Односкладні речення у творчості Івана Драча - Иностранные языки и языкознание курсовая работа

Главная

Иностранные языки и языкознание
Односкладні речення у творчості Івана Драча

Лінгвістичні особливості функціонування односкладних особових речень у поезії І. Драча. Безособові односкладні речення та специфіка їх уживання у поетичному мовленні. Особливості уживання номінативних односкладних речень у збірці "Сонце і слово" Драча.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Розділ І. Лінгвістичні особливості функціонування односкладних особових речень у поезії Івана Драча
1 .1 Характеристика означено-особових односкладних речень
1.2 Односкладні неозначено-особові та узагальнено-особові речення
Розділ ІІ. Безособові односкладні речення та специфіка їх уживання у поетичному мовленні
Розділ ІІІ. Інфінітивні односкладні речення у творчості Івана Драча
Розділ ІV.Особливості уживання номінативних односкладних речень у збірці “Сонце і слово” І.Драча
Односкладні речення -- цілком самостійні синтаксичні одиниці, які мають широкі виражальні можливості і специфіку уживання у всіх стилях мовлення. Вони не протиставляються двоскладним і не є їх варіантами з випущеними підметом чи присудком, не вимагають вони поновлення другого головного члена і не можуть бути доповнені ним без зміни змісту висловленого. Вони розглядаються на сучасному етапі розвитку синтаксиса як тип простого речення, структурно-предикативна основа якого грунтується на функціонуванні єдиного поширеного або не поширеного залежними компонентами головного члена, що виступає засобом вираження предикативності [25, 395]. Головний член односкладного речення не співвідносний ні з підметом, ні з присудком, хоч формально може уподібнюватися до одного з членів двоскладного речення.
. В академічному синтаксисі української мови використано усталену у сучасному словґянському мовознавстві класифікацію односкладних речень, за якою виділяють односкладні означено-особові, неозначено-особові, узагальнено-особові, безособові, інфінітивні, номінативні [23]. В енциклопедії “Українська мова” подається внутрішньотипологічна класифікація односкладних речень, в основу якої покладено взаємодію граматичних і семантичних ознак дієслівних, іменникових і прислівниклвих форм, що зумовлюють поділ на означено-особові, неозначено-особові, узагальнено-особові, безособові, інфінітивні, номінативні та генітивні односкладні речення [25 ].
В сучасному українському синтаксисі поряд з односкладними функціонує і термін “одноядерні речення” (І.Слинько, Н.Гуйванюк, М.Кобилянська) [21], названі вчені “одноядерні речення” поділяють на одноядерно - двокомпонентні і одноядерно - однокомпонентні. Раніше односкладні речення класифікували на основі тих головних членів двоскладного речення, з якими співвідносний головний член односкладних речень, або їх відсутності ( О.Синявський) і виділяли безпідметові речення, безприсудкові односкладні речення. Інщий мовознавець Л.Булаховський виділяв безособові і відносно-безособові та називні речення. У 80-х рр. ХХ століття зґявляється монографічна праця В.Д.Горяного “Синтаксис односкладних речень” , у якій він класифікує односкладні речення на особові та безособові [ 6], підставою для такого поділу слугували семантика і значення субґєктів як носіїв предикативної ознаки, наявність / відсутність граматичної особи [6,20]. В особових реченнях ця особа виражена дієслівними закінченнями головного члена речення, в безособових такої особи немає і бути не може. Односкладні особові речення за формами вираження головного члена (субґєкта) В.Горяний поділяє на : 1)речення з означеним субґєктом (означено-особові), 2)речення з неозначеним субґєктом (неозначено-особові), 3) речення з узагальненим суб:єктом (узагальнено-особові). Безособові речення з погляду наявності / відсутності в них субґєкта як носія предикативної ознаки у свою чергу поділяються на : 1) речення з нульовим субґєктом (Морозить. Морозно. Мороз); 2) речення з непрямим субґєктом (Йому сумно.Матері не спиться); 3)речення з синкретичним субґєктом ( Тягне холодом.. Надворі холодно).
