Основні сфери душі
УДК 316.356 Буковинський А. Й.
Аналізуються основні сфери душі: воля, емоції, пам’ять, інтелект, уява – та їхній вплив на прийняття людиною рішень.
Ключові слова: душа, пам’ять, емоції, інтелект, уява, воля, віра, рішення.
Анализируются основные сферы души: воля, эмоции, память, интеллект, воображение – и их влияние на принятие человеком решений.
Постановка проблеми та аналіз досліджень і публікацій. Дух, душа і тіло. Питання взаємозв’язку душі і тіла, духу і тіла, душі і духу є найбільш важливими у людській культурі. Цей взаємозв’язок має безпосередній вплив на розвиток світоглядів людини, народів і цивілізацій. Він не тільки осмислюється у різноманітних дослідженнях, а й пояснюється богословською літературою впродовж розвитку всієї європейської культури і філософії, починаючи з Платона й Аристотеля, знаходячи свій розвиток у християнській філософії та різноманітній літературі середньовіччя і Нового часу.
Подібно до тіла людини, яке складається частин (голова, тулуб, руки, ноги тощо), душу можна окреслити основними її сферами. Це – воля, емоції, пам’ять, інтелект і уява. Цей симбіоз сфер душі бере участь у прийнятті людиною багатьох рішень. А залежно від прийнятих рішень розвиваються події в особистому житті людини, в сімейному, в родинному, в суспільному, в країні та у світі. Формуються погляди, ставлення до різних процесів і до життя в цілому. «Досвід життя, боріння духу творять образ людини. Людина не є остаточно готовою й закінченою істотою, вона утворюється і твориться в досвіді життя, у випробуваннях своєї долі», – писав М. О. Бердяєв [1, с. 15]. Наприклад, чоловіку запропонували взяти участь у фінансовій піраміді. Схема зрозуміла, прибутки великі, є вільні кошти і бажання взяти участь. Він знає, що багато хто втратив свої заощадження, беручи участь у таких сумнівних операціях, але і багато хто збагатився. Чоловік думає, що в нього є чимало шансів збагатитися, і відмовляється.
Що відбувається в цьому та інших випадках? Як задіюються сфери душі? Як пише професор В. Ф. Войно-Ясенецький: «По представлению физиологов, деятельность сознания, т. е. психическая деятельность, должна быть представляема как колоссально сложная система безусловных и условных рефлексов, прежде возникших и постоянно вновь образующихся, как огромная цепь восприятий, приносимых рецепторами в мозг, подвергающихся в нем анализу для выработки ответной двигательной реакции» [2, с. 149]. Очевидно, є емоції, пам’ять відтворює необхідну інформацію, задіюється інтелект, який допомагає прийняти рішення, уява моделює можливі результати, і врешті волею людина приймає рішення. «Мысль всегда сопровождается чувством, чувство и воля – мыслью, а чувство – волевыми движениями; акты воли всегда связаны с чувством и мыслями; комплекс этих одновременно протекающих актов сознания определяет состояние сознания. Эти состояния сознания беспрерывно изменяются, ибо акты сознания находятся в беспрерывном движении. В актах и состояниях сознания всегда участвует дух наш, определяя и направляя их. В свою очередь, дух растет и изменяется от деятельности сознания, от его отдельных актов и состояний. Таково наше представление о полноте психической деятельности человека» [2, с. 151].
Метою статті є аналіз основних сфер душі: волі, емоцій, пам’яті, інтелекту, уяви – та їхнього впливу на прийняття людиною рішень.
