Особливості емоційного вигорання в залежності від стажу роботи службовців КВС - Психология курсовая работа

Главная

Психология
Особливості емоційного вигорання в залежності від стажу роботи службовців КВС

Психологічний зміст синдрому емоційного вигорання у службовців пенітенціарних закладів. Фактори, що сприяють розвитку професійної деформації та криз, пов'язаних зі стажем роботи. Опис методів дослідження службовців кримінально-виконавчої системи.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Розділ 1. Психологічний зміст синдрому емоційного вигорання у службовців пенітенціарних закладів
1.1 Емоційне вигорання як професійна деформація особистості
1.2 Фактори, що сприяють розвитку професійної деформації у службовців пенітенціарної системи
1.3 Особливості професійних криз, пов'язаних зі стажем роботи
Розділ 2. Дослідження емоційного вигорання у службовців кримінально-виконавчої системи (КВС)
2.2 Соціально-демографічний опис вибірки
2.3 Опис процедури та методів дослідження
2.5 Аналіз та інтерпретація результатів вивчення емоційного вигорання у службовців КВС
2.6 Аналіз та інтерпретація результатів вивчення емоційного вигорання у службовців КВС в залежності від стажу роботи
На сучасному етапі розвитку українського суспільства в умовах соціально-економічної нестабільності, конкуренції на ринку праці, соціальних стресів зростають вимоги, що пропоновані до професіоналізму особистості. Однак, далеко не кожний може адаптуватися, ефективно здійснювати свою професійну діяльність і соціальну роль, а тому зростає ймовірність розвитку несприятливих психічних станів.
Сучасні психологічні дослідження підтверджують, що до категорії працівників, які піддані ризику емоційного вигорання, відносяться й пенітенціарні службовці, професійна діяльність яких має ряд специфічних особливостей, ускладнена безліччю негативних факторів. Її успішність визначається не тільки й не стільки професійними знаннями, скільки вміннями реалізувати їх у своїй діяльності за рахунок розвитку професійно-важливих і особистісних якостей. Особливо це стосується тих відділів кримінально-виконавчої системи (КВС), представники яких безпосередньо спілкуються з засудженими. Все це вимагає визначення, розробки структури, факторів, механізмів форм професійних деформацій у пенітенціарних службовців.
Емоційне вигорання у пенітенціарних службовців - це цілісна захисна характеристика суб'єкта професійної діяльності, придбана ним у відповідь на психотравмуючі умови роботи у виправній установі, що виявляє себе в зниженні емоційної віддачі, у прагненні скоротити професійні обов'язки, що вимагають емоційних витрат, а також у прагненні виправити це шляхом знецінювання діяльності і її предмета[2].
Проблемою дослідження синдрому емоційного вигорання та професійною деформацією займалося багато видатних психологів. А саме: Е. Климов, В. Орел, С.Л. Рубінштейн, О.А. Черепенникова, Є.Г. Луніна, А.К. Макарова, В.І. Стрижак, В.В. Лебедєв, С.Є. Тимошенко,Г.В. Залевський, В.Г. Морогін, Б.Д. Новіков, Б.В. Зейгарник, Б.Г. Ананьєв, І.Н. Сафонова, Борисов С. Е. та ін. [5, 12, 15, 11, 9].
Необхідність дослідження можна визначити наступним чином:
- великою ймовірністю виникнення у співробітників кримінально-виконавчої системи різних форм професійної деформації, у тому числі емоційного вигорання та насідків емоційного вигорання, під впливом складних умов професійної діяльності;
- недостатньою вивченістю проблеми емоційного вигорання та його наслідків у пенітенціарних службовців;
- застосування надійних, апробованих методик щодо визначення та розробки проблем емоційного вигорання та наслідків емоційного вигорання у пенітенціарних службовців, а в майбутньому також актуальним представляється можливість дослідження організації й проведення психопрофілактики й психокорекції емоційного вигорання та його наслідків у службовців КВС.
Об'єкт дослідження: емоційне вигорання.
Предмет дослідження: емоційне вигорання у службовців КВС.
