Особливості професійних стереотипів осіб раннього юнацького віку - Психология дипломная работа

Главная

Психология
Особливості професійних стереотипів осіб раннього юнацького віку

Теоретичний аналіз феномену професійного стереотипу, його психологічних характеристик та особливостей. Організація та процедура проведення емпіричного дослідження серед осіб раннього юнацького віку (учнів 10 класів) по вивченню професійних стереотипів.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Міністерство освіти і науки України
Чернігівський національний педагогічний університет
Кафедра соціальної та практичної психології
Особливості професійних стереотипів осіб раннього юнацького віку
Розділ 1: Соціальний стереотип як соціально-психологічний феномен
1.1 Поняття і психологічна основа соціального стереотипу
1.2 Умови формування та функції соціального стереотипу
1.3 Професійний стереотип як різновид соціального стереотипу
Розділ 2: Емпіричне дослідження професійних стереотопів осіб раннього юнацького віку щодо представників робітничих професій
2.1 Вибірка та процедура емпіричного дослідження
2.3 Отримані результати та їх аналіз
Актуальність теми. Дана робота присвячена вивченню особливостям професійних стереотипів у осіб раннього юнацького віку. Необхідність в проведенні досліджень на вказану тему обумовлюється цілою низкою причин.
По - перше, проблема професійних стереотипів у осіб раннього юнацького віку є однією з актуальних у психологічній науці. Всі аспекти і процеси життя людина сприймає і реагує тільки через свої стереотипи, взаємодіє з людьми на підставі стереотипів, робить усі свої умовиводи і висновки тільки на підставі своїх стереотипів. Фактично людина не сприймає реальний світ таким, яким він є, а моментально підбудовує його під свої стереотипи замість того, щоб перебудовувати себе (свої стереотипи) відповідно до дійсності.
По - друге, будь-який аналіз дійсності, що здається людині об'єктивним і безстороннім, прагнення зайняти визначне місце в цій "дійсності", випливаючи "показникам" свідомості - і є ні що інше, як стереотип. Якщо людина говорить про якусь професію: "Мені це подобається, а те - не подобається", "люблю - не люблю" - вона має стереотип у виді здебільшого не зовсім марного досвіду кого-небудь із предків. Якщо людина говорить самому собі: "Я це зробити можу, а те - не можу" - вона має ще один стереотип.
Таким чином, обрана тема має як наукову так і практичну значущість і тому була взята мною для дослідження..
Об'єктом дослідження є професійні стереотипи особитості.
Предметом дослідження є особливості професійних стереотипів осіб раннього юнацького віку.
Метою дослідження є розкритя змісту професійних стереотипів осіб раннього юнацького віку щодо представників робітничих професій.
Гіпотеза дослідження: особам раннього юнацького віку властиві негативні професійні стереотипи щодо представників робітничих професій через їх низьку престижність.
Згідно з поставленою метою та висуненою гіпотезою було визначено основні завдання дослідження:
1) Теоретичний аналіз феномену професійного стереотипу його психологічних характеристик та особливостей.
2) Організація та проведення емпіричного дослідження серед осіб раннього юнацького віку (учнів 10 класів) по вивченню професійних стереотипів.
3) Проведення статистичного та якісного аналізу отриманих результатів.
Методологічною та теоретичною основою дослідження є концептуальні дослідження вітчизняних вчених (Б. Ананьєв, Л. Виготський, Розіна) про традиційні типи соціально - психологічної взаємодії в трудовій діяльності та положення ряду зарубіжних науковців (Ф.Бек, Херман та ін.).
Методи дослідження. В ході дослідження були використані методи: теоретичний аналіз, проведення анкетування, психодіагностичні вимірювання, методи первинного та вторинного математико - статистичного аналізу.
Структурно робота представлена у вигляді вступу, двох розділів, висновків та списку використаної літератури. Перший розділ присвячено аналізу соціального стереотипу, як психологічного явища в процесі соціалізації особистості та визначення суті професійного стереотипу, як різновиду соціального стереотипу. У другому розділі наведений опис процедури емпіричного дослідження, отримані результати та практичні рекомендації. Загальний об'єм роботи - 49 сторінок.
