Організація виробничої дільниці з виробництва темброблоків - Производство и технологии курсовая работа

Главная

Производство и технологии
Організація виробничої дільниці з виробництва темброблоків

Визначення витрат часу і відрядної розцінки на одиницю продукції. Розрахунок потрібної кількості устаткування, визначення коефіцієнту його завантаження. Розрахунок чисельності промислово-виробничого персоналу. Розрахунок площі дільниці та вартості ОВФ.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

В умовах становлення ринкових відносин вивчення економіки підприємства набуває особливої актуальності, оскільки саме підприємство є основним суб'єктом господарської діяльності країни. Підприємства як самостійні ланки економіки виробляють продукцію, надають різноманітні послуги як з метою задоволення потреб населення, так і для власного виробництва. Сучасне підприємство - це складна система, що об'єднує і використовує різноманітні ресурси: людські, матеріальні, фінансові, інформаційні тощо. Ефективне управління підприємствами неможливе без вивчення їх сутності та взаємозв'язків. Від того, як підприємства використовують власні ресурси, наскільки якісною та конкурентоспроможною є вироблена ними продукція, як вони здійснюють інноваційні перетворення, значною мірою залежать добробут населення й економічна могутність держави загалом.
Термін "електроніка" виник середині ХХ століття, він відобразив інтенсивність розвитку радіоелектроніки, її засобів і методів, як і розробку й застосування нових електронних приладів, з урахуванням яких будується радіоапаратура. Нині до радіоелектроніки відноситься радіотехніка і електроніка. З ним з нею пов'язані автоматика і обчислювальна техніка. Сучасна радіоапаратура дозволяє передавати звуку і зображення, визначати відстань між двома точками, як на землі та і в космосі. З допомогою радіоапаратури, здійснюють запуски штучних супутників, ведеться наукове дослідження. Важко назвати область народного господарства, де не застосовують електроніку. Її застосовують у медицині, у виробництві, сільському господарстві й у побуті.
Настав час, коли рівень виробництва радіоелектронної апаратури стає одним із чинників, який визначає рівень технічного розвитку. Багато проблем радіотехніки сприяли винаходу нових й вдосконаленню існуючих електроприладів. Ці прилади застосовують у радіозв'язку, телебаченні, під час запису і відтворення звуку, в радіолокації, радіоуправлінні та інших областях радіоелектроніки. Застосування електронних приладів дає змогу проводити різноманітні дослідження та застосування, зокрема такі, які не мають нічого спільного з електронікою. Електронні прилади та інші пристрої стали потужними коштами наукових досліджень, автоматизації, функціях контролю виробничих процесів.
Я пропоную організувати дільницю по виготовленню темброблоків на мікросхемі КР174ХА53. Їх застосування досить поширене у звуковій техніці. Перевага цього темброблоку - мікросхема є цифровою, регулювання гучності, тембру низьких і високих частот здійснюється кнопками, а не резисторами, що в свою чергу зменшує вартість.
Об'єктом дослідження є організація дільниці з виробництва темброблоків.
2) розрахунок кількості робочих місць, виробничої площі та чисельності промислово-виробничого персоналу;
5) визначення доцільності виробництва.
1 . Характеристика типу виробництва
Особливості діяльності підприємства, специфіка конкретних технічних та організаційних рішень істотно залежать від типу виробництва.
Тип виробництва - це класифікаційна категорія виробництва, яка враховує такі його властивості, як широта номенклатури, регулярність, стабільність і обсяг випуску продукції. Є три типи виробництва: одиничне, серійне й масове.
Одиничне виробництво характеризується широкою номенклатурою продукції, малим обсягом випуску однакових виробів, повторне виготовлення яких здебільшого не передбачається.
Серійне виробництво має обмежену номенклатуру продукції, виготовлення окремих виробів періодично повторюється певними партіями (серіями) і сумарний їхній випуск може бути досить значним.
