Особливості державної та підприємницької детективної діяльності - Государство и право курсовая работа

Главная

Государство и право
Особливості державної та підприємницької детективної діяльності

Безпека як один із найважливіших факторів сталого розвитку суспільства. Знайомство з головними особливостями державної та підприємницької детективної діяльності. Загальна характеристика сучасного стану надання детективних послуг в Україні, аналіз проблем.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
О собливост і державно ї та підприємницької детективної діяльності
Безпека є одним із найважливіших факторів сталого розвитку суспільства. Збереження високого рівня злочинності залишається однією із головних загроз для глобальної та національної безпеки. На це вказують загальновідомі та беззаперечні статистичні дані абсолютного і відносного зростання рівня злочинності у світі. Чим далі, тим більше стає зрозумілим, що протидія злочинності у сучасних умовах не може ефективно здійснюватися за пасивної позиції інститутів громадянського суспільства. Правоохоронні органи через об'єктивні та суб'єктивні причини (обмеженість державного бюджету, недовіра громадян, корупція, перевантаженість роботою) не завжди можуть забезпечити повну безпеку суспільства від протиправних загроз. Такі небезпечні тенденції актуалізують необхідність пошуку шляхів удосконалення правоохоронної системи.
Здійснення детективної діяльності та надання детективних послуг суб'єктами господарювання не отримали в Україні законодавчого закріплення, але стали предметом уваги науковців і фахівців у галузі надання правоохоронних послуг, хоча все ще рівень наукових досліджень сфери правового регулювання здійснення детективних та охоронних послуг залишається недостатньо вивченим.
Проте останнім часом з'являються публікації, присвячені історії появи детективних агентств, сутності детективних послуг, їх правовому забезпеченню в зарубіжних країнах. Водночас на розгляд Верховної Ради України представлено декілька змістовних законопроектів про легалізацію детективної діяльності в Україні, що є свідченням важливості запровадження детективної діяльності в нашій державі. Сьогодні йде процес становлення комплексного міжгалузевого правового інституту приватної детективної діяльності
Аналізуючи сучасний стан надання детективних послуг в Україні, дослідниками зазначається, що де-юре приватної детективної діяльності в Україні не існує, тоді як де-факто ціла армія цілком професійних сищиків проводить усілякі розслідування на замовлення своїх клієнтів.
Проблемні питання діяльності детективів НАБУ досліджували С. С. Аскеров, О. В. Баганець, І. П. Лопушинський, О. Ю. Татаров, В. І. Чечерський, В. І. Цимбалюк, О. М. Юрченко, Ю. П. Янович та ін. Водночас в Україні немає наукових доробків, у яких було б поглиблено вивчено кримінальну процесуальну діяльність означеного суб'єкта, ураховано чи передбачено розв'язання проблем, що постають під час правозастосовної діяльності новоствореного правоохоронного органу.
Питання правового регулювання здійснення приватної детективної діяльності є недостатньо дослідженими в сучасній правовій науці. Окрему увагу даній проблемі у своїх роботах приділяли: В.І. Бобрик,О.О.Пунда, І.М. Риженко,О.Ю. Чередниченко, В.О. Черков, С.С. Юрко.Однак, увідповіднихпрацях охоплено лише загальні аспекти даної тематики та проаналізовано лише окремі законопроекти, які були актуальні для цих авторів на той час. Тому, можна констатувати недостатній рівень наукових розробок у зазначеній сфері, що обумовлює актуальність даного дослідження.
Мета дослідження. З'ясувати особливості деревної та приватної детективної діяльності.
Для досягнення мети було поставлено та вирішено такі основні задачі:
- визначити стан наукових досліджень за темою роботи;
- сформувати загальну методологію дослідження предмета курсового дослідження;
- розкрити поняття «детектив», «детективна діяльність»;
- встановити тенденції та історичні етапи становлення
- визначити істотні риси державної детективної діяльності;
- визначити істотні риси приватної детективної діяльності .
