Особливості інноваційного бізнесу - Менеджмент и трудовые отношения контрольная работа

Главная

Менеджмент и трудовые отношения
Особливості інноваційного бізнесу

Основні об’єкти інновації: продукція, матеріали, технологічні процеси, розвиток організації. Сутність основних мотивів розвитку інноваційного бізнесу в малих і крупних компаніях. Загальна характеристика способів зниження ризику інноваційних проектів.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Проаналізуйте мотиви і перепони щодо розвитку інноваційного бізнесу в малих і крупних компаніях
Розвиток організацій відбувається шляхом освоєння різноманітних інновацій. Ці інновації можуть торкатися всіх сфер діяльності організації. Слід зазначити, що будь-які досить серйозні інновації в одній сфері діяльності організації, як правило, вимагають негайних змін у поєднаних ділянках, а іноді і загальної перебудови організаційних структур менеджменту.
Інноваціями є будь-які технічні, організаційні, економічні й управлінські зміни, відмінні від існуючої практики в даній організації. Вони можуть бути відомі і використовуватися в інших організаціях, але для тих організацій, в яких вони ще не освоєні, їхнє впровадження є новою справою і може привести до чималих труднощів. Організації мають різну сприйнятливість до інновацій. Їхній інноваційний потенціал істотно залежить від параметрів організаційних структур менеджменту, професійно-кваліфікаційного складу, промислово-виробничого персоналу, зовнішніх умов господарської діяльності й інших факторів.
Інновації знаходяться, з одного боку, у протиріччі з усім консервативним спрямуванням на збереження існуючого становища, з іншого боку - націлені, у межах стратегії змін, на значне підвищення техніко-економічної ефективності діяльності організації.
Інновація - елементарна складова підприємництва, завжди властива ринковій економіці. Але вона є так само поєднанням раціональності й ірраціональності. Творчість служить джерелом інновації, вона є «первинним ресурсом» підприємництва при ринковій економіці.
- людський фактор (розвиток особистостей);
- соціальна сфера (зміна поведінки співробітників організації);
Загальні тенденції розвитку економіки неминуче приводять організацію до необхідності освоєння сучасних досягнень НТП. Організації повинні ризикувати, впроваджувати новітні досягнення науки, нову продукцію і технологію, організацію менеджменту і виробництва. Ще великим ризиком є пасивне чекання того моменту, коли ситуація цілком проясниться.
Ступінь ризику при здійсненні різних інновацій різний. Інновації на часткову модернізацію устаткування і технології виробництва, відновлення продукції, що випускаються, зниження витрат виробництва і підвищення матеріальної зацікавленості членів колективу в результатах праці пов'язані з незначним ризиком і є обов'язковими умовами неухильного підвищення ефективності виробництва.
З великим ризиком пов'язане впровадження принципово нових досягнень науки і техніки, що істотно змінюють технічну базу виробництва й організацію менеджменту. До них відносяться не тільки фундаментальні розробки в галузі техніки і технології але ё нові організаційно-технологічні рішення.
Позитивний вплив а інноваційний потенціал організацій робить децентралізація в прийнятті рішень, низький рівень формалізації і регламентації управлінських робіт, здатність організаційних структур менеджменту гнучко перебудовуватися відповідно до змін завдань і умов діяльності.
Найбільшу сприятливість до інновацій мають невеликі вузькоспеціалізовані організації. Вони спеціалізовані на задоволенні конкретних запитів споживачів і мають здатність гнучко перебудовуватись в залежності від характеру і темпів розвитку промислового виробництва. Їхні організаційні структури менеджменту виявляються найбільш мобільними і чуттєвими до сучасних науково-технічних тенденцій і організаційно-економічних нововведень.
Серед організаційних структур інноваційного менеджменту особлива роль відводиться малим фірмам, мобільний персонал яких може швидко сприймати і генерувати нові ідеї. Так, в США у сфері науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт (НДДКР) приблизно 90% всіх компаній - малі фірми. З розрахунку на 1 дол. США вкладених засобів такі фірми створюють в 24 рази більше нововведень, ніж гігантські концерни. Витрати на одного ученого і інженера в малих фірмах в 2 рази менше, ніж у великих. Окрім гнучкості і мобільності цих фірм економісти відзначають відсутність бюрократизму в управлінні в умовах високого позикового відсотка.
