Охорона здоров’я та соціальний захист як галузь соціокультурної сфери - Государство и право курсовая работа

Главная

Государство и право
Охорона здоров’я та соціальний захист як галузь соціокультурної сфери

Охорона здоров’я як галузь соціального захисту населення: поняття, характеристика, мета, система державного регулювання, концепція розвитку. Реформування законодавчої бази галузі в Україні, моделі державної політики, порівняння із європейським досвідом.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Міністерство освіти і науки України
Національний технічний університет України
Державне регулювання соціокультурної сфери
Охорона здоров'я та соціальний захист як галузь СКС
Розділ 1. Характеристика галузей охорони здоров`я та соціального захисту населення
1.1 Охорона здоров'я як галузь СКС: понятійний апарат, характеристика галузі
1.2 Рефлексія поняття соціального захисту населення, його мета
1.3 Система державного регулювання сферами охорони здоров'я та соціального захисту населення в Україні
Розділ 2. Порівняльний аналіз галузей охорони здоров`я та соціального захисту в Україні та за кордоном
2.1 Концепція розвитку охорони здоров'я та соціального захисту населення в Україні
2.2 Моделі державної політики в сферах соціального захисту та охорони здоров'я в європейських країнах
2.3 Реформування законодавчої бази як механізм регулювання галузі охорони здоров'я та соціального захисту населення в Україні з використанням зарубіжного досвіду
Розділ 3. Проектна пропозиція «Обери ФСП - обери якісне майбутнє»
Актуальність дослідження полягає в тому, що в період здобуття Україною суверенітету, проведення політичних та соціально-економічних реформ, спрямованих на перехід до ринкових відносин, не призвели до адекватних нових умов для перетворень у системі охорони здоров`я та соціального захисту населення, що продовжує функціонувати за принципами колишнього СРСР, що і стало однією з основних причин її поступової управлінської, функціональної та інфраструктурної розбалансованості. Окремі спроби галузевого реформування системи охорони здоров'я та соціального захисту населення шляхом створення і запровадження нових відносин господарювання та організаційних моделей її функціонування носять переважно локальний характер, здійснюються безсистемно і без належного наукового обґрунтування та недостатнього використання придатного для України досвіду зарубіжних країн, а також без врахування вітчизняних наукових розробок та накопиченого досвіду.
Одна з основних причин неефективності змін у системі соціального захисту та охорони здоров'я України, що переживає кризу через економічні труднощі перехідного періоду, - відсутність науково обґрунтованої комплексної державної компетенції - програми щодо вирішення соціально-економічних аспектів проблеми збереження матеріального і духовного добробуту і здоров'я населення.
Стратегічна мета інтеграції України до складу європейського співтовариства потребує серйозної роботи щодо удосконалення захисту прав і свобод людини, демократизації всіх складових суспільного життя, економічного зростання та забезпечення механізмів і умов для створення матеріального і духовного добробуту населення. Найважливішими аспектами цієї проблеми, віддзеркаленням місця людини в системі державної політики є стан її соціального захисту, охорони здоров'я та надання соціальних гарантій.
З огляду на наведені факти, тема дослідження є досить актуальною, оскільки існує гостра необхідність створення ефективного механізму управління соціальними процесами в країні.
Є досить багато науковх розробок, присвячених темі охороні здоров`я та соціального захисту населення як галузям СКС. Зокрема, дослідженням цієї проблеми займалися такі визначні зарубіжні та вітчизняні вчені як Баранова Т.И., Башняк О.С., Берлач А.І., Болотіна Н.Б., Бойко М.Д., Буздуган Я., Вороненко Ю.В., Мінцер О.П., Хуторян Н.М., Барашок Ю.В., ДрІжчана С.В., Гаращенко Л.П., Голунов А., Вишневський В., Коньков А., Гладун З.С., Грищенко Н.Б., Гузенко Н., Дідківська Л.І., Головко Л.С., Евро Ліннакко, Євсєєв В., Журавель В.В., Мегедь В.М., Гаврилова Т.П., Журавель В.И., Іванова О.Л., Карамишев Д.В., Немченко А.С., Карпишин Н.І., Климова Н.Б., Зайцева А.Л., Бреев П.В., Кузнецов В., Нижник Н., Нонко В., Стецюк Т., Олефір О.І., Пономаренко В.М., Роик В.Д., Руденко В. М Сердюк А.М., Скуратівський В., Палій О., Лібанова Е. та багато інших відомих діячів науки і культури.