Мета дослідження: вивчення особливостей емоційного вигорання в залежності від стажу роботи службовців КВС.
1. Провести теоретичний аналіз літератури з питань емоційного вигорання.
2. Емпірично дослідити рівень розвитку емоційного вигорання у службовців КВС.
3. Виявити відмінності емоційного вигорання у службовців КВС в залежності від стажу роботи.
Для дослідження мети та завдань дослідження, нами були використанні наступні методи: спостереження, бесіда, Методика рівня емоційного вигорання В.В. Бойко, Опитувальник виявлення емоційного вигорання MBI (автор: К. Маслач та С. Джексон; даний варіант адаптований Н.Є. Водоп'яновою), анкета для виявлення соціально-демографічних ознак, малюнковий проективний метод "Я на роботі та я вдома", методи статистичної обробки даних, а саме метод Спірмена та метод Уілкоксона-Манна-Уітні.
В дослідженні взяли участь 50 випробуваних, з них 19 жінок та 31 чоловік, віком від 22 до 46 років, стаж роботи в системі КВС складає від 1,5 до 23 років.
Розділ 1. Психологічний зміст синдрому емоційного вигорання у службовців пенітенціарних закладів
1.1 Емоційне вигорання як професійна деформація особистості
Термін „burnout" (емоційне вигорання) увів американський психіатр Х. Дж. Фрейденбергер(1974 р.) для характеристики психологічного стану здорових людей, що перебувають в інтенсивному й тісному спілкуванні з клієнтами в емоційно напруженій атмосфері при наданні професійної допомоги. Згідно з сучасними уявленнями, під „психічним вигоранням" розуміють стан фізичного, емоційного і розумового виснаження, що проявляється у професіях соціальної сфери[6].
Синдром емоційного вигорання має три основні складові:
· емоційне виснаження як почуття емоційної спустошеності й утоми, викликане власною роботою;
· деперсоналізацію як цинічне ставлення до своєї праці та її об'єктів;
· редукцію професійних досягнень як виникнення у працівників почуття некомпетентності у своїй професійній сфері, усвідомлення неуспіху.
Ці компоненти дещо відображають специфіку тієї професійної сфери, в якій уперше виявили такий феномен. Особливо це стосується другого компонента вигоряння, а саме деперсоналізації, що нерідко відбиває стан сфери соціального обслуговування людей і надання їм допомоги. Дослідження останніх років не тільки підтвердили правомірність цієї структури, але й дозволили істотно розширити сферу її поширення, включивши професії, не пов'язані із соціальною сферою. Це призвело до певної модифікації поняття „вигорання" та його структури[14].
Під психічним вигоранням розуміємо професійну кризу, пов'язану з роботою в цілому, а не тільки з міжособистісними стосунками в її процесі. Таке розуміння трохи видозмінило і його основні компоненти: емоційне виснаження, цинізм, професійна ефективність. На нашу думку, якщо з цих позицій розглядати поняття деперсоналізації, то воно має ширше значення. Це негативне ставлення не тільки до клієнтів, але й до праці, її предмета в цілому.
Варто зазначити, що емоційне вигорання зазвичай вивчається на прикладі професій, що передбачають надання допомоги людині (психологів, лікарів, психотерапевтів, соціальних працівників тощо). Але феномен вигоряння трапляється й в інших сферах діяльності, пов'язаних, наприклад, з ризиком для життя (військові, працівники правоохоронних органів, системи виконання покарань) [14].
Особливості синдрому вигорання у працівників системи виконання покарань:
По-перше, за даними дослідників, емоційному вигоранню піддаються представники соціально значущих професій, до яких відносимо й діяльність особового складу виправних колоній (за критеріями, визначеними Е. Климовим):
А. Об'єкт професійної діяльності володіє не тільки соціальними, але й суб'єктивними характеристиками: реагуванням на професійний вплив за власною, а не професійною логікою.
Б. Цим професіям притаманні властивості „зустрічного соціального резонансу": її представники залежать від суспільства, суспільство залежить від них [4].
