Особливості моделювання комунікативних невдач в американській літературі - Иностранные языки и языкознание дипломная работа

Главная

Иностранные языки и языкознание
Особливості моделювання комунікативних невдач в американській літературі

Поняття розуміння та нерозуміння у сучасній лінгвістиці; роль комунікантів у забезпеченні успішного протікання процесу сприйняття мовлення. Моделювання комунікативних невдач мовного, мовленнєвого і паралінгвістичного характеру в американській літературі.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Житомирський державний університет імені Івана Франка
Особливості моделювання комунікативних невдач у сучасній американський літературі
Розділ 1. Сутність мовленнєвого спілкування
1.1 Особливості процесів породження та сприйняття мовлення
1.2 Передумови успішної комунікації
1.3 Роль комунікантів у забезпеченні успішного протікання процесу комунікації
1.4 Поняття розуміння та нерозуміння у сучасній лінгвістиці
Розділ 2. Моделювання комунікативних невдач у сучасній американській літературі
2.1 Підходи до класифікації комунікативних невдач у сучасній лінгвістиці
2.2 Моделювання комунікативних невдач
2.2.1 Моделювання комунікативних невдач мовного характеру
2.2.2 Моделювання комунікативних невдач мовленнєвого характеру
2.2.3 Моделювання комунікативних невдач паралінгвістичного характеру
У сучасному мовознавстві спостерігається загальний інтерес до вивчення комунікативної природи мови. Предметом дослідження є “жива мова” як спосіб відображення картини світу, вербалізації людського досвіду, а не як замкнута, самодостатня і саморегулююча система, що “існує в собі та для себе”.
Мова, перш за все, - засіб спілкування. Мова - загальнолюдська цінність. Мовлення ж індивідуальне. Мовлення - це маленький фрагмент мови, що підбирається згідно потреб повідомлення та отримує специфічну форму. Мова і мовлення нерозривно пов'язані між собою. Разом вони являють собою мовленнєву діяльність і виступають її передумовами: мовлення спирається на мову як засіб, джерело його існування, а мовленнєва діяльність проходить у мовленні.
Людське існування не можливо уявити без спілкування. Спілкування - це взаємодія мовця і слухача, яка супроводжується активним обміном між ними цих ролей та передбачає наявність комунікативного контакту, коду, тобто мови. У більшості випадків, основною метою мовленнєвої діяльності є передача необхідної інформації. При цьому мовець і слухач переслідують кожен свою мету, та виконують окремі функції: щоб уникнути непорозуміння комуніканти повинні дотримуватися основних принципів, які забезпечують успішність комунікації. Невдале продукування або неадекватне сприйняття чи помилкове розуміння інформації приводять до комунікативних невдач. Комунікативна невдача - це збій у спілкуванні через повне або часткове нерозуміння партнерами по комунікації мовленнєвого повідомлення. Негативні емоції, роздратований стан також можуть приводити до комунікативних невдач. Над проблемою комунікативних невдач працювали такі вчені, як П. Коен, Б. Грош, М. Рінгл, Б. Брюс, Б.А. Гудман, Б.Ю. Городецький, О.А. Земська.
Значну увагу лінгвістів привертають проблеми дослідження мовлення, комунікативних актів, міжособистісного та міжкультурного спілкування індивідів. Проте ці проблеми не є повністю вирішеними і, отже, потребують подальшого детального дослідження. Серед недостатньо вивчених аспектів мовленнєвої діяльності виділяють теорію порушення акту комунікації, тобто невдач у процесі передачі інформації, коли з причин як лінгвістичного, так і нелінгвістичного характеру співрозмовники не досягають своєї мети, та засоби моделювання комунікативних невдач у сучасному мовленні. Саме особливостям моделювання комунікативних невдач присвячується робота “Особливості моделювання комунікативних невдач” (на матеріалі сучасного американського мовлення).