Крупні компанії, як правило, орієнтовані на створення удосконалювальних інновацій. Керівникам таких компаній логічним представляється вдосконалення в тому напрямі, де компанія добилася помітних успіхів в освоєнні певного сімейства продукції. Така психологія була характерною для соціалістичних країн, де була відсутня конкуренція на внутрішньому ринку.
Перехід до радикально нової техніки і технології для крупних фірм небажаний, оскільки при цьому знецінюється накопичений продуктивний потенціал. В той же час з економічної точки зору нововведення вигідніші, чим ризик радикалізм. Більшість компаній керуються принципом «витрати - результати» і вкладають засоби тільки в таких НДДКР, які гарантують прибуток.
У малих фірм немає шансів витримати конкуренцію на ринку. Саме життя штовхає їх на ризикований шлях радикальних інновацій, оскільки часто останні мало пов'язані з витратами. Не випадково в швидко прогресуючих новітніх галузях електроніки, біоінженерії і біотехнології, у виробництві споживчих товарів діє безліч дрібних фірм.
Малі фірми часто створюються під одну ідею, хоча успіх радикальних інновацій ніколи наперед не гарантований. У разі невдачі проекту мала фірма розоряється, великі ж завжди працюють «зі страховкою», оскільки вони розробляють, як правило, паралельно декілька проектів, що дозволяє компенсувати втрати. Проте, ризик привабливий. У 1975 р. в США два техніки фірми ігрових автоматів купили на 2,5 тис. дол. електронних деталей і вперше сконструювали перший мікропроцесор і персональний комп'ютер. Через 10 років фірма перетворилася на компанію «Microsoft», яка успішно конкурує з «ІВМ».
У США, Японії, країнах Західної Європи в малому інноваційному бізнесі використовуються такі організації, як венчурні - фірми «ризикованого» капітал і спін-офф - фірми-»отприски», різні інноваційні фонди.
На перших порах діяльність таких фірм нерідко фінансується крупними компаніями, не охочими ризикувати, але контролюючими цей ризик. У разі успіху крупна компанія одержує готове нововведення (це може відбуватися шляхом поглинання венчурної фірми). Помноживши інновацію на потужність свого виробничого і комерційного потенціалу, компанія забезпечує собі більше прибутку.
У США на початкові етапи розвитку бізнесу в підготовчий і стартовий періоди доводиться 39% венчурних інвестицій. Середній річний рівень прибутковості американських венчурних фірм складає близько 20%, що в 3 рази вище, ніж в цілому по економіці США.
Малі інноваційні фірми засновують вчені, інженери, винахідники. Часто первинним капіталом таких фірм служать особисті заощадження, хоча їх буває недостатньо і доводиться шукати ризиковий капітал. У середині 80-х років ХХ в. у США налічувалося до 5000 таких фірм. Специфіка ризикового капіталу полягає в тому, що він надається на безпроцентній, безповоротній основі і не підлягає вилученню в перебігу всього терміну дії договору.
Впровадження технічних, організаційних і економічних інновацій вимагає адекватних змін у діючих формах і методах організацій менеджменту. Воно обумовлює необхідність безперервності управлінських інновацій. Останнє стає усе більш важливою умовою підвищення ефективності діяльності організацій.
Потреб в інноваціях в більшості випадків запроваджується у середині самої організації, що у ролі споживача часто сама здійснює необхідні розробки для задоволення власних потреб в удосконалюванні організації виробництва і підвищенні його технічного рівня. Інновації стимулюють збільшення попиту на продукцію і ростом обсягів продажів, а також можливим підвищенням цін на деякі види ресурсів. зміни в технології можуть іноді відкривати нові можливості для продуктивних інновацій.