По-друге, особливостями роботи у місцях позбавлення волі є умови розвитку негативних симптомів, що згодом обумовлюють формування синдрому вигоряння в цілому. Маємо на увазі такі соціально-психологічні чинники діяльності у виправній колонії:
1. Зміст діяльності: робота з засудженими відзначається суперечливим характером, оскільки пов'язана, з одного боку, з перевихованням ув'язнених та їх ресоціалізацією, а з іншого - з постійним контролем їх поведінки та контактів з кримінальною субкультурою, яка сама є закритою і суворо структурованою.
2. Особливості клієнтів: виховна робота з засудженими має будуватися у рамках особистісного підходу, що припускає безоцінне, приймаюче, толерантне ставлення до їх особливостей, їх минулого, сьогодення та майбутнього, а також зацікавленість у їхньому розвитку і соціально-позитивній самореалізації. З іншого боку, практично у кожного працівника виправної колонії існує психологічний бар'єр, пов'язаний з толерантним ставленням до засуджених, який або ігнорується, або приховується і не знаходить адекватного вираження у професійній діяльності.
3. Тимчасові параметри діяльності й обсяг роботи: підвищене навантаження, понаднормова робота стимулюють розвиток вигоряння. Це, зокрема, підтверджують дослідження В. Орла, згідно з якими між тривалістю робочого дня та вигорянням існує достовірний кореляційний зв'язок [10].
4. Характер стосунків з колегами. Рольовий, визначений статутом і відносинами, він не дозволяє суб'єктові задовольняти потребу в саморозкритті. Не допускається емоційно відкрите, довірливе спілкування - що суперечить самій природі людини. Окрім того, має значення і ступінь професійної самостійності та незалежності, необхідність приймати важливі, соціально значимі рішення. Дослідження [10] підтверджують важливість такого чинника, як зворотний зв'язок, брак якого співвідноситься з усіма трьома компонентами вигоряння, призводячи до підвищення рівня емоційного виснаження та деперсоналізації, знижуючи професійну самоефективність.
Деформація (deformatio) у перекладі з латинської мови означає "відхилення того або іншого органа або предмета від нормальної форми". Часто деформація трактується як зміна якого-небудь предмета або його властивості (наприклад, форми, розмірів, маси) під впливом зовнішніх чинностей. Професійні деформації особистості можуть проявлятися у вигляді професійних специфічних позицій (прагнення маніпулювати людьми, властолюбство), негативних рисах особистості, що проявляються на тлі високого професіоналізму (себелюбність, марнославство, підозрілість), а також у розвитку специфічних станів, викликаних впливом професійної діяльності. С.Л. Рубінштейн писав про тісний зв'язок свідомості, психіки людини з його буттям, життєдіяльністю. Найбільш значимою формою життєдіяльності для людини є трудова, професійна діяльність. Оволодіння працею, просування до вершини, не може обійтися без професійних криз.
У наш час психологічне забезпечення службової діяльності співробітників виправних установ (ВУ) стає усе більш актуальним. Становлення пенітенціарної системи супроводжується рядом труднощів. До них відносять: нестабільну економічну ситуацію в Україні, гуманізацію карального процесу, нове кримінально-виконавче законодавство, засноване на застосуванні міжнародних стандартів пенітенціарної системи, високий криміногенний рівень злочинності, специфічні умови службової діяльності співробітників КВС. Ці складні умови є постійним джерелом стресових впливів та емоційного вигорання особового складу.
Особливості професійної діяльності співробітників кримінально-виконавчої системи й рівень емоційно-стресових навантажень висувають підвищені вимоги до їхнього морального стану, суспільно-правовій свідомості й психічної стабільності[15].
Виходячи з вище зазначеного, можна зробити наступні висновки:
· Синдром емоційного вигорання -- специфічний вид професійної деформації особистостей, що змушені під час виконання своїх обов'язків тісно спілкуватися з іншими людьми.