В цілому, дослідженню охорони здоров'я та соціального захисту населення присвячено безліч робіт у різних сферах науки: філософії, соціології, політології, історії, психології та ін. За останні роки накопичено велику кількість емпіричного матеріалу. У той же час слід зазначити, що публікації по даній темі носять переважно загальнотеоретичний характер. У роботах багатьох авторів, опублікованих до 90-х років, проблеми хоча і розглядаються в тісній прив'язці до реалій нашої країни, однак ці реалії в основі своїй пішли в минуле і керуватися теоретичними й особливо практичними висновками треба дуже і дуже обережно.
Об'єкт дослідження: галузь охорони здоров`я та соціального захисту населення в системі СКС.
Предмет дослідження: моделі державної політики в сферах охорони здоров'я та соціального захисті населення.
Метою дослідження є спроба аналізувати стан охорони здоров`я та соціального захисту населення як галузей СКС. Розкрити основні проблеми процесу реформування галузей охорони здоров`я та соціального захисту населення. Визначити концепцію розвитку цих галузей.
§ визначити поняття та характеристику галузі охорони здоров'я;
§ дослідити поняття, мету та функції соціального захисту населення як галузі СКС;
§ охарактеризувати органи державного регулювання галузей охорони здоров'я та соціального захисту населення;
§ з'ясувати концепцію розвитку охорони здоров'я та соціального захисту населення в Україні;
§ ознайомитися з моделями державної політики в сфері охорони здоров'я та соціального захисту населення зарубіжних країн;
§ дослідити законодавчу базу як механізм регулювання галузі охорони здоров'я та соціального захисту населення в Україні.
Відповідно до предмета, мети і завдань використовувався комплекс методів дослідження, зокрема: загальнонаукові - аналіз, синтез, порівняння та узагальнення, що є необхідними для вивчення праць вітчизняних і зарубіжних науковців, офіційних і нормативних документів; порівняльно-історичний та хронологічний методи, які дали можливість в історичній ретроспективі дослідити соціально-економічні, соціокультурні факти і явища розвитку охорони здоров`я та соціального захисту, порівнювати їх, виявляючи подібне і відмінне; компонентно-структурний, системно-структурний, системно-функціональний, що дали можливість виділення основних компонентів системи охорони здоров`я та соціального захисту населення, обґрунтування закономірностей та виявлення тенденцій розвитку.
Матеріал даної роботи несе теоретичну і практичну значимість для фахівців, які працюють у сфері охорони здоров`я та соціального захисту населення. Теоретичний зміст курсової роботи дає можливість ознайомитися із трактуванням понять соціального захисту населення та охорони здоров'я, органами державного регулювання цими сферами, докладно визначити концепцію сучасного розвитку охорони здоров'я та соціального захисту населення України та зарубіжних країн, а також проаналізувати законодавчу базу цієї галузі.
Практична значимість полягає в тому, що в даній роботі доведено значимість впливу охорони здоров'я та соціального захисту населення, як головної запоруки демократизації всіх сфер суспільного життя, матеріального зростання та забезпечення механізмів і умов для створення матеріального і духовного добробуту населення. В роботі наведені рекомендації по реформуванню системи охорони здоров`я та соціального захисту населення.
Інформаційна база курсової роботи. При написанні роботи були використанні монографії, наукові статті, підручники вітчизняних та зарубіжних авторів, начальні посібники та наукові журнали.
Обсяг та структура курсової роботи. Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг роботи становить 66 сторінок комп'ютерного тексту. Список використаних джерел містить 52 найменування.
Розділ 1. Характеристика галузей охорони здоров`я та соціального захисту населення
1.1 Охорона здоров'я: понятійний апарат, механізм фінансування, характеристика галузі
Кожна людина має природне невід'ємне і непорушне право на охорону здоров'я. Суспільство і держава відповідальні перед сучасним і майбутніми поколіннями за рівень здоров'я і збереження генофонду народу України, забезпечують пріоритетність охорони здоров'я в діяльності держави, поліпшення умов праці, навчання, побуту і відпочинку населення, розв'язання екологічних проблем, вдосконалення медичної допомоги і запровадження здорового способу життя.
