Органи державного управління - Государство и право реферат

Главная

Государство и право
Органи державного управління

Поняття і принципи державного управління суспільством. Розподіл влади як загальний принцип здійснення державної влади. Особливості управління різними сферами суспільного життя. Система органів виконавчої влади та управління: суть, функції та призначення.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

7) юридичне і фактичне визнання рівності й рівноправності, усіх форм власності та їх державний захист;
8) принцип плюралістичної демократії, багатоманітність ідей,, позицій, світогляду, думок і відсутність цензури; водночас - офіційне визнання єдиної державно-правової ідеології, яка виражається в єдиній системі права і законодавства;
9) громадянам дозволено робити все, що не заборонено законом, а державним органам влади - лише те, що дозволяє правовий закон;
10) презумпція невинності - ніхто не може бути визнаний винним у вчиненні злочину і притягнутий до відповідальності інакше як за вироком суду і на підставі демократичного правового закону;
11) державний примус і юридична відповідальність можуть здійснюватись лише на підставі правових законів і в межах закону;
12) ніхто не зобов'язаний виконувати явно злочинні накази, розпорядження і закони;
13) усі державні органи влади та управління діють на підставі принципу правозаконності (законності) із дотриманням основних прав і свобод людини, громадянина та юридичних осіб;
14) усі державні органи влади та управління діють, підзвітні й підконтрольні народові відповідно до принципів народовладдя (поєднання представницьких та безпосередніх форм демократії");
15) принцип пріоритету загальнонародних потреб та інтересів над приватними потребами та інтересами, державний захист загальнонаціональних потреб та інтересів, суверенітету і територіальної цілісності України (ст.17 Конституції).
Крім того, політологи вирізняють цілий ряд принципів, які мають загальнополітичний і соціальний характер. До них належать, на думку В.В. Ільїна, такі.
1) Принцип збереження державною владою державно-владних повноважень. Цей принцип відповідає космічному законові збереження енергії. Уся державна влада, окремі її гілки повинні мати необхідну енергію, правоздатність і дієздатність відповідно до свого соціального призначення, свої повноваження на підставі закону (правові основи діяльності органів державної влади та управління). Цей принцип тісно пов'язаний із вимогами стабільності, відтворення, пролонгації державної влади, її відносної незалежності та автономності, стійкості до будь-якого незадоволення, змін, перебудови. Основне завдання полягає в утриманні та примноженні влади законними і легітимними методами, а не будь-яким чином.
2) Принцип дієвості або дієздатності влади. Дієздатність державної влади означає здатність своїми діями набувати відповідних прав, свобод і виконувати ці обов'язки в межах своїх повноважень, які закріплені в чинному законодавстві і праві. Дієвість або дієздатність окремих гілок та окремих органів державної влади та управління означає також їхні здатність і можливість вирішувати ті завдання і функції, які поставлені або стоять перед окремими органами державної влади та управління. Така здатність залежить від професійності й компетентності, від рівня культури, економічних і фінансових можливостей, від бажань і прагнень державних службовців і посадових осіб кваліфіковано і грамотно вирішувати свої функціональні завдання і закріплювати права та обов'язки. Дієвість і дієздатність державної влади значною мірою залежать від аналізу економічної, політичної та управлінської ситуації, реального становища справ на кожній ділянці управління і роботи, а також від прийняття відповідних конструктивних рішень та їх реалізації або виконання.
3) Принцип легітимності, або законності, діяльності та функціонування органів державної влади та управління.
Цей принцип означає, що всі органи державної влади та управління повинні бути законно обрані народом цивілізовано (без будь-яких зловживань і підтасувань голосів виборців тощо) та офіційно призначені вищими представницькими органами державної влади або уповноваженими особами. Усі представницькі органи державної влади і самоврядування повинні мати реальну підтримку всього чи більшості народу, користуватися моральним авторитетом, повагою і підтримкою народу. Відсутність такого авторитету і підтримки влади веде до застосування сили і державного примусу під час реалізації основних завдань і повноважень окремих органів державної влади та управління тощо. Крім того, у своїй діяльності всі органи державної влади повинні керуватись і управляти за допомогою правового законодавства і принципу верховенства права в державному і громадському житті. Державна влада повинна спиратися на народ, на правове законодавство, на мудрість і соціальну справедливість, а за їх відсутності - на здоровий глузд і прагматизм. Ще Арістотель обгрунтував ідею, що найкраще правління та управління державою те, яке здійснюється за допомогою раціонального, справедливого і мудрого законодавства та права, а не за допомогою емоцій і почуттів правителів тощо.