· Емоційне вигорання у пенітенціарних службовців - це форма професійної деформації суб'єкта професійної діяльності, придбане ним в результаті дії захисних механізмів у відповідь на психотравмуючий вплив умов служби у виправних установах, що проявляє себе в зниженні емоційної віддачі, у прагненні скоротити професійні обов'язки, що вимагають емоційних витрат, а також у прагненні виправити це шляхом знецінювання діяльності і її предмета.
· Емоційне вигорання у службовців КВС включає наступні ознаки: переживання психотравмуючих обставин або усвідомлення психотравмуючих факторів професійної діяльності; неадекватне, виборче емоційне реагування або обмеження емоційної віддачі за принципом "хочу - не хочу"; емоційно-моральна дезорієнтація або потреба у виправданні свого недостатнього емоційного відношення.
1.2 Фактори, що сприяють розвитку професійної деформації у пенітенціарних службовців
У попередньому підрозділі ми встановили, що синдром емоційного вигорання є специфічним видом професійної деформації особистостей, що змушені під час виконання своїх обов'язків тісно спілкуватися з іншими людьми. Явище емоційного вигорання найбільш властиво особам, що працюють у системі "людина-людина". Внаслідок емоційного вигорання розвивається професійна деформація особистості. Вигорання являється сукупністю окремих симптомів наслідків стресу.
Розвитку професійної деформації сприяють фактори, які можна об'єднати у 2 групи: індивідуальні й організаційні (обумовлені соціально-психологічним характером професійної діяльності й специфікою роботи в пенітенціарних установах). Розглянемо їх:
Індивідуальні фактори - включають соціально-демографічні фактори й індивідуальні характеристики співробітника.
Існують дослідження, що показують взаємозв'язок віку й професійного стажу співробітника із професійною деформацією, але вони суперечливі. У пенітенціарних службовців була виявлена наступна закономірність: чим старший по віку прийшов на службу, тим менше ймовірність розчарування від роботи.
Індивідуальні фактори являються одним із чинників, що впливають на розвиток емоційного вигорання. Факт зв'язку між професійним стажем співробітника та професійною деформацією став причиною нашого вивчення особливостей емоційного вигорання в залежності від стажу роботи службовців в КВС.
О.А. Черепенникова[17] вважає, що оптимальний вік для служби у КВС 25 років, коли сформовані основні життєві принципи й норми. Є.Г. Луніна як фактори, що збільшують ступінь ризику, називає вік (старше 30-ти років) і професійний стаж (більш 5-ти років).
В перші два роки роботи людина проявляє підвищену готовність до активного включення в діяльність. Це пояснює ефект психологічної мобілізації - прагнення продемонструвати свої кращі якості. Також констатується тимчасова дезадаптація - невідповідність особистісних особливостей людини і реальності. На третьому-п'ятому роках роботи відбувається переосмислення попередніх і формування нових норм і відносин особистості до праці. Знижується здатність до співпереживання. Наростає конформність, твердий стиль поведінки, знижується обережність і обачність у вчинках [12,14].
Професійна деформація залежить від рівня професійно - важливих якостей особистості.
Несприятливим фактором, на думку А.К. Макарової [12], є професійні кризи. Якщо людині не вдається впоратися із кризами як природним супроводом професійного росту, то можуть виникати особистісні деформації.
Організаційні фактори - обумовлені соціально-психологічним характером професійної діяльності й специфікою роботи в пенітенціарних установах (умови роботи та зміст праці спеціаліста).
Психічна напруженість співробітників позначається на характері міжособистісних відносин серед особового складу, в цілому соціально-психологічній обстановці в колективі. Також, однією з причин професійної деформації може бути "висока емоційна завантаженість праці".
У дослідженнях Стрижак В. І. [15] працівники однією з причин емоційного виснаження (вигорання) називають несвоєчасну виплату грошового утримування. Умови роботи не сприяють успішному здійсненню професійних завдань.
В.В. Лебедєв і С.Є. Тимошенко [11] фактором деформації пенітенціарних службовців називають відсутність довірливих відносин між персоналом різних служб і у середині них, виділення груп по стажу, віку, мотивації службової діяльності. Г.В. Залевський і В.Г. Морогин [9] відзначають ще й залежність співробітників від колективу. Велике значення мають міжособистісні відносини з колегами.
