Організація та проведення класної самостійної роботи з англійської мови в молодших класах - Педагогика курсовая работа

Главная

Педагогика
Організація та проведення класної самостійної роботи з англійської мови в молодших класах

Місце і роль класної самостійної роботи у навчанні лексики. Прийоми формування лексичної компетенції учнів у процесі класної самостійної роботи. Система вправ для навчання лексики під час класної самостійної роботи та їх реалізація у навчальному процесі.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Чернігівський державний педагогічний університет імені Т.Г.Шевченка
Кафедра іноземних мов та методики їх викладання у початковій школі
на тему: “ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ПРОВЕДЕННЯ КЛАСНОЇ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ З АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ В МОЛОДШИХ КЛАСАХ ”
Студентки Демчук Євгенії Володимирівни
Науковий керівник: кандидат педагогічних наук, доцент Кміть О. В.
Самостійна робота є не що інше, як реалізація дидактичного принципу свідомості у навчанні школярів. Тільки спеціально організоване цілеспрямоване навчання молодших школярів, як і учнів взагалі, мовленнєво-мисленнєвої та комунікативної діяльності, яке спирається на самостійну навчальну роботу учнів, може оптимізувати процес їх комунікативного становлення. Самостійна робота - один із головних засобів актуалізації потенційних можливостей кожного учня. Вона приводить до мобілізації резервів психічного розвитку учня.
В наш час проблемі формування навичок самостійної роботи присвячено ряд досліджень як загального характеру (І.Е.Унт, П.І.Підкасистий, О.Ф.Соловйова, Б.П.Єсипов, Б.П.Срода та ін.), так і конкретного, в яких розглядаються питання організації самостійної роботи учнів, які вивчають іноземну мову в школі (Л.А.Грачова, Н.Б.Фадєєва та інші) та вузі (Т.П.Качан, Г.В.Рогова). Причому на необхідність ранньої направленості учбового процесу на вироблення прийомів та навичок самостійної роботи в останній час вказує все більша кількість психологів, педагогів, методистів (В.В.Васильківська, Т.І.Борова, Ю.І.Мізіна та ін.). Актуальність теми дослідження полягає в тому, що класна самостійна робота з англійської мови є ефективним засобом перевірки знань учнів молодших класів, з одного боку, а з іншого - ця проблема потребує більш детального розгляду.
Об'єкт дослідження - процес виконання самостійної роботи на уроках англійської мови учнями початкової школи.
Предмет дослідження - зміст і комплекс вправ для навчання лексичної компетенції учнів молодших класів загальноосвітніх навчальних закладів.
Мета дослідження полягає в розробці методики навчання лексики в молодших класах загальноосвітніх навчальних закладів.
- уточнити дидактичні передумови організації самостійної роботи у класі;
- визначити місце та роль класної самостійної роботи у навчанні лексики;
- описати прийоми формування лексичної компетенції учнів у процесі класної самостійної роботи;
- розробити систему вправ для класної самостійної роботи навчання лексики;
- експериментально перевірити методику формування лексичної компетенції учнів 2 класу під час проведення класної самостійної роботи.
Методи дослідження: узагальнення досвіду навчання лексичної компетенції на уроках англійської мови в середніх навчальних закладах; спостереження за використанням самостійної роботи на уроках англійської мови у початкових класах; розвідувальний експеримент; опрацювання наукових джерел з методики навчання іноземної мови та суміжних з нею наук.
Наукова новизна дослідження полягає в обґрунтуванні критеріїв розробки комплексу вправ для навчання лексичної компетенції учнів на уроках англійської мови. Практична цінність роботи полягає у розробці вправ для проведення самостійної роботи на уроках англійської мови з навчання лексики з учнями початкової школи. Під час проведення класної самостійної роботи з англійської мови було виявлено відмінності у знанні учнів англійської мови.
