Особливості досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо неповнолітніх - Государство и право курсовая работа

Главная

Государство и право
Особливості досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо неповнолітніх

Застосування до неповнолітнього підозрюваного запобіжного заходу. Затримання та тримання під вартою. Участь законного представника, педагога, психолога або лікаря в допиті неповнолітнього підозрюваного. Участь захисника у кримінальному провадженні.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ
НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ПІДГОТОВКИ СЛІДЧИХ І КРИМІНАЛІСТІВ
ОСОБЛИВОСТІ ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ ЩОДО НЕПОВНОЛІТНІХ
1. Особливості досудового розслідування у справах про злочини неповнолітніх : загальні положення.
2.Особливості проведення досудового розслідування у кримінальних провадженнях щодо неповнолітніх.
2.1 Застосування до неповнолітнього підозрюваного запобіжного заходу.
2.2 Затримання та тримання під вартою неповнолітньої особи.
3.Повідомлення неповнолітнього про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.
3.1 Виклик неповнолітнього підозрюваного та його допит.
3.2. Участь законного представника, педагога, психолога або лікаря в допиті неповнолітнього підозрюваного.
3.3. Участь захисника у кримінальному провадженні щодо неповнолітніх.
4. Особливості проведення досудового розслідування в кримінальних провадженнях щодо осіб у віці від 11 років і до досягнення ними віку, з якого можлива кримінальна відповідальність.
За останні роки в державі змінилася криміногенна ситуація щодо учинення злочинів неповнолітніми чи за їх участю. Зокрема за 9 місяців 2012 року неповнолітніми учинено 12 388 злочинів, що на 1545 злочинів, або 11,1%, менше, ніж минулого року (13 933). Визначальною особливістю останніх років є зміна структури злочинності неповнолітніх у бік корисливих та насильницьких діянь.
Понад дві третини злочинів, скоєних підлітками, становлять тяжкі та особливо тяжкі злочини. Неповнолітніми у минулому році вчинено 41 умисне убивство, заподіяно 84 умисних тяжких тілесних ушкодження, вчинено 224 розбійні напади, 944 грабежів, 700 злочинів, пов'язаних за незаконним обігом наркотичних засобів та психотропних речовин. У злочинному середовищі серед неповнолітніх спостерігається високий рівень організованості. Третина підлітків щорічно вчиняють злочини у складі групи.
Кримінальній відповідальності підлягає фізична, осудна особа, яка на момент вчинення кримінального правопорушення досягла віку з якого, відповідно до Кримінального кодексу може наставати кримінальна відповідальність (Суб'єкт вчинення кримінального правопорушення).
Зниження віку кримінальної відповідальності пов'язане з фізіологічним процесом поступового формування здатності особи з моменту досягнення певного віку усвідомлювати свої дії, керувати ними та розуміти небезпечність дій, які вона вчиняє. У зв'язку з цим закон диференціює вік кримінальної відповідальності: за загальним правилом, кримінальній відповідальності підлягає особа, якій до вчинення злочину виповнилось 16 років, і лише за вчинення низки злочинів , передбачених статтею 22 КК України, переважна більшість яких є тяжкі та особливо тяжкі злочини, відповідальність наступає з 14-річного віку.
Вік суб'єкта кримінального правопорушення виконує не лише роль критерію нижчої вікової межі, з якої може настати кримінальна відповідальність, але й є обставиною, що визначає характер і ступінь суворості кримінальної відповідальності, покарання чи особливостей провадження в справах про злочини неповнолітніх.
Поряд із загальними положеннями, що належать до питань проведення досудового розслідування за провадженнями щодо осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, кримінальний закон передбачає певні особливості проведення досудового розслідування та судового розгляду проваджень щодо неповнолітніх.