Поліпшуючі інновації спрямовані звичайно на підвищення якості продукції, зміну її зовнішнього вигляду, зниження витрат. Вони можуть бути вигідними внаслідок дуже швидкого впливу на економічні показники організації, її конкурентоспроможність. Поліпшуючі інновації стимулюють необхідність зниження цін на продукцію і підвищення її якості.
Інновації, впроваджені в одній організації можуть потім поширюватись на комерційній основі в інших організаціях. Швидкість їхнього поширення (дифузії) залежить від відносної потреби в інвестиціях і ефективності кожної інновації. При цьому, чим більша кількість організацій використовувала дану інновацію, тим вищі втрати в тих організаціях, що її не використовували. Це також прискорює процес поширення.
Особливістю сучасного етапу розвитку інноваційної діяльності є утворення у великих організаціях науково-технічних комплексів, що поєднують дослідження і виробництво.
У 1980-і рр. в інноваційній політиці великих організацій високорозвинених країн світу з'явилася тенденція до переорієнтації спрямованості науково-технічної і виробничо-збутової діяльності. Вона проявилася в підвищенні асортиментів випущеної продукції питомої ваги нових наукомістких виробів, збут яких веде до розширення супутніх технічних, у тому числі технологічних послуг: інжинірингових, лізингових, консалтингових й ін. З іншого боку, відзначається прагнення до зниження витрат виробництва традиційної продукції.
Поясніть роль СВЕЗ у прогресивній трансформації економіки
Одним із способів залучення іноземних інвестицій, збільшення обсягів виробництва, зниження безробіття є створення на території країни вільних економічних зон.
ВЕЗ - це територіально-економічні утворення, для яких встановлюються спеціальні митні, валютні, фінансові та інші режими, що забезпечують сприятливі умови для господарської діяльності національних та іноземних юридичних і фізичних осіб. Перевагою ВЕЗ є залучення іноземних інвестицій, які на відміну від кредитів не вимагають повернення відсотків та самої суми вкладення.
Як свідчить світовий досвід, досягнення ВЕЗ пов'язані із розв'язанням як традиційних для світової практики, так і нових соціально-економічних задач, таких як:
-- підвищення ступеня інтегрованості приймальної країни до світового господарства;
-- ефективне залучення до національної економіки іноземних інвестицій;
-- зміцнення експортного потенціалу країни;
-- стимулювання вітчизняних фірм до підвищення свого технічного та технологічного рівня.
-- здатність БЕЗ виконувати функцію дослідної лабораторії для апробації різних ринкових нововведень;
-- полегшення переходу від закритої до відкритішої економіки;
-- підвищення інноваційних можливостей території .
В економічній теорії існують 2 концептуальні підходи до організації вільних зон:
Територіальний підхід -- зона розглядається як відокремлена територія, де всі підприємства-резиденти користуються пільговим режимом господарської діяльності.
2. Функціональний (режимний) підхід -- це пільговий режим, що застосовується до визначеного виду підприємницької діяльності незалежно від розташування відповідної фірми в країні.
Аналіз наявних у світі ВЕЗ різноманітної орієнтації дозволяє провести таку класифікацію зон:
-- внутрішні -- розташовані у внутрішніх регіонах країни;
-- зовнішні -- розташовані безпосередньо на кордоні.
2. За характером взаємодії із поза зональною економікою:
-- інтеграційного типу -- в механізм зони закладено принцип тісної взаємодії з суб'єктами підприємництва поза межами зони;
-- анклавного типу -- зона функціонує в просторі, що є замкненим відносно позазональної господарської системи та відкритим для зовнішніх зв'язків.
3. За характером об'єкта зонування:
-- локальні (точкові) -- розміщуються в межах спеціально визначеної незаселеної території площею до 500 га та має тільки об'єкти забезпечення життєдіяльності зони і є вільною від забудови;
-- комплексні -- виконують декілька функцій.
4. За масштабами та значущістю вирішуваних проблем.
5. За функціональною спрямованістю: зовнішньоторговельні, торговельно-виробничі, науково-технічні, туристичні (або туристично-рекреаційні), банківсько-страхові (або оф-фшорні території) та інформаційні зони.
