Основні категорії педагогіки - Педагогика шпаргалка
Главная
Педагогика
Основні категорії педагогіки
Співвідношення шкільного навчання і наукового пізнання. Сутність принципу суспільної спрямованості виховання. Визначення соціальних функцій праці вчителя, його професійних та особистісних якостей. Філософсько-світоглядна підготовка школяра в школі.
посмотреть текст работы
скачать работу можно здесь
полная информация о работе
весь список подобных работ
Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
1. Визначте предмет педагогіки, основні категорії, сформулюйте педагогічні закономірності
Педагогіка -- наука, що вивчає процеси виховання, навчання і розвитку особистості. Предмет педагогіки -- особлива сфера суспільної діяльності з виховання людини, складовими частинами якої є освіта і навчання. Педагогіка досліджує виховання як свідомий і планомірний процес підготовки людини до життя і праці, розкриває його сутність, закономірності, тенденції та перспективи, вивчає принципи і правила, які регулюють виховну діяльність.
Педагогіка має систему педагогічних понять, які виражають наукові узагальнення. Ці поняття називають категоріями педагогіки. Найважливіші педагогічні категорії -- виховання, освіта і навчання. Виховання -- цілеспрямований та організований процес формування особистості. Виховання (в широкому педагогічному розумінні) -- формування особистості дитини під впливом діяльності педагогічного колективу закладу освіти, яке базується на педагогічній теорії, передовому педагогічному досвіді. Виховання (у вузькому педагогічному значенні) -- цілеспрямована виховна діяльність педагога для досягнення конкретної мети в колективі учнів. Виховання (в гранично вузькому значенні) -- спеціально організований процес, що передбачає формування певних якостей особистості, процес управління її розвитком, який відбувається через взаємодію вихователя і виховуваного. Одним з елементів виховання є освіта. Освіта -- процес засвоєння систематизованих знань і формування на їх основі світогляду, розвитку пізнавальних можливостей, а також набуття умінь і навичок для практичного застосування загальноосвітніх і професійних знань. Головним способом здобуття освіти, засвоєння суспільно-історичного досвіду, найважливішим засобом опанування здобутками людської культури є навчання. Зв'язок між поняттями “навчання” та “освіта” настільки тісний, що їх іноді вважають ідентичними. Навчання -- цілеспрямована взаємодія вчителя й учнів, у процесі якої засвоюються знання, формуються уміння й навички. Виховання, освіта і навчання -- три найважливіші напрями педагогічної діяльності, які органічно пов'язані між.собою і доповнюють один одного. Навчання неодмінно виконує виховну функцію, а у виховній роботі, в яких би формах її не здійснювали, обов'язкові певні елементи навчання: використання і застосування знань, пояснення, показ, наслідування, засвоєння та ін. Виховання -- найбільш загальне і всеосяжне поняття. Як процес, діяльність воно спрямоване на вироблення певних норм поведінки людини. Освіта сприяє формуванню світогляду, набуттю певної суми знань. Це -- складова виховання. Навчання ж -- це процес здобуття освіти, у якому взаємодіють учитель та учень. Отже, попри те, що виховання, освіта і навчання тісно взаємопов'язані, їх не можна ототожнювати, оскільки вони мають свою специфіку, свої особливості.
Закономірності педагогічного процесу -- об'єктивні, стійкі й істотні зв'язки, які зумовлюють ефективність навчання, виховання, розвитку особистості дитини. Ці закономірності відображають стійкі залежності між усіма елементами педагогічного процесу: діяльністю педагога, діяльністю вихованця, об'єктом засвоєння (змістом навчання), виховними, розвивальними впливами.