4) Принцип таємності й відкритості діяльності влади. Влада повинна вміло користуватися широким арсеналом неявних, латентних засобів та інструментів (таємна дипломатія, секретна переписка, закриті зустрічі, конгреси, форуми, заслуховування тощо), які спрямовані не стільки на охорону державних, політичних чи партійних таємниць (хоча і це важливо), скільки на дотримання правила: найнебезпечніше для влади - казати правду раніше часу (завчасно). Хоча, звичайно, цей принцип суперечить гласності і відкритості діяльності влади.
Питання про таємність діяльності державної влади досить спірне, оскільки державна влада - легітимна і повинна бути відкритою для своїх громадян. Громадяни мають знати про всі проблеми, які існують у державі й суспільстві, та підготуватися до них або вирішувати разом із владою, оскільки сама влада без підтримки народу не зможе вирішити всіх тих завдань і функцій, які стоять перед державою й суспільством. Крім того, у кожній державі існують державні та військові таємниці, на підприємствах існує комерційна таємниця тощо. Усі ці таємниці повинні бути захищені державою та законом. Водночас можуть існувати і латентні форми та види діяльності влади для гарантування національної безпеки держави, захисту її політичних та економічних інтересів, цілісності території та недоторканності державних кордонів тощо. Можуть бути й така діяльність та інформація, які не повинна бути доступними для інших держав і всього населення. Така інформація може існувати для службового користування. Водночас внутрішня і зовнішня політика держави повинна базуватися на дотриманні загальновизнаних норм і принципів міжнародного права. Загалом до таємної дипломатії, таємних договорів державна влада повинна ставитися дуже обережно, оскільки це може призвести до негативних наслідків. Таємна дипломатія була дуже поширеною у ХУШ-ХІХ ст. Слід пам'ятати про принцип: "Все таємне через деякий час стає явним" (доступним і відкритим). Тому влада повинна використовувати як явні, так і таємні форми і методи діяльності для захисту та оборони країни, але не порушувати національних законів, норм і принципів міжнародного права. Необхідно пам'ятати, що таємна діяльність влади може призвести до державної зради, до спричинення шкоди державним інтересам і до втрати суверенітету й незалежності держави, до державних переворотів і руйнування державності тощо.
5) Поєднання принципів єдиноначальності й колегіальності. Який із цих принципів кращий, сказати важко, оскільки кожний із них має свої плюси і мінуси. На нашу думку, потрібно застосувати принципи залежно від ситуації та конкретної обстанови. Принцип єдиноначальності є позитивним у деяких випадках, де існують відповідні умови, потреби. Наприклад, в армії, міліції, в окремих сферах управління.
6) Принцип толерантності. Толерантність означає терплячість, поблажливість до чужих думок, поглядів, вірувань тощо. Висока й велика терпимість, доброзичливість до політичної опозиції, до критики (а не до критиканства) влади свідчить про велику політичну культуру влади, про її широту поглядів, ерудицію, далекоглядність тощо. Державна влада має бути гуманною і поблажливою до малокультурних, а іноді й агресивних елементів (за Конфуцієм). Водночас вона повинна бути дуже вимогливою до самої себе, до своєї практичної діяльності і своїх наслідків. Влада повинна поважати сама себе, своїх опонентів, свій народ, права і свободи громадян, права та інтереси інших держав і громадян на підставі загальновизнаних норм і принципів міжнародного і національного права. Влада, яка не поважає і не шанує сама себе, не може поважати і шанувати інших.
Водночас влада не повинна бути байдужою до долі держави і народу. Вона має бути дуже вимогливою і нетерпимою в боротьбі з такими явищами як корупція, організована злочинність, розкрадання державного майна, інші тяжкі злочини тощо.