Перша в світі ВЕЗ торгового типу була створена в Греції у 166 році до н. е. на острові Делос, де було скасовано ряд податків, митних зборів, спрощено адміністративні формальності збереження та відправки вантажів. Місто Гамбург офіційно отримало статус „порто-франко» (вільна гавань) у 1510 році. На сьогодні цей порт обслуговує 50 країн світу, майже 50 млн. тон вантажів щорічно. На території колишньої Російської імперії, зокрема в Одесі (1817 -- 1857), Батумі (1878), Амурському та Уссурійському краях (1858-1890), у Якутській та Приморській губерніях (1858-1909), у Мурманську (1876), у гирлі річок Об, Лена, Єнісей (1876--1906) існували аналоги БЕЗ.
Вільні економічні зони у 20 столітті, як правило, створювались та розвивались у промислово розвинених країнах: у СІПА близько 200 зон зовнішньоторговельної спрямованості, Німеччині -- 6 вільних портів і 3 безмитні зони, Франції -- 2 райони вільної торгів. та зони підприємницької діяльності, Іспанії -- 3 безмитні зони, Італії -- 3 спеціальні безмитні зони, Японії -- торговельно-виробнича зона, в Англії -- біля 25 зон і технопарк Крім того, існують вільні зони в Канаді, Фінляндії, Греції, Ізраїлі та інших країнах.
Значний розвиток отримали ВЕЗ в індустрійних країнах Тихоокеанського регіон. Тайвані, Гонконзі, Південній Кореї, Сінгапурі. Створюються зони і в країнах, які мали досвід соціалістичного співробітництва: Угорщина, Польща, В'єтнам.
На сьогодні в світі нараховується більше 1200 різного роду БЕЗ, в тому числі 400 вільних торгових зон, 400 науково-промислових парків, більше 300 експортно-виробничих зон і біля 100 зон спеціального призначення (офшорні центри, зони рекреації, еколого-економічні регіони, туристичні центри та інші).
Сукупний обсяг експорту товарів тільки з експортно-виробничих зон зріс 3 17 млрд. дол. "
1990 р. до 25 млрд. дол. В 1995 p., загальна кількість зайнятих тут збільшилась з 2 млн. до 3 млн. чоловік. В оффшорних центрах сьогодні знаходиться майже третина банківських депозитів розвинених країн світу. За станом на початок 1999 р. у вільних зонах виробляється, а також з них вивозиться продукція, вартість якої складає біля 15 % світового торговою товарообороту
Beлика кількість ВЕЗ у світі обумовлюється пільгами, які надаються на таких територіях Можна виді тати 4 їх основні групи
1. Зовнішньоторговельні пільги передбачають введення особливого митно-тарифного режиму ( зниження або скасування експортно-імпортного мита) і спрощеного порядку здійснення зовнішньоторговельних операцій
2.Фіскальні пільги містять норми, пов'язані з податковим стимулюванням конкретних видів діяльності або поведінки підприємців Ці пільги можуть торкатися податкової бази (прибуток або доход, вартість майна тощо), окремих їх компонентів (амортизаційні відрахування, витрати на зарплату, транспорт), рівня податкових ставок, питань постійного або тимчасового звільнення від оподаткування,
3. Фінансові пільги включають різноманітні форми субсидій, що надаються у вигляді встановлення низьких цін на комунальні послуги, зниження орендної плати за користування земельними ділянками і виробничими приміщеннями, а також за рахунок бюджетних коштів і преференційних державних кредитів.
4. Адміністративні пільги надаються адміністрацією зони з метою спрощення процедур реєстрації підприємств і режиму в'їзду-виїзду іноземних громадян, а також падання різноманітних послуг.
Завдяки пільгам, які надаються у вільних зонах, суб'єкти підприємництва мають можливість отримувати великі прибутки: в середньому їх норма складає 30-35 % за рік, а в азіатських зонах -- 40 %. Строк окупності вкладених засобів значно скорочується і складає 2 -- 3,5 років.