Розділ 1: Соціальний стереотип як соціально-психологічний феномен
1.1 Поняття і психологічна основа соціального стереотипу
Проблема соціального стереотипу має широку історіографію. У західній психології, політології і соціології теорії стереотипів розробляються в основному, на макротеоретичному рівні. У цих дослідженнях містяться різні інтерпретації стереотипу, як певного утворення з певними психологічними механізмами, що формуються під впливом різноманітних зовнішніх і внутрішніх чинників.
Вперше слово «стереотип» зустрічається при описі секретів друкарської справи і позначає металеву пластинку, що використовується в друкарській справі як матеріал для подальших копій. Останнім часом поняття «стереотип» все частіше вживається для характеристики процесів, що відбуваються в рамках тієї або іншої культури, ідеології, державної політики тощо, зумовлюють трансформацію основоположних соціокультурних цінностей народу, нації, держави і супроводжуються безконтрольним тиражуванням цих цінностей (що частіше мають негативне, ніж позитивне значення для сприймання їх іншими).
Стереотип (від греч. "stereotype": stereos - твердий, міцний і typos - форма, зразок, відбиток) - тверда, часто спрощена, стандартна думка про соціальні групи чи про окремих індивідів як представників цих груп.[20]
Стереотипи -- це уявлення про іншу групу, уявлення, які можуть бути вірними і невірними; вони можуть бути також результатом надмірного узагальнення, але одночасно можуть і містити в собі якесь «раціональне зерно» [16].
Стереотип соціальний - узагальнена, спрощена і ригідна система широко розповсюджених уявлень про групи людей, що є об'єктом пізнання, у яких кожна людина розглядається як носій певних провідних характеристик, що приписуються будь-якому члену даної групи безвідносно до його реальних якостей; система, що має високу стійкість, найчастіше емоційно забарвлена. Як правило, групи членства є реально існуючими і задаються формальними характеристиками, такими, як національність, релігійна конфесія, стать, професійна приналежність і т.п. Найбільш поширеними стереотипи про представників різних расових, національних і релігійних груп. Стереотипні уявлення про існуючі психологічні типи людей називаються типажами [20].
Термін «стереотип» був введений в суспільні науки в 20-і роки ХХ століття в США, коли виникла необхідність вивчення і пояснення законів функціонування масової свідомості. Засновником концепції стереотипного мислення і поведінки став американський вчений Уолтер Ліппман (Walter Lippman). У своїй роботі «Громадська думка» (1922 р.) У. Ліппман стверджував, що стереотипи - це впорядковані, схематизовані, детерміновані культурою «картинки світу» в голові людини, які економлять її зусилля при сприйманні складних соціальних об'єктів і захищають її цінності, позиції і права [4, 11].
У своїй роботі У. Ліппман виділив дві важливі, на його думку, причини, які впливають на формування стереотипів. Перша причина - використання принципу економії зусиль, характерне для повсякденного людського мислення, яке виражається в тому, що люди прагнуть не реагувати кожного разу по-новому на нові факти і явища, а прагнуть підводити їх під вже наявні категорії. Друга причина - це захист існуючих групових цінностей.
Протягом ХХ ст. було запропоновано величезну кількість конкретних визначень соціального стереотипу. Залежно від теоретичної орієнтації автора на перший план висуваються відповідні аспекти цього явища.
Так, Т. Шибутані визначає соціальний стереотип як «популярне поняття, що позначає приблизне угрупування людей, з точки зору якоїсь легко помітної ознаки, підтримуване широко поширеними уявленнями щодо властивостей цих людей» [30, 98].
Р. Таджурі (R.Taguiri) розуміє під соціальним стереотипом «схильність суб'єкта, що сприймає, легко і швидко відносити людину, що сприймається, до певної категорії залежно від його віку, статі, етнічної приналежності, національності, професії, і тим самим приписувати йому якості, які вважаються за типові для людей цієї категорії» [2, 95].