Об'єктом дослідження є детективна діяльність як явище правової дійсності.
Предметом дослідження є держвна та приватна детективна діяльність як особливих різновидів правоохоронної діяльності.
Методи дослідження. Методологічною основою курсового дослідження є комплекс загальнофілософських, загальнонаукових і спеціальних методів пізнання, вибір яких було обумовлено науковою та прикладною доцільністю. Використано загальний діалектичний метод, метод аналізу, синтезу. З використанням загальнонаукового методу індукції здійснено дослідження емпіричної бази роботи.
Теоретичною основою дисертації є наукові праці з теорії держави і права, судових та правоохоронних органів, адміністративного та кримінального процесуального права, а також відповідні проекти законодавчих актів.
В основу теоретичної бази дослідження покладено наукові праці зарубіжних та вітчизняних дослідників: Н. Ахтирської, О. Бандурки, Є. Гіди, В. Грищука, О. Джужи, А. Долгополова, В. Долежана, Л. Кваши, В. Ковальського, С. Краснокутського, В. Крутова, В. Курила, В. Мак-Мака, Н. Матюхіної, В. Маляренка, М. Мельника, В. Нора, В. Савченка, А. Сачаво, В. Сухоноса, А. Старушкевича, Ю. Фідрі, М. Хавронюка, В. Пилипчука, Ю. Полянського, О. Пунди та ін. Нормативною базою дисертації є Конституція України, Закони України «Про охоронну діяльність», а також ряд інших законів та підзаконних нормативно-правових актів органів державної влади.
Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження можуть бути використаними для подальшого наукового осмислення і поглибленого дослідження питань правового регулювання державної та приватної детективної діяльності; при підготовці підручників, посібників, навчальних програм та викладанні.
державний підприємницький детективний
Насамперед визначимо основні поняття, які ми будемо використовувати під час нашого дослідження. Під поняттям «приватний детектив» загальноприйнято розуміти особу, яка надає юридичні оплатні послуги фізичним та юридичним особам на договірній основі, не перебуваючи (працюючи) при цьому у правоохоронних органах, а як приватна особа-підприємець.
У США існує два схожих поняття: приватний детектив і приватний слідчий, у більшості випадків ці поняття є взаємозамінними, проте у деяких штатах вони мають реальну відмінність. У Законі «Про приватну детективну діяльність» Нью-Джерсі вживається і термін «приватний детектив», і термін «слідчий», та вказується, що ці терміни включають поняття будь-яких осіб, які поодинці і за свій рахунок і прибуток ведуть приватний детективний бізнес без допомоги яких-небудь співробітників або партнерів.
Приватним детективом Республіки Киргизстан визнається особа, яка надає наступні детективні послуги:
1) збір відомостей із цивільних справ на договірній основі з учасником процесу;
2) вивчення ринку, збір інформації для ділових перемов, виявлення некредитоспроможних або ненадійних ділових партнерів;
3) встановлення обставин неправомірного використання у підприємницькій діяльності фірмових знаків і найменувань, недобросовісної конкуренції, а також розголошення відомостей, що є комерційною таємницею;
4) з'ясування біографічних та інших, що характеризують особу, даних про окремих громадян (з їх письмової згоди) під час укладення з ними трудових та інших контрактів;
5) пошук безвісно зниклих громадян;
6) пошук втраченого громадянами або підприємствами, закладами, організаціями майна;
7) збір відомостей із кримінальних справ на договірній основі з учасниками процесу [2].
Детективною організацією (підприємством, агенцією, бюро) визнається недержавна юридична особа, яка займається підприємницькою діяльністю у сфері забезпечення особистих та шлюбно-сімейних прав, інтересів фізичних осіб та корпоративних інтересів юридичних осіб, діє на підставі статуту та ліцензії. Від державних органів аналогічного спрямування детективні організації відрізняються тим, що вони діють на комерційних засадах та їх послуги для фізичних і юридичних осіб є платними.
