Особливості професії "адвокат" - Государство и право отчет по практике

Главная

Государство и право
Особливості професії "адвокат"

Ознайомлення з порядком утворення і реєстрацією юридичних осіб. Законодавство, що регулює адвокатську діяльність в кримінальному та цивільному провадженнях. Відносини адвоката і його помічника при здійсненні професійної діяльності з іншими органами.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

3. Відносини адвоката і його помічника при здійсненні професійної діяльності з іншими органами та особами
Проходження виробничої практики має на меті використати набуті теоретичні знання про роботу адвокатів та надання юридичної консультації.
Студентом визначається коло питань, які слід вирішній під час проходження практики.
Ознайомитися із порядком утворення і реєстрації юридичних осіб, з організацією та функціями їх діяльності.
Ознайомитися з законодавством, що регулює адвокатську діяльність, у тому числі в кримінальному та цивільному провадженнях; з професійними правами й обов'язками та принципами адвокатів, юристів передбаченими законом "Про адвокатуру", гарантією їхньої діяльності, вимогами щодо збереження таємниці адвокатської діяльності.
Застосувати на практиці теоретичні знання пов'язані з діловодством та набути навичок із ведення діловодства, навчитися складати адвокатські запити, звернення, процесуальні документи, ознайомитися з діяльністю юристів консультантів.
Виявляти інтерес та бути присутньою у роботі юристів з надання юридичних консультацій, усних і письмових довідок щодо законодавства, проявляти активність та надавати компетентну допомогу. Також брати участь у здійсненні адвокатами, юристами представництва в суді інтересів фізичних та юридичних осіб. Знайомитися зі справами.
Для виконання зазначених завдань необхідно провести ґрунтовний аналіз міжнародних нормативних актів та діючого законодавства України сфері організації та функціонування юридичної консультації, особливу увагу приділити ознайомленню з Правилами адвокатської етики.
Безпосередня діяльність адвокатури в Україні регламентується Законом України "Про адвокатуру" від 9 грудня 1992 року, перша стаття якого дає визначення адвокатури як добровільного професійного громадського об'єднання, покликаного згідно з Конституцією України сприяти захисту прав, свобод й представляти законні інтереси громадян України та інших країн, осіб без громадянства, юридичних осіб, надавати їм іншу юридичну допомогу.
Діяльність адвокатури регулюється Конституцією України, зазначеним та іншими законами України, статутами об'єднань адвокатів і здійснюється на принципах верховенства закону, незалежності, демократизму, гуманізму і конфіденційності.
Зібрати всю необхідну інформацію та матеріали для підготовки та написання звіту про проходження практики. Дотримуватися правил пожежної безпеки та трудової дисципліни. Ознайомитися із законодавством, яке регулює діяльність адвокатури та внутрішнім розпорядком.
Адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.
Адвокат не може працювати в суді, прокуратурі, державному нотаріаті, органах внутрішніх справ, служби безпеки, державного управління. Адвокатом не може бути особа, яка має судимість.
Закон "Про адвокатуру" встановлює певне коло осіб, які можуть набути статус адвоката, і пов'язує це з декількома чинниками, прямо зазначеними у коментованій статті: громадянство України, вища юридична освіта, стаж роботи за фахом, підтвердження належного рівня знань і при наявності всіх цих ознак -- отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняття Присяги адвоката України.
Стосовно громадянства України питання вирішується однозначно: згідно з чинним законодавством ніхто інший, крім громадян України, не може займатися адвокатською діяльністю в нашій державі. Втрата громадянства України тягне за собою анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю у відповідності зі ст. 17 Закону "Про адвокатуру".
Протягом усього періоду дії Закону активно обговорюється питання про надання можливості адвокатам інших країн здійснювати адвокатську діяльність в Україні, що, в принципі, могло би бути вирішено шляхом укладання відповідних міждержавних угод. Але чи є сенс у цьому? Згідно з чинним законодавством про підприємництво громадяни інших країн можуть займатися в Україні юридичною практикою як підприємницькою діяльністю. І якщо раніше для цього необхідно було отримати ліцензію Міністерства юстиції України, у якій перераховувались усі ті самі види практики, які віднесено до адвокатської діяльності, за винятком захисту в кримінальних справах, то зараз і це обмеження скасовано - відповідно до змін, внесених до Закону України "Про підприємництво" Законом від 1 червня 2000 р. № 1775-ІІІ (набрали чинності з 22 жовтня 2000 р.), ліцензування юридичної практики не передбачається, а спеціального закону, який регулював би здійснення юридичної практики, поки що не існує. Отже, питання щодо допуску юристів, у тому числі адвокатів, інших країн фактично стосується лише здійснення захисту в кримінальному судочинстві (ст. 1). Законопроект про внесення змін до ч. 1 ст. 2 Закону "Про адвокатуру", яким пропонується виключити вимогу щодо громадянства України, поданий Кабінетом Міністрів, негативно оцінений Спілкою адвокатів України. Народні депутати відхилили законопроект щодо змін до ст. 2 Закону "Про адвокатуру".
