Організація та ведення розвідки зі спостережних пунктів - Военное дело и гражданская оборона методичка

Главная

Военное дело и гражданская оборона
Організація та ведення розвідки зі спостережних пунктів

Завдання, властивості та загальні положення оптичної розвідки. Підготовка спостережних пунктів до роботи. Організація, ведення розвідки в різних умовах обстановки. Визначення відстаней за допомогою короткої бази. Збір і обробка розвідувальних відомостей.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ВЕДЕННЯ РОЗВІДКИ ЗІ СПОСТЕРЕЖНИХ ПУНКТІВ
Розділ 1. Завдання та властивості оптичної розвідки. Бойовий порядок підрозділів оптичної розвідки
Розділ 2. Підготовка спостережних пунктів до роботи
2.3 Топогеодезична прив'язка спостережних пунктів
- способи визначення координат СП по карті(аерознімку)
- топогеодезична прив'язка пунктів спряженого спостереження
- визначення дирекційних кутів орієнтирних напрямків
2.4 Основні елементи обчислень при топогеодезичній прив'язці
2.5 Вибір орієнтирів і складання схем орієнтирів
Розділ 3. Організація ведення розвідки із СП
3.1 Загальні положення щодо організації розвідки
3.3 Ведення розвідки. Засічка цілей
3.4 Організація і ведення розвідки в різних умовах обстановки
3.7 Збір і обробка розвідувальних відомостей
4.2 Обслуговування пристрілювання за допомогою далекоміра
4.3 Обслуговування пристрілювання за допомогою спряженого спостереження
- тактичні засоби ядерного ураження
- реактивні системи залпового вогню(РСЗВ)
- траншеї, окопи, бліндажі та інші польові споруди
- дерев'яноземельні та довгочасні вогневі споруди
- ознаки підготовки противника до відходу і зміни частини
Додаток 2. Визначення відстаней за допомогою короткої бази
Додаток 3. Таблиця поправок у відстань через нахил місцевості на приведення їх до горизонту
- вивчення прийомів та способів застосування противником артилерії, танків, протитанкових засобів та іншого озброєння, особливо його нових зразків.
3. Позитивними властивостями оптичної розвідки є:
- швидкість розгортання підрозділів в бойовий порядок та можливість їх застосування в усіх видах бою;
- швидкість та точність визначення координат цілей, орієнтирів та реперів;
- простота та надійність роботи приладів;
- довготривалість і безперервність ведення розвідки.
Негативною властивістю оптичної розвідки є залежність від характеру місцевості та умов видимості.
4. Точність координат цілей (орієнтирів, реперів), визначених оптичною розвідкою, залежить:
- від дальності, величини кута засічки крім цілей (орієнтирів, реперів), що засічені ДАК;
- від точності топогеодезичної прив'язки місця розташування засобів розвідки;
- від характеру цілі, що засікається, та її демаскуючих ознак;
- від рівня підготовки особового складу відділення (взводу) розвідки;
- від методу обробки даних засічки.
5. Для одержання координат цілей з точністю, необхідною для стрільби артилерії, під час засічки їх спряженим спостереженням за допомогою розвідувальних теодолітів (РТ) кут засічки повинен бути не менше 0-50, а під час засічки цілей, що виявляють себе короткочасно (блиском, димом, пилом) і вибухів снарядів, а також при організації спряженого спостереження за допомогою бусолей або з командирських машин (ПРП) кут засічки повинен бути не менше 1-00.
При засічці цілей (вибухів) далекоміром ДС-1 (ДС-1м-1) дальність засічки повинна бути не більше 3км, ДС - 2 - 5км, а при засічці квантовим далекоміром - в межах його технічних можливостей.
6. Точність визначення координат цілей, засічених підрозділами оптичної розвідки при топогеодезичній прив'язці спостережних пунктів на геодезичній основі і обробці засічок аналітичним методом, характеризується величинами серединних помилок, які наведені в табл. 1.1.
Цілі, що спостерігаються довгий час, орієнтири і репери
Цілі, що виявляють себе короткочасно та вибухи снарядів
8. На визначення полярних координат цілі (вибуху) далекомірами з моменту виявлення цілі (розриву) необхідно до 25 секунд вдень і до 60 секунд вночі.