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ПРОВЕДЕННЯ КЛАСНОЇ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ З АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ
Поняття самостійної роботи учня у сучасній дидактиці обов'язково співвідноситься з організуючою роллю вчителя. Під самостійною роботою розуміють різні види індивідуальної та колективної діяльності учнів, яку вони здійснюють на класних та позакласних заняттях або вдома за завданнями без безпосередньої участі вчителя. Загальнопедагогічне визначення позакласної та позашкільної роботи, відповідно до якого вона являє собою різні види діяльності учнів виховного та навчального характеру, які організує і проводить школа у позаурочний час, покладено в основу розгляду самостійної діяльності учнів. Розвиваючи цю тему в загальному контексті організації факультативного курсу іноземної мови в школі, С.Ф.Шатілов говорить про декілька форм самостійної роботи, таких, як позаурочна, позакласна, позашкільна, ніби об'єднуючи їх загальним поняттям “позаучбова робота” [23].
Він сформулював три основних відмінності позаурочної роботи: добровільність участі школярів у ній, позаурочність проведення, більша самостійність та вимоги до неї. До них відносяться: зв'язок урочної та позаурочної роботи, обов'язковість у виконанні добровільно взятої на себе позакласної роботи, цілеспрямованість та регулярність позакласних занять, масовий обхват учнів.
І.А.Зимня вважає, що самостійна робота школяра є наслідком правильно організованої його учбової діяльності на уроці, що мотивує самостійне її розширення, поглиблення та продовження у вільний час [8].
Відповідно, учбова робота школяра, організована та керована вчителем, повинна виступати в якості визначеної присвоєної ним програми його самостійної діяльності по оволодінню іноземною мовою. Це означає для вчителя чітке усвідомлення не лише свого плану учбових дій, але й усвідомлене його формування у школярів як деякої схеми оволодіння мови у ході вирішення ними нових навчальних задач. В даному трактуванні самостійна робота школяра являє собою більш широке поняття, ніж домашня робота, яка є виконанням завдань, які вчитель дає у класі додому для підготовки до наступного уроку.
Самостійна робота може включати позаурочну, яку вчитель в тій чи іншій формі задає роботу школяру. Але в цілому це паралельно існуюча зайнятість школяра за вибраною ним з готових або ним самим виробленою програмою засвоєння навчального матеріалу.
Самостійна робота повинна розглядатися як специфічна форма учбової діяльності школяра, яка характеризується всіма перерахованими вище її особливостями. Це вища форма його учбової діяльності. Вона, фактично, є формою самоосвіти, пов'язана з учбовою діяльністю школяра у класі.
Для самого школяра самостійна робота повинна бути усвідомлена як вільна за вибором, внутрішньо мотивована діяльність. Вона включає виконання школярем цілого ряду дій, які входять у неї: усвідомлення цілі своєї діяльності, прийняття учбової задачі, надання їй особистісного змісту, підкорення виконанню цієї задачі інших інтересів та форм зайнятості школяра, самоорганізацію в розподілі учбових дій в часі, самоконтроль в процесі виконання та деякі інші дії.
У визначенні І.А.Зимньої самостійна робота - це організована самим школярем в силу його внутрішніх пізнавальних мотивів та здійснювана ним в найбільш зручний, раціональний з його точки зору час, яка контролюється ним самим у процесі та за результатом діяльності. Приймаючи до уваги психологічні детермінанти самостійної роботи та вказані її показники як учбової діяльності, І.А. Зимня дає більш повну характеристику цього явища з позиції самого суб'єкта діяльності. З цієї точки зору, самостійна робота може бути визначена як цілеспрямована, внутрішньо вмотивована, структурована самим суб'єктом в сукупності виконуваних дій та коригована ним за процесом та результатом діяльність. Її виконання потребує достатньо високого рівня самоусвідомлення, рефлективності, самодисципліни, особистої відповідальності, надає учню задоволення у самовдосконаленні та самопізнанні [7].
На думку І.А.Зимньої, програма повинна включати:
1. Діагностування школярем власної пізнавальної потреби розширення, поглиблення, додавання якої-небудь сукупності іноземних знань до того, що він отримує в школі.
