Одного разу десь під ЗК

Що ж ви, зорі роснії, вранці в кров багрянитесь?

- Серця кров'ю ми вмиваєм далечінь.

Чим ви, долини темні, синів із війни зустрічаєте?

- Хвойною брагою зірок, зіллям трав гірких.

Через те, що в ЗК не існувало жодної інфраструктури, зорі там було видно особливо ясно. Вони освічували шлях Синевира, коли той виходив із залізничної станції. Він помітив майже не помітну в темноті лісу, цівку диму. Зазвичай в такий час не спить або божевільний, або той хто споглядає зорі, або його давній знайомий Гарлі.

Коли він підійшов він сидів і дивився уверх - на зорі.

-Здоров, не заважаю?

-Здоров, ні.

-Я підсяду?

-Звісно.

Зорі. Те що прикутувало погляди наших предків і досі прикутує наші. Хоч і вони і дивились на інше зоряне небо, воно таке ж прекрасне, як в перший день як вони його побачили. Усі ці зузір'я названі ними на зразок зброї, тварин, богів. Звичайні люди які б дивились на це небо думали б про те як вони мало важать у цьому світі. Але Харлі і Синевир думали про те, що вони рівні. Бо вони все ще мають змогу їх бачити. Бо вони заслужили на це.

-То що ти пропонуєш?

-Мир. І співпрацю.

-Надто добре звучить. Ти ж можеш будь якої миті продасти мене.

-А ти будь якої миті можеш знов почати плести агентурну сітку у анкапі за допомогою Монтани. Я все знаю.

Харлі ледь помітно прикусив губу

-Маю надію ти знаєш що це виключно його самодіяльність. Цього не було узгоджено зі мною.

-Квити. Але попрошу жодної діяльності за моєю спиною, в тому числі Монтани. Це називається "взаємна довіра"

-Добре.

Харлі думав, як коли повернеться датіліфорка він роспилить його болгаркою і розкидає його залишки по всьому Нью-Комптону. От же полудурок сука.

- Я маю надію ми зрозуміли один одного. Копію пакту ти отримаєш завтра, під видом посилки з картелю.

-Тут немає пошти.

-Я й не сумнівався, я відправлю своїм "кур'єром". Надійна людина.

-Зрозуміло... Дякую, Синевир

-Сліпий казав побачим. Бувай!

Синевир дістав портсигар, ще раз подивився на зорі що виблискували над ними, і пішов назад до кар'єру...