Обвинувальний висновок - Государство и право курсовая работа

Главная

Государство и право
Обвинувальний висновок

Підстави та форми закінчення досудового слідства. Поняття та основні риси обвинувального висновку. Значення обвинувального висновку в кримінальному процесі. Складання обвинувального висновку та направлення справи до суду.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Досудове слідство можна вважати закінченим лише тоді, коли його завдання виконано. Для цього слідчий чи орган дізнання повинен всебічно, повно й об'єктивно у встанов-леному законом порядку дослідити всі обставини, що скла-дають предмет доказування у кримінальній справі. Пору-шення цієї вимоги ст. 22 КПК тягне за собою повернення справи на додаткове розслідування прокурором, а за не-можливості усунення неповноти або неправильності роз-слідування в судовому засіданні -- також судом (статті 246 і 281 КПК),
Оцінка зібраних у справі доказів слідчим чи особою, що проводить дізнання, має визначити, яке саме підсум-кове рішення слід прийняти.
Відповідно до ст. 212 КПК досудове слідство закінчуєть-ся винесенням слідчим одного з трьох можливих рішень:
1) обвинувального висновку з направленням справи для попереднього розгляду її суддею;
2) постанови про закриття кримінальної справи;
3) постанови про направлення справи до суду для вирі-шення питання про застосування примусових заходів ме-дичного характеру.
Слідчий закінчує досудове слідство кримінальної спра-ви складанням обвинувального висновку тоді, коли він дослідив всі обставини справи, зібрав докази, що переко-нують його у винності обвинуваченого у вчиненні злочину і пересвідчився у відсутності обставин, що виключають провадження у справі (ст. 6 КПК).
Визнавши досудове слідство у справі, що підлягає на-правленню для попереднього розгляду справи суддею, за-кінченим, слідчий, перш ніж скласти обвинувальний вис-новок, зобов'язаний виконати такі процесуальні дії:
а) повідомити про закінчення досудового слідства учас-никам процесу;
б) роз'яснити їм право на ознайомлення з усіма матері-алами справи;
в) ознайомити їх з матеріалами, якщо вони побажають скористатися цим правом;
г) вислухати і розв'язати клопотання, заявлені учасни-ками процесу після ознайомлення з матеріалами справи.
Слідчий насамперед має виконати вимоги статей 217 і 218 КПК. Спочатку він повідомляє (письмово) про закін-чення досудового слідства потерпілому і його представни-кові, цивільному позивачу і цивільному відповідачу або їх представникам і роз'яснює їм право ознайомитися з матеріалами справи.
У разі надходження від цих осіб усного або письмового клопотання про ознайомлення їх з матеріалами справи слідчий зобов'язаний надати їм таку можливість. Цивіль-ний відповідач або його представник можуть ознайомити-ся з матеріалами, що стосуються цивільного позову. Під час ознайомлення з матеріалами справи ці особи мають право робити виписки зі справи і заявляти клопотання про доповнення досудового слідства, які слідчий повинен розглянути в тридобовий строк і задовольнити їх своєю постановою, якщо обставини, про встановлення яких за-явлено клопотання,омогою захисника, а також може заявити клопотання, мають значення для справи (ст. 129 КПК). Матеріали про застосування заходів безпеки щодо осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, для ознайомлення зазначеним особам не пред'являється. Про ознайомлення цих осіб з матеріалами справи та про заявлені ними клопотання складаються протоколи.
Виконавши вимоги статті 217 КПК, слідчий зобов'язаний оголосити обвинуваченому, що слідство по його справі закінчено і що він має право на ознайомлення з матеріалами справи як особисто, так і за допомогою захисника, а також може заявляти клопотання про доповнення досудового слідства. Слідчий зобов'язаний роз'яснити обвинувачено-му право заявити клопотання про розгляд його справи у суді першої інстанції одноособово чи колегіально судом у складі трьох осіб у випадках, передбачених законом.