Г. Тежфел (H.Tajfel) підсумовував головні висновки досліджень в області соціального стереотипу:
1) люди з легкістю проявляють готовність характеризувати обширні людські групи (або соціальні категорії) недиференційованими, грубими і упередженими ознаками;
2) така категоризація відрізняється міцною стабільністю протягом дуже довгого часу;
3) соціальні стереотипи в деякій мірі можуть змінюватися залежно від соціальних, політичних або економічних змін, але цей процес відбувається украй повільно;
4) соціальні стереотипи стають виразнішими («вимовними») і ворожими, коли виникає соціальна напруженість між групами;
5) вони засвоюються дуже рано і використовуються дітьми задовго до виникнення ясних уявлень про ті групи, до яких вони відносяться;
6) соціальні стереотипи не представляють великої проблеми, коли не існує явної ворожості в стосунках груп, але вкрай важко модифікувати їх і управляти ними в умовах значної напруженості і конфлікту [2, 95-96].
У кінці 50-х років ХХ ст. в західній науковій думці найбільшу популярність отримало визначення соціального стереотипу, запропоноване американським психологом і соціологом К. Юнгом (K.Joung). Соціальний стереотип розумівся ним як «помилкова класифікаційна концепція, з якою, як правило, пов'язані якісь соціальні чуттєво-емоційні відтінки схожості і відмінності, схвалення або засудження іншої групи» [4, 12-13]. Після такого погляду на сутність соціальних стереотипів до них почали відноситися як до чогось свідомо помилкового, невірного. Стереотип почав виступати синонімом помилкової оцінки або упередженої думки про явища або групи. Лише з виникненням гіпотези О. Клайнберга почала поширюватися думка про наявність у стереотипах якогось «зерна істини» [28, 242].
У американській науці існує безліч напрямів, які розробляють соціально-бихевіористські (У. Ліппман, Р. Хара), психологічні (Т. Адорно, М. Хоркхаймер), символічно-інтеракціоністські (Т. Шибутані, Д. Девіс. С. Беран), феноменологічні (Е. Вайнеки) теорії в дослідженні стереотипів. Спільним для американських досліджень є те, що вони в основному присвячені образам, що формуються в певній соціальній групі, їх ролі в соціальній і політичній сфері.
Вивчення соціальних стереотипів успішно здійснюється в Польщі завдяки старим науковим традиціям і сучасному інтересу до проблеми. Домінують історичний і загальнотеоретичний підходи (А. Шафф, А. Бондар, А. Барциковський, А. Колоськовська та ін.).
Велика увага в роботах учених Німеччини і Франції приділяється стереотипізації як процесу формування стереотипів. Мова йде про прихильність стереотипам, про схильність користування ними в певних ситуаціях. Недоліком цих досліджень є обмеження уваги до проблем стереотипів теоретичними питаннями, без встановлення зв'язку між стереотипами і конкретною дією.
У західноєвропейській соціальній психології широко поширена точка зору, відповідно до якої соціальні стереотипи і безліч інших феноменів групової і суспільної свідомості мають бути об'єднані в спільну концептуальну схему. Зокрема, швейцарський соціальний психолог В. Дуаз виділив чотири рівні стереотипів:
· індивідуально-психологічні особливості формування уявлень людини про своє соціальне середовище;
· уявлення, що складаються в ситуації міжособистісного спілкування;
· колективні уявлення, що формуються в міжгрупових відносинах (соціальний стереотип зароджується і функціонує саме на цьому рівні);
· ідеологія, яка складається під впливом певних історичних умов даного суспільства [32, 112].
У вітчизняній психології до кінця 50-х років ХХ ст. термін «стереотип» не вживався, незважаючи на те, що проблема вивчення шаблонів поведінки людини ставилася. Найбільш всебічно цю проблему розглянув П. Сорокін. Не вводячи в обіг термін «стереотип», він описав процес функціонування стереотипів в соціокультурній групі. «Безліч процесів і форм поведінки заздалегідь зафіксована в тому або іншому вигляді і виконується більшістю членів групи» [21, 17].