Відносно висока плинність кадрів створює напружену атмосферу в колективі. Психологічно важкий контингент також впливає на професійну деформацію. Співробітники ВК постійно вимушені спілкуватися з людьми - злочинцями, що мають уже "деформовану" психіку, свідомість, мораль.
Таким чином, можна зробити висновок, що розвитку професійної деформації сприяють індивідуальні й організаційні фактори. Професійна деформація залежить від рівня професійно - важливих якостей особистості. Якщо у людини вже сформовані життєві принципи та норми, то вона в меншій мірі піддається ризику емоційного вигорання та професійної деформації. Психічна напруженість співробітників впливає на міжособистісні відносини в колективі. Дестабілізуючі умови праці, також впливають на розвиток емоційного вигорання.
1.3 Особливості професійних криз, пов'язаних зі стажем роботи
Як було відмічено у попередньому підрозділі, на рівень емоційного вигорання впливають організаційні та індивідуальні фактори. Під їх тиском відбувається професійна деформація особистості. Також, кожній професійній діяльності притаманні професійні кризи, що пов'язані зі стажем роботи.
Вікові кризи, що вважаються нормативними, тобто необхідними для нормального процесу становлення особистості, переживає кожна людина. Професійні кризи - це нетривалі за часом періоди (до року) кардинальної перебудови особистості, зміни вектора її професійного розвитку. Ці кризи відбуваються, як правило, без яскраво виражених змін професійної поведінки[18].
Ще Виготський виділив три фази професійного розвитку: перед критична (загострення протиріч між суб'єктивними та об'єктивними складовими соціальної ситуації розвитку); критична (протиріччя починає проявлятися у поведінці); після критична (протиріччя вирішується шляхом виникнення нової соціальної ситуації).
Кризи професійного становлення в певній мірі пов'язані з віковими кризами. Існують психологічні особливості криз професійного становлення. Криза учбово-професійної орієнтації спостерігається в віці від 14-15 років до 16-17 років (вибір професійного учбового закладу, або способу професійної підготовки). Криза професійного навчання. Вона настає під час навчання в професійному учбовому закладі. Під час цієї кризи відбувається зміна мотивів професійної діяльності. Криза професійних експектацій - невдалого досвіду адаптації до соціально-професійної ситуації спостерігається в перші місяці та роки самостійної роботи. Це криза професійної адаптації, яка супроводжується активізацією професійних зусиль. Криза професійного зростання спостерігається в період з 23 до 25 років. Вона характеризується підвищенням кваліфікації, орієнтацією на кар'єру, зміною місця роботи. Криза професійної кар'єри (30-33 роки). Особливостями цієї кризи є: перехід на нову посаду чи роботу, освоєння нової спеціальності та підвищення кваліфікації. Криза соціально-професійної самоактуалізації відбувається з 38 до 42 років (зміна професійної позиції, сексуальні захоплення, створення нової родини). Криза згасання професійної діяльності (55-60 років - останні роки перед пенсією). Даний період характеризується підвищенням цікавості до непрофесійних видів діяльності. Криза соціально-психологічної адекватності відбувається в 65-70 років - перші роки після виходу на пенсію (захоплення суспільно-корисною діяльністю, соціально-психологічна активність, освоєння нових соціально корисних видів діяльності). [8]
Цікаву типологію життєвих криз пропонує Е.Ф. Зеєр. Він ставить проблему розрізнення типів криз (вікового, професійного, життєвого, особистісного, невротичного). У зв'язку з цим Е.Ф. Зеєр виділяє [8] основні фактори криз професійного становлення: наднормативна активність як наслідок незадоволення своїм положенням, своїм статусом; соціально-економічні умови життєдіяльності людини; вікові психофізіологічні зміни; отримання нової посади; повна віддача професійній діяльності; зміни у життєдіяльності.