Звертаючись до світового досвіду протидії злочинності та забезпечення правопорядку, ми можемо спостерігати тенденції, пов'язані з усе більшою орієнтацією у розвинених країнах світу не тільки на традиційні поліцейські органи, але й на приватні правоохоронні організації (бюро, служби, установи). В Англії, наприклад, чисельність персоналу приватних охоронних й детективних фірм вдвічі перевищує кількість співробітників поліції. У США приватні служби безпеки мають бюджет, який на 50% перевищує бюджет усіх органів поліції країни разом узятих, і нараховують понад 1,1 млн. співробітників. В державі Ізраїль ( з населенням трохи більше 5 млн. чоловік) функціонує понад двох тисяч детективних і охоронних компаній.
Детективна діяльність - звучить заманливо і незвично. Якщо брати практику цієї сфери зарубіжних країн, то на законодавчому рівні вона легалізована в таких розвинених країнах: США, Швеція, Італія, Англія, Німеччина. Що стосується України, то за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських об'єднань, в Україні зараз офіційно зареєстровано 28 детективних бюро, 85 детективних агентств, ще 57 детективних фірм і служб.
Однак, неофіційно надають детективні послуги набагато більше організацій - кілька тисяч. Про це свідчать численні оголошення в інтернет-просторі. Найчастіше в детективні агентства звертаються з метою отримання наступних послуг: розшук батьків, знайомих або родичів, перевірка безпеки підприємства, виявлення випадків недобросовісної конкуренції, пошук боржників, відновлення втраченої інформації з телефону, комп'ютера, фото- і відео спостереження, і цей перелік не є вичерпним.
Детектив - це співробітник детективного бюро або приватна особа, яка здійснює розшукові заходи в інтересах своїх замовників.
Відомо, що закордоном детективами називають не тільки приватних осіб, але і співробітників поліції, які займаються розслідуванням кримінальних або цивільних справ, збором доказів і встановленням істини. Однак, в нашій країні, в системі правоохоронних органів не існує посади «детектива», тому розкриттям злочинів у нас займаються фахівці-слідчі.
До послуг приватних детективів найчастіше звертаються люди, які не бажають зраджувати публічного розголосу своїх дій. Крім того, часто, прохання, пов'язані з «стеженням» або пошуком потрібної інформації, часто можуть йти в розріз з чинним законом. Напевно, тому, робота детектива в нашій країні досить затребувана, тому що допомагає швидко і негласно встановити необхідні факти, при цьому не звертаючись до правоохоронних органів.
Детектив - це агент поліції, що спеціалізується на розшуку. Якщо він надає послуги приватним чином, то називається приватним детективом.
Творцем першого детективного агентства був француз Жан Франсуа Відок. Він знав кримінальний світ зсередини, співпрацював з поліцією, а в 1833 році створив власне «Пошукове бюро». Ще одним знаменитим приватним сищиком був Алан Пінкертон, який організував в 1850 році в Чикаго Національне детективне агентство. Мережа його інформаторів і співробітників охоплювала весь американський континент, а в агентстві використовувалися новітні розробки криміналістів.
В СРСР приватний розшук перебував під забороною, всі кримінальні справи контролювалися державними структурами.
Детектив - професія, відома нам з детективних фільмів. Вона асоціюється з гонками, перестрілками, бійками та іншими гостросюжетними елементами. Насправді детектив робить роботу, яку в державних органах виконують слідчі і оперативні працівники, тільки з великою кількістю обмежень.
Так, детектив не має права носити вогнепальну зброю, прослуховувати приміщення і телефони, проводити затримання, проводити допит або слідчі експерименти. Він в основному збирає для свого замовника будь-яку потрібну інформацію.
