Обставини, які виключають злочинність діяння особи - Государство и право дипломная работа

Главная

Государство и право
Обставини, які виключають злочинність діяння особи

Порівняльний аналіз обставин, які виключають злочинність діяння за кримінальним законодавством Англії, Франції та США. Фізичний та психічний примус виконання наказу за законодавством України. Небезпека як правова підстава крайньої необхідності.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Актуальність даної теми, дуже різко встала на сучасному етапі розвитку кримінального законодавства. Держава на певному етапі свого розвитку опиняється перед необхідністю реформування свого законодавства. Необхідність реформування кримінального законодавства України була викликана багатьма причинами: набуттям Україною незалежності, соціально-політичною й економічною обстановкою в державі, і, звичайно, прийняттям у 1996 році Конституції України. Кримінальний кодекс України, що діяв на її території до 1 вересня 2001 року, був прийнятий ще в 1960 році, тому названі вище обставини не могли не вплинути на відставання кримінального закону від реалій сучасної України. Українська держава будує свою діяльність на основі забезпечення прав і свобод людини, тому питання притягнення і звільнення від кримінальної відповідальності займають у кримінально-правовій політиці важливе місце. У реальному житті практика правоохоронної діяльності часто стикається із ситуаціями, коли діяння, що вчинено конкретною особою, ззовні надзвичайно подібне до того, яке належить до категорії злочинів. Але схожість залишається виключно зовнішньою і при наближеному, більш глибокому аналізі, вдумливий дослідник прийде до висновку, що ці діяння не несуть небезпеки для суспільства, а, навпаки, повинні оцінюватись як соціально корисні. Зовнішня схожість таких діянь із злочинами, як правило, ґрунтується на деяких ознаках об'єктивної сторони і найчастіше зумовлюється наслідком діяння, який у більшості випадків визначає наявність суспільної небезпеки. Скажімо, з першого погляду при наявності трупа з явними слідами насильницької смерті, завжди першою на думку спадає версія про вчинення вбивства. Однак відповідь на питання, чи правильним є перший висновок, дасть глибинне дослідження реальних обставин справи, яке, зрештою, може привести до визнання дій правомірними, наприклад, внаслідок їх вчинення в умовах застосування права на необхідну оборону від суспільно небезпечного посягання. Кількість видів обставин, які виключають злочинність діяння, в чинному КК України значно розширена порівняно з КК 1960 р. На необхідність цього тривалий час вказували вчені-криміналісти, оскільки реальне життя, реальна практика застосування кримінального закону пішли вперед у порівнянні з законодавством. Поняття обставин, що виключають злочинність діяння, давно відоме теорії кримінального права і кримінальному законодавству. Але мало хто виділяв обставини, які виключають винність особи. В.Д. Спасович у підручнику з кримінального права виділяв ряд обставин, які при дотриманні відповідних умов виключали злочинність діяння. До них він відносив: відмову від права його власником (самогубство, пособництво в ньому, спричинення собі тілесної шкоди); виконання діяння на підставі закону; крайню необхідність; необхідну оборону, примус, «неведение и заблуждение» та деякі інші. У підручнику Л.Є. Владимирова цим обставинам присвячений цілий розділ. Називаючи їх «легальные оправдания», автор вказує, що такими є виконання закону; необхідна оборона, стан крайньої необхідності, згода потерпілого. О.Ф. Кістяківський до обставин, що виключають злочинність діяння, відносив крайню необхідність, фізичний примус і погрозу, необхідну оборону, обов'язок та наказ керівництва, «неведение и заблуждение или ошибку», сп'яніння, афекту, стан сну та лунатизму, вік, душевні хвороби. При цьому слід зазначити надзвичайно глибокий (зрозуміло із урахуванням рівня загального розвитку наукової думки), аналіз цих обставин, здійснений автором. Л.С. Бєлогриць-Котляревський називав цю групу «причинами, исключающими преступность деяния» та включав до неї «неведение и ошибку», виконання закону та обов'язкового наказу, виконання дисциплінарного права та обов'язків звання; фізичний примус; необхідну оборону; крайню необхідність; згоду потерпілого. Інститут обставин, які виключають злочинність діяння є одним з найбільш оновлених і доповнених у Кримінальному кодексі України, тому в науці кримінального права не всі з передбачених у ньому обставин мають необхідний рівень розробки, аналізу і роз'яснень. Серед усіх інститутів загальної частини кримінального права одним з найважливіших є саме цей інститут. У повсякденному житті, як вже було зазначено, нерідко мають місце випадки, коли в певних ситуаціях здійснюються дії, які хоча і мають "зовнішню", формальну схожість із злочинами, але через переслідувані корисні цілі, не є суспільно небезпечними, тобто протиправними. Ці дії в тій або іншій мірі є вимушеними, а мотиви їх здійснення - морально-виправданими.