Масове виробництво характеризується вузькою номенклатурою продукції, великим обсягом безперервного й тривалого виготовлення однакових виробів.
Робочі місця одиничного виробництва характеризуються виконанням різноманітних операцій над різними деталями в межах технологічних можливостей устаткування. Через часту зміну предметів праці багато часу витрачається на переналагоджування устаткування.
Виконання різноманітних операцій за умов недостатньо опрацьованих унаслідок частої зміни об'єктів виробництва технологічних процесів потребує висококваліфікованих робітників.
На робочих місцях серійного виробництва виконуються операції над обмеженою номенклатурою деталей, які обробляються періодично партіями. Застосовується універсальне та спеціальне устаткування, що розміщується як технологічними групами, так і за предметним принципом. Кваліфікація робітників у цілому може бути середньою, за винятком тих висококваліфікованих спеціалістів, які працюватимуть на машинах з ЧПК та на гнучких автоматизованих лініях.
Залежно від широти номенклатури, величини партій, періодичності їхньої обробки серійне виробництво поділяється на дрібносерійне, середньосерійне і великосерійне. Робочі місця дрібносерійного виробництва за своїми характеристиками близькі до робочих місць одиничного виробництва з дещо меншою кількістю операцій, які на них виконуються, оскільки предмети обробляються малими партіями. Для робочих місць середньосерійного виробництва характерне ще більше обмеження кількості виконуваних операцій, оскільки партії виробів стабільно повторюються. Устаткування має більш високий рівень спеціалізації. На робочих місцях велико серійного виробництва предмети обробляються великими партіями, устаткування спеціалізоване.
Робочі місця масового виробництва характеризуються постійним виконанням однієї операції над одним предметом праці. Устаткування є вузько спеціалізованим, застосовується спеціальне оснащення. Принцип розміщення устаткування -- предметний. Виконання елементарних операцій на потокових лініях не потребує високої кваліфікації робітників, але на автоматизованих системах їхня кваліфікація має бути на рівні техніка чи навіть інженера.
Підприємства одиничного виробництва виготовляють продукцію в одиничних екземплярах, що не повторюються взагалі або повторюються нерегулярно. На дільницях і в цехах переважають одиничні процеси, але є робочі місця та цілі підрозділи із серійним виробництвом уніфікованих деталей і вузлів для різних виробів (шестерні, валики, кріпильні деталі, ручки, контрольні прилади тощо). До підприємств одиничного виробництва належать заводи важкого, енергетичного машинобудування, суднобудування та ін.
Підприємства серійного виробництва випускають серії виробів обмеженої номенклатури, які періодично повторюються. Серія - це певна кількість виробів одного типорозміру, що виготовляється за незмінною технічною документацією. На серійних підприємствах робочі місця переважно серійного типу виробництва. Водночас можуть використовуватися і процеси масового виробництва уніфікованих деталей на потокових лініях. Типовими прикладами підприємств серійного виробництва є верстатобудівні, літакобудівні заводи, підприємства з виробництва сільськогосподарської техніки, електровозів тощо,
Підприємства масового виробництва безперервно випускають один або кілька виробів протягом тривалого часу за умов високої внутрішньозаводської спеціалізації. На робочих місцях переважають масові процеси, проте в окремих випадках за низької трудомісткості операцій використовуються серійні типи виробництва, наприклад на заготівельних процесах. До таких підприємств належать автомобільні, тракторні заводи, підприємства з виготовлення годинників, телерадіоапаратури та ін.