Розглядаючи проблему професійних криз виділяюсь певні стадії професійної діяльності:
Перша стадія - це професійна адаптація (від початку до 1 року роботи). Після завершення навчання можлива невідповідність професійної дійсності очікуванням молодого фахівця. На цій стадії людина адаптується до професійних умов: відбувається знайомство з колективом, опановування своїх зобов'язань;
Друга стадія - первинна професіоналізація (після 3 - 5 років роботи). Вона характеризується потребою у подальшому професійному зростанні. Криза виникає через брак перспектив, тобто це криза професійного зростання;
Третя стадія - вторинна професіоналізація ( після 10-15 років роботи) - діяльність набуває індивідуального характеру, спеціаліст стає професіоналом. Особистість „переростає" свою професію, відбувається криза професійної кар'єри.
Четверта стадія - відхід з професійного життя (вихід на пенсію). Це криза втрати професії, звуження соціально-фахового поля і контактів, зниження фінансових можливостей.
Висновки: Провівши теоретичний аналіз літератури з питань особливостей емоційного вигорання та емоційного вигорання у співробітників КВС, а також проаналізувавши особливості професійних криз у зв'язку зі стажем роботи, можна зробити наступні висновки:
· Синдром емоційного вигорання - специфічний вид професійної деформації особистостей, що змушені під час виконання своїх обов'язків тісно спілкуватися з іншими людьми.
· На емоційне вигорання впливають індивідуальні та організаційні фактори, а також наявність психологічно важкого контингенту.
· Емоційне вигорання у пенітенціарних службовців - це форма професійної деформації суб'єкта професійної діяльності, придбане ним в результаті дії захисних механізмів у відповідь на психотравмуючий вплив умов служби у виправних установах, що проявляє себе в зниженні емоційної віддачі, у прагненні скоротити професійні обов'язки, що вимагають емоційних витрат, а також у прагненні виправити це шляхом знецінювання діяльності і її предмета.
· Емоційне вигорання у службовців КВС включає наступні ознаки: переживання психотравмуючий обставин або усвідомлення психотравмуючих факторів професійної діяльності; неадекватне, виборче емоційне реагування або обмеження емоційної віддачі за принципом "хочу - не хочу"; емоційно-моральна дезорієнтація або потреба у виправданні свого недостатнього емоційного відношення.
· Професійні кризи - це нетривалі за часом періоди кардинальної перебудови особистості, зміни вектора її професійного розвитку.
· Кризи професійного становлення: криза учбово-професійної орієнтації, криза професійного навчання, криза професійних експектацій, криза професійного зростання, криза професійної кар'єри, криза соціально-професійної самоактуалізації, криза згасання професійної діяльності, криза соціально-психологічної адекватності.
· Виділяють стадії професійної діяльності: професійна адаптація, первинна професіоналізація, вторинна професіоналізація, відхід з професійного життя.
Розділ 2. Дослідження емоційного вигорання у службовців КВС
Проблемою нашого дослідження являється рівень емоційного вигорання у службовців КВС, в межах якого особистість проявляє ті, чи інші свої соціально-психологічні характеристики.
Для дослідження рівня емоційного вигорання ми поставили перед собою мету, що заклечається у вивченні психологічних характеристик особливостей рівня емоційного вигорання у пенітенціарних службовців, в залежності від стажу роботи.
Перед нами були поставлені наступні завдання:
1. Вивчити емоційне вигорання у службовців КВС.
2. Провести аналіз особливостей емоційного вигорання у пенітенціарних службовців.
3. Встановити зв'язок між рівнем емоційного вигорання та стажем роботи в системі КВ.
2.2 Соціально-демографічний опис вибірки
В якості досліджуваних в проведеному дослідженні виступили службовці КВС. Дослідження проводилося на базі Полтавського слідчого ізолятора та Нодержинщинської виправної колонії № 65 (НВК(65) - жіноча установа).
Треба зазначити, що чоловіків більше, ніж жінок: 31 човік та 19 жінок. Всього в дослідженні взяли участь 50 досліджуваних, віком від 22 до 45 років зі стажем роботи в КВС від 1 року до 23 років.