Актуальність даної магістерської роботи визначається неправильністю сучасних лінгвістичних досліджень на вивченні проблем теорії комунікації у системно-мовному та паралінгвістичному аспектах. Виділення особливостей моделювання комунікативних невдач є актуальним, оскільки дає змогу дослідити проблему виникнення порушення акту комунікації та причини які до цього призводять. Застосування результатів дослідження сприятиме запобіганню проблем, пов'язаних з непорозумінням між комунікантами у процесі спілкування.
Метою роботи є виявлення особливостей моделювання КН у сучасному американському мовленні, шляхом виявлення причин, що до них призводять.
Для досягнення цієї мети у роботі вирішується ряд конкретних задач:
- визначення умов успішної комунікації;
- встановлення ролі комунікантів у забезпеченні успішності процесу спілкування;
- виявлення причин, що призводять до появи КН;
- виявлення специфічних для сучасного американського мовлення комунікативних невдач і засоби їх моделювання.
Об'єктом дослідження є дослідження особливостей моделювання КН
Предметом дослідження є регулярні КН у сучасній американській мові та причини їх виникнення.
Наукова новизна роботи полягає у системному підході до причин порушення акту комунікацій та виявленні особливостей моделювання комунікативних невдач та матеріалі сучасного американського мовлення.
Теоретичне значення магістерської роботи полягає у тому, що дослідження проблеми взаєморозуміння між комунікантами, питань адекватного обміну інформацією в процесі спілкування, причин збою комунікації сприяє подальшій розробці теоретичних питань комунікативної лінгвістики. Одержанні результати сприятимуть вирішенню проблеми уникнення збоїв у спілкуванні.
Результати роботи мають певне практичне застосування: вони можуть бути використаними в курсах загального мовознавства, лексикології англійської мови, спецкурсах з англійського мовлення і теорії міжособової та міжкультурної комунікації.
Особистий внесок здобувача полягає в тому, що у роботі встановлено особливості моделювання комунікативних невдач у сучасному американському мовленні. Засобом моделювання КН у сучасному американському мовленні є мовні, мовленнєві та невербальні комунікативні невдачі.
Основні методи дослідження є метод індуктивно-дедуктивного аналізу, контекстуального та компонентного аналізів, а також метод систематизації.
Матеріалом для даного дослідження є діалоги з творів американської літератури, а також жарти, анекдоти, що побудовані на використанні різних типів комунікативних невдач.
Дана магістерська робота пройшла апробацію на міжвузівській конференції житомирського державного університету імені Івана Франка - “Моделювання комунікативних невдач у сучасній американській літературі”.
Структура роботи: магістерська складається зі вступу, двох розділів уз висновками до кожного із них, загальних висновків, списків використаної літератури та джерел фактичного матеріалу.
У вступі визначаються мета та задачі дослідження, його актуальність, формуються положення, що виносяться на захист.
У першому розділі “Сутність мовленнєвого спілкування”, визначається сутність мовленнєвого спілкування, а саме розглядаються особливості процесів породження та сприймання мовлення; визначаються передумови успішної комунікації і роль комунікантів у забезпеченні успішного процесу спілкування; приділяється увага характеристиці фонових, енциклопедичних, лінгвістичних, інтерактивних знань та комунікативній компетенції й її мовному, мовленнєвому і прагматичному компонентам.
Другий розділ “Моделювання комунікативних невдач у сучасній американській літературі”, присвячений аналізу класифікацій комунікативних у лінгвістичній науці, особливостям моделювання комунікативних невдач які носять мовний, мовленнєвий та паралінгвістичний характер.
У висновках підводяться підсумки дослідження.
Розділ 1. Сутність мовленнєвого спілкування
Сутність мовленнєвого спілкування полягає в передачі адресантом та сприйнятті адресатом чи адресатами інформації, знань, досвіду за допомогою вербальних та невербальних засобів. Намір, бажання вступити в спілкування з іншою людиною визначають комунікативну сутність людського буття [23:107].