Дослідник підкреслював, що «у кожній групі є певний клімат взаємин. Цей шаблон поведінки є нібито «кістяк» групи, на якому далі виводяться інші, детальніші узори поведінки» [21, 28]. Інтегральним чинником всього соціального життя виступає колективний рефлекс. Словом, все соціальне життя вбачилося П. Сорокіну у вигляді нескінченної ланцюгової реакції. І хоча «кожна соціальна група завжди має в своєму середовищі «інакодумців», але вони часто-густо поводяться відповідно до «офіційним» норм [21, 35]. Не використовуючи поняття «стереотипи поведінки», П. Сорокін практично описав механізм їх дії в соціокультурних групах. Він розгледів і проблему зміни шаблонів поведінки, відзначаючи, що «моментальна, одночасна і тотожна зміна шаблонів поведінки у всіх членів групи майже не зустрічається» [21, 34].
Після робіт П. Сорокіна до проблеми стійких форм поведінки довгий час не зверталися, і лише наприкінці 50-х - на початку 60-х років ХХ ст. у вітчизняній науці з'явилася низка робіт критичного змісту, в яких піднімалася проблема стереотипізації і стереотипів. Тоді ж уперше у вітчизняній науці були зроблені спроби дати визначення поняттю «стереотип». В. Ядов під стереотипом розумів «чуттєво забарвлені соціальні образи» [35, 33]. І. Кон дає таке визначення стереотипу: це «упереджена, тобто не заснована на безпосередній оцінці кожного явища, а виведена із стандартизованих думок і очікувань, думка про властивості людей і явищ» [11, 188].
У радянській літературі дослідження проблеми стереотипів пов'язане з іменами К. Гаджієва, Л. Зака, І. Кона, Г. Кондратенко, Ю. Шерковіна, П. Шихирева, В. Ядова та інших. Цим дослідникам властивий класовий підхід до проблеми дослідження стереотипів, в їх роботах найчастіше зустрічається визначення стереотипу як «образу» або «набору якостей», як досить примітивного або емоційно забарвленого уявлення про дійсність, що неадекватно відображає об'єктивні процеси. Проте сьогодні більшість російських учених (услід за західними) стали обережніше ставитися до феномена стереотипу, розглядаючи його як комплексне утворення і оцінюючи його зміст не лише з негативного боку (В. Агєєв, Т. Васильева, В. Коробов, І. Малишева, Ю. Сорокин, Т. Стефаненко, В. Янчук та ін.).
Оскільки функціональне поле стереотипів - межа свідомого і несвідомого в поведінці людини - питання про співвідношення стереотипу і установки є дискусійним. Одні дослідники (особливо американські - С. Аш, Ф. Хайдер, Л. Фестінгер) розглядають стереотип як когнітивний елемент установки, другі - (наприклад, наш вітчизняний дослідник, І. Суханов) ототожнюють ці два поняття, треті - вважають стереотип за форму вираження установки (наприклад, П. Шихирев). Але правомірніше, говорити про те, що установка є психологічною основою стереотипу [4, 14].
Як і інші явища в соціальній психології стереотипи мають свою структуру. Соціальний стереотип включає три компоненти:
- інформаційний компонент (погляди на світ, значущі речі)
- емоційно-оцінний компонент (його симпатії-антипатії до значущих об'єктів);
- поведінковий компонент (готовність діяти по відношенню до об'єкту, що має «значення для мене»).
Установки існують в суспільній психології, у сфері людських взаємин. «Стикаючись з людиною, що належить до якогось певного класу, професії, нації, вікової групи, ми заздалегідь чекаємо від неї певної поведінки і оцінюємо конкретну людину по тому, наскільки вона відповідає (або не відповідає) цьому еталону [13, 271-272].
У вітчизняній психології теорія установки детально розроблена видатним грузинським психологом Д. Узнадзе. Він пропонує таке визначення установки: «Установка є цілісним динамічним станом суб'єкта, який зумовлюється двома чинниками: потребою суб'єкта і відповідною об'єктивною ситуацією» [29, 36]
На відміну від свідомої спонуки (мотиву), установка мимовільна і не усвідомлюється самим суб'єктом, але саме вона визначає його ставлення до об'єкту і сам спосіб його сприймання. «Людина, що колекціонує палітурки, бачить у книзі перш за все цей її аспект і лише потім все інше. Читач, що радіє зустрічі з улюбленим автором, може взагалі не звернути увагу на оформлення книги. У системі установок, непомітно для самої людини, акумулюється її попередній життєвий досвід, настрої її соціального середовища» [13, 272].