Серед досліджуваних жіночої установи та слідчого ізолятора були: молодші лейтенанти, лейтенанти, прапорщики, майори, капітани, підполковники, полковники, молодші та старші інспектори з організації служби, озброєння та спеціальних засобів, заступники начальників відділів та начальники відділів.
Досліджувані мають вищу, середню-спеціальну та середню освіту.
Спираючись на вище описані фази вікових, професійних криз, а також враховуючи те, що в КВ системі стаж роботи складає 25 років, для подальшого аналізу результатів випробувані були розділені на три групи. До першої групи досліджуваних відносяться працівники КВС, що знаходяться в періоді пристосування до нових умов праці (працюючі зі стажем роботи від 1 до 7 років). Другу групу досліджуваних складають працівники КВС з первинною професіоналізацією (стаж роботи від 8 до 15 років). Службовці КВС зі стажем роботи від 15 років і вище, які мають вторинну професіоналізацію складають третю групу досліджуваних.
2.3 Опис процедури та методів дослідження
Для вивчення психологічних особливостей емоційного вигорання у пенітенціарних службовців в залежності від стажу роботи, нами були проведені наступні методики, що відповідають меті та завданням дослідження:
· анкета для виявлення соціально-демографічних характеристик випробуваних та рівня їх задоволення роботою;
· методика рівня емоційного вигорання В.В. Бойко[3];
· опитувальник виявлення емоційного вигорання МВІ (адаптований Н.Є. Водоп'яновою) [6];
· малюнковий проективний метод "Я на роботі та я вдома".
На першому етапі нашої роботи було проведене анкетування. Ми роздали досліджуваним анкети (Додаток 1), що містить по 5 питань стосовно їх задоволення умовами праці. Питання анкети дозволяють нам визначити індивідуально-демографічні, соціально-психологічні дані кожного з опитуваних працівників. В даній анкеті досліджувані не повинні були вказувати своє ім'я та прізвище (анонімний характер анкети), вони мали лише зазначити: стать, вік, стаж роботи та посаду (звання). Далі їм пропонувалося відповісти на 5 питань, стосовно їх задоволення умовами праці. Відповідь на перше питання дозволяє нам дізнатися наскільки свідомим був їх вибір професії, наскільки інформованою була людина при виборі професії. Друге питання розкриває соціально-психологічні характеристики досліджуваних, рівень їх адаптованості до колективу. Третє питання підкреслює соціальний показник задоволення роботою, а саме матеріальну сторону цього питання. Четверте питання стосується індивідуально-фізіологічних та психічних параметрів: втомлюваність, хворобливість, виснаження. П'яте питання розкриває перед нами загальну характеристику задоволення (незадоволення) умовами праці.
За допомогою анкети, ми дізналися про вік, стаж роботи, посаду, звання кожного з досліджуваних, а також - загальний рівень задоволення умовами праці. Другим етапом нашого експериментального дослідження було проведення методики рівня емоційного вигорання, автором якої являється В.В. Бойко. Вона дозволяє нам виявити рівень сформованості того чи іншого параметру емоційного вигорання, а також дізнатися, яка складова цього параметру має перевагу. Методика складається з 84 питань, що оцінюються по трьом шкалам: "Напруга", "Резистенція", "Виснаження". Шкала "Напруга" складається з переживання психотравмуючих обставин, незадоволення собою, "загнаність в клітку", тривога та депресія. Шкала "Резистенція" - неадекватне емоційне вибіркове реагування, емоційно-моральна дезорієнтація, розширення сфери економії емоцій, редукція професійних обов'язків. Шкала "Виснаження" включає: емоційний дефіцит, емоційне усунення, особистісне усунення (деперсоналізація), психотравматичні та психовегетативні розлади. Досліджуваним пропонувався стимульний матеріал (див. Додаток 2) та наступна інструкція: "Проверьте себя. Если Вы являетесь профессионалом в какой-либо сфере взаимодействия с людьми, Вам будет интересно увидеть, в какой степени у Вас сформировалась психологическая защита в форме эмоционального выгорания. Читайте суждения и отвечайте "да" или "нет". Примите во внимание, что, если в формулировках опросника речь идет о партнерах, то имеются в виду субъекты Вашей профессиональной деятельности - клиенты, пациенты, зрители, заказчики, учащиеся и другие люди, с которыми Вы ежедневно работаете".