До детективів звертаються невеликі фірми, які не можуть містити власного підрозділу внутрішньої служби безпеки, за допомогою в пошуку інформації про співробітників або про бізнес-партнерів. Також клієнтами детективних агентств є приватні особи, які хочуть знайти своїх близьких або зниклу річ, дізнатися про коло спілкування дітей, переконатися у вірності чоловіка і т.д.
Якщо в процесі виконання замовлення детектив отримує інформацію про якісь протиправні дії, доконаний злочин або злочин, то він зобов'язаний повідомити про це поліції.
Сучасні українські енциклопедичні видання визначають детектива (англ. detective - сищик, від disclosure - розкриття) як агента таємного розшуку, сищика. У великому енциклопедичному юридичному словнику додається, що посада детектива існує в багатьох країнах Західної Європи та Америки, і в деяких з них детектив виконує також функції слідчого . Зміст указаних визначень дає змогу зазначити, що детектив сприймається як особа, яка має відношення передусім до правоохоронної системи.
Щодо терміна «детективні послуги» у довідковій літературі визначення взагалі відсутні. Натомість науковці зазначають, що детективна діяльність є невід'ємною складовою цілісної системи сучасної розшукової діяльності в більшості країн світу
У нашій державі немає законів, які б регламентували детективну діяльність. Однак послуги, що мають «детективні» ознаки, все ж таки надаються окремими особами та організаціями. Якщо лише звернутися до розділів оголошень в Інтернеті, можна зустріти безліч пропозицій щодо надання таких послуг. За лічені дні детективні агентства обіцяють знайти зниклу людину, викрити якусь аферу, установити факт шлюбної зради й навіть допомогти під час розслідування кримінальних справ.
Детектив - це новий суб'єкт досудового розслідування, який, на відміну від слідчого, здійснює лише досудове розслідування, а також оперативно-розшукову діяльність у кримінальних провадженнях. Інститут детектива є новим у кримінальній процесуальній діяльності як у контексті організаційних форм, так і підходу до його функціонування. Вивчення наукової літератури, правозастосовної практики та системний аналіз законодавства дає змогу виявити проблемні аспекти кримінальної процесуальної діяльності цих суб'єктів.
Слід зазначити, що деякі види детективної діяльності, такі як: аудіо-відео-контроль особи, зняття інформації з електронних інформаційних систем спостереження за особою, річчю або місцем, моніторинг банківських рахунків, контроль за вчиненням злочину, на практиці фактично неможливо проводити, оскільки вони мають ознаки негласних розшукових дій, які можуть проводитися виключно правоохоронними органами на підставі судового рішення.
А ще деякі види діяльності, з огляду на специфіку їх проведення, не матимуть належної ефективності. Наприклад, фото-, відео- фіксація не допускається без письмової згоди особи, щодо якої вона проводиться.
- вивчення завдання поставленого клієнтом;
- систематизація фактів і формування висновків;
Основними підставами прийняття законів про детективну діяльність є наступні:
1) у суспільстві назріла необхідність надання різноаспектних послуг населенню, які здебільшого не передбачені цивільним законодавством за договорами послуг; їх поява стала наслідком реагування влади на нагальні соціальні виклики, і тому на сьогодні існування та діяльність таких недержавних інституцій є явищем звичайним, усталеним і достатньо унормованим законодавством в багатьох країнах світу [5, с. 7];
2) до таких послуг, насамперед, відносяться шлюбносімейні послуги, послуги із забезпечення внутрішньої корпоративної безпеки та бізнес-послуги, які не унормовані цивільним законодавством, проте їх надання здійснюється на загальних підставах цивільного (договірного) права;
3) небажання фізичних та юридичних осіб звертатися зі своїх приватних проблем до правоохоронних органів, оприлюднювати їх, розголошувати через побоювання втрати ділової репутації.