Однак у науці кримінального права досліджувались й інші обставини, що виключають злочинність діяння, які не були закріплені безпосередньо в нормах КК України. Тому важливим і необхідним є аналіз позицій і підходів щодо даної проблеми, представлених у кримінально-правовій науці. Тому основна мета даної роботи полягає в проведенні порівняльного правового дослідження основних питань інституту обставин, що виключають злочинність діяння по кримінальному праву України. А також вивчення обставин, які визначають винність особи. Як відомо, одним з напрямків удосконалення законодавства є вивчення законодавства інших держав. В багатьох державах даний інститут називається по-різному, це викликається тим, що в даних країнах теорія кримінального права вбачає трохи інший сенс цих обставин. Тому виявлення рішення якого-небудь питання досліджуваної проблеми, однакової юридичної техніки й інших загальних рис дозволяє в майбутньому використовувати позитивний досвід тієї чи іншої галузі права іншої держави, тому необхідно також звертати увагу на розвиток кримінального права розвинутих правових держав, які приділяють велику увагу захисту прав своїх громадян. Та не соромитися використовувати досвід зарубіжних країн.
РОЗДІЛ 1 . ЮРИДИЧНА ПРИРОДА ОБСТАВИН, ЯКІ ВИКЛЮЧАЮТЬ ВИННІСТЬ ДІЯННЯ ОСОБИ
Якщо говорити про термін обставин, які виключають злочинність діяння, то необхідно звернути увагу на те, що даний термін є законодавчим. В теорії та практиці кримінального права до прийняття кримінального кодексу 2001 року, про них говорилось, як правило, як про обставини, які виключають суспільно небезпечне діяння. Даний підхід був визначений в «класичній» радянській школі кримінального права.
Так, А.А. Піантковський писав: «при деяких обставинах діяння, за своїми зовнішніми ознаками схоже з ознаками того чи іншого злочину, а насправді не є такими, тобто не є злочинами; вони не тільки не представляють собою небезпеку. Але насправді є корисними»
І.І. Слуцький, також положив в основу виключення суспільної небезпеки класифікацію названих обставин в залежності від їх рівня «суспільної корисності».
Слуцький вважає, що дані обставини поділяються на:
Ті, в яких ярко виражена суспільна корисність і правомірність (необхідна оборона, прийняття мір, необхідних для затримання злочинця, крайня необхідність, виконання законного наказу, виконання службових та професійних обов'язків, використання свого права до примушення виконувати (в армії, на флоті і т. п.).
Ті, які хоча і виключають суспільну небезпеку, але в ряді випадків не роблять їх суспільно корисними і правомірними (добровільна відмова від скоєння злочину, згода потерпілого, малозначення правопорушення, зміна закону, зміна соціально-політичної обстановки, закінчення строків давності).
Фізичний примус та непереборна сила.
За радянських часів більша частина вчених-юристів до числа обставин, які виключають суспільну небезпечність діяння відносили згоду потерпілого, виконання суспільно-корисних, професіональних функцій, виконання обов'язкового наказу і т.і. Але давали цим поняттям різну природу. А.А. Піонтковський говорив і про обставини, які виключають суспільну небезпеку, і про обставини, які виключають склад злочину, але при цьому маючи одну і ту ж групу обставин. Тому в той період ряд вчених, а серед них такі як Беляєв Н.А. та Шаргородський М.Д. вказували на те, що у всіх випадках мова йде спричинення наслідків передбачених кримінальним законом, через що виникає питання про притягнення особи до кримінальної відповідальності. Якщо ж таких наслідків не має, то проблема обставин, які виключають відповідальність безпредметна. Також малось на увазі виключення саме кримінальної відповідальності, а не караності. Вчені того періоду у такому випадку звертались до вчення про покарання. Також говорилось про відсутність суб'єктивної сторони злочину. Тому беручи до уваги дані погляди та виходячи з поняття злочину , вони признали те, що дані обставини можуть виключати суспільну небезпеку діяння або його протиправність, а також як те і те разом.