Важливо також зазначити, що податкові пільги далеко не головний стимул для залучення в зону іноземного капіталу через велику конкуренцію існуючих ВЕЗ. Суттєвішими в цьому відношенні можуть виявитися сьогодні такі фактори, як політична стабільність, інвестиційні гарантії, якість інфраструктури, кваліфікація робочої сили, спрощення адміністративних процедур, а також можливість одержання на внутрішньому ринку відносно дешевих кредитів.
На шляху до ринкової економіки Україні важливо використовувати досвід інших країн. Особливої уваги заслуговує Китай: 14 перших ВЕЗ принесли 40 % експорту та 23 % ВВП. За 10 років в зоні Шеньчжень досягнутий 200 % приріст валової продукції промисловості. Ця країна має позитивне сальдо зовнішньої торгівлі у сумі 20 млрд. дол., а валютні резерви зросли до 75 млрд. дол. В першій половині XXI століття китайська економіка може стати найсильнішою в світі.
Політика "відкритих дверей " через ВЕЗ забезпечила створення в Китаї 270 тис іноземних і спільних підприємств, а обсяг прямих іноземних інвестицій складає біля 200 млрд. дол. Потужні підприємства Китаю вже створюють свої філіали за кордоном, які працюють 6ільше ніж у 120 країнах світу В свою чергу біля 4500 зарубіжних китайських підприємств інвестувати в світову економіку більше 5 млрд. дол. СІЛА В Китаї створено 5 особливих економічних районів 14 приморських міст, в яких створено 32 райони техніко-економічного розвитку, 52 райони розвитку високої і нової технології державного рівня В економіку однієї провінції Хайнань залучено 13 млрд. дол. США з 52 країн світу створено 5200 спільних підприємств, щорічні темпи приросту валового внутрішнього продукту складають в середньому 13,7 % Населення цієї провінції (7 млн. постійних та 8 млн. тимчасових жителів) забезпечило обсяг зовнішньої торгівлі у 1994 році по імпорту 9 8, експорту - 17 млрд. до і США Зарубіжні фірми перших 2 роки зовсім звільняються від податку, а потім протягом 3 років сплачують тільки його половину Будівництво набуває шалених темпів через достаток робочої сили Ділові люди світу поспішають вкласти кошти і використати сприятливі умови протягом 5 років.
Китайський Уряд ставить за мету залучення іноземних інвестицій за рахунок цілеспрямованого регіонального і галузевого протекціонізму і послаблення податків на імпортні товари необхідні для виробництва експортних продуктів Найважливішим уроком китайського досвіду є підтвердження того, що агресивна експортна стратегія -- це ключ для досягнення економічного зростання.
Методи подолання кризи в країнах світу відпрацьовувались з урахуванням національних особливостей кожної країни -- але загальною особливістю є ефективне використання національних ресурсів і світового досвіду, залучення інвестицій, інтегрування у світову економіку.
Рушійною силою процесів створення ринкової економіки є керівники і спеціалісти, які оволоділи сучасними методами роботи В Україні створені нові освітянські заклади, на які покладена задача підготовки керівників для ринкової економіки самого високого рівня Однак мало використовується їх безпосереднє стажування за кордоном. Тоді як Японія перебуваючи в економічній кризі за 10 років (1955--1965) простажувала у США понад 28 тисяч керівників, фахівців різних рівнів управління і галузей, які привезли в країну найсучасніші технологи управління Вони стали ініціаторами, впроваджувачами, консультантами у відповідних економічних системах Японії Одночасно в національному масштабі була проголошена на найвищому рівні головна національна ідея пропаганди продуктивності праці, раціонального використання ресурсів.
Геополітичне положення України повинно бути використане для надання міжнародних послуг через комунікаційну інфраструктуру мереж, рекреаційно-туристичні ресурси. Більше третини експортних послуг в світі дають транспортні послуги, а прибутки від іноземного туризму багатьох країн складають 25 % (в деяких 50 -- 70 %) всіх надходжень від експорту. Наприклад, на своєму західному кордоні Польща за 1994 рік за рахунок розвитку прикордонної інфраструктури і створення умов для прикордонної торгівлі та виробничої кооперації отримала 4 млрд. дол., Іспанія отримує 17 млрд. дол. -- або ЗО X від щорічного експорту, Італія -- 11 %, Данія -- 8 %.