Міністерство юстиції України звернулося до Спілки адвокатів із запитом щодо її ставлення до пропозиції про виключення зі ст. 2 Закону "Про адвокатуру" обмежень стосовно громадянства у зв'язку із завершенням вступу до світової організації торгівлі. Спілка, вивчивши думку адвокатів і проаналізувавши відповідне законодавство багатьох країн, які обмежують доступ іноземних адвокатів до практики у своїх країнах, а також ознайомившись з вимогами Світової організації торгівлі (СОТ) з цього питання і виходячи з наслідків приєднання України до Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ), дійшла висновку, що "за умов відсутності в Україні законодавства про адвокатуру, яке б повністю відповідало міжнародним стандартам, зокрема, без створення єдиної професійної організації адвокатів і належних гарантій адвокатської діяльності, небезпечно вилучати з чинного законодавства обмеження щодо громадянства осіб, які займаються адвокатською діяльністю".
Вища кваліфікаційна комісія адвокатури 24 травня 2002 р. висловила іншу думку: норму про громадянство України можна було б виключити із Закону за умови, що "особа, яка не є громадянином України і бажає набути статусу адвоката, крім інших вимог, передбачених ст. 2 Закону України "Про адвокатуру", склала б у спеціалізованому вузі іспит з державної мови, не менше 3-х років працювала б в Україні на посаді помічника адвоката, мала б в Україні постійне місце проживання та була зареєстрована як платник податків".
Адвокатом може стати лише особа, яка має вищу юридичну освіту. Згідно з Законом "Про вищу освіту" (ст. 7) в Україні встановлено такі освітні рівні: неповна вища освіта, базова і повна вища освіта, а також освітньо-кваліфікаційні рівні (ст. 8, 24 Закону "Про вищу освіту"): молодший спеціаліст (підготовку забезпечують вищі навчальні заклади першого рівня акредитації), бакалавр (підготовку забезпечують вищі навчальні заклади другого рівня акредитації), спеціаліст, магістр (підготовку забезпечують вищі навчальні заклади третього і четвертого рівнів акредитації). До вищих навчальних закладів (ст. 25) віднесено технікуми, училища (перший рівень акредитації), коледжі (другий рівень акредитації), університети, академії, інститути (третій, четвертий рівні в залежності від наслідків акредитації).
Згідно зі ст. 8 Закону "Про вищу освіту" до неповної вищої освіти віднесено підготовку молодшого спеціаліста, до базової -- бакалавра, а до повної вищої освіти - спеціаліста і магістра. Встановлено, що спеціаліст -- освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка здобула повну вищу освіту та набула спеціальних умінь і знань, достатніх для виконання завдань та обов'язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності (ч. З ст. 8), а магістр - освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка здобула повну вищу освіту, набула спеціальних умінь та знань, достатніх для виконання професійних завдань та обов'язків (робіт) інноваційного характеру певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності (ч. 4 ст. 8).