Виклад основного матеріалу. Питання «як жити?» ставить перед собою кожна людина. Ставить не раз, а ставить часто, деколи щоденно, а буває, що і декілька разів на день. Навколишній світ пропонує безліч варіантів і масу можливостей. Як шукати відповідь, чим керуватися? Хтось керується своїм розумом, хтось прикладом інших людей, хтось порадою друзів чи батьків тощо. А якою є ймовірність того, що за такого підходу до вибору способу життя і його наповнення людина вибирає настільки оптимально, що з плином років, наприклад, будучи вже в зрілому віці, має всі підстави сказати, що дуже добре в житті все вибирала, оскільки сьогодні почуває себе повноцінно щасливою людиною, має мир і спокій в душі і загалом може бути прикладом для інших? Які шанси на такий результат? Мізерні і фактично нульові! Чому? Тому що часто людина ставить перед собою неправильну ієрархію питань. Перш ніж шукати відповідь на питання «як жити?», потрібно поставити питання «для чого жити?». Для чого ти живеш? Коли зрозумієш для чого, то будеш знати, як жити!
Різні філософії і вірування дають відповіді про сенс життя. Чотири релігії світу засновані на особистостях – християнство, іслам, конфуціонізм і буддизм, а всі інші на філософіях. «Совість кожної людини, яка має сміливість поставити перед собою найістотніші запитання стосовно людського існування, а особливо про суть життя, страждань та смерті, повинна відповісти словами правди, що на увесь голос заявив святий Августин: «Ти створив нас для себе, Господи, й наше серце неспокійне аж до тієї миті, поки не спочине в Тобі». Таким чином, й сучасний світ дає більш ширші та живіші свідчення духовного й позасвідомого бачення життя, відновлення релігійного пошуку, повернення до поняття святості та до молитви, потреби бути вільними у визнанні Імені Господа» [5, с. 12].
Духовне життя людини є незаперечним фактом. В «Читаннях про боголюдство» В. С. Соловйов писав: «Просте, для всіх зрозуміле, можна сказати, тривіальне вирізнення добра від зла, істинного від хибного, прекрасного від потворного, це вирізнення передбачає визнання об’єктивного та безумовного начала в цих сферах духовного життя… Поза всяким сумнівом, дійсність безумовного начала, як існуючого в собі самому незалежно від нас, – дійсність Бога… не може бути виведена з чистого розуму, не може бути доведена суто логічно» [3, с. 32]. Тому неможливо претендувати на об’єктивність та правильність аналізу думок, рішень, процесів, загалом будь-яких подій, відкинувши зв’язок з духовним началом людини.
Спробуємо осмислити визначення і значення сфер нашої душі.
Пам’ять можна розділити на три складові – індивідуальна, колективна (історія країни, культури, цивілізації тощо) та глобальна (сучасний інтернет). Сучасна людина повинна розуміти: якщо не вистачає особистої пам’яті, то потрібно користуватися іншими її видами, оскільки ці знання впливають на наші рішення.
Пам’ять є добрим помічником повертатися в минуле. Потрібно лише згадати навіть якийсь незначний епізод, і пам’ять тебе поверне у ті обставини на багато років назад. Пам’ять – це те, що ніким і нічим не стирається. Пам’ять – це те, що може повернути тебе в приємний і не особливо приємний період. Це те, на чому ми росли, розвивалися, на чому побудована наша культура, традиції й обряди. Наша пам’ять є продовженням майбутнього нашої країни, прийдешніх поколінь і світу в цілому. Чим більше ми пам’ятаємо, тим більше вчимося (вчимося або відкидаємо приклади свого життя, своїх батьків). Тому пам’ять роду є особливо важливою для нащадків цього роду.
Пам’ять переносить нас. Часто люди думають: «Ліпше б я цього не пам’ятав, я б стер це з зі своєї пам’яті», – не замислюючись, що на цьому моменті можна було б багато чого навчитися і здобути. Така думка хибна, тому що коли людина оступилася, то це повинно бути стимулом для вдосконалення, переосмислення і як наслідок – зміни особистості в кращу сторону.
Уява – це здатність прогнозувати й уявляти різноманітні події. Уява часто обмежена, коли в людини багато негативного досвіду в житті.