Основи законодавства України про охорону здоров'я визначають правові, організаційні, економічні та соціальні засади охорони здоров'я в Україні, регулюють суспільні відносини у цій галузі з метою забезпечення гармонійного розвитку фізичних і духовних сил, високої працездатності і довголітнього активного життя громадян, усунення факторів, що шкідливо впливають на їх здоров'я, попередження і зниження захворюваності, інвалідності та смертності, поліпшення спадковості. [1]
Основні поняття про охорону здоров'я:
Здоров'я - стан повного фізичного, душевного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних дефектів;
Охорона здоров'я - система заходів, спрямованих на забезпечення збереження і розвитку фізіологічних і психологічних функцій, оптимальної працездатності та соціальної активності людини при максимальній біологічно можливій індивідуальній тривалості життя. [19, с.10]
Заклади охорони здоров'я - підприємства, установи та організації, завданням яких є забезпечення різноманітних потреб населення в галузі охорони здоров'я шляхом подання медико-санітарної допомоги, включаючи широкий спектр профілактичних і лікувальних заходів або послуг медичного характеру, а також виконання інших функцій на основі професійної діяльності медичних працівників;
Медико-санітарна допомога - комплекс спеціальних заходів, спрямованих на сприяння поліпшенню здоров'я, підвищення санітарної культури, запобігання захворюванням та інвалідності, на ранню діагностику, допомогу особам з гострими і хронічними захворюваннями та реабілітацію хворих та інвалідів. [4]
Сучасний стан економіки України та її регіонів характеризується кардинальними змінами в усіх сферах діяльності, у тому числі у системі охорони здоров'я, від ефективності функціонування якої залежить здоров'я нації - найвищої цінності держави. [23, с.10]
У перехідний період, в умовах ринкової економіки в охороні здоров'я відбуваються процеси, які реально скоротили функції держави, що привели до децентралізації та комерціалізації галузі, яка глобально стосується інтересів кожного жителя України. Відомо, що при послаблені регулюючої ролі держави витрати на охорону здоров'я з сімейного бюджету зростають. У той же час знижується турбота держави про стан здоров'я. [22, с. 203]
У нинішній системі охорони здоров'я України вкрай недостатньо розвинутою є профілактика захворювань, що зумовлює постійне збільшення кількості виявлених гострих і хронічних захворювань. Відомо, що основою профілактичної медицини є організація і проведення диспансерного обстеження населення з наступним динамічним спостереженням. Однак нині діючі принципи диспансеризації не дозволяють вирішувати поставлені перед нею проблеми, зокрема, знизити рівень захворюваності. [22, с. 158] Недостатня увага приділяється останнім часом дослідженню стану здоров'я на рівні функціональних груп; вкрай рідко на практиці застосовуються нові технології в області діагностики; не практикуються принципи єдиного підходу до спостереження за станом здоров'я пацієнта протягом тривалого часу.
То ж не дивно, що основні показники стану здоров'я населення нашої держави є значно гіршими, ніж у країнах з соціально-орієнтованою економікою. При цьому протягом останніх 5 років вони мають тенденцію до погіршення. Так, середня тривалість життя складає 67 років, що на 13 років менше, ніж у білі пості розвинутих країнах світу. Зростає захворюваність практично за всіма видами патологій, особливо серцево-судинної і дихальної та травної систем. [20] Останнім часом склалась складна ситуація з ВІЛ-інфекцією та туберкульозом. В Україні зафіксована стійка тенденція змін стану здоров'я населення
- спостерігається негативна динаміка зниження показника умовного здоров'я;
- випереджаючих темпів зниження потенціалу здоров'я дітей. Здоров'я останніх гірше здоров'я їх батьків;
- індивідуальний потенціал здоров'я у жінок є нижчим, ніж у чоловіків, не дивлячись на те, що тривалість життя жінки на 12 років довша, ніж чоловіків;
- нинішні соціальні умови не дозволяють використати ефективно природно-біологічні ресурси людини. Якщо в кінці 70-х років минулого століття пік здоров'я припадав на 24 роки, в кінці 80-х - на 14, то в кінці 90-х років людина залишалась з тим потенціалом здоров'я, який вона отримала при народженні. [32, с. 113]
Особливу тривогу викликає той факт, що хвороби "помолодшали" і що населення України щорічно скорочується майже на 400 тис. осіб. Такий стан у значній мірі зумовлений багатьма чинниками, у тому числі й рівнем розвитку системи охорони здоров'я в цілому.