2. Визначення своїх власних інтелектуальних, особистісних та фізичних можливостей, зокрема, об'єктивна оцінка вільного від відвідування школи часу.
3. Визначення мети самостійної роботи - близької та віддаленої.
4. Самостійний вибір школярем об'єкта вивчення та його визначення для себе.
5. Розробку конкретного плану, довгострокової та близької програми самостійної роботи.
6. Визначення форм та часу самоконтролю [7].
Представляючи собою вищу форму учбової діяльності, самостійна робота обумовлюється індивідуально-психологічними та особистісними особливостями школяра як її суб'єкта. До таких психологічних детермінант перш за все відноситься саморегуляція. А.К.Осницьким були визначені ті моменти предметної саморегуляції, які співвідносяться з організацією самостійної роботи. Так, автором відмічається, що в цих цілях в учнів повинна бути перш за все сформована цілісна система уявлень про свої здібності та вміння їх реалізувати. Школяр повинен вміти моделювати власну діяльність, тобто вміти виділити умови, важливі для реалізації цілі, знайти у своєму досвіді уявлення про предмет необхідності, а в навколишній ситуації знайти об'єкт, який відповідає цьому предмету. Саморегуляція школяра передбачає вміння програмування самостійної діяльності (вибір способу перетворення заданих умов, відбір засобів здійснення цього перетворення, визначення послідовності окремих дій). Важливим проявом предметної саморегуляції школяра являється вміння оцінки і корекції своїх дій [16].
Самостійна робота може здійснюватися у різних організаційних формах: індивідуально, в парах, в невеликих групах та цілим класом. Кожна з названих форм покликана створювати та розвивати в сукупності організаційні, інформаційні, пізнавальні та комунікативні вміння учнів, оволодіння якими забезпечить просування учнів у засвоєнні мови у єдності з розвитком їх методики. Сучасні методисти приділяють особливу увагу цій стороні самостійної роботи, бачачи у розвитку методики учнів передумови безперервного навчання.
На думку Г.В.Рогової, розвиток самостійної діяльності учнів при вивченні іноземної мови неможливе без дотримання наступних умов.
По-перше, необхідне усвідомлення мети діяльності, яка виконується, кожної конкретної вправи. Учень повинен знати, що він буде робити, в якій1 послідовності, який буде кінцевий результат, чим дане завдання збагатить його досвід. Учень повинен прийняти завдання, бо інакше неможливий належний ефект. Усвідомлення цілі завдання (вправи) є не що інше, як застосування принципу усвідомленості в організації самостійної роботи школяра.
По-друге, потрібне знання самої процедури виконання завдання. Вчителю треба озброїти учнів раціональними прийомами учбової діяльності, виходячи з характеру самої діяльності та можливостей учнів даної вікової групи та їх досвіду в іноземній мові. В цьому випадку також має місце опора на принцип свідомості, тобто усвідомлення не тільки змісту завдання, але й процесу його здійснення.
По-третє, потрібне вміння користуватися для виконання завдання відповідними засобами навчання, такими, як звукозапис, навчальний дидактичний матеріал для парної роботи і т.д. Так, учні повинні оволодіти прийомами поводження з ТЗН, які є в лінгафонному кабінеті, щоб виконувати завдання по лінгафонному практикуму.
По-четверте, необхідне вміння бачити опори в матеріалі завдань, які полегшують подолання труднощів у ході самостійної роботи; в цьому випадку однаково важливо навчитися користуватися готовими (об'єктивними) зразками та створювати свої (суб'єктивні).
По-п'яте, важливо передбачити адекватні дидактичні умови для успішного самостійного виконання завдань, тобто спочатку визначити відповідне місце для них: у класі, вдома або в лінгафонному кабінеті. У випадках, коли вчитель знайомить учнів з раціональними прийомами виконання завдання, цю роботу краще проводити у класі; якщо потрібні технічні засоби навчання, яких немає в учнів вдома, то - в лінгафонному кабінеті; в інших випадках - вдома. Сюди ж треба віднести і вибір організаційних форм для виконання конкретного виду самостійних завдань. Домашня робота набуває індивідуальної форми, яка повинна бути забезпечена та підготовлена під керівництвом вчителя у класі [20].
