: спрямованість на новизну; динамічність; актуалізація сучасності; інформаційність; політична, суспільна, морально-етична оцінка того, що пишеться або мовиться; синтез логізації та образності мовного вираження, що нагадує про близькість публіцистичного стилю до наукового і художнього; документально-фактологічна точність; декларативність; закличність; поєднаність стандарту і експресії; авторська пристрасть; емоційність, простота і доступність; переконливість. Усі ці й інші ознаки створюють враження «багатостильовості» публіцистичного стилю, який настільки розростається поза власне публіцистичним, що підстилі дають підставини називати їх окремими стилями (газетним, журнальним, телевізійним тощо) [18, с. 274].
Мова преси, яка так само як й інші стилі мови, основується на однаковій комунікативній функції, але відрізняється тим, що має інші додаткові комунікативні завдання. Мова публіцистики має ідеологічний та психологічний вплив, виражає і формує загальну думку, впливає на суспільну свідомість в залежності від зацікавлень класу читачів, яких вона представляє. Окрім комунікативної функції, преса виконує функції інформування, орієнтування, навчання, організування, впливу, створення позитивного або негативного ставлення.
Оскільки публіцистична література є об`єктивною і суб`єктивною, вона навчає не лише своєю логікою, а й експресивністю. Спираючись на це, цей стиль не закрита функціональна система, а включає елементи з інших стилів. Щоб виконувати свої складні завдання, мова періодики повинна бути загалом гнучкою, емоційною, непорушною, точною, переконливою і виражати глибокі ідеї та бути зрозумілою.
Публіцистична література це не лише інформація, яка слугує для констатування певної події, але і призначена для переконування, використовуючи чіткий та логічний зміст. Журналіст намагається обрати такі експресивні методи, які зможуть вплинути як на роздуми, так і на почуття, волю, свідомість читача. Враховуючи це аспект, мова публіцистики повинна бути емоційною, експресивною, вміщувати позитивну або негативну оцінку подій.
Усі вищезазначені ознаки дискурсу преси сприяють використанню фразеологічних одиниць (далі - ФО), головною метою яких є вплив на читача.
Під фразеологічною одиницею ми розуміємо стійкі звороти мови, наділені цілісним (часом частково цілісним значенням), що вступають у смислові та граматичні зв?язки з іншими мовними одиницями, мають постійний, за традицією відтворюваний у мовленні компонентний склад [15, с. 12].
Найважливіша функція ФО - створення емоційної, експресивної виразності, що посилює аргументацію, переконання. Чим вищий рівень експресивності й емоційності фразеологізму, тим сильнішим є вплив на адресата комунікативного акту [15, с. 13].
1.2 Комунікативно-прагматичні особливості використання фразеологізмів
Лінгвістична прагматика в багатьох аспектах спирається на основні положення теорії мовленнєвої діяльності, яка розглядає мову та мовлення як певного виду діяльність людини, що нерозривно пов`язує мову з її носієм.
Прагматика є першою спробою створити в межах лінгвістики певну теорію значення слів, пов`язаного з мовцями та контекстом. Завдання прагматики, на думку відомої вченої Г. Рейєс, полягає у намаганні пояснити, у чому полягає інтерпретація певного повідомлення, якою є функція контексту, який існує зв`язок між буквальним та висловлюваним значенням (буквальне значення - значення слова, яке можна знайти у словнику; висловлюване - значення, яке хоче передати мовець), чому ми говоримо образно, як впливає комунікативна функція на граматику мови. Прагматика визначає ті значення, які не можуть бути розкритими за певними встановленими граматичними правилами [6, с. 17].
Важливим критерієм прагматики ФО в газеті є здатність фразеологічного виразу переконувати читача (у перевагах тих чи інших пріоритетів через оцінку моральних, етичних, загальнолюдських цінностей тощо). Кількість фразеологізмів у текстах, як правило, зростає в міру установки на переконання: фразеологічні одиниці виконують функцію логіко-експресивного узагальнення, викладених припущень, положень, теорій або авторських думок; коли на межі “переконання” співбесідника спрацьовує прагматична установка на те, щоб викликати в нього співчуття та прихильність [15, с. 13].
Основне стилістичне призначення фразеологічної одиниці в публіцистичному тексті полягає в тому, щоб виконати функцію характеристики якогось діяча, предмета, явищ. Окрім основної предметно-логічної інформації це потребує додаткової характеристики (деталізації, пояснення, уточнення і т.д.). Вони саме й виражають оціночну або суб`єктивно-оціночну думку того, хто говорить, посилюють емоційно-експресивний потенціал цього тексту. Саме ця їх якість відповідає естетичним цілям публіцистичного тексту - впливати на читача, викликати в ньому бажану реакцію на висловлену думку. Є цілком очевидним, що у публіцистичному тексті фразеологізм є і змістовим стрижнем висловлювання, і в той же час в ньому виявляються всі виражальні потенції.