Особливості розслідування кримінальних правопорушень, вчинених неповнолітніми, передбачені в 38 Главі КПК, яка має назву „ Кримінальне провадження щодо неповнолітніх”, які стосуються предмета доказування у діяннях, що учиняються даними особами, допит неповнолітнього підозрюваного, застосування до неповнолітніх запобіжних заходів, передання неповнолітнього підозрюваного під нагляд, особливості судового розгляду та ін.
Крім того, цим розділом визначається особливий порядок застосування примусових заходів виховного характеру до неповнолітніх, які не досягли віку кримінальної відповідальності.
Встановлюючи дані особливості, законодавець виходив з психологічної характеристики цього віку, а саме : нестійкості психічних процесів, відсутності достатнього життєвого досвіду, знань, навичок, соціальної поведінки. Тобто така психофізична незавершеність процесу формування особи призводить до нездатності повною мірою ( на рівні дорослої людини ) усвідомлювати фактичні ознаки і суспільну небезпечність такого складного соціального явища як кримінальне правопорушення, а також можливість адекватно оцінювати свою поведінку.
Тому, враховуючи біологічні, психологічні та соціальні особливості неповнолітніх, закон, по-перше, забезпечує їх посилену кримінально-правову охорону, по-друге, є певні особливості досудового розслідування та розгляду кримінального провадження в суді щодо кримінальних правопорушень учинених самими неповнолітніми. Ця позиція базується на міжнародно-правових актах, зокрема Декларації прав дитини, у Преамбулі якої зазначається, що “принимая во внимание, что ребенок, ввиду его физической и умственной незрелости, нуждается в специальной охране и заботе, включая надлежащую правовую защиту”. Необхідність відокремлення спеціальних норм про провадження у справах і кримінальну відповідальність неповнолітніх обумовлена принципами справедливості, гуманізму та економії кримінальної репресії. Тобто, законодавець націлює на те, щоб кримінальні провадження стосовно неповнолітніх велись швидко, неупереджено, без будь-яких затримок, а особи, які ведуть провадження мали відповідну кваліфікацію і при виборі запобіжних заходів чи покарання виходили з принципу „мінімальної достатності”.
1. Особливості проведення досудового розслідування у кримінальних провадженнях щодо неповнолітніх
Відповідно до статті 214 КПК України слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.
З урахуванням проведеного розслідування та вікової категорії підозрюваних слідчим, прокурором може прийматися одне з таких рішень: закриття кримінального провадження (стаття 284 КПК України), звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів виховного характеру (стаття 290 КПК України).
Поряд із загальними положеннями, що належать до питань провадження щодо неповнолітніх осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, кримінальний процесуальний закон передбачає певні особливості проведення досудового розслідування (наприклад, є певні особливості при обранні запобіжного заходу, у тому числі тримання під вартою, допиту та інше) та розгляду в суді цієї категорії проваджень (призначення та види покарання, які можуть бути застосовані до неповнолітнього, звільнення від відбування покарання з випробуванням та інше).
Відповідно до п.12 ч.1 ст.3 КПК України неповнолітня особа - це малолітня особа, а також дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.
Проте серед неповнолітніх в Кримінальному кодексі України виокремлюється ще ряд категорій осіб, зокрема: 1) малолітні, тобто ті, які не досягли 14-річного віку, 2) новонароджені діти, 3) діти, які не досягли 16-річного віку, тощо. Коли йдеться про кримінальну відповідальність, то мають на увазі виокремлення серед них тих, що досягли віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність. В такому розумінні неповнолітніми, слід вважати, осіб які досягли 16-річного віку, в окремих випадках 14-річного віку, але яким ще не виповнилося 18 років.
Новелою Кримінального процесуального кодексу України є положення щодо можливості застосування до неповнолітнього підозрюваного примусових заходів виховного характеру.
Зокрема, відповідно до статті 497 КПК України, якщо під час досудового розслідування прокурор дійде до висновку про можливе виправлення неповнолітнього, який обвинувачується у вчиненні вперше кримінального проступку, злочину невеликої тяжкості або необережного злочину середньої тяжкості без застосування кримінального покарання, а неповнолітній обвинувачений та його представник не заперечує, він складає клопотання про застосування до неповнолітнього обвинуваченого примусових заходів виховного характеру і надсилає його до суду.
