Основи будівельного виробництва. Курсовая работа (т). Строительство.
💣 👉🏻👉🏻👉🏻 ВСЯ ИНФОРМАЦИЯ ДОСТУПНА ЗДЕСЬ ЖМИТЕ 👈🏻👈🏻👈🏻
Вы можете узнать стоимость помощи в написании студенческой работы.
Помощь в написании работы, которую точно примут!
Похожие работы на - Основи будівельного виробництва
Скачать Скачать документ
Информация о работе Информация о работе
Скачать Скачать документ
Информация о работе Информация о работе
Скачать Скачать документ
Информация о работе Информация о работе
Скачать Скачать документ
Информация о работе Информация о работе
Скачать Скачать документ
Информация о работе Информация о работе
Скачать Скачать документ
Информация о работе Информация о работе
Скачать Скачать документ
Информация о работе Информация о работе
Нужна качественная работа без плагиата?
Не нашел материал для своей работы?
Поможем написать качественную работу Без плагиата!
. Призначення та вимоги до
виконання робіт
. Матеріали, обладнання,
інструменти, прилади, інвентар
. Методи контролю і безпека
праці при виконанні робіт
Будівництво - це
процес зведення будівель і споруд різного призначення і яке пов'язане з
промисловістю, сільським господарством та наукою. Промисловість будівельних
матеріалів забезпечує будівництво розчином, цеглою, збірними залізобетонними
конструкціями, опоряджувальними матеріалами, необхідними для зведення будинків.
Розвиток науки
неможливий без спорудження нових будівель, дослідних, обчислювальних та
інформаційних центрів, наукових бюро. Досягнення науки і техніки впливають на
розвиток будівництва. Наука створює нові високопродуктивні машини та механізми,
нові ефективні будівельні матеріали, розробляє нові технології і форми
організації праці будівельників. Значним є внесок будівництва у невиробничу
сферу.
Житлові будинки,
нові мікрорайони зі школами, дитячими закладами, лікарнями, підприємствами
торгівлі, культурно-побутовими центрами - все це робота будівельників. Таким
чином, будівництво відіграє велику роль у житті суспільства. Воно є
матеріальним відкриттям безперервного розвитку виробництва, вирішення житлових
проблем, підвищення матеріального і культурного рівня народу. Будівництво -
одна із галузей матеріального виробництва, в якій заняті робітники багатьох
професій: монтажники, муляри, штукатури, плиточники, маляри тощо. Професія
опоряджувальника дуже почесна на будівництві. Висококваліфікований штукатур
здатний, крім звичайної, виконувати кольорову декоративну штукатурку,
архітектурні елементи оздоблення будівель і внутрішніх поверхонь, реставраційні
роботи.
Штукатурні роботи
виконують у будинках, збудованих із штучного чи природного каменю (цегли,
керамічних або бетонних каменів, черепашника тощо), з великих панелей, бетонних
чи керамічних блоків. Після опорядження будівлі та їх приміщення набувають
завершального вигляду, в них створюються потрібні санітарно-гігієнічні і
естетичні умови для життя і праці людей. Підвищення якості виконуваних робіт
залежить від кваліфікації, ініціативи кожного робітника, сумлінного ставлення
до своїх обов'язків, правильної організації праці в бригаді.
1. Призначення та вимоги до
виконання робіт
Лузг, усенок - ці слова рідко
використовуються в побуті і зустрічаються в будівельній літературі.
Рис. 1. Усенок - це кут, -
внутрішній кут примикання стін, стель.
Усенок (рис. 1) - це зовнішній кут
сполучення стін, стель. З огляду на те, що гострі кути (усенки) швидко
обламуються, їх притупляють, закруглуючи або знімаючи фаски.
Добре виконані лузги, усенки або
фаски прикрашають оштукатурені приміщення.
Усенки на плитці зараз прийнято
робити трьох видів:
· підрізка плитки під
45 градусів
· (можна також робити
примикання в стик плиток).
Лузги на плитках роблять простим
примиканням в стик плиток без пластикового або металевого кутника.
Практичніше знімати фаску, тобто
зробити кути різу на плитці злегка закругленими як показано на малюнку.
Отриманий шов заповнюється як і звичайні шви затіркою. Краще виглядає усенка
зарізана під 45 градусів.