Слід зазначити, що наведена класифікація не є поширеною і загальноприйнятою в українському мовознавстві.
В “ Граматиці української мови”(І. Вихованець, К.Городенська, А.Грищенко, 1982) за сукупністю структурних і семантичних ознак виділяються такі основні типи односкладних речень : означено-особові, неозначено-особові, узагальнено-особові, безособові, інфінітивні, номінативні, вокативні (речення-звертання)[ 4, 174]. Семантичні особливості односкладних речень виявляються у способі репрезентації двох логічних компонентів думки - предмета мовлення і предикативної характеристики. У них лексично наявний один (або предмет мовлення, або предикативна характеристика) з двох логічних компонентів думки. Наявний головний член речення використовується в такій формі, яка здатна викликати потрібне уявлення про лексично не виражений логічний компонент [4, 174 ].
Дещо іншою є класифікація односкладних речень І.Вихованця, який в своїй “Граматиці української мови. Синтаксис”(1993) виділяє декілька основних класів односкладних речень :1) дієслівні, 2) інфінітивні; 3)іменникові речення; 4) прислівникові речення, серед іменникових виділяючи окремо вокативні речення [3, 98]. Цей вчений, як і російські синтаксисти Н.Шведова, Г.Золотова, відносить односкладні означено-особові, неозначено-особові, узагальнено-особові речення до двоскладних речень.
У синтаксичній традиції односкладні речення класифікуються за морфологічними ознаками головного члена речення та за їх семантикою. За формою головного члена виділяються два типи односкладних конструкцій: дієслівні та іменні односкладні речення. Далі синтаксисти поділяють ці групи за значенням таким чином: дієслівні - означено-особові речення , в яких головний член називає ознаку, дію, стан чи процес, що належить мовцеві або слухачеві, неозначено- особові речення, що позначають дію, стан, процес, ознаку, носієм яких є невизначена особа (не мовець і не слухач); узагальнено- особові, які позначають дію, стан, процес, ознаку, які стосуються будь якої особи; безособові речення, в яких йдеться про дії, стани, ознаки, процеси, що не залежать від їх носія; інфінітивні - конструкції з незалежним інфінітивом, що виражають модальні значення неминучості, необхідності, неможливості, бажаності тощо. Іменні односкладні речення представлені в класифікації М.Заоборної номінативними, конструкціями, у яких стверджується наявність, існування у реальній дійсності предметів, явищ, подій, названих головним членом, вираженим іменником у формі називного відмінка [12, 57].
Серед іменних односкладних речень, крім номінативних, виділяють останнім часом і генітивні ,структурну основу якого становить синтаксично незалежна форма родового відмінка. У сегментарному плані речення поєднуються повідомленням про наявність, існування названого відмінковою формою іменника у відповідній ситуації і вказівка на надмірну кількість тих чи інших предметів або ж інтенсивних виявів процесуальних ознак [ 25].
Односкладні речення як синтаксичні конструкції існують давно, у словґянські мови вони, за дослідженнями науковців, прийшли ще з мови індоєвропейської [19,144]. Формування їх як окремого типу синтаксичних конструкцій відбувалося паралельно з двоскладними реченнями.. Як зазначає О.С.Мельничук, односкладні речення є спеціальною формальною категорією, яка зґявилась одночасно з категорією двоскладних речень в результаті розвитку і формальної диференціації первісних, граматично не оформлених речень [19,144 ].
Незважаючи на давню історію, велику кількість присвячених їм праць односкладні речення, зауважує В.М.Брицин, залишаються найменш вивченими серед інших реченнєвих обґєктів [2, 81 ]. У їхньому тлумаченні спостерігаються значні розбіжності не тільки серед представників різних мовознавчих напрямків, але й в працях, які грунтуються на однакових вихідних принципах аналізу синтаксичних явищ, зокрема в дослідженнях семантико-синтаксичного спрямування.
Усе вище зазначене свідчить про актуальність обраної теми курсового дослідження “Односкладні речення у творчості Івана Драча”.