Під час судового розгляду суд за наявності підстав, передбачених ч.1 ст.497 КПК України, може прийняти позитивне рішення та задовольнити клопотання прокурора призначити неповнолітньому обвинуваченому примусові заходи виховного характеру.
Це обумовлено гуманізацією кримінального процесуального законодавства щодо діянь, учинених неповнолітніми, та можливістю перевиховання осіб, не застосовуючи до них кримінального покарання, що відповідає основним вимогам міжнародних Договорів та Конвенцій щодо захисту прав та свобод дітей.
2. Особливості проведення досудового розслідування у кримінальних провадженнях щодо неповнолітніх
неповнолітній підозрюваний допит кримінальний
Відповідно до статті 214 КПК України слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.
З урахуванням проведеного розслідування та вікової категорії підозрюваних слідчим, прокурором може прийматися одне з таких рішень: закриття кримінального провадження (стаття 284 КПК України), звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів виховного характеру (стаття 290 КПК України).
Поряд із загальними положеннями, що належать до питань провадження щодо неповнолітніх осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, кримінальний процесуальний закон передбачає певні особливості проведення досудового розслідування (наприклад, є певні особливості при обранні запобіжного заходу, у тому числі тримання під вартою, допиту та інше) та розгляду в суді цієї категорії проваджень (призначення та види покарання, які можуть бути застосовані до неповнолітнього, звільнення від відбування покарання з випробуванням та інше).
Відповідно до п.12 ч.1 ст.3 КПК України неповнолітня особа - це малолітня особа, а також дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.
Проте серед неповнолітніх в Кримінальному кодексі України виокремлюється ще ряд категорій осіб, зокрема: 1) малолітні, тобто ті, які не досягли 14-річного віку, 2) новонароджені діти, 3) діти, які не досягли 16-річного віку, тощо. Коли йдеться про кримінальну відповідальність, то мають на увазі виокремлення серед них тих, що досягли віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність. В такому розумінні неповнолітніми, слід вважати, осіб які досягли 16-річного віку, в окремих випадках 14-річного віку, але яким ще не виповнилося 18 років.
Новелою Кримінального процесуального кодексу України є положення щодо можливості застосування до неповнолітнього підозрюваного примусових заходів виховного характеру.
Зокрема, відповідно до статті 497 КПК України, якщо під час досудового розслідування прокурор дійде до висновку про можливе виправлення неповнолітнього, який обвинувачується у вчиненні вперше кримінального проступку, злочину невеликої тяжкості або необережного злочину середньої тяжкості без застосування кримінального покарання, а неповнолітній обвинувачений та його представник не заперечує, він складає клопотання про застосування до неповнолітнього обвинуваченого примусових заходів виховного характеру і надсилає його до суду.
Під час судового розгляду суд за наявності підстав, передбачених ч.1 ст.497 КПК України, може прийняти позитивне рішення та задовольнити клопотання прокурора призначити неповнолітньому обвинуваченому примусові заходи виховного характеру.
Це обумовлено гуманізацією кримінального процесуального законодавства щодо діянь, учинених неповнолітніми, та можливістю перевиховання осіб, не застосовуючи до них кримінального покарання, що відповідає основним вимогам міжнародних Договорів та Конвенцій щодо захисту прав та свобод дітей.
2.1 Застосування до неповнолітнього підозрюваного запобіжного заходу
Згідно з частиною 2 статті 492 КПК України за наявності підстав, передбачених кримінальним процесуальним кодексом до неповнолітнього з урахуванням його вікових та психологічних особливостей, роду занять може бути застосовано один із запобіжних заходів, передбачених КПК.