Плюси пластикового або металевого
кутника в тому, що вони охороняють кут від пошкодження.
При облицюванні
сходинок використовуються спеціальні кутники різних видів з гумкою або вже
готова сходинка. При підрізці під 45 градусів можна зробити кут гострим, але
він виходить крихким і може швидко зламатися. До початку облицювальних робіт в
приміщенні повинні бути закінчені всі роботи, виконання яких може пошкодити
облицьовану поверхню. Конструктивні елементи будівлі, що підлягають
облицюванню, повинні бути стійкими.
Вертикальні
поверхні можуть облицьовуватись плитками різними за формою, розміром і
кольором. Вибираючи рисунок облицювання, слід враховувати розмір приміщення,
його призначення, естетичні вимоги до кольору облицювання тощо.
На облицьованій
поверхні стін (рис. 2) розрізняють такі елементи облицювання: цоколь, поле
облицювання, фриз і карниз. Вони можуть бути присутні всі або виконані в певній
комбінації.
Рис. 2. Елементи
плиткового облицювання стіни: І - карниз; 2 - фриз;3 - поле облицювання; 4 -
цоколь.
будівля
штукатурний облицювання стіна
Цоколь, тобто
нижній ряд плиток, виконують із спеціальних, фасонних (вигнутих) плиток,
потовщених або кольорових плиток. Поле облицювання роблять з білих або
кольорових однотонних плиток. Фриз може бути виконаний з кольорових або
візерунчастих плиток в один або два ряди. Це залежить від висоти облицювання.
І, нарешті, останній елемент облицюванні - карниз. Він має обов'язково
виступати з площини облицювання, тому для його виконання використовують
спеціальні плитки більшої товщини.
Залежно від
розміщення плиток і положення швів на поверхні розрізняють три способи
облицювань: шов у шов, в розбіг та по діагоналі(рис. 3).
Рис. 3. Способи розміщення плиток на
поверхні: І - шов у шов;2 - в розбіг; 3 - по діагоналі.
Фасад, (від фр.
<#"804627.files/image004.gif">
Напівтерток дерев'яний середній
застосовується для тих же операцій, що й напівтерток великий, але при обробці
малих поверхонь стін.
Галтельная терка. Галтельная
тертка застосовується для формувания від руки жолобників з невеликим радіусом
закруглення.
Малка окута застосовується для
розрівнювання штукатурного розчину по дерев'яних вертикальних маяках.
Малка з фаскою цей інструмент
застосовується для розрівнювання штукатурного розчину на стінах
<#"804627.files/image006.gif">
Рис. 6 -Кутовий маяковий шаблон Лапшина:
a - загальний вид маякової рамки, b - установка маякової рами для обробки
лузга, в - установка маякової рами для обробки усенка, м - шаблон для лузга, d
- шаблон для усенка, 1 - напрямні, 2 - косинці
Правило лузговое пряме застосовують
для формования лузг у свіжому розчині.
Зубчасте лузговое правило Астахова
застосовують для вирівнювання лузг на сухому ґрунті штукатурки.
Малки для укосів застосовують для
формування укосів.
Малка для заглушок застосовується
для формувания міжрамных заглушок з доданням їм форми жолобка.
Гладилки сталеві дворучні й
одноручні застосовують для загладжування поверхні оздоблювального шару
штукатурки.
Гладилка гумова застосовується для
обробки загладжуванням поверхні накривки.
Повстяна тертка - інструмент
застосовується для затірки накривочного шару штукатурного розчину, що
складається із дрібного піску й вапняного розчину в співвідношенні 1:1.
Рустовка застосовується для прорізки
рустів по лінії стику в перекритті плит багатопустотних настилів.
Тертка дерев'яна застосовується для
грубої затірки накривочного шару штукатурки.
Отрезовка інструмент застосовується
для підрізування штукатурного розчину в кутах стін, під трубопроводами, при
обробленні кутів і доведень у карнизах і для виконання других подібних
операцій.
Окамелок(мачульна кисть)
застосовується для обризгувания штукатурки водою.
Мастики поділяються
на дві великі групи:
- Мастики,
що готують на робочому місці;
Мастики
готові до використання.
В якості в’яжучих
речовини в мастиках використовують бітуми і полімери. Таким чином існують
бітумні, казеїнові, гіпсові, полімерні і бітумно-полімерні мастики.