Якщо обвинувачений не виявив бажання ознайомитися з матеріалами справи з участю захисника, йому пред'являються для ознайомлення всі матеріали справи. При ознайомленні з матеріалами справи обвинувачений має право робити ви-писки з матеріалів справи і порушувати клопотання. Якщо в справі притягнуто кількох обвинувачених, слідчий по-винен пред'явити кожному з них усі матеріали слідства.
Про те, що обвинуваченому оголошено про закінчення слідства і що йому пред'явлено матеріали справи для ознайомлення, зазначається в протоколі про оголошення обвинуваченому про закінчення слідства і пред'явлення йому матеріалів справи.
Якщо у справі бере участь захисник, слідчий надав можливість ознайомитися з усіма матеріалами справи і захисникові, про що складає окремий протокол. Пред'яв-лення матеріалів справи має бути відкладено до явки за-хисника, але не більше як на три дні. За неможливості для обраного обвинуваченим захисника з'явитися в цей строк слідчий вживає заходів, передбачених частинами 4 і 6 ст. 47 КПК і призначає захисника в установленому законом порядку через адвокатське об'єднання (частини 1--4 ст. 218 КПК).
При ознайомленні з матеріалами справи захисник обвинуваченого має право: робити виписки з матеріалів спра-ви, мати побачення з обвинуваченим віч-на-віч, роз'ясню-вати обвинуваченому зміст обвинувачення, обмірковува-ти з обвинуваченим питання про заявлення клопотань, подавати докази, заявляти відводи, оскаржувати дії та рішення слідчого і прокурора (ст. 219 КПК).
Як і іншим учасникам досудового слідства, обвинува-ченому і його захисникові кримінальну справу пред'явля-ють підшитою та з пронумерованими сторінками. Це дуже зручно, оскільки деякі учасники процесу роблять випис-ки з матеріалів, що містяться на конкретних аркушах справи, і вони повинні мати можливість посилатися на них в обгрунтуванні своїх клопотань та вимог як при закін-ченні досудового слідства, так і в суді.
Обвинуваченого і його захисника не можна обмежува-ти в часі, потрібному для ознайомлення з усіма матеріа-лами справи. Однак, якщо обвинувачений і його захис-ник явно намагатимуться затягнути закінчення справи, слідчий має право своєю мотивованою постановою визна-чити певний строк для ознайомлення з матеріалами спра-ви. Така постанова підлягає затвердженню прокурором разом із графіком дальшого ознайомлення. При цьому треба мати на увазі, що час ознайомлення обвинуваченого та його захисника з матеріалами кримінальної справи при обчисленні строку тримання під вартою як запобіжного заходу не враховується (ч. 5 ст. 156 КПК).
При ознайомленні з матеріалами справи обвинуваче-ний і його захисник мають право заявити клопотання про доповнення досудового слідства, зміну кваліфікації зло-чину і закриття справи в усній чи письмовій формі. Відмовляючи в задоволенні клопотання, слідчий складає мотивовану постанову, яку оголошує обвинуваченому і його захиснику. Якщо ж обставини, для з'ясування яких заяв-лено клопотання, мають значення для справи, слідчий зобов'язаний його задовольнити. Якщо при провадженні додаткових слідчих дій був присутній захисник, то він має право через слідчого задавати питання свідкові, по-терпілому, експертові, спеціалістові та обвинуваченому, а також клопотатися про занесення до протоколу обставин, які мають значення для справи. Слідчий може відвести запитання, які ставить захисник, але відведене запитан-ня заносить до протоколу (ч. 4 ст. 221 КПК).
У протоколі ознайомлення з матеріалами справи згідно зі ст. 220 КПК зазначається, які саме матеріали (кількість томів і аркушів) були пред'явлені для ознайомлення, чи ознайомились відповідні учасники досудового слідства з ма-теріалами справи, протягом якого часу відбувалось озна-йомлення зі справою та які клопотання було заявлено. При цьому усні клопотання заносяться до протоколу, письмові додаються до нього. Протокол підписують особи, які зна-йомилися з матеріалами кримінальної справи, і слідчий.