До найважливіших закономірностей педагогічного процесу належать: 1. Закономірність динаміки педагогічного процесу. 2. Закономірність розвитку особистості в педагогічному процесі. 3. Закономірність управління навчально-виховним процесом. 4. Закономірність стимулювання. 5. Закономірність єдності чуттєвого, логічного і практики в педагогічному процессе.6. Закономірність єдності зовнішньої (педагогічної) і внутрішньої (пізнавальної) діяльності. 7. Закономірність зумовленості педагогічного процесу. Ефективність реалізації закономірностей педагогічного процесу залежить від гармонійної єдності його об'єктивних і суб'єктивних чинників, передусім від усвідомлення педагогом своєї місії, уміння організувати продуктивну взаємодію з дітьми, максимально задіяти особистісний потенціал кожного з них, постійного прагнення підняти цю взаємодію на вищий рівень.
2. Співвідношення шкільного навчання і наукового пізнання можна співставити через визначення спільного і відмінного між ними. Встановіть і поясніть це спільне і відмінне
Процеси навчання і наукового пізнання мають спільні риси. Обидва спрямовані на пізнання істини, об'єктивної дійсності. І навчання, і пізнання здійснюються за схемою: живе спостереження об'єкта навчання чи пізнання--осмислення істотних властивостей, особливостей, зв'язків цього об'єкта--застосування здобутих знань на практиці чи в навчанні або перевірка здобутого у процесі пізнання знання на практиці. Навчання можна вважати специфічною формою пізнання об'єктивної дійсності, набуття суспільного досвіду. Спільність між навчанням і науковим пізнанням у тому, що вони спрямовані на пізнання законів і закономірностей об'єктивного світу. Відмінності: передусім на всіх рівнях навчання об'єктивно не відкриваються нові знання. Учні засвоюють уже пізнані істини. Водночас відбувається дослідження об'єкта пізнання. Під час засвоєння знань сам об'єкт може бути представлений наочним або словесним зображенням, на пізнання певних явищ чи процесів людство витратило десятки й сотні років, а учень під час навчання засвоює такі знання впродовж року.
3. Охарактеризуйте вимоги, що пред'являються до принципів організації виховного процесу. Розкрийте сутність принципу суспільної спрямованості виховання
Принципи виховання - це загальні провідні положення, які визначають мету, ідеали, зміст, методику та організацію процесу виховання.І. П. Підласий до принципів виховання висуває такі вимоги: обов'язковість (Грубе і систематичне порушення принципів, гнорування їх вимог не просто знижують ефективність виховного процесу, але ідривають його основи. Вихователь, що порушує вимоги принципів, усувається від керівництва цим процессом); комплексність (Принципи несуть у собі вимога комплексності, що припускає їх одночасне, а не почергове, ізольоване застосування на всіх етапах виховного процесу. Принципи використовуються не в ланцюжку, а фронтально і все відразу.); рівнозначність (Принципи виховання як загальні фундаментальні положення рівнозначні, серед них немає головних і другорядних, таких, що вимагають реалізації в першу чергу, і таких, здійснення яких можна відкласти на завтра. Однакову увагу до всіх принципам запобігає можливі порушення перебігу виховного процесу.).
Принцип суспільної спрямованості, зв'язку із життям. Сутність цього принципу - використання у виховній роботі кращих традицій виховання українського народу, систематичне ознайомлення вихованців із суспільно-політичними подіями у країні та світі, залучення їх до активної участі в суспільному житті освітньо-виховної системи та держави. Слід пам'ятати про те, що будь-яке виховання завжди суспільно детерміноване. К. Д. Ушинський так визначав необхідність суспільної спрямованості виховання: чим повніше й розумніше школа буде організовувати і здійснювати свою роботу на основах народності, тим ближчою стане вона до життя свого народу і буде краще виконувати своє завдання - виховувати патріотів. Виховання повинно мати суспільний характер і відповідати узагальненому взірцю суспільного ідеалу. Цілі, завдання, зміст і характер виховання визначаються державою. Наприклад, таким документом щодо організації та проведення виховної роботи в освітніх закладах є Концепція безперервного національного виховання.