Бітумні мастики
практично не містять воду. Полімерні мастики гарні своєю універсальністю, адже
плитка не обов’язково може бути керамічною,є плитка з ПВХ і інших пластиків.
Рисунок 7.
Інструменти для облицювальних робіт: а - кельми плиткові; б - киянка дерев'яна;
в - киянка гумова; г - причалки металеві з гумкою (плиткові кутники); д -
молоточок плитковий; е - штир; ж - склоріз; з - кусачки прямі; і - кусачки
«дзьоб папуги»; к - гладилка зі змінними зубчастими полотнами; л - зубчастий
шпатель; м - терка гумова; я - шпатель гумовий; о - рейкотримач (зажим); 1 -
штир; 2 - лапка.
Кельми плиткові застосовують для
нанесення і розрівнювання розчину. Киянки (дерев'яна і гумова) використовують
для осаджування плитки. Причалки металеві з гумкою (плиткові кутники)
надягають на куточки крайніх маякових плиток для контролю горизонтального шва
при облицювання вертикальних поверхонь. Штир застосовують при провішуванні
поверхні перед її облицюванням.
Склорізом розрізають керамічну
плитку. Кусачки прямі застосовують для вибирання прямокутних отворів. Кусачки
«дзьоб папуги» використовують при виконанні круглих отворів. Гладилки зі
змінними зубчастими полотнами використовують для нанесення і розрівнювання
мастики на поверхні. Зубчастий шпатель застосовують для розрівнювання мастики
на поверхні.
Терку гумову застосовують для
заповнення швів між плитками затирочною сумішшю. Шпатель гумовий також
застосовують для заповнення швів між плитками затирочною сумішшю. У нинішній
час існує величезний вибір фасадних фарб і різні способи їхнього нанесення.
Правильно підібрати необхідну фарбу допоможуть інженери технологи. При виборі
фасадної фарби необхідно враховувати: склад поверхні, кліматичні особливості
місцевості, газопроникність основи і її біологічну активність. Для правильного
підбора фарб необхідно робити молекулярний аналіз основи фасаду й всіх
наступних шарів фарбування в спеціальній лабораторії, щоб довідатись чи сумісні
матеріали. Залежно від складу розрізняють два основних види фарб: водорозчинні
й фарби на основі органічних розчинників. Більшою популярністю користуються
водорозчинні фарби, тому що вони більш економічні, екологічні й прості в
застосуванні.
Існує багато видів водорозчинних
фарб: акрилові, силіконові, силікатні й мінеральні. Відрізняються вони по типу
зв'язувальної речовини. За допомогою структурних фарб можна змінити фактуру
фасаду й додати його дизайну цікавий вид. Так само ці фарби краще зберігають
фасад, тому що в їхній склад входить мілкодисперсний пісок і мікроволокна, які
заповнюють всі тріщинки і не дають з'явитися «павутинці».
Види і характеристики фарб для
ремонту фасадів показані в таблицях 1, 2.
Метал, пластик, дерево, шифер, скло
Розрахунок кількості матеріалів
необхідних для покраски фасаду показаний в таблиці 3.3. Витрати звичайної
емульсійної фарби для поверхонь становлять 2 літра на 15 кв. м. Фарба, що не
розтікається, покриває трохи меншу площу - 12 кв. м на 2 літра. Нова штукатурка
вбирає більше фарби, тому емульсійну фарбу для першого шару зазвичай
розбавляють 10% води. Таку фарбу легше наносити, і вона діє як герметик,
запобігаючи вбиранню наступного шару фарби в штукатурку.
Таблиця 3. Розрахунок кількості
матеріалів
Для виконання різних підготовчих
операцій і фарбування поверхонь опоряджувальники широко застосовують, різні
машини і механізми. Проте деякі підготовчі операції (зокрема, розрізування
щілин, підмазування їх, підготовку та фарбування невеликих ділянок поверхні,
дрібних деталей тощо) виконують вручну.
Схема на рис. 8 дає уявлення про
класифікацію різних інструментів, використовуваних під час малярних робіт.
Основою класифікації є вид робіт, виконуваних маляром.