Третім етапом нашого дослідження стало проведення опитувальника виявлення емоційного вигорання (МВІ), що був запропонований К. Маслачем та С. Джексоном. Даний варіант методики був адаптований Н.Є. Водоп'яновою. Досліджуваним надавався стимульный матеріал (див. Додаток 3) та наступна інструкція: "Ответьте, пожалуйста, как часто Вы испытываете чувства, перечисленные ниже в опроснике. Для этого на бланке ответов отметьте, пожалуйста, по каждому пункту позицию, которая соответствует частоте Ваших мыслей и переживаний: "никогда", "очень редко", "иногда", "часто", "очень часто", "каждый день".
Четвертим етапом проведення роботи стало виконання малюнкового проективного метода "Я на роботі та я вдома". Досліджуваним був запропонований аркуш паперу (формат А4), що розподілений на дві рівні частини та простий олівець. Проте, не всі досліджувані ним користувалися. За попередньою інструкцією, з лівої частини вони мали намалювати зображення себе (або почуттів, що виникають) на роботі, а з правої частини - зображення себе (почуттів) вдома. Дехто з досліджуваних не хотіли виконувати це завдання, але за допомогою додаткового стимулювання та прохання намалювати, хоча б схематично - всі виконали завдання.
Отримані "сирі бали" результатів проведених методик представлені у звідній таблиці №1 (див. Додаток 4).
Останній етап нашої роботи заключався в проведенні статистичної обробки даних. Нами були використані методи статистичної обробки даних, а саме метод Спірмена та метод Уілкоксона-Манна-Уітні.
Кореляційний аналіз Спірмена дозволяє нам виявити, чи існує якийсь зв'язок між двома показниками в одній вибірці або між двома різними вибірками. Якщо зв'язок існує, то чи супроводжується зростання одного показника збільшенням (позитивна кореляція) чи зменшенням (негативна кореляція) іншого.
Для виявлення достовірних розбіжностей між даними виділених груп однієї
Особливості емоційного вигорання в залежності від стажу роботи службовців КВС курсовая работа. Психология.
Контрольная работа по теме Философский потенциал в современных науках на примере психологии, гуманитарной математики и биологии
Реферат: Рецензия на прочитанную книгу стихов Нины Ягодинцевой "На высоте метели". Скачать бесплатно и без регистрации
Законодательное Управление Природоохранной Деятельностью Реферат
Кешене Хезмэт Бизи Сочинение 6
Доклад по теме Неписаные правила строительства карьеры
Реферат Безработица Как Социальное Явление
Реферат по теме Зарождение математики в Древнем Китае
Курсовая работа по теме Космогония и антропогония в шумеро-вавилонской мифологии
Реферат: Эволюция жизни и биосферы в докембрийский период
Реферат: Экологические проблемы и международные отношения. Скачать бесплатно и без регистрации
Курсовая работа по теме Методика проведения лекционных занятий по разделу "Наноматериалы и нанотехнологии" при изучении дисциплины "Материаловедение"
Курсовая работа по теме Міське комунальне господарство
Курсовая работа по теме Оценка условий труда персонала на предприятии
Курсовая работа по теме Город как образ жизни
Реферат: Промышленный переворот в странах Западной Европы и США
Сочинение На Военную Тематику
Контрольная работа: Технология управления сервисом на воздушном транспорте
Исследование личности потерпевшего
Контрольная Работа 5 Класс 2 Вариант
Реферат На Тему Проблемы Последствий Процесса Концентрации Американских Сми В Работе Бена Багдикяна "Монополия Средств Информации"
Кар'єрне зростання персоналу - Менеджмент и трудовые отношения курсовая работа
Герои и антигерои в русских волшебных сказках - Литература курсовая работа
Физико-географические особенности Крыма - География и экономическая география курсовая работа