Огляд

Що таке грижа міжхребцевого диска в попереку?

Грижа міжхребцевого диска – це захворювання, яке виникає на фоні дегенеративних і вікових змін у хребті, що проявляється гострим больовим синдромом в попереку, який іррадіює (віддає) в ногу.

У важких випадках грижа може призводити до стійких неврологічних порушень: втрати чутливості й рухових функцій нижніх кінцівок, атрофії м’язів, хронічного больового синдрому, а також розладів функцій органів малого таза – нетримання або затримки сечі, порушення дефекації, еректильної дисфункції, диспареунія (болісний статевий акт). У найтяжчих випадках можливий розвиток синдрому кінського хвоста, що може призвести до стійкої інвалідизації пацієнта.

Грижі найчастіше виникають у людей віком 30-50 років на фоні певних фізичних навантажень. Вони рідко виникають на здорових дисках. Тобто, в результаті тривалого впливу несприятливих факторів (мікротравма, зайва вага, генетична схильність) відбулося поступове хронічне ураження та перебудова міжхребцевого диска. Різке навантаження на пошкоджений диск може призвести до його розриву і виходу в хребетний канал його вмісту (грижі), що, в свою чергу, здавлює спинномозковий нерв і сприяє його запаленню.

Що призводить до розвитку грижі?

Ризик утворення грижі міжхребцевого диска зростає під впливом таких факторів:

• Малорухливий спосіб життя – призводить до ослаблення м’язового корсету хребта.
• Надмірна вага – збільшує навантаження на міжхребцеві диски, сприяючи їх дегенерації.
• Часте підняття важких предметів – особливо при неправильній техніці (без згинання колін).
• Часті скручування та нахили – створюють додатковий тиск на міжхребцеві диски.
• Вплив вібрації – наприклад, у водіїв великогабаритного транспорту, що сприяє мікротравматизації дисків.
• Спадкова схильність – генетичні фактори можуть впливати на структуру сполучної тканини, підвищуючи ризик розвитку грижі.

Як проявляється грижа?

Перш за все, це біль в нозі. Болі в попереку хоч і є симптомом грижі, але часто пацієнти на них не скаржаться.

Чим небезпечна грижа?

Хоча больовий синдром може бути інтенсивним, сам по собі він не становить загрози. Однак поява оніміння та рухових розладів свідчить про пошкодження нервових структур.

У рідкісних випадках можливі порушення сечовипускання у вигляді затримки або нетримання сечі, а також втрата чутливості в промежині. Це серйозні ускладнення, які потребують невідкладного хірургічного втручання для запобігання незворотним наслідкам.

Як визначити, чи є у вас грижа міжхребцевого диска?

Уже на основі ваших скарг і клінічного огляду лікар може запідозрити наявність грижі. Однак для остаточного підтвердження діагнозу необхідно провести магнітно-резонансну томографію (МРТ), яка є «золотим стандартом» у діагностиці міжхребцевих гриж.

Важливо розуміти, що МРТ і комп'ютерна томографія (КТ) – це різні методи дослідження. КТ краще візуалізує кісткові структури, але не завжди дозволяє точно оцінити стан міжхребцевих дисків, тому для діагностики гриж віддають перевагу саме МРТ.

Чи має значення розмір грижі?

Розмір грижі має відносне значення. Наприклад, навіть великі центральні грижі можуть бути безсимптомними або викликати лише незначний дискомфорт у попереку. Такі випадки зазвичай не потребують хірургічного втручання і добре піддаються консервативному лікуванню, включно з фізіотерапією.

Натомість навіть невеликі парамедіальні (латеральні) або форамінальні грижі можуть спричиняти стійкий больовий синдром, що не піддається консервативному лікуванню і може вимагати термінового хірургічного втручання.

Тому оцінку МРТ, співставлення її результатів із клінічною картиною та визначення тактики лікування слід довірити досвідченому лікарю.

Чи впливає зайва вага на розвиток грижі та її лікування?

Так, зайва вага та малорухомий спосіб життя значно впливають як на формування міжхребцевої грижі, так і на ефективність її лікування. Вони можуть ускладнювати як консервативну терапію, так і хірургічне втручання, а також сповільнювати післяопераційне відновлення.

Якщо говорити про хірургічне лікування, то при масі тіла понад 100 кг виконання стандартних відкритих операцій або мікродискектомії є складнішим і ризикованішим. Це пов’язано з вищою ймовірністю ускладнень, таких як пошкодження судин, нервів, погане загоєння післяопераційної рани.

У таких випадках ендоскопічні методи видалення грижі мають перевагу. Під час ендоскопічної операції хірург має можливість чітко візуалізувати нервові та судинні структури, що значно знижує ризик їх пошкодження і покращує результати лікування.

Наступний розділ

До змісту