Тип виробництва істотно впливає на його організаційно-технічну побудову й ефективність. Від типу виробництва залежить виробнича структура підприємства і його підрозділів, вибір технологічних процесів, устаткування й оснащення, методів організації виробництва та управління. Найбільш ефективним є масове виробництво, де легко застосовувати високопродуктивне спеціальне устаткування й максимально реалізувати принципи раціональної організації виробничого процесу. Технічно та організаційно складним і найменш ефективним є одиничне виробництво. Тому важливою передумовою підвищення ефективності виробництва є збільшення його серійності, перехід (за можливості) від одиничного до серійного, а від серійного до масового виробництва. Досягається це різними способами, зокрема розширенням ринку збуту і збільшенням серій виробів, уніфікацією деталей і агрегатів особливо складних машин і приладів, запровадженням групових методів обробки тощо.
2 . Визначення витрат часу і відрядної розцінки на одиницю продукції
Для виготовлення одиниці продукції нам необхідно встановити операції технологічного процесу, трудомісткість кожної операції, встановити розряд складності робіт і відповідно до розряду тарифну ставку, розрахувати відрядну розцінку.
Тарифна ставка - виражений у грошовій формі розмір оплати праці за одиницю робочого часу.
Трудомісткість - час на виготовлення одиниці продукції.
Розраховуємо відрядну розцінку за формулою:
де, Т ст - годинна тарифна ставка відповідного розряду, грн.;
t шт - трудомісткість виконання операції, хв.
Розрахуємо відрядну розцінку для операції комплектування:
Розрахунок трудомісткості робіт та відрядної розцінки на виготовлення темброблоків
Найменування операцій технологічного процесу
3 . Розрахунок потрібної кількості устаткування. Визначення коефіцієнту його завантаження
Для того щоб розрахувати потрібну кількість устаткування необхідно визначити річну програму випуску з урахуванням попиту на продукцію. Річна програма випуску темброблоків складає 36500 штук за рік.
Оскільки при виробництві можливі технологічні відходи то для того щоб забезпечити виготовлення запланованого обсягу продукції необхідно розрахувати програму запуску враховуючи коефіцієнт виходу придатних:
де, N вип - річна програма випуску продукції, шт.;
в - коефіцієнт виходу придатних (приймаємо 0,96)
Необхідну кількість устаткування для річної програми випуску продукції визначаємо за формулою:
де, М р - розрахункова кількість устаткування, шт.;
N зап - річна програма запуску, шт.;
t шт - трудомісткість виготовлення одиниці продукції, год.;
F еф уст - річний ефективний фонд часу роботи одиниці устаткування, год.;
К зу - коефіцієнт завантаження устаткування (приймаємо 0,8)
Розраховуємо необхідну кількість устаткування для комплектування:
Розрахункова кількість устаткування дробове число, тому визначається прийнятна кількість одиниць устаткування шляхом округлення до більшого цілого числа:
Ступінь використання устаткування характеризує коефіцієнт завантаження устаткування, який визначається за формулою:
де, М р - розрахункова кількість устаткування, шт.;
М пр - прийнята кількість устаткування, шт.
Визначимо коефіцієнт завантаження устаткування для комплектування:
Розрахунок потрібної кількості устаткування та коефіцієнту його завантаження
Найменування операцій технологічного процесу
Формування і обрізання виводів, монтаж
4 . Розрахунок чисельності промислово-виробничого персоналу (ПВП)
Промислово-виробничий персонал - всі зайняті у виробництві або його безпосередньому обслуговуванні ( працівники основних, допоміжних, обслугов у ючих виробництв, лабораторій, охорони ).
У відповідності з характером виконуваних функцій персонал підприємства поділяється на чотири категорії:
1) керівники -- це працівники, що займають посади керівників підприємств та їх структурних підрозділів. До них відносяться директори (генеральні директори), начальники, завідуючі, керуючі, виконроби, майстри на підприємствах, у структурних одиницях та підрозділах;
2) спеціалісти - працівники, що займаються інженерно-технічними, економічними та іншими роботами, зокрема -- інженери, економісти, бухгалтери, нормувальники, адміністратори, юрисконсульти, соціологи тощо;
3) службовців - працівники, що здійснюють підготовку та оформлення документації, облік та контроль, господарське обслуговування (тобто виконують суто технічну роботу), зокрема -- діловоди, обліковці, агенти, креслярі;
4) робітники - працівники які безпосередньо зайняті у процесі створення матеріальних цінностей, а також ремонтом, переміщенням вантажів, перевозкою пасажирів, наданням матеріальних послуг та ін. Окрім того, до робітників відносяться двірники, прибиральниці, охоронці, кур'єри, гардеробники.
