Оперативне управління і шляхи удосконалення виробничих процесів - Менеджмент и трудовые отношения курсовая работа

Главная

Менеджмент и трудовые отношения
Оперативне управління і шляхи удосконалення виробничих процесів

Сутність і завдання оперативного управління. Диспетчиризація виробництва, сутність та задачі. Аналіз фінансових результатів та прибутку Київської кондитерської фабрики імені К. Маркса. Заходи з вдосконалення оперативного управління на підприємстві.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Оперативне управління і шляхи удосконалення виробничих процесів
Відомо, що навіть найкращий план рівно нічого не вартий, якщо він не буде реалізований і не будуть досягнуті поставлені цілі. У досягненні кінцевих економічних результатів підприємства пріоритет належить оперативному управлінню, при якому в ряді випадків через обставини, що склалися, доводиться швидко, часто миттєво реагувати на обстановку, що складається. Безпосередній вплив на хід виробництва, його локальні процеси, відхилення і збурювання, здатність до превентивного регулювання -- обумовлює виняткове значення оперативного управління в справі формування кінцевого економічного результату. Ціль оперативного управління полягає в постійній підтримці стійкості функціонування виробничої системи для ефективного досягнення запланованих результатів.
Об'єктом дослідження даної роботи є операційна діяльність підприємства
Операційна діяльність -- головний вид діяльності підприємства, з метою здійснення якого воно створене. Операційна діяльність в нормальних умовах функціонування підприємства має найбільшу питому вагу в загальному обсязі прибутку підприємства.
Предметом даного дослідження є операційний менеджмент на прикладі ЗАТ "Київська кондитерська фабрика імені Карла Маркса".
Операційний менеджмент є центральною ланкою підприємства і створюється на основі раціонального (вертикального і горизонтального) розподілу праці та поєднання в часі і просторі предметів, засобів і самої праці. За допомогою операційної функції проводиться сукупність дій з переробки ресурсів і постачання результатів діяльності в зовнішнє середовище.
Операційний менеджмент - це усі види діяльності, зв'язаної з навмисним перетворенням (трансформацією) матеріалів, інформації чи покупців.
Він полягає в ефективному і раціональному управлінні будь-якими операціями. Ступінь участі в них фізичних товарів, здебільшого, не важлива. Теорія однаково застосовна як для лікарняної палати або страхової контори, так і для заводського цеху чи фабрики.
Підсистема оперативного управління спрямована на виконання завдань оперативного забезпечення ритмічного виробничого процесу за раціонального використання ресурсів. Оперативне управління характеризується метою, критеріями досягнення локальних цілей, функціями, певною структурою. На підприємствах системи оперативного управління побудовані за ієрархічним принципом з розподілом функцій централізованого й децентралізованого управління.
Основний зміст операційного менеджменту полягає у виконанні таких функцій:
* планування -- конкретизація й забезпечення завдань, встановлених поточним планом (уточнення обсягу й номенклатури продукції, встановлення декадних графіків, виробничих програм тощо);
* оперативний контроль -- зіставлення фактичних параметрів технології та продукції, даних про хід виробництва з нормативними величинами;
* оперативний аналіз -- своєчасна оцінка безперервного ходу виробництва, виявлення причин відхилень процесу виробництва від запланованих.
Оперограма -- це графічне зображення процедури у вигляді таблиці, з лівого боку якої в рядки формулюють операції процедури, а у графи по горизонталі перелічують виконавців цих операцій.
Заключний етапом оперативного планування є диспетчиризацією (регулювання) виробництва.
Під диспетчиризацією виробництва розуміється централізоване керівництво роботи всіх органів підприємства на основі плану-графіку, а також систематичного обліку та контролю поточного ходу виробництва.
Управління бізнес-процесами організації передбачає їх постійне покращення та оптимізацію, тому найважливішими інструментами процесного управління є підходи і методи вдосконалення бізнес-процесів.
І. Теоретичні основи оперативного управління виробництвом
1.1 Сутність і завдання оперативного управління
У системі управління сучасним підприємством підсистема оперативного управління виробництвом (ОУП) виділяється на основі єдності завдань оперативного забезпечення ритмічного виробничого процесу при раціональному використанні ресурсів. Оперативним воно називається тому, що охоплює коло завдань, що вирішуються щодо забезпечення функціонування виробництва в короткі планово-облікові періоди. Керуючі системи в даному випадку є виробничий процес з виготовлення і випуску готової продукції з усіма його елементами: засобами і предметами праці, а також самою працею.
