Онтогенез інтелекту

Чи є ми розумнішими за наших пращурів?

Чи будуть наші нащадки розумнішими за нас?

Зведено думати, що відповідь "Так" єдино правильна для обох запитань.

Але що, коли насправді Ні?

Офіційна наука, та ж сама, яка стверджує, що єгипетські піраміди - це гробниці (хе-хе), а глобальне потепління - це пуки корів, стверджує, що людство у своєму розвиткові йде від нуля до абсолюту. Тобто, якщо порівняти людство з одним людським організмом, то воно колись було немовлям (кам'яний вік та епоха печерних людей, мисливців-збирачів і мамонтів), потім розвивалось, зростало, розумнішало і стало підлітком (скажімо, середні віки), тоді дорослішало і стало юним (десь тако ми з вами), і далі буде лише поступальний розвиток і торжество інтелекту, культури та науки.

Археологічні знахідки і найновіші відкриття (і не самі нові, але не надто поширені) кажуть нам, що у тому плані історія нашого виду - це історія кількох поколінь різних людей, які встигли народитися, подорослішати і вмерти, природною, чи наглою смертю.

Легенди і міфи, древні манускрипти і глиняні дощечки, повідають нам про великі цивілізації, що існували задовго до нас. Але нам так важко повірити у це, що ми радше назвемо їх прибульцями, що принесли нам, диким печерним бовдурам, високі технології та поділились дещицею знань. А ще збудували мегалітичні споруди, які вводять у ступор сучасних інженерів і архітекторів. Після цього вони полетіли на рідну планету, а ми продовжили збирати корінці, час від часу натикаючись у лісах на усі ті піраміди, хенджі і такий інший непрактичний непотріб. Так легше.

Важче визнати, що до нас існували люди, які Уже знали як без трактора і крана видобути із суцільної скелі сімдесятитонний моноліт, надати йому ідеальної форми, підняти у повітря, перенести на сотні кілометрів і встановити чітко за компасом у мегалітичну інсталяцію, та ще й так, аби комар носа не встромив поміж тих блоків.

Ми ж бо не знайшли у ґрунті жодного підйомного крана. Крана, Карл! Ми ж бо знаємо, що мусив бути підйомний кран, чи хоча б багато рабів з мотузками. Вони навряд чи таке змогли б, але ми знайшли мотузки, долото і зубило. А крана не знайшли. Висновок з того один. Точніше, два: це таки справа рук армії рабів, озброєних молотками і зубилами, або ж інопланетян, що спустилися з небес на колісницях богів. Крапка.

Так от... Що коли наша цивілізація все ж не перша? Що, коли вона - малюк у порівнянні з минувшими цивілізаціями? Що, коли цей малюк пішов настільки іншим шляхом, відкинувши усі натяки на те, що його предки Могли мати доступ до принципово інших видів енергії, він озброївся лінійкою та доказовістю, палкою і точкою опори, і рушив уперед, у свій матеріалізм у котрому все, до чого можна прикласти лінійку - доказово існує, а все що не піддається вимірюванню - оголошене неіснуючим.

І кінцева точка цього маршруту - глуха стіна вичерпаних можливостей нашої "сучасної" науки, котра відмежовує нас від цього незбагненного світу з його альтернативними видами енергій та непізнаними способами впливати на матерію, сприймати час, долати відстань. Тому що вчені мужі матеріального світу скажуть нам "Тпррру, Ракель! Ми приїхали! Далі - Нічого!"

Наші нащадки навряд чи будуть розумнішими за нас. Ми передаємо їм поганий спадок.