У деяких європейських країнах взагалі немає нормативно-правових актів про приватну детективну діяльність. Так, професія детектива не регламентована люксембурзьким законодавством, проте детективні агентства та охоронні фірми повинні отримати дозвіл від Міністерства юстиції. У Данії закон про детективну діяльність існував, але потім бум відмінений, займатися приватною детективною діяльність може будь-яка особа. У Швеції закон про приватну детективну діяльність відмінений лише у деяких містах
2. О собливості державної та підприємницької детективної діяльності
державний підприємницький детективний
Питання правового регулювання здійснення приватної детективної діяльності є недостатньо дослідженими в сучасній правовій науці. Окрему увагу даній проблемі у своїх роботах приділяли: В.І. Бобрик, О.О. Пунда, І.М. Риженко, О.Ю. Чередниченко, В.О. Черков, С.С. Юрко. Однак, у відповідних працях охоплено лише загальні аспекти даної тематики та проаналізовано лише окремі законопроекти, які були актуальні для цих авторів на той час.
Процес становлення України як правової, демократичної та соціальної держави завжди супроводжувався низкою певних змін та перетворень, що відбувалися у тій чи інший галузі. Органи внутрішніх справ не були виключенням, але значних «потрясінь» чи кардинальних змін так і не відбулося за останні роки незалежності України. Однак, розпочатий у 2014 році процес повної трансформації та перезавантаження всієї політичної системи, суттєво вплинув і на правоохоронні органи України. Цей процес є на сьогодні найбільш значущим, кардинальним і потребує певного проміжку часу для його завершення. За цих умов, коли рівень довіри населення до правоохоронних органів суттєво знизився, а Національна поліція України проходить лише складний етап становлення та адаптації, низка повноважень, прав та обов'язків, які покладалися на правоохоронні органи, тимчасово залишилася без належного контролю. У зв'язку з цим, ті особи, які потребували допомоги, змушені були звернутися до послуг приватних детективних структур. Однак, актуальним є питання можливості отримання якісних, законодавчо врегульованих детективних послуг. Адже, в Україні на сьогодні приватна детективна діяльність поки що законодавчо не врегульована на відміну від більшості країн світу, де такий вид діяльності визнаний на державному рівні і є явищем звичайним, усталеним й достатньо унормованим національним законодавством.
Звертаючись до світового досвіду протидії злочинності та забезпечення правопорядку, ми можемо спостерігати тенденції, пов'язані з усе більшою орієнтацією у розвинених країнах світу не тільки на традиційні поліцейські органи, але й на приватні правоохоронні організації (бюро, служби, установи).
В Англії, наприклад, чисельність персоналу приватних охоронних й детективних фірм вдвічі перевищує кількість співробітників поліції. У США приватні служби безпеки мають бюджет, який на 50% перевищує бюджет усіх органів поліції країни разом узятих, і нараховують понад 1,1 млн. співробітників. В державі Ізраїль ( з населенням трохи більше 5 млн. чоловік) функціонує понад двох тисяч детективних і охоронних компаній .
Для того, щоб відстежити процес виникнення інтересу та потреби у запровадженні інституту приватної детективної (розшукової) діяльності, варто звернутися до існуючих законопроектів.
Так, на цей час розроблено низку законопроектів, метою яких є законодавче врегулювання приватної детективної (розшукової) діяльності як комплексу недержавних заходів, спрямованих на удосконалення механізму забезпечення конституційних прав і свобод людини, захисту законних прав та інтересів юридичних осіб. Зокрема:
- проект Закону України «Про приватну детективну діяльність» (автор - народний депутат Ю. Кармазін) від 05.04.2000 р. № 5237;
- проект Закону України «Про приватну детективну діяльність» (автори - народні депутати В. Кафарський, О. Бандурка та В. Мойсик) від 07.04.2004 р. № 5380;
- проект Закону України «Про приватну детективну діяльність» (автори - народні депутати Ю. Кармазін, В. Онопенко та М. Оніщук) від 01.07. 2004 р. № 5380-1;
- проект Закону України «Про приватну детективну (розшукову) діяльність» (автор - народний депутат В. Мойсик) від 12.04.2010 р. № 6288;
- проект Закону України України «Про приватну детективну (розшукову) діяльність» (автори - народні депутати В. Швець, В. Малишев) від 13.12.2012 р. № 1093;
- проект Закону України «Про приватну детективну (розшукову) діяльність» (автори - народні депутати М. Паламарчук, А. Кожем'якін, О. Продан, А. Тетерук) від 28.12.2015 р. № 3726.