До всіх позитивних і моральних явищ влада повинна бути позитивною, підтримувати і захищати їх. Якщо державна влада є терпимою до всіляких кримінальних злочинів, морально і практично підтримує чи захищає злочинців, то така влада сама поступово стає злочинною і не має морального і законного права здійснювати державну владу. Такі представники влади повинні йти у відставку, не чекаючи, поки їх попросять. Щоправда, в умовах авторитарних, а іноді й злочинних режимів такі представники влади тримаються до останнього, поки їх зметуть державні перевороти, революції, кримінальні справи, імпічменти тощо.
7) Принцип кооперації або єдності влади і народу. Цей принцип означає співучасть і причетність, єдинодумство і допомогу громадян, народу і влади. У демократичних державах усі громадяни мають право (у різних формах і видах) брати участь в управлінні державою і державними справами (ст.38 Конституції України). Державна влада сильна тоді, коли її громадяни беруть участь (співучасть) у вирішенні основних завдань і функцій держави. Принципи кооперації, співучасті, одностайності є характерними для демократичних держав. Антидемократична державна влада не може і не хоче ділити свої повноваження ні з ким. Така влада все тримає в таємниці, вона заснована на принципі панування, державного примусу, насильства, страху перед владою тощо. Принцип або закон кооперації може діяти лише в демократичних державах, оскільки державна влада зацікавлена в широкій участі всього населення в управлінні державою і суспільством. У демократичних державах існують єдність і спільність потреб, інтересів, прагнень до вирішення тих чи інших завдань і цілей. На підставі цієї спільності й виникають одностайність, єдність і консолідація соціальних груп у їхній практичній діяльності.
8) Принцип кон'юнктурності влади. Державна влада у своїй діяльності може спиратися лише на певні політичні партії, класи і соціальні групи. Практично вся влада у державах спирається на великий капітал, на монополії, військово-промисловий комплекс тощо. У цьому виражається кон'юнктура влади. В епоху диктатури пролетаріату влада опиралася спершу на весь пролетаріат, потім на люмпен-пролетаріат, а потім лише на державно-репресивний апарат держави. Таким чином державна влада може спиратись і на військово-поліційний апарат примусу, на бюрократію, політичні партії, на союз промисловців і підприємців (Україна). У демократичних державах влада спирається на весь народ і на демократичні закони. У правовій, соціально-демократичній державі - на владу народу, на правові закони, не лише на одну яку-небудь партію.
Принцип кон'юнктурності проявляється і в тому, яку державну політику здійснює влада - проамериканську, проєвропейську, проросійську, проукраїнську (патріотичну) тощо. Така кон'юнктурність може бути мотивована матеріальними, егоїстичними, державними і міжнародними інтересами, іншою політичною чи моральною зацікавленістю. У принципі, влада не повинна бути кон'юнктурною, а діяти на підставі норм міжнародного права та системи національного права і законодавства. Водночас влада повинна враховувати державні інтереси сусідніх та інших держав. Кон'юнктурність взагалі - це антиморальне явище, але, мабуть, іноді неможливо обійтися без компромісів, договорів, угод з іншими державами і політичними силами тощо.
9) Принцип самокритичності влади. Державна влада та її носії досить часто, якщо вони довго перебувають при владі, страждають на "зоряну хворобу", їхні свідомість і культура деформуються, вони стають гордими, самовпевненими "безгрішними", стають на шлях формалізму та бюрократизму, хабарництва і корупції тощо. Ось чому влада повинна "озирнутися", перевірити й оцінити, чи все вона робить так, як це потрібно для держави і народу. Такий аналіз і синтез теоретичної та практичної діяльності дозволить державній владі з'ясувати хиби і прогалини у своїй роботі й винести відповідні рішення, внести корективи у свою діяльність. Відсутність самокритики і самоаналізу може призвести до негативних наслідків, що позначиться на неправильному курсі розвитку держави і суспільства, на виборі неправильних і незаконних засобів, форм і методів реалізації тих чи інших завдань і функцій. Принцип самокритичності також означає бути "самим собою" - не наслідувати іншим негативним державам, не потрапити під їхній вплив, не стати сателітами інших держав, особливо коли це стосується негативного розвитку і негативних явищ, які існують у західних країнах, обережно підходити до запозичення чужого досвіду, враховуючи принцип діалектики, історичності, національних звичаїв, культури.