Самостійна робота у класі може здійснюватися у всіх організаційних формах: індивідуально, в парах та малих групах, при цьому яскраво проявляється взаємодопомога учнів.
Індивідуально самостійна робота у класі може проявлятися в двох варіантах:
- всі учні виконують одне спільне завдання;
- учні виконують різні завдання, в залежності від своїх можливостей. Вчитель повинен знати відмінності між школярами молодшого шкільного віку та підлітками, щоб не давати таких завдань для самостійної роботи, з якими вони не змогли б справитися. Гейл Елліс та Джанет Леклер, вчителі з Парижу, вважають, що навчання школярів вимагає знання відмінностей у розвитку молодших школярів та підлітків та відповідних організаційних навичок [13].
У випадку труднощів вчитель надає допомогу, відповідно до принципу індивідуалізації процесу навчання.
Індивідуальний підхід вчителя до учнів, які мають інтерес до вивчення іноземної мови, має дуже велике значення та включає: розробку завдань підвищеної складності, рекомендацію більш складної додаткової літератури, допомога в оволодінні складними уміннями та навичками самостійної творчої роботи. У процесі вивчення учнів кожен вчитель може легко побачити й тих учнів, які тільки зацікавлені цим предметом, але ще не захоплені ним. Таким учням також треба вміти вчасно надати підтримку та допомогу, щоб стимулювати становлення навчально-пізнавальних мотивів.
Особистісно-орієнтований підхід вчителя до кожного учня є дуже важливим тому, що тільки таким чином вчитель може визначити рівень можливостей кожного учня та його рівня знань з іноземної мови у ході самостійної роботи у класі за допомогою завдань для самостійного опрацювання. Ніна Коптюг, доктор філології з Росії говорить, що сьогодні, як мінімум в Росії, під особистісно-орієнтованим навчанням мають на увазі те, що кожен учень вимагає індивідуального підходу відповідно до своїх здібностей. Один більш здібний потребує додаткових завдань, щоб не нудьгувати впродовж заняття, а інший, що ледь встигає за ходом уроку меншого навантаження, але більше додаткової уваги. Вчитель повинен знайти нові джерела, щоб спонукати та заохочувати учнів [10].
Дитина - складна біосоціальна система, а традиційна школа, як структура, де вона навчається, є достатньо примітивною. Навчання здебільшого сконструйоване як система педагогічного насильства. Програма особистісного розвитку, закладена в дитину, постійно зазнає деформації. Учням часто свідомо пропонуються такі вимоги, які вони виконувати не в змозі. Пропонується система і стиль стосунків, які автоматично викликають протидію. Отже, головним завданням реформування освіти в Україні згідно з державною національною програмою “Освіта ” є формування освіченої, творчої особистості, становлення її фізичного і морального здоров'я. Розв'язання цього завдання передбачає психолого-педагогічне обґрунтування змісту і методів навчально-виховного процесу, спрямованого саме на розвиток особистості учнів. Однак цьому процесові поки що бракує цілеспрямованості та науково-методичного забезпечення. Тому процес “особистісної” перебудови навчально-виховного процесу відбувається спонтанно, повільно, неефективно.
У зв'язку з цим педагоги і психологи все помітніше усвідомлюють гостру потребу у створенні реалізації особистісного підходу до учня як одного з принципів організації навчально-виховної роботи, що обґрунтовується сучасною психологією і педагогікою. Такий підхід має сприяти більш цілеспрямованому, гармонійному розвиткові особистості школяра як громадянина і творчого, професійно діючого працівника.