Далі, в більш пізній період, виникла позиція в теорії вітчизняного кримінального права відносно виключення суспільної небезпеки діяння, при любій з цих обставин. Даний підхід використовується і сьогодні. Але деякі вчені розглядали дані обставини трохи інакше. Розділяючи їх за критеріями, наприклад Келіна С.Г. пише про виключення при наявності тої чи іншої обставини «суспільної небезпеки, протиправності та вини». Згідно цієї позиції, для окремих обставин виникають різні підстави для виключення злочинності спричиненої шкоди: при необхідній обороні та затримані особи, яка вчинила злочин, - це відсутність суспільної небезпеки, при виконанні наказу - відсутність винуватості; при крайній необхідності, фізичному або психічному примусі, обґрунтованому ризику - відсутність протиправності. Досить цікавою є думка А.В. Наумова, який визначає те, що всі ці обставини виключають і кримінальну протиправність (протизаконність), і суспільну небезпеку, і винуватість, і караність діяння, а це означає що і злочинність. Дана думка є досить цікавою, тому що вона виокремлюється найбільшою радикальністю: її суть полягає у тому, що при наявності тієї або іншої обставини злочинність спричиненої шкоди виключається за абсолютною підставою - підставою відсутності всіх ознак злочину. В даному випадку необхідно змоделювати класичну ситуацію: коли знаходячись у стані правомірної необхідної оборони, особа з метою врятування свого життя спричиняє смерть нападаючому. Причинитель шкоди досяг віку кримінальної відповідальності, значить являється суб'єктом можливої кримінальної відповідальності за причинену шкоду. А якщо причинитель шкоди є суб'єктом відповідальності, то теоретично він може нести відповідальність за те, що він накоїв. Але не несе він відповідальності тільки тому, що його дії є правомірними. Але при такому розгортанню подій навряд чи можна говорити про виключення винуватості, як ознаки злочинності діяння при спричиненні шкоди в даних обставинах. Так, на перший погляд здається, що А.В. Наумов правий, говорячи про відсутність у скоєному ознак злочину, але все ж таки повинен бути єдиний, основний критерій для виокремлення самої групи обставин, виключаючи злочинність діяння, як самостійного кримінально-правового інституту. Фактичне спричинення шкоди охоронюваним законом інтересам в рамках обставин, виключаючи злочинність діяння, дозволяє стверджувати, що така ознака діяння, як суспільна небезпека нікуди не зникає. Наприклад, якщо шкоду, згідно кримінальному закону було вчинено малолітнім, тобто особою, яка не являється суб'єктом кримінального закону. В даному випадку виключається відповідальність особи, але суспільна небезпека нікуди не зникає. Правомірність та суспільна небезпечність не являються взаємовиключними поняттями в кримінальному праві. Тому вчинене діяння, будучи за визначенням суспільно небезпечним, в той же час може характеризуватись, як правомірне. Але це повинно бути вказане в самому законі. Якщо говорити про такі ознаки, як суспільна небезпека та злочинність діяння. То тут можна сказати, що виключення злочинності не завжди можна пов'язувати з виключенням такої ознаки, як суспільна небезпека. Наприклад діяння, яке підпадає під ознаки злочину, в силу малозначності не є злочинним, але якщо воно не було суспільно небезпечним.