Після виконання додаткових слідчих дій слідчий зобо-в'язаний ознайомити обвинуваченого і його захисника, а також надати можливість потерпілому і його представ-никові, цивільному позивачу і цивільному відповідачу або їх представникам ознайомитися з усіма додатковими матеріалами, а в разі їх клопотання -- з усією справою (ст. 222 КПК).
Розглянемо деякі питання щодо трьох можливих рішень про закінчення досудового слідства.
2 . Складання обвинувального висновку і направлення спр а ви для попереднього розгляду її суддею
Закінчивши досудове слідство і виконавши зазначені вище вимоги закону (статті 217--222 КПК), слідчий скла-дає обвинувальний висновок.
Обвинувальний висновок -- це процесуальний документ, у якому слідчий підводить підсумок проведеного досудового слідства і формулює обвинувачення особі чи особам, що складається з описової і резолютивної частини. В опи-совій частині зазначаються: обставини справи, як їх вста-новлено на досудовому слідстві; місце, час, способи, моти-ви і наслідки злочину, вчиненого кожним з обвинуваче-них, а також докази, які зібрано в справі, та відомості про потерпілого; показання кожного з обвинувачених по суті пред'явленого йому обвинувачення, доводи, наведені ним на свій захист, і результати їх перевірки; наявність обста-вин, що обтяжують та пом'якшують його покарання1.
При посиланні на докази обов'язково зазначаються ар-куші справи.
У резолютивній частині наводяться відомості про особу кожного з обвинувачених, коротко викладається суть пред'явленого обвинувачення з зазначенням статті кри-мінального закону, яка передбачає даний злочин.
Обвинувальний висновок підписує слідчий із зазначенням місця і часу його складання.
Якщо обвинувальний висновок складено мовою, якою не володіє обвинувачений, його має бути перекладено рідною мовою обвинуваченого або іншою мовою, якою він володіє. Переклад обвинувального висновку приєднується до справи (ст. 223 КПК).
Склавши обвинувальний висновок, слідчий направляє справу прокуророві (ст. 225 КПК).
3. Винесення постанови про закриття кримінальної справи
Закриття кримінальної справи є одним із способів її остаточного вирішення. Справа має закриватися після все-бічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обста-вин справи та оцінки органом дізнання, слідчим, проку-рором всіх зібраних і перевірених доказів.
Законне й обгрунтоване закриття кримінальної справи забезпечує:
а) виконання завдання кримінального процесу, яке по-лягає в тому, щоб жодна невинна особа не була притягну-та до кримінальної відповідальності та засуджена;
б) незастосування кримінального покарання до тих осіб, які винні у вчиненні злочинів, що не становлять великої суспільної небезпеки і можуть бути виправлені та переви-ховані шляхам застосування заходів адміністративного впливу, або до осіб, які зовсім перестали бути суспільно небезпечними.
Необгрунтоване закриття кримінальної справи шкодить боротьбі зі злочинністю, дозволяє уникнути покарання особам, винним у вчинені злочину, обмежує права та за-конні інтереси осіб, які постраждали від злочину.
Підставами для закриття кримінальної справи у стадії досудового слідства є:
1) обставини, що виключають провадження у справі (ст. 6 КПК);
2) обставини, що надають слідчому право закрити кри-мінальну справу (статті 7--10 КПК);
3) недоведеність участі обвинуваченого у вчиненні зло-чину (п. 2 ст. 213 КПК) 11 Михеєвко М. М., Нор В. Т., Шибіко В. П. Кримінальний процес України.-К.,1999.-С.287--288. .
Обставини, що виключають провадження у справі, є й підставами для відмови в порушенні кримінальної справи.
Якщо ж ці обставини були встановлені вже в ході досудового слідства чи дізнання, то вони є підставами для закриття кримінальної справи слідчим або органом дізнання.
Безумовними підставами закриття кримінальної спра ви, що виключають провадження у справі, є ті, що визначені в ст. 6 КПК. На відміну від них, на підставі статті 7--10 КПК слідчий має право закрити кримінальнусправу за реабілітуючими і нереабілітуючими обставинами.
Кримінальну справу не може бути порушено, а порушена підлягає закриттю (ст. 6 КПК):
Багато авторів розглядають відсутність події злочину тільки як відсутність взагалі події, з приводу якої проводилось розслідування.