Особистісно орієнтований підхід поєднує виховання та освіту в єдиний процес допомоги, підтримки, соціально-педагогічного розвитку дитини, підготовки її до життєтворчості тощо [15]. Отже, вчитель повинен особливу увагу звертати на індивідуальні особливості учнів при виборі завдань для самостійної роботи та виборі організаційної форми та місця її застосування. Але також повинна бути самостійна робота в групах та в парах. Саймон Ендрюс говорить, що робота в групах прийшла у стандартний репертуар вчителя з комунікативними методиками у 1970-х роках. У той час, навчання нових іноземних мов відкрило, що більше як 80% урочного часу складається з розмов вчителя з учнями. У класі з 30 учнів очевидно, що учень ледве отримував шанс попрактикувати мову. Час, коли говорив вчитель став забороною і були розвинуті способи, щоб тренувати учнів у мові, яку вони вивчають. Він вважає, що робота в групах та в парах (надалі групова робота) є частиною нашої щоденної рутини викладання, що ми ледве задумуємося над тим як поділити клас для виконання специфічного комунікативного завдання. Але групова робота, можливо, не завжди є кращим засобом. Будуть час і місце для діяльності цілого класу на уроці англійської мови, так само як і є час та місце для групової та парної роботи [5].
Як в теоретичному, так і в практичному плані індивідуальній самостійній роботі приділяється мало уваги. Якщо вона, хоч і не часто, але проводиться у школах, то її варіант у групах - явище досить рідке. Вміння самостійно працювати у групі дуже важливе, так як людина живе в суспільстві і так чи інакше стикається з колективом, здійснює спільну діяльність, і її невміння спільно працювати негативно відіб'ється на результатах роботи колективу в цілому. Немає необхідності відмічати, що самостійна робота повинна бути включена у всі види навчальних планів, рівномірно розподілена по всіх видах мовленнєвої діяльності. На початковому етапі (копіюючий, відтворюючий та реконструктивно-варіативний тип самостійної роботи) вчитель відбирає матеріал, працює з ним, визначає мету засвоєння, забезпечує необхідним інструментарем по мірі формування самостійності (евристичний, творчий тип самостійної роботи) всі ці дії здійснюються учнем. При плануванні самостійної діяльності необхідно спиратися на принцип індивідуалізації, враховувати індивідуальні, суб'єктні та особистісні характеристики кожного учня. Важливо відмічати, який тип самостійної роботи проводиться, визначити зміст кожного її виду, прослідкувати прийнятність кожного з них. Дуже важливо відводити більше часу на організацію та здійснення групової самостійної роботи, так як група є тим середовищем, яке мотивує, стимулює учня. Групова взаємодія збагачує знаннями та вміннями, як спеціальними, так і загальними учбовими діями; служить формуванню цілеспрямованості, самоконтролю та самооцінки [9].
Вибір організаційної форми та місця її застосування визначається характером матеріалу, видом розвиваючої діяльності, віковими та психологічними особливостями учнів, а також ступенем оснащеності кабінету іноземної мови необхідними технічними засобами навчання.
Вчителю потрібно терпеливо та наполегливо показати перевагу систематичної самостійної роботи у вивченні іноземної мови.
Таким чином, для організації самостійної роботи учнів з іноземної мови потрібно:
- вміння користуватися засобами навчання;
- вміння застосовувати опори та створювати їх при підготовці завдань;
- врахування відповідних дидактичних умов.
Отже, для організації самостійної роботи у класі вчителю потрібно ретельно підбирати завдання з врахуванням вікових індивідуальних особливостей кожної дитини. Обов'язково потрібно застосовувати індивідуальний підхід до кожного учня, тому що не всі діти однакового розвитку.
самостійний лексика учень навчальний
Одним з важливих етапів уроку, які дозволяють вчителю цілеспрямовано та систематично впливати на інтереси дітей є самостійна робота учнів. У методичній літературі, незважаючи на неоднаковість точок зору на сам термін “самостійна робота”, більшість дослідників не виключає участі в підготовці та проведенні самостійної роботи. Відомі методисти: Є.І.Пасов, Г.В.Рогова, Л.П.Малишевська та інші внесли суттєвий вклад у теорію та практику наукової організації самостійної роботи, яка дозволяє намітити основні етапи розвитку та виховання пізнавальних інтересів [17, 20].
