Оцінка маркерних ознак та зв’язок їх з точністю походження - Биология и естествознание курсовая работа

Главная

Биология и естествознание
Оцінка маркерних ознак та зв’язок їх з точністю походження

Основні особливості створення нового селекційного матеріалу, причини використання маркерних ознак в селекції при створенні нових популяцій. Сутність терміну "Marker-Assisted Selection". Аналіз генетичних маркерів м’ясної продуктивності свиней та корів.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
селекційний маркер популяція генетичний
Важливе значення для забезпечення високоефективного тваринництва у даний час має організація племінної справи у тваринництві, що є системою зоотехнічних, селекційних та організаційно-господарських заходів, спрямованих на поліпшення племінних і продуктивних якостей сільськогосподарських тварин.
Ведення племінної справи зумовлене потребою забезпечення природної чистоти тварин та виведення високопродуктивних порід.
Перехід на великомасштабні принципи селекції та інтенсивне використання кращих племінних тварин значно підвищував темпи генетичного поліпшення популяції.
В процесі створення нового селекційного матеріалу відбуваються складні формотворчі процеси, які призводять до перебудови генетичної структури і появи нових генних конструкцій у селекціонованих групах.
Генетичні маркери залучаються до селекційного процесу, що дає можливість для спостереження за рухом спадкового матеріалу із покоління в покоління. Маркерні ознаки дозволяють контролювати і вказувати напрямок в ході селекції, що сприяє інтенсифікації формотворчого процесу і прискорює процес консолідації створюваних ліній.
Тому є актуальним використання маркерних ознак в селекції при створенні нових та покращенні існуючих популяцій з метою контролю динаміки генетичної структури на протязі кількох поколінь селекційного процесу.
Перспективністю проведення контролю генетичної структури популяцій в ході селекції для підвищення її ефективності є можливість підвищення продуктивності тварин шляхом їх відбору за маркерними генами, які позитивно асоціюються з продуктивністю.
Впровадження молекулярно-генетичних методів у реальні селекційні програми може дозволити досягти за короткий період такого ефекту, якого в минулому очікували роками.
Ефективність використання молекулярно-генетичних маркерів у селекційній роботі істотно залежить від вибору молекулярно-генетичних маркерів і ознак, у контролі розвитку яких вони беруть участь, а також від селекційного завдання, що вирішується.
1.1 Маркер-залежна селекція (MAS, Marker-assisted selection)
Одним з основних напрямків даної роботи є пошук та аналіз генів, які дозволяють маркувати локуси кількісних ознак та вести цілеспрямовану селекцію за допомогою маркерів - маркер-залежну селекцію (MAS, Marker-assisted selection).
Термін «Marker-Assisted Selection» вперше вжито в літературі в 1986 році з описом можливого використання.
Необхідною передумовою будь-якої програми MAS є наявність молекулярних маркерів. Молекулярним маркером може бути будь-який фрагмент ДНК, що використовується для виявлення поліморфізму та перебуває у тісному генетичному зв'язку з геном, який відповідає за аналізовану ознаку. Основні типи поліморфізму ДНК такі: 1) поліморфізм довжини рестрикційних фрагментів (ПДРФ). Причина - нуклеотидні відмінності в сайтах рестрикції; 2) мінісателіти. Причина - число, що варіює, тандемно повторених нуклеотидних послідовностей ДНК з розміром повтору 10-100 нуклеотидів; 3) мікросателіти, або прості тандемні повтори, або повтори простих послідовностей. Причина - число, що варіює, тандемно повторених коротких нуклеотидних послідовностей ДНК з розміром повтору один-шість нуклеотидів; 4) поліморфізм фрагментів ДНК, амплифікованих з довільними праймерами. Причина - нуклеотидні відмінності в сайтах зв'язування з праймерами; 5) поліморфізм довжини ампліфікованих фрагментів. Причина - нуклеотидні відмінності в сайтах рестрикції та сайтах, що їх фланкують; 6) однонуклеотидний поліморфізм. Причина - заміни окремих нуклеотидів в послідовності ДНК; 7) поліморфізм послідовностей, що експресуються. Причина - нуклеотидні відмінності в послідовностях, що експресуються; 8) поліморфізм ретротранспозонів. Причина - вбудовування ретротранспозону в нову ділянку геному. Наведені типи поліморфізму ДНК не вичерпують списку молекулярно-генетичних маркерів, опис різних типів молекулярних маркерів можна знайти у багатьох оглядах літератури. Бурхливий розвиток нових методів молекулярної біології, в тому числі автоматизація та комп'ютеризація різних процесів, розробка відповідних статистичних методів аналізу та програмного забезпечення, створення доступних баз даних, необхідних для дослідження поліморфізму ДНК, сприяють поповненню арсеналу молекулярних маркерів і все активнішому їх використанню в різних галузях фундаментальної та прикладної біології.