Теоретичними засадами дослідження є класифікація і характеристика односкладних речень, поданих у “Синтаксисі української мови”(2004) [26]. Вони не суперечать , а лише доповнюють і конкретизують вихідні положення академічного синтаксису з позиції стану сучасного мовознавства. Автор праці К.Ф.Шульжук виділяє наступні типи односкладних речень з урахуванням формально-граматичних і семантичних ознак: означено-особові, неозначено- особові, узагальнено-особові, безособові, інфінітивні,номінативні. Саме цієї класифікації ми будемо притримуватися в своїй роботі.
Об ґ єкт курсового дослідження - художньо-белетристичний стиль (поетичне мовлення)
Предмет - структурно - семантичні особливості та функціональне навантаження односкладних речень в поезії Івана Драча..
Джерело дослідження - збірки Івана Драча “Соняшник”, “Протуберанці сонця”, “Балади буднів”, “До джерел”, “Корінь і крона”, “Київське небо”, кращі вірші з яких вміщені у збірці “Сонце і слово”.
Матеріал для аналізу карткувався шляхом суцільної виборки за виданням:
Іван Драч Сонце і слово.Поезії- К.: Дніпро, 1978.- 367 с.
Вибір джерела зумовлюється місцем поезії І.Драча в історії розвитку сучасної української літератури, майстерністю цього автора,індивідуальною і сучасною манерою письма, широкою репрезентативністю аналізованого синтаксичного матеріалу в творчості І.Драча та відсутністю лінгвістичних досліджень з проблеми функціонування односкладних речень у його поезії.
Метою роботи є аналіз структурно - семантичних та функціонально- стилістичних особливостей односкладних речень в поезії Івана Драча, що дає змогу усвідомити специфіку кожного типу речень, їх роль у створенні індивідуального стилю і творчої манери поета.
Мета дослідження передбачає виконання таких завдань:
Проаналізувати наукову синтаксичну і стилістичну літературу з теми дослідження;
Укласти картотеку односкладних речень, які зустрічаються в поезії І.Драча;
Класифікувати віднайдені односкладні речення, здійснити їх якісно-кількісний аналіз ;
Дослідити будову і семантичні особливості односкладних особових речень, визначити їх місце і роль серед інших типів односкладних речень в поетичному мовленні;
Виявити особливості будови безособових і інфінітивних односкладних речень;
Дослідити структурно-семантичні і стилістичні особливості номінативних речень у поезії І.Драча.
Робота має комплексний характер, для досягнення мети і завдань необхідно використання наступних методів і прийомів дослідження: теоретичних - аналіз наукової лінгвістичної літератури, літературознавчих праць, емпіричних - структурно-семантичного, описового, функціонально-стилістичного методів, елементів статистичного аналізу віднайденого синтаксичного матеріалу.
Розділ І. Лінгвістичні особливості функціонування односкладних особових речень у поезії Івана Драча
Не онімечили святої, не спольщили, хоча б могли.
За все платіть серцем, за суперсучасні швидкості…
Слід зауважити, що головний член ООР, виражений особовим дієсловом 1-ї особи одними виступає не тільки структурним, але й семантичним центром речення.
Конструкції з головним членом, вираженим 1-ю особою множини дійсного способу є в творчості І.Драча менш уживаними, ніж з формою однини.Можливо, тому, що поезія Івана Драча є дуже особистою, часто автор ототожнює себе з ліричним героєм, або переконує в цьому читачів.
На другому місці за уживаністю у творчості поета знаходяться односкладні означено-особові речення, в яких головний член виражений дієсловом наказового способу, наприклад:
Візьми його. Не дай на зваду славі,
Що слово - з музики, з її гірких агоній.
І мати слова - скрипка. Це затям …(8,39).
Цей приклад показує майстерність уживання ООР у поєднанні з двоскладними реченнями, в обрамленні строфи ООР, вмотивованими повторами дієслів тощо.
Означено-особові речення з головним членом, вираженим дієсловом другої особи однини та множини надають поезії Івана Драча діалогічності, зверненості до читача, який може уявити себе адресатом вірша.Наприклад:
Райдугами симфоній і місячних інтегралів.