10) Єдність методів переконання і державного примусу.
Державна влада має монополію на застосування державного примусу до порушників закону або правопорушень. У попередні століття й тисячоліття державний примус надзвичайно широко використовувався державою і владою, досить часто - незаконно і необгрунтоване. Це особливо стосувалось антидемократичних режимів, а також класово-антагоністичних держав, у яких пануючі класи або еліта використовували владу для застосування державного примусу і захисту свого панування, своїх потреб та інтересів.
В умовах демократії державна влада обмежена в застосуванні державного примусу законами і правовою системою. Державний примус може застосовуватися лише за кримінальні злочини і різноманітні правопорушення, якщо вони передбачені в чинному законодавстві, що має правовий характер. В усіх інших випадках державна влада не має права застосовувати державного примусу, за винятком надзвичайного стану у зв'язку зі стихійними лихами, оголошеннями стану війни, національних конфліктів, які можуть бути не передбачені в чинному законодавстві. В усіх незаконних випадках за застосування сили і державного примусу державна влада несе юридичну відповідальність.
Водночас державна влада зобов'язана спершу застосувати всі форми і методи переконання для розв'язання тих чи інших завдань, цілей і функцій. У сучасну епоху державна влада зобов'язана діяти лише в рамках правового закону, із дотриманням прав і свобод людини та громадянина. Нині головною цінністю суспільства є свобода вільного розвитку людини, суспільства, влади, держави, тому застосовувати насильницькі методи в економіці та політиці недопустимо. Ненасильницький шлях розвитку всіх суб'єктів держави і суспільства має великі переваги перед застосуванням сили, насильства і примусу. Закон свободи волі, свободи вибору забороняє застосовувати силу і насильство до людей, юридичних осіб і влади. Втім, у боротьбі з організованою злочинністю, тероризмом та іншими аналогічними явищами державна влада не може обійтися без державного примусу.
У сучасних державах юридичне закріплено презумпцію невинності: ніхто не може бути визнаний винним у вчиненні злочину і притягнутий до відповідальності інакше, як за вироком суду і на підставі закону.
11) Принцип культурності. Державна влада може бути культурною та безкультурною, особливо її носії. Безкультурність та безграмотність правителів, державних і політичних діячів веде до безкультурності в реалізації державної політики, до деспотичних, тиранічних та інших антидемократичних режимів. Безграмотна та безкультурна влада ухвалює державні рішення, які науково не обгрунтовані та завдають великої шкоди державі й суспільству тощо. Така влада дуже дорого коштує народові та суспільству. Ця влада може морально і політичне деградувати, вести народ і суспільство в історично минулі та пройдені етапи розвитку (нижчого або негативного рівня).
Правляча еліта або представники влади зобов'язані мати високий рівень політичної, моральної, правової, економічної, а в деяких випадках і релігійної культури. У стародавні часи до управління державою і суспільством зазвичай допускалися лише мудрі, чесні й порядні, висококультурні громадяни (старійшини, патріархи, рада старійшин, вождів тощо). Рівень культурності влади визначає рівень культури народу і суспільства. Якщо пастирі держави - безкультурні та безграмотні, то вони перетворюються на чорнокнижників і фарисеїв (за Біблією). Представники влади зобов'язані бути прикладом, взірцем, еталоном чесності, порядності, моральності, культури. Занепад культури у владних структурах призводить до занепаду культури в суспільстві, що закономірно веде до деградації, кризових явищ в економіці, політиці, моралі, фінансах тощо. Тоді на відновлення культури суспільства і влади доведеться затрачати багато часу, великі матеріальні та фінансові ресурси.