Фарбування
поверхонь вручну-важкий і трудомісткий процес, тому нині для цього застосовують
машини і механізми, які полегшують працю робітників, підвищують її
продуктивність і поліпшують якість робіт:
. Фарбувальні
агрегати з гвинтовим насосом
. Фарбувальні
агрегати високого тиску
. Фарбувальні
агрегати з пневматичним розпилюванням фарбувальної суміші
. Компресорні
установки і компресори
Схема руху
форсунки:Стиснене повітря від компресора
Рис. 9. Схеми
механізованого фарбування водними й водно-клейовими составами (ліва сторона
малюнка); масляними, емалевими й синтетичними фарбами (права сторона):
а - робота
універсальної вудки; б - подача суміші до вудки електрофарбопультом; в - те ж,
від фарбонагнітаючого бачка; м - те ж, з використанням балона зі стисненим
повітрям; д - агрегат для фарбування стель; е - робота пістолетом-розпилювачем;
ж - подача суміші до пістолета й валика від красконагнетательного бачка; і -
робота пневматичним валиком; до - агрегат для масляного фарбування; 1 -
універсальна вудка з форсункою; 2 - кришка форсунки розпилювача; 3 - корпус
розпилювача; 4 - бачки з малярською сумішшю; 5 - шланги для подачі водно-клейових
малярських сумішей; 6 - електрофарбопульт; 7 - шланги (труби) для подачі
стисненого повітря; 8 - насос для подачі вапняних сумішей; 9 -
розпилювач-розпилювачі-пістолети-розпилювачі; 10 - шланги для подачі масляних
сумішей; 11 - поролоновий валик; 12 - збірник повітря; 13 - компресор; 14 -
маслодоочисник.
Штукатурні роботи
на висоті до 4 м виконують з помосту, а у разі невеликого обсягу ремонтних
робіт - з пересувних інвентарних столиків; ремонтні і реставраційні роботи - з
колисок або пересувних вишок; зовнішні і внутрішні роботи - з риштовання.
Пересувні
інвентарні столики конструктивно схожі, але їх призначення і застосування
різні. Виробляють їх з металевих труб або кутової сталі.
Колиски за
принципом переміщення бувають самопідйомні, обладнані електролебідками, та
такі, які піднімають за допомогою лебідок, встановлених на землі.
Самопідйомні
колиски різних марок ЛОС-100-120, ЛС-80-250, ЛЗ-30-250, ЛП-1 ЇМ, ТП-11 тощо
відрізняються одна від одної габаритами та вантажопідйомністю.
Самопідйомна колиска
ТП-11 найбільш зручна в експлуатації. Вона призначена для піднімання двох
робітників і 100 кг вантажу на висоту до 100 м.
Пересувна
збірно-розбірна вишка дає змогу виконувати роботи на висоті до 6 м. Вона
складається з металевого збірного каркаса б, що спирається на чотири колеса,
драбини 7, захисного поручня 4 та дерев'яного настилу 5. На робочому місці
вишку збирають з окремих секцій, нарощуючи їх до потрібної висоти. Розмір
робочої площадки вишки - 2x2 м, максимально допустиме навантаження - 200 кг.
Вздовж фасаду
будинку вишку пересувають вручну.
Риштовання -
тимчасові допоміжні пристрої, використовувані для створення на потрібній висоті
умов для проведення будівельних робіт.
Залежно від способу
піднімання і пересування риштовання бувають висячі, драбинні, виставні,
пересувні, збірно-розбірні, встановлювальні. їх виготовляють з металу і
деревини.
Під час виконання
опоряджувальних робіт використовують інвентарні риштовання.
- Трубчасті
без болтові риштовання застосовують для штукатурення фасадів будинків заввишки
до 40 м. Вони складаються з опор, прогонів, поперечок, поручнів та дерев'яного
настилу.
- Підвісні (струнні)
риштовання підвішують до металевих або дерев'яних консольних балок, які
закріплюють під дахом. Струни риштовань 5 складаються з окремих ланок завдовжки
4 м кожна. До струн приварені спеціальні гачки, в які закладають прогони
настилу, поручні та бортову дошку.
Лузги, усенки і фаски повинні бути
абсолютно рівними, суворо вертикальними або горизонтальними. Лузги і усенки до
того ж повинні бути гострими, а фаски - закругленими, причому кут закруглення
повинен бути скрізь однаковим, або плоским, ширина їх повинна бути теж скрізь
однаковою. Для натирання лузгов, усенок і фасок застосовують звичайні
напівтерки або більш продуктивні фасонні напівтертки, та спеціальні малки та
шаблони. Щоб лузги, усенки і фаски були чистішими, при їх остаточній обробці
штукатурку накривають розчином, приготовленим на дрібному піску.