Система оперативного управління виробництвом, як і будь-яка система, характеризується метою, методами досягнення мети, функціями, що забезпечують цілеспрямовану діяльність, структурою, тобто складом елементів і їх взаємодією в процесі управління виробничим процесом.
Ціль оперативного управління полягає в постійній підтримці стійкості функціонування виробничої системи для ефективного досягнення запланованих результатів[14, 548 с.].
Кінцева мета оперативного управління виробництвом у повній відповідності з системою цілей підприємства - забезпечити виконання у встановлені терміни плану виробництва і поставки продукції згідно з заданими обсягами, номенклатурою та якістю при раціональному використанні матеріальних і трудових ресурсів, всього виробничого потенціалу.
Для досягнення мети оперативного управління необхідно створити визначені технічні, організаційні й економічні умови і передумови, що сприяли б підтримці працездатності і стійкості ключових об'єктів управління і системи виробництва в цілому. Цього можна досягти тільки при добре налагодженому менеджменті на основі компетентних і своєчасних управлінських рішень, здатних робити швидкі впливи на керовані об'єкти при використанні всіх десяти функцій менеджменту.
У той же час треба зазначити, що недоліки в організації виробництва можна лише частково компенсувати зусиллями в сфері оперативного управління. Навіть дуже досконала система оперативного управління виробництвом не в змозі забезпечити досягнення поставлених цілей при наявності серйозних дефектів у керованому процесі.
Завдання оперативного управління виробництвом:
- деталізація і розподіл виробничої програми і інших показників плану економічного розвитку по місцю і часу їх виконання;
- розробка прогресивних календарно-планових нормативів;
- забезпечення робочих місць сировиною, матеріалами, заготовками, деталями, оснасткою, інструментом;
- складання графіків руху предметів праці в часі і просторі і доведення їх до виконавців;
- координація роботи цехів, ділянок, бригад, робочих місць
- контроль і регулювання ходу виробництва.
Вирішення всіх цих завдань забезпечує чітку, ритмічну роботу всіх структурних підрозділів підприємства і рівномірний випуск продукції.
Методи управління на підприємстві -- це способи впливу на окремих працівників і трудовий колектив загалом, необхідні для досягнення цілей підприємства. Оскільки методи управління спрямовані на людей, то основою класифікації цих методів є внутрішній зміст мотивів, якими керується людина у процесі виробничої діяльності. За змістом ці мотиви поділяються на економічні, соціальні та примусові. Відповідно розрізняють економічні, соціально-психологічні та адміністративно-правові (організаційні) методи управління.
Економічні методи управління реалізують матеріальні інтереси участі людини у виробничих процесах шляхом використання товарно-грошових відносин.
Соціально-психологічні методи управління реалізують мотиви соціальної поведінки людини: матеріальне заохочення, змістовний характер праці, можливості для прояву ініціативи, кваліфікаційне зростання тощо.
Адміністративно-правові (організаційні) методи управління реалізують мотиви примусового характеру. Їх існування зумовлюється зацікавленістю у спільній організації праці. Ці методи поділяються на регламентуючі (подання методичної, інструктивної, законодавчої допомоги працівникам) і розпорядчі (розподіл завдань, контроль за їх виконанням, застосування в разі потреби адміністративних, матеріальних та карно-правових санкцій).
В управлінні підприємством необхідно дотримуватися таких принципів[5]:
1. чіткого розподілу праці серед виконавців;
2. додержання дисципліни і порядку;
3. ознайомлення працівників з їх повноваженнями і відповідальністю в межах їх призначення;
4. використання мотивації високопродуктивної праці;
5. забезпечення рівної справедливості для всіх працівників;
6. впевненості у стабільності роботи;
7. дотримання взаємовідносин з працівниками з урахуванням виробничої ієрархії;
Оперативне управління сучасним виробництвом здійснюється за допомогою сукупності взаємозалежних функцій - планування, організації, обліку, контролю, аналізу і регулювання. Останні чотири часто об'єднуються у функцію диспетчеризація.
Побудова системи оперативного управління виробництвом визначається такими основними факторами: організаційним типом виробництва; характером спеціалізації підприємства; розміром підприємства і його підрозділів; рівнем розвитку кооперування; ступенем механізації та автоматизації виробничих процесів та ін.