12) Принцип міри (помірний, поміркований, стриманий) був запроваджений і широко розповсюджений філософами і мудрецями у Стародавній Греції як спосіб життя та мислення, який полягав у тому, що людина і влада повинні дотримуватися певної міри і поміркованості в роботі, у відпочинку, у харчуванні, у багатстві, розкоші та у всіх інших справах. Принцип міри був науково обґрунтований і перевірений на практиці, оскільки все, що було понад міру, спричиняло шкоду людині, державі і суспільству. З цього приводу виникло багато народних афоризмів: "Що занадто - то не здраво", тобто не добре, певною мірою - це моральний принцип, який пов'язаний із добром і злом. Поміркованість і помірність - міра в усьому - веде до нормального життя в державі та суспільстві. Наприклад, якщо закони держави дуже жорстокі, то вони деспотичні й не виконуються; якщо законів дуже багато в державі, то їх ніхто не може знати, а тим більше виконувати.
Цей принцип стосується всієї діяльності державної влади. Якщо влада кидається (діє) з однієї крайності в іншу, то вона ненормальна, якщо зовсім не діє або проявляє занадто велику активність у тій чи іншій сфері, то явно порушує закон міри і поміркованість. Скажімо, державна влада демонополізувала (приватизувала) всю економіку країни, отже, вона вчинила не в міру і не мудро, і це ненормально. Розумна і поміркована влада добре дбає не лише про нинішній день, а й про майбутнє з позицій міри. Наприклад, приватизувати можна, без великих збитків для держави, приблизно 50% підприємств та організацій, за винятком стратегічних об'єктів, які мають загальнодержавне значення. Аналогічно і з іншими явищами й питаннями:
якщо влада взяла багато кредитів за кордоном і не може вчасно їх повернути - це ненормально;
якщо влада збільшила державний апарат у два-три рази - це також недобре для суспільства і держави, і таких прикладів можна привести десятки, сотні.
Законом міри обумовлено потребу сформувати середній клас, який стабілізував би суспільство і не дав би можливості загострювати класову боротьбу між багатими людьми (мільйонерами) і найбіднішими верствами населення, яка веде до соціальної революції.
Відповідно до цього принципу влада повинна бути поміркована в усьому, зокрема і в служінні суспільству. Влада повинна мірою необхідності дбати про права і здоров'я своїх громадян, оскільки це - найбільше багатство держави, про матеріальні й культурні цінності, навчити своїх громадян жити помірковано і нормально, не завдавати шкоди іншим громадянам, державі й суспільству. Надмірне опікування громадян з боку держави і влади призводить до повної їх залежності від держави, до втрати самостійності й автономності особи тощо. Держава і суспільство повинні дбати про соціальний захист усіх громадян, особливо про дітей, пенсіонерів, інвалідів, учасників війни тощо. Народна мудрість каже: "Хто знає міру, у того не буде невдач"; "Знай всьому міру і відповідно - всьому свій час" (Лао Цзи).
13) Принцип позитивності означає, що державна влада повинна творити лише добро для суспільства і громадян і не творити зла. Влада зобов'язана дбати про загальне благо (добро) народу, а не лише про свої егоїстичні потреби та інтереси. Найбільш повно і точно цей принцип висловив Бог Ною та його сім'ї:
"Твори добро, і не твори зла, не твори добра, яке веде до зла" (Біблія). Будь-яка влада і кожна людина могли б узяти цей принцип як керівництво до дії. Звичайно, що при цьому ми повинні розібратися: де й коли буває "добро" і коли буває "зло".
14) Принцип твердості. Влада повинна бути твердою, послідовною, логічною та міцною в реалізації державної політики. Сильна влада буває тоді, коли вона має міцну опору (фундамент) у народі, а не якого-небудь класу чи монополії, оскільки в кінцевому підсумку народ вирішує всі питання про владу способом державних переворотів, революцій тощо. Для твердості влади необхідні також моральність, сила права і законодавства, правильність обраного шляху розвитку, правильно обрані форми і методи реалізації своєї програми тощо.
1. Ведєрніков Ю.А., Чурпітпа В.В., Колодій А.М. та ін. Історія вчень про державу і право: Навч. посіб. - К., 2001.
2. Кельман М.С. Теорія держави: Навчальний посібник. - Тернопіль, 1997.
3. Кельман М.С. Теорія права: Навчальний посібник. - Тернопіль, 1998.
4. Колодій А.М. Принципи права України. - К., 1998.