Якщо проаналізувати освітньо-кваліфікаційні характеристики (ОКХ) випускника вищого навчального закладу та освітньо-професійну програму підготовки (ОПП), які затверджуються уповноваженим органом відповідно з Законом (ст. 13), можна зробити висновок, що для здійснення адвокатської діяльності недостатньо базової вищої освіти, тобто освітньо-кваліфікаційного рівня - бакалавр. За характеристикою освітньо-професійної програми підготовки спеціаліста, яка складається із спеціальних дисциплін та різних видів практичної підготовки, саме цей рівень є достатнім для заняття адвокатською діяльністю, що підтверджується складанням кваліфікаційного іспиту відповідно до затвердженої Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури Програми складання кваліфікаційних іспитів особами, які виявили намір отримати свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Згідно з Переліком напрямів та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями, затвердженим постановою Кабміну від 24 травня 1997 р. № 507, за напрямом підготовки "право" (0601) є дві спеціальності -- правознавство та правоохоронна діяльність. Будь-яких інших спеціальностей з права чинним законодавством не передбачено. Усі інші спеціальності не належать до напряму "право", а тому особи, які мають диплом із зазначеною в них спеціальністю за іншим ніж "право" шифром і іншою ніж "правознавство" і "правоохоронна діяльність" спеціальністю, не вважаються юристами і не можуть допускатися до роботи, яка потребує вищої юридичної освіти, що прямо зазначено в Законі щодо адвокатів. На жаль, у документах про вищу юридичну освіту (та в рекламі деяких навчальних закладів) можна зустріти інші назви спеціальностей, наприклад, "юрист-економіст", "юрист-правозахисник", "господарське право" тощо, що слід вважати порушенням чинного законодавства.
Вища кваліфікаційна комісія адвокатури встановила, що особи, які допускаються до складання кваліфікаційного іспиту для отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, мають пред'явити диплом про вишу освіту вузу не нижче III рівня акредитації. Це рішення слід обов'язково уточнити, оскільки згідно зі ст. 24 Закону "Про вищу освіту" вищий навчальний заклад третього рівня акредитації здійснює підготовку фахівців не тільки освітньо-кваліфікаційного рівня "спеціаліст", а й "бакалавр", тому слід було б встановити певний освітньо-кваліфікаційний рівень, необхідний для допуску до складання кваліфікаційних іспитів, який не може бути нижчим за рівень "спеціаліст" та підтверджуватись дипломом державного зразка, виданим вищим навчальним закладом, що отримав акредитацію щонайменш за III рівнем. У кваліфікаційно-дисциплінарних комісіях адвокатури виникають питання щодо диплому, що подається особою, яка бажає складати кваліфікаційний іспит. Закон "Про вищу освіту" встановлює, що здобуття особою вищої освіти та кваліфікації за певним освітньо-кваліфікаційним рівнем засвідчується дипломом, зразок якого затверджується Кабінетом Міністрів України. Вищий навчальний заклад має право видавати документ про вищу освіту державного зразка тільки з акредитованого напряму (спеціальності), що підтверджується видачею сертифіката (ст. 28). Отже, кваліфікаційно-дисциплінарні комісії не можуть відмовляти у допуску до кваліфікаційного іспиту, якщо подається диплом державного зразка будь-якого вищого навчального закладу зі спеціальності "Правознавство" або "Правоохоронна діяльність". При цьому слід особливо підкреслити, що право на складання іспиту не може ставитися у залежність від вищого навчального закладу, що його закінчив претендент.
Досить серйозні ускладнення виникають при вирішенні питання щодо наявності у особи, яка має намір стати адвокатом, стажу роботи за спеціальністю юриста не менше двох років. Оскільки не існує переліку посад, перебування на яких зараховувалося б до стажу роботи за фахом юриста, треба визначити загальні підходи щодо цього критерію. Зрозуміло, що роботою за фахом юриста не можна вважати суто технічну, яку, наприклад, виконує секретар судового засідання, а робота консультанта, пов'язана із застосуванням права, може враховуватися у стаж роботи за спеціальністю юриста. Таким чином, роботу, пов'язану із застосуванням права, можна вважати роботою за спеціальністю юриста. Це може підтверджуватися інструкцією про посадові повноваження на підприємстві або в установі, організації.
Разом з тим постає ще одне, не менш складне питання: чи можна брати до уваги стаж, набутий до отримання диплому про повну вищу юридичну освіту, а чи слід враховувати лише стаж, набутий після отримання диплому? У чинному законодавстві відсутня норма, яка б визначала цей порядок. Однак зрозуміло, що коли особа має, наприклад, диплом молодшого спеціаліста зі спеціальності "правознавство" або "правоохоронна діяльність" і працює на посаді, де застосовує набуті юридичні знання, а згодом отримує диплом "спеціаліста", то час перебування на вказаній посаді після отримання диплому молодшого спеціаліста чи бакалавра має зараховуватися в стаж роботи за спеціальністю юриста.