1. Використання ознак, якими важко керувати за допомогою традиційного фенотипового добору через значну витрату коштів й часу для вимірювання або низьку пенетрантність чи складну спадковість.
2. Використання ознак, добір яких залежить від конкретних умов навколишнього середовища або стадій розвитку, що впливає на прояв цільового фенотипу.
3. Підтримання рецесивних алелів при беккросингу або для прискорення беккросної селекції в цілому.
4. Пірамідування кількох моногенних ознак
Якщо у звичайних селекційних системах об'єднати одночасні добори за все більшою кількістю цільових ознак, це призведе до загальної втрати посилення селекції і збільшення числа циклів селекції, необхідних для отримання кінцевого продукту. В протилежність цьому MAS забезпечує потенційні можливості для побудови цільових ознак в тому ж генотипі то-чніше, з меншими втратами і у меншій кількості циклів добору. Можливості для поліпшення складнішх ознак таких, як толерантність до абіотичних стресів, ускладнюються низькою спадковістю, великою кількістю додаткових генів з непередбачуваним епістатичним ефектом і ефектами різних екологічних чинників. Створення простих підходів для MAS цих ознак, як і раніше, залишається проблемою.
Найбільший ефект від MAS буде реалізований тільки тоді, коли селекційні програми будуть адаптовані так, щоб найкращим чином використовувати широкомасштабне генотипування для численних цільових ознак і генетичного фону. Найбільші вигоди від цього виду комплексного молекулярно-селекційного підходу повинні бути для досягнення такого ж се-лекційного прогресу в значно менший час, ніж за допомогою традиційної селекції, і від пірамідування комбінацій генів, які не можуть бути скомбіновані за допомогою інших засобів.
1.2 Молекулярно-г енетичні маркери
Молекулярними маркерами називають біохімічні особливості обміну речовин і, безпосередньо, структурні особливості геному організму тварини, які тісно корелюють з фізіологічними показниками організму, пов'язаними з господарсько-корисними ознаками. Використовуючи молекулярно-генетичні маркери можливо з величезною точністю, вибирати з популяції тільки тварин, що володіють певною алеллю, необхідного йому, гена, такого як, ген стійкості до лейкозу у корів, і створювати стада стійкі до захворювань, з тваринами генетичним здоровими і високо продуктивними.
Використовувані маркери повинні володіти певними властивостями і відповідати ряду вимог, до них відносяться:
· Фенотипічні прояви алельних варіантів повинні бути доступні для ідентифікації у різних особин;
· Алельні заміщення в одному локусі повинні бути відмінними від алельних варіантів в інших локусах;
· Алельні заміщення в кожному досліджуваному локусі повинні бути доступні для ідентифікації;
· Локуси, що вивчаються, повинні представляти випадкову вибірку генів у відношенні їх фізіологічних ефектів і ступенів мінливості;
· Маркери повинні володіти рівномірним розподілом по локалізації в геномі;
· Маркери повинні легко виявлятись і відтворюваність;
· Одержані дані повинні бути порівняні в різних лабораторіях;
· Необхідна можливість автоматизації їх виявлення;
· Маркери повинні володіти відносною нейтральністю.
Найбільш прості маркери - це відмінності у морфологічній будові хромосом. Наявність будь-яких перетяжок на хромосомі, супутників або яких-небудь інших особливостей морфологічної будови хромосом, може корелювати з положенням гена в певній алелі. Дуже незначна кількість ознак корелює з такими морфологічними особливостями хромосом, які можна побачити на метафазної платівці через мікроскоп. З цієї причини морфологічними відмінностями хромосом, як генетичні маркери, використовуються мало.