Змістом людської комунікації можуть бути і часто бувають не лише знання, а і почуття. Емоційні відносини людей звичайно складають певну частину комунікативного змісту [117:138].
1.1 Особливості процесів породження та сприйняття мовлення
Мовленнєве спілкування як процес - це, з одного боку, висловлювання думок, а з іншого - їх розуміння. Для того, щоб передати певне повідомлення адресант спочатку черпає із навколишнього середовища інформацію, яку він хоче передати партнерам по комунікації. Він може її отримати двома шляхами: внаслідок свого безпосереднього досвіду або завдяки досвіду інших людей.
Знайомство з предметом - це перший необхідний крок, з якого починається рух до пізнання.
Після того як мовець осмислив певну інформацію, сформулював думку, він повинен здійснити її кодування у вигляді набору мовних знаків, щоб донести її до адресата.
Існує декілька концепцій-моделей продукування висловлювання. У своєму дослідженні ми дотримуємося концепції, згідно якої процес породження мовлення складається з таких етапів:
2) підбір мовних одиниць для даного змісту (мовна номінація);
3) передача, реалізація мовних одиниць (їх продуціювання) [73: 17].
Між цими операціями існує зворотній зв'язок.
Осмислити зміст висловлювання означає організувати його складники, категоризувати їх і сформувати пропозицію. Осмислюючи об'єкт, ми спираємося на вже готову систему еталонів у нашій пам'яті [73: 17]. Одне й те саме ми здатні осмислити по-різному, породжуючи різні актуальні значення.
При цьому не можна відокремлювати те, про що говорять і те як говорять. З самого початку свого виникнення думка пов'язана з системою конкретної мови [89: 6]. Для того, щоб уможливити передачу думок іншій людині, їх необхідно матеріалізувати, тобто виразити в слові, жесті, міміці. "Процес кодування мовленнєвого повідомлення, що передбачає перехід від думки до розгорнутого мовлення, починається із загальної схеми всього висловлювання і лише потім переходить до пошуку окремих лексем" [86: 221].
Коли людина говорить про звичайні речі, які не потребують ретельного обмірковування, то перехід від думки до мовлення здійснюється майже автоматично. Мовець використовує готові шаблони, якими він володіє на різні життєві випадки. Але ті мовленнєві акти, які потребують хоча б мінімального зусилля, приводять до того, що людина оперує вже не словами на рівні програми, а семантичними полями. Із складу останніх він підбирає потрібне слово для того, щоб максимально точно висловити свою думку [48: 47].
Слід відмітити, що процес продукування висловлювання охоплює одиниці всіх рівнів мовної структури паралельно. Помилковим слід вважати твердження, що спочатку вибирається кістяк висловлювання, який лише потім наповнюється лексичним змістом і т.д. [136: 61].
При мовному кодуванні адресант здійснюється два типи контролю: контроль форми та контроль змісту [70: 58]. Невідповідність рівня складності теми і умов комунікації послаблюють ефективність контролю. Виникає зв'язок між різними формами контролю: моторним і слуховим, моторним і зоровим. Слуховий та зоровий контроль повинні забезпечувати ефективний зворотній зв'язок: перевірку того, що реалізовано за допомогою зорових і слухових еталонів. Але ці форми контролю можуть вводити нас в оману. Про ймовірність цієї ситуації свідчить таке явище, як розходження між тим, що сказав мовець і тим як він сприйняв сказане ним самим. Моторний контроль нормує вільне мовлення, а слуховий - мовлення, що контролюється мовцем.
З цього приводу В. фон Гумбольдт писав, що будь-яка мова розкривається у всій повноті своєї справжньої особливості тільки в живому вжитку, в мовленні людини. Тільки в словах окремої особи слова отримують остаточну визначеність. А у живому мовленні, ніхто не розуміє слова повністю однаково. Дрібні відтінки значень переливаються по всьому просторі мови, як кола на воді при падінні каменю. Тому всяке розуміння між мовцями містить у собі непорозуміння - згода в думках і почуттях проявляють розбіжність [39: 157].