4.1 Розрахунок чисельності основних робітників
До категорії основних робітників відносять робітників, які безпосередньо беруть участь у процесі створення продукції.
Чисельність робітників зайнятих на роботах, що нормуються розраховуємо за формулою:
де, Ч осн.р. - чисельність основних робітників, чол.;
N зап - річна програма запуску, шт.;
t шт - трудомісткість виготовлення одиниці продукції, год.;
F еф роб - річний ефективний фонд часу працюючого, год.;
К вн - коефіцієнт виконання норм (приймаємо 1,1)
4.2 Визначення чисельності допоміжних робітників
Допоміжні робітники - робітники, які виконують функції обслуговування основного виробництва та створюють умови праці ( прибиральниця, елек т рик ).
Норматив чисельності допоміжних робітників складає 15 - 25% чисельності основних виробничих робітників (приймаємо 25%).
де, Ч осн - чисельність основних робітників, чол.;
Н ч.доп - норма чисельності допоміжних робітників, %.
Чисельність та склад допоміжних робітників
4.3 Визначення чисельності керівників
Керівники - це працівники, що займають посади керівників підприємств та їхніх структурних підрозділів.
Основним призначенням керівників є організація виробництва, спрямована на досягнення максимальних результатів з найменшими затратами суспільної праці. Вони здійснюють управлінську діяльність, виконуючи організаційно-розподільчі, адміністративно-господарські, організаційно-інженерні та організаційно-економічні функції. Праця керівників специфічна за своїм змістом, характером і методами виконання роботи. Вона безпосередньо не пов'язана зі створенням матеріальних цінностей, але як частина сукупної праці повинна бути продуктивною і прямо впливати на виробничу діяльність підприємства.
Роль управлінських працівників полягає у створенні передумов та умов, необхідних для випуску продукції, регулюванні процесу її створення, оформленні відповідних аналітичних і звітних документів.
Таким чином, керівники мають справу не з матеріально-речовими елементами виробництва, а з документацією, що містить відповідну інформацію. Крім цього, праця керівників, пов'язана з керівництвом людьми, не піддається кількісному обліку. Наприклад, безглуздо оцінювати якість роботи керівника за кількістю прийнятих рішень, оскільки окремо взяте рішення не є готовим продуктом, воно повинно бути адекватно сприйняте і реалізоване трудовим колективом, за роботу якого відповідає керівник.
Чисельність керівників розраховуємо за формулою:
де, Ч осн - чисельність основних робітників, чол.;
Ч одоп - чисельність допоміжних робітників, чол..
Н ч.кер - норма чисельності керівників, %.
Норма чисельності керівників становить 8 - 10% від загальної чисельності основних і допоміжних робітників (приймаємо норму чисельності 8%).
Майстри займають проміжне становище між керівником і робітничим складом. Їх праця -- розумова праця, в основі якої творчий процес пошуку і прийняття оптимальних технічних, організаційних та економічних рішень. Це вимагає великого обсягу спеціальних знань, практичних навичок. Праця майстрів характеризується вищим ступенем відповідальності порівняно з працею робітників, адже правильне і своєчасне прийняття рішень визначає не тільки результати їхньої праці, а й значною мірою результати праці всього колективу.