За алегоричним порівнянням одного із вчених-економістів теперішня економіка нашої держави нагадує родючу, але суху землю. Незначне скорочення податків «лише зволожить її», тотальне зменшення податкового пресу зменшить бюджетні надходження і буде нагадувати «зливу» соціального плану, яка змете все «вирощене на цій землі». Створення сприятливих умов для підприємництва і, як наслідок, активізації інвестиційної діяльності у вигляді оптимально розподілених ВЕЗ і є тим «життєдайним дощем», який забезпечить стабілізацію економічного стану -- спочатку в окремих регіонах, а потім всієї держави В Україні прийнято Закон Про загальні засади створення і функціонування ВЕЗ> Головною метою їх створення є прискорення соціально-економічного розвитку країни за рахунок іноземних інвестицій Щоб зацікавити іноземного інвестора і активізувати виробництво ВЕЗ є привабливішими ніж залучення іноземних кредитів навіть під 6 -- 7 % річних і це підтверджує досвід інших країн Тим більше що під виділені незначні кредити капіталістичні країни як правило додатково продають продукцію надзвичайно дорогу і низької якості. Однак, Україна, ігноруючи міжнародний досвід розвинених країн зі стабільною економікою і колишніх соціалістичних країн у створенні ВЕЗ не достатньо використовує цей важливий економічний важіль у відродженні економіки Основна причина -- неузгодженість загальнодержавних і регіональних економічних інтересів Уряд виступає за окрему економічну систему всієї України з ринковими складовими елементами, але остерігається того що при цьому буде чати місце закріплення економічної влади регіональної номенклатури Більшість депутатів також за підлеглу систему з переважними командними якостями. Тому ані Уряд, ані Парламент над правовим забезпеченням зон достатньо не працюють. Хоча в 1998-1999 роках чати місце позитивні зрушення. Розвиток регіональної автономії не веде до сепаратизму і це вже зрозуміли всі навіть в тих державах які є менш привабливими ніж Україна для іноземних інвесторів.
Вихід з економічної кризи неможливий без експериментів та використання прогресивного зарубіжного досвіду. Для поліпшення економічного стану України у Президента та Уряду залишилось не так вже й багато важелів. Створення ВЕЗ безумовно сприяло б відродженню як окремих регіонів, так і в цілому економіки нашої держави.
Як здійснюється контроль за ходом виконання проекту? Поя с ніть роль графіків та сітьового планування як механізмів звітності
Звичайно, внаслідок непередбачених змін зовнішнього оточення і непередбачених внутрішніх обставин, тривалість виконання програми і фактична її вартість відрізняється від запланованих величин. Крім того, з часом можуть змінюватися і потреби, для задоволення яких розроблялася програма. Внесення змін є звичайним явищем у будь-якій програмі. Первісний план може виявитися неспроможним через різні фактори, наприклад, через рушення термінів початку програми, перегляду умов фінансування, зміни потреб, неточного планування зв'язків між завданнями, тимчасових оцінок і ресурсних вимог завдань, зриву постачань документації чи устаткування підрядчиками, несподіваних технічних утруднень і зміни зовнішніх умов. Однак багато відхилень від плану можуть бути узгодженні своєчасним і ефективним менеджментом.
Таким чином, всі основні елементи програми повинні контролюватися менеджером. Менеджер повинен визначити процедуру і установити послідовність збору даних через визначені інтервали часу, робити аналіз отриманих даних, аналізувати поточні розбіжності фактичних і планових показників і прогнозувати вплив поточного стану справ на виконання обсягів робіт що залишилися.