4. Охарактеризуйте систему педагогічних наук, розкрийте зв'язок педагогіки з іншими науками
Пройшовши довгий шлях розвитку, педагогіка сьогодні являє собою розгалужену систему педагогічних наук. Історія педагогіки як галузь педагогічної науки вивчає стан і розвиток педагогічної теорії та практики на різних етапах людського суспільства, досліджує розвиток виховання як суспільного явища, з'ясовує причини виникнення педагогічних теорій та їхню історію, узагальнює позитивний досвід педагогічної теорії та практики попередніх епох та виявляє їхні закономірності. Загальна педагогіка - базова наукова дисципліна, що вивчає загальні закономірності виховання людини, розробляє теоретико-методологічні та методичні засади навчально-виховного процесу в різноманітних освітньо-виховних закладах. Традиційно загальна педагогіка складається з чотирьох розділів: основи педагогіки (обґрунтовує її філософські підвалини), теорія освіти й навчання (дидактика, яка вивчає сутність навчального процесу), теорія виховання (обґрунтовує закономірності, цілі, завдання, зміст, методи, форми виховного процесу), теорія управління навчально-виховним закладом (школознавство, яке вивчає систему управління школою і діяльність органів освіти).
Галузевих педагогік налічується близько двадцяти. Це самостійні науки, що мають свій предмет, методи дослідження, понятійно-категорійний апарат. Вони спираються певною мірою на структуру та принципи загальної педагогіки і є «дочірніми» науками. Умовно ці педагогічні науки поділяються на загальні та функціональні.До загальнопедагогічних наук належать: дошкільна педагогіка; шкільна педагогіка; соціальна педагогіка; превентивна (попереджувальна) педагогіка; спеціальні науки, що досліджують навчання і виховання дітей з певними вадами: сурдопедагогіка, тифлопедагогіка, олігофренопедагогіка.До функціональних педагогічних наук зараховують педагогіку вищої школи (куди належать технікуми, коледжі); педагогіку професійно-технічної освіти; галузеві педагогіки: авіаційну, військову, інженерну, медичну, культурно-освітню; педагогіку виправно-трудової системи; педагогіку підвищення кваліфікації й перекваліфікації спеціалістів та робітничих кадрів.Таким чином, педагогічна наука створює струнку систему і спрямована на вирішення гуманної проблеми - підготовки підростаючого покоління й дорослих до повноцінної життєдіяльності шляхом допомоги їм в самореалізації, самоутвердженні та самоактуалізацїї. Для вирішення цих проблем вона співпрацює з іншими науками. Так, філософські науки дають змогу педагогіці визначити суть і цілі виховання, об'єктивно врахувати дію загальних закономірностей розвитку суспільства, надають оперативну інформацію про зміни, які відбуваються в науці й суспільстві, сприяють коректуванню спрямованості виховання. Соціологія дає чітке уявлення про роль соціального середовища у формуванні особистості, розкриває основні механізми соціалізації людини. На основі знань з анатомії та фізіології про будову і життєдіяльність людського організму як єдиного цілого, про морфологічні та функціональні закономірності й особливості вікового розвитку.
На основі знань з генетики про залежність спадковості дитини від її генотипу, досить складну природу генетичної мутації. педагогіка критично переосмислює чимало сталих уявлень про закономірності людського розвитку, намагається обгрунтувати оптимальні умови для всебічного розвитку кожної дитини, формування її особистості. Особливе значення для педагогіки має її зв'язок з психологією. Спираючися на знання загальних закономірностей і механізмів функціонування і розвитку психіки людини, її особистісного формування, розвитку, самоактуалізації, різноманітних психічних, психологічних і соціально-психологічних зв'язків і залежностей, характерних для педагогічного процесу, педагогіка обґрунтовує гуманістичні шляхи, прийоми, способи та форми навчання і виховання особистості, які приводять до бажаних змін у її внутрішньому світі та в поведінці. Для всебічного обгрунтування педагогічного процесу педагогіка використовує досягнення історичної науки, географії й антропології, медицини та екології, економіки й археології, кібернетики, математики та інших наук, а також літератури.