5. Котюк В.О. Теорія права. - К., 1996.
6. Василюк С. Теорія поділу влад і судова влада в Україні // Право України. - 2005. - № 5.
7. Скомороха В. Окремі питання поділу влади, визначення державної та судової влади, незалежності судової влади // Вісник Конституційного суду України. - 2000. - №1.
8. Скомороха В. Адміністративна реформа в Україні; потрібне законодавче забезпечення (правові аспекти поділу і розмежування влади) // Право України. - 1999. - № 7.
9. Титарчук В. Вдосконалення державного апарату // Право України. - 1999 - № 3.
Розгляд адміністративного права як обов‘язкового інструменту, здійснення державної виконавчої влади у формі державного управління. Поняття і класифікація форм державного управління. Поняття і види правових актів управління; вимоги, що ставляться до них. реферат [39,3 K], добавлен 07.03.2010
Рівень організуючого впливу виконавчої влади на суспільні процеси. Поглиблення досліджень управлінської проблематики. Структура державного управління. Президент України і його повноваження. Законодавчий орган державної влади України і його функції. контрольная работа [43,5 K], добавлен 20.03.2009
Закони, закономірності та принципи державного управління. Конституційні основи компетенції Верховної Ради. Елементи статусу Президента України. Центральні органи виконавчої влади. Повноваження місцевих державних адміністрацій. Особливості судової влади. курс лекций [2,7 M], добавлен 07.12.2010
Поняття та види центральних органів виконавчої влади. Міністерства, керівники яких входять до складу Кабінету Міністрів України. Повноваження центральних органів виконавчої влади у сфері Державного Управління. Адміністративно-правовий статус МВС України. контрольная работа [59,2 K], добавлен 06.06.2009
Модель взаємодії органів державної влади України у правоохоронній сфері. Суб’єкти державного управління у правоохоронній сфері. Правоохоронна сфера як об’єкт державного управління. Європейські принципи і стандарти в діяльності органів державної влади. дипломная работа [129,4 K], добавлен 30.04.2011
Сутність органів влади; їх формування та соціальне призначення. Загальна характеристика конституційної системи України. Особливості органів виконавчої, судової та законодавчої влади. Поняття, види, ознаки державної служби та державного службовця. курсовая работа [289,7 K], добавлен 24.03.2014
Забезпечення органами державної виконавчої влади регулювання та управління фінансами в межах, визначених чинним законодавством та Конституцією України. Діяльність держави у сфері моделювання ринкових відносин. Принцип балансу функцій гілок влади. контрольная работа [214,7 K], добавлен 02.04.2011
Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д. PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах. Рекомендуем скачать работу .

© 2000 — 2021



Органи державного управління реферат. Государство и право.
Какой План Сочинения Предпочтителен Для 1 Класса
Биодобавки Польза И Вред Реферат
Реферат: Методология научно-исследовательских программ И.Лакатоса. Скачать бесплатно и без регистрации
Доклад: Немедикаментозное лечение артериальной гипертензии
Реферат: Разработка месторождений
Реферат по теме Особенности экономического курса в 50-60-х годах ХХ века
Неравномерное движение: формула вейсбаха и ее применение
Диссертация Магистра Цена
Реферат: King Lear Essay Research Paper Lear The
Заключение Сочинения На Тему Осень
Дипломная работа по теме Корпоративная культура успешных организаций на примере ОАО 'Амурфармация'
Порно Анал Биг Эсс
Контрольная работа: Операции на рынке недвижимости 2
Механизм Курсовой Политики
Современные Средства Вооруженной Борьбы Реферат
Доклад по теме Валаамский монастырь
Написать Эссе На Работу
Курсовая работа по теме Учет расчетов по оплате труда в программе 1С: Предприятие
Реферат На Тему Строительство Жилого Дома
Курсовая работа: Методика решения иррациональных уравнений и неравенств в школьном курсе математики
Основы биотехнологии и ее научно-производственная база - Биология и естествознание реферат
Налоговый учёт прочих расходов (представительские расходы, командировочные расходы, расходы на рекламу) - Бухгалтерский учет и аудит курсовая работа
Наследование по завещанию - Государство и право курсовая работа