Відповідно до статті 29 Конституції України, статті 9 Міжнародного пакту про громадські і політичні права 1966 року, статті 5 Конвенції про захист людини і основоположних свобод 1950 року й відповідних положень та низки інших міжнародно-правових актів з прав людини і судочинства зазначено, що кожна людина має право на свободу та особисту недоторканість, у тому числі і неповнолітня, а тому застосування запобіжного заходу можливе лише у виняткових випадках, за наявності передбачених законом підстав і передбаченому законом порядку.
При обранні щодо неповнолітнього підозрюваного конкретного запобіжного заходу застосовуються положення КПК про загальні підстави та порядок обрання запобіжного заходу з обов'язковим урахуванням його вікових та психологічних особливостей і роду занять.
Зокрема, до неповнолітнього підозрюваного може бути застосовано один із запобіжних заходів, передбачених частиною 1 статті 176 КПК України :
Крім того, законодавець передбачив застосовування щодо неповнолітнього підозрюваного особливого запобіжного заходу як передання неповнолітнього підозрюваного під нагляд батьків, опікунів чи піклувальників, а якщо особа виховується в дитячих закладах - адміністрації цієї установи ( стаття 493 КПК України).
При вирішенні питання про обрання неповнолітньому підозрюваному будь-якого запобіжного заходу слідчий, прокурор повинні обов'язково врахувати його вікові психологічні особливості і рід заняття.
Крім того, ураховується мета і підстава застосування запобіжного заходу (стаття 177 КПК України).
Зокрема, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно вплинути на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити вчиняти це правопорушення.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатніх підстав слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може вчинити вказані дії.
Слідчий прокурор не мають права без наявності зазначених підстав звертатися до слідчого судді, суду з клопотанням про обрання запобіжного заходу.
Крім того, відповідно до частини 5 статті 194 КПК України, під час обрання неповнолітньому запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, слідчий суддя, суд у разі доведення прокурором наявності всіх обставин, передбачених частиною першою статті 194 КПК України, може зобов'язати неповнолітнього підозрюваного виконувати один або кілька обов'язків, а саме:
- прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених ними;
- не відвідувати місця, визначені слідчим суддею, судом;
- пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності;
- носити електронний засіб контролю.
Вищевказані обов'язки можуть бути покладені на неповнолітнього підозрюваного на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 КПК України.
2.2 Затримання та тримання під вартою неповнолітньої особи
З метою запобігання настання ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий під час проведення досудового розслідування у виключних випадках та в установленому законом порядку може звернутися до слідчого судді з клопотанням погодженим з прокурором, про обрання відносно неповнолітнього підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який передбачений пунктом 5 частини 1 статті 176 КПК України. Проте слід зазначити, що відповідно до частини 2 статті 492 КПК України затримання та тримання під вартою можуть застосовуватися до неповнолітнього лише в разі, якщо він підозрюється або обвинувачується в учиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину, за умов, що застосування іншого запобіжного заходу не забезпечить настанню вищевказаних ризиків, тобто неповнолітній не розпочне спроб до вчинення нових кримінальних правопорушень, не буде перешкоджати встановленню істини в справі, не переховується від слідства і суду.
Тяжким злочином є злочин, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п'яти тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше 10 років, а особливо тяжкий - штраф понад двадцять п'ять тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк понад 10 років, або довічне позбавлення волі (частини 4, 5 статті 12 КК України). Проте слід мати на увазі, що положення ч. 3 ст. 102 КК України, за якою покарання у виді позбавлення волі призначається неповнолітньому: за тяжкий злочин - на строк не більше семи років, за особливо тяжкий злочин - на строк не більше 10 років, а за особливо тяжкий злочин, поєднаний з убивством - не більше 15 років.