Іноді тільки буваєш на відстані серця
Від тієї , єдино озонної правди. …(8,62).
Особливо поетичними є запитальні ООР з головним членом такого типу, вони нагадують усну народну творчість, наприклад:
Індивідуальну творчу манеру Івана Драча створюють віршовані твори, переважно балади, побудовані на поєднанні непоширених, поширених односкладниї О-ОР, конструкцій, в яких О-ОР віступає головною частиною складнопідрядного речення з підрядним зґясувальним, або частиною безсполучникового складного речення. Наприклад:
Стають золоті, де багряно-тривожні,
Й на що мої клекоти дикі спроможні.
Не знаю, де блиснуть вогнем мої кроки
Горить в моїм серці гіркими зірками (8,61).
У цитованій баладі наявні два простих непоширених односкладних означено- особових речення, два поширених і ускладнених, зокрема однорідними головними членами, три головних частини складнопідрядних речень і одне - частина безсполучникового речення. Віршів, побудованих за такою структурою ,у поезії І.Драча ми зустріли пґять . У інших поезіях насиченість такими структурами дещо менша. У “Віршах на перфокартках” теж велика насиченість О-ОР.Наприклад:
Коли запливаю далеко-далеко в море,
Односкладні означено-особові речення в поетичних творах Івана Драча ,крім цікавої структури, семантики, мають широкі експресивно-виражальні можливості. Це досягається автором за рахунок повторів непоширених О-ОР або поєднання непоширених речень, близьких за звучанням, тобто структурні ефекти доповнюються звуковими та лексичними.Наприклад:
(Балада про кібернетичний собор.-8,106)
Великої емоційної напруженості О-ОР надає спонукально-оклична інтонація, особливо в поєднанні із запитальними за метою висловлювання реченнями. Наприклад:
Таким чином, спостереження за функціонуванням односкладних означено-особових речень у поезії Івана Драча засвідчує широку їх уживаність. Дані статистичної обробки віднайдених односкладних речень переконливо доводять, що саме вони складають 51,7% від усіх аналізованих односкладних речень і 83% від усіх особових односкладних речень. Ці реченнєві структури у видатного поета виконують різноманітні функції: допомагають розкрити внутрішній світ ліричного героя (О-ОР з головним членом, вираженим дієсловом 1-ї особи однини дійсного способу), висловити громадянську позицію автора (О-ОР з головним членом , вираженим дієсловом наказового способу), створити атмосферу щирої довірливої розмови (О-ОР з головним членом ,вираженим дієсловом 2-ї особи однини і множини дійсного способу). У поетичному доробку Івана Драча тісно взаємодіють поширені і непоширені О-ОР, він майстерно вводить їх у складні багатокомпонентні конструкції, в якиї О-ОР виступають головними частинами складнопідрядних речень з підрядними зґясувальними, першими частинами безсполучниковихречень з різнотипними частинами, вставленими реченнями тощо. Аналіз О-ОР за метою висловлювання показав домінування розповідних речень, дещо менше зустрічається спонукальних, а питальні речення складають усього 5%.
Неозначено-особові речення зустрічаються в поезії І.Драча менше, ніж означено-особові, вони складають лише 15% від усіх віднайдених нами особових речень і 9,2% від усіх односкладних речень. Але вони є важливими для творчої манери поета, оскільки іноді виступають структурним центром не тільки строфи, але й цілого вірша. Наприклад:
Поет в одному вірші використовує переважно однотипні неозначено-особові речення (головний член яких виражений формою однієї особи, одного часу і способу), але іноді зустрічаються цікаві поєднання, наприклад головний член виражений формою минулого і теперішнього часу :
Засвоїли гандізм іще в епоху мамонта,
На поліровані приклади автоматів …(8,57).
Поєднання часових дієслівних форм у безпідметових реченнях дозволяє зрозуміли, що мова в них іде про різних осіб. Це дозволяє автору акцентувати увагу на дії, діючу ж особу відсунуто на задній план. Проте неозначена особа виступає активним виконавцем дії, натяк на окремі властивості якого містять іноді ситуація, обставинні слова, поширюючі другорядні члени речення тощо.