Відповідно диспозиційної концепції регуляції соціальної поведінки особистості В. Ядова людина володіє складною системою різних диспозиційних утворень, які регулюють її поведінку і діяльність [36; 89]. Ці диспозиції організовані ієрархічно. В основі такого розподілу лежить схема Д. Узнадзе, згідно якої установка виникає завжди за наявності певної потреби, з одного боку, і ситуації задоволення цієї потреби, з іншого боку. У рамках даної концепції виділяється чотири рівні диспозицій:
а) елементарні фіксовані установки;
б) соціальні фіксовані установки або аттітюды;
г) ціннісні орієнтації особистості.
Соціальна установка як психологічне явище є готовністю сприймати групи людей та інші соціальні об'єкти певним чином. Вона надає когнітивному елементу соціального стереотипу змісту і визначає його інтенсивність, ступінь його емоційної насиченості. Спочатку в людини формується установка, а потім стереотип наповнюється відповідним цій установці змістом. Оскільки стереотип виступає як прояв групової свідомості, яка, у свою чергу, корегується, то соціальні установки, безпосередньо впливають на сприймання й оцінку реальності.
Установка в соціокультурному середовищі виявляється в звичаях. На основі засвоєння звичаїв і їх дотримання формується система стереотипної поведінки. Таким чином, установка через звичаї, що існують в даній соціокультурній групі, впливає на формування шаблонів поведінки - від трудових прийомів до етикету. Паралельно з цим процесом відбувається формування стереотипів свідомості, уявлень про свою та про інші соціальні групи, що відмінні від власної за тими або іншими критеріями.
Проблема соціального стереотипу має досить широку історію. У дослідженнях західних і вітчизняних психологів присутні різні інтерпретації стереотипу, як певного утворення з певними психологічними механізмами, що формуються під впливом різноманітних зовнішніх і внутрішніх чинників. Соціальний стереотип нерозривно пов'язаний з соціальною установкою як психологічного явища, що є готовністю сприймати групи людей та інші соціальні об'єкти певним чином. Вона надає соціальному стереотипу змісту і визначає його інтенсивність, ступінь його емоційної насиченості.
1.2 Умови формування та функції соціального стереотипу
Стереотипи є продуктом психологічних процесів, які природним і неминучим чином ведуть до їх формування і збереження. Отже, щоб зрозуміти, як стереотипи утворюються і зберігаються, важливо володіти базовим розумінням психологічних процесів, за допомогою яких вони виникають.
Джерелом формування соціальних стереотипів є як особистий досвід людини, так і вироблені суспільством соціальні норми [6, 152]. Різні соціальні групи - реальні (нація) або ідеальні (професійна група) - виробляють стереотипии як стійкі пояснення певних фактів, звичні інтерпретації явищ. Це цілком логічно, оскільки стереотипизация -- необхідний і корисний інструмент соціального пізнання світу. Воно дозволяє швидко і на певному рівні досить надійно категоризовати, спрощувати соціальне оточення людини, зробити його зрозумілим, отже, прогнозованим.
Таким чином, селекція, обмеження, категоризація величезної маси соціальної інформації, яка щохвилини звалюється на людину, -- когнітивна основа стереотипізаціі. Оцінна поляризація на користь своєї групи, що дає людині відчуття приналежності і захищеності, -- мотиваційна основа цього механізму.
Механізмом формування стереотипів є й інші когнітивні процеси, тому що стереотипи виконують низку когнітивних функцій - функцію схематизації і спрощення, функцію формування і зберігання групової ідеології тощо.
На думку Д. Мацумото, стереотипи базуються на таких психологічних процесах, як вибіркова увага, оцінка, формування понять і категоризація, атрибуція, емоції і пам'ять [17, 82]. Розглянемо докладніше психологічнч процеси, на яких ґрунтується соціальні стереотипи.