Практика розвивається таким шляхом, що студенти старших курсів юридичних факультетів здебільшого працюють, наприклад, молодшими юрисконсультами, претензіоністами, займають інші посади, пов'язані із застосуванням права. Така їх робота, підтверджена відповідними документами, має зараховуватися до стажу роботи за спеціальністю юриста, незалежно від того, що цю посаду особа обіймала не маючи диплому про повну вищу юридичну освіту. Слід додати, що згідно з Законом "Про вищу освіту" вища юридична освіта за рівнем молодший спеціаліст (неповна вища освіта) здобувається, як правило, протягом трьох років, а бакалавра -- не більше чотирьох, отже навчання на четвертому і п'ятому курсах здійснюється за освітньо-професійними програмами, які перевищують програму підготовки молодшого спеціаліста і розраховані на здобуття наступних рівнів. За освітньо-кваліфікаційним рівнем "молодший спеціаліст" особа здобуває спеціальні знання і уміння, достатні для здійснення виробничих функцій певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності. Отже, молодший спеціаліст, працюючи на посаді, пов'язаній із застосуванням права, має стаж роботи за спеціальністю юриста. Можна дійти висновку, що оскільки молодший спеціаліст може працювати за фахом юриста, то це повністю допустимо і для студентів четвертого та п'ятого курсів.
Як альтернатива практичному стажу роботи за спеціальністю юриста в Законі передбачено дворічний стаж роботи помічником адвоката, і хоч його повноваження певною мірою обмежені, однак така практика дає можливість навчитись здійснювати адвокатську діяльність та отримати свідоцтво про право на заняття нею (ст. 8 Закону). Дворічний стаж роботи за спеціальністю юриста може складатися зі стажу на певній посаді, де застосовується право, і стажу помічника адвоката.
Особа, яка відповідає наведеним вище вимогам, може бути допущена до складання кваліфікаційних іспитів. З цього приводу атестаційна палата кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, розглянувши заяву і перевіривши подані претендентом на отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю документи, допускає (або відмовляє в допуску) до складання кваліфікаційних іспитів, приймає їх і ухвалює рішення про видачу (або відмову у видачі) свідоцтва (п. 14 Положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури), отримуючи яке особа приймає перед КДКА Присягу адвоката України (ст. 15). Кваліфікаційні іспити приймаються у відповідності з Порядком складання кваліфікаційних іспитів у регіональних кваліфікаційно-дисциплінарних комісіях адвокатури, затвердженим Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури 1 жовтня 1999 р. № 6/2.
Під час кваліфікаційного іспиту перевіряються теоретичні і практичні знання особи, яка виявила намір займатися адвокатською діяльністю, вміння правильно застосовувати теоретичні знання у практичній діяльності адвоката. Претендент повинен виявити добрі знання з усіх питань, включених до білета, скласти правовий документ, вказаний у білеті.
Знання претендента на отримання свідоцтва мають бути достатньо високими з усіх питань, включених до Програми складання кваліфікаційних іспитів особами, які виявили намір отримати Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, затвердженої Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1 жовтня 1999 р. № 6/2. На основі цієї програми, що містить 12 розділів, у кожному з яких 22 запитання, складаються регіональними КДКА білети по дванадцять запитань у кожному. Такі серйозні вимоги з перевірки знань мають важливе значення, оскільки Правила адвокатської етики вимагають від адвоката високої професійної підготовки, фундаментального знання чинного законодавства, практики його застосування, опанування тактики, методів і прийомів адвокатської діяльності, ораторського мистецтва; адвокат зобов'язаний підтримувати на належному рівні знання з питань, з яких надається правова допомога, незалежно від сфери своєї переважної спеціалізації (ч. 1,3 ст. 10). Тому не можуть визнаватися як переконливі аргументи заявників, які виявили недостатні знання з окремих питань білету, що вони будуть займатися лише окремими видами діяльності (п. З розд. 1 Порядку складання кваліфікаційних іспитів).
Закон не містить загальної заборони щодо можливості адвоката суміщати адвокатську діяльність з іншою роботою, але встановлює окремі виключення: особа, яка отримала статус адвоката, не може працювати в певних органах, прямо названих у ч. 2 коментованої статті. Зрозуміло, що поєднання адвокатської діяльності з роботою в державних органах є несумісним і може призвести до виникнення конфлікту в процесі виконання різних за характером функцій, чим може бути заподіяно шкоду інтересам громадян, які звернулися до адвоката за правовою допомогою.
Положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури передбачає, що свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю видається комісією протягом одного місяця з моменту прийняття рішення атестаційною палатою, якщо для цього немає перешкод, пов'язаних з несумісністю (п. 32).
Слід зазначити, що і в інших законах існують певні обмеження, які у свою чергу не дозволяють державним службовцям, суддям, прокурорам, іншим посадовим особам займатися певними видами діяльності, в тому числі й адвокатською діяльністю. Так, у ст. 5 Закону "Про статус суддів" встановлено, що суддя не може займатись підприємницькою та іншою діяльністю. Закони України "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата", "Про нотаріат" також містять подібні обмеження, причому вони торкаються і приватних нотаріусів, оскільки із введенням цієї норми не були внесені відповідні зміни до Закону "Про адвокатуру". Постанова № 1 Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури від 10 березня 2000 р. "Про затвердження Положення про Єдиний реєстр адвокатів України" передбачає, що "у випадках, коли після 30 вересня 1999 р. громадянам України було видано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю або прийнято рішення про його видачу і не усунуто перешкод щодо сумісності адвокатської діяльності з іншою діяльністю, офіційно запропонувати таким особам визначитися щодо адвокатської діяльності протягом одного місяця, і в разі усунення перешкод, передбачених ст. 2 Закону України "Про адвокатуру", включити їх у Єдиний реєстр адвокатів України. У випадку, коли в місячний термін з дня такого попередження обмеження щодо сумісності усунуті не будуть, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю такої особи анулюється рішенням КДКА на підставі п. 32 Положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури, затвердженого Указом Президента України від 5 травня 1993 р. № 155/93".
Вища кваліфікаційна комісія адвокатури у зазначеній постанові зобов'язала голів КДКА направити до неї повідомлення про включення до Єдиного реєстру стосовно осіб, які отримали свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю до 30 вересня 1999 р. при наявності у них обмежень щодо сумісності, незалежно від усунення таких обмежень за умови подачі такими особами заяв про призупинення адвокатської діяльності. Така рекомендація суперечить чинному законодавству, оскільки ним не передбачено "призупинення" адвокатської діяльності. Отже, на сьогодні склалася ситуація, що декотрі судді, слідчі, прокурори, котрі отримали свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняли Присягу адвоката України (без її складання не можна отримати свідоцтво), мають бути включеними до Єдиного реєстру адвокатів України. Президент України в Указі "Про деякі заходи щодо підвищення рівня роботи адвокатури" зобов'язав Вищу кваліфікаційну комісію адвокатури запровадити цей реєстр у 1999 році та систематично його оприлюднювати, що вкрай важливо для реалізації кожним права на правову допомогу і на вільний вибір захисника своїх прав.
Судимість є обставиною, що виключає можливість займатися адвокатською діяльністю. Закон не встановлює, за які саме злочини - умисні чи скоєні з необережності - судимість особи виключає можливість набуття статусу адвоката. Стаття 17 Закону встановлює, що засудження адвоката за вчинення злочину припиняє після набрання вироком законної сили адвокатську діяльність такої особи, а свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю анулюється.
У випадках, коли судимість погашена (ст. 89 КК) або знята (ст. 91 КК), особа має право набути статус адвоката. Відповідно до ст. 88 КК України особи, засуджені за вироком суду без призначення покарання або звільнені від покарання чи такі, що відбули покарання за діяння, злочинність і караність якого усунута законом, а також особи, які були реабілітовані, визнаються такими, що не мають судимості.
Адвокат може мати помічника або кількох помічників із числа осіб, які мають вищу юридичну освіту. Умови роботи визначаються контрактом між адвокатом (адвокатським об'єднанням) і помічником адвоката з додержанням законодавства про працю.
Помічник адвоката може виконувати доручення у справах, які знаходяться у провадженні адвоката, крім тих, що належать до процесуальних повноважень останнього. Не можуть бути помічниками адвоката особи, вказані в частині другій статті 2 цього Закону.
