Об'єкт 477 "Боксер"/Об'єкт 477А "Молот"

Даний матеріл через повну відсутність документів в вільному доступі написаний на основі інформації з низки профільних інтернет-ресурсів та головною мірою базується на словах людей, які були причетні до розробки даного проекту або мали певне відношення до заводу-виробника.

Об'єкт 477 "Боксер"/ Об'єкт 477А "Молот" - радянський проект перспективного основного бойового танка, розроблений в Харківському конструкторському бюро машинобудування імені А. Морозова.

Дана розробка є подальшим розвитком дослідно-конструкторських робіт по Об'єкту 490А "Бунтарь", які проводились в першій половині 1980-х. Точно невідомо, що послужило причиною по закриттю робіт по танку "Бунтарь", але воно могло бути пов'язано з проектуванням нового автомата зарядження та переходу з безгільзового заряджання на роздільно-гільзове. Слід також зазначити, що проект 490А передбачав створення машини з 152 мм гарматою, проте в металі він не був втілений в життя. Так чи інакше, внесені зміни призвели до створення Об'єкта 477 "Боксер". Під цією назвою будувався перший дослідний зразок нового танка з новою 152 мм артсистемою в 1987 році, але в кінці 80-х проект після витоку інформації на Захід був перейменований в Об'єкт 477А "Молот".

Початок робіт по Об'єкт 477 "Боксер" був покладений в районі кінця 1984 - початку 1985 років. В 1985-му була затверджена компоновка, а перший дослідний зразок був побудований в 1987 році, при цьому він був зібраний без прицільного комплексу та автомата зарядження. Машина оснащувалась 152 мм гарматою, додаткове озброєння спершу включало 7,62 мм кулемет (в першому вигляді їх було два) та зенітний 12,7 мм кулемет, також пропрацьовувався варіант з 23 мм автоматичною гарматою. Боекомплект до гармати складався з 40 пострілів, при чому танк мав розхідну укладку на 8 пострілів, лотки якої автоматично поповнювались з кормових транспортерів в ході стрільби. В процесі випробувань виникли проблеми з автоматом зарядження, який не забезпечував надійної роботи, що було пов'язано з необхідністю повної механізації всього боєкомплекту калібру 152 мм. На момент 1988 року ця проблема ще не була вирішена та зайняла чимало часу для її усунення.

Бронювання носового вузла корпусу танка мало модульну структуру, його розмір становив понад 1 метр по ходу снаряда. Велика увага була приділена захисту танка зверху - товщина верхньої частини корпуса й башти була близько 240 мм і виконувалась у вигляді тришарової сталевої броні з гумою з товстими керамічними прошарками між ними, такої ж товщини та структури були вхідні люки. Бронювання бортів мало п'ятишарову структуру. Планувалось встановлення комплексу активного захисту. Розглядалися різні варіанти - "Арена", "Дощ", "Дрозд", "Шатер".

Багатоканальний приціл навідника передбачав візуальний, тепловізійний та телевізійні канали, канал наведення керованого озброєння, лазерний далекомір і систему автоматичного супроводу цілі. При чому велись дискусії, чи взагалі танку потрібна керована ракета, так як потужність 152 мм бронебійного снаряда була навіть з надлишком. Робоче місце командира оснащувалося панорамним прицілом, за допомогою якого він мав здійснювати стеження за полем бою та дублювання вогнем, але до самого розпаду СРСР повноціну систему керування вогнем з тепловізором для проекту "Боксер/Молот" не встигли створити. У центральній частині бойового відділення розміщувався пульт управління ТІКС - танкова інформаційно-керуюча система, доступ до якої мали командир та навідник-оператор. Наявність ТІКС була важливою відмінністю від попередника - Об'єкту 490А "Бунтарь", але довести її вдалось лиш в першій половині 1990-х років.

Відомо про щонайменше три дослідних зразка по проекту Об'єкт 477 "Боксер" (один в 1987 році та ще два в кінці 1988 року), при чому за деякою інформацію вони мали різне розміщення механіка-водія - по центру та в подальшому зліва в корпусі.