Система оперативного управління підприємством грає роль головного приймача і джерела інформації для всіх основних служб підприємства.
Діючі на підприємствах системи оперативного управління підприємством побудовані, як правило, за ієрархічним принципом з розподілом функцій централізованого та децентралізованого управління за підрозділами заводського і цехового рівнів. Власне оперативне планування виробництва як логічне продовження техніко-економічного планування здійснюється планово-виробничими службами підприємств і цехів.
Центральною ланкою всієї системи оперативного управління підприємством є оперативно-виробниче планування (ОПП).
Табл. 1.1 Функції оперативного планування виробництва
Визначення вихідних даних для розрахунку завдань. Складання оперативних (як правило, місячних) виробничих програм для підприємства в цілому та для його цехів.
Облік та контроль виконання цехами планових завдань. Контроль за забезпечення цехів всім необхідним для виконання програми. Ліквідація відхилень від календарних планів міжцехових подач.
Складання місячних планів виробництва для ділянок, ліній та бригад. Складання добово-змінних завдань для ділянок, ліній, бригад.
Облік та контроль виконання планових завдань по цеху, ділянкам и робочим місцям. Поточне регулювання процесу виробництва: ліквідація відхилень від графіка та виробничих неполадок.
У сучасній теорії організації, підтвердженої вітчизняної та зарубіжної практикою, система оперативно-виробничого планування розглядається як багаторівнева, структурована на різні блоки і стадії планових робіт система.
Розрізняють три рівні оперативного планування: заводський (міжцеховий), цеховий, дільничний. За характером застосовуваних методів планові роботи підрозділяються на три послідовно виконуваних блоку:
3. поточне (або оперативне) планування.
Відзначимо, що в залежності від типу виробництва застосовуються різні системи оперативно-виробничого планування, що з невеликими видозмінами реалізуються на більшості підприємств.
Частина функцій оперативного управління, а саме: облік, контроль, аналіз, регулювання виробництва, об'єднують в одну комплексну функцію - диспетчеризація. Вона реалізується відповідними структурними підрозділами - на великих підприємствах єдиними виробничо-диспетчерськими відділами (ПДС) і диспетчерами цехових бюро - планово-розподільних (ПРБ) або планово-диспетчерських (ПДБ) - з відповідним розподілом функцій.
Диспетчеризація - це система централізованого оперативного контролю і регулювання поточного ходу роботи з виконання виробничих завдань згідно із заздалегідь розробленим календарним графіками. Головна мета такої системи - попередити, виявити і ліквідувати виробничі неполадки і відхилення від графіка, а також направити рух виробничого процесу в рамки встановленого організаційно-технологічного режиму, забезпечуючи умови для виконання виробничих завдань.
Диспетчеризація являє собою заключний етап оперативного управління виробництвом. Відповідно з головною метою диспетчеризація охоплює такі види робіт: безперервний облік і збір інформації про хід виконання розроблених і прийнятих до виконання календарних графіків виробництва; виявлення відхилень від встановлених планових завдань та аналіз їх причин; прийняття оперативних заходів щодо усунення та подальшого запобігання відхилень від графіка; координація поточних робіт взаємопов'язаних виробничих підрозділів для забезпечення рівного ритму виробництва відповідно до календарного графіку.
оперативний прибуток управління диспетчиризація
1.2 Оперограми в оперативному управлінні
Поняття оперограма використовуються, головним чином у галузі наукової організації праці, оптимізації управлінських і інших процесів в організації. Для кращого розуміння необхідно привести деякі тлумачення цих понять. Визначення даються з різних точок зору і включають в себе суть цих методів організаційного проектування.
Оперограма - організаційний документ, що регламентує процес обробки вхідних чи вихідних документів; таблиця, рядки якої призначені для здійснюваних операцій обліку, реєстрації, узгодження тощо, а колонки - для відповідальних виконавців[12, 59 с.].
Оперограма (від лат. Operatic - дія і грец. Gramma - буква.) - один з різновидів таблично-графічного відображення послідовності управлінських та виробничих операцій, коли по горизонталі зліва направо зображуються виконавці, по вертикалі зверху вниз - послідовність операції. Стають очевидними такі фактори як: дублювання операцій, неефективний розподіл посадових обов'язків, нерівномірне завантаження виконавців і часта передача результатів з відділу у відділ.