Середні норми часу визначення прямокутних координат цілі (репера, вибуху) з моменту доповіді “Ціль бачу” наведені в таблиці 1.2.
9. На розгортання спостережного пункту на місцевості з топогеодезичною прив'язкою по карті (аерознімку) за допомогою приладів своїми силами потрібно до 20 - 25 хвилин, а при організації розвідки з командирської машини (ПРП), використовуючи дані апаратури топоприв'язки - 4 - 5 хвилин.
На розгортання спряженого спостереження на базі 200-500м з топогеодезичною прив'язкою спостережних пунктів по карті (аерознімку) своїми силами за допомогою приладів необхідно до 30 хвилин, а на командирських машинах при користуванні радіозв'язком -10-15 хвилин.
На згортання спостережного пункту необхідно до 4 хвилин, а на згортання спряженого спостереження - до 15 хвилин.
В умовах ночі вказані нормативи часу збільшуються в півтора рази.
10. Для виконання завдань розвідки і обслуговування стрільби артилерії підрозділи оптичної розвідки розгортаються в бойовий порядок.
Бойовий порядок повинен забезпечувати швидке й надійне виконання поставлених завдань, безперервну взаємодію з артилерійськими підрозділами, можливість швидкого маневру в ході бою, а також найкраще використання захисних і маскувальних властивостей місцевості.
11. Бойовий порядок підрозділів оптичної розвідки складається з командно-спостережного пункту (КСП), передового і бокового спостережних пунктів (СП), які розгортаються при наявності сил і засобів артилерійської розвідки та пункту обробки даних.
Рисунок 1.1 - Бойовий порядок взводу розвідки
Взвод розвідки може розгортатися на фронті 200 - 500м і більше, а вести розвідку в смузі шириною 3-4км.
Відділення розвідки (обслуга командирської машини) розгортає спостережний пункт на місцевості і веде розвідку в секторі до 3-00 (в смузі 1-2км).
12. Командно-спостережний пункт взводу розвідки призначений для ведення розвідки противника та місцевості, управління підлеглими силами і засобами розвідки, обслуговування стрільби артилерії, і для спостереження за діями загальновійськових підрозділів.
13. Передовий спостережний пункт призначений для ведення розвідки противника і місцевості безпосередньо перед фронтом передових загальновійськових підрозділів, підтримки більш тісного зв'язку з ними, і обслуговування стрільби по цілях, що не спостерігаються з командно-спостережного пункту.
14. Боковий спостережний пункт призначений для ведення розвідки противника і місцевості в районах, що не спостерігаються з командно-спостережного пункту на фланзі, для засічки цілей (спряжене спостереження) і обслуговування стрільби по цілях.
15. Командир взводу розвідки (тут і в подальшому це відноситься до командира взводу оптичної розвідки та до командира взводу управління артилерійських підрозділів) несе відповідальність за постійну бойову готовність взводу і успішне виконання ним завдань з розвідки противника і обслуговування стрільби артилерії. Він повинен завжди знати обстановку, стан і можливості свого підрозділу, де знаходиться особовий склад і яке завдання він виконує.
Командир взводу керує підрозділом шляхом віддання усних розпоряджень, а також командами і сигналами.
16. Командир взводу розвідки отримує бойове завдання, як правило, на місцевості від командира частини (підрозділу) або начальника розвідки.
В окремих випадках завдання може ставитися по карті з наступним уточненням її на місцевості.
17. Командир взводу розвідки при підготовці бойових дій і управлінні взводом в бою повинен:
- з'ясувати отримане завдання і оцінити обстановку;
- вибрати місця для спостережних пунктів;
- керувати розгортанням спостережних пунктів, їх топогеодезичною прив'язкою та інженерним обладнанням;
- встановити і безперервно підтримувати стійкий зв'язок між спостережними пунктами і старшим командиром;
- вказати особовому складу умовне найменування місцевих предметів, орієнтири і поставити завдання;
- особисто вести розвідку противника, ставити завдання на засічку цілей і обслуговування стрільби артилерії, обробляти результати розвідки і доповідати старшому командиру;
- вести спостереження за діями загальновійськових підрозділів і результатами вогню артилерії;
- управляти взводом при переміщенні спостережних пунктів;
- обмінюватися розвідувальними даними з іншими підрозділами розвідки.