Картоплю копають та сиплють в мішки,
Глухе гуркотіння картоплі об жолоб…
А потім п ґ ють воду щербатим кухлем..
У найтиповіших випадках дія, позначувана дієсловами третьої особи чи формами минулого часу, стосується невизначеної кількості осіб, що для мовця не має принципового значення[26, 117], наприклад:
Як били чобітьми рипучими в груди глевкі землі,
Як старанно зачовгували ті безименні могили,
Щоб зітліло геть все в памґяті, щоб розґїлося все в імлі..(8,259).
Десь там далеко-далеко пилкою ріжуть (8,325).
Зустрічаються в поезії Івана драча і неозначено-особові речення, в яких особа, що виконує дію, може бути знайома автору, але з певних причин він її не називає, наприклад:
Бо свої вона у вузлики повґязала…(8,116).
Як бачимо, в основному у цих реченнях головний член виражений дієсловом минулого часу. Цікавим у синтаксичному аспекті нам видається “Балада про Вдовиння”, у якій І.Драч широко використовує неозначено-особові речення, в яких головний член виражений дієслівною формою умовного способу. Наприклад:
Саме завдяки неозначено-особовим реченням і створюється синтаксичний паралелізм. Деколи головний член неозначено-особового речення, зазначають вчені, має семантику неозначеності, а не множинність виконувачів дії, хоча найчастіше неозначеність і збігається з множинністю[26, 117], наприклад:
Штани залатали… Й пустили від серця…
Де санна дорога на Рось повела (8,209).
Таким чином, неозначено-особові односкладні речення у поезії І.Драча відіграють значну роль, вони різноманітні за своєю семантикою, морфологічним вираженням головного члена і функціональним навантаженням. Найбільш поширеними у цього митця виступають неозначено-особові речення, в яких головний член виражений дієсловом третьої особи множини минулого часу дійсного способу. В основному це поширені неускладнені речення, хоча зустрічаються і складні багатокомпонентні речення, в яких одна чи декілька частин є неозначено-особовою. До індивідуально-авторського використання Н-ОР ми віднесли повтори речень, що виступають структурно-семантичним центром віршів.
Узагальнено-особові речення в поезії Івана Драча зустрічаються значно рідше, ніж означено- і неозначено-особові. Вони складають менше двох відсотків від усіх особових речень і менше відсотка від усіх віднайдених нами односкладних речень, але вони є, на нашу думку, дуже цікавими.
Це переспіви “Саду божественних пісень” Г.Сковороди і “Балада творчості”.
Знай ситу міру зла й добра веселий голод,
Спізнай усе, як є, і хай сопе юрма…(8,103).
Ми віднесли це речення до узагальнено-особових тому, що,на наш погляд, це спонукання стосується не конкретної особи, а усіх читачів поезії цього майстра слова.
Розділ ІІ. Безособові односкладні речення та специфіка їх уживання у поетичному мовленні
Специфіка безособових речень полягає в тому, що дія або стан мисляться в них як незалежні від діяча або носія стану. З комунікативного погляду послаблення ролі діяча більш увиразнює, робить акцентованою дію або стан, відображаючи їх самовільність та існування незалежно від діяча [3,177].
Зурахуванням морфологічної природи головного члена безособового речення та його загальної семантики К.Ф. Шульжук виділяє наступні різновиди безособових речень [26, 121-124]:
Власне безособові речення. Головний член виражений безособовим дієсловом (з афіксом -ся або без нього). Речення цього типу складають майже третину від усіх безособових речень у поезії І.Драча. Найбільш уживаними є конструкції, в яких головним членом (або частиною) виступає модальне дієслово хотіти /хотітися, наприклад:
Перев ґ язати вічним рушником (8,48)
Просто - хочеться сонних пальців твоїх,
Незбагенних, диких, з краплями недовірґя.