5. Розкрийте сутність основних педагогічних вимог, що ставляться до перевірки знань, умінь і навичок учнів
Єдині вимоги до перевірки знань, умінь та навичок формулюються у вигляді критеріїв і норм. Критерій - міра оцінки, показник, на основі якого визначається рівень оволодіння знаннями, уміннями і навичками. Відповідно до критеріїв визначають норми оцінок. Норма - конкретна вимога, яка регулює виставлення оцінки - балу з навчального предмета за усну відповідь чи письмову роботу. Основними критеріями перевірки знань є: глибина, повнота, міцність, оперативність, якість, гнучкість, систематичність. Глибина - критерій оцінки, під яким розуміють кількість усвідомлених студентом істотних зв'язків і відношень у знаннях. Повнота - критерій оцінки, який визначається кількістю всіх елементів знання про вивчений об'єкт. Міцність - критерій оцінки, що передбачає збереження в пам'яті вивченого матеріалу, безпомилковість його відтворення. Оперативність - критерій оцінки, що передбачає вміння використовувати знання у стандартних однотипних умовах. Якість - критерій оцінки, під яким розуміють повноту, міцність, глибину, оперативність знань. Гнучкість - критерій оцінки, що передбачає вміння використовувати знання в змінних, варіативних умовах. Систематичність - критерій оцінки, що передбачає засвоєння навчального матеріалу в його логічний послідовності та наступності. В, якості критеріїв оцінки слід виходити із кількості і змісту допущених студентами помилок у відповіді або роботі, розробка норм оцінок означає за яку кількість допущених помилок і недоліків ставиться певна оцінка. Наприклад, "задовільно", "добре", "відмінно".
6. Які методи науково-педагогічних досліджень використовуються в сучасній педагогічній науці?
Метод науково- педагогічного дослідження - шлях вивчення й опанування складними психолого-педагогічними процесами формування особистості,встановлення об'єктивної закономірності виховання і навчання.Різноманітність методів педагогічного дослідження можна класифікувати на емпіричні методи дослідження,теоретичні методи,математичні і статистичні методи дослідження. Емпіричні методи педагогічного дослідження. Ця група методів зорієнтована на пізнання безпосередньої дійсності,зовнішніх зв'язків і відношень.Найчастіше в педагогічних дослідженнях використовуються розкриті емпіричні методи дослідження,до яких належать педагогічне спостереження,бесіда, анкетування.
- метод педагогічного спостереження;
- метод анкетування; метод педагогічного експерименту;
- метод вивчення шкільної документації та учнівських робіт;
- метод узагальнення незалежних характеристик;
- метод психолого- педагогічного тестування;
- метод аналізу результатів діяльності учня. Теоретичні методи педагогічного дослідження.
Математичні і статистичні методи педагогічного дослідження. Ці методи застосовують у педагогіці для оброблення одержаних методами спостереження й експерименту даних,а також для встановлення кількісних залежностей між досліджуваними феноменами.Сутність математичних методів полягає в описі педагогічних явищ за допомогою кількісних характеристик,використанні кібернетичних моделей для визначення оптимальних умов управління процесом навчання і виховання.
7. Охарактеризуйте функції навчання
Необхідність комплексної реалізації всіх складових змісту освіти і спрямованість педагогічного процесу на всебічний розвиток особистості учня обумовили три функції навчання: навчальну, виховну і розвивальну.
Навчальна функція полягає в засвоєнні школярами системи наукових знань, умінь і навичок, досвіду творчої" діяльності. Знання у педагогіці визначаються як розуміння, збереження у пам'яті і відтворення фактів науки, понять, правил, законів, теорій. Згідно з навчальною функцією вони повинні стати надбанням особистості, ввійти до структури її досвіду. Найповніша реалізація цієї функції має забезпечити повноту, систематичність, усвідомленість, міцність і дієвість знань. Знання у процесі навчання мають бути представлені в певній упорядкованій системі, щоб учні одержали обсяг і структуру знань та вміли використовувати їх у навчальних і практичних ситуаціях. Сучасна дидактика вважає, що кінцевим результатом реалізації навчальної функції є дієвість знань, свідоме оперування ними, здатність використати попередні знання для одержання нових і вирішення життєвих проблем. Ця функція передбачає спрямованість навчання на формування умінь і навичок, як спеціальних (з предмета), так і загальних. Виховна функція полягає в тому, що у процесі навчання формуються ціннісні орієнтації особистості, її ставлення до навколишнього світу, мотиви соціальної поведінки і діяльності, особистісний світогляд. Виховна функція органічно випливає із змісту освіти, форм і методів навчання, а реалізується шляхом спілкування учителя з учнями.