1. Категоризація. У своєму повсякденному житті ми стикаємося із безліччю стимулів - з об'єктами навколишнього світу, людьми, яких ми зустрічаємо; з тим, що ми чуємо або говоримо, - і практично неможливо, щоб ми відстежили їх усіх. Тобто, коли наша свідомість створює ментальні образи всіх людей, місць, подій, ситуацій і дій, з якими ми стикаємося, неможливо уявляти всі ці стимули у вигляді одиночних, незалежних блоків інформації. Тому ми формуємо поняття, за допомогою яких можемо в думках уявляти ці події, ситуації, місця і людей, так, щоб наша свідомість могла з ними працювати.
Поняття - це ментальна категорія, яку ми використовуємо для класифікації подій, об'єктів, ситуацій, поведінки або навіть людей відповідно до тиких спільних властивостей, які ми в них виділяємо. «Ми формуємо поняття для того, щоб можна було оцінювати інформацію, ухвалювати рішення і діяти відповідним чином. Культури розрізняються саме по тому, якими можуть бути ці спільні властивості. Ми користуємося цими спільними властивостями, які допомагають нам при класифікації або категоризації - процесі, за допомогою якого психологічні поняття групуються разом».
Набагато легше й ефективніше створювати поняття або категорії інформації, а також оцінювати ці категорії і діяти виходячи з них, чим обробляти кожен індивідуальний елемент. У психології дослідження формування понять передбачає вивчення того, як люди класифікують або категоризують події, об'єкти, ситуації і людей, перетворюючи їх на поняття.
Категоризація - це «психічний процес віднесення одиничного об'єкту, події, переживання до деякого класу, яким можуть виступати вербальні і невербальні значення, символи, сенсорні і перцептивні еталони, соціальні стереотипи, стереотипи поведінки тощо» [20, 159].
Категоризація розглядається як фундаментальний процес для процесів сприйняття, мислення, мови і діяльності. Коли ми ідентифікуємо і позначаємо об'єкт як що-небудь (книга, тварина, дерево), ми категоризуємо. У переважній більшості випадків категоризація здійснюється автоматично і не вимагає свідомої активності.
Формування понять і категоризація дають нам можливість організовувати різноманітні об'єкти навколишнього світу у вигляді кінцевого числа категорій. Зазвичай під категорією розуміється угрупування двох або більше об'єктів, до яких можуть бути застосовані схожі способи звершення. Категорії накладають впорядкованість на складне різноманіття стимульного світу і завдяки цьому дозволяють ефективно взаємодіяти з ним. Віднесення різних об'єктів до категорій служить людині керівництвом до дії: категорія скорочує шлях визначення стратегії поведінки, зводить цей процес до найбільш короткого варіанту.
Стереотипи є вмістом категорій, які відносяться до людей. Тому стереотипи можна визначити як «особливі типи рольових схем, які організовують попереднє знання і очікування особи стосовно інших людей, які підпадають під конкретні категорії». Рольова схематика може базуватися на таких чинниках, як стать, раса, вік або заняття, якщо перераховувати лише деякі з них. Соціальне стереотипування має місце, «коли комплекс рис, ролей, емоцій, здібностей та інтересів атрибутується індивідам, які категоризируются на підставі помітних характеристик, що ідентифікуют.
Таким чином, соціальна категоризація є одним з основних механізмів формування стійких уявлень про різні соціальні групи, зокрема, соціальних стереотипів, упереджень і забобонів.
2. Схематизація. По мірі категоризації людини, подій або ситуацій навколишнього світу в процесі пізнання включається схематизація - знаходження в досвіді відповідної когнітивної схеми. Найбільш визначені когнітивні схеми, що найчастіше зустрічаються, - це знання про поняття або типи стимулів, атрибути, що включають їх, і відношенні між ними. Когнітивні схеми є низкою взаємопов'язаних думок, уявлень, соціальних установок і стереотипів, що дозволяють швидко розпізнати об'єкти за наявності обмежених інформаційних ресурсів. У найбільш загальному вигляді вони є заснованими на індивідуальному досвіді узагальненими уявленнями відносно об'єктів і ситуацій, що вживаються для їх швидкої оцінки і прогнозування можливого розвитку ситуації. Когнітивні схеми організовують окремі уявлення репрезентації людей щодо конкретних аспектів їх оточення, створюють основу для орієнтації й обрання оптимальної стратегії звершення. Когнітивні схеми дуже схожі з прототипами і часто використовуються поряд з ними [37].