18. В розпорядженні щодо організації розвідки командир взводу вказує:
- орієнтири і умовне найменування місцевих предметів;
- місця спостережних пунктів (позицію командирської машини) порядок їх зайняття;
- завдання розвідки (що, де і коли розвідати), смугу (сектор, напрямок) розвідки і райони особливої уваги;
- нумерацію цілей і порядок доповіді розвідувальних даних;
- порядок топогеодезичної прив'язки, способи орієнтування приладів і визначення координат спостережного пункту;
- послідовність інженерного обладнання та маскування;
- основний напрямок стрільби та розподіл особового складу і приладів на спостережних пунктах;
- порядок організації зв'язку, сигнали управління і дії за ними;
- порядок переміщення спостережних пунктів в ході бою та можливі рубежі їх розгортання;
Крім того, командир взводу віддає вказівки щодо захисту від високоточної зброї і безпосередньої охорони спостережних пунктів.
19. Командир відділення розвідки (командир обслуги КМУ) несе відповідальність за постійну бойову готовність свого відділення (обслуги), технічний стан приладів, успішне виконання отриманого завдання щодо розвідки і обслуговування стрільби артилерії.
Він повинен: управляти особовим складом під час зайняття спостережного пункту відділення (обслугою командирської машини), проводити топогеодезичну прив'язку спостережного пункту; особисто вести розвідку противника і керувати роботою особового складу під час ведення розвідки, засічки цілей (орієнтирів, реперів) і обробки даних засічки; складати схему орієнтирів, схему полів невидимості (при необхідності) і вести журнал розвідки і обслуговування стрільби; перевіряти правильність орієнтування приладів спостереження; керувати підготовкою спостережного пункту та приладів до роботи вночі; організовувати роботи щодо інженерного обладнання та маскування спостережного пункту, доповідати про розвідані цілі командиру взводу; організовувати безпосередню охорону спостережного пункту і слідкувати за виконанням заходів маскування.
20. Командир відділення розвідки (командир обслуги) при постановці завдання особовому складу вказує: орієнтири і умовну назву місцевості та місцевих предметів; дані про противника і завдання загальновійськового підрозділу; завдання і смугу (сектор, об'єкт, напрямок) розвідки; основний напрямок стрільби; місця встановлення приладів спостереження і способи їх орієнтування; порядок інженерного обладнання, сигнали і порядок дії за ними; спостерігача за сигналами і свого заступника.
21. Старший розвідник (розвідник-далекомірник) повинен: розставити прилади і підготувати їх до роботи; допомагати командиру відділення здійснювати топогеодезичну прив'язку спостережного пункту; з'ясувати орієнтири і умовне найменування місцевості та місцевих предметів, знати їх положення на місцевості; працювати на приладах спостереження; вести розвідку противника, знаходити цілі, проводити їх засічку і вести записи; негайно доповідати командиру відділення про кожну розвідану ціль; періодично перевіряти правильність орієнтування приладів спостереження; виконувати роботи щодо інженерного обладнання і маскування спостережного пункту; відпрацьовувати дані засічки цілей (орієнтирів, реперів) на обчислювальних приладах, знати сигнали оповіщення і порядок дії за ними, приймати та передавати команди і цілевказівки.
- забезпечувати розміщення особового складу, засобів зв'язку та техніки.
Найвигіднішими місцями для розміщення спостережних пунктів є:
- схили висот, що звернені в бік противника;
- ділянки місцевості, які знаходяться в 200-300 м перед лісом, кущами, садом або гаєм;
- високі дерева в глибині лісу або на узліссі лісових масивів;
- горища, верхні поверхи будинків та фабричні (заводські) труби.
Віддалення спостережних пунктів від переднього краю своїх військ залежить від характеру місцевості й поставленого завдання.