Навчання виховує, але не автоматично і не завжди в потрібному напрямку. Тому реалізація виховної функції потребує аналізу і відбору навчального матеріалу з точки зору його виховного потенціалу; такої побудови процесу навчання і спілкування, яка стимулює сприймання навчальної інформації учнями, активне оцінне ставлення до неї, формує інтереси, потреби, гуманістичну спрямованість особистості. Розвивальна функція навчання означає, що в процесі навчання, засвоєння знань відбувається розвиток учня. Ця функція реалізується більш ефективно за умови спеціальної спрямованості взаємодії учителя і учня на всебічний розвиток особистості. Спеціальна спрямованість навчання на розвиток особистості учня закріплена терміном "розвиваюче навчання". Здійснення розвивальної функції передбачає: розвиток мовлення, мислення, ціннісно-мотиваційної, емоційно-вольової і діяльнісно-поведінкової сфер особистості. Тобто, розвиваючий характер навчання - це орієнтація на розвиток особистості як цілісної психічної системи.
8. Які критерії і норми оцінки знань, умінь і навичок учнів існують в сучасній школі?
Оцінка - кількісний показник якості результатів навчально-пізнавальної діяльності учнів. Вона опосередковано характеризує розвиток учня, його здібності, ставлення до навчання і може бути виражена у формі якісної словесної характеристики ("правильно", "неправильно", "погано", "добре", "досконало" та ін.), числового балу (12-бальна система). Єдині вимоги до оцінювання знань, умінь та навичок формулюються у вигляді критеріїв і норм. Критерій - міра оцінки, показник, на основі якого визначається рівень оволодіння знаннями, уміннями і навичками. Відповідно до критеріїв визначають норми оцінок - конкретні вимоги, які регулюють виставлення оцінок-балів з навчального предмета за усну відповідь чи письмову роботу. Норми відображають найтиповіші випадки і ситуації під час перевірки й оцінювання знань. Вони визначені у навчальних програмах з усіх предметів З метою забезпечення ефективних вимірників якості навчальних досягнень та об'єктивного їх оцінювання запроваджено 12-бальну шкалу оцінювання, у якій ураховується рівень особистих досягнень учня. Критерії оцінювання при цьому не поділяють на позитивні та негативні.
Серед загальних критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти виокремлюють:
- характеристику відповіді учня (правильність, цілісність, повнота, логічність, обґрунтованість);
- якість знань (осмисленість, глибина, гнучкість, дієвість, системність, узагальненість, міцність);
- сформованість загальнонавчальних і предметних умінь та навичок;
- рівень володіння розумовими операціями (аналіз, синтез, порівняння, класифікація, узагальнення тощо);
- розвиток творчих умінь (уміння виявляти проблему, формулювати гіпотезу, перевіряти її);
- самостійність оцінних суджень. Контроль за навчальною діяльністю здійснюється різними методами і в різних формах. їх використання спрямоване на виявлення й оцінювання знань, а також фіксацію результатів навчання.