Наступним кроком у MAS стало відкриття значною мірою поліморфізму макромолекул в організмах, в основному білків. Тобто один і той же білок (мається на увазі відповідає за одні і ті ж функції і має однакове походження) може мати різну електрофоретична рухливість у різних тварин (а іноді і в одного і того ж тварини) і володіти різною активністю в метаболічної ланцюга. Такі варіанти називаються алельними і походять з-за амінокислотних замін в поліпептидного ланцюга білка, що приводить до зміни довжини або заряду білка, що в свою чергу є наслідком нуклеотидної заміни (або будь-яких інших точкових мутацій) в ланцюзі ДНК гена, що кодує цей білок.
Досягнення в молекулярній генетиці за останні 28 років дозволяють проводити оцінку поліморфізму алельних генів на рівні ДНК. ДНК поліморфізм може бути тестований різними способами - це і безпосереднє визначення нуклеотидної послідовності гена (сиквенирування, найбільш дорогий, довгий, складний і точний метод), і складання рестрикційних карт організмів (ПДРФ), і ампліфікація різних ділянок ДНК (RAPD - PCR, ISSR - PCR), і гібридизація ДНК (FISH, GISH, блотів) і т.д. Ці методи є найбільш чутливими і достовірними, вони дозволяють виявити поліморфізм не тільки тих, що експресують послідовності, але і регуляторних, і ті, що не експресують (наприклад, комплекс генів «молочності» бика).
Існують, також, спроби використати в якості маркерів поліморфізм груп крові тварин. Сільськогосподарські тварини мають складні системи груп крові, ряд вчених спробував зіставити відмінності цих систем з продуктивністю тварин. Результати вивчення зв'язку молочної продуктивності корів з їх генотипічними особливостями - присутністю в крові тих чи інших факторів - дозволили перейти до розгляду цієї зв'язку на рівні окремих алелів груп крові.
Перший відкритий спосіб - це обробка геномної ДНК тварини або рослини сайтспеціфічнимі рестріктазами. Ферменти ділять ланцюжка ДНК за строго специфічними послідовностями на фрагменти ДНК різної довжини. Вони поділяються на електрофорезі по довжині. Метод носить назву поліморфізм довжини рестрикційних фрагментів (ПДРФ).
Гібридизація - це утворення водневих зв'язків між комплементарними нуклеотидами двох одноланцюгових молекул нуклеїнових кислот (ДНК-ДНК; ДНК-РНК; РНК-РНК). Цей метод може використовуватися для картування геному (FISH), визначення гомології геномів різних організмів (GISH), для ідентифікації генетичних маркерів і багато чого іншого.
Один з варіантів гібридизації - блот. Наприклад, Саузерн-блот (Southern-blotting, Southern-transfer) - це метод виявлення специфічних нуклеотидних послідовностей шляхом переносу, електрофоретичної розділених, фрагментів ДНК з агарозного гелю на нітроцелюлозні фільтр за рахунок капілярного ефекту (blotting - «промокання») і гібридизації ДНК- або РНК-зондом, комплементарним шуканої послідовності;
1.3 Генетичні маркери продуктивних ознак свиней
Провідні зарубіжні компанії (PIC International Group, Cotswold Pig Development Company та багато інших) для удосконалення ліній свиней широко використовують нові підходи, які базуються на використанні генетичних маркерів продуктивних ознак.
Локуси кількісних ознак - це полігенні локуси, які відповідають за генетичні варіанти кількісних ознак. Ті особини в популяції тварин, які характеризуються підвищеною продуктивністю, мають тенденцію до наявності в QTL більшої кількості бажаних алелей, ніж в середньому по популяції.
Маркер-залежна селекція не залежить від мінливості, яка обумовлена дією факторів зовнішнього середовища, робить можливими оцінку і відбір тварин в ранньому віці незалежно від статті, не вимагає значних витрат, підвищує ефективність селекції
На відміну від груп крові та білків, поліморфізм ДНК розподілений по всьому геному. У зв'язку з цим, імовірність наявності локуса, який тісно зчеплений з генами спадкових вад або ознак продуктивності багатократно підвищується.