На думку О. Я. Дубинського, відсутність події злочину як підстава до закриття кримінальної справи повинна застосовуватися в таких випадках:
а) якщо встановлено, що не було самого факту, для розслідування якого порушено справу. Наприклад, ревізія фінансово-господарської діяльності підприємства засвідчила, що не було недостачі, дані про яку були основою до порушення кримінальної справи, бо виникла підозра про розкрадання державного майна;
б) якщо встановлено, що сама подія мала місце, однак її не можна визнати злочином, бо вона була результатом якого-небудь діяння. Прикладом можуть слугувати випадки, коли смерть людини була результатом дії стихійного лиха (повінь, пожежа), фізіологічних процесів (хвороба) тощо;
в) якщо встановлено, що подія мала місце, проте не була злочином, оскільки пов'язана з діями потерпілого, а не сторонніх осіб (самогубства, нещасні випадки на підприємствах) 11 Дубянский А, Я. Основания прекращения уголовного дела в ста-дии предварительного расследования. -- К., 1973. -- С. 11 . Є ще одна думка авторів: «якщо подію злочину не встановлено, то і кримінальну справу повинно бути закрито за відсутністю події злочину».
2) за відсутністю в діянні складу злочину.
Ця підстава до закінчення справи застосовується, якщо встановлено, що подія, з приводу якої проводилось розслі-дування, мала місце, була результатом діянь певної осо-би, проте це діяння не є злочинним. Розглянемо, в яких конкретних випадках виявляється відсутність складу зло-чину:
-- відсутність одного з елементів складу злочину (об'єк-та, суб'єкта, об'єктивної та суб'єктивної сторони). Від-сутність хоча б одного з елементів складу злочину означає відсутність складу злочину в діянні, що розслідується. Наприклад, відсутність об'єкта виявляється дуже часто в тому, що об'єкт охороняється не кримінальним законом, а іншою галуззю права (наприклад, неповернення грошей, що були отримані в позику, тягне не кримінальну відпові-дальність, а матеріальну в цивільно-правовому порядку);
-- непричетність особи до злочину. Ця обставина вияв-ляється в двох можливих ситуаціях: 1) якщо достовірно встановлено, що злочин вчинено не даною особою, а іншою, і цю особу встановлено, та 2) якщо встановлено, що зло-чини вчинено не даною особою, а іншою, проте невідомо, ким саме. Щоб пояснити це докладніше, візьмемо при-клад з практики.
3) внаслідок акту амністії, якщо він усуває застосуван ня покарання за вчинене діяння, а також у зв'язку з по милуванням окремих осіб.
Амністія та помилування -- це акти вищого органу державної влади, які, не відміняючи закону, що встановлює відповідальність за ті чи інші злочини, звільняють осіб, що вчинили ці злочини, від кримінальної відповідальності, а також повністю або частково від покарання, передбачають заміну призначеного судом покарання більш м'яким, зняття судимості. Ці акти не виключають протиправності та караності діянь, навпаки, діяння, що по трапляють під акт амністії чи помилування, мають всі ознаки злочину 11 Дубивский А. Я. Зазнач, праця. -- С. 66--67.
Можна погодитися з С. В. Бородіним, який зазначає, що в усіх випадках, якщо є дві підстави для закінчення провадження по справі (перша -- акт амністії і друга виключення вчинення злочину даною особою), справу по винно бути закрито за другою підставою 22 Бородин С. В. Обстоятельства, исключающие производство по уголои йому делу // Учебньїе записки ВЗЮИ. -- Вьш. 13. -- М., 1961. -- С. 7Н
. В таких випадках це захищає громадян від необгрунтованого визнання винним.
4) щодо особи, яка не досягла на час вчинення суспіль но небезпечного діяння 11-річного віку.
За наявності достатніх підстав вважати, що суспільно небезпечне діяння вчинене особою, яка досягла одинадцяти років, але до виповнення віку, з якого законом передбачено кримінальну відповідальність, за фактом цього діяння порушується кримінальна справа. Така справа вирішується у порядку, передбаченому ст. 73 КПК.