4.4 Визначення загальної чисельності працюючих
5. Розрахунок площі дільниці та вартості ОВФ
Основні виробничі фонди - частина продуктивного капіталу, яка повністю бере участь у процесі виробництва, але переносить свою вартість на новостворений продукт частинами в міру їх зношування, тобто - це капітал, вкладений в сукупність матеріально-речовинних цінностей, що відносяться до засобів праці. Основні засоби і довгострокові інвестиції роблять багатоплановий і різносторонній вплив на фінансовий стан і результати діяльності фірми.
За наказом міністерства фінансів України від 18.11.2005. Основні засоби це матеріальні активи, які підприємство утримує, щоб використовувати як засоби праці чи при поставці товару, надання послуг, надання в оренду чи виконувати адміністративні і соціально культурні функції, очікуваний строк використання яких більше ніж один рік, тобто основні виробничі фонди - це будівлі та споруди виробничого призначення, передавальне обладнання, силові та робочі машини та устаткування.
При визначенні площі дільниці враховуємо виробничу площу (зайняту робочими місцями і проходами) та допоміжну.
Площу виробничих приміщень розраховуємо за формулою:
де, S вир - загальна площа виробничих приміщень, м 2 ;
М і - кількість робочих місць (машинних, ручних та ін.), од.;
H s і - норма площі на одне робоче місце, м (укрупнено: на ручне - 5-7 м ,
автоматизоване - до 20 м ) (для ручного приймаємо 6, автоматизоване - 15);
0,2 * S осн - допоміжна площа (20 % від основної), м .
Розраховуємо площу для ручних робочих мість:
Розраховуємо площ для автоматизованого робочого місця:
Площа службово-побутових приміщень:
де, Мс - кількість робочих місць керівників, спеціалістів, технічних виконавців (службовців), од.;
Нs сл.пр - норма площі службових приміщень на одне робоче місце (4-5 м ) (приймаємо 4);
Ч ПВП - чисельність промислово-виробничого персоналу, чол.;
Нs поб.пр - середня норма площі побутових приміщень на одного працюючого (1-1,5 м 2 ) (приймаємо 1,5);
1,2 - коефіцієнт, що враховує допоміжну площу (коридори, проходи).
Основні виробничі фонди - частина продуктивного капіталу, яка повністю бере участь у процесі виробництва, але переносить свою вартість на новостворений продукт частинами в міру їх зношування.
Вартість приміщень визначаємо за формулою:
де, Ц б - ціна 1 м 2 площі приміщень
Розрахунок вартості устаткування (робочих місць)
Найменування устаткування (робочого місця)
Розраховуємо вартість інших основних фондів за формулою:
де, В у -- вартість устаткування, грн.;
%В ін - відсоток інших основних фондів (5-10%) (приймаємо10%)
Визначаємо загальну вартість основних виробничих фондів:
6 . Організація праці на дільниці
Організація праці - це, система виробничих взаємозв'язків працівників із засобами виробництва та один з одним, що утворює певний порядок трудового процесу, який включає: поділ праці та її кооперування, організацію робочих місць та їх обслуговування, мотивацію, планування і облік.
В умовах ринкової економіки можна виділити економічні та соціально-психологічні завдання щодо поліпшення організації праці.
Економічні завдання передбачають досягнення максимальної економії живої та уречевленої праці, підвищення продуктивності, зниження витрат у процесі виробництва продукції і надання послуг належної якості.
Соціально-психологічні завдання передбачають створення таких умов праці, які б забезпечували високий рівень працездатності зайнятих у виробництві.