Головна мета мовлення - передати адресату певну інформацію за допомогою мовних засобів. Відбір мовцем певних мовних одиниць здійснюється з врахуванням своєї інтенції, щоб вона отримала максимальне вираження. Володіння мовними засобами передбачає наявність у свідомості мовця певного роду знань про кожну мовну одиницю. У процесі застосування цих знань ми маємо справу з численними труднощами. Комунікативна задача, що стоїть перед мовцем пробуджує в його свідомості численні моделі висловлювання, які в суто змістовому відношенні могли б служити матеріалом для реалізації певної задачі. Але не будь-який мовний матеріал, а лише той, який відповідає даній ситуації спілкування можна вжити у висловлюванні [30: 283]. Ми нерідко продукуємо і сприймаємо висловлювання, які в цілому здаються загальноприйнятими, але містять у собі ті чи інші неточності.
Особливості процесу сприйняття мовлення
Для забезпечення успішності комунікації мовець має здійснити велику творчу роботу. Він намагається за допомогою вибору відповідних слів привернути увагу партнера, змусити його слухати себе, щоб прийти до порозуміння і отримати потрібну відповідь. Щодо слухача, то його активна діяльність починається зі сприйняття інформації, яку передає адресант. Людина отримує інформацію через всі канали, які у неї є, а саме, зоровий, слуховий, чуттєвий. Але візуальна і вербальна комунікації мають особливий характер для спілкування. Адресат не просто сприймає слова, а співвідносить їх з іншими словами та з ситуацією в цілому. Поряд з цим він має можливість прогнозувати подальший зміст повідомлення, аналізувати інтенцію автора.
Про ці особливості процесу сприйняття П.А. Флоренський писав: “Восприятие звука в основе всегда активно, хотя бы не мы, а нам говорилось. В восприятии звука мы активны через соучастие в активности звучащего, непосредственно нами разделяемой. И поэтому, слушая, - мы тем самым говорим, своею внутренней активностью не отвечая на речь, но прежде всего ее в себе воспроизводя, всем существом своим отзываясь вместе с говорящим на зримые впечатления, ему данные, ему открывшиеся” [122: 35].
Говоріння і слухання протікають не як дзеркальні процеси, а як процеси значною мірою асиметричні. Цей тип асиметрії пов'язаний з асиметрією мовного знаку: одна і таж форма може бути джерелом різних значень, а одне і теж значення може бути передано за допомогою різних мовних засобів. Стратегія мовця полягає у виборі потрібної форми для передачі задуманого значення, стратегія ж слухача проявляється у виборі одного з можливих значень для даної мовної форми, яке потрібне саме для цього контексту [67: 40].
Мовлення людей пов'язано як з мовленнєвим, так і позамовленнєвим контекстом, який відіграє роль обмежувача в процесах породження та сприймання висловлювання. Під час процесів сприймання та переробки інформації слухачу необхідно встановити актуальне значення висловлювання, тобто те, що є важливим в об'єкті в конкретний момент і при певних умовах діяльності. З точки зору аналізу мовлення актуальне значення - це сукупність значень мовних одиниць, які являють собою "особистісні сенси" [70: 58]. Труднощі осмислення пов'язані з необхідністю домислення та переосмислення актуального значення об'єкта з позиції адресата.
В основі аналізу інформації, що надходить по слуховому каналу, знаходиться обробка мовної інформації. Навіть якщо слухач зустрічається з незнайомою мовною одиницею або її нетрадиційним використанням, мовний та мовленнєвий контекст допоможе йому декодувати інформацію, що надходить [76: 113].