Процесс обробки цих елементів
полягає в наступному.
Завдавши на поверхню грунту розчин,
приступають до попереднього натирання лузгів або усенок. Якщо розчин підсох,
при натиранні лузга. його змочують водою, приставляють простий напівтерток,
роблять на нього необхідної сили натиск і труть ним то по одній стороні стіни,
то по інший, зрізуючи тим самим надлишки нанесеного розчину і виправляючи лузг.
При необхідності деякі місця підмазують розчином і вдруге притирають
полутерком. Потім наносять накривку, розрівнюють її і вдруге натирають великим
і підправляють малим. При натиранні усенків роблять точно так же. Спершу
натирання ведуть по грунту, приставляючи напівтерток то з одного, то з іншого
боку, підмазуючи розчином необхідні місця. Коли усенок виконаний з потрібною
точністю, на штукатурку наносять накривочний розчин, розрівнюють його і
додатково натирають напівтертками.
Коли для натирання лузгов або
усенков застосовують фасонні напівтерки, їх приставляють до лузгу або усенка,
роблять натиск потрібної сили і рухають ними то вниз, то вгору, притискаючи то
до однієї, то до іншої сторони стіни. Щоб точно виконати усенки, при
оштукатурюванні прибивають на одну стіну вистругану рейку, по кромці якої
розрівнюють розчин. Це відразу оформляє точний усенок. Остаточне виправлення
лузгов, усенков і фасок виконують за допомогою маленьких полутерков.
Якщо необхідно зробити фаску,
роблять так. При маленькій закругленій фасці до усенки приставляють звичайний
напівтерток і, злегка натискаючи на нього, повертають напівтерток то на одну,
то на іншу стіну. При натиранні сильно закругленої фаски з усенка краще зрізати
трохи розчину.
Якщо фаска плоска, то розчин
зрізають зазвичай дуже точно і виконують натирання полутерком. Ширина фаски
повинна бути у всих точках однаковою. Дуже точно фаски виконують полутерком по
двох приставлених до стін виструганих дошках-рейках.
Застосування різних малок і шаблонів
для витягування лузгів, усенок і фасок дає можливість відразу, без додаткових
виправлень отримати точний елемент. Витягування виконують за попередньо
навішеним правилами.
При високоякісному оштукатурюванні
лузги найкраще виконувати по маяках, які установлюють у самих лузгах. У процесі
провішування забивати цвяхи рекомендується близько самих лузгів, щоб марки
перебували в щілині. Якщо до марок приставити рівно вистругані правила і нанести
під них рідкий розчин, він повинен утворити не тільки маяки, а й одночасно
добре виконані лузги, які майже не потребують будь-яких виправлень. Якщо розчин
місцями не заповнить простір між поверхнею стіни і правилами, то ці дефекти
виправляють після зняття правил. Чим точніше виконано лузги, усенки і фаски,
тим красивіше виглядає оброблене приміщення.
Затираючи кут, кутовий півтерок
трохи притискують і пересувають послідовно вниз і вгору (рис. 1.3). При цьому
стежать, щоб кут не мав відхилень від вертикалі. Якщо при обробці кута в деяких
місцях залишаються вибоїни та пустоти, то їх додатково закидають розчином і
продовжують затирати півтерком до утворення рівних поверхонь.
Рис. 10. Затирання кутовими
тетерками кутів: а - внутрішнього, б - зовнішнього
Щоб поштукатурені зовнішні кути
швидко не оббивались, у них зрізають закруглену або плоску фаску. По всій
довжині кута фаска має бути однакової ширини. Затирають фаску півтерком після
закінчення обробки кута. Для цього півтерок прикладають до кута, трохи
натискують на нього і пересувають вниз та вгору. Крім того, кут з фаскою можна
утворити відразу під час розрівнювання нанесеного на поверхню шару грунту, якщо
його обробляти фасонним кутовим півтерком.