Просто - хочеться заплести твою сонну ніжність
Просто хочеться спростувати розлуку
Особливістю творчої манери поета є широке використання безособових речень в одному вірші, в таких випадках вони виступають структурно-семантичним центром поезії. Наприклад, вірш “Реквієм Павлові Тичині”:
І провести, щоб навіть лист каштана
Чому так хочеться побігти в його роки,
Речення такого типу у І.Драча цілком підходять під різновид безособових речень , в яких виражаються модальні значення бажання / небажання, що концентруються в семантиці головного члена, переважно складеного, який поєднує безособове дієслово з інфінітивом зі значенням конкретної дії [26,121].
Другий семантичний різновид власне безособових речень, які зустрічаються у Івана Драча, є речення, головний член яких виражений безособовим дієсловом. Вони можуть позначати як стани, процеси, стихійні явища в навколишньому середовищі (коли дієслова вживаються у прямому значенні), так і переживання,настрої й психічні, фізичні відчуття людини, незалежні від її волі. Якщо ж безособові дієслова вживаються поетом у переносному значенні, виникає цікава антропоморфна метафора. Наприклад:
Сутеніє. Вечоріє. Блакитніють вії(8,94)
-пряме значення, процес в навколишньому середовищі.
Переносне значення, антропоморфна метафора
Дуже поширеними в поезії Івана Драча є безособові речення, головний член яких виражений особовим дієсловом, ужитим у безособовому значенні. Усі віднайдені речення такого типу ми поділили на дві групи з урахуванням морфологічного вираження головного члена :
А) безособові речення з головним дієслівним членом без афікса -ся;
Б) безособові речення з головним дієслівним членом з афіксом -ся.
В межах кожної групи можна виділити декілька семантичних груп. Так до першого типу ми віднесли речення на позначення природніх процесів, реалізованих за допомогою предмета, що виконує дію, або ж явища природи, що є джерелом дії, стану, наприклад:
Війнуло подихом насичених терзань -
Рішуче звівся буряний Бетховен (8,35)
Куфайку з під лопаток як ножем прошило ( 8,58).
Обрій облягло тугими хмарами (8,270).
Дуже цікавим і індивідуально-авторським, на нашу думку , є поєднання в одному невеликому вірші безособових речень з головним дієслівним членом без афікса -ся та безособових речень з головним дієслівним членом з афіксом -ся, наприклад:
Солоним риданням зайшлось … (8,137).
Поширеним у І.Драча є безособові речення другої групи (безособові речення з головним дієслівним членом з афіксом -ся) на позначення різних процесів сприймання, мислення, мовлення, які функціонують як головні частини складнопідрядних речень з підрядними зґясувальними або як початкові частини складних безсполучникових чи багатокомпонентних речень з різними типами і видами звґязку. Наприклад:
І думалось мені, коли він ще не знав,
А , може, знав, та про знання не відав
Чому такий він ніжно-безборонний?(8,186)
Мені ввижалося - по здобич (8,194).
Дуже різноманітні в аналізованих поезіях безособові речення, головний член яких виражений незмінною предикативною формою на -но, -то, наприклад:
Модернізованих мозків типу “дегенерат” (8,64).
І видно як на долоні віки…(8,277).
Іноді поет насичує вірш безособовими реченнями, головний член яких означає стан або результат дії в минулому. Ці односкруктурні конструкції складають основу емоційно-експресивної картини, посилюють враження, впливають на читача.Наприклад у “Баладі про землю”:
Асфальт розідрано. Земля роздольним левом
Вщент розпанахано асфальт. Руде суглиння
Асфальт повержено. Земля, густа землиця
Запанувала, тяжко возлягла…(8,155).
Менш уживаними, але дуже яскравими є у поезії Івана Драча безособові речення, головний член яких виражений прислівником. Наприклад:
Наведений приклад засвідчує майстерність поета в уживанні оказіональних поєднань прислівників як головних членів безособових речень з тими, що виступають обставинами. Нетиповим є функціонування у І.Драча непредикативних прислівників прикметникового походження у якості головного члена безособового речення на позначення психо-фізичного стану людини. Таке уживання ми вважаємо оказіональним.Наприклад:
Перебіситися, переказиться …(8,136).