Основна парадигматична характеристика фразеологічних одиниць - їх експресивність та емоційність - при створенні тексту домінує над іншими елементами їхнього прагматичного наповнення, що особливо важливо для ефективного їх використання при виконанні різноманітних текстових функцій. Експресивність, як вважають багато лінгвістів, є ширшою за емоційність, та трактується як засіб надання логічному змістові слова чи словосполученню додаткових відтінків - виразності, образності, стилістичного ефекту, впливу та читача [12, с. 44].
Наявність функціональних завдань експресивних та емоційних засобів мови полягає у тому, що емоційні елементи служать для передачі почуттів та емоцій людини, тоді як експресивні елементи посилюють виразність як при передачі емоцій, почуттів, волі, так і при передачі практично будь-якої думки. Фразеологічні одиниці, які крім експресії передають певний емоційний відтінок, називаються експресивно-емоційними. До них відносяться також звороти, яким притаманна та чи інші оцінка, відношення того, хто говорить, до логічного змісту фразеологічних одиниць [12, с. 45].
У фразеологізмах рельєфніше та багатогранніше, аніж у лексиці, відображаються та оцінюються факти дійсності. У цьому, ймовірно, полягає головна відмінність між сутністю слова і фразеологізму. Семасіологічна природа фразеологізмів відображає не лише результати об`єктивної дійсності і людського соціуму, а й особливий спосіб сприйняття цієї дійсності, і через когніцію її самобутню інтерпретацію [5, с. 26].
Експресивність багатьох ФО пов'язана з категорією оцінності, яка є важливим чинником формування суспільної думки. Експресивність, як і всі інші конотативні характеристики фразеологізму у газетному тексті, слугує для здійснення ефективної комунікації, реалізуючи ряд комунікативних стратегій: підтримка комунікативної взаємодії з метою досягнення консенсусу, аргументація без примусу (неагресивне нав'язування думок).
Показано, що фразеологічна образність у публіцистиці характеризується високим ступенем конкретизації, експресивної експлікації образу. Разом з тим, при співставленні публіцистичного образу з індивідуальними образами художнього мовлення специфіка фразеологічної образності виявляється у її загальговідомості, певній стабільності, стереотипності. Втративши образну “свіжість”, фразеологізми набувають іншої властивості, тобто не індивідуальної, а соціально закріпленої за ними образності, соціально усвідомленої конотації [15, с. 8].
Опрацювання фразеологічного матеріалу різних мов відкриває нові можливості для вивчення проблеми відображення у фразеології елементів матеріальної і духовної культури народу, з'ясування її різнобічних зв'язків з мисленнєвими та пізнавальними процесами. Фразеологія виступає, на думку лінгвістів, у функції відтворення знаків мовної культури, “які беруть участь у трансляції ментальності народу, носія мови”.
При комунікативному підході до тексту головним чинником слід вважати його комунікативне призначення або, іншими словами, прагматичну сутність, що полягає, зокрема, в передачі через художню літературу предметно-логічної, естетичної, образної, емоційної та оцінної інформації, об'єднаної в ідейно-художньому змісті тексту в єдине складне ціле.
Конотація - це та частина значення фразеологізма, що виражає ставлення адресанта до адресата, до дійсності і до самого висловлення. Будь-який із традиційно перелічуваних мікрокомпонентів конотації - експресивний, оцінний, емотивний - пов'язаний з різними прагматичними факторами.
Оцінність визначається як мікрокомпонент конотації, що несе інформацію, об'єктивно-суб'єктивну чи суб'єктивно-об'єктивну, про ставлення людини до об'єкта. Суб'єктивність оцінки виражається в позитивному чи негативному ставленні суб'єкта оцінки до об'єкта, а об'єктивність орієнтується на притаманні об'єкту властивості, на підставі яких він оцінюється.
Емотивність розуміємо як закріплену в значенні ФО інформацію про емоційне ставлення до об'єкта, його чуттєву оцінку. Мовець, виявляючи емоцію, в першу чергу намагається передати своє ставлення до змісту висловлення, а вияв емоцій має прагматичну спрямованість: вплинути певним чином на слухача у необхідному для мовця напрямку. Відчуваючи емоцію, мовець асоціює її з позитивною чи негативною оцінкою, оскільки емоція - це форма оцінки суб'єктом об'єкта світу [19, с. 11].
Прагматичне значення фразеологізму - це значення, якого він набуває у процесі реалізації в реальній комунікації, тобто те, для чого і з якою метою вживається той чи інший фразеологізм. Ці одиниці здатні найбільш повно схарактеризувати акт мовлення, самих мовців, виразити ставлення до того, про що говориться, та спрямувати читача на вірне розуміння ситуації.