9. Охарактеризуйте розвиток особистості, його рушійні сили, визначте найважливіші його закономірності
розвиток людини - це процес кількісних і якісних змін в організмі під впливом різноманітних детермінанту зовнішніх і внутрішніх, керованих і некерованих. Результат розвитку людини - це її становлення як біологічного виду і як соціальної істоти. Біологічне в людині характеризується фізичним розвитком і включає в себе морфологічні, біохімічні та фізіологічні зміни. Соціальні зміни в людині передбачають її активне опанування соціальним досвідом і перехід його у внутрішній світ, усвідомлену активну участь людини в суспільно корисній діяльності та виконання певних соціальних ролей. Основними напрямами розвитку людини є: анатомо-фізіологічний (збільшення і розвиток кісткової та м'язової систем); психічний (формування свідомості, самосвідомості, провідних рис властивостей особистості, когнітивних, почуттєвих і вольових процесів тощо); соціальний (набуття соціального досвіду, в тому числі духовного, опанування соціальними функціями тощо). основні закономірності розвитку особистості вихованця:
1) розвиток особистості має спадковий, нерівномірний та інтегративний характер;
2) особистість вихованця розвивається під впливом соціального середовища;
3) особистість вихованця розвивається під комплексним впливом всіх факторів її формування;
4) особистість формується в діяльності;
5) зміна особистості вихованця вимагає зміни ставлення до неї.
Основними рушійними силами розвитку особистості вихованця є:
* рівень розвитку особистості та її ідеали, життєві цінності й настанови;
* потреби, мотиви, мотивації особистості та моральний обов'язок;
* життєві домагання особистості та її можливості;
* спадкові дані та потреби виховання;
* емоційно-почуттєва сфера особистості;
* особливості протікання нервово-психічних процесів особистості тощо.
10. Назвіть складові структурні елементи процесу засвоєння, з'ясуйте специфічні функції кожного з них, їх взаємозв'язки і взаємопереходи
Внутрішній процес засвоєння знань складається з таких ланок: сприймання - осмислення і розуміння - узагальнення - закріплення - застосування на практиці.Сприймання. Будучи чуттєвою основою абстрактного мислення, воно дає цілісний образ предметів матеріального світу. Сприймання - відображення предметів і явищ навколишнього світу, що діють у даний момент на органи чуття людини.Осмислення і розуміння. Ці два мислительні процеси пов'язані з розпізнаванням смислу подій, фактів і явищ. Осмислення навчального матеріалу - процес мислительної діяльності, спрямований на розкриття істотних ознак, якостей предметів, явищ і процесів та формулювання теоретичних понять, ідей, законів. Розуміння - мислительний процес, спрямований на виявлення істотних ознак, властивостей і зв'язків предметів, явищ і подій дійсностіУзагальнення. Цей мислительний процес забезпечує відстеження найістотніших ознак предметів і явищ, їх зв'язків і відношень. Узагальнення - логічний процес переходу від одиничного до загального або від менш загального до більш загального знання, а також продукт розумової діяльності, форма відображення загальних ознак і якостей явищ дійсності.
Закріплення знань, умінь і навичок. Цей важливий елемент навчання полягає в тому, щоб опановані учнями знання, уміння і навички якомога довше були використовувані ними у всіх видах життєдіяльності.Закріплення знань, умінь і навичок - спеціальна робота вчителя щодо реалізації дидактичного принципу міцності засвоєння учнями навчального матеріалу.Застосування знань, умінь і навичок на практиці Як правило, найдієвішим засобом закріплення знань, умінь і навичок є їх застосування. Застосування знань, умінь і навичок-оволодіння вмінням використовувати у конкретній практичній діяльності засвоєний абстрактний навчальний матеріал.
11. В чому значення факультативних занять і навчальних екскурсій? Методика проведення екскурсій
Факультативні заняття проводяться на добровільних засадах, за вибором учнів, це місток між навчальним предметом і наукою. Вони проводяться для учнів VII--XI класів. Існують факультативи: з поглибленого вивчення навчальних предметів; з вивчення додаткових дисциплін з одержанням спеціальності; міжпредметні факультативи. Факультативні заняття проводяться за спеціальними програмами, у зв'язку з уроками, поєднуються лекції і практичні заняття; учні багато працюють самостійно з додатковою літературою. Відповідно до типу факультативу формуються групи учнів, підбираються форми і методи роботи, форми проведення факультативних занять -- уроки, семінари, екскурсії, дискусії тощо. Навчальні екскурсії. Екскурсія -- це така форма навчання, при якій учні сприймають і засвоюють знання шляхом виходу до місця розміщення об'єктів, які вивчаються (природи, заводів, історичних пам'яток), і безпосереднього ознайомлення з ними.