Необхідно сказати, що багато авторів вважають, що деякі обставини виключають скоріше винуватість ніж інші ознаки спричинення шкоди. Наприклад виконання наказу, дана обставина виключає кримінальну відповідальність, якщо виконавець наказу не розумів злочинності обов'язкового для нього наказу. В даному прикладі видно, що факт розуміння того, що наказ є злочинним являється умовою настання відповідальності, але на факт злочинності він не впливає, тому що кримінальну відповідальність за спричинення такої шкоди несе особа, яка відала незаконний наказ. Тому, спричинена шкода завжди буде розглядатися як злочинна, а закон виключає злочинність в діяння виконавця, маючи на увазі відсутність подію злочину в його поведінці. З цього випливає, що в рамках обставин ознака винуватого відношення до шкоди у особи залишається, тобто люба з даних обставин не виключає винуватість як ознаку злочинності причиненої діянням шкоди.
При визначенні природи обставин, які виключають злочинність діяння, необхідно визначитись з поняттям того, що є відсутнім при даних обставинах-злочин або склад злочину. У вітчизняній науці прийнято визнавати те, що «особа, яка діяла у стані необхідної оборони або крайньої необхідності, при інших обставинах, які виключають кримінальну відповідальність, діє таким чином, що в її діях відсутній склад злочину.» Як відомо злочином визнається діяння особи, яке включає всі ознаки, що вказуються у ст. 11 КК України. Але кримінальний закон, не визначає поняття складу злочину, дане поняття існує лише в теорії кримінального права. Загалом найбільш поширеною з даного приводу вважається точка зору, що склад злочину-це всього лише логічна модель, нормативна категорія, яка закріплює ознаки якої-небудь дії, та виражає його злочину суть. Тому в вітчизняній науці склалася тенденція до того, що при наявності тієї або іншої обставини відсутній склад злочину. Але в такому випадку, необхідним треба буде визнати те, що до обставин, які виключають злочинність діяння необхідно віднести, наприклад, неосудність спричинителя негативних злочинних наслідків, його малолітній вік та інші обставини, які дають змогу не бути притягнутими до кримінальної відповідальності, за основу в яких лежить відсутність складу злочину. Та головне протистояння даній позиції заключається в тому, що люба обставина, яка виключає злочинність діяння встановлює те, що за перевищення меж допустимості, особа підлягає кримінальній відповідальності за причинену шкоду. Тому більш правильним, на мою думку, було б говорити про те, що при наявності обставин, які виключають кримінальну відповідальність, необхідно говорити про відсутність ознаки самого злочину, як обов'язкової характеристики даного юридичного факту. Тому говорячи про юридичне коріння обставин, які виключають кримінальну відповідальність необхідно звернути увагу на виключення ознак злочину, звичайно при умовах його правомірності, які виключають кримінально-правовий юридичний факт-подію злочину. При цьому виключення події злочину при наявності тієї або іншої обставини в принципі виключає необхідність встановлення всіх ознак складу злочину в діянні особи як єдиного й достатнього приводу для притягнення до кримінальної відповідальності. Або інакше кажучи, допустимість обставин, які виключають злочинність діяння, залишає останнє без ознак злочину, що в свою чергу приводить до того, що не можливо побачити склад злочину. Тому кримінальне законодавство і виділяє відсутність події злочину та відсутність складу злочину.
Також можна звернутись до кримінальних кодексів інших країн та до їхнього досвіду визначення поняття та юридичної природи обставин, які виключають злочинність діяння. Зразу необхідно відмітити те, що більшість країн не знають даного терміну. Кримінальні кодекси романських держав традиційно говорять про «обставини звільнення від відповідальності». При цьому до таких обставин в кримінальному законодавстві романських країн до таких відносять, разом з необхідною обороною , крайньою необхідністю та іншими, такі, які за законодавством України, також виключають кримінальну відповідальність, але за іншими підставами (недосягнення віку кримінальної відповідальності, неосудність, невинувате спричинення шкоди і т.д.). Трохи по-іншому трактує природу даних обставин законодавство ФРН, в нормі про необхідну оборону вказується те, що «той, хто скоює діяння, яке було викликане потребою необхідної оборони, вчиняє не протиправно», але з іншої сторони, «хто вчиняє протиправне діяння, в умовах виключно крайньої необхідності, діє не винувато».