У розвитку системи охорони здоров'я, формуванні цивілізованого ринку медичних послуг і раціональному використанні ресурсного потенціалу цієї системи зацікавлена практично кожна людина, яка усвідомлює, що в сукупності вони не тільки впливають на індивідуальне та суспільне здоров'я, а й визначають якість і рівень життя, покращення територіальної доступності медичної допомоги, тобто вдосконалення регіональної політики в області охорони здоров'я. [27, с.24-25] Остання базується на єдиних загальнодержавних принципах, у число яких входить формування економічно доцільних систем організації медичної допомоги з урахуванням реальних потреб населення, можливостей їх задоволення, а також найбільш доцільного розміщення ресурсів.
Раніше, як відомо, існувало централізоване планування охорони здоров'я. Адже в умовах командно-адміністративної системи без цього не обійтись. Медична допомога була відносно загальнодоступною, хоча говорити про її високу якісь навряд чи можна. Перші згадки про стандарти якості появились на початку 90-х років минулого століття. [19, с. 35]
Сьогодні система охорони здоров'я в усьому світі, у тому числі й в Україні, стає все більше науково- і ресурсоємною, пов'язаною зі складними технологічними та організаційними процесами. Будь-яка помилка на цьому етапі може привести до негативних результатів, до нераціонального використання ресурсного потенціалу. Тому проблема ресурсного забезпечення медичної сфери діяльності, правильний розподіл наявних ресурсів, оптимальне їх використання є однією з найгостріших у системі медичного обслуговування населення.
Існуюча мережа закладів охорони здоров'я в багатьох випадках неадекватна реальним потребам населення, а наявні ресурси використовуються неефективно. Велике значення таких благ, як життя та здоров'я, зумовлює необхідність їх охорони. Забезпечення населення лікувально-профілактичною допомогою в достатньому обсязі та високої якості залежить від адекватності матеріально-технічної бази закладів охорони здоров'я, професіоналізму і кваліфікації лікарів, психологічної готовності населення піклуватися про стан свого здоров'я.
Фінансове забезпечення охорони здоров'я -- це метод фінансового механізму, що визначає принципи, джерела й форми фінансування суб'єктів господарювання, чия діяльність спрямована на охорону, збереження, зміцнення та відновлення здоров'я громадян. [25, с. 155]
Основними формами фінансового забезпечення охорони здоров'я в Україні є: бюджетне фінансування, добровільне медичне страхування, самофінансування, благодійництво та спонсорство. Такі форми, як кредитування й інвестування, характерні для юридичних і фізичних осіб, котрі займаються приватною медичною практикою. Крім того, у період переходу до ринкової економіки державним і комунальним закладам охорони здоров'я дозволили некомерційну господарську діяльність (медичну та немедичну), аби в такий спосіб вони мали змогу залучити додаткові фінансові ресурси. [26] У результаті набула значного поширення така форма фінансового забезпечення, як некомерційне самофінансування. Останнє полягає в тому, що його здійснюють на принципах самоокупності й воно передбачає просте відтворення витрат, пов'язаних із наданням медичної допомоги.
Традиційно найвагомішим джерелом фінансового забезпечення охорони здоров'я є кошти державного та місцевих бюджетів, тоді як кошти, отримані з інших джерел, -- лише додатковий фінансовий ресурс. [32, с. 85]
На рівні бюджетних установ відбувається процес поєднання бюджетного фінансування з системою некомерційного самофінансування для виконання ними намічених завдань і функцій. Такі заклади фінансуються лише частково за рахунок коштів бюджетів, утворених у результаті перерозподілу валового внутрішнього продукту, і за джерелом походження є справді бюджетними. Кошти та доходи в матеріальній чи нематеріальній формі, отримувані бюджетним закладом завдяки самостійній фінансово-господарській діяльності, інші за своєю природою. Некомерційна діяльність бюджетних установ і організацій не має на меті отримання прибутку, і її здійснюють у загальнодержавних інтересах для залучення додаткових фінансових ресурсів [25, с. 132].
Одним із напрямів підвищення ефективності охорони здоров'я в Україні й альтернативним джерелом фінансового забезпечення галузі є поетапне запровадження обов'язкового медичного страхування. Воно має забезпечити формування принципово нової, адаптованої до ринкової економіки, соціальної інфраструктури, створити прозорі механізми правових, соціально-економічних і фінансових взаємовідносин між виробниками та споживачами медичних послуг.