Екскурсії виконують низку важливих функцій: реалізують принцип наочності, підносять науковість навчання, зв'язок із життям, сприяють політехнічному навчанню, сприяють профорієнтації учнів на робітничі та інші професії. У навчальних програмах для кожного предмета дається обов'язковий перелік екскурсій та їх зміст. Методика проведення екскурсії включає в себе підготовку екскурсії, вихід (виїзд) учнів на об'єкти, обробку (опис) матеріалів екскурсії, підбиття підсумків. Вимоги до проведення екскурсії: наявність у школі системи екскурсійної роботи і підготовка вчителя до неї; чітке визначення освітньої і виховної мети, змісту екскурсії; правильний вибір екскурсійних об'єктів; раціональне поєднання слова і наочності; мотивація пізнавальної діяльності учнів; організаційна чіткість проведення екскурсії; дотримання правил техніки безпеки і правил поведінки під час екскурсії.
12. Поясніть думку С.Л. Робінштейна про те, що дитина не розвивається і виховується, а розвивається, виховуючись і навчаючись
Я підтримую думку рубіштейна що дитина не розвивається і виховується, а розвивається, виховуючись і навчаючись. Галузь педагогіки яка досліджує навчаня - це дидактика вона включає теорію навчання. Процес навчання- це динамічна взаємодія учителя та учнів, у ході яких здійснюється стимулювання і організація активної навчально-пізнавальної діяльності школярів з метою засвоєння системи наукових знань.
Мета виховання - наперед визначені результати в розвитку й формуванні особистості,яких намагаються досягти в процесі виховної роботи. Знання мети виховання допомагає педагогу сформувати чітке уявлення про те яку людину він має сформувати. Вираз паскаля запав мені в душу - Учень це не посудина яку треба заповнити, а факел який потрібно запалити. Педагог сам має відчувати що усебічного розвитку, духовного багатства не можна досягти шляхом примусу, воно виникає лише коли сама дитина тягнеться до знань. А отже якщо на уроці ви проходите тему одну а за вікном є наочний приклад негативної ситуації - гріх не скористатися таким прикладом,лише через те що ви повинні встигнути на уроці пройти якись статичний матеріал. В планах конспектах часто пишуть- розвинути чи виховати щось у дитини, але як перевірити чи ви виховали ту якість? А отже твердження Рубіштейна вірне дитина розвивається виховуючись і навчаючись, але не граючись - бо Як каже Амонашвілі, гра поганий порадник. Треба казати дитині- ти дорослий, а це у свою чергу викликатиме у неї відчуття відповідальності, значущості. Виховання відіграє головну роль у розвиткові особистості лише за умови,я кщо воно позитивно впливає на внутрішнє стимулювання її активності щодо роботи над собою.Розуміння ролі активності самої людини у власному розвиткові дозволяє педагогу цілеспрямовано організувати діяльність школяра ставити його в позицію активного діяча., розкривати можливості,тобто спрямовувати процес розвитку особистості.
Засвоєння учнями знань залежить від їхньої активності у навчанні. Навчання повґязане з розвитком особистості. Навчаючись, дитина розвивається, а розвиваючись, здобуває нові можливості - розуміти та засвоювати складніші знання. Успішніше дитина розвивається тоді, коли в процесі навчання активізується її навчальна самостійність, коли дитина стає субґєктом, а не лише обґєктом навчання, тобто вміє ставити перед собою навчальні завдання й намагається успішно розвґязувати їх. У розвитку особистості надзвичайно важливу роль відіграє активізація розумової діяльності, а не лише уваги, сприйняття, памґяті, уяви. Як показали дослідження проблеми навчання, еврична та програмована побудова процесу навчання, коментування змісту навчальних завдань, розвґязування навчальних завдань з кожного предмета, доведення сприяють подоланню конкретизму в розумовій діяльності та успішному розумовому розвитку.