В кінці 1980-х почали виробляти дослідні зразки Об'єкта 477А "Молот" - в 1989-93-х роках було швидш за все виготовлено 10-11 дослідних зразків. На відміну від "Боксера", "Молот" отримав варіацію з ходовою частиною на базі танка Т-80 та ГТД-1250, які отримав другий ходовий макет (ХМ-2). Перший ходовий макет (ХМ-1) мав ходову частину по типу танка Т-64 та дизельний двотактний двигун. Ймовірно, більшість дослідних зразків мали дизельні двигуни 6ТД з форсованою потужністю до 1200 к.с. Пропрацьовувались також варіанти встановлення 6ТД-2, який був на стадії розробки.

Достеменно невідомо про точні технічні відмінності Об'єкта 477А "Молот" від Об'єкта 477 "Боксер" (крім дослідних зразків з ходовою від Т-80 та ГТД) через відсутність документів в відкритому доступі. За інформацією одного з розробників Юрія Апухтіна, ніяких відмінностей не було. За іншими данними від блогера Андрія Тарасенко Об'єкт 477А відрізнявся спершу від Об'єкта 477 лиш наявністю торсіонів диференційованої жорсткості, які втратили соосність - характерна особливість катків Т-64. Також відомо про наявність допоміжної силової установки на машинах серії Об'єкт 477А, але чи з'явилась вона відразу або ж в ході виготовлення дослідних зразків автору невідомо. Додатково в ході робіт танк отримав в якості додаткового озброєння 30 мм стабілізовану гармату. В кінці 80-х на Об'єкт 477А "Молот" планували встановити РЛС для виявлення і цілевказування за важких атмосферних умов, але перші випробування виявились невдалими.

Прийнявши компоновку з винесеною гарматою, що в світовому танкобудуванні ще ніхто не робив, розробники зіткнулися з дуже серйозною проблемою. Спочатку гармата була розміщена на даху башти в невеликій ложі. Перший виготовлений зразок показав, що експлуатувати танк з такою гарматою просто неможливо. Винесена гармата ніяк не була захищена не тільки від снарядів, а й від усього, що потрапляє на танк - вода, бруд, гілки, каміння. Також при зарядженні відкривався доступ всередину машини, і все що потрапило на ложе провалювалося всередину. Проблема, здавалося б, і проста, але вирішувати її ніяк не вдавалося. У підсумку закінчилося тим, що гармату забронювали і на башті з'явився кожух, який збільшив вагу машини і перекривав поле зору приладів прицільного комплексу. Особливо це торкнулося панорами, тому довелося істотно збільшувати її перископічність.

Протягом всього періоду робіт над перспективним танком мали місце постійні проблеми і затримки, пов'язані з розробкою і поставкою комплектуючих, перш за все пов'язані з відставанням СРСР в області тепловізорів і електронно-обчислювальних машин.

Прийняті технічні рішення по танку дозволили забезпечити суттєвий відрив від існуючого покоління машин. У той же час, погнавшись за максимальними технічними характеристиками з вогневої потужності і захищеності, перевищив при цьому навіть вимоги гензамовника, довелося жертвувати вагою машини, яка дійшла до критичної точки і змусила робити окремі вузли з титану в ході робіт по машині. Відомо, що зразок 1991 року мав з титану обладнання для самообкопування, кришки контейнерів блоків динамічного захисту і ряд інших елементів. Всі виникаючі технічні проблеми, які виникали при проектуванні та розробці, поступово вирішувалися, але для цього був потрібен значний час. Конструкторсько-доводочні випробування тривали у 1989-90 роках, в 1992 році планувалися державні випробування дослідної партії з 50 машин (відомо про випробування Об'єкта 477А "Молот" в 1992 році після розпаду СРСР на полігоні під Кубинкою з позитивним результатом). При чому серійний випуск "Молота" забезпечувався зазделегідь - під Чугуєвом навіть почали будувати корпуса під нові виробничі потужності для цієї машини. В підсумку танк був доведений в дуже невдалий момент під час розпаду Радянського Союзу, коли пріоритетом стало виживання підприємств, а не дорогі перспективні розробки.