Помічник адвоката - це особа, яка, як правило, має намір отримати свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, виконавши у такий спосіб вимоги ст. 2 Закону "Про адвокатуру" стосовно наявності стажу роботи за спеціальністю юриста. Ця стаття визначає лише мінімальний період роботи за фахом (2 роки), необхідний для набуття статусу адвоката (поряд з іншими, передбаченими Законом вимогами). Слід зазначити, що є хибною і такою, що не відповідає коментованому Законові, практика деяких суб'єктів адвокатської діяльності щодо звільнення помічників адвоката з тих підстав, що останні пропрацювали в адвокатському об'єднанні понад два роки. Втім адвокатське об'єднання чи особа, яка займається адвокатською діяльністю індивідуально, як роботодавець, безумовно має право, укладаючи трудовий контракт з помічником адвоката, визначити строк перебування особи у якості помічника адвоката у даному суб'єкті адвокатської діяльності (об'єднання, бюро, індивідуально практикуючий адвокат) на підставі ст. 21 КЗпП України. Це не виключає можливості працювати помічником адвоката протягом необмеже-но більшого ніж 2 роки часу.
Неодноразово поставало питання: чи обов'язково власне помічником адвоката слід пропрацювати два роки, щоб набути право складати кваліфікаційний іспит, чи цей строк може складатися частково зі стажу роботи помічником адвоката і стажу роботи на посаді юриста. Наприклад, виникають ситуації, коли особа має стаж юридичної роботи один рік і стільки ж помічником адвоката. Оскільки встановлений дворічний стаж роботи для набуття права займатися адвокатською діяльністю не відрізняє роботу за фахом юриста від роботи помічника адвоката, то поєднання їх у межах передбаченого дворічного періоду не протирічить вимогам ст. 2 Закону "Про адвокатуру".
Помічник адвоката не є членом адвокатського об'єднання -він вступає у трудові відносини з адвокатом чи адвокатським об'єднанням, і, отже, ці відносини цілком підпадають під дію КЗпП. Одним з найбільш важливих наслідків цього є те, що адвокат чи адвокатське об'єднання, які мають помічника адвоката, виступають щодо нього у ролі роботодавця у сенсі сучасного трудового права з усіма відповідними обов'язками. Крім того, Законом "Про адвокатуру" приписується укладення трудового договору з помічником адвоката лише у формі контракту, який визначає умови праці помічника адвоката, зокрема розмір заробітної плати, який не може бути меншим за встановлений мінімальний рівень. Останнє положення слід було б особливо підкреслити, адже на практиці саме воно майже не виконується. Зокрема, зустрічаються посилання на те, що помічник працює на громадських засадах, відмовляється від заробітної плати тощо.
Практика знає і такі випадки, коли помічники адвоката сплачують адвокатському об'єднанню або адвокату певні кошти "за навчання". Такі ситуації, вочевидь, вступають у протиріччя із Законом і є неприпустимими.
Вимога, яку Закон висуває щодо помічника адвоката - це наявність вищої юридичної освіти (ст. 2). З огляду на це слід визнати неприпустимою практику окремих КДКА, які зараховують до стажу роботи за спеціальністю юриста строк роботи помічником адвоката в період опанування юридичного фаху, тобто до отримання диплому про повну вищу юридичну освіту. З цієї вимоги випливає, що зарахування на посаду помічника адвоката особи, яка не має вищої юридичної освіти, є порушенням чинного законодавства, оскільки ст. 8 Закону не містить посилань на інші рівні освіти, наприклад, базову вищу освіту тощо (ст. 2).
Із Закону не випливає, що помічником адвоката може бути лише громадянин України, як це встановлено щодо адвоката. Тому іноземці і особи без громадянства можуть працювати як помічники адвоката, хоча для набуття статусу адвоката вони мають (поряд з іншими передбаченими Законом вимогами) отримати громадянство України.
Помічник адвоката вправі виконувати будь-які дії, що не належать до процесуальної прерогативи особи, яка має спеціальні повноваження, тобто помічник адвоката не може, наприклад, брати участь у цивільному чи кримінальному провадженні як учасник процесу та здійснювати процесуальні дії саме як помічник адвоката. Закон не забороняє йому виконувати технічну роботу із збирання доказового матеріалу, опрацювання документів, що містяться в адвокатському досьє, тощо.
Іноді доводиться чути від адвокатів, що, кінець кінцем, ніхто не забороняв помічнику адвоката сидіти поряд з адвокатом у суді та допомагати останньому. На нашу думку, така практика не відповідає чинному законодавству, оскільки воно не визнає помічника адвоката учасником процесу, і суперечить головним засадам адвокатської діяльності.