13. Розкрийте сутність принципу зв'язку виховання з життям; яких умінь від педагога вимагає правильна реалізація цього принципу?
Принципи виховання -- керівні положення, що відображають загальні закономірності процесу виховання і визначають вимоги до змісту організації та методів виховного процесу. Зв'язок виховання з життям. Його суть -- виховна діяльність школи має орієнтувати учнів на те, що вони повинні жити життям суспільства, брати посильну участь у ньому вже за шкільною партою і готуватися до трудової діяльності. Реалізація цього принципу передбачає використання у виховній роботі краєзнавчого матеріалу, систематичне ознайомлення учнів із суспільно-політичними подіями в країні, залучення їх до посильної участі в громадській роботі.
Прилучаючись до активного життя, школярі засвоюють досвід старших поколінь, можуть і повинні брати посильну участь у процесі державотворення. Завдяки цьому в них формується психологічна, моральна і практична готовність до самостійного суспільного життя й діяльності.
Ефективність реалізації принципу зв'язку виховання з життям вимагає від педагога вміння забезпечувати: розуміння учнями ролі праці в житті суспільства та кожної людини, значення економічної бази суспільства для задоволення зростаючих запитів його громадян; повагу до людей праці, що створюють матеріальні та духовні цінності; розвиток здібності багато й успішно працювати, бажання добросовісно і творчо працювати на користь суспільства та власну користь; розуміння загальних основ сучасного виробництва, прагнення розширити політехнічний світогляд, оволодівати загальною культурою й основами наукової організації праці; поєднання особистих та суспільних інтересів у трудовій діяльності, вибір професії у відповідності з завданнями суспільства та господарськими потребами; бережливе ставлення до суспільного надбання та природних багатств, прагнення примножити своєю працею суспільну власність; непримиренне ставлення до проявів безгосподарності, безвідповідальності, порушення трудової дисципліни, ледарства, дар
Основні категорії педагогіки шпаргалка. Педагогика.
Курсовая работа по теме Оперативное управление участком текущего ремонта автомобилей в автосервисе
Книга: Геродот книга 1 Клио
Дипломная работа по теме Разработка композиционных систем на основе высоко- и низкомолекулярных ПАВ для очистки различных поверхностей
Курсовая работа: Сравнительная характеристика коммуникативных и организаторских способностей подросткового и юношеского возраста
Реферат по теме Гриневецкий Василий Игнатьевич
Реферат по теме Аксиологические основы воспитания
Реферат: Direct Mail Marketing Essay Research Paper DirectMail
Курсовая работа по теме Анализ финансовой деятельности на предприятии (на примере ЗАО «Сибирская аграрная группа»)
Реферат по теме Капнометрия
Отчет по практике по теме Створення бази даних для автоматизації обліку замовлень продаж рослин та насіння
Реферат: Евроазиатская экономическая стратегия России
Реферат: Бондарев Великая Отечественная война Кузнецов Дроздовский. Скачать бесплатно и без регистрации
Курсовая работа по теме Государственная поддержка инвестиционной деятельности в Республике Карелия
Реферат: Brutus The Tragic Hero Essay Research Paper
Большое Сочинение Гранатовый Браслет
Реферат На Тему Розничный И Оптовый Товарооборот
Транспорт И Его Опасности Реферат
Полное Собрание Сочинений Шукшина
Реферат На Тему Система Цен
Реферат по теме Управленческие решения: виды и содержание
Мировая экономика - Международные отношения и мировая экономика шпаргалка
Традиционные и инновационные PR-инструменты в коммуникационной политике компаний-автопроизводителей - Маркетинг, реклама и торговля реферат
Оптимизация распределительной системы ООО "Исток-идеал" - Маркетинг, реклама и торговля курсовая работа