Ступінь розуміння адресатом інформації, що передається мовцем, залежить: від того наскільки детально і адекватно мовець описав ситуацію та того, наскільки детально і адекватно слухачеві вдалося з окремих елементів повідомлення створити цілісну картину у своїй свідомості. Для досягнення останнього, адресат використовує механізм ймовірного прогнозування [125]. По першим елементам повідомлення адресат будує попередню гіпотезу про зміст інформації, що сприймається в цілому, але може не завжди підтверджуватись. Слухач пропускає інформацію крізь свою "індивідуальну мову", внаслідок чого може змінитись початковий зміст висловлювання. При інтерпретації почутого слухач повинен відповісти на такі запитання: Що сказав мовець? Про що він говорив? Чому він взагалі сказав це? Чому він сказав це саме таким чином?
Для сприйняття висловлювання важливою є попередня орієнтація, завдяки якій ми отримуємо інформацію про предметний фон та ситуацію, і лише після цього приймаємо рішення про сутність вербального повідомлення і про те, як відреагувати на нього. Під час спілкування комуніканти повинні розуміти позицію один одного, оскільки, як правило, нерозуміння найчастіше стає причиною комунікативних невдач. Протікання комунікації визначається також характером адресатності. Повідомлення завжди на когось адресовано. Комунікація може бути персонально адресована, коли відомий реальний адресат, а також надперсонально адресована, коли реальний адресат не відомий [див. 26]. Реальний мовець може тільки прагнути до повного взаєморозуміння з реальним слухачем. Зрозуміло, що процес комунікації завжди буде проходити успішно, якщо комуніканти - це ідеальний мовець і ідеальний слухач. Проте в реальному повсякденному спілкуванні таке буває рідко. Якщо ж мовець є ідеальним, то це не означає, що він одночасно є ідеальним слухачем і навпаки. Тому мовець і слухач повинні знати про можливість появи труднощів у процесі спілкування, бути підготовленими до їх подолання, щоб, врешті-решт, досягти поставленої комунікативної мети.
1.2 Передумови успішної комунікації
Успішна комунікація включає в себе використання комунікантами нормативних мовних знаків у ситуації спілкування. Успішність мовлення оцінюється з точки зору відповідності сучасним мовним нормам, які співвідносяться тільки з системою мови. Основними ознаками мовної системи вважається взаємопов'язаність та упорядкованість елементів. Крім того, мовлення мають характеризувати ясність, чіткість, стилістична витриманість, виразність, відсутність інформаційно зайвих компонентів і т.п. Залежно від того, які мовленнєві норми порушуються, констатуються мовленнєві помилки на різних рівнях мовної системи. Ф. Зейтель називає декілька причин виникнення помилок у процесі комунікації [171: 182 - 183]:
1. Погане слухання - слухання має бути активним.
2. Неврахування орієнтації на слухача.
3. Невірні вербальні сигнали - невербальна комунікація нараховує до 65% того, що передає мовець.
4. Незнання аудиторії - повідомлення повинно спиратися на інтереси, характеристики, потреби конкретної аудиторії.
5. Неврахування того, що комунікація є двостороннім процесом. Оскільки крім процесу передачі інформації, значну роль відіграє зворотня реакція.
6. Недотримання елементарних правил ввічливості - агресивного і грубого комунікатора сприймають інакше, ніж ввічливого і зацікавленого інтересами аудиторії.
Мовленнєва поведінка будується на принципі кооперації. Дотримання цього принципу забезпечує правильність комунікації, а його порушення приводить до ускладнень, або навіть до провалу комунікації в цілому. Слід відмітити, що принципи ввічливості і кооперації можуть протирічити один одному. Іноді сказати правду і залишитись відвертим виявляється складною справою і часом несумісною.