Вимоги до системи контролю, що включають склад аналізованої інформації, структуру звітів і відповідальність за збір даних, аналіз інформації і прийняття рішень, виробляються до початку реалізації програми за участю всіх зацікавлених сторін. Система менеджменту програмою повинна забезпечувати коригувальні впливи там і тоді, де і коли вони необхідні. Наприклад, якщо відбувається затримка закінчення окремих робіт, то можливо, прискорити їхнє виконання можна за рахунок перерозподілу трудових ресурсів і устаткування. Якщо ж затримуються постачання програмної документації, збільшуються витрати на матеріали й устаткування, субпідрядники зривають дерективні строки, то необхідно переглянути план програми. Корекція плану може бути обмежена переглядом параметрів завдань, а може зажадати розробки зовсім нової мережної моделі, починаючи з поточного стану і до моменту закінчення програми.
Основні принципи побудови ефективної системи контролю включають:
- наявність ясної системи звітності;
- наявність ефективної системи аналізу;
- наявність ефективної системи реагування.
Таким чином, у процесі контролю можна виділити три основних кроки:
1) відстеження фактичного стану робіт - збір і документування фактичних даних;
2) аналіз результатів і оцінки поточного стану робіт, а також порівняння досягнутих результатів із запланованими показниками (обсягами);
3) корегувальні дії - планування і здійснення дій, спрямованих на виконання робіт і відповідно до плану чи мінімізації невідповідностей.
Існує два основних методи контролю фактичного виконання: «простий контроль» і «детальний контроль».
Метод простого контролю також називають методом «0-100», оскільки він відслідковує тільки моменти завершення детальних завдань (існують тільки два ступеня завершеності завдання: 0 і 100%). Іншими словами, вважається що робота виконана тільки тоді, коли отриманий її кінцевий результат. Метод детального контролю передбачає виконання оцінок проміжних станів виконання завдання (наприклад, завершеність детального завдання на 50% означає, що за оцінками виконавців менеджменту, мета завдання досягнута на половину). Даний метод більш складний, оскільки жадає від менеджера оцінювати відсоток завершеності для робіт, що знаходяться в процесі виконання. В управлінні проектом планування (програмування, детальна програма) займає основне місце, втілюючи в собі організуючий початок усього процесу реалізації проекту. Основна мета планування - інтеграція всіх участків проекту для виконання комплексу робіт, що забезпечують досягнення кінцевих результатів проекту. План реалізації інноваційного проекту являє собою детальний, розгорнутий у часі, збалансований за ресурсами і виконавцями, взаємопов'язаний перелік науково-технічних, виробничих, організаційних і інших заходів, спрямованих на досягнення загальної мети чи вирішення поставленого завдання. Таким чином, план містить вказівки кому, яке завдання й у який час вирішувати, а також які ресурси потрібно виділити на рішення кожного завдання. Як правило, він оформляється у вигляді контекстної інноваційної програми.
При управлінні інноваційними проектами, як правило, використовується система планів подана на рисунку 1.
Об'ємно-календарний план інноваційного проекту визначає тривалість і обсяги робіт, дати початку і закінчення виконання робіт, тем, завдань проблемно-технічного плану, резерви часу і величини ресурсів, необхідних для виконання проекту. Календарні розрахунки мають своєю метою регламентацію згладженого і погодженого ходу робіт з обліком доцільної їхньої послідовності і взаємозв'язку з кожної теми (завдання) проблемно-тематичного плану і за окремими організаціями - виконавцями (детальні календарні плани), а також за проектом в цілому (зведений оптимальний календарний план).
Як метод календарного планування в системі управління інноваційними проектами рекомендується використовувати методи сіткового планування і управління (СПУ), що спочатку 60-их років поширились в нашій країні. Система СПУ передбачає детальне вивчення майбутніх робіт і подання їх у вигляді спеціального креслення - сіткового графіка. Технологічно процес побудови сіткового графіка і розробки календарного плану поділяються на наступні основні етапи і кроки:
1. Уточнення цілей і обмежень проекту:
- обмежень: вартість, наявність виробничих ресурсів.
- встановлення зв'язків між роботами, етапами (топології мережі);
- побудова мережі залежностей (приватні і зведені сіткові графіки).