В 1996 році M.Rotschild зі співавторами виявили поліморфізм гена естрогенового рецептора (ESR) свиней. Було доведено, що гомозиготні свиноматки (напівкровні за китайською породою мейшан) з генотипом ВВ мали за результатами першого опоросу розмір гнізда на 2,3 поросяти більшим, ніж свиноматки з генотипом АА. В подальшому підвищена багатоплідність свиноматок - носіїв алелі В даного гена була доведена і іншими дослідниками на інших породах свиней.
Ліцензію на ESR-типування отримала фірма PIC&Roche Molecular System Inc.
Іншим геном-кандидатом, який впливає на багатоплідність свиней, є ген фолікулостимулюючого гормона (FSHB). Фолікулостимулюючий гормон обумовлює дозрівання та диференціацію фолікулів яєчника. У результаті проведеного статистичного аналізу було встановлено, що свиноматки з генотипом ВВ в середньому, за результатами першого опоросу за багатоплідністю переважали свиноматок з генотипом АА на 2,12 поросят.
На думку Л.К.Ернста та Н.А.Зінов'євої, використання даного маркера, в першу чергу, може бути рекомендовано в тих стадах, в яких відсутній бажаний алель В гена ESR або його частота дуже низька (свині м'ясних порід), а також в стадах, в яких вже досягли максимального генетичного потенціалу багатоплідності з використанням гена ESR.
Також широкого впровадження в практику племінної роботи зі свинями заслуговує використання даних поліморфізму гена коактиватора А1 ядерних рецепторів (NCOA1).
Комплекс NCOA1 взаємодіє з естрогеновим рецептором, стимулює його транскрипційну активність і, тим самим, обумовлює наступну фізіологічну відповідь.
За даними Л.К.Ернста та Н.А.Зинов'євої, аналіз взаємозв'язку генотипів маркера NCOA1 с багатоплідністю свиноматок породи йоркшир виявив перевагу свиноматок з генотипом А1А1 над тваринами з гетерозиготним генотипом, як за показником загальної кількості поросят при народженні (1,00 гол.), так і за багатоплідністю (1,32 гол).
Генетичні маркери м'ясної продуктивності свиней
Одним з найбільш перспективних маркерів м'ясної продуктивності є ген інсуліноподібного фактора росту 2 (IGF-2). Дослідження проведені датськими вченими (Van Laere та ін.) виявили, що мутація в гені IGF-2 (q>Q) суттєво впливає на швидкість росту та відкладення жиру у свиней.
Також в якості можливих маркерів м'ясної продуктивності та якості м'яса свиней розглядаються група генів білків, які зв'язують жирні кислоти (FABР). Одним із генів цієї групи є ген Н-FABР, який викликає значний інтерес в якості гена-кандидата вмісту внутрішньом'язового жиру - одного з найважливіших показників якості туші, а також в якості можливого генетичного маркера зниження вмісту жиру в тушах свиней.
За кордоном в якості генетчиного маркера м'ясних якостей свиней широко використовується ген гіпофізарного транскрипційного фактора 1 (POU1F1). Поліморфізм даного гена обумовлений точковою мутацією, яка призводить до утворення двох алелей - С і D.
Fujii зі співавторами припустили, що причиною виникнення злоякісної гіпертермії є точкова мутація (Ц>Т) в гені ріанодинового рецептора (RYR1) (локус галотана). Мутація в локусі галотана є причиною того, що рецептори таких свиней стають в два рази чутливішими, в порівнянні з генетично незміненими рецепторами.
Виявлення даної мутації дало змогу розробити молекулярно-генетичний тест, який дозволяє чітко ідентифікувати генотипи свиней за геном RYR1: RYR NN - стресстійкі, не носії; RYR Nn - стресстійкі, приховані носії; RYR nn - стресчутливі носії.
Численними дослідженнями встановлено, що у тварин з генотипами RYR nn спостерігаються вищі середньодобові прирости, краща структура туші та більш низький вміст жиру. Однак, поряд з цим, вони мали нижчу масу внутрішніх органів.
М'ясо, отримане від свиней з генотипами RYR nn за своєю якістю поступалося м'ясу, отриманому від свиней з генотипами RYR NN .
Крім того, кнури з генотипом RYR NN характеризувалися вищими показниками спермо продукції (об'єм та якість еякуляту) в порівнянні з тваринами, які мали генотипи RYR Nn та RYR nn .