5) за примиренням обвинуваченого, підсудного і потерпілим у справах, які порушуються не інакше як за скаргою потерпілого, крім випадків передбачених части нами 2, 3, 4 ст. 27 КПК.
Справи про злочини, передбачені ст. 125, ч. 1 ст. 12в КК України, а також справи про злочини, передбачені ст. 356 КК України щодо дій, якими заподіяно шкоду правам та інтересам окремих громадян, порушуються не інакше як за скаргою потерпілого, якому і належить в такому разі право підтримувати обвинувачення. В цих справах дізнання і досудове слідство не проводяться. Зазначені ірави підлягають закриттю, якщо потерпілий примирився обвинуваченим, підсудним. Примирення може статися лише до видалення суду в нарадчу кімнату для постановляння вироку (ч. 1 ст. 27 КПК)
У перелічених справах потерпілий сам підтримує обвинувачення, яке у кримінально-процесуальній літературі прийнято називати приватним.
6) за відсутністю скарги потерпілого, якщо справу може бути порушено не інакше як за його скаргою, крім випадків, коли прокуророві надано право порушувати справа і за відсутності скарги потерпілого (ч. З ст. 27 КПК).
Справи про злочини, передбачені ч. 1 ст. 152 КК України порушуються не інакше як за скаргою потерпілого з обвинуваченим, підсудним неможливе.
Якщо справа про будь-який із зазначених у ст. 125, ч. 1 . 126 і ст. 356 КК України злочинів має особливе громадське значення, а також у виняткових випадках, коли потерпілий у такій справі через свій безпорадний стан за-лежить від обвинуваченого чи з інших причин не може захищати свої законні інтереси, прокурор може порушити справу і за відсутності скарги потерпілого. Наприклад, зло-чин вчинено щодо неповнолітнього, або особи, яка через свої фізичні або психічні вади не може сама здійснити пра-во на захист тощо. Така справа, порушена прокурором, направляється для провадження дізнання чи досудового слідства, а після закінчення розслідування розглядається судом у нагальному порядку. Якщо потерпілий і прими-риться з обвинуваченим чи підсудним по такій справі, вона накриттю не підлягає (частини 2 і 3 ст. 27 КПК).
Справи про злочини, вказані в частинах 2 і 3 ст. 27 КПК, називаються справами приватно-публічного обвину-вачення, оскільки порушуються, наприклад, за заявою потерпілої прокурором, суддею. При цьому слід зазначи-ти, що в таких справах прокурор має право в будь-який момент вступити в справу, порушену суддею за скаргою потерпілого, про злочин, передбачений ст. 125, ч. 1 ст. 126 і ст. 356 КК України, і підтримувати обвинувачення в суді, якщо цього вимагає охорона державних або громадсь-ких інтересів чи прав громадян. Вступ прокурора в провадження по такій справі не позбавляє потерпілого прав,передбачених ст. 49 КПК, але справу в таких випадках за примиренням потерпілого з обвинуваченим, підсудним не може бути закрито (ч. 4 ст. 27 КПК).
7) щодо померлого, за винятком випадків, коли провадження в справі є необхідним для реабілітації померлого або відновлення справи щодо інших осіб за нововиявленими обставинами.
Таке закриття кримінальної справи може мати місце як після притягнення особи як обвинуваченого, так і до цього. Проте в будь-якому разі повинно бути зібрано достатньо доказів, які підтверджують злочинність діяння, що його вчинила померла особа.
Чинний закон встановлює, що смерть особи, яка вчини ла злочин, не може слугувати підставою для закінчення справи, якщо провадження по ній необхідне для реабілітації померлого. Провадження по справі можливе також при відновленні справи щодо інших осіб за нововиявлени ми обставинами. Продовження розслідування для реабілітації померлого може бути здійснено за клопотанням його родичів, громадських організацій, зацікавлених осіб. Якщо в результаті розслідування з'ясується, що померлий не вчиняв злочину, то кримінальну справу повинно бути закрито за відсутністю події злочину, складу злочину в діянні особи або за недоведеністю його участі у вчиненні злочину, що означатиме реабілітацію поморлого 11 Дубииский А. Я. Зазнач, праця. -- С. 66--67 . .