Законом України «Про страхування» передбачено здійснення, крім обов'язкового, також і добровільного медичного страхування. [2] Соціально-економічне значення останнього полягає в тому, що воно доповнює гарантії, надані в рамках соціального забезпечення та соціального страхування до максимально можливих у сучасних умовах стандартів (оплата дорогих видів лікування й діагностики; застосування найсучасніших медичних технологій; забезпечення комфортних умов лікування тощо).
Іще одним з альтернативних джерел фінансового забезпечення охорони здоров'я виступає благодійництво та благодійна діяльність. Надходження від спонсорських і доброчинних внесків розглядаються як «інвестиції в соціальну сферу» взагалі та в охорону здоров'я зокрема. Благодійна діяльність регулюється Законом України «Про благодійництво та благодійні організації». Він закріплює основні принципи й форми благодійності, напрями діяльності благодійних організацій. [22, с. 113]
Отже, головною умовою трансформації охорони здоров'я населення є зміцнення фінансової бази, збільшення фінансових ресурсів з допомогою вдосконалення бюджетного фінансування, доброчинної діяльності й пошуку нових джерел фінансування та шляхів їхнього надходження.
1.2 Рефлексія поняття соціального захисту, його мета та функції
Поняття соціального захисту населення досить широке і стосується, вірніше сказати, охоплює всі верстви населення тією чи іншою мірою. Це, з одного боку, дає дуже великий обсяг емпіричного матеріалу, а з другого - ускладнює аналіз даної сфери людської діяльності.
Нижче наведено три визначення соціального захисту.
“Соціальний захист населення - державна підтримка певних категорій населення, які можуть зазнавати негативного впливу ринкових процесів, забезпечення відповідного рівня життя шляхом надання правової, фінансової, матеріальної допомоги окремим громадянам (найбільш вразливим верствам населення), а також створення соціальних гарантій для економічно активної частини населення, забезпечення прийнятних для країни умов життя та праці громадян, у тому числі через установлення соціальних стандартів” [38, с. 45].
“Під системою соціального захисту сьогодні розуміється сукупність законодавчо визначених економічних, соціальних, юридичних гарантій і прав, соціальних інститутів та установ, що забезпечують їх реалізацію та створюють умови для підтримки життєзабезпечення і діяльного існування різних соціальних верств і груп населення, передусім соціально вразливих” [48, с. 25].
“Соціальний захист - це система державного гарантування прав громадян України на матеріальне забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законодавством України” [7].
Ці визначення відображають підходи різних авторів до сутності даного поняття, а об'єднує їх те, що під соціальним захистом розуміється лише той обсяг соціальних гарантій, що безпосередньо надається державою.
В. Скуратівський Скуратімвський Вадим Леонтійович (* 5 жовтня 1941 р., с. Бакланова Муравійка, Куликівський район, Чернігівської області) - український мистецтвознавець, історик, літературознавець, публіцист.Доктор мистецтвознавства (1997), кандидат філологічних наук (1971), член-кор. Академії мистецтв України (з травня 2001 р.), член Спілки кінематографістів України (1990) та Асоціації українських письменників (1997). підкреслює, що “соціальний захист - це комплекс організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на захист добробуту кожного члена суспільства в конкретних економічних умовах” [43, с. 104].