Лінгвісти завжди цікавились питанням: Які основні принципи гарантують правильне розуміння мовленнєвого повідомлення? Умови успішності комунікації представлені постулатами якості, кількості, відношення і способу Г.П. Грайса [36], які мають задовольняти принципу комунікативного співробітництва, що розкриває та відображає комунікативну компетенцію людини. Постулат кількості передбачає, що повідомляється рівно стільки інформації, скільки потрібно для даної мети спілкування і для подальшого успішного продовження розмови. Так, якщо на етикетне запитання про здоров'я слідує детальна розповідь, то порушується принцип кількості. Постулат якості зводиться до того, що комуніканти виходять з презумпції достовірності інформації, тобто інформація не повинна бути неправдивою. Постулат релевантності інформації передбачає важливість повідомлення відповідно до даних умов спілкування. Постулат манери мовлення передбачає ясність, логічність, послідовність і виразність висловлювання [36: 217-238]. Багатослів'я і неекономність мовлення чудово ілюструє прислів'я: "Слова - перли, але коли їх багато, вони втрачають цінність". Багатослів'я може нашкодити самому мовцю: "Хто багато говорить, той багато помиляється".
Існують також принципи [див. 150], які уточнюють постулат кооперації - ввічливість та тактовність звертання, які враховують, що будь-яке спілкування проходить в рамках соціально прийнятої поведінки, тобто адресоване висловлювання оформлюється етикетною рамкою (експліцитною та імпліцитною), оскільки мовцю забороняється наносити своєму співрозмовнику шкоду, якщо стоїть мета досягти комунікативної узгодженості [123: 29].
Отже, успішна комунікація - це дотримання певних мовних норм. Умови успішності комунікації сформульовані в постулатах Г.П. Грайса, які проте, нерідко ігноруються у реальному спілкуванні. Мовці часто бувають багатослівними та неінформативними. Крім того, вони можуть говорити зайве, не завжди висловлюються ясно, і нерідко говорять одне, маючи на увазі зовсім інше. Крім постулатів Г.П. Грайса для організації ефективного мовлення слід мати на увазі наступні вимоги [174: 409 - 410]:
- усне мовлення сприймається на слух, отже, слухач не може прослухати почуте ще раз, якщо він щось не зрозумів;
- мовлення повинно відповідати інтересам аудиторії - необхідно враховувати вік, професію, освіту адресантів;
- процес мовлення передбачає певну реакцію - мовлення, яке нікому не потрібне, не виконує своєї функції;
- мовлення повинно мати мету - завдання мовлення переконувати, інформувати;
- мовлення має відповідати вимогам свого часу.
1.3 Роль комунікантів у забезпеченні успішного протікання процесу комунікації
Для забезпечення успішної комунікації мовець породжує нормативні висловлювання, а для її успішності він створює та коректує зміст ситуації спілкування в цілому. При побудові стратегії висловлювань необхідно врахувати тезаурус, мовні та мовленнєві здібності адресата.
Комунікантам необхідно володіти високим рівнем комунікативної компетенції, яка складається з мовного, мовленнєвого та прагматичного компонентів. Знання і компетенція - одні з основних чинників, які визначають комунікативну вдачу чи невдачу процесу спілкування. Мовець повинен узгоджувати свою комунікативну компетенцію з аналогічними даними слухача.
Сформованість компетенції у мовця і слухача є досить важливим фактором. До її складу включають деяку сукупність знань і вмінь, які забезпечують ефективне протікання комунікативного процесу.
Більшість дослідників [напр. 13; 51; 74; 89; 151 та ін.] відносять до комунікативної компетенції вміння поєднувати мовні та немовні аспекти комунікації. Засоби спілкування (мовленеві та немовленеві) реалізуються відповідно до умов спілкування (тобто хто, де та з ким спілкується) і адекватно цілям комунікантів [6: 28].
Для забезпечення ефективного процесу комунікації адресату неоюхідно мати у своїй свідомості всі необхідні види знань про мовну одиницю, тобто володіти рядом компетентів комунікативної компетенції:
1) мовним (коли ми знаємо весь набір потенціальних значень мовної одиниці);
2) мовленевим (передбачає володіння лінгвістичними та енциклопедичними знаннями);
3) прагматичним, який проявляється у тому, що комунікант набуває соціально-культурного досвіду, оволодіває законами спілкування, принципами і правилами комунікативної взаємодії, стратегіями і тактимами ведення розмови, гнучкою системою мовленнєвих і комунікативних актів [124 : 80-81]. Отже, комунікантам необхідно володіти не тільки граматичними правилами, знати значення слів, вміти їх застосовувати, тобто досконало володіти мовою, а слід також відчувати коли і як формулювати висловлювання, з ким, в яких ситуаціях, з якою метою, як реалізовувати правила ведення розмови. Наприклад, необхідно знати, коли і як доречно розпочати бесіду, яку вибрати тему для певної ситуації, яку форму спілкування доцільно обирати, як реагувати на привітання, компліменти, запрошення тощо.