8) щодо особи, про яку с вирок за тим самим обвинуваченням, що набрав законної сили, або ухвала чи постанова суду про закриття справи з тієї самої підстави.
В силу виключності судового вироку, який вступив п законну силу, не допускається повторний розгляд Ті інше рішення питань, що знайшли відображення у вироку, крім обвинувачення з приводу того самого діяння, що визнане доведеним чи відкинуте судом. Наявність вироку, що вступив у законну силу, ухвали чи постанови суду про закриття справи може слугувати підставою для закриття провадження: а) щодо особи, стосовно якої це рішення винесли; б) за тим самим обвинуваченням. Якщо в злочині брали участь інші особи, які не притягувались до кримінальної відповідальності, наявність вироку по даній справі не перешкоджає веденню розслідування для виявлення ролі цих осіб у вчиненому злочині та притягненні їх до відпо-відальності. В тих випадках, коли після вступу вироку в законну силу буде встановлено, що засуджений вчинив інший злочин, який не розслідувався, -- це буде підста-вою для формулювання нового обвинувачення.
9) щодо особи, про яку є нескасована постанова органу дізнання, слідчого, прокурора про закриття справи за тим самим обвинуваченням.
На стадії досудового розгляду наявність нескасованої постанови про закриття справи за тим самим обвинува-ченням виключає можливість продовження розпочатого
10) якщо про відмову в порушенні справи ;ш тим самим фактом є нескасована постанова органу дізнання, слідчого, прокурора.
Припиняють провадження в кримінальній справі, якщо про відмову в порушенні справи за тим самим фактом є нескасована постанова органу дізнання, слідчого, про-курора.
По-іншому слід вирішувати питання про закриття кримінальної справи за статтями 7--10 КПК, оскільки ці питання може вирішувати тільки суд за таких обста-вин: звільнення від кримінальної відповідальності та від покарання внаслідок зміни обстановки; закриття кримінальної справи у зв'язку з дійовим каяттям; з прими-ренням обвинуваченого, підсудного з потерпілим; із застосуванням примусових заходів виховного характеру; з переданням особи на поруки; із закінченням строків давності.
Недоведеність участі обвинуваченого у вчиненні злочи-ну (п. 2 ст. 213 КПК).
Питання, що пов'язують із застосуванням цієї підста-ви до закриття справи, в теорії і на практиці не знайшли одностайного вирішення. Наприклад, Г. Чангулі вважає, що закриття кримінальної справи можливе за наявності таких умов:
1) якщо достовірно встановлено, що злочин було вчи-нено;
2) якщо особа, щодо якої припиняється справа, була притягнута як обвинувачений;
3) зібрано недостатньо доказів, що вказують на вчинен-ня обвинуваченим даного злочину, і немає можливості здо-буття додаткових доказів1.
О. Я. Дубинський вважає, що конкретні випадки засто-сування цієї підстави виявляються в таких ситуаціях:
А. Встановлено, що злочин було вчинено, певну особу притягнуто як обвинуваченого чи поставлено в положен-ня підозрюваного, проте подальше розслідування засвід-чило, що доказів вчинення злочину даною особою недо-статньо, а можливостей збору додаткових доказів немає.
Б. Недоведеність участі обвинуваченого у вчиненні да-ного злочину є підставою для закриття провадження по кримінальній справі в цілому, якщо розслідуються дані про вчинення злочину конкретною особою, проте доказів його вини недостатньо і зібрати їх немає можливості, а обставини справи виключають можливість вчинення зло-чину (зґвалтування, нанесення тілесних ушкоджень) іншою особою 11 Чангули Г. Недоказанвость участия обвиняемого в совершении преступления как процессуальное основание к прекращению уголовно-го дела в стадии предварит е льного следствия // Социалистическая за-конность. -- 1965. -- № 3. -- С. 58--60.
