Осман Акчокракли

Осман Аксчокракли народився в селянській родині 3 січня 1878 р. Із дитинства брав уроки з каліграфії в батька, що був професійним каліграфом арабського письма. Юнака також учив Ільяс Бораганський – видатний друкар. У 1895 р. навчався в медресе Дауд-Паші в Стамбулі, після чого вирішив повернутися на Батьківщину, до Криму, але це тривало недовго: у 1894 р. його запросив Бораганський до петербурзької татарсько-арабської літографії, яку він сам і заснував. На той час мурза вже був відомим кримськотатарським видавцем. Тоді молодий Осман ще працював під керівництвом Бораганського, а вже з 1899 р. у видавництві вийшли перші роботи Акчокракли, перекладені кримськотатарською з використанням спрощеної арабської графіки. Завдяки цьому багато кримських татар мали змогу читати класичну літературу рідною мовою у його перекладі.

У 1901 р. Акчокракли отримав запрошення на факультет східних мов петербурзького університету як викладача східної каліграфії. Йому та його студентам довелося зіштовхнутися зі складнощами в роботі, бо наставник просто не мав змоги пояснити матеріал російською мовою. Попри всі перешкоди, його уроки були дуже цінними. Згодом молодий викладач набув педагогічної майстерности.

Осману Акчокракли довелося відслужити в армії з 1901 по 1905 рр., а в 1906 р. його запросив до редакції газети «Терджиман» Ісмаїл Гаспринський. Це вплинуло на формування Акчокракли як особистости та вченого. Він писав для кримськотатарських ЗМІ навіть попри продовження здобуття освіти далеко від Батьківщини, і навіть навчання в Каїрі з 1908 р. не завадило редакторській роботі в газеті Гаспринського.

Через рік після перебування в Єгипті, де він брав приватні уроки в учених із історії Сходу, археології та арабської літератури, йому довелося покинути країну. На той час у Бораганського виникли конфлікти з царською верхівкою, тож Акчокракли вирішив прийняти надіслану йому пропозицію, тимчасово переїхавши до м. Оренбурга. Почав роботу для казанського журналу «Шура», але не припинив редакторство для рідного «Терджиману». Ісмаїла Гаспринського він шанував і багато чого навчився за часи співпраці.

Після перебування в Оренбурзі Осман переїздив до Одеси, де в той період навчалося та проживало багато кримських татар. Це місто стало для нього місцем зустрічі свого кохання – кримської татарки Зорє, дочки одеського імама Сафарова, із котрою він пізніше одружився. Одразу після весілля молодята переїхали на Батьківщину, де Акчокракли почав викладати в Зинджирли-медресе (м. Бахчисарай).

Як і більшість представників тогочасної інтелігенції, Осман Акчокракли не залишився осторонь подій 1917 р.: він обирався депутатом до Курултаю, парламенту новоствореної Кримської Народної Республіки, та брав активну участь у громадській діяльности, хоч і не обіймав посаду чиновника чи урядовця. Через товариські зв’язки з директором музею при Ханському палаці, Усеїном Боданинським, Акчокракли довірили реставрацію написів на стінах палацу. Із перших років він був на посаді вченого секретаря в раді музею, де активно проводив наукову роботу, пов’язану зі своєю спеціальністю.

Разом із Боданинським Осман Акчокракли відстоював існування Ханського палацу перед більшовицькою окупаційною владою. Через кілька років складна ситуації в Криму змусила науковця переїхати до Акмесджита, кинути справу життя й повернутися до педагогічної галузі знову. Викладав турецьку мову, східну каліграфію, а пізніше й кримськотатарський фольклор та етнографію. У 1925 р. брав активну участь в археологічно-етнографічній експедиції, що стало однією з причин написання поеми про похід війська Кримського Ханства на допомогу Богдану Хмельницькому проти польських військ. Короткий переказ поеми був опублікований в журналі «Східний Світ» у 1930 р.

У 1934 р. Акчокракли був звинувачений в націоналізмі та звільнений від роботи в університеті, тому він переїхав до сестри в Баку, але вже в 1937 р. через звинувачення у вихвалянні «пантюркізму Ісмаїла Гаспринського» був заарештований та передислокований до Акмесджита.

У 1938 р. Османа Акчокракли засудили за статтями «контрреволюційна пропаганда» та «шпигунство», винісши вирок – розстріл. В останньому слові на судовому процесі не погодився визнати свою вину.

Джерела:

1.             Акчокракли, Осман Нурі Асан-оглу.

2.              Осман Акчокракли.

3.              25 відомих кримських татар: від Кримського ханства до сьогодення / Гульнара Абдулаєва; худож.-оформлювач О. А. Гугалова-Мєшкова. – Харків: Фоліо, 2021.

Над статтею працювали: Яцишина Лада, Зейнідінова Султаніє, Судак Олена, Піскун Дар’я