В кримінальному законодавстві країн загального права, данні обставини відносяться до розряду «виправдовуючих» і виключаючих вину. Більш детально, у зрівнянні з іншими країнами, мова піде далі. Але говорячи в даному розділі про юридичну природу даних обставин, не можливо не згадати про досвід інших країн. В європейській правовій думці біля ста років тому, було закладено сепаратне розуміння юридичної природи таких обставин: так, наприклад, Белинг відмічав, що за своєю юридичною сутністю, розглядувані обставини не однакові, одні перетворюють скоєне діяння в правомірне, а інші лише виключають протиправність, тобто роблять скоєне діяння не цікавим для права. Але воно і досі має місце в сучасному зарубіжному кримінальному праві. Так наприклад Римський Статут Міжнародного кримінального суду від 17 червня 1998 року, не використовує ніде формулювання «обставина, виключаючи злочинність діяння». Замість цього, в цьому документі мова йде про обставини, які звільняють від відповідальності. При цьому перелік даних обставин дуже великий. Всі обставини мають зовсім різну юридичну природу (неосудність, вимушена інтоксикація, помилка у факті…). З іншої сторони в багатьох нових кримінальних кодексах європейських держав, прийнятих за останнє десятиріччя, намітилася тенденція, відомості всіх названих обставин зводити «до єдиної юридичної підстави». Але це не означає те, що законодавству ряду європейських держав став відомий інститут обставин, які виключають злочинність діяння, можна сказати лише те, що наша держава опинилася в трохи вигіднішому становищі, але знов це вже кому як вигідніше. Все наводить на те, що при наявності тієї або іншої обставини, яка виключає злочинність діяння, зберігаються всі ознаки відповідного складу злочину. Проте діяння особи не може підлягати кримінально-правовій оцінці в силу наявності такої дозволюючої обставини, яка анулює протиправність спричиненої шкоди, тобто виключає формальну ознаку злочинності діяння. Але з іншої сторони, порушення умов правомірності обставини дозволяє таку шкоду розцінювати як злочину. В одній із монографій обставина, виключаючи злочинність діяння, визначалась, як вказаний в кримінальному законі привід, який виключає кримінальну відповідальність за вчинену охоронюваним інтересам шкоду. Таке виключення кримінальної відповідальності можливе при дотриманні критеріїв допустимості спричинення шкоди в рамках кожної з обставин. Але в даному визначенні є неточність, так як кримінальне законодавство знає також інші випадки, при наявності яких виключається кримінальна відповідальність, тобто причинена об'єкту кримінально - правової охорони шкода також розцінюється як «неправомірна».
Тому визначення обставин, виключаючи злочинність діяння, як категорії кримінального права, являється першочергово важливим, тому що правильне вирішення даного питання дозволить сформулювати унікальні характеристики даної категорії кримінального права.
Для того, щоб сформулювати визначення такої обставини, необхідно відповісти на питання, що з себе представляє обставина, для виключення злочинності скоєного.
Р.Р. Геліакберов виділив ці обставини, як вольові дії особи, поєднанні з спричиненням якої-небудь шкоди іншим інтересам, але в силу відсутності суспільної небезпеки та їх корисності, вони визнаються кримінальним законом корисними. Таким чином, люба обставина прирівнюється до поведінки самого причинителя шкоди. Дана позиція викликає зауваження, так як багато з цих обставин викликані діянням зовнішнього фактору, наприклад, напад іншої людини, дія сил природи, інші фактори.