Кінцевою метою соціального захисту є надання кожному члену суспільства, незалежно від соціального походження, національної або расової належності можливості вільно розвиватися, реалізувати свої здібності. Інша мета - підтримання стабільності в суспільстві, тобто попередження соціальної напруженості, яка виникає у зв'язку з майновою, расовою, культурною, соціальною нерівністю. [30, с.55]
Соціальний захист населення як система, діюча в ринкових умовах, є комплексом нормативних актів, форм, методів та дій, що мають забезпечити:
* установлення передбаченого законом України періодично оновлюваного гарантованого прожиткового мінімуму. На його основі визначається нижня межа заробітної плати, формується система пенсій та допомоги, гарантується обслуговування в житлово-комунальній та соціально-культурній сферах;
* диференційний підхід до різних соціально-демографічних верств населення залежно від ступеня їх економічної самостійності, працездатності та можливості отримання доходів;
* реалізацію прав кожного громадянина на працю і отримання гарантованого мінімуму доходів, достатнього для нормальної життєдіяльності працюючого та його сім'ї;
* державні гарантії по оплаті найманої праці, встановленням її мінімального рівня, незалежно від об'єкта прикладання праці: у власному виробництві, кооперативі, асоціації, акціонерному товаристві або державному підприємстві;
* надання різних форм допомоги безробітним: виплати по безробіттю, організація громадських робіт, перепідготовка та отримання нової спеціальності, з якої є вільні робочі місця, створення умов для започаткування власної справи;
* державні гарантії щодо підтримки необхідного рівня життя малозабезпеченим категоріям населення;
* індексування грошових вкладів населення у випадку зростання цін на товари та послуги;
* грошову компенсацію населенню при здійсненні реформ цін;
* розробку та законодавче врегулювання (затвердження) всього комплексу заходів, що представляють у всій повноті систему соціального захисту всього населення (працюючих, непрацюючих у працездатному стані, непрацездатних, пенсіонерів, інвалідів, підростаючого покоління, багатодітних матерів, неповні та малозабезпечені сім'ї). [49, с.199-206]
Соціальний захист містить як пасивні, так і активні заходи підтримки доходів. Пасивними заходами є соціальна допомога, активними - соціальне страхування (тобто забезпечення доходів у випадку втрати працездатності чи роботи), лікування та профілактика хвороб, а також сприяння освіті й підвищенню кваліфікації [43, с. 106].
Пасивна підтримка надається у вигляді соціальної допомоги - допомоги суспільства особі або сім'ї, яка не має достатніх засобів існування. Соціальна допомога за своєю суттю є адресною, тому що надається лише тим, хто її потребує. Через соціальну допомогу соціальний захист виконує свою лікувальну, реабілітаційну функцію, яка полягає в тому, щоб допомогти людям, які потрапили в скрутну життєву ситуацію, вберегтися від зубожіння і не опинитися на узбіччі суспільства.
Проте не менш важливими є також заходи, спрямовані на запобігання ситуаціям, які загрожують добробуту людини, стимулювання активності особи. Соціальний захист виконує свою превентивну, запобіжну функцію шляхом захисту особи та її сім'ї від втрат доходу, пов'язаних з безробіттям, старінням, хворобою або смертю, та поліпшення її добробуту через соціальні служби й економічну допомогу на виховання дітей. [2]Система соціального захисту включає програми зайнятості, соціального страхування, охорони здоров'я та ін.
Державне соціальне забезпечення є складовою системи соціального захисту і виконує функцію нагромадження та розподілу коштів соціального захисту, призначених на соціальну допомогу, виплати по соціальному страхуванню тощо. Соціальне забезпечення включає пенсії й різного роду допомоги. [48, с. 192]Таким чином, під соціальним забезпеченням розуміють заходи матеріальної підтримки особи та сім'ї з боку держави і суспільства. До системи соціального захисту слід віднести також соціальні нормативи гарантовані державою мінімальні рівні винагороди за працю, стипендіального та соціального забезпечення. Схематично співвідношення соціального захисту, соціального забезпечення і соціальної допомоги зображене нижче.


Таким чином, існує єдність трьох головних складових соціальної політики:
1) соціальна допомога, що гарантує громадянам, які опинилися за межами бідності і неспроможні через різні причини забезпечити собі життєвий мінімум, можливість психофізичного виживання в кризових соціально-економічних умовах;
2) соціальне забезпечення, що гарантує нормальний рівень існування людини і відшкодування втрат регулярного прибутку, компенсація додаткових втрат у зв'язку з інфляційними процесами, упередження причин, що призводять до втрати регулярного прибутку внаслідок припинення виробництва тощо;
3) соціальні послуги, що забезпечують високий рівень трудової активності, участі в громадянському житті (програми професійної перекваліфікації, створення додаткових робочих місць та ін.). Такий підхід передбачає зміну соціальних функцій держави. З одного боку, вона повинна створювати умови для того, щоб населення було спроможне власними силами вирішувати більшість соціальних проблем. З другого - необхідно надавати певну допомогу громадянам та їх родинам, якщо вони не можуть власними силами з різних причин (хвороби, інвалідності, похилого віку тощо) підтримувати необхідний мінімальний життєвий рівень. [15, с.36]
Отже, запровадження нових і вдосконалення діючих соціальних програм дають можливість оптимізувати управління системою соціального захисту населення, забезпечити високу якість та оперативність надання послуг найвразливішим громадянам і сім'ям.