Зустрічаються і головні члени безособових речень - предикативні прислівники типу радісно, болісно, боляче, гарно тощо. Наприклад:
Цікавими є поєднання предикативних прислівників на позначення психічного стану людини з заперечними, наприклад:
Найменш уживаними в поезії І.Драча є такі безособові речення, головний член яких виражений предикативними словами типу жаль, гріх, біда та односкладні конструкції з головним членом, вираженим предикативним словом нема, при якому наявний непрямий додаток у формі родового відмінку, наприклад:
Ракети плинуть. Немає впину. ( 8,246).
Таким чином,спостереження за функціонуванням односкладних безособових речень у поезії Івана Драча, проведена статистична обробка синтаксичного матеріалу дозволяє зробити наступні висновки:
безособові односкладні речення складають 11% від усіх односкладних речень, віднайдених нами;
найбільш уживаними є власне безособові речення, головний член яких виражений безособовим дієсловом, серед яких зустрічаються усі семантичні групи (на позначення станів, процесів, стихійних явищ у навколишньому середовищі; настроїв, переживань, відчуттів людини, незалежних від її волі; модальності бажання / небажання тощо);
Особливістю творчої манери поета є широке використання власне безособових речень в одному вірші, в таких випадках вони виступають структурно-семантичним центром поезії;
Поширеними в поезії Івана Драча є безособові речення, головний член яких виражений особовим дієсловом, ужитим у безособовому значенні (28% від загальної кількості БОР) ;
Дуже цікавим і індивідуально-авторським, на нашу думку , є поєднання в одному невеликому вірші безособових речень з головним дієслівним членом без афікса -ся та безособових речень з головним дієслівним членом з афіксом -ся;
Поширеним у І.Драча є безособові речення з головним дієслівним членом з афіксом -ся на позначення різних процесів сприймання, мислення, мовлення, які функціонують як головні частини складнопідрядних речень з підрядними зґясувальними або як початкові частини складних безсполучникових чи багатокомпонентних речень з різними типами і видами звґязку;
Іноді поет насичує вірш безособовими реченнями, головний член виражений прислівником, що означає стан або результат дії в минулому. Ці одноструктурні конструкції складають основу емоційно-експресивної картини, посилюють враження, впливають на читача;
Нетиповим і оказіональним є функціонування у І.Драча непредикативних прислівників прикметникового походження у якості головного члена безособового речення на позначення психо-фізичного стану людини;
Найменш уживаними в поезії І.Драча є такі безособові речення, головний член яких виражений предикативними словами типу жаль, гріх, біда та односкладні конструкції з головним членом, вираженим предикативним словом нема, при якому наявний непрямий додаток у формі родового відмінку.
Розділ ІІІ. Інфінітивні односкладні речення у творчості Івана Драча
На сучасному етапі розвитку синтаксичної науки інфінітивні речення виокремлюють в окремий тип односкладного речення, на відміну від шкільної граматики, де інфінітивні речення розглядаються як різновид безособових. Під інфінітивними односкладними реченнями розуміються речення, головний член яких виражений синтаксично незалежним інфінітивом[26, 126].
У поетичних творах Івана Драча реченнєві конструкції цього типу складають 13% від усіх односкладних речень і виражають широке коло модальних значень. Переважну більшість віднайдених нами інфінітивних речень становлять ті, в яких головний член виражений інфінітивом без частки би (б), наприклад:
З плечей не сфутболити їхнії голів,
У правду людську не забити голів…(8,25).
І шумувати морю, не вмирати ..( 8,27).
Серед них можна виділити наступні семантичні групи на підставі модальних значень інфінітива:
- Необхідності, неможливості, неминучості, наявності / відсутності дії чи стану, наприклад:
І не встати йому, мов прибитий навіки (8,33).
А вже повище…Де там! Що й казати (8,47).
Напитись н еба, губи вітром витерти (8,132).
-Сумніву, вагання щодо доцільност чи необхідності дії(стану),названної інфінітивом, наприклад:
Що ж бо їм робити, стоязиким?(98,78).