24. Зайняття спостережних пунктів проводиться потайно, по можливості вночі або в інших умовах обмеженої видимості. При висуванні на спостережний пункт вдень використовують складки місцевості та місцеві предмети, що перешкоджають спостереженню противником.
2.2 Орієнтування приладів на спостережних пунктах
25. Для ведення розвідки, цілевказівки та засічки цілей (реперів) розвідувальні прилади повинні бути орієнтовані. Перископічні артилерійські бусолі та далекоміри орієнтують за дирекційним кутом орієнтирного напрямку.
26. Для орієнтування приладів за дирекційним кутом потрібно знати дирекційний кут з точки стояння приладу на орієнтир.
Для орієнтування перископічної артилерійської бусолі потрібно на бусольному кільці та барабані встановити відлік, рівний дирекційному куту орієнтирного напрямку, та, не збиваючи встановленого відліку, маховиком установочного черв'яка навести перехрестя монокуляра на орієнтир.
Для орієнтування далекоміра за дирекційнмм кутом орієнтирного напрямку потрібно:
- навести центральну марку (перехрестя) далекоміра на орієнтир, дирекційний кут напрямку на який відомий;
- встановити на лімбу та барабані точних відліків (по шкалах дирекційних кутів) відлік рівний величині дирекційного кута.
27. Розвідувальні теодоліти на пунктах спряженого спостереження орієнтують за дирекційними кутами та відліками.
Орієнтування за дирекційними кутами при наявності взаємної видимості між пунктами спряженого спостереження (рис. 2.1) виконують в такій послідовності:
- наводять вертикальний штрих сітки приладу основного пункту на орієнтир, дирекційний кут на який відомий;
- поворотом лімба встановлюють відлік, який відповідає дирекційному куту із спостережного пункту на орієнтир і виключають маховичок повороту лімба;
- наводять теодоліт основного пункту в прилад бокового пункту, знімають дирекційний кут (б АВ - якщо основний лівий, або б ВА - якщо основний правий), змінюють на 30-00 і передають його на боковий пункт;
- наводять теодоліт на боковому пункті в прилад основного пункту, встановлюють переданий дирекційний кут і виключають маховичок лімба.
Рисунок 2.1 - Орієнтування приладів на пунктах спряженого спостереження за дирекційними кутами
При відсутності взаємної видимості між пунктами спряженого спостереження визначають дирекційні кути з кожного пункту спряженого спостереження на загальний орієнтир, а потім наводять теодоліти в орієнтир і поворотом лімба встановлюють відповідні дирекційні кути на лівому ( АО ) і на правому ( ВО ) спостережних пунктах. Після установки відліків виключають маховички повороту лімба.
При орієнтуванні приладів за дирекційним кутом відліки по будь-якій цілі (орієнтиру, реперу) будуть відповідати дирекційному куту на ціль.
28. Для орієнтування теодолітів за відліками (рис. 2.2) при наявності взаємної видимості між пунктами спряженого спостереження необхідно:
- навести теодоліти, які знаходяться на кінцях баз спряженого спостереження один в одного у встановлені на теодолітах візирні віхи;
- натиснути маховички повороту лімба і поворотом лімба встановити відмітки: на лівому - 30-00, на правому - 0-00;
- виключити маховички повороту лімба.
Рисунок 2.2 - Орієнтування приладів на пунктах спряженого спостереження за відліками
При відсутності взаємної видимості між пунктами спряженого спостереження орієнтування по відліках виконують в такому порядку :
- визначають дирекційні кути з лівого б АО і правого б ВО пункту на загальний орієнтир та дирекційний кут бази (б ВА );
- розраховують відліки з лівого (А) і правого (В) пункту по орієнтиру за формулами:
- наводять теодоліти в загальний орієнтир та встановлюють поворотом лімбів відліки: на лівому - А, на правому - В і виключають маховички повороту лімба.
При орієнтуванні за відліками лімби розмішуються нулями вправо по базі, а при засічці цілі (орієнтира, репера) відліки будуть відповідати кутам між напрямком бази (з правого на лівий СП) і напрямком на ціль (орієнтир, репер), розраховані за ходом годинникової стрілки: з лівого пункту - А, з правого - В.