У багатьох випадках, стикаючись з ситуацією або конкретним об'єктом, людина вже володіє якоюсь структурою уявлень про об'єкт, ситуацію і можливу логіку розвитку подій. Більш того, навіть за очевидної для інших неадекватності обраної когнітивної схеми вона наполегливо дотримується її. При цьому людина володіє найрізноманітнішими когнітивними схемами, що складають її алгоритмічний оцінний і поведінковий багаж. Людина не забезпечена всіма необхідними атрибутами на кожний день. Будь-який об'єкт, а точніше уявлення про нього мають елемент невизначеності, що заповнюється наявними інформаційними ресурсами, представленими в когнітивних схемах. Декілька когнітивних схем можуть об'єднуватися одна з одною в семантичні мережі. Чим ближчими є когнітивні схеми одна до одної, тим більше вірогідна їх одночасна активація, що надає корисну інформацію. Будучи здатними здійснювати висновки і робити узагальнення на майбутнє, що фіксуються в досвіді у вигляді когнітивних схем люди отримують додаткові ресурси оптимального функціонування. Подальша перевірка правильності даної схеми приводить до збільшення вірогідності її майбутнього відтворення.
3. Атрибуція. У механізм формування стереотипів залучені не лише схематизація, категоризація, але й інші когнітивні процеси, перш за все каузальна атрибуція - «інтерпретація суб'єктом міжособистісного сприйманняя причин і мотивів поведінки інших людей» [14, 33]. Засновником вивчення каузальної атрибуції є Ф. Хайдер, що розробив її основні категорії і принципи. Вивченням казуальної атрибуції займалися також К. Девіс, Е. Джонс, Г. Келлі, Д. Кенноуз, Р. Нісбет, Л. Стрікленд.
Атрибуції виконують в нашому житті важливі функції. Вони дозволяють нам організовувати інформацію в психологічно значущому ключі. Ця організація інформації необхідна насамперед через велику кількість подій, що відбуваються навколо нас. Низка досліджень показала, що атрибуції пов'язані з контролем, і що люди, які прагнуть контролю, проводять атрибуції частіше, ніж ті люди, що не прагнуть його. Атрибуції також допомагають людям упорядковувати нову інформацію про світ і усувати невідповідності між новими і старими способами розуміння намірів і поведінки оточуючихлюдей [17, 83].
У процесі атрибуції відбувається приписування причин поведінки і досягнень індивідів на підставі групової приналежності. Люди пояснюють поведінку впливом внутрішніх (особистіснихх, суб'єктивних) і зовнішніх (ситуативних, средовищних, об'єктивних) чинників. При цьому, вони схильні свої успіхи пояснювати своїми внутрішніми якостями, а невдачі - зовнішніми обставинами. Навпаки, успіхи інших частіше пояснюються зовнішніми чинниками, а невдачі - внутрішніми чинниками. Цей феномен нерозривно пов'язаним з функцією, яку виконує в психологічній структурі особистості «Я-образ», що складається як результат взаємодії базових оцінних ставлень людини до світу, до інших людей, до себе. Ця функція полягає в захисті позитивної самооцінки найрізноманітнішими способами: від завищення своєї самооцінки до заниження оцінки інших.
Як правило, стереотипи виникають на основі достатньо обмеженого минулого досвіду, у результаті прагнення будувати висновки на базі обмеженої інформації. Саме такий чином часто виникають стереотипи щодо групової приналежності людини, наприклад приналежності до якоїсь професійної групи, коли яскраво виражені професійні риси у представників якоїсь професії з якими дюдина зустрічалась раніше розглядаються як риси, властиві всякому представникові цієї професії («всі вчителі навчають», «всі бухгалтери - педанти» і т.ін.). Тут виявляється тенденція «витягувати сенс» з попереднього досвіду, будувати висновки за схожістю з цим попереднім досвідом, не зважаючи на його обмеженість [3, 128-129].