3. Розробка календарного плану (аналіз проекту в часі):
- визначення тривалості виконання окремих завдань, етапів, стадій і всього проекту;
- розрахунок дат початку і закінчення кожного завдання і проекту в цілому;
- визначення критичного шляху проекту;
- оптимізація (перепланування) мережі.
4. Оцінка наявних ресурсів, визначення необхідних ресурсів, їхньої вартості і розподіл ресурсів за завданням проекту.
Використання при календарному плануванні проекту мережних методів дозволяє:
- визначити склад найбільш відповідальних робіт, що становить критичний шлях проекту;
- встановити мінімальний час завершення проекту;
- виділити роботи, завдання з високим ризиком;
- виділити занадто інтенсивні періоди діяльності.
Основні процедури і методи сіткового планування і інноваційних проектів застосовується відповідно до відомої загальної практики СПУ. Для проектів, що складаються з декількох сотень найменувань робіт, якісне і оперативне виконання функцій управління вручну стає або дуже трудомістким, або просто неможливим. Незаперечні переваги ЕОМ викликали до життя широкий спектр спеціалізованих систем для управління проектами. На сьогоднішній день програмне забезпечення для сіткового планування розроблено практично для усіх видів ЕОМ. Прикладами таких систем для планування є Hilestones фірми Kidasa Software, Artemis Project фірми Metier, Primavera Project Planner, Time Line фірми Symantec, система ТНММ (типова надлишкова мережна модель) НДІСП у будівництві (м. Київ).
Наведіть способи зниження ризику інноваційних проектів
Будь-яка фірма, що функціонує в умовах ринку, ставить своєю метою одержання прибутку. в той же час об'єктивно можливі і збитки. Це є дуже характерним у період розвитку ринкових відносин, коли підприємницьку діяльність приходиться здійснювати в умовах інформаційної недостатності, невизначеності і нестійкості, мінливості економічного середовища. Отже, виникає неясність і непевність в одержанні очікуваного розрахованого кінцевого результату, а отже і зростає ризик, тобто небезпека невдач, непередбачених втрат. Ризик характерний для початкових стадій підприємництва, коли ще невеликий досвід, бракує практики проведення підприємницьких операцій. Але ризикувати приходиться і бізнесменам-професіоналам з багаторічним стажем.
Найсильнішим фактором ризику є конкуренція, що на ринку новаці
Особливості інноваційного бізнесу контрольная работа. Менеджмент и трудовые отношения.
Курсовые По Истории 20 Века
Основы Рационального Питания Реферат Кратко
Реферат По Физкультуре Про Паралимпийские Игры
Развитие Волейбола В России Реферат
Курсовая Работа На Тему Химический Состав Калача Уральского
Сочинение На Тему Вводные Слова
Курсовая работа по теме Учет расчетов с бюджетом по налогу на добавленную стоимость
Реферат На Тему Развитие Восточной Европы Во Второй Половине Двадцатого Века
Дипломная Работа На Тему Влияние Условий Среднегорья На Подготовку Лыжника-Гонщика
Реферат: Стиль общения как характерологический критерий личности руководителя
Реферат: по Глобальным конфликтам нового и новейшего времени Фашизм: истоки и идеология. Неофашизм
Сочинение Образ Фамусова
Реферат: Деньги и денежные теории
Сочинение На Тему Роль Фразеологизмов В Русском
Путешествия Расширяют Кругозор Сочинение На Английском
Реферат: Искусство и наука. Союзники или соперники ?. Скачать бесплатно и без регистрации
Курсовая работа: Важнейшие достижения в освоении космоса
Реферат: Противоречия однопартийной системы в СССР
Контрольная работа по теме Современные концепции относительности
Курсовая работа по теме Порядок формирования федерального собрания, его основные функции и полномочия
Виды, государственное и конституционное устройство исламских монархий - Государство и право курсовая работа
Розрахунок сил та засобів для ліквідації пожежі на об'єкті - Безопасность жизнедеятельности и охрана труда дипломная работа
Организационные основы исполнительных органов - Государство и право курсовая работа