Крім того, слід зазначити, що відповідно до закону, обрання запобіжного заходу - тримання під вартою, можливий тільки за рішенням слідчого судді, суду. При вирішенні питання про підтримку клопотання слідчого про цей запобіжний захід прокурор зобов'язаний старанно ознайомитися з усіма матеріалами кримінального провадження, що містять підстави для тримання неповнолітнього під вартою, й особисто, в усіх без винятку випадках, допитати неповнолітнього підозрюваного.
Як виняток, без ухвали слідчого судді, суду неповнолітня особа може бути затримана уповноваженою службовою особою у випадках, визначених у статті 208 КПК України, але не пізніше 60 годин з моменту фактичного затримання повинна бути доставлена до суду для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу чи звільнена (ч. 2 ст. 211 КПК України).
Затримання неповнолітньої особи може бути лише в разі вчинення нею тяжкого чи особливо тяжкого злочину, за умови, якщо інші заходи не зможуть запобігти настанню ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.
При затриманні неповнолітнього в порядку статті 208 КПК України слідчий, уповноважена особа, що здійснила затримання особи, складає протокол затримання, в якому зазначається місце, дата і точний час (година і хвилини) затримання відповідно до положення статті 209 КПК України, підстави затримання, результати особистого обшуку, клопотання, заяви чи скарги затриманого, якщо такі надходили, повний перелік процесуальних прав та обов'язків затриманого. Копія протоколу негайно під розпис вручається затриманому, а також надсилається прокурору.
Про затримання і взяття під варту неповнолітнього негайно сповіщаються його батьки чи особи, які їх замінюють (частина 2 статті 213 КПК України).
Клопотання прокурора або слідчого за погодженням з прокурором про обрання стосовно неповнолітнього підозрюваного розглядається слідчим суддею, судом на загальних підставах у строки, передбачені статтею 186 КПК України. Порядок складання клопотання визначені статтею 184 КПК України.
3. Повідомлення неповнолітнього про підозру у вчиненні кримінального правопорушення
Відповідно до статті 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 КПК України, повідомлено про підозру, або особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення.
Обвинуваченою є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому статтею 291 КПК України, тобто фактично обвинувачений і підсудний є одна і та ж особа за процесуальним статусом.
Статус неповнолітньої особи, що вчинила кримінальне правопорушення, визначається за загальними правилами.
Зокрема, визнавши зібрані докази у кримінальному провадженні достатніми прокурор, слідчий за погодженням з прокурором складає письмове повідомлення про підозру та вручає його неповнолітній особі, що вчинила кримінальне правопорушення.
Відповідно до вимог статті 277 КПК України повідомлення про підозру має містити наступні відомості :
- прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення;
- анкетні відомості особи (прізвище, ім'я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру;
- найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення;
- правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) Кримінального кодексу України;
- стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначається час, місце його вчинення, а також інші суттєві обставини, відомі на момент повідомлення про підозру;
- підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.
Повідомлення про підозру неповнолітньому вручається в присутності захисника, участь якого є обов'язкова.
Слід зазначити, що, на відміну від Кримінально-процесуального кодексу України в редакції 1960 року, чинний Кодекс не вимагає допиту впродовж 24 годин особи, яку визнано підозрюваним.
Крім того, неповнолітня особа, що вчинила кримінальне правопорушення, набуває статусу підозрюваного з моменту повідомлення про підозру або затримання за підозрою вчинення кримінального правопорушення.
3.1 Виклик неповнолітнього підозрюваного та його допит
Відповідно до статті 489 КПК України неповнолітній підозрюваний повідомляється або викликається слідчим, прокурором, слідчим суддею, судом через його батьків або інших законних представників. Інший порядок допускається лише в разі, якщо це зумовлюється обставинами, встановленими під час кримінального провадження.
У разі поміщення неповнолітнього до приймальника-розподільника для неповнолітніх виклик здійснюється через адміністрацію цієї установи.
Про підстави та порядок виклику слідчим, прокурором, слідчим суддею, судом зазначено в статтях 133-143 КПК України.