29. Дирекційні кути орієнтирних напрямків отримують під час топогеодезичної прив'язки пунктів або вирішенням зворотної топогеодезичної задачі за координатами спостережного пункту і орієнтира.
Якщо на спостережному пункті зорієнтовано бусоль, то для орієнтування далекоміра (розвідувального теодоліта) обирають орієнтир з боку якнайближче в створі бусоль - далекомір (теодоліт) і дирекційний кут на орієнтир визначають за допомогою бусолі.
При відсутності орієнтирів з боків, обирають найбільш віддалений орієнтир перед фронтом. При цьому, якщо зміщення далекоміра (теодоліта) відносно бусолі більш 0,001 дальності до орієнтира, то в дирекційний кут, визначений за допомогою бусолі вводять поправку, розраховану за формулою
де: ?б- поправка в дирекційний кут на зміщення далекоміра (теодоліта) відносно бусолі;
В - відстань між бусоллю та далекоміром (теодолітом), м;
Д - дальність від спостережного пункту до орієнтира, м.
Дирекційний кут, визначений за допомогою бусолі, зменшують на величину поправки, якщо далекомір (теодоліт) розміщений праворуч від бусолі і збільшують, якщо далекомір (теодоліт) розміщений зліва від бусолі.
2.3 Топогеодезична прив'язка спостережних пунктів
30. При топогеодезичній прив'язці спостережного пункту визначають прямокутні координати (X, У), абсолютну висоту (h) пункту, а також дирекційні кути з точки встановлення приладу спостереження на один-два віддалених орієнтири.
Топогеодезична прив'язка спостережних пунктів виконується, як правило, силами та засобами підрозділів оптичної розвідки.
31. Топогеодезичну прив'язку, в залежності від умов обстановки, наявності часу, повноти вихідних даних і характеру місцевості, виконують на геодезичній основі або по карті (аерознімку).
Висоту спостережних пунктів на рівнинній та горбистій місцевості визначають по карті, в гірській місцевості - за допомогою приладів.
В ході топогеодезичної прив'язки на геодезичній основі координати спостережних пунктів визначають за допомогою приладів відносно пунктів геодезичних мереж, а дирекційні кути орієнтирних напрямків - геодезичним, гіроскопічним або астрономічним способами.
В ході топогеодезичної прив'язки по карті (аерознімку) координати спостережних пунктів визначають за допомогою приладів або апаратури топоприв'язки. За початкові приймають добре виражені на місцевості контурні точки і місцеві предмети, координати яких отримані за допомогою спеціальної карти з надрукованими координатами пунктів, карти масштабу 1:25000, 1:50000, 1:100000 або аерофотознімку з координатною сіткою.
Дирекційні кути орієнтирних напрямків визначають геодезичним, гіроскопічним або астрономічним способами, за допомогою магнітної стрілки бусолі (розвідувального теодоліта), а при неможливості застосування перерахованих способів і за контурними точками карти (аерознімка). Крім того, дирекційні кути можуть бути отримані шляхом передачі їх від напрямку з відомим дирекційним кутом одночасним відмічанням по небесному світилу, кутовим ходом або за допомогою гірокурсовказівника апаратури топоприв'язки.
32. При топогеодезичній прив'язці спостережних пунктів своїми силами для вимірювання кутів використовують бусоль, розвідувальний теодоліт, далекоміри, а також прилади розвідки, топогеодезичної прив'язки і орієнтування командирських машин управління. Відстань вимірюють далекомірами, бусоллю з використанням далекомірної рейки, за допомогою короткої бази (додаток 2), а також мірного шнура.
При топогеодезичній прив'язці виміряні відстані не повинні перевищувати: стереоскопічними далекомірами ДС-1 - 2км; ДС-1М - 1-3км; ДС-2 - 4км; ДСП-30 - 300м, бусоллю з використанням далекомірної рейки - 200м, квантовими далекомірами - в межах їх технічних можливостей. При вимірюванні відстаней з використанням короткої бази її довжина повинна бути не менше 1/10 відстані, що визначається.