У деяких дослідженнях мовну компетенцію розуміють як здібність людини будувати граматично правильні речення, висловлювання [див: напр., 10:177]. Але, на нашу думку, недостатньо володіти лише правилами граматики. Як основний, але не єдиний критерій мовного компоненту комунікативної компетенції, граматичний аспект повинен бути доповнений іншими показниками мовного розвитку особистості, які відображають якісний запас слів і фразеологічних одиниць, якісний склад мовника (активного і пасивного), розмаїття граматичних конструкцій і стилістичних ресурсів, які використовуються в процесі спілкування. Комбінація цих критеріїв дозволяє досить повно представити мовну особистість. Наступні показники визначають рівень мовного компоненту комунікативної компетенції: правильність, швидкість, насиченість мовлення, адекватність вибору слова [130: 17].
Мовленнєвий компонент комунікативної компетенції відтворює мовну систему в дії і передбачає вміння використовувати мовні засоби, знання закономірностей їх функціонувння для побудови висловлювання, що виражають найпростіші почуття і навіть передають нюанси інтелектуальної інформації. [51: 11]
Комунікативна компетенція, яка складається з мовного і мовлен нє вого компонентів передбачає також врахування соціальних ознак, соціальних функцій, які складають прагматичний компонент комунікативної компетенції За Р. Белом соціальна компетенція визначається як “знання соціальних факторів ситуації спілкування” [10: 273], які детермінують і контролюють вибір мовних засобів в умовах реальної ситуації спілкування. Соціолінгвістичний компетент дозволяє аналізувати мовлен нє ву поведінку особистості та виявляти особливості спілкування залежно від типу мовної діяльності. Таким чином, комунікативна компетенція включає в себе знання комунікативної граматики, правил вживання елементів системи мови; володіння мовцем комунікальними формами речення; вміння адекватно реагувати на мовлен нє ві акти у відповідній комунікативній ситуації, врахування соціальних ознак і соціальних функцій свого співрозмовника; знання про світ. Комунікативна компетенція - до с татньо високий рівень вміння вести спілкування. Мовний і мовлен нє вий компетенти комунікативної компетенції проявляється у мовленевій поведінці особистості. Якщо особистість володіє високим рівнем мовного та мовлен нє вого компонентів комунікативної компетенції, вона може вносити зміни в свою мовлен нє ву поведінку в різних ситуаціях спілкування, виконувати різні мовлен нє ві ролі. Якщо у комуніканта сформована достатня прагматична компетенція, він здатний адекватно реагувати на соціальні комунікативні ситуації і брати у них участь. Такий комунікант може “пристосуватись” до життя у суспільстві, зокрема влучно висловитись та влучно відповісти на поставленні до нього запитання.
Якщо реципієнт не достатньо володіє мовними або мовлен н є вими компонентами комунікативної компетенції, може виникнути дисфункція всього висловлювання, що приводить до появи комунікативних невдач. Під дисфункцією ми розуміємо використання будь-якої мовної одиниці в нетрадиційній для неї функції [76:6]. Якщо мовець формулює висловлювання без урахування тезауруса адресата, його репліки не досягнуть бажаного результату.
Як мовна особистість людина володіє індивідуальним когнітивним простором, тобто повним чином структурованою сукупністю знань [61 : 85]. Когнітивний простір формується певними когнітивними структурами, які знаходяться в основі нашої комунікативної компетенції. Зону перетину індивідуальних когнітивних просторів становить пропозиція. Чим вона ширше, тим краще взаєморозуміння між комунікантами при мінімалізації засобів, що використовуються [61: 82-89].