Таким чином, фразеологізми виступають важливими комунікативними елементами публіцистичного дискурсу, який тісно пов'язаний як з логіко-понятійним, так і з емоційно-оцінним сприйняттям тексту [15, с. 8].
1.2.1 Національно-культурний компонент фразеологізмів
Національна специфіка іспанських фразеологізмів виявляється, перш за все, у типовому для даної мови спільноти та національному менталітету наборі звичайних уявлень, асоціацій, емоційному забарвленні та символізації певних предметів та явищ (тобто конотативному аспекті). У той же час національно-культурний компонент містить денотативний копонент, тобто певну інформацію країнознавчого характеру. Фразеологія має найбільшу інформаційність у цьому плані.
Національно-культурні елементи семантики можуть виявитися на різних рівнях плану змісту ФО.
Фразеологія кожної мови відображає явища і предмети на основі асоціацій з окремими тваринами. Це явище зумовлюється культурними традиціями, звичайним вжитком певних предметів та іншими екстралінгвістичними факторами [12, с. 44].
Виявлення масиву фразеологізмів національно-культурного характеру дозволило зробити висновок, що ФО зазначеного типу є засобом побудови аргументованого повідомлення, створення культурно-семантичної моделі дискурсу (де відображається система цінностей, правила поведінки, моралі та світоглядні позиції певного соціуму).
В ході дослідження виявлено окремий ряд фразеологізмів, за якими закріплений етноспецифічний комплекс інформації. Фразеологізм з національно-культурним компонентом передає культурно-історичні знання, тобто фонові знання. Фонові знання, що вбирають в себе систему світоглядних позицій, естетичних оцінок, норми мовленнєвого та позамовленнєвого поводження, мають важливе значення для процесу комунікації. Прикладом актуалізації ФО є одиниця, стрижнем якої є неповторна образна основа: 
Ahora hay que buscar sustituto, y el que mбs suena es Viktor Jristenko, que ya fue viceprimer ministro en el gobierno de Serguei Kiriyenko, a quien Yeltsin convirtiу en cabeza de turco de la crisis financiera de agosto de 1998.
“Тепер необхідно знайти заміну і такою заміною найвірогідніше стане Віктор Христенко, віце-прем'єр міністр в уряді Сергія Кириєнка, якого Єльцин зробив козлом відпущення під час фінансової кризи в серпні 1998 року”. [El Paнs, 7/03/99, p.3]. Фразеологізм cabeza de turco [букв. “голова турка”] має український відповідник “козел відпущення” (людина, на яку звалюють чужу провину, відповідальність за чиїсь негативні вчинки, дії), образна основа яких окреслює неповторну для іспанської та української мов манеру номінувати дійсність. Фразеологізми, що відображають типові уявлення (прототипи), можуть виконувати роль еталонів, стереотипів національно-культурного світобачення або вказувати на символічний характер і в цій якості виступати як мовні експоненти культурних знаків. Саме ця стереотипність, символічність або еталонізованість образного сприйняття фразеологізмів обумовлює їх національно-культурну специфіку [15, с. 12].
Окремим фразеологічним пластом можна вважати різні крилаті вислови та звороти літературного походження, що містять національно специфічні на кожному з трьох рівнів плану змісту [12, с. 48].
Як свідчить аналіз мови іспанських газет, національно-культурні елементи семантики ФО можуть виявлятися на різних планах змісту: у сукупному ідіоматичному значенні словесного комплексу (через переосмислення, метафоризацію), напр.: pez gordo у значенні “важлива впливова посадова особа”; у значенні окремих лексичних компонентів ФО (це можуть бути “унікальні компоненти”: архаїзми, безеквівалентна лексика, культурно-етнічні реалії, топоніми, власні назви тощо), напр.: sin parar mientes en una cosa у значенні “не замислюватись над чимось, де наявний архаїчний елемент mientes; у прямому значенні сукупного словесного комплексу, що потім зазнає переосмислення, адже саме тут “закодовані” численні народні звичаї, обряди, традиції тощо, напр.: ser como la caldera del andaluz , букв.”бути як андалузький бульйон” (порів. з укр. “передати куті меду”, що означає щось дуже перебільшувати). Значна частина таких ФО обумовлена екстралінгвістичними факторами, знання яких необхідне для адекватного сприйняття цих одиниць носієм іншої культури.