Такими етапами при проведенні самостійної роботи є наступні:
1. Підготовчий, на якому вчитель розповідає учням про цілі їх роботи, розкриває можливості її більш успішного виконання, пропонує кожному у випадку необхідності звертатися до нього за порадою, а також користуватися додатковою літературою. Цей етап передбачає, що вчитель заздалегідь підготував різноманітну літературу, звернув особливу увагу на взаємозв'язок трьох факторів у формуванні мотивів навчання:
- допомога учню в оволодінні навичками та уміннями самостійної творчої роботи;
- постійне спонукання до цього оволодіння;
- створення умов для прояву та розвитку набутих умінь та навичок у процесі роботи над різними завданнями як тренувального, так і ускладненого характеру.
2. Сам процес самостійної роботи учня на уроці. Необхідно не просто зайняти учня розумовою працею та спонукати його виконати визначені вимоги, а й забезпечити безпосередній розвиток зацікавленості учня розумовою діяльністю, поступовий перехід від роботи відтворюючого характеру (за зразками) до більш складної, яка потребує застосування умінь та навичок користування довідниками, словниками і, нарешті, до самостійної творчості, яка потребує прояву уяви та навичок самостійної роботи.
3. Підсумково-узагальнюючий, який передбачає включення самостійної роботи у класі в більш або менш складний варіант домашньої роботи.
4. Заключний. Вибір учнем творчих завдань для системи самоосвіти.
У методиці прийнято виділяти наступні рівні самостійної роботи:
Відтворюючий рівень самостійної роботи дуже важливий при вивченні іноземної мови, оскільки він лежить в основі інших її рівнів, і він “відповідальний” за формування вимовно-лексико-граматичної бази, за створення зразків у пам'яті учня. Фактично, з цієї бази починається засвоєння нового. Учням пропонується, наприклад, читання за диктором, списування з підручника, у ході самостійного відтворення відбувається “пропускання через себе” нового матеріалу. Однак при організації самостійної роботи цього рівня вчителю потрібно пам'ятати, що довго тримати учнів на такій роботі не слід, оскільки вона нудна і монотонна; в той же час і поспішати не слід, так як потрібно, щоб учні могли правильно та в нормальному темпі відтворювати засвоюваний мовний та мовленнєвий матеріал, який їм потрібен для вирішення більш складних задач.
Напівтворчий рівень самостійної роботи - слідує за складністю виконання та виходить з відтворюючого рівня. Тут здійснюється перенос набутих знань, навичок та вмінь на інші, але аналогічні ситуації, зокрема, читання слів, словосполучень, речень та текстів без зразка, який дає диктор; не списування з підручника, а різноманітні перетворення матеріалу у письмовій формі і, нарешті, формування висловлювань в аналогічних ситуаціях. Самостійна робота цього рівня потребує від виконуючого її більшої мисленнєвої активності і пов'язана з такими операціями, як підстановка, розширення, трансформація.
Творчий рівень самостійної роботи пов'язаний з формуванням навичок та умінь здійснювати пошук при вирішенні більш складних комунікативних задач, як в усному мовленні, так і при читанні, наприклад, діяти у відповідності з запропонованими обставинами і взятою на себе роллю, підготувати повідомлення на визначену тему, прослухати повідомлення та висловити своє відношення до його змісту; прочитати розповідь та відповісти на проблемні питання у зв'язку з змістовно-смисловим планом тексту, інтерпретувати головну ідею тексту [20].
У практиці самостійної роботи з іноземної мови ці рівні співіснують, і кожен з них може бути представлений конкретним набором підрівнів.
На початковому етапі доля учбового часу, яка відводиться на самостійне навчання, не повинна перевищувати одної третини. Учні самі вибирають види самостійної роботи у відповідності до своїх інтересів та потреб. Ця робота може носити ігровий характер та виконуватися в парах або невеликих групах. Таким чином, вже на початковому етапі навчання школярі вчаться вчитися та отримувати задоволення від навчання. Після другого року навчання час, який відводиться на самостійне навчання, може бути збільшений, що природно, так як і потреби, й інтереси учнів з часом стають більш специфічними [1].