Минуло 15 років з того часу, як з'явилася перша законодавча ініціатива, проте, ні один з цих проектів не був затверджений. Але,не дивлячись на це, приватною детективною діяльністю давно займаються не тільки фізичні особи, а й юридичні
Узаконення даного виду діяльності в Україні дозволить збільшити можливості громадян України та їх об'єднань у захисті своїх законних прав та інтересів, збільшити надходження до бюджету за рахунок сплати податків суб'єктами приватної детективної (розшукової) діяльності, може сприяти поліпшенню криміногенної ситуації. Окрім того, прийняття Закону України «Про приватну детективну (пошукову) діяльність» сприятиме підвищенню міжнародного іміджу України як країни, в якій створені всі необхідні умови для реального захисту громадянами своїх прав, свобод і законних інтересів.
2.1 Особливості державної підприємницької детективної діяльності
Створення спеціального антикорупційного органу в Україні та зарубіжний досвід функціонування відповідних структур у своїх працях вивчали такі науковці, як: М.В. Грищенко, О.О. Дульський, О.З. Жовнір, Д.Г. Заброда, Д.І. Йосифович, О.Г. Кальман, Б.В. Романюк, Т.І. Чернявська та інші.
14 жовтня 2014р. був прийнятий Закон України «Про Національне антикорупційне бюро України» [1]. Згідно з ч.1 ст.1 цього Закону, Національне антикорупційне бюро України (далі - Національне бюро) є державним правоохоронним органом, на який покладається попередження, виявлення, припинення, розслідування та розкриття корупційних правопорушень, віднесених до його підслідності, а також запобігання вчиненню нових. Завданням цього бюро є протидія кримінальним правопорушенням, які вчинені вищими посадовими особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та становлять загрозу національній безпеці.
У проекті Закону України «Про приватну детективну (розшукову) діяльність» від 28.12.2015 р. № 3726 зазначено, що «приватна детективна» діяльність - дозволена органами Національної поліції України незалежна професійна діяльність приватних детективів або приватних детективних підприємств (агентств) щодо надання клієнтам на платній договірній основі детективних послуг з метою захисту їхніх законних прав та інтересів на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом» [4].
Але, в той самий час, стаття 5 даного проекту передбачає, що приватний детектив може займатися приватною детективною (розшуковою) діяльністю як самозайнята особа (тобто проводити незалежну професійну діяльність) або як фізична особа - підприємець.
Проаналізувавши все вище зазначене, стає зрозуміло, що у даному проекті недостатньо чітко визначено сутність приватної детективної діяльності, оскільки з одного боку вона вважається діяльністю самозайнятих осіб, а з іншого - підприємницькою.
Про обов'язки Національного бюро йдеться у ст.16 вказаного Закону.