Таким чином, можна назвати оперограму графічним зображеннями операцій / функцій. У багатьох виданнях оперограма представлена як метод організаційного проектування. Залежно від мети складання цього графічного методу залежить їх класифікація.
На початку, вона представляє собою графічне зображення узагальненої інформації про об'єкт дослідження, є методами аналізу цих даних. Тобто, є моделлю побудови існуючої системи операцій. Далі, вона є методом безпосереднього моделювання нових систем, подання в графічній формі раціоналізованих операцій.
Підприємство в цілому можна розглядати як систему, що споживає ресурси на вході, перетворюючу їх усередині себе і видає на виході товари (роботи, послуги).
Вся ця система являє собою процес, здійснення якого забезпечує отримання результату, що дозволяє досягти цілей організації, тому процеси розглядаються комплексно при раціоналізації діяльності всієї організації.
Методи, що використовуються в оргпроектуванні, спрямовані на реінжиринг бізнес-процесів на підприємстві, створення оптимальних та ефективних процесів.
За своїм характером оперограма є знахідкою радянської раціоналізації управлінської праці, заснованої на науковій організації праці. НОТ - це процес раціоналізації праці, процес вдосконалення його організації. Здійснюється він шляхом впровадження нових досягнень науки, техніки та організаційних заходів, що сприяють досягненню більш високих результатів праці при мінімальних витратах і найбільш ефективні способи його застосування.
У той же час, якщо розглядати оперограму при використанні в організаційному проектуванні, то ця графічна модель постає не тільки для зображення операцій з документами в рамках діловодства, але і для зображення операції виконуються в рамках будь-якого процесу, пов'язаного з управлінням організації. Тому складність існуючих процесів вимагає комплексного вивчення в рамках оргпроектування. Оргпроектування - процес розробки та впровадження проектів раціоналізації управлінської праці на основі вимог організації праці в сфері управління та використання можливостей сучасної комп'ютерної та оргтехніки з метою підвищення ефективності праці управлінського персоналу. Графічні методи є складовими частинами комплексу документування того чи іншого процесу. Вони виконують свою важливу роль в описі процесу, але завжди використовуються в комплексі з іншими методами, можливо і відбивають аналогічні моменти, але представлені в іншій формі.
У початковій формі графічні методи поступаються сучасним, які в принципі засновані на них і включають в себе їхні принципи побудови та концепції відбору інформації та компонентів. Для побудови сучасних графічних моделей, що описують процеси, використовуються ті ж критерії, але оформлені вони й виконані з застосуванням нових комп'ютерних технологій. Це підвищує актуальність їх вивчення. Тому тенденцією в розвитку опису процесів є їх інтеграція з інформаційними технологіями. Так само характерна потреба в описі всіх процесів організації, що виражається в поняттях бізнес-процеси і їх моделювання. На сьогоднішній день для створення моделі діяльності компанії доцільно використовувати спеціалізовані системи бізнес-моделювання, що дозволяють вирішувати широке коло завдань: опис бізнес-процесів і організаційної структури, створення реєстру документів компанії, формування звітів та регламентних документів, у тому числі і звіту з документообігу.
Наприклад, у системі бізнес-моделювання Business Studio опис бізнес-процесів і документообігу відбувається одночасно. Якщо в рамках процесу відбувається робота з документом (створення, зміна, використання), то документ вказується за допомогою стрілки що входить або виходить із функції, а виконавець функції закріплюється автоматично при розташуванні функції у відповідній доріжці на крос-функціональної діаграмі[18].
Крос-функціональна діаграма - діаграма, що описує взаємодію співробітників у ході виконання однієї процедури. Для кожної функції вказується нормативний час виконання та періодичність. Таким чином, формується необхідна інформація для визначення маршруту руху документа, автоматичного формування звіту з документообігу і закріплення функцій з обробки документа в посадових інструкціях відповідних працівників. Форми звіту з документообігу можуть бути різними відповідно до вирішуваних завдань.
Такі графічні моделі і застосовуються лише як складові частини системи опису процесів, вони потребують пояснень, виражених в нотаціях. Нотація (формат опису бізнес-процесу) - сукупність графічних об'єктів, що використовуються в моделях, і правил з моделювання. Графічна нотація - це набір символів, що використовуються для візуального моделювання чого-небудь (зазвичай системи, структури чи процесу)[12, 62 с.].