Під час штукатурення прямокутних
стовпів і колон можна правильно обробити кути і без застосування кутових
півтерків. Для цього до початку штукатурення колони на її гранях закріплюють
прямі рейки так, щоб вони з протилежних боків попарно виступали за площини
колони на товщину підготовчого шару штукатурки (рис. 11). Вертикальність рейок
перевіряють виском і закріплюють їх затискачами або «приморожують» гіпсовим
розчином. На площини колони між рейками, що виступають, накидають розчин і
відразу розрівнюють його правилом (або півтерком), яке пересувають знизу вгору
по цих рейках. Коли нанесений шар штукатурки частково затвердне, рейки знімають
і переставляють на поштукатурені поверхні колони так, щоб вони виступали тепер
за площини двох інших боків. На ці площини також накидають розчин і розрівнюють
його правилом.
Після цього рейки знімають, місця,
пошкоджені затискачами, підмазують розчином і остаточно затирають колону малим
півтерком або терками. Після штукатурення стелі й стін у місцях їх стикання
замість прямих кутів часто роблять галтелі (викружки), тобто надають їм
дугоподібної форми, їх можна виконувати від руки або витягувати шаблонами. Для
цього у відповідні кути накидають кількома прийомами розчин і розрівнюють його
коротким вузьким півтерком. Півтерок переміщують спіралеподібними рухами на
себе та від себе доти, доки не утвориться галтель потрібного профілю. Остаточно
обробляють галтелі галтельною теркою, пересуваючи її вздовж галтелі, а у разі
потреби - впоперек. З цією самою метою можна користуватись плоскою вузькою теркою,
протилежні короткі боки якої підрізані під гострим кутом.
Рис. 11. Послідовність штукатурення
площин прямокутної колони: а - перших двох; б - двох інших
Рис. 12. Штукатурення галтелі
півтерком
Рівні і гладенькі
поверхні великопанельних стін і перегородок облицьовують плиткою, яку
закріплюють на спеціальних мастиках.
Тому поверхні їх
перед облицюванням очищають від патьоків розчину, бруду і обмітають від пилу.
Окремі дефектні місця підмазують цементним або цементно-вапняним розчином,
затираючи їх теркою. Облицьовувати підготовлену поверхню можна після повного
висихання розчину в місцях підмазки.
Розмітку стін у
приміщенні виконують з урахуванням розмірів плитки і заданого малюнка покриття.
Найбільш поширеним і простим є малюнок з фризовими рядами і фоном. Фриз і фон
викладають цілими плитками, а в пристінній частині, разом з цілими,
застосовують і перерубленні навпіл плитки. Закінчивши розбивку покриття і
встановивши реперний і фризовий маяки, по межі фриза і фону натягують
причальний шнур, закріплений до штирів (у кутів фризових маяків). Шнур фіксує
висоту фризового ряду.
Варіант "в
розбіг"(рис. 13) або метод "цегельної кладки" має зміщення по
шву в кожному рядку. Можна використовувати прямокутну плитку,але краще
квадратну.
Щоб викласти плитку
таким чином, потрібно починати з центру і викладати трикутник. При облицюванні
у розбіг вертикальні шви між плитками в кожному ряду перериваються, утворюються
вертикальні "пунктирні" лінії, тільки в кутах облицювання має
суцільні вертикальні шви.
Одночасно з
фризовим рядом укладають поперечні смуги маякові 5 через кожні 20-25 плиток.
Маякові смуги не допускають провисання натягнутого причального шнура і
забезпечують вертикальність поверхні фону покриття. Закінчивши укладання фриза
й поперечних смуг, приступають до настилання закладення і основного фону.
Роботу ведуть окремими смугами-захватками. Напрямок захваток залежить від місця
розташування світлових отворів. Зазвичай захватки йдуть вздовж довгих сторін
приміщення. Однак, якщо світлові отвори знаходяться в поздовжніх стінах,
захватки розташовують поперек. При виборі напряму захваток враховують, що шви
плиток, покладених уздовж причального шнура, виходять більш рівними, ніж
поперечні. Тому нерівності поперечних швів менш помітні в приміщеннях з глухими
поздовжніми стінами. Ширину захваток в 3-6 плиток намічають рейкою Болотіна без
попередньої розкладки плиток насухо. Смуги-захватки, де укладають плитку,
обмежені з одного боку стіною приміщення або закінченою раніше захваткою, з
іншого - причальним шнуром.