4. Емоції. Емоції - це «психічне відображення у формі безпосереднього упередженого переживання життєвого сенсу явища або ситуації, обумовленого відношенням їх об'єктивних властивостей до потреб суб'єкта».
Емоції -- невід'ємна і важлива частина нашого звичного, повсякденного життя. Емоції -- важливі мотиватори нашої поведінки, які говорять нам, що потрібно бігти, коли ми боїмося, або нападати, коли ми розгнівані. Емоції -- це важливі механізми виведення даних, що говорять нам, як ми інтерпретуємо події і ситуації навколо нас. Емоції є також важливими міжособистісними маркерами, що інформують нас про стан наших стосунків із іншими людьми.
5. Фрустрація. Фрустрація - це «психічний стан, що виникає внаслідок реальної або уявної перешкоди, що заважає досягненню мети» [14, 381]. Захисні реакції при фрустрації пов'язані з появою агресії, відходом від важкої ситуації (у тому числі й перенесенням дій в уявний план), зниженням складності поведінки (інколи до рівня глибокої регресії).
Блокування досягнення мети часто породжує ворожість. «Коли причиною нашої фрустрації є переляк або невизначеність, ми часто переадресовуємо нашу злість. Цей феномен «зміщеної агресії», можливо, вніс свій внесок до судів Лінча над неграми на Півдні після Громадянської війни в Америці» [16, 435].
Таким чином, фрустрація породжує ворожість, яку люди потім виливають на «цапів відпущення» і яку інколи скеровують більш безпосередньо на групи, що змагаються з ними. У цих випадках відбувається утворення соціальних стереотипів, що відзначаються крайнім ступенем емоційності, тобто відбувається формування забобонів.
6. Соціальна ідентифікація. В основі формування етнічної свідомості і культури як регуляторів поведінки людини лежать як вроджені, так і набуті в процесі соціалізації чинники - культурні і соціальні стереотипи, які засвоюються з тієї миті, як тільки людина починає ідентифікувати себе з певним етносом, культурою, певною соціальною групою й усвідомлювати себе їх елементом.
Ідентифікація - розуміння та інтерпретація іншої людини через ототожнення себе з нею, «процес об'єднання суб'єктом себе з іншим індивідом або групою на підставі усталеного емоційного зв'язку, а також
Особливості професійних стереотипів осіб раннього юнацького віку дипломная работа. Психология.
Курсовая работа: Источники древнерусского права
Сочинение по теме Уже шестнадцать или еще шестнадцать?
Реферат На Тему Первые Русские Князья
Познавательные Процессы Реферат
Лженаука Это Непризнание Ошибок Эссе
Эссе Чем Каждое Поколение Отличается От Предшествующих
Контрольная Работа Выражения Тождества Уравнения
Курсовая работа: Электропривод эскалатора ЛТ-4
Реферат по теме Отечественная педагогика до 18 в
Контрольная работа: Использование средств организационной техники в работе менеджера
Курсовая работа по теме Главнейшие виды саранчовых на территории РФ и мероприятия по борьбе с ними
Курсовая Работа На Тему Изобразительное Искусство
Тетрадь Для Контрольных Работ По Алгебре
Контрольная работа по теме Переломы лодыжек
Реферат по теме Алюминий и его свойства
Вода В Моей Жизни Сочинение 3 Класс
Июнь 1812 1825 Историческое Сочинение
Курсовая работа по теме Дослідження прислівника в порівнюваних мовах
Реферат: Види інструктажів з техніки безпеки
Права И Свободы Реферат
Анализ локальных нормативных актов Администрации города Екатеринбурга - Менеджмент и трудовые отношения отчет по практике
Комунікаційні процеси у системі менеджменту підприємства на прикладі ЗМКБ "Прогрес" - Менеджмент и трудовые отношения дипломная работа
Ведение переговоров - Менеджмент и трудовые отношения презентация