Зокрема, відповідно до частини 1 статті 133 КПК України слідчий, прокурор під час досудового розслідування має право викликати підозрюваного, свідка, потерпілого чи іншого учасника кримінального процесу для проведення допиту та іншої процесуальної дії. Слідчий суддя під час досудового розслідування, суд під час судового провадження викликають учасника процесу за власної ініціативи чи за клопотанням слідчого, прокурора або іншого учасника процесу.
Порядок виклику зазначений в статті 135 КПК України, а саме: особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою, факсимільним зв'язком, по телефону або телеграмою.
Відмінність виклику неповнолітнього підозрюваного полягає в тому, що виклик здійснюється через батьків чи інших законних представників.
Відповідно до статті 111 КПК України повідомлення в кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняття процесуального рішення чи здійснену процесуальну дію.
Допит неповнолітнього підозрюваного здійснюється згідно із загальними правилами, зазначеними в кримінальному процесуальному законодавстві, проте існують деякі відмінності, зокрема допит неповнолітнього проводиться слідчим, прокурором, слідчим суддею, судом у присутності законного представника, педагога або психолога, а за необхідності - лікаря. Допит підозрюваного проводиться за обов'язковою участю захисника (стаття 490 КПК України). Допит не може продовжуватися без перерви понад одну годину, а загальний час допиту не повинен тривати понад дві години на день (стаття 226 КПК України).
З урахуванням зазначених вимог КПК слідчий повинен заздалегідь підготувати перелік питань, які необхідно з'ясувати, а також урахувати той момент, що при допиті малолітніх та неповнолітніх останні в силу вікових особливостей по-різному можуть сприймати суть поставленого запитання, і їх пояснення з цього приводу триватимуть значний час.
Крім того, слід мати на увазі, що допит неповнолітнього підозрюваного (підлітка) може мати певні особливості, а саме легкість, з якою підліток визнає свою провину, що нерідко негативно впливає на якість подальшого збирання доказів слідчим та об'єктивне проведення досудового розслідування. Слід також враховувати такі обставини, як самообмова неповнолітнього з метою удавання хибного поняття «злочинної романтики», схильності підлітків до фантазування, взяття чужої провини «на себе». Тому показання такої особи повинні перевірятися за двома критеріями: їх повнота та достовірність.
У зв'язку з цим слідчому необхідно використовувати допомогу інших учасників процесуальної дії, зокрема лікаря, психолога, педагога.
Показання під час допиту неповнолітнього підозрюваного заносяться до протоколу, який складається службовою особою.
Протокол допиту повинен відповідати загальним вимогам складання протоколів, передбачених пунктом 3 статті 104 КПК України, тобто повинен мати:
- вступну частину, у якій містяться відомості про місце, час проведення та назву дії; особу, яка проводить процесуальну дію (прізвище, ім'я, по батькові, посада); всіх осіб, які присутні під час проведення процесуальної дії (допиту);
- описову частину, яка повинна містити відомості про: послідовність дій; отримані в результаті процесуальної дії відомості, важливі для цього кримінального провадження, в тому числі виявлені або надані речі, документи;
- заключної частини, яка повинна містити відомості про: спосіб ознайомлення учасників процесуальної дії зі змістом протоколу, зауваження та доповнення до письмового протоколу з боку всіх учасників процесуальної дії.
За клопотанням учасників процесуальної дії - допит неповнолітнього може бути проведений із застосуванням технічних засобів фіксації, порядок якого визначено в статті 107 КПК України.
Слід мати на увазі, що під час проведення досудового розслідування у кримінальних провадженнях щодо злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості, а також щодо злочинів, вчинених із застосуванням насильства або погрози його застосування, одночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб для з'ясування причин розбіжностей в їхніх показаннях не може бути проведений за участю малолітнього або неповнолітнього (абзац 4 пункту 9 статті 224 КПК України).