Стіну попередньо
покривають 1-2 мм шаром мастики, а після розтирають вологою тканиною або кистю
тильну сторону плитки і наносять на неї такий же шар мастики товщино 1-2 мм.
Або мастику тонким шаром за допомогою лопатки, шпателя або терки наносять на
облицьовувану поверхню і вирівнюють зубчастою теркою або шпателем. Зубці
повинні мати квадратну форму і відповідати розміру плиток. Установлюють
прокладки між плитками для забезпечення однакової ширини шва.
Плитки вирівнюють
за допомогою рівня і осаджують постукуванням ручки молотка або ударами молотка
по дерев'яному бруску, укладеному на поверхню плиток. Правильність укладання
систематично контролюють (у всіх напрямках) правилом, що спирається на маякові
ряди або проміжні маяки. До початку зчеплення мастики з плиткою зміщені плитки
підсувають вістрям лопатки, перевіряючи правильність їх положення кутником.
Після укладання п'яти-шести поперечних рядів плитки на захватки їх осаджують
легкими ударами хлопуші (розміром 400 х 300 х 20 мм) або молотка по дерев'яному
бруску. Рівність поверхні покладеної плитки перевіряють полотном лопатки. Якщо
полотно зачіпає за краї покладеної плитки, її осаджують або виймають, щоб
укласти правильно. Поздовжні і поперечні шви повинні бути заповнені розчином
тільки наполовину глибини. Через 24-48 год. їх заповнюють затіркою для швів
СЕ33.
При підготовці обштукатуреної
поверхні фасаду під поліпшене фарбування кількість операцій, що виконують,
збільшується.
Після підмазування пошкоджених місць
і їх шліфування роблять такі операції: одне суцільне шпаклювання з шліфуванням
із зніманням пилу, грунтування з флейцюванням і шліфуванням. Після цього
виконують перше фарбування із флейцюванням і шліфуванням фарбової плівки.
Після шліфування поверхню протирають
ганчіркою або сухою плоскою щіткою від пилу і ґрунтують рідкою сумішшю оліфи з
невеликою кількістю олійної фарби. Ґрунтувальна суміш може мати білий колір або
відповідати кольору фарби для остаточного фарбування.
Нанесену на поверхню ґрунтувальну
суміш флейцюють сухою щіткою (флейцем), не набираючи на неї фарби. При цьому
довга тонка волосінь щітки розрівнює свіжу ґрунтувальну плівку і робить її
рівнішою й тоншою. Шар ґрунтовки після висихання злегка шліфують пемзою або
дрібною шліфувальною шкуркою. Після цього всю поверхню уперше фарбують, фарбову
плівку флейцюють, а після висихання шліфують.
При підготовці обштукатурених
поверхонь до високоякісного фарбування додатково виконують друге, а іноді і
третє шпаклювання. Для цих робіт застосовують ті самі шпаклювальні суміші, але
товщина шару другої і третьої і шпаклівок не повинна перевищувати 0,5 мм. Після
висихання кожний шар шпаклівки шліфують дрібнозернистою шліфувальною шкуркою і
очищають від пилу. Після цього послідовно виконують такі самі операції, що й
при підготовці поверхні під поліпшене фарбування.
При підготовці дерев'яної поверхні
фасаду під поліпшене фарбування виконують такі операції: очищають поверхні,
вирізують сучки і засмоли, прооліфлюють, частково підмазують, шліфують, одне
суцільне шпаклювання поверхні з шліфуванням і зніманням пилу, грунтування і
перше фарбування з флейцюванням і шліфуванням кожного шару, прооліфлюють
підмазані місця і ґрунтують (перше фарбування).
Шар шпаклівки після висихання
шліфують, поверхню очищають від пилу ганчіркою і прогрунтовують. Флейцюють
ґрунтувальний шар щіткою-флейцем, рухаючи її вздовж волокон деревини, а після
висихання о шліфують.
Так само наносять і обробляють шар
першого фарбування.
Підготовка поверхонь під
високоякісне фарбування олійними сумішами відрізняється від підготовки під
поліпне фарбування тим, що додатково виконують друге шпаклювання поверхні з
шліфуванням її і зніманням пилу.
Після прооліфлювання поверхні,
підмазування щілин вибоїн гумовим або дерев'яним шпателем наносять перший шар
шпаклівки завтовшки 1,5-2,0 мм. Металевим шпателем користуватися не можна,
оскільки він не надає шару потрібної товщини і при розрівнюванні шпаклівки
повторює дефекти поверхні.