33. Обробка результатів вимірювань, які виконуються в ході топогеодезичної прив'язки за картою (аерофотознімком), проводять графічним методом (на карті, аерофотознімку, приладі управління вогнем), аналітичним методом (за допомогою обчислювача, логарифмічної лінійки, мікрокалькулятора, ЕОМ або таблиці логарифмів) або змішаним (графоаналітичним) методом (по номограмі інструментального ходу та приладу управління вогнем). Під час топогеодезичної прив'язки результати вимірювань на топогеодезичній основі обробляють тільки аналітичним методом.
34. Топогеодезична прив'язка спостережних пунктів проводиться з контролем. При цьому повторно визначають координати пунктів та дирекційні кути орієнтирних напрямків.
- визначити координати спостережного пункту від інших контурних точок або іншим способом;
- визначити дирекційні кути незалежними один від одного способами.
При проведенні топогеодезичної прив'язки за допомогою апаратури топоприв'язки проводять контроль точності роботи апаратури шляхом порівняння координат, отриманих апаратурою топоприв'язки, з координатами контрольних точок, розміщених на маршруті руху.
З метою виключення грубих помилок при обмеженому часі на проведення топогеодезичної прив'язки потрібно порівняти координати спостережного пункту, визначених за допомогою апаратури топоприв'язки або приладів, з координатами, визначеними прийомами окомірної зйомки.
Координати вважаються визначеними вірно, якщо розходження не перевищують величин, наведених в таблиці 2.1
35. В залежності від характеру місцевості, наявності і розміщення вихідних точок (пунктів геодезичної мережі, контурних точок), для визначення координат спостережних пунктів за допомогою приладів може застосовуватись полярний спосіб, засічки та ходи.
36. При визначенні координат спостережного пункту полярним способом (рис. 2.3) із спостережного пункту вимірюють дирекційний кут б і дальність Д до контурної точки. Змінивши дирекційний кут на 30-00, вирішенням прямої геодезичної задачі розраховують координати спостережного пункту.
У випадку, коли дирекційний кут вимірювався з контурної точки на спостережний пункт, його на 30-00 не змінюють.
Рисунок 2.3 - Визначення координат полярним способом
37. При визначенні координат спостережного пункту засічками підрозділи оптичної розвідки застосовують, як правило, зворотні засічки за дирекційними кутами, за виміряними кутами, за виміряними відстанями та виміряними кутами й відстанями.
При застосуванні зворотних засічок потрібно, щоб із спостережного пункту було визначено не менше 3 контурних точок, кути між якими повинні бути від 5-00 до 25-00.
Якщо при обробці даних засічок за дирекційними кутами і за виміряними відстанями графічним методом отримують трикутник похибок, то за положення спостережного пункту приймають центр трикутника при умові, що більша із сторін не перевищує 3мм.
38. Для виконання зворотної засічки за дирекційними кутами (рис. 2.4) потрібно:
- встановити бусоль (теодоліт) на спостережному пункті і зорієнтувати за дирекційним кутом;
- визначити дирекційні кути не менш як на три контурні точки та змінити кожний дирекційний кут на 30-00.
Обробку даних проводять графічним методом по карті (аерознімку, ПУВ) або аналітичним методом за допомогою обчислювача 1В520.
Рисунок 2.4 - Визначення координат засічкою за зворотними дирекційними кутами
При графічному методі обробки вимірювань з вихідних (контурних) точок прокреслюють напрямок на спостережний пункт за дирекційними кутами, б АР , б ВР та б СР і на перехресті цих напрямків отримують точку спостережного пункту.
При обробці вимірювань за допомогою обчислювача 1В520 використовують прямокутні координати початкових точок і відповідні напрямки.
39. Зворотну засічку за виміряними кутами (рис. 2.5) виконують по трьох-чотирьох точках (четверту точку використовують для контролю), які обирають так, щоб спостережний пункт знаходився в середині трикутника, отриманого вихідними точками, або поза трикутником, але проти однієї із його вершин.
На місцевості вимірюють кути між напрямками на початкові точки.