А зло одринути, одкинути, знебути?! (8,186)
Спонукання: наказ, просьба, порада, побажання, заклик до виконання / невиконання певної дії, наприклад:
Від себе втекти, як тікають від неньки (8,85).
І думні домни дмухати в блакить (8,173).
Добро принести щедро і вагомо (8,211).
В деяких поезіях зустрічаються інфінітивні речення , які виражають різні модальності - необхідності, неминучості дії , вираженої інфінітивом, з сумнівом і одночасним спонуканням, наприклад:
Океаном свободи роздерти всі груди, як грати,
І людину, як сонце, пронести на чорнім крилі! (8,190)
Інфінітивні речення, в яких головний член виражений незалежним інфінітивом з часткою би(б) зустрічаються у І.Драча рідше, але вони теж виражають широке коло модальних значень переважно на позначення бажаності дії, наприклад:
Над лядські грати і царські гармати (8,156). (дія, бажана для мовця).
Наведені приклади ілюструють перевагу функціонування в ліриці Драча препозитивної частки би в уживанні з інфінітивом.
Розділ І V . Особливості уживання номінативних односклад них речень у збірці “С онце і слово” І.Драча
Номінативні односкладні речення виконують різноманітні функції у художньому стилі. Основне їх призначення - номінація (називання), яка реалізується завдяки головному членові, вираженому іменником або займенником у називному відмінку, а також кількісно -іменним словосполученням.
Якісно-кількісний аналіз односкладних речень у творчості Івана Драча засвідчує широку уживаність номінативних речень (більш,ніж 15%), великі експресивні можливості.
Ми віднайшли усі структурно-семантичні різновиди номінативних речень, окрім власне номінативних речень, сфера уживання яких обмежується офіційно-діловим, науковим, публіцистичним стилями мовлення.
Буттєві номінативні речення, які виконують описову функцію і використовуються за умови, коли потрібно зафіксувати існування, наявність певного явища, предмета, факту, події, часу,названих прямим відмінком[26,130], наприклад:
Посивілі, руді, із кучмами, із струпґям.
Востаннє надриваються горлянки…(8,29).
А крона корони, гірка й медяна (8,33).
Усі 4 номінативні речення є поширеними. Перше речення в останньому прикладі є номінативним, поширеним, ускладненим, що свідчить про домінування у творчості Івана Драча поширених ускладнен
Односкладні речення у творчості Івана Драча курсовая работа. Иностранные языки и языкознание.
Реферат: Secret To Successful Business Letter Essay Research
Реферат: Abraham Lincoln Essay Research Paper Abraham LincolnAbraham
Бам И Иркутская Область Реферат
Эссе Права И Обязанности
Реферат: Describe And Evaluate The Preparation Of Your
Курсовая работа: Формирование конкурентной среды в естественной монополии: международный опыт и тенденции в Республике Беларусь
Курсовая Работа База Данных Библиотека Access 2007
Реферат по теме Духовные предпосылки евразийской культуры
Дубровский Открывается Маше Сочинение
Стоимость Пива Эссе
Реферат: Травма шеи и шейно-черепной синдром
Дипломные Работы Психолога
Дипломная работа: Лексические особенности научного текста. Скачать бесплатно и без регистрации
Реферат: Формы народовластия
Курсовые Работы По Теории Государства И Права
Реферат: Proposition 215 Should Marijuana Be Legalized Essay
Курсовая работа по теме Мотивационная направленность методов управления
Дипломная работа по теме Планирование здравоохранения. Определение потребности населения в амбулаторно-поликлинической и стационарной помощи
Напишите Эссе Об Имидже Идеального Оратора
Реферат по теме О русской книге в Азиатско-Тихоокеанском регионе. Дальний Восток
Расчёт противорадиационного укрытия на предприятии АПК - Безопасность жизнедеятельности и охрана труда курсовая работа
Теоретико-концептуальні аспекти раціонального харчування - Безопасность жизнедеятельности и охрана труда курсовая работа
Выразительные возможности грамматических категорий - Иностранные языки и языкознание реферат