Після висихання перший шар шпаклівки
шліфують пемзою або крупнозернистою шліфувальною шкуркою і поверхню очищають
ганчіркою від пилу. Другим шаром шпаклівки вирівнюють нерівності на поверхні,
шпаклювальну суміш для другого шару роблять рідшою а наносять металевим
шпателем.
Після висихання прошпакльованої
поверхні її шліфують дрібною шліфувальною шкуркою, знімають пил і ґрунтують.
Шар ґрунтовки флейцюють і шліфують.
Підготовлена поверхня не повинна
мати подряпин, смуг від щітки та інших дефектів. Якість роботи залежить, якості
матеріалів та від акуратності і послідовності копання кожної операції.
Підготовка
відповідної фактури поверхні має величезне значення для збереження кольорів
фасаду. Відносно гладку поверхню можна одержати, ретельно перетерши її
вапняно-цементним розчином, приготовленим на дрібнозернистому піску з розміром
зерен до 0,5 - 0,8 мм. Перед перетиранням поверхню добре змочують водою,
свіжоперетерту поверхню також рясно змочують протягом двох днів, що особливо
важливо в жарку пору року.
При ремонті фасадів
необхідно звертати увагу на однорідність фактури всіх поверхонь, для чого після
очищення фасаду від набілів ремонтні штукатурні роботи варто виконувати,
застосовуючи розчини, приготовлені також на дрібнозернистому піску. Якщо при огляді
поверхонь фасаду виявляться окремі місця із грубою фактурою, варто спочатку
прошпаклювати їх, а потім всю поверхню фасаду - за один раз. Обробка шпаклівкою
окремих місць не дає позитивних результатів, тому що фактура стає плямистою.
Склад шпаклівок залежить
від виду використовуваної барвистої фарби.
При підготовці
фасадів до ремонту необхідно особливо уважно перевірити міцність штукатурки й
після видалення нашарувань барвистих плівок простукати всю її площу. Ослабілі
місця необхідно відбити, тріщини розрізати на всю глибину, закривши відбиті
місця й тріщини розчином.
Цегельні й бетонні
поверхні перед фарбуванням також очищають від кіптяви й пилу й офарблюють без
якої-небудь додаткової обробки.
Для одержання
сумішей для грунтовки у суху(наприклад) вапняну хлорокислу фарбу додають рівну
по масі кількість води, потім перемішують і додають воду до в'язкості 8-10 по
в’яскозиметру ВЗ-4. Для готування барвистої суміші суху хлорокислу фарбу за
10год. до використання замочують у рівній по масі кількості води. Потім
ретел
Похожие работы на - Основи будівельного виробництва Курсовая работа (т). Строительство.
Программа Будущего Эссе
Дипломная Работа На Тему Конферансье И Ведущий Программы: Традиционные И Современные Модели
Семья Дом Счастья Эссе 4 Класс
Бег 30 М Реферат
Дипломная работа по теме Разработка инструментария для повышения эффективности использования кэш-памяти процессора
Курсовая работа: Элективный курс "Система счисления" в предпрофильном обучении информатике
Курсовая работа по теме Исследование работы ресторана 'Воздух'
Реферат по теме Военно-спортивные виды спорта и их назначение
Курсовая работа по теме Создание денег: роль Центрального банка и банковской системы в целом
Реферат: Функция распределения электронов
Доклад по теме Технология производства молока питьевого
Дипломная работа: Совершенствование управления муниципальной собственностью
Реферат: Вагнер, Рихард
Контрольная Работа Пятый Класс География
Назначение, характеристики и структура системной платы.
Дипломная работа: Инновационная деятельность в России и за рубежом
Курсовая работа по теме Реконструкция подстанции
Реферат: Эффект отчуждения в драматургической концепции Брехта
Реферат по теме Резина и ее применение в энергетике
Курсовая работа по теме Монтаж двухтрубной системы отопления
Реферат: Модель ведения налогового учета ГУП ФЖС РБ
Реферат: Оптимізація діагностики і лікування рефрактерної гастроезофагеальної рефлюксної хвороби, поєднаної з ожирінням
Реферат: Толстой Два письма к Ганди