1) здійснює оперативно-розшукові заходи з метою попередження, виявлення, припинення та розкриття кримінальних правопорушень, віднесених законом до його підслідності, а також в оперативно-розшукових справах, витребуваних від інших правоохоронних органів;
2) здійснює досудове розслідування кримінальних правопорушень, віднесених законом до його підслідності, а також проводить досудове розслідування інших кримінальних правопорушень у випадках, визначених законом;
3) вживає заходів щодо розшуку та арешту коштів та іншого майна, які можуть бути предметом конфіскації або спеціальної конфіскації у кримінальних правопорушеннях, віднесених до підслідності Національного бюро, здійснює діяльність щодо зберігання коштів та іншого майна, на яке накладено арешт;
4) взаємодіє з іншими державними органами, органами місцевого самоврядування та іншими суб'єктами для виконання своїх обов'язків;
5) здійснює інформаційно-аналітичну роботу з метою виявлення та усунення причин і умов, що сприяють вчиненню кримінальних правопорушень, віднесених до підслідності Національного бюро;
6) забезпечує особисту безпеку працівників Національного бюро та інших визначених законом осіб, захист від протиправних посягань на осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, у підслідних йому кримінальних правопорушеннях;
7) забезпечує на умовах конфіденційності та добровільності співпрацю з особами, які повідомляють про корупційні правопорушення;
8) звітує про свою діяльність порядку, визначеному цим Законом, та інформує суспільство про результати своєї роботи;
9) здійснює міжнародне співробітництво у межах своєї компетенції відповідно до законодавства України та міжнародних договорів України.
5 травня 2015 року розпочався відкритий конкурс на заміщення вакантних посад «детектив» в Національне антикорупційне бюро. Проведення конкурсу передбачалося в два етапи:
25 серпня 2015 року конкурсна комісія, за результатами проведеного, конкурсу рекомендувала директору Національного антикорупційного бюро 70 кандидатур для прийняття на посаду «детектив».
Найдискусійнішим є питання кримінального процесуального статусу детектива НАБУ. Нині законодавство України не містить визначення поняття «детектив», не окреслено суть його діяльності та повноваження, тобто законодавчо не унормовано відповідні статусні питання. Таке процесуальне становище означеного суб'єкта призводить до труднощів реалізації його повноважень. На цій проблемі акцентує В. І. Чечерський, який стверджує, що, крім технічного закріплення терміна «детектив» шляхом доповнення відповідних положень кримінального процесуального законодавства, будь-яких інших власне системних змін не запропоновано. Передусім це стосується регламентації оперативно-розшукової діяльності детектива [5, с. 146]. Необхідність законодавчого визначення повноважень детектива зумовлена потребою з'ясувати основні напрями його діяльності та закріпити його самостійність.
Спричиняє проблеми неузгодженість норм КПК України і законів України «Про Національне антикорупційне бюро» та «Про оперативно-розшукову діяльність» щодо регламентації прав та обов'язків детектива. Так, у п. 1 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» зазначено, що детектив НАБУ для виконання покладених на нього обов'язків має право відкривати оперативно-розшукові справи на підставі постанови, затвердженої начальником відповідного підрозділу Національного бюро, а також здійснювати гласні та негласні оперативно-розшукові заходи відповідно до чинного законодавства. Водночас у Законі України «Про оперативно-розшукову діяльність» ідеться не про право, а про обов'язок заведення оперативнорозшукових справ. У ч. 1 ст. 9 цього нормативного акта зазначено, що за наявності підстав для проведення оперативнорозшукової діяльності потрібно відкривати оперативнорозшукову справу, тобто її заводять за наявності підстав, а не на розсуд детектива. Таким чином, ця процедура постає не правом, а обов'язком, тому необхідно чітко визначити не лише права, а й обов'язки детективів НАБУ.
До структури управлінь НАБУ можуть входити підрозділи детективів, що здійснюють оперативно-розшукові та слідчі дії, інформаційно-аналітичні, оперативно-технічні підрозділи, підрозділи, що здійснюють виявлення майна, яке може бути предметом конфіскації або спеціальної конфіскації, підрозділи швидкого реагування, забезпечення безпеки учасників кримінального судочинства та забезпечення безпеки працівників, представництва інтересів в іноземних юрисдикційних органах, експертні, фінансові, кадрові та інші підрозділи.
Важливим питанням також є несформованість вичерпного переліку повноважень детектива. У КПК України немає статті, яка містила б такий перелік, проте деякі права окреслено в Законі України «Про Національне антикорупційне бюро України».