В іспанській мові світ биків, кориди та усіх пов`язаних з ними звичаями став джерелом утворення пласту фразеологізмів з національно-культурним компонентом. Наприклад, cortarse la coleta - у значенні закинути, залишити якесь захоплення, echar un capote - у значенні прийти на допомогу, або перевести мову на іншу тему, estar al quite - у значенні підстрахувати, бути напоготові, щоб вчасно прийти на допомогу, dar la puntilla - у значенні загубити справу, доконати, estar para el arrastre - у значенні годитися тільки на звалище. У даних ФО відбивається неповторність іспанського колориту, закодовані в ідіоматичних виразах реалії національного життя. Мова кориди є джерелом збагачення іспанської фразеології. Частий лінгвістичний перехід фразеології з мови кориди до загальнолітературної мови можна пояснити високим рівнем експресивності першої, поширеністю та популярністю кориди серед іспанського народу.
Виділено окремі групи фразеологізмів, що функціонують у досліджених періодичних виданнях, і які відображають національні особливості іспанської культури [12, с. 49].
Також, існують ФО, у яких відображені неповторні, типово-національні звичаї, традиції, особливості найменування дійсності. Наприклад: encontrarse en mantillas (означає “бути відсталим, відстивати ві інших”), де наявний національно-культурний компонент mantillas;
Характерні для іспанської спільноти усталені порівняння, що відображають систему образів-еталонів. Наприклад: estar como un toro (бути розлюченим як бик, або бути сильним як бик), a bombo y platillo (з великим галасом);
Існують і ФО, що репрезентують певну історичну добу: criarse caballero y encontrarse peуn (означає “втратити усі гроші, колишнє становище).
Варто зазначити фразеологізми, що зберегли в собі старовинні міри ваги/довжини. Наприклад: meterse en la camisa de once varas (означає лізти не у свою справу, де varas старовинний вимір довжини);
Трапляються і фразеологічні одиниці, у яких відображається своєрідність рослинного світу. Наприклад: no valer una cosa un higo (не мати ніякої вартості, нікуди не годитися, букв.: не коштувати смоківниці);ФО, що несуть у своєму складі традиційні власні імена та загальні назви.
У процесі аналізу було виявлено ряд інтернаціональних фразеологізмів: caza de brujas, la quinta columna; термінологічні ФО: batir record, dar carta blanca, pagar la factura; газетно-публіцистичні стандарти: la libertad de la imprenta, la batalla poselectoral; фразеологізми, що походять з античної літератури та Біблії: lavarse las manos, etc. Інтернаціональні фразеологізми полегшують розуміння комунікативного акту та сприяють процесам міжкультурної комунікації.
Мовна значимість фразеологізмів як носіїв національно-культурного змісту тексту визначається ступінню їх ідіоматичності, місцем у предметно-понятійній системі відповідної національної культури. У процесі міжкультурної комунікації ФО з національно-культурним компонентом виступають джерелом фонової інформації, яка утруднює процеси інтеркомунікації, оскільки притаманна цим одиницям імпліцитна фонова інформація є недоступною для представників іншої культури. Водночас розширення сфери міжнародної комунікації сприяє інтерналізації ФО, а отже, зближенню культур [15, с. 10].
На підставі проведеного аналізу фразеологізмів іспанської газети El Paнs, такі їх групи: функціональні фразеологізми, до яких зараховуємо ФО неідіоматичного характеру (газетно-публіцистичні стандарти, міжс
Особливости актуалізації іспанських соматичних фразеологізмів у мові газетної публіцистики дипломная работа. Иностранные языки и языкознание.
Реферат: Перестройка импортных УКВ приемников для приема станций отечественного диапазона
Реферат: Government And School Essay Research Paper School
Курсовая Работа На Тему Стоматология
Реферат по теме Дородовый патронаж и патронаж новорожденных
Реферат: География Франции. Скачать бесплатно и без регистрации
Реферат: Возражения касательно докт ринальных принципов православия
Курсовая работа по теме Конституционный суд Российской Федерации – судебный орган конституционного контроля
Курсовая работа по теме Организация и планирование производства на угольных предприятиях
Реферат по теме Три великие победы русского флота: гангутский бой
Реферат по теме Гражданская война в произведениях русских писателей ХХ века
Курсовая работа: Расчет экономических показателей работы отделения железной дороги
Курсовая работа: Статутний і додатковий капітал
Пути Повышения Производительности Труда На Предприятии Курсовая
Садоводческие, огороднические и дачные некоммерческие объединения граждан
Сочинение Описание Кабинета Математики 6 Класс
Тема Контрольная Работа Сложные Предложения
Контрольная работа по теме Государственные финансы. Фонды обязательного медицинского страхования
Морская Перевозка Грузов Реферат
Реферат по теме Молодежная газета:взгляд читателя
Курсовая работа по теме Техническое обслуживание матричного принтера 'Epson Lx 350'
Участие участкового уполномоченного милиции в стадии возбуждения уголовного дела - Государство и право курсовая работа
Полномочия суда надзорной инстанции - Государство и право реферат
Правовые позиции конституционного суда России по вопросам организации государственной власти и местного самоуправления - Государство и право курсовая работа