Once upon a time in Hollywood

9й фільм Квентіна Тарантіно. 

Дядечко Тарантіно цілком виправдано заслужив на те, щоб люди йшли в кіно лишень для того, щоб подивитись, що ж він такого нового зняв і випустив у світ. Я, як поціновувач його творчості, відповідно також пішла і подивилась, що ж там.

Я найшла відосік, який називається «rip-off artist or rip-off victim» про Квентіна (та, просто Квентіна), де обговорюється те, що багато людішок закидають йому те, що він самозванець! плагіатщик (або плагіатник, або плагіатнець (напишіть мені, як правильно))! і взагалі просто копіює класичні фільми чи сцени з фільмів, а сам нічого нового зробити не може. Сам Тарантіно у відповідь на такі звинувачення сказав: «Ну та, я краду, краду зі всіх фільмів, які були коли-небудь зроблені. А хулі?* (авт. прим. перекладача)…» Так ось, прікол в тому, що таким чином він показує свою любов і пошану до фільмів, які стали класикою, пропускаючи їх через призму свого сприйняття, а не просто здирає сюжетки і тд, і робить то так майстерно!, що ти направду відчуваєш, що він любить як самі фільми, так і процес їх створення.

Є навіть така штука, що на знімальному майданчику в Квентіна буває таке, що коли відзняли сцену (і навіть зробили то хороше), він каже: «Давайте ще раз! Чому?)» і всі разом з ним відповідають: «Because we love making movies!» І йо, ю кен філ іт. Особливо у цьому фільмі.

Адже він вийшов як love letter не тільки до Голівуду 60х років, а й до фільммейкінгу. 

І мені він сподобався. Повністю. Не тільки останніх «10 хв», які просто розірвали весь зал! (і на фільм можна йти лише заради них), але й весь фільм від початку до кінця (плюс одна сценка під час титрів). Той факт, що для цього фільму перекрили і відтворили Голівуд тих років, а не юзали грін скрін, сам по собі вартує поваги та епрішіейшину за таку роботу. І то все виглядало ну дуже класно, і музичка, яка, я так розумію, була популярною в 60х. І гра акторів. І сценарій. 

Стоп. «І гра акторів»? то все?! Фак, нє. Тому що просто боженьки Дікапріо і Бред, і Марго, і купа інших, тих, яких ми вже зустрічали у фільмах Квентіна, і яких не зустрічали, і навіть Брюс Лі там є (ну майже).

Щодо сценарію, то справді перед тим, як йти на фільм, треба прочитати про вбивство Шерон Тейт і про Менсона зі своїм культом мудацьким, бо тоді цілий фільм ти будеш дивитись зовсім з іншим настроєм та переживаннями, ніж, якби йти не готовим. До речі, події у цьому фільмі відбуваються протягом двох днів. Два дні ми «ходимо» за Ріком Далтоном – страглінг трошки актором (плейд ба Ліо), Кліфом Бутом – його стантпацаном і не тільки (плейд ба Піт) та Шерон Тейт (ака Марго Роббі), дивимось, як вони живуть, як вони курять (багато), катаються по Голівуду, слухаючи гуд олд радєйко, випивають, і тд і тп. Відповідно тут не буде купи екшину і тому подібного, але тру фільми ж не тільки ебаут екшин. А, ну і, як на мене, Тарантіно пише просто бамбєзні діалоги. Тому і у цьому фільмі можна такі почути.

Окремо хочу виділити Бренді, меганяшну і трушну акторку (треба загуглити, яка її кличка в реальному житті). 

Одним словом, якщо ви любите фільми Тарантіно, то я думаю, що цей вам теж сподобається.

..плагіаточник, плагіатівець, плагіатунець…