Закриття справи при недоведеності участі обвинуваче-ного у вчиненні злочину можливе лише в тому разі, якщо достовірно встановлено, що злочин було вчинено, винесе-но постанову про притягнення особи як обвинуваченого і їй пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочину, але під час досудового слідства з'ясувалося, що зібраних доказів недостатньо для направлення справи до суду, а додатко-вих доказів зібрати неможливо.
4 Винесення постанови про направлення справи до суду для вирішення питання про застосування примусових зах о дів м е дичного характеру
При досудовому слідстві в справах про суспільно небез-печні діяння осіб у стані неосудності (обмеженої осудності), а також про злочини осіб, які захворіли на психічну хво-робу після вчинення ними злочину, проводяться всі не-обхідні слідчі дії для всебічного і повного з'ясування об-ставин суспільно небезпечного діяння і особи того, яка його вчинила, а також обставин, що характеризують цю особу та її психічне захворювання (ч. 2 ст. 417 КПК).
Справи про суспільно небезпечні діяння осіб, що ви-знані неосудними, завершуються закриттям справи та на-правленням до суду для вирішення питання про застосу-вання примусових заходів медичного характеру. Справа про суспільно небезпечне діяння особи, що визнана нео-судною, підлягає закриттю на загальних підставах, якщо в процесі слідства не доведено подію суспільно небезпеч-ного діяння або встановлено, що вчинене діяння не утво-рює складу злочину, передбаченого КПК, під ознаки яко-го воно підпадає.
Не всі обставини, що виключають провадження по справі (ст. 6 КПК), можуть слугувати підставою для зак-риття справи про суспільно небезпечне діяння особи, що визнана неосудною. Вважається, що по цих справах не-можливо закрити справу на підставі наявності акту амністії, за примиренням потерпілого з обвинуваченим, а також не можна передавати на поруки та ін. 11 Галаган А. И. Совершенствование деятельности следователя при окончании рассл е дования по делам об общественно опасньїх деяниях лиц, призяаваемьіх невмевиемьіми // Пр о блемні дальнейшего укрепле-ния социалистической законности в деятельности органов вн у тренних дел. -- К., 1986. -- С. 104.
Після закінчення справи про злочин психічно хворого слідчий виносить постанову про закриття справи чи скла-дає постанову про направлення справи до суду для вирі-шення питання про застосування примусових заходів ме-дичного характеру. В такій постанові повинні бути викла-дені всі обставини, що підтверджують вчинення цією осо-бою суспільно небезпечного діяння, а також дані, які підтверджують, що ця особа захворіла на психічну хворо-бу. До цієї постанови додаються список осіб, що підляга-ють виклику на судове засідання, довідки про рух справи тощо. Рішення про застосування до психічно хворого при-мусових заходів медичного характеру приймає суд.
Якщо суд визнає непотрібним застосовувати примусові заходи медичного характеру, справа підлягає закриттю, про що виноситься ухвала (постанова).
Якщо неосудність або обмежену осудність особи на мо-мент вчинення суспільно небезпечного діяння або на час розгляду справи не встановлено, суд виносить ухвалу, а суддя -- постанову про направлення справи для досудового розслідування в загальному порядку.
Якщо вчинення суспільно небезпечного діяння особою, щодо якої розглядається справа, не буде доведено, суд своєю ухвалою, а суддя -- постановою закривають справу (ст. 421 КПК).
2. Поняття та основні риси обвинувального висновку.
Обвинувальний висновок -- це процесуальний документ, у якому слідчий підводить підсумок досудового розслідування у справі і формулює обвинувачення певної особи у вчиненні злочину з наведенням конкретних доказів. Якщо у справі є кілька обвинувачених, то складається один спільний обвинувальний висновок з чітким визначенням ролі кожного обвинуваченого у вчиненні злочину (злочинів).
Обвинувальний висновок являє собою унікальний юридичний документ, у якому дається офіційна оцінка дій обвинуваченого і здійснюється публічний аналіз зібраних у справі доказів, публічно визначаються юридичне значимі елементи об'єктивної істини, встановленої у справі. Він служить найважливішим гарантом захисту прав і законних інтересів обвинуваченого і всіх інших учасників процесу, гарантом правосуддя, служить юридичним фактом, що істотно розвиває процесуальні правовідносини. Судовий розгляд по кримінальній справі здійснюється тільки в рамках обвинувачення, а суд не може вийти за рамки обвинувального висновку і своїм рішенням погіршити положення обвинуваченого 1 .