Генетичні маркери схильності свиней до захворювань.
Встановлено, що ген, який кодує рецептори F18 E. Coli (ECR18F), які мають значення в патогенезі захворювання тісно зчеплений з геном альфа-1-фукозилтрансферази (FUT1). В наш час встановлено послідовність гена FUT1 та виявлено точкову мутацію (A>G в позиції 307), яка обумовлює поліморфізм даного гена (алелі A та G). Ці дані стали основою для розробки метода непрямого аналізу варіантів гена ECR18F/FUT1. Припускають, що виявлений поліморфізм може бути причиною стійкості чи чутливості свиней до колібактеріозу. При цьому, алель А, яка обумовлює стійкість до колібактеріозу, є рецесивною.
1.4 Генетичні маркери продуктивних ознак корів
У прискоренні вдосконалювання молочної продуктивності спеціалізованих порід великої рогатої худоби виділяють два основних напрями використання молекулярно-генетичних маркерів. Один з них - картування на хромосомах великої рогатої худоби головних генів молочної продуктивності (Quantitive Trait Loci - QTL). Передбачається, що картування QTL може привести до формування принципово нового етапу в селекції - селекції за допомогою маркерів (Marker Assistant Selection - МАS).
Інший напрям досліджень пов'язаний з виявленням структурних генів, поліморфізм яких може впливати на мінливість характеристик молочної продуктивності. Як гени-кандидати прямого контролю останніх у першу чергу розглядаються гени білків молока та деякі системні регулятори, такі як соматотропний гормон. У генетичну диференціацію між групами корів, що відрізняються за молочною продуктивністю, можуть втягуватися й генетико-біохімічні системи, поліморфізм яких раніше дозволив виявити відмінності між породами різного напряму продуктивності.
Відомо, що к-казеїн (CSN3) - один з відомих генів, пов'язаних з ознаками сиропридатності молока. Його важлива функціональна роль полягає в захисті міцел молока від преципітації іонами кальцію, у формуванні оболонки навколо міцел, запобігаючи їхній агрегації. При гідролізі к-казеїну відбувається коагуляція молока, утворення осаду казеїну й формування згустку, що використовується в сироварінні
Також, в-лактоглобулін (ВLG) - білок, який, на відміну від казеїнів, не осаджується сичуговим ферментом, не входить до структури міцел і є сироватковим білком, біологічна функція його, мабуть пов'язана із транспортом вітаміну А, що підтверджує відкриття рецепторів для комплексу ВLG і ретинолу в кишечнику новонароджених телят, які сприяють засвоєнню ліпідів. Ген ВLG має розмір 4662 п.н. і складається з семи екзонів і шести інтронів.
Ген GH є системним регулятором фундаментальних біохімічних процесів, що лежить в основі загального обміну у всіх тварин. У ссавців описана його лактогенна активність. Відомо, що введення екзогенного GH стимулює ріст і розвиток молочної залози й збільшує вихід молока в корів на 10-40%.
Виявлено також, що при цьому знижується рівень жиру й збільшується кількість м'язової тканини в туші. Тому не дивно, що GH викликає такий великий інтерес як маркер ряду характеристик продуктивності тварин.
Особлива увага приділяється поліморфізму алелів L і V, оскільки було показано, що молоко корів з генотипом LL містить більший відсоток жиру й білка, ніж у тварин з генотипом VV.
За даними, тільки розподіл алелей за локусом соматотропного гормону збігався з диференціацією внутріпородних груп тварин за жирномолочністю. Це добре узгоджується з висновком японських дослідників про те, що ефективність включення молекулярно-генетичних маркерів у внутріпородну селекційну роботу визначається попереднім підбором таких маркерів для конкретної селекційної схеми, оскільки в одному поєднанні факторів середовища і генотипових факторів успішним буде застосування одних маркерів, в іншому - інших.
2.Структура перспективного плану племінної роботи зі стадами
2.1 Сучасний стан стада господарства на основі представлених даних
Представлені двом статево-віковими групами: кнурів-плідників та свиноматок (додаток А і Б).