Помічник адвоката не вправі розголошувати відомості, які становлять адвокатську таємницю, використовувати ці відомості у своїх або третіх осіб інтересах, його не можна допитати як свідка з зазначених питань (ст. 9, 10).
На помічника адвоката поширюється дія Правил адвокатської етики в частині, яка стосується його діяльності (ч. 2 ст. 2).
Адвокат (адвокатське об'єднання) зобов'язаний забезпечити розуміння і дотримання принципу конфіденційності його помічниками, а також такі умови зберігання документів, переданих адвокату клієнтом, адвокатських досьє та інших матеріалів, що містять конфіденційну інформацію, котрі розумно виключають доступ до них сторонніх осіб (ч. 7, 8 ст. 9). Крім того, адвокат зобов'язаний забезпечити необхідний рівень компетентності своїх помічників (ч. 5 ст. 10 Правил).
Правила адвокатської етики (ч. 1 ст. 30) покладають відповідальність на адвоката перед клієнтом у разі, коли він передоручає виконання доручення або його відносно самостійних частин іншим особам, залучає їх до виконання окремих дій, що обов'язково має бути погоджено з клієнтом. Такою особою може бути помічник адвоката у зазначених вище межах.
Адвокат несе дисциплінарну відповідальність за порушення Правил адвокатської етики його помічником, якщо він не забезпечив ознайомлення свого помічника з цими Правилами, не здійснив належного контролю за діями помічника, залученого ним до виконання окремих робіт при виконанні адвокатом доручення на подання правової допомоги, або коли адвокат своїми розпорядженнями, порадами або особистим прикладом сприяв порушенню помічником Правил адвокатської етики (ст. 78).
Помічник адвоката має соціальні права -- право на відпустку, оплату його праці, щотижневий відпочинок тощо ( ст. 11).
Помічник адвоката не може працювати в суді, прокуратурі, нотаріаті, органах внутрішніх справ, служби безпеки, державного управління. Помічником адвоката не може бути особа, яка має судимість (ст. 2).
3. Відносини адвоката і його помічника при здійсненні професійної діяльності з іншими органами та особами
Ці відносини регулюються в розділі V Правил адвокатської етики.
Адвокат повинен зберігати таємницю слідства в межах, визначених чинним кримінально-процесуальним законодавством.
Адвокат не повинен умисно перешкоджати законному здійсненню процесу дізнання, попереднього слідства, адміністративного провадження і давати клієнту поради, свідомо спрямовані на вчинення таких перешкод.
Адвокат не повинен приймати доручення на ведення на стадії дізнання та попереднього слідства справи клієнта, направленого йому особами, що здійснюють дізнання або слідство по цій справі.
Дотримання принципу незалежності та домінантності інтересів клієнта у відносинах адвоката з органами дізнання, попереднього слідства, адміністративної юрисдикції та іншими державними органами
У відносинах з державними органами адвокат повинен виявляти принциповість у відстоюванні інтересів клієнта, не
Особливості професії "адвокат" отчет по практике. Государство и право.
Реферат: Оптимизация химико-технологических процессов. Скачать бесплатно и без регистрации
Курсовая работа по теме Виды и формы кредита
Понятие Дифференциала И Его Приложения Реферат
Отчет по практике по теме Деловые игры в бизнес-процессах
Сочинение: Свобода личности в творчестве Е.Замятина
Дипломная работа: Принцип дії склоочисника
Реферат по теме Средства физического воспитания
Военно Морской Флот России Реферат
Реферат по теме Билеты по биологии 11 класс
Курсовая работа по теме Удосконалення технології збивного горіхового тіста
Квадратные Неравенства Контрольная Работа 9 Класс
Собрание Сочинений Модельера
Реферат Классификация Роботов
Контрольная работа по теме Правовое регулирование труда несовершеннолетних, инвалидов, женщин
Реферат: Geography Examine The Reasons For Inner City
Вводные Слова Контрольная Работа 8 Класс
Реферат: Заключительный этап ВМВ
Табакокурение Дипломная Работа
Дает Ли Итоговое Сочинение Дополнительные Баллы
Курсовая работа: Особенности интервью со звездой. Скачать бесплатно и без регистрации
Калькулирование: понятие и предназначение - Бухгалтерский учет и аудит реферат
Международные специализированные организации прокуроров - Государство и право курсовая работа
Защитная функция профсоюзов на современном этапе - Государство и право курсовая работа