Будь-яка графічна модель в тому числі і оперограма підкоряється вимогам, спрямованим, насамперед, для актуальності в застосуванні даних моделей, для спрощення форми донесення інформації до її споживача. Тому необхідно виділити важливі моменти у формулюванні і побудові даних моделей. Особливе місце займає виділення конкретних етапів у побудові моделі об'єкта, що дозволяє вивчити технологію і структуру процесу його побудови.
1.Постановка завдання - ступінь деталізації модельованого процесу;
2.Вибор критеріїв формалізації - виділення істотних елементів, що складають даний процес;
Графічний метод моделювання - сукупність способів умовного зображення будь-якого організаційного або технологічного явища. Процес складання будь-якого графіка, будь то оперограма або функціограма або будь-яка інша, включає 3 етапи:
- визначення композиції графіка, тобто тієї графічної форми, яка буде в найбільшій мірі відповідати змісту модельованого об'єкта;
- складання графіка - заповнення наміченої форми конкретними даними;
У літературі представлені різні форми зображення оперограми, але за складом показників характерними є: перелік операцій, виконавці, трудомісткість[3].
Вимоги до графічних моделей [9, 188 с.]:
1. графік повинен нести велике інформаційне навантаження;
2. відомості, представлені на графіку, повинні бути точними;
3. форма графіка повинна відповідати його призначенням;
4. графік повинен бути простий, ясний і зрозумілий;
5. кількість ліній і фігур на графіку повинно бути мінімально;
6. виконання графіка має сприяти його сприйняттю.
Побудова графіків здійснюється за такими принципами Солянкина, Л.Н. Исследование и проектирование системы управления документацией в организации. - 2007. - № 2. - С. 59- 69. :
1. Принцип лаконічності. Графічне зображення повинно містити лише ті елементи, які необхідні для повідомлення суттєвої інформації, точного розуміння і значення або прийняття не нижче деякої допустимої величини оптимального рішення.
2.Принципи узагальнення та уніфікації. Не слід дробити інформацію. Графічне зображення повинне бути раціонально узагальненим. В межах всього комплексу графічних засобів подання інформації символи, що позначають одні й ті ж об'єкти або явища, повинні бути обов'язково уніфіковані, тобто мати єдине графічне рішення.
3. Принцип акценту на основних смислових елементах. Найбільш суттєві з точки зору сприйняття спостерігачем інформації елементи слід виділяти розмірами, формою, кольором.
4. Принцип автономності. Частини графічного зображення, що передають відносно автономні повідомлення, необхідно відокремлювати і чітко відмежовувати від інших частин. Розбиття складної графічної інформації на окремі прості зображення значно полегшує її сприйняття і розуміння.
5. Принцип структурності. Кожна автономна частина графічного зображення, що займає в загальному викладі центральне, вузлове положення, повинна мати чітку, легко запам'ятовується і відрізняється від інших форму.
6. Принцип стадійності. Залежно від стадій - послідовних розділів викладу інформації - повинен вибиратися складу повідомлень з метою звільнення від зайвої в даному випадку інформації шляхом просторового поділу всієї інформації та її послідовного сприйняття.
7. Принцип використання звичних асоціацій і стереотипів, який вимагає враховувати стійкі, звичні асоціації між символами і позначеними або об'єктами і явищами, а так само стереотипні реакції на певні символи і сигнали.
Для опису технології роботи апарату управління використовуються наступні види графічних моделей: мережеві моделі, блок-схеми, графіки Гантта, оперограма, організаційно-технологічні карти. Найбільш поширеним і різноманітним засобом вивчення технології управлінських робіт є оперограма, так як вона застосовуються для зображення простих первинних процесів управління. Цей вид графічних моделей міцно увійшов в практику організаційно проектних робіт. Метою використання оперограми є аналіз та моделювання процесів, а підсумком - їх раціоналізація та документування. Наприклад, зараз характерно застосування оперограми для аналізу схем документообігу. Оперограма показує, з яких стадій та елементів складається цей процес роботи, яка зв'язок кожної операції з певним робочим місцем, характеризують функції відповідних виконавців. Зокрема, напрямки руху потоків вхідних документів. Побудова схеми напряму руху потоків вхідних документів дозволяє виявити на стадії їх попереднього розгляду два документопотоки: реєстровані і незареєстровані документи.
Перевагою графічного формату є наочність, найкраще сприйняття, але необхідно навчання використанню формату.