Згідно завдання наявність кнурів-плідників (основних) на 01.12 складає 18 гол. Пробонітовано за звітній рік всього 18 гол., в тому числі чистопородних 18 гол. Записано до ДКПТ всього 18 гол., і за звітній період теж 18 гол.
Згідно даних було проведено розрахунки такі як: жива маса,кг всієї групи:
Середня жива маса однієї голови складає 264.7
Мінімальна жива маса однієї голови складає 211
Максимальна жива маса однієї голови складає 300
Довжина тулуба,см всієї групи сладає 3141
Середня довжина однієї голови складає 174.5
Мінімальна довжина однієї голови складає 165
Максимальна довжина однієї голови складає 195
Таблиця 2.1.3. Оцінка за відгодівельними та м'ясними якостями нащадків
Середній вік досягнення маси 100 кг , днів
Витрати кормів на 1 кг приросту к.од.
Середня товщина шпику над 6-7 груд.хребцем, см
За відгодівельними і м'ясними якостями потомків у маток становить в середньому досягають живої маси 100 кг за-199 днів, витрати кормів на 1 кг приросту становить-4,1 к.од., товщина шпику над 6-7 грудим хребцем-35,64 см. і Середня довжина пів туші- 90,5 см.
Таблиця 2.1.4.Прижиттєва оцінка ремонтного молодняку
Проводилась оцінка розвитку свиноматок за показниками живої маси та довжини тулуба.
Розвиток свиноматок господарства наведені в таблиці 2.1.5
Згідно вихідних даних було проведено оцінку 25 свиноматок.
Вік першого опоросу складає в середньому 13,0 міс.
Жива маса всієї групи складає 4113 кг., а середня маса 1 голови по групі складає 165.5 кг.
Довжина тулуба всієї групи складає 3651 см., а середня довжина 1 голови по групі складає 146 см.
Таблиця 2.1.6. Продуктивність маток
Всього опоросилося протягом року маток в групі 25 гол.
Отримали протягом року від 25 голів свиноматок поросят 250 гол
В середньому отримуємо 250/25 = 10,0 поросят на 1 опорос на 1 свиноматку .
Поросят при відлученні переносимо дані з колонки багатоплідність
Маса гнізда при відлученні в 60 днів:
Звідси: по вихідним даним маса гнізда при відлученні в 60 днів всієї групи складає 3956 кг.
Середня маса одного гнізда складає 3956/24 =164,8кг.
Середня маса одного поросяти складає 164,8 / 10,0 = 16,5 кг
Дані записуємо до таблиці 6 «Продуктивність маток»
Таблиця 2.1.7. Розподіл по класам голів
Вік досягнення потомством маси 100 кг,днів
Вік досягнення потомством маси 100 кг,днів
Сумарний клас(включ.класність батьків)
в тому числі від основних свиноматок
Размещено на http://www.allbest.ru/
Отримати опоросів від основної матки в рік
Виростити поросят на опорос від основної матки,гол
Одержати всього поросят від основної матки,гол.
З них виростити для племпродажі,гол
Кращі кнури для відтворення ремонтного молодняка
Кращі матки для відтворення ремонтного молодняка
Виходячи з вихідних даних кількість поголів»я складає 100 голів отже розраховуємо на все поголів»я:
За добу - Концкорми 3,7 * 100= 370 кг
Молочні відвійки 0,17 * 100 = 17 кг
За період - Концкорми 13,5 * 100= 1350 кг
Молочні відвійки 0,62 * 100 = 62 кг
Ветеринарно-санітарні міроприємства
Свинарські підприємства відносять до підприємств закритого типу, куди забороняється вільний вхід стороннім особам. Спеціалісти ветеринарної медицини організовують суворий контроль за епізоотичним станом і при необхідності проводять профілактику інфекційних та інвазійних захворювань свиней.
Обслуговуючому персоналу дозволено вхід на ферму лише через санітарний пропускник, а заїзд транспорту -- через постійно діючі дезбар'єри довжиною 9 м, шириною -- 2--3, глибиною -- 0,3 м.
При вході у приміщення, на прохідну, в кормоцехи та інші виробничі споруди необхідно обладнувати для дезінфекції дез-килимки, які треба постійно зволожувати 2%-ним розчином їдкого натру.