Організація праці на підприємстві охоплює такі основні напрями:
1) поділ і кооперація праці, що передбачають науково обґрунтований розподіл працівників за певними трудовими функціями, робочими місцями, а також об'єднання працівників у виробничі колективи;
2) організація і обслуговування робочих місць, що сприяють раціональному використанню робочого часу;
3) організація підбору персоналу та його розвиток, тобто -- планування персоналу, профорієнтація і профвідбір, наймання персоналу, підвищення його кваліфікації, планування кар'єри тощо;
4) нормування праці, що передбачає визначення норм затрат праці на виробництво продукції і надання послуг як основу для організації праці і визначення ефективності виробництва;
5) поліпшення умов праці, що передбачає зведення до мінімуму шкідливості виробництва, важких фізичних, психологічних навантажень, а також формування системи охорони і безпеки праці;
6) оптимізація режимів праці і відпочинку, встановлення найбільш раціонального чергування часу роботи та відпочинку протягом робочої зміни, тижня, місяця. Відпочинок, його зміст і тривалість мають максимально сприяти досягненню високої працездатності протягом робочого часу;
7) раціоналізація трудових процесів, прийомів і методів праці на основі узагальнення прогресивного досвіду.
9) зміцнення дисципліни праці, підвищення творчої активності працівників;
У процесі спільної праці, як правило, виокремлюються різні види діяльності, робіт або операцій, які доповнюють одна одну, тобто одним або групою працівників виконується певна частина загального обсягу роботи.
В економіці країни можна виділити такі форми поділу праці: між галузями економіки, всередині цих галузей, а також всередині підприємств.
Поділ праці на підприємстві передбачає спеціалізацію окремих працівників на виконанні певної частини спільної роботи. Існують такі основні види поділу праці: технологічний, поопераційний, функціональний, професійний, кваліфікаційний.
Технологічний поділ праці передбачає поділ виробничого процесу за видами, фазами і циклами.
Поопераційний поділ праці означає закріплення за працівниками окремих операцій для скорочення виробничого циклу.
Функціональний поділ праці відбувається між різними категоріями працівників, які входять до складу персоналу (робітники, керівники, спеціалісти і
Професійний поділ праці відбувається між групами робітників за ознакою технологічної однорідності виконуваних ними робіт і залежить від знарядь і предметів праці, технологій виробництва.
Кваліфікаційний поділ праці зумовлюється різним ступенем складності виконуваних робіт і полягає у відокремленні складних робіт від простих. Водночас враховується технологічна складність виготовлення продукції, складність функцій з підготовки і здійснення трудових процесів, а також контролю за якістю продукції.
Поділ праці на виробництві нерозривно пов'язаний з її кооперацією, тобто встановленням певних співвідношень і взаємодії між видами праці. Без цього виробництво неможливе.
Кооперація -- це організована виробнича взаємодія між окремими працівниками, колективами бригад, дільниць, цехів, служб у процесі праці для досягнення певного виробничого ефекту.
Ефективність кооперації полягає в забезпеченні найраціональнішого використання робочої сили і засобів праці, безперервності виробничих процесів, ритмічного виконання робіт, підвищення продуктивності праці, а також у встановленні раціональних соціально-трудових взаємовідносин між учасниками виробництва та узгодженні їхніх інтересів і цілей виробництва.
Розрізняють такі взаємопов'язані форми кооперації:
1) всередині суспільства, коли обмін діяльністю і продуктом праці здійснюється між галузями економіки;
2) всередині галузі, що передбачає обмін продуктами праці або спільну участь низки підприємств у виробництві певної продукції;
3) всередині підприємства. Здійснюється між цехами, дільницями, окремими виконавцями залежно від конкретних виробничих умов (тип виробництва, особливості техніки і технології та ін.).
На підприємстві кооперування праці може здійснюватися за умов індивідуального виконання роботи на окремих робочих місцях, багатоверстатної роботи або суміщення трудових функцій і спеціальностей під час колективної роботи.
Важливим елементом організації праці на підприємстві є вдосконалення планування, організації і обслуговування робочих місць з метою створення на кожному з них необхідних умов для високопродуктивної праці.
Робоче місце -- це зона трудової діяльності робітника, або групи робітників, оснащена всім необхідним для успішного здійснення роботи. Водночас це первинна ланка виробничої структури підприємства, яка може функціонувати відносно самостійно.