За образотворчою формою оперограми діляться на координатні і символічні. Координатні представляють собою таблицю, в підметі якої розташовуються найменування структурних частин, а в присудку - операції. На перетині рядків і стовпців проставляються символи, що вказують на виконавця й характер тієї чи іншої операції. Оперограма містить трудомісткість виконання кожної операції. Робочий процес фіксується операційної ланцюгом в полі таблиці. Кожна операція позначається умовним знаком. Послідовність операцій у часі зображується стрілками, що з'єднують позначення операцій. Нерегулярні операції або зв'язку позначаються пунктирними лініями. У деяких випадках на полях оперограми записуються додаткові зауваження.
Символічні оперограми будуються за допомогою символів і ліній зв'язку. Вони призначені для вивчення взаємозв'язків і взаємозумовленостей окремих етапів операцій, документів. На них можна відображати операції, що виконуються як послідовно, так і одночасно. Також на символічних оперограмах можуть бути показані альтернативні варіанти процесів роботи. Крім того, вони дозволяють виділити найбільш важливі ділянки. У оперограмі можливо так само відобразити ставлення виконавців до операцій: відповідальні виконавці та співвиконавці. Це відображається за допомогою умовних позначень. Застосування оперограми дозволяє забезпечити наочність взаємозв'язків робіт і виконавців.
Разом з тим оперограма не дозволяють наочно бачити стиковку робіт у часі, ступінь паралельності їх виконання. Цей недолік виключається в стрічковому графіку. Тому на практиці користуються всіма трьома методами організації та контролю виконання комплексу робіт: мережеві моделі - для оптимізації термінів і витрат ресурсів; оперограми - для стикування робіт з відповідальними виконавцями та співвиконавцями; стрічкові графіки - для стикування робіт, виконавців і термінів виконання робіт.
Для побудови оперограми, необхідні відомості, дані, отримані в результаті логічного дослідження процесу та комплексу документів, що описують його. Для первісної оцінки складається технологічний ланцюжок, яка є найбільш простим методом первинного ознайомлення з технологією виконання тієї чи іншої роботи.
Встановлюється момент початку роботи, з'ясовуються і фіксуються на графіці всі види трудових витрат, пов'язаних з її виконанням. Мета такого графіка - представити всю роботу як ланцюг взаємопов'язаних елементів і трудових операцій, здійснюваних послідовно.
Основою технологічного ланцюжка служить зональна сітка. Центральне положення на ній займає ланцюг операцій, яка відображає послідовність здійснення даної роботи.
Кожній операції присвоюється свій порядковий номер. Дається короткий, але досить повне її опис. Фіксуються всі виконавці операцій, їх посади та місце роботи (структурні підрозділи).
Таким чином, за допомогою технологічних ланцюжків відбувається збір та систематизація вихідних даних. Ці дані дозволяють, зафіксувати існуючий стан справ при виконанні певної роботи. Схема показує[12, 67 c.]:
- склад і характер обробки документів, що супроводжують виконання даної роботи;
- склад виконавців і розподіл між ними складових елементів роботи;
- роль структурних підрозділів апарату у виконанні роботи;
- застосування засобів організаційної та обчислювальної техніки і оргзв'язку;
- тривалість кожної операції та міжопераційні "простої";
- протяжність маршрутів виконавців і документів.
Така схема несе великий обсяг структурної та кількісної інформації, необхідної для аналізу та подальшого проектування раціональної технології виконання даної роботи.
А для подальшого аналізу процесів роботи в апараті управління, застосовується оперограма. Їх використання передбачає вже досить детальне вивчення основних характеристик досліджуваного процесу роботи.
1.3 Диспетчиризація виробництва, сутність та задачі
Заключний етапом оперативного планування є диспетчиризацією (регулювання) виробництва.
Під диспетчиризацією виробництва розуміється централізоване керівництво роботи всіх органів підприємства на основі плану-графіку, а також систематичного обліку та контролю поточного ходу виробництва. Для здійснення функції диспетчиризації створюється диспетчерська служба, основним завдання якої - служити підтримкою безперебійного и ритмічного ходу виробництва відповідно до заданого плану запуску-випуску продукції на всіх стадіях її виготовлення.
Основними принципами диспетчиризації є централізація, плановість, оперативність, профілактика відхилень від заданого графіка робіт[3, 283 с.].