Емоції і почуття – це рушійна сила, яка виникає і спонукає до якихось дій і вчинків. Почуття людини – це наслідок спонтанної реакції на подію, особу, обставини тощо. Вони виникають незалежно від людини, оскільки є частиною нашої особистості. Як відомо, почуття поділяються на приємні і неприємні. Неприємні почуття часто заважають детальному розгляду всіх обставин, людині важко правильно розставити пріоритети, і тому часто виникають міжособистісні конфлікти. Натомість приємні почуття і емоції, як правило, позитивно впливають на розвиток будь-якої ситуації.
Інтелектом можна назвати накопичені за період життя вміння, навички, знання та здібності, які допомагають правильно розставляти пріоритети. За допомогою інтелекту здійснюється аналіз причинно-наслідкових зв’язків, людина мислить. Інтелект існує від народження. Його необхідно розвивати використовуючи при цьому пам’ять, аналізуючи і переживаючи факти. Говорячи про інтелект і розум, необхідно згадати і про мудрість. Мудрість далеко не завжди є наслідком розуму. Можна бути дуже розумним, маючи відповідну освіту, але часто приймати немудрі рішення. Відповідно і навпаки – мудрі рішення не завжди є наслідком великої кількості знань та інтелекту. Мудрість – це найперше здатність розрізнити, що добре, а що погане. Сьогодні це с особливо актуальним. Упродовж історії людства зло завжди було видимим, а в ХХІ столітті зло приймає інші форми, дуже часто воно «гуманне», людиноцентричне. Правами і свободами людини стираються межі, переходячи які, людина зазнає шкоди аж до самознищення.
Воля – це здатність людини приймати рішення актом своєї волі. Сила волі формується, вона передбачає осмислені дії і повинна приносити людині почуття свободи.
Розмірковуючи про сфери душі, необхідно зазначити про вплив віри людини на прийняття нею рішень. Віра – це дар, який не лише показує людині любов Бога і силу цієї любові, але який також вимагає відповіді. Віра визначає пріоритети та ієрархію цінностей, що в свою чергу суттєво впливає на будь-яке рішення. Неможливо знайти відповіді на питання, яке ставить нам життя, і бути прикладом для інших без розуміння того, що Бог, створюючи людину, приготував для неї дуже конкретне місце в світі, яке ніхто не спроможний зайняти, і конкретне завдання, яке лише ця людина, а не хтось інший, повинна виконати. Віруюча людина, життя якої супроводжується молитвою (а це не що інше, як розмова з Богом), має здатність приймати життєві рішення, будучи «веденою» Богом (Святим Духом). Зокрема, пам’ять має здатність проявлятися в молитві, оскільки пам’ять – це один із дарів Бога. Особливо важливо зазначити, що це не думка автора, а практичний досвід величезної кількості віруючих людей, підтверджений різноманітними свідченнями і фактами, зібраними впродовж тисячоліть. Це «ведення» часто є визначальним у поведінці та рішенні людини. Проводячи не раз дослідження на цю тему з різними аудиторіями, ми озвучували якусь правдиву життєву ситуацію і пропонували визначитися учасникам у їхньому особистому виборі стосовно цієї ситуації. Отримані відповіді виявляли чимало варіантів розвитку подій. Але, як правило, кінцеве свідчення людини, якої безпосередньо стосувалася ця ситуація і яка була «ведена» в результаті молитви у прийнятті власного рішення, переконувало аудиторію у його правильності. Цю думку важко зрозуміти людині, яка не має в цій сфері особистого досвіду. Натомість для практично віруючих людей це твердження є беззаперечним фактом. Питання, які ставить перед собою людина, можна умовно поділити на площини. Перша – це питання людського виміру, відповіді на які для людини доступні, їх можна знаходити, аналізуючи різні сфери людського життя. Друга – це питання надлюдського виміру. В цій площині раціональних відповідей недостатньо, і людський інтелект не може знайти рішення певних фундаментальних питань. Для прикладу, до сфери таких питань належать: «Чим є моя смерть?», «Чому існує страждання і зло?», «Для чого я народився і живу?», «Чим винувата дитина, що народжується калікою?» тощо. Лише правильні баланси в питаннях віри і розуму здатні давати розуміння суті речей і приймати правильні рішення. В іншому випадку людина не в стані забезпечити собі гармонію і мир у своєму житті. Ця дійсність доведена історією та наукою. «Психіатри, зокрема відома школа В. Франкля, констатували появу впродовж близько двадцяти років в так званому індустріалізованому суспільстві нової форми нервової депресії, що називається ноогенною. Ідеться про особливий вид депресії від 15 до 20 % всіх депресій, причиною яких є не психологічний конфлікт, а питання скоріше духовного характеру (в широкому розумінні), що торкаються браку справжнього сенсу існування: людина впадає в депресію, оскільки не шукає або не може знайти відповіді на запитання» [6, с. 14].