Система ветеринарного захисту передбачає поділ ферми на дві зони:
У виробничій зоні розташовуються свинарники для утримання свиноматок першої стадії поросності, свинарники для поросних свиноматок, свинарники для відлучення поросят, поголів'я на відгодівлі, ветеринарний, забійно-санітарний пункти, ветлабораторія, ділянка для прогулянок. На репродукторних фермах для утримання хворих тварин та для підозрюваних на інфекційні захворювання повинен бути передбачений ізолятор з розрахунку 1 % від кількості дорослого поголів'я. За межами виробничої зони на віддаленій ділянці не менше ніж на 1000 м споруджують приміщення для карантинування тварин. У господарській зоні розташовують кормоцех, складські споруди, гараж, сховище ПММ, естакаду для вантажних автомобілів, автоваги.
Територію виробничої і господарської зон обгороджують парканом. Кожна ферма повинна мати гноєсховища відкритого, закритого типу або незаглиблені та заглиблені. Дезінфекція, дезінсекція, дератизація. Невід'ємною ланкою у загальному комплексі ветеринарно-санітарних заходів є дезінфекція, дезінсекція і дератизація.
Дезінфекція -- це комплекс заходів, спрямованих на знешкодження у зовнішньому середовищі патогенних та умовно патогенних мікроорганізмів, запобігання захворюванням людини і тварин. Вона може бути профілактичною і примусовою, що являє собою поточну та заключну.
Профілактична -- це дезінфекція, яку проводять з метою запобігання нагромадженню і поширенню інфекційного начала у приміщеннях для тварин перед введенням їх в експлуатацію або після завершення технологічного циклу (відлучення, вирощування, відгодівля тощо) та перед розміщенням у спорудах свиней нової виробничо-вікової групи.
Залежно від прийнятої технології утримання свиней і типу підприємства застосовують вологу, аерозольну або газову дезінфекції.
Вологий метод дезінфекції дуже поширений. Знезаражуючий ефект залежить від хімічних засобів і температури навколишнього середовища. Практика свідчить, що дезінфекцію в зимовий період необхідно проводити в утеплених приміщеннях і обов'язково теплими розчинами, підігрітими до 70--80 °С.
Аерозольний метод. Дезінфекцію проводять у присутності тварин або без них. Обов'язкова вимога при використанні аерозолів, що складаються з формаліну, креоліну або ксилонафту, -- це герметизація приміщень, температура повітря 17--22 °С і відносна вологість 60--75 %. Для одержання аерозолів готують суміш: 3 частини формаліну, по 1 частині креоліну та ксилонафту. У присутності тварин дезінфекцію рекомендовано проводити гіпохлоритом, перекисом водню, щавлевою, яблучною кислотами тощо.При відсутності механічних розпилювачів дезінфекцію проводять 30--40 %-ним розчином формальдегіду з розрахунку 30 мл на 1 м 2 приміщення. З цією метою беруть 20 мл формаліну і 20 г хлорного вапна з вмістом у ньому не менше 25 % активне хлору. Розрахункову кількість хлорного вапна вносять у металеву місткість, куди додають, помішуючи, формалін. Експо дія -- 12 год. при відносній вологості повітря у приміщенні менше 80 %.
Дезінфекція газами -- застосовують для знешкодження патогенних мікроорганізмів у герметичних приміщеннях, камерах, і плівкою. Достатня знезаражуюча дія на мікроорганізми настає при наявності вологи і підтриманні температури в свинарниках не менше +15 °С. У ветеринарній практиці для дезінфекції і користовують формальдегід, хлор, бромний мегил.
Дератизація -- комплекс заходів, спрямованих на знешкодження гризунів, що являють небезпеку в епізоотичному та епідеміологічному відношенні і завдають значних економічних збитків. Достатньо вказати, що кожний день пацюк споживає 40--60 г кормів, або протягом року 20 кг. Домашня миша за добу з'їдає 4--5 г корму, що за рік становить 1,8 кг кормів. Гризуни є перенощиками понад 60 захворювань інфекційного та інвазійного походження.