Централізація диспетчерської діяльності означає здійснення її з єдиного центру та обов'язкових розпоряджень головного або змінного диспетчера для всіх начальників цехів и відділів.
Плановість виражається у веденні диспетчиризації на основі місячних змінно-добових планів, в дотриманні термінів запуску-випуску, підтримці ходу виробничого процесу в заданому ритмі и відповідно до заданого плану.
Оперативність диспетчерської служби ґрунтується на конкретності керівництва, широкої обізнаності про стан роботи в будь-якій ланці підприємства, систематичному контролі за ходом виробничого процесу і прийняття негайних заходів щодо усунення виникаючих відхилень.
Профілактика відхилень полягає в контролі якості змінно-добового планів, їх забезпеченості, знанні пропускної здатності кожної ділянки, її слабких сторін.
Оперативний контроль охоплює щозмінний облік здачі цехами за графіком деталей, складських одиниць і готових виробів, стану міжцехових передач і заділів у виробництві, рівномірність ходу виробництва, виявлення відхилень та їх усунення.
Контроль рівномірності ходу виробництва протягом зміни здійснюється централізовано з виробничо-диспетчерського відділу, де чергують диспетчери та оператори, що підтримують постійний зв'язок з диспетчерами. У журналі диспетчерської служби реєструються всі відхилення від плану за зміну, нові термінові завдання, повідомлення постачальників про затримки у відправленні вантажів і різні доручення, які необхідно виконати диспетчерському апарату.
Комплексна функція диспетчеризації, що охоплює облік, контроль, аналіз, регулювання, реалізується відповідними структурними підрозділами підприємства, що входять в інтегроване поняття "диспетчерська служба" Белінський Л.В., Довгань Л.Є. Менеджмент виробництва та операцій: Підручник.- К.: 2005. -- 624 с. .
Вищою інстанцією диспетчерської служби підприємства є начальник виробництва - він же головний диспетчер підприємства. Головний диспетчер має всю повноту влади в галузі виробничої діяльності. Саме йому, як правило, делегуються повноваження керівника підприємства при вирішенні більшості виробничих питань.
Головне завдання начальника виробництва - керувати виконанням виробничої програми на основі ретельно розроблених оперативних планів-графіків та чіткої організації диспетчерської служби. Всі розпорядження головного диспетчера, що стосуються виконання програми і ритмічності виробництва, обов'язкові для керівників виробничих підрозділів, служб і відділів підприємства.
Начальник виробництва підприємства організує ритмічне виконання планів виробничими підрозділами, систематично розраховує календарно-планові нормативи, залучаючи для цього відповідні служби підприємства, і впроваджує їх у виробництво. На основі таких норматив
Оперативне управління і шляхи удосконалення виробничих процесів курсовая работа. Менеджмент и трудовые отношения.
Реферат: Кодирование текстовой, графической информации
Реферат по теме История строительства в России до 1917 года
Реферат: Реализация мебели по индивидуальным заказам
Религиозные Образы В Творчестве Диссертация
Курсовая работа по теме Курорты и здравницы Германии
Как Пишется Курсовая Работа По Педагогике
Реферат: Молодежное движение 60-х. Этап первый: hiррies . Скачать бесплатно и без регистрации
Реферат по теме Китайський Буддизм
Контрольная работа по теме Научные школы, изучающие государственное управление
Курсовая работа: Политические стереотипы и установки жителей Сахалина и Курил
Процессуальные Сроки В Гражданском Праве Реферат
Творческая Работа На Тему Великая Отечественная Война 1941-1945 Гг.
Контрольная работа по теме Упрощенная система налогообложения
Курсовая работа по теме Совершенствование системы мотивации персонала на предприятии
Зарождение элементов бюджетного учёта в Древнем Риме
Доклад по теме Применение информационных технологий в профессиональной деятельности
Курсовая работа по теме Нахождение корней уравнений различными методами
Реферат: Налоговая отчетность и налоговый контроль в РФ. Скачать бесплатно и без регистрации
Реферат по теме Аналіз ринку добровільного медичного страхування в Україні
Курсовая работа по теме Технический контроль качества
Методы прогнозирования в маркетинге - Маркетинг, реклама и торговля курсовая работа
Психологические и физиологические аспекты наркотической зависимости и учет личности наркомана при расследовании преступлений - Государство и право дипломная работа
Княгиня Ольга - История и исторические личности презентация