Виховання в учнів глибокого інтересу до іноземної культури та потреби у самоосвіті - складний процес, пов'язаний з вивченням особистості школяра, мотивів його поведінки та навчання, що необхідно для розвитку індивідуальних нахилів та інтересів всіх учнів. У сучасній методичній теорії більшість питань, пов'язаних з вирішенням цих проблем, досить добре вивчені та досліджені. Розробка конкретного методичного матеріалу для учнів, на думку дослідників, повинна включати:
- диференційовані завдання для самостійної роботи різного ступеня складності;
- варіанти короткочасних та тривалих програм самовиховання та самоосвіти для учнів;
- методичні вказівки та рекомендації по вивченню окремих найбільш складних питань, тем, проблем навчальної програми;
- програми пізнавальних бесід, вечорів, дискусій [21].
Самостійна робота у класі відіграє дуже важливу роль на уроці англійської мови, тому що за допомогою різних індивідуальних завдань вчитель може перевірити рівень знань лексичного матеріалу учнями і наскільки добре вони його засвоїли. На нашу думку, класній самостійній роботі потрібно приділяти на уроці особливу увагу, тому що вчитель за її допомогою перевіряє рівень знань дітей, які вони засвоїли з лексики відповідно до навчальної програми з кожної з тем, які вивчаються у молодших класах з англійської мови. Учні ж під час самостійної роботи у класі вчаться самостійно працювати з завданнями, які їм роздає вчитель, а також у них розвиваються уміння та навички необхідні для їхнього подальшого навчання у старших класах, де більше уваги приділяється завданням, що опрацьовуються учнями самостійно не тільки у класі, але й вдома.
Методисти підкреслюють, що знання, отримані самостійно, шляхом подолання посильних труднощів, засвоюються краще, ніж отриманні у готовому вигляді від учителя, адже в ході самостійної роботи кожен учень безпосередньо стикається з засвоюваним матеріалом, концентрує на ньому всю свою увагу, мобілізуючи всі резерви емоційного, інтелектуального та вольового характеру. Залишатися нейтрально-пасивним він не може.
Крім того, що самостійна робота викликає активність учнів, вона характеризується ще однією важливою якістю - носить індивідуальний характер. Кожен учень використовує джерело інформації в залежності від своїх власних потреб та можливостей. Ця якість самостійної роботи надає їй гнучкий адаптивний характер, що значно підвищує відповідальність кожного учня і як наслідок, його успішність. В раціональному використанні самостійної роботи, безсумнівно, криються значні резерви підвищення рівня учбово-пізнавальної мотивації. Отже, самостійна робота відіграє дуже важливу роль на уроках англійської мови у навчанні лексики учнів початкової школи через те, що саме тут у дітей формуються вміння та навички самостійної роботи з різними лексичними завданнями, які будуть також необхідні при переході до старших класів, де завдання будуть більш складними і потребуватимуть ретельного опрацювання самостійно не лише в класі під керівництвом вчителя, але й виконання домашнього завдання.
На третьому етапі поряд з подальшою активізацією реального словникового запасу розширюється потенціальний словниковий запас учнів, що підсилює роль вправ з багатозначними, складними, похідними та інтернаціональними словами. При цьому зростає питома вага самостійної роботи учнів з новою лексикою, удосконалюються прийоми користування двомовними словниками [14].
На нашу думку, при вивченні нового лексичного матеріалу є корисним, якщо він підкріплений наочністю (картки, малюнки, слайди, репродукції і т.д.), а потім вжитий у практичних вправах, щоб не лежав пасивним вантажем, а був активізований шляхом практичного використання. Але часто трапляється так, що матеріально-технічна база шкіл не дозволяє використовувати наочність та практичні вправи у необхідному обсязі, і вчителям доводиться обмежуватися лише словесними методами (розповідь, бесіда).