1.3 Державне управління сферами охорони здоров'я та соціального захисту населення в Україні
Одним із принципів правової держави є те, що у центрі її соціальної дійсності перебуває людина. Держава гарантує соціальні права і свободи, які забезпечують людині гідний рівень життя та її соціальну захищеність. За своєю сутністю ці права і свободи є, з одного боку, вимогами до держави, а з іншого - її обов'язками щодо підтримання життя особи та її соціальної захищеності. Соціальні питання, при їх невирішеності, є одним з небезпечних джерел, пов'язаних з національною безпекою, самою суттю існування в майбутньому державних інститутів.
Сутність державного управління зазначеною сферою полягає в тому, що держава:
а) держава дбає про соціальний захист своїх громадян;
б) забороняє використання примусової праці;
д) забезпечує нормальні умови праці; вільний вибір місця роботи, професії;
е) матеріально підтримує своїх громадян;
ж) гарантує захист від незаконного звільнення;
з) забезпечує право на своєчасне одержання винагороди. [17, с.23]
Одним із важливих напрямів державної політики у сфері соціального захисту населення є становлення державних стандартів і державних соціальних гарантій, які встановлюються законами та іншими нормативно-правовими актами. До них належать встановлення:
а) мінімальних розмірів оплати праці;
г) визначення видів і розміру соціальних допомог;
д) визначення розмірів соціальних виплат, що забезпечують рівень життя, не нижчий за прожитковий мінімум.
Спеціальним органом, який уповноважений від імені держави впроваджувати в життя соціальну політику, є Міністерство праці та соціальної політики України (далі - Мінпраці). [48, с. 19]
Міністерство є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері зайнятості, соціального захисту населення, соціального страхування, оплати, нормування та стимулювання праці, умов праці, пенсійного забезпечення, соціального обслуговування населення, соціально-трудових відносин, трудової міграції.
1) участь у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики у сфері зайнятості, соціального захисту населення, у тому числі ветеранів війни, праці, військової служби та громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; у сфері соціального страхування, оплати, нормування та стимулювання праці, умов праці; у сфері пенсійного забезпечення, соціального обслуговування населення, соціально-трудових відносин, трудової міграції;
2) керівництво діяльністю державної служби зайнятості;
3) проведення заходів, пов'язаних з ефективним функціонуванням ринку праці, сприяння раціональній, продуктивній і вільно обраній зайнятості, підвищенню якості і конкурентоспроможності робочої сили;
4) розроблення і здійснення заходів для посилення мотивації до праці, вдосконалення її оплати, організації та нормування;
5) забезпечення через систему підпорядкованих йому органів реалізації права громадян на соціальний захист шляхом своєчасного та адресного надання соціальної підтримки, в тому числі державної допомоги малозабезпеченим громадянам, у разі втрати роботи, працездатності, досягнення пенсійного ві
Охорона здоров’я та соціальний захист як галузь соціокультурної сфери курсовая работа. Государство и право.
Реферат по теме Тантры
Понятие Юриспруденция Курсовая
Скачать Реферат Предраковые Заболевания Желудка Скачать Бесплатно
Курсовая работа по теме Денежный рынок: механизм, методы и инструменты регулирования
Нравственное Воспитание Детей Курсовая
Дипломная работа: Финансовая отчетность и анализ ее основных показателей
Контрольные Работы По Алгебре 11 Класс Логарифмы
Младший Школьник Реферат
Реферат: История освоения космоса
Курсовая работа по теме Типологический анализ идиом английского языка с антропоморфным компонентом
Готовые Сочинения Егэ История
Реферат: Lowering The Legal Drinking Age To 18.
Реферат На Тему Регулирование Энергетических Установок
Культура Речи Врача Реферат
Агрегатные Состояния Контрольная Работа 8 Класс
Дипломная работа по теме Значение овцеводства в народном хозяйстве
Реферат На Тему Информация Как Объект Гражданских Прав Предпринимателей
Дипломная работа по теме Маркетинговый анализ магазина "9мм"
Отчет Студента О Прохождении Практики Пример
Эссе История Моего Имени
Договор купли-продажи (характеристика, стороны, содержание, форма) - Государство и право курсовая работа
Влияние факторов внешней среды на микроорганизмы - Биология и естествознание реферат
Токсичные химические вещества - Безопасность жизнедеятельности и охрана труда презентация