Для рішення засічок використовують спосіб Болотова. Для цього на аркуші кальки наколюють точку Р, довільно прокреслюють з неї пряму лінію і послідовно будують кути б, в та г. Прокреслені напрямки позначають назвою місцевих предметів або зліва направо літерами А, В, С і Д . Після цього кальку накладають на карту та, повертаючи її, суміщають напрямок на кальці з відповідними точками карти (аерознімка). Після суміщення усіх напрямків переколюють основну точку Р з кальки на карту (аерознімок).
Рисунок 2.5 - Визначення координат зворотною засічкою за виміряними кутами
40. Координати спостережного пункту засічкою за виміряними відстанями (рис. 2.6) визначають у такому порядку:
- зі спостережного пункту вимірюють відстань до трьох точок, положення яких на карті (аерознімку) або їх координати відомі;
- на карті (планшеті, аерознімку) з вихідних точок прокреслюють за допомогою циркуля-вимірювача дуги радіусами, відповідними до виміряних відстаней (в масштабі карти, планшета, аерознімка); пересічення дуг покаже місцезнаходження спостережного пункту.
- встановлюють прилад за 30-50 м від командирської машини (ПРП) і визначають дирекційний кут по візиру (далекоміру) командирської машини (ПРП);
- з командирської машини (ПРП) визначають кут в паб по приладу;
- розраховують дирекційний кут повздовжньої осі машини за формулою:
де б паб-км - дирекційний кут з бусолі (гірокомпаса) по візиру (далекоміру) командирської машини (ПРП);
в паб - кут між повздовжньою віссю машини і напрямком на бусоль (гірокомпас), відрахований за ходом годинникової стрілки.
Рисунок 2.9 - Визначення дирекційного кута повздовжньої осі машини за допомогою бусолі
Визначення дирекційного кута повздовжньої осі машини за раніше відомим дирекційним кутом орієнтирного напрямку (рис. 2.10) проводять в такому порядку:
- завчасно визначають дирекційний кут з початкової точки на віддалений (не ближче 1000 м) орієнтир;
- встановлюють командирську машину (ПРП) над точкою, з якої визначений дирекційний кут (зміщення центру машини від точки не повинно перевищувати 0,001 дальності до орієнтиру) і визначають кут по орієнтиру;
- розраховують дирекційний кут повздовжньої осі машини за формулою:
де б ор - дирекційний кут з точки стояння командирської машини (ПРП) на орієнтир;
в ор - кут між повздовжньою віссю машини і напрямком на орієнтир, що відраховується за ходом годинникової стрілки.
Рисунок 2.10 - Визначення дирекційного кута повздовжньої осі машини за раніше відомим дирекційним кутом
46. Для підготовки апаратури топоприв'язки до роботи командирську машину (ПРП) встановлюють на вихідній (контурній) точці або в безпосередній близькості від неї (не далі 10м). В цьому випадку за координати машини приймають координати контурної точки, визначивши їх по карті (аерознімку) за допомогою циркуля-вимірювача і поперечного масштабу.
При неможливості встановлення командирської машини на вихідній точці для визначення її координат потрібно:
- виміряти дирекційний кут і відстань до контурної точки;
- встановити на лічильниках курсопрокладчика (координатора) координати початкової точки, а на шкалі КУРС дирекційний кут напрямку з контурної точки на командирську машину (ПРП);
- ввести в курсопрокладчик (координатор) виміряну відстань, при цьому на лічильниках X і Y будуть встановлені координати точки стояння.
47. Для забезпечення потрібної точності та надійності визначення координат за допомогою апаратури топоприв'язки потрібно:
- визначити дирекційний кут повздовжньої осі машини на початковій точці за допомогою приладів, для орієнтування яких дирекційний кут визначався астрономічним або геодезичним способами;
- контролювати правильність роботи апаратури топоприв'язки під час руху на маршруті;
- обирати початкову точку так, щоб забезпечувалась мінімальна довжина маршруту при максимальному використанні дорожньої мережі;
- визначати координати контурних точок, що використовуються у якості вихідних, за допомогою циркуля-вимірювача і поперечного масштабу або знімати зі спеціальної карти з надрукованими координатами контурних точок;
- під час руху своєчасно змінювати коректуру шляху в залежності від обраного датчика шляху та дорожніх умов;
- рухатися на маршруті з максимальною в даних умовах швидкістю, не допускати різких поворотів і гальмування;
- виключати відхід осі гіроскопу на час стоянки на маршруті.