Формування лексичної компетенції учнів у процесі класної самостійної роботи може відбуватися у грі на уроці англійської мови. Технологія ігрових форм навчання направлена на те, щоб навчити учнів усвідомлювати мотиви свого навчання, своєї поведінки у грі та в житті, тобто формувати цілі та програми власної самостійної діяльності та передбачати її близькі результати.
Більшість дослідників пишуть, що закономірності формування розумових дій на матеріалі шкільного навчання виявляються у ігровій діяльності дітей. У ній своєрідними шляхами здійснюється формування психічних процесів: сенсорних процесів, абстракції та узагальнення довільного запам'ятовування і так далі. Ігрове навчання не може бути єдиним в освітній роботі з дітьми. Воно не формує здатності вчитися, але, безумовно, розвиває пізнавальну активність школярів.
“Ігрові колізії викликають у школяра прагнення аналізувати, порівнювати, досліджувати приховані причини явищ. Це - творчість! Це те, що і складає явище пізнавальної активності. Власне гра викликає важливу властивість навчання - потребу вчитися, знати” [25].
При відборі змісту необхідно, щоб навчальний матеріал був емоційно насичений, запам'ятовувався. У матеріал уроків слід включати чіткі, конкретні образи. Якщо учні не бачать картин загального життя, культур, країн, людей, то засвоюють лише словесні формулювання, позбавлені життєвого змісту, які швидко забуваються. В роботі з учнями крім тексту навчального посібника у вчителя є хороша можливість використовувати тексти художніх творів. У подальшому такий підхід у відборі змісту учбового матеріалу допомагає учням при роботі над канвою рольової заготовки. Вони використовують ті ж джерела, що і вчитель. Зворотній зв'язок - вчитель показав, як він збирає інформацію, по крупинкам, як це дозволяє оживити, зробити цікавим, емоційно насиченим свій урок - учні, в свою чергу, використовують ті ж засоби у своїй самостійній роботі.
Ми вважаємо, що саме у ігровій формі краще відбувається формування лексичної компетенції в учнів молодших класів, тому що коли вчитель на уроці проводить різноманітні ігри на засвоєння лексики, то діти краще запам'ятовують матеріал і їм не нудно на уроці, оскільки їх дуже втомлює нудна і монотонна робота. А щоб зацікавити дітей іноземною мовою, то потрібно давати завдання і
Організація та проведення класної самостійної роботи з англійської мови в молодших класах курсовая работа. Педагогика.
Магистерская диссертация по теме Формування комунікативних умінь та навичок майбутніх викладачів фізичної культури
Реферат: Русский и западный символизм
Реферат: Электрон в слое. Скачать бесплатно и без регистрации
Реферат: «Бюджетная система рф»
Реферат по теме Самоуправление по уставам 20-х годов в младшем жузе и Оренбургской области
Подвиг Сочинение 5 Класс
Курсовая Работа На Заказ В Нижнем Новгороде
Курсовая работа: Проектування логістичних систем промислового підприємства
Современная Реклама Реферат И Презентация
История 8 Класс Новое Время Эссе
Дипломная работа по теме Взаимосвязь предметных и эмоционально-образных значений и социальной адаптации старших школьников (14-17 лет)
Реферат: Текущие вопросы планирования кадровой работы
Дипломная работа по теме Особенности формирования самооценки у подростков с нарушением интеллекта
Рак Влагалища Реферат
Реферат: Экологическое страхование. Скачать бесплатно и без регистрации
Паевые инвестиционные фонды
Курсовая работа по теме Разработка средствами AutoCAD конструкторской документации сборочного чертежа узла пробкового крана
Реферат по теме Нетрадиційні форми навчання школярів на уроках української мови та літератури
Диссертация Совершенствование Системы Проектного Управления
Доклад по теме Демократический социализм
Расчет объекта апериодического звена второго порядка - Коммуникации, связь, цифровые приборы и радиоэлектроника курсовая работа
Судебный прецедент как форма права - Государство и право курсовая работа
Сталинский тоталитарный режим и общество в послевоенный период (1946–1952 гг.) - История и исторические личности контрольная работа