Учасники комунікативного акту породжують висловлювання, або намагаються зрозуміти те, що говорять інші. За кожним комунікативним актом стоїть складна система знань, і вона активується в процесі породження висловлювання. При кодуванні та декодуванні висловлювань людина не обмежується лише мовними знаннями та навичками, а також має певні знання про навколишній світ, соціальний контекст, вміння планувати та керувати процесом спілкування.
Загальна база знань комунікантів включає такі компоненти: мовні знання, які включають знання мови (граматики, фонетики, лексичної семантики); мовленнєві знання (знання про вживання мови, знання принципів мовленнєвого спілкування); паралінгвістичні знання:
а) про контекст і ситуацію, знання про адресата, а також про його цілі, плани, уявлення про співрозмовника, навколишню ситуацію та ін.;
б) загальнофонові знання, тобто знання про світ, події, стан дій, процеси та ін. [93: 7].
З іншого боку, В.В. Богданов, точку зору якого ми поділяємо, розрізняє три підвиди знань: 1) енциклопедичні; 2) лінгвістичні; 3) інтерактивні [14: 26- 27].
Енциклопедичні знання - це загальні знання про світ, знання отримані в предметно-пізнавальній діяльності людини.
Лінгвістичні знання - це мовні знання, які містять інформацію про лексичні одиниці і їх значення, про референції, знання граматики, знання про вживання різних одиниць і правила їх комбінаторики. Володіння цією інформацією необхідно для передачі енциклопедичної інформації. Комуніканти повинні знати як це робити, тобто володіти інтерактивними знаннями. Ці знання включають правила комунікативного обміну, правила пов'язані з принципом кооперації, ввічливості тощо. Ці правила визначають стратегію мовленнєвої поведінки.
У процесі спілкування всі ці знання виступають у комплексі, тобто утворюють єдине ціле. Здебільшого володіння цими знаннями у комплексі або окремо є основною запорукою успішної комунікації. Але іноді володіння цими знаннями може зашкодити комунікантам та призвести до КН:
Jack was educated. That was obvious. He new about all kinds of things, and they weren't the kinds of things you learned doing manual labour. They were the kinds of things you learned from read
Особливості моделювання комунікативних невдач в американській літературі дипломная работа. Иностранные языки и языкознание.
Шпаргалка: Контрольная работа по предмету «Теория бухгалтерского учета»
Курсовая работа по теме Разработка конструкции редуктора
Реферат по теме Построение диаграмм и графиков на основе электронных таблицах Excel
Курсовая Работа На Тему Характер И Темперамент
Реферат Коллективный Договор И Соглашения
Курсовая Работа На Тему Технология Управления Конфликтами
Курсовая работа по теме Восстания рабов на Сицилии во II в. до н.э.
Реферат: Эмфизематозный карбункул
Темы Сочинений На 2022 2022
Таблицы В Курсовой Работе По Госту
Реферат На Тему Феномен Культуры
Реферат по теме Денежная масса: регулирование в условиях инфляции
Легко Ли Быть Родителем Сочинение
Как Я Понимаю Национальную Идею Эссе
Культурное Растение Реферат
Технология Проектной Деятельности Курсовая Работа
Реферат Классификация Типов Слизистой Оболочки Протезного Ложа
Реферат Цена Брянск
Дипломная работа по теме Организация муниципального управления на примере Челябинской области
Курсовая работа по теме Зіставний аналіз періодичних видань для дітей християнського і світського характеру
Основные аспекты и механизмы формирования учетной политики организации - Бухгалтерский учет и аудит дипломная работа
Договоры комиссии и поручения: сравнительная характеристика - Государство и право курсовая работа
Особенности купли-продажи предприятий по российскому гражданскому законодательству - Государство и право курсовая работа