Відповідно до ч. 3 ст. 17 цього нормативного акта, НАБУ може створювати та брати участь у міжнародних слідчих групах, залучати до роботи іноземних експертів у сфері протидії корупції, а також мати інші повноваження, пов'язані з виконанням обов'язків.
Детективи НАБУ з метою попередження, виявлення, припинення та розкриття злочинів, які віднесені до його підслідності, за рішенням Директора НАБУ та за погодженням із прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури можуть також розслідувати злочини, які віднесені до підслідності слідчих інших органів.
Основними потенційними клієнтами детектива НАБУ в зв'язку зі збором відомостей у цивільних справах є особи, які беруть участь у справі. Такі особи в теорії цивільного процесу діляться на дві групи.
До першої належать особи, які мають як матеріально-правову, так і процесуально-правову зацікавленість у результаті справи, що виступають від свого імені і на захист своїх інтересів: сторони (позивач і відповідач), треті особи (які заявляють самостійні вимоги на предмет позову і які не заявляють самостійні вимоги на предмет позову).
До другої групи осіб, які беруть участь у справі, відносяться особи, які мають тільки процесуально-правову зацікавленість у результаті справи, що виступають в процесі від свого імені, але на захист чужих інтересів: прокурор, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, що вступають в процес за власною ініціативою або за ініціативою інших осіб для дачі висновку; особи, які звертаються до суду на захист прав і законних інтересів інших осіб. Прокурор як посадова особа, яка бере участь в цивільному процесі, в силу особливостей свого стану не буде суб'єктом договірних відносин з детективом. Однак не виключено, що органи державної влади або органи місцевого самоврядування, які звертаються до суду за захистом невизначеного кола осіб, можуть в певних випадках укласти договір з приватним детективом для збору відомостей, які мають значення для справи.
Відповідно до кримінального процесуального законодавства детективи НАБУ здійснюють досудове розслідування зло чинів, передбачених статтями 191, 206-2, 209, 210, 211, 354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 364, 366-1, 368, 368-2, 369, 369-2, 410 Кримінального кодексу України.
Детективні послуги, що можуть надаватися суб'єктами детективної (розшукової) діяльності:
Ш збирання, фіксування та дослідження відомостей, необхідних для розгляду справ у цивільному, господарському, адміністративному та кримінальному судочинстві, на договірній основі зі сторонами судового процесу;
Ш забезпечення захис
Особливості державної та підприємницької детективної діяльності курсовая работа. Государство и право.
Контрольная работа: Долгосрочный прогноз погоды
Эссе На Тему Мұнай Химия
Реферат: Органы, осуществляющие финансовый контроль
Организационная Культура Некоммерческих Организаций Реферат
Курсовая работа: Пути экономии материальных ресурсов на предприятии питания и гостиниц
Дипломная работа: Факторинг как источник финансирования деятельности предприятия
Реферат: Антикризис. Скачать бесплатно и без регистрации
Контрольная Работа По Английским Временам
Реферат На Тему Кровообращение
Контрольная работа: Економічний розвиток Стародавнього Єгипту
Декабрьское Сочинение Я Убит Подо Ржевом
Курсовая работа по теме Социальное страхование как форма организации социальной защиты населения
Дипломная работа: Совершенствование финансовых технологий в стратегическом управлении предприятием
Нормативно Правовое Регулирование Курсовая
Реферат по теме Дилерская и брокерская деятельность
Виды Юридической Деятельности Реферат
Планирование Заданий Практическая Работа
Курсовая работа: Оценка рыночной стоимости для целей реструктуризации
Рефераты Проверенные На Антиплагиат
Себестоимость Продукции Реферат
Особенности производства по делам в отношении несовершеннолетних - Государство и право лекция
Отдел землеустройства Государственного унитарного предприятия РС (Я) "Республиканский центр технического учета и технической инвентаризации" - Геология, гидрология и геодезия отчет по практике
Возбуждение исполнительного производства - Государство и право курсовая работа