Олександр Драмбаєв

- Як провели свою відпустку? В якій фізичній формі підійшли до зборів?

- Відпустку провів дуже добре. Відпочивав з дружиною в Києві. Зʼїздили до родини в Запоріжжі. Так що провів дуже добре. Пропустив після останньої гри тиждень. Відпочинку давсобі. І потім місто з дружиною ходили займатися до тренажерної зали

- Ви працювали з такими тренерами, як Юрій Вернидуб, Зоран Зекіч, Андрес Карраско, Мбає Леє, Остап Маркевич. Який тренер на вас найбільше вплинув у кар'єрі? Які уроки ви винесли від нього?

- Знаєте, так, я працював з багатьма тренерами і якось про кожного можна виділяти окремі речі. І я від кожного щось намагався взяти, тому що різні тренера, на мій погляд, від них дуже багато можна прийняти. Щось, звісно, мені подобалось більше, щось подобалось мені менше. Можу сказати одне: у мене зі всіма тренерами дуже гарні відносини. І я можу їм побажати тільки найкращого і великих перемог у майбутньому 

- Влітку були чутки, що ви близькі до переїзду в чемпіонат Японії. Це відповідає дійсності? І чи можете ви вже зараз сказати, що це за клуб?

- Так, були чутки, були розмови. Який саме клуб, я не можу сказати, я точно не знаю. Я знаю, що були розмови по цьому, але там щось не виходило. Я також не можу сказати точно, що саме. Але сталося так, що ми обрали другу дорогу, яка була більш конкретна, яку я більше розумів. Тут багато я сказати правда не можу.

- Які моменти можете виділити у тренувальному процесі Осієка та Зюльте-Варгема, чи помітили різницю у порівнянні з тренуваннями у українських клубах?

- Так, звісно, різниця є. Можу сказати, що в Бельгії дуже багато бігової роботи, тому що там, якщо подивитися, скільки футболісти пробігають за конкретну гру, там дуже багато скоростної роботи. І на зборах це були найтяжкіші мої збори в моєму житті, тому що було дуже багато бігової роботи, що я приходив додому, я просто нічого не хотів, просто відпочивав і виходив на тренування, відпочивав від тренування. І так це продовжувалося місяць, як звичайні збори. В Хорватії було трошки простіше, там менше було бігової роботи. Я себе почував набагато краще. Це також від чемпіонату залежить і від тренера. Тому що тренерський штаб дає роботу на зборах і кожен бачить свою гру, скільки треба і як треба. І кожен вважає і хоче підодавати своїх футболістів якомога краще.

- В цьому сезоні ви здебільшого виступаєте на позиції центрального захисника, а раніше ми все таки бачили вас на позиції лівого захисника. На якій позиції вам зручніше грати?

- Я за свою, так можна сказати, маленьку карʼєру грав на дуже різних позиціях. Напевно, тільки ще не грав правого захисника і воротаря. А так на всіх позиціях я грав. І я не можу виділити якусь конкретну позицію. Подобається,напевно, грати крайнього нападника, тому що ти забиваєш голи, ти можеш проявити свої найкращі здібності попереду. І якщо ти втратиш мʼяч в останній зоні, то, звісно, це не так буде впливати на результат гри. А якщо ти центральний захисник, то твоя кожна втрата може призвести до пропущеного гола. І вона більш помітна. Так що на кожної позиції вона дуже відповідальна. І якось виділити якусь конкретну. Не знаю, як на мене. Мені подобається грати центрального захисника, мені подобається і лівого захисника, і крайнього нападника теж подобається. Мені, чесно, немає різниці, тому що я знаю, як грати на цих позиціях, і мені це без різниці, в принципі.

- Ви також провели на мало часу в молодіжних збірних України під керівництвом Руслана Ротаня. Зараз клуб, який він очолює майже без поразок йде на 2-му місці та випереджає Шахтар. Як ви вважаєте, в чому феномен цього тренера?

- Феномен цього тренера - те, що він бачить свою гру. Якщо подивитися на той сезон, то виходило не дуже добре все. Руслан Петрович все одно хотів грати в той футбол, який він бачить, наполеглива праця з хлопцями. Вони зрозуміли, що він хоче. І ось вони показують гарний результат, але сезон ще дуже довгий 13-14 ігор ще буде. Так що треба, треба, гарна команда не та, яка в конкретних матчах виграє, а та, яка держиться на протязі всього сезону. Так що ще є матчі, треба дивитися.

- Ви є вихованцем донецького Шахтаря. Ви перетинались з багатьма талановитими українськими футболістами. Хто з ваших колишніх одноклубників по юнацьким командам Шахтаря на вашу думку мав великий потенціал, але не зміг його реалізувати повністю?

- Це треба сідати і думати. Можна дуже багатьох хлопців називати, якщо чесно, Костянтин Гуров, Холод. Вони можуть грати на кращому рівні в кращих командах. Ще можу виділити Клима Приходька, який грає за Лівий Берег, дуже талановитий. 

- Як можете оцінити свої пів сезону в Кривбасі?

- Я не дуже люблю оцінювати свою гру, якщо чесно, але можу сказати, що завжди хочеться грати набагато краще. Буду намагатися робити це далі, радувати вболівальників своєю грою.

- Хто найсильніший гравець з яким ви мали змогу грати в одній команді? І хто найсильніший опонент з яким ви перетинались на футбольному полі? 

- Насильніший проти кого грав, напевно, Адам Діалло, коли ми грали в Ю-19 у Лігі Чемпіонів проти Аталанти. А з хлопцями, це можна назвати Бондаренко, Крисків, Мудрик, Судаков. В принципі, як ви бачите і всі бачать, це хлопці, які демонструють великий і гарний футбол.

-Який гравець сучасності вам імпонує і чому?

- Мені дуже подобається Альфонсо Девіс. Я думаю, можна зрозуміти, чому. Тому що він грав лівого захисника. І мені подобалось, як він все робив. Його швидкість, його дриблінг, його самовіддача. Я так думаю, що ми чимось схожі. Зрозуміло, що він набагато кращий футболіст, але він мені дуже сильно імпонує. Хотілося б бути таким, як він.

- Який момент в вашій карʼєрі ви вважаєте найпамʼятнішим?

- Цей момент, напевно я вже повторювався десь, це коли я потрапив у Зюльт-Варгем в Бельгії. Це найпамʼятніший мій момент, дуже багато з цього часу змінилось, я дуже радий що побував там і хотів би колись повернутись.

- Який найскладніший момент у вашій кар'єрі ви пережили і як ви його подолали?

- Найскладніший момент, це коли ми командою ФК Маріуполь мали летіти в Одесу з Турції, нам до посадки за 15-20 хвилин повідомили, що ми нікуди не летимо, тому-що почались обстріли. Я дуже довго після того не повертався в Україну, я така людина, яка дуже потрібна сімʼя поруч і переживав дуже сильно за них, тим паче мій батько воював ще з 2014 року. І якось, коли ти його бачиш, це викликає дуже багато радості. І зараз коли, я повернувся до України, у мене зʼявилась змога бачити сімʼю якомога частіше, я прям зміг спокійно вдихнути та видихнути, що можу побачити родину. Для мене було дуже тяжко, коли я був закордоном і у мене не було можливості бачити своїх рідних