Профілактичні заходи. Вони спрямовані на створення що позбавляють гризунів корму, води, сховищ, здатності до вітворення. У зв'язку з цим щоденне підтримання чистоти в приміщеннях, прибирання гною, кормових залишків Дезінсекція -- це комплекс заходів, спрямованих на боротьбу з комахами. При масовому заселенні мух у тваринницьких приміщеннях добові прирости знижуються на 20--25 %. Мухи - перенощики сибірки, туберкульозу, бруцельозу, рожі. На тіла мух є понад 130 видів різних мікроорганізмів, де вони виживають до 30 діб. По крилатими комахами (мухи, комарі, ґедзі) значної шкоди твариництву завдають ектопаразити (воші, кліщі, блохи), що є пернощиками рожі, хвороби Ауєскі, паратифу й інших інфекційних захворювань. Комах знищують хімічними засобами у вигляді розчинів, емульсій, порошків, дуетів. Зовнішні стіни, огороджуючі конструкції обробляють 1 %-ним водним розчином хлорофосу, 0,5 %-ною емульсією трихлорметафосу з розрахунку 100 мл/м" поверхні. Повторну обробку проводять через 2 тижні.
Племінний і зоотехнічний облік, що забезпечує ведення комп'ютерно-селекційної програми
Одним із головних заходів у свинарстві є чітка організація зоотехнічного обліку на фермі незалежно від того, племінна вона чи товарна. Зоотехнік, завідуючий фермою або керівник на промисловому комплексі повинні враховувати не тільки кількість поголів'я за окремими віковими і виробничими групами, а й добре знати якісний склад тварин. Досягається це постійним веденням первинного зоотехнічного обліку і племінних записів. Але дані племінної інформації можуть становити інтерес для племінної роботи тоді, коли вони характеризують особливості окремих тварин. Для цього необхідно, щоб все поголів'я на племінних фермах, а також кнури, свиноматки і ремонтний молодняк на товарних фермах і репродукторах мали чіткі індивідуальні (інвентарні) номери і клички. Кнурцям прийнято ставити непарні, а свинкам -- парні номери. Щодо присвоєння кличок, то в свинарстві розроблена така система: всі свинки одержують кличку матері, а кнурцям присвоюють кличку батька. Кличка вказує на належність кнура або свиноматки до відповідної генеалогічної лінії чи родини. За допомогою клички і індивідуального номера є можливість встановити ступінь їх споріднення. Міняти клички і присвоювати нові категорично забороняється, оскільки це порушує систематику породи і значно ускладнює організацію племінної роботи.
Нумерації свиней необхідно приділяти особливу увагу, бо відсутність, нечіткість або втрата номерів призводять, до порушення племінної роботи навіть тоді, коли є дані про походження і продуктивність тварин. Тому нумерують їх зразу після народження.
Оцінка маркерних ознак та зв’язок їх з точністю походження курсовая работа. Биология и естествознание.
Реферат: Теория рациональных ожиданий. Скачать бесплатно и без регистрации
Реферат по теме Средства для наркоза
Реферат по теме Польша. Удельная раздробленность
Курс Лекций На Тему Основные Элементы Государства
Практические Работы По Сварочному Производству
Курсовая работа по теме Колектив як соціокультурне середовище виховання і розвитку дитини
Сочинение Рассуждение На Тему Миру Мир
Реферат по теме Профессиональная флотская печать Калининградской области (от 1940-х годов до наших дней)
Что Такое Самосовершенствование Итоговое Сочинение
Контрольная работа по теме Виды финансовых рынков
Курсовая работа по теме Типи темпераменту і особливості їх прояву в молодшому шкільному віці
Курсовая Работа На Тему Проектування Електричних Станцій Та Підстанцій
Культура Руси 13 15 Века Реферат
Контрольная Работа На Тему Програмне Забезпечення Фінансово-Економічних Установ
Бедная Лиза Контрольная Работа 9 Класс
Контрольная работа: Стадии административного процесса. Полномочия Президента РБ
Контрольная работа по теме Планування механічної обробки заготовки
История Отечественной Судебной Психиатрии Реферат
Реферат Тема Сестринская Помощь Эфедриновая Наркомания
Контрольная работа: Современные технологии консультирования родителей в работе психолога
Последствия курения для организма - Безопасность жизнедеятельности и охрана труда презентация
Чрезвычайные ситуации - Безопасность жизнедеятельности и охрана труда реферат
Обмен веществ и энергии в живых системах - Биология и естествознание презентация