Крім того, не рекомендується проводити одночасний допит неповнолітнього підозрюваного зі співучасником учинення кримінального правопорушення, якщо один з них є повнолітнім, або в силу вікових чи інших особливостей може негативно вплинути на об'єктивність проведення цієї процесуальної дії та всього досудового розслідування. Це необхідно для того, щоб уникнути психологічного впливу на неповнолітнього підозрюваного під час допиту (висловлювання погрози на адресу неповнолітнього, його рідних та інші обставини).
3.2 Участь законного представника, педагога, психолога або лікаря в допиті неповнолітнього підозрюваного
Відповідно до частини 1 статті 491 КПК України, якщо неповнолітній не досяг шістнадцятирічного віку або якщо неповнолітнього визнано розумово відсталим, на його допиті за рішенням слідчого, прокурора, слідчого судді, суду за клопотанням захисника забезпечується участь законного представника, педагога чи психолога, а у разі необхідності - лікаря.
Для встановлення психологічного контакту з неповнолітнім підозрюваним, який не досяг 16-річного віку або був визнаний розумово відсталим, отримання від нього найповніших показань з приводу підозри у вчиненні кримінального правопорушення, захисту його прав і законних інтересів слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд забезпечує за клопотанням захисника неповнолітнього підозрюваного або з його власної ініціативи участь у допиті законного представника, педагога, психолога, а при необхідності - лікаря.
Забезпечуючи участь у допиті зазначених спеціалістів (педагога, психолога, лікаря), слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд мають звернути увагу на наявність у них відповідної освіти, досвіду і відсутність обставин, які виключають їх участь у провадженні (стаття 79 КПК України). Як педагога необхідно залучати особу, яка навчає і виховує неповнолітнього такого самого віку, як і неповнолітній підозрюваний.
До початку допиту зазначеним особам роз'яснюється їхні обов'язки бути присутніми при допиті, а також право заперечувати проти запитань та ставити запитання. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд мають право відвести поставлене запитання, але відведене запитання повинно бути занесено в протокол.
Відповідно до статті 226 КПК України незалежно від присутності на допиті додатково залучених осіб допит неповнолітнього не може продовжуватися без перерви понад одну годину, а загалом - понад дві години в день.
3.3 Участь захисника у кримінальних провадженнях щодо неповнолітніх
Законом передбачається обов'язковість участі захисника у кримінальних провадженнях щодо неповнолітніх. Відмова неповнолітнього підозрюваного від захисника
Особливості досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо неповнолітніх курсовая работа. Государство и право.
Реферат Инвестиционная Привлекательность Российских Предприятий
Сочинение Рассуждение На Тему Образ Станционного Смотрителя
Контрольная работа: Социализация 2
Реферат: The Taming Of The Shrew An Critique
Реферат: Характеристика фінансових ризиків на та заходи щодо їх мінімізації
Анализ Современных Зимних Олимпийских Игр Реферат
Управление Государственными И Муниципальными Закупками Реферат
Муниципальная Контрольная Работа По Физике 11 Класс
Реферат На Тему Пирамидная Система
Курсовая работа по теме Разработка рекламной кампании помады 'Viva Glam' компании 'MAC Cosmetics'
Курсовая работа по теме Жанрова система збірки Івана Франка 'Зів’яле листя'
Тема Углы 5 Класс Контрольная Работа
Мини Сочинение Этимология Слова
Реферат: Список правителей Фландрии
Сноски На Литературу В Курсовой
Курсовая работа: Анализ основных средств на примере предприятия
Демоверсия Контрольной Работы По Математике 3 Класс
Схема Сочинения Егэ По Русскому Языку
Реферат На Тему Византийское Искусство
Отчет Транспортная Задача В Excel Курсовая
Законодательный статус малых предприятий и критерии отнесения к категории малых - Государство и право контрольная работа
Организация и проведение выборов в Кыргызской Республике - Государство и право курсовая работа
Избирательные споры: понятие, классификация и способы разрешения - Государство и право курсовая работа