Результати дослідження та висновки. Життєві рішення приймає кожна людина, керуючись пам’яттю, інтелектом, емоціями, уявою і волею. Кінцева точка – воля. Але далеко не кожне рішення виявляється таким, яке приносить людині впевненість, мир, спокій і переконання у його правильності. Натомість у віруючої людини, яка шукає волі, поради і підтримки Бога у прийнятті власних спірних рішень, значно вищий рівень життєвого комфорту, аніж у інших.
Перспективи подальших досліджень. Життя – це вибір, а не випадок. Події, які відбуваються у світі, завжди будуть мати вплив на душу людини, її стан та прийняті нею рішення. Душа в свою чергу має вплив на тіло. Як пише Т. Г. Астахова у своїй монографії: «Її вплив полягає в активному неприродному (з точки зору тіла) упливові; у навчальній та спрямовуючій дії, адже без душі тіло не має потрібних навичок життя, усі навички та вміння – від душі, душа діє в тілі всупереч тілу. Душа проникає в тілесні органи, у тому числі й органи чуття, робить їх розумними, формує чуттєвість, котра є світ, що пізнається. Душа формує всю людську чуттєвість» [4, с. 86]. Тому актуальність досліджень суспільних процесів у взаємозв’язку з внутрішнім сприйняттям особи не зміниться з плином часу. Враховуючи постійні й особливо в ХХІ столітті дуже інтенсивні зміни поглядів на інституцію сім’ї в Україні, що є предметом нашого широкого дослідження, питанню вивчення і вчасному запобіганню різним деструктивним процесам, які руйнують сім’ю, повинна бути приділена особлива увага.
ЛІТЕРАТУРА
1. Бердяєв Н. А. Философия свободного духа. Проблематика и апология христианства / Николай Александрович Бердяев. – М. : Фолио, 2003. – 622 с. – (Бердяев Н. А. Диалектика божественного и человеческого).
2. Святитель Лука (Войно-Ясенецкий). Дух, душа и тело. – К. : ВД «Авіацена», 2010. – 208 с.
3. Соловеьв В. С. Чтения о Богочеловечестве / Владимир Сергеевич Соловьев. – Брюссель, 1966. – (Соловьев В. С. Собр. соч. Фототипическое издание: Т. 3–4)
4. Астахова Т. Г. Феномен «Дух–душа–тіло» в софіологічному персоналізмі В. С. Соловйова та М. О. Бердяєва : монографія / Т. Г. Астахова. – Дніпропетровськ : Біла К. О., 2011. – 212 с.
5. «Покликання і місія мирян», післясинодальне апостольське послання святійшого отця Івана Павла ІІ. – Львів : Видавництво «Місіонер», 1998. – 156 с.
6. Мадр Філіп. Голос Бога: Розпізнання покликання / пер. з фр. І. Дух. – Львів : Свічадо, 2008. – 120 с.
Буковинський Адріан Йосипович, кандидат філософських наук.