Х.Д. Алікперов, не визначаючи поняття таких обставин, розглядає норми про обставини, виключаючи злочинність діяння, в якості норм, допускаючи компроміс у боротьбі зі злочинністю. При цьому він об'єднує в одну категорію норми про обставини, які виключають злочинність діяння, добровільній відмові, давності, спеціальних підставах звільнення від кримінальної відповідальності, передбачених нормами Особливої частини КК. Дана позиція також є спірною, тому що компроміс може бути заключний лише зі злочинцем, але особа, яка діяла в рамках обставин, які виключають злочинність діяння, такою не є. Дане поняття викликає багато спорів серед вчених, тому його визначення потрібно шукати досить глибше та придавати увагу при визначені даного поняття не тільки правовій доктрині, алей звертатися до інших наук, напрямків. Під терміном «обставина» - розуміється побічний випадок, пригода, відносини, зв'язок або щеплення стороннього діла з тим, про кого йде мова. Також деякі філологічні джерела обставину виділяють як, «явище супутнє якому-небудь іншому явищу і з ним пов'язане», а також як «умову, визначаючу положення, існування кого-небудь, чого-небудь». Чи можливо примінити філологічне визначення обставини до правового? На мій погляд так, можливо. Тому що наявність обставини, яка виключає злочинність діяння завжди пов'язана з дією якого-небудь зовнішнього фактору. Наприклад, оборона - це контр напад, дія, яка вчиняється в бік нападаючого, в тому випадку коли на потерпілого було вчинено напад. При затримані потерпаючи шкоду особа створює юридичну можливість спричинення такої шкоди своїм передуючим вчинком, а саме фактом вчинення злочину. Ситуація крайньої необхідності виникає до того, як особа, яка вчинила шкоду, залишається перед вибором своє поведінки. Таким чином обстоїть справа при фізичному, психічному примусі, виконані наказу, дія зовнішнього фактору передує тому, як причинитель шкоди почне діяти.
Тема визначення поняття обставин, які виключають злочинність діяння стоїть дуже гостро вже давно, але досі немає чіткого визначення. Тому доводиться більше детально вивчати дане питання. Визначення даних обставин, на мій погляд, не можливо дати таким чином, яким дається визначення більшості термінів. Тому що, на мій погляд, завжди будуть виникати питання та суперечки відносно тлумачення даного визначення. Вважаю за необхідне закріпити на законодавчому рівні поняття обставин, які виключають злочинність діяння. Це, на мій погляд, викличе менше суперечок, а продвинуті вчені у галузі правових та інших наук, зможуть дати коментар, який можливо і не всім сподобається, але більшості буде зрозумілим.
РОЗДІЛ 2 . ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ОБСТАВИН, ЯКІ ВИКЛЮЧАЮТЬ ЗЛОЧИНІСТЬ ДІЯННЯ ЗА ЗАКОНОДАВ СТВОМ ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇН
2 .1 П орівняльний аналіз за кримінальним законодавством Англії
Англійське законодавство не має визначення обставин, які виключають злочинність діяння. Але загальне право признає в деяких випадках дані обставини. Як захист від кримінального переслідування. Найбільш відома класифікація відома за Блекстоном. В зв'язку з нею кримінальна відповідальність не повинна вин кати в наступних випадках: а) коли відсутня воля, б) коли воля не направлена на скоєне, в) коли воля була направлена примусом. За законодавством Англії прийнято до першої групи включати - неповноліття, душевна хвороба та сп'яніння.
До другої прийнято включати помилку. Отже згідно кримінального законодавства Англії помилка визнається достатньою обставиною, яка виключає кримінальну відповідальність, тому що у причинителя відсутня воля, яка повинна бути направлена на скоєне.
За кримінальним законодавством Англії помилка повинна бути релевантною, тобто не повинна давати спричинителю підстав розуміння того, що він вчиняє протиправно. Помилка також повинна бути такою, що під собою має розумні підстави, тобто дану помилку могла допустити люба інша людина. К. Кени приводить приклад даної помилки, Чоловік розрядив в себе дома свою зброю та пішов з жінкою в неділю до церкви, в цей час дехто зарядив рушницю бойовими набоями. Після служби чоловік з жінкою повертаються з церкви. У ввечері чоловік бере до рук рушницю та починає оглядати, при цьому ненароком натискає на гашетку, що призводить до пострілу, який вбиває його жінку.
В даному випадку суд буде вважати, що у чоловіка було достатньо підстав вважати, що його рушниця не заряджена, так як пройшло зовсім мало часу з того моменту, як він вийшов з дому.
Також особливістю помилки у англійському законодавстві є той факт, що помилка буде вважатись такою, що мала під собою розумні підстави, якщо на це будуть вказувати фактичні підстави. Навіть, якщо у особи була вказівка, яку йому дав юрист діяти певним чином, все одно фактичні дані будуть на першому місті.
До обставин, які виключають відповідальність особи в Англійському законодавстві також відносять ті випадки, коли волю особи було придушено. Подружній примус має місце у