Складанням обвинувального висновку завершується досудове слідство, після чого слідчий не вправі робити які-небудь процесуальні дії.
В обвинувальному висновку наводяться тільки конкретні, достовірно встановлені факти і обставини справи з посиланням на зібрані й перевірені при розслідуванні справи. У ньому недопустимі здогади і припущення, а також джерела доказів без викладення й аналізу фактичних даних (відомостей про факти), що містяться в них.
Роль підсумкового документа обвинувальний висновок може виконати лише в тому випадку, якщо, по-перше, його структура буде продумана й розумно спланована; по-друге, кожний висновок знайде обґрунтування в матеріалах справи; по-третє, кожні з доказів в їхній сукупності будуть проаналізовані і оцінені слідчим; в-четвертих, логічність буде головною прикрасою викладу.
1 В.М. Тертишник Кримінальний процес, К. 1999р. 9
Як різновид процесуального рішення в кримінальному процесі обвинувальний висновок має всі його риси :
- складається лише компетентною особою - слідчим;
- містить відповіді на питання, що виникають по справі, пов'язані з аналізом і оцінкою зібраних по справі доказів з точки зору їх достатності для достовірного висновку про винність особи у вчиненні злочину і прийняття рішення про завершення розслідування;
- виражає волевиявлення слідчого про направлення кримінальної справи в суд, яке випливає з встановлених ним по справі обставин і виконання приписів закону, спрямованих на досягнення завдань кримінального судочинства;
- припиняє кримінально-процесуальні правовідносини на стадії досудового розслідування;
- констатує наявність кримінально-процесуальних відносин між особою, яка вчинила злочин, і державою;
- виконується у встановленій законом процесуальній формі. 1 Судове слідство у суді починається з публічного оголошення обвинувального висновку. Тим самим обвинувальний висновок є актом обвинувачення, документом, за допомогою якого здійснюється функція обвинувачення.
Треба помітити все таки, що, а ні прокурор, а, ні захисник не можуть так досконально знати матеріали справи, як слідчий. Слідчий же повинен бути незацікавленим у справі і через свій обвинувальний висновок спробувати внести в зал суду встановлену ним істину. Істину і ті
Обвинувальний висновок курсовая работа. Государство и право.
Курсовая работа по теме Технология формирования ценностного отношения к семье младших подростков
Реферат: Математическое моделирование процесса триплет-триплетного переноса энергии. Скачать бесплатно и без регистрации
Курсовая работа: Экономика промышленно-развитых стран
Реферат: Понятие преступления. Скачать бесплатно и без регистрации
Курсовая работа по теме Проектирование и обоснование основных направлений снижения себестоимости продукции в организации
Курсовая работа по теме Коммерческое кредитование в Республике Беларусь
Контрольная Работа Глагол 6 Класс Ладыженская
Курсовая Работа На Тему Пластмассы, Сталь, Сплавы
Лечение Геморрагического Диатеза Реферат
Нормативная Этика Реферат
Реферат: История военных поселений (1810-1857)
Реферат по теме Барнаульские университеты
Шпаргалка: Международные экономические отношения
Финансовое оздоровление
Суды Қалай Үнемдеуге Болады Эссе
Дипломная работа по теме Органы государственного управления: понятие и виды
Реферат по теме Конкуренция и монополия в рыночной экономике
Реферат: (контрольная работа) Тема: Классификация банковских рисков в соответствии с базельскими соглашениями
Сочинение На Тему Моя Любимая Игрушка
Сочинение Рассуждение Раскрывая Смысл Высказывания Известного Лингвиста
Основы аудита расчетов с покупателями и заказчиками - Бухгалтерский учет и аудит курсовая работа
Ірландія - География и экономическая география презентация
Семейство хеморепеллентов, семафорины - Биология и естествознание реферат