При відсутності взаємної видимості між пунктами спряженого спостереження визначення координат бокового пункту виконують теодолітним (бусольним) ходом в дві-три сторони від основного пункту або від тієї ж контурної точки від якої визначені координати основного пункту.
51. Якщо контурна точка (місцевий предмет) знаходяться на великій відстані або в розташуванні противника і спостерігається з обох пунктів спряженого спостереження (рис. 2.13), то їх топогеодезична прив'язка виконується із засічкою в такому порядку:
- орієнтують теодоліти на обох пунктах за дирекційними кутами;
- визначають довжину бази ВА і дирекційний кут бази (б ВА ) якомога більш точними способами;
- вимірюють по контурній точці дирекційні кути з кожного пункту і розраховують відліки А і В та кут засічки С за формулами:
розраховують трикутник АВС, визначаючи дальності до контурної точки з лівого АС і правого ВС пунктів за формулами:
- змінюючи дирекційні кути з лівого б АО і правого б ВО пунктів на 30-00 отримують дирекційні кути з контурної точки на лівий б ОА і правий б ОВ спостережні пункти;
- вирішенням прямих геодезичних задач обчислюють координати спостережних пунктів за відповідними дирекційними кутами і дальностями від контурної точки до пункту.
Для контролю правильності обчислень за отриманими координатами спостережних пунктів обчислюють дирекційний кут і довжину бази і зрівнюють їх з отриманими шляхом вимірювань, різниця не повинна перевищувати 0-05 за напрямком і 5м за довжиною бази. У разі, коли різниця перевищує вказані межі, потрібно перевірити обчислення. Якщо помилка не знайдена то перевіряють орієнтування приладів і визначення координат виконують знову.
52. За довжину бази ВА в спряженому спостереженні приймають горизонтальну відстань між пунктами спряженого спостереження.
- проміром за допомогою мірної стрічки або мірного шнура;
- вимірюванням за допомогою квантового далекоміра;
- за допомогою короткої бази, викинутої під прямим кутом до напрямку між пунктами;
- вирішенням трикутника за відомою дальністю до орієнтира (місцевого предмета);
- вирішенням зворотної геодезичної задачі за координатами спряженого спос
Організація та ведення розвідки зі спостережних пунктів методичка. Военное дело и гражданская оборона.
Реферат На Тему Имидж Делового Человека
Реферат: Third Summit Of The Americas Essay Research
Дипломная работа по теме Разработка направления предпринимательской деятельности для конкретного образовательного учреждения
Реферат по теме Характерные черты третьего периода истории русской педагогики
Дипломные И Курсовые Работы Статьи
Диссертационный Совет Диссертации
Курсовая Работа На Тему Анализ Факторов, Определяющих Спрос Потребителя
Реферат На Тему Мука Виды Теста
Реферат Образец Оформления 2022
Курсовая работа по теме Проблема воспитания экологической культуры детей дошкольного возраста
Доклад по теме История кино
Актуальные проблемы развития и территориальная организация легкой промышленности мира
Реферат по теме Компания ЭКИ-ИНВЕСТ
Отчет по практике по теме Производство сырого крахмала из зерна кукурузы. Использование сульфита при производстве сырого крахмала
Реферат На Тему Аудиторская Проверка
Курсовая работа по теме Линеаризованное кинетическое уравнение в приближении самосогласованного поля
Организация public relations
Доклад: Проблема Другого в философской герменевтике
Дипломная Работа На Тему Разработка Эффективной Структуры Управления Предприятия
Реферат по теме Фізико-хімічні методи обробки матеріалів
Расчет защитного заземления и зануления - Безопасность жизнедеятельности и охрана труда курсовая работа
Солнце и ритмичность в природе - Биология и естествознание реферат
Учет и анализ дебиторской задолженности в турагентства "Шоколад" - Бухгалтерский учет и аудит курсовая работа