Організація робочого місця -- це система заходів щодо його планування, оснащення засобами і предметами праці, розміщення в певному порядку, обслуговування й атестації.
Планування робочого місця передбачає раціональне розміщення у просторі матеріальних елементів виробництва, зокрема устаткування, технологічного та організаційного оснащення, а також робітника. Робоче місце має робочу, основну і допоміжну зони. В основній зоні, яка обмежена досяжністю рук людини в горизонтальній і вертикальній площинах, розміщуються засоби праці, що постійно використовуються в роботі. У допоміжній зоні розміщуються предмети, котрі застосовуються рідко.
Велике значення має раціональне технологічне й організаційне оснащення робочих місць, що передбачає забезпечення їх основним технологічним устаткуванням, технологічним і організаційним оснащенням (інструментом, пристроями, допоміжними матеріалами, запасними частинами та устаткуванням для їх зберігання і розміщення, а також засобами сигналізації, освітлювальною апаратурою, робочими меблями, тарою тощо).
Робочі місця класифікують за такими параметрами, як професія та кількість виконавців, ступінь спеціалізації, рівень механізації, кількість устаткування, характер розміщення в просторі.
Залежно від кількості виконавців розрізняють індивідуальні та колективні робочі місця. Індивідуальне робоче місце призначене для роботи одного працівника протягом зміни. Колективне робоче місце призначене для здійснення процесу праці одночасно кількома робітниками (бригадою).
За ступенем спеціалізації розрізняють універсальні та спеціалізовані робочі місця, а за ступенем механізації -- робочі місця з ручними, машинно-ручними, машинними, автоматизованими й апаратурними трудовими процесами.
Велике значення в організації праці має обслуговування робочих місць, тобто забезпечення їх протягом робочої зміни сировиною, матеріалами, заготівками, транспортними засобами, послугами ремонтного характеру тощо.
Обслуговування робочих місць здійснюється за такими функціями:
1) енергетична -- забезпечення робочих місць електроенергією, стисненим повітрям, парою, водою, а також опалення виробничих приміщень;
2) транспортно-складська -- доставка предметів праці до робочого місця, вивезення готової продукції і відходів виробництва, зберігання, облік і видача матеріалів, сировини та інших цінностей;
3) підготовчо-технологічна -- розподіл робіт за робочими місцями; комплектування технічної документації; підготовка інструменту та допоміжних матеріалів; інструктаж виконавців щодо передових методів праці;
4) інструментальна -- зберігання, застосування, комплектування і видача на робочі місця всіх видів інструменту, пристроїв, технологічного оснащення;
5) налагоджувальна -- налагодження і регулювання технологічного устаткування;
6) міжремонтна -- профілактичне обслуговування;
7) контрольна -- контроль якості сировини, напівфабрикатів і готових виробів;
8) облікова -- облік бракованої продукції та аналіз причин браку, профілактичні заходи для підвищення якості продукції та ін.
Всі ці функції мають виконуватися безперебійно і в певних організаційних формах, таких як:
1) чергове обслуговування - це обслуговування по виклику, його організовують, як правило, в умовах одиничного і дрібносерійного виробництва. При цьому обслуговуючий персонал викликають на робоче місце у міру необхідності. Така організація обслуговування не завжди гарантує його своєчасність, допускає можливість зупинок виробничого процесу, непродуктивних втрат робочого часу, але відрізняється відносною простотою.
2) планово-попереджувальна обслуговування найбільш часто застосовується в серійному виробництві і проводиться по планах-графікам (розкладу). Ця форма організації обслуговування вимагає більшої підготовчої роботи, ніж чергове обслуговування, характеризується чітким ритмом роботи служб обслуговування і мінімальною вірогідністю простоїв робочого місця через невчасність обслуговування.
3) стандартне обслуговування використовують в потоково-масових виробництвах. Це найдосконаліша форма організації обслуговування робочих місць. Воно проводиться в строго регламентованому порядку по стандартних розкладах і стандарт-планах. Цю форму організації обслуговування називають стандартною ще і тому що, будучи обґрунтованою і розробленою, система обслуговування включається в стандарт підприємства, який є обов'язковий для всього персоналу документом.
Стандартне обслуговування характеризується високою економічністю, відсутністю простоїв з вини обслуговуючих робочих, але вимагає чіткої організації основного виробництва.
В сучасних умовах господарювання все більшого значення набуває проблема поліпшення умов праці не за рахунок компенсаційних виплат, а шляхом впровадження нової техніки, технологій, оздоровлення виробничого середовища, врахування вимог естетики праці.
Умови праці - це сукупність взаємозв'язаних виробничих, сані-тарно-гігієнічних, психофізіологічних, естетичних і соціальних факторів конкретної праці, обумовлених рівнем розвитку продуктивних сил суспільства, які визначають стан виробничого середовища та впливають на здоров'я і працездатність людини.
Працездатність визначається здатністю людини виконувати певну роботу протягом заданого часу і залежить від чинників як суб'єктивного, так і об'єктивного характеру (статі, віку, стану здоров'я, рівня кваліфікації, умов, за яких відбувається праця тощо).
Відповідно до рекомендацій МОП визначають такі основні фактори виро б ничого середовища, що впливають на працездатність людини в процесі виробництва:
1) фізичне зусилля (переміщення вантажів певної ваги в робочій зоні, зусилля, пов'язані з утримуванням вантажів, натисненням на предмет праці або важіль управління механізмом протягом певного часу). Розрізняють такі види фізичного зусилля: незначне, середнє, сильне і дуже сильне;
2) нервове напруження (складність розрахунків, особливі вимоги до якості продукції, складність управління механізмом, апаратом, приладдям, небезпека для життя і здоров'я людей під час виконання робіт, особлива точність виконання). Є такі види напруження: незначне, середнє, підвищене;
3) робоче положення (положення тіла людини і його органів відносно засобів виробництва). Розрізняють робоче положення обмежене, незручне, незручно-стиснене і дуже незручне;
4) монотонність роботи (багаторазове повторення одноманітних, короткочасних операцій, дій, циклів). Монотонність може бути не
Організація виробничої дільниці з виробництва темброблоків курсовая работа. Производство и технологии.
Реферат по теме Применение высоких технологий в сельском хозяйстве
Реферат: What Is Love Why Are You Asking
Свобода Подростков Эссе
Развитие Логического Мышления Реферат
Исследование Алгоритмов Scheduling For Massive Mimo Диссертация
Контрольная работа: Выбор инвестиционного проекта
Курсовая работа по теме Виды маркетинга и их особенности
Экзамены Сочинение На Английском
Реферат На Тему Музыкальное Искусство Древней Руси
Защита Диссертации За Границей Археология
Реферат по теме Демографическая политика, как элемент социальной политики государства
Реферат по теме Демографический "мост" — от генетики человека к его геногеографии
Реферат: Особенности каталитического влияния меди на фазовый переход от BNк к BNг
Отчет по практике: Отчет о прохождении производственной преддипломной практики в ООО Автос
Курсовая работа: Die literatur im umbruch das spate mittelalter
Дипломная работа по теме Анализ банковского маркетинга на примере Московского филиала АКБ "Татфондбанк"
Доклад по теме Глобальные мировые проблемы. Проблема бедности и отсталости
Курсовая работа по теме Ответственность за нарушение валютного законодательства
Сочинение О Лермонтове 5 Класс Литература
Курсовая Работа На Тему Развитие Западно-Европейской Литературы В Эпоху Просвещения
Кільцева піч - Производство и технологии курсовая работа
Положение женщины в древней Месопотамии по Законам Хаммурапи и Среднеассирийским законам - История и исторические личности реферат
Музейные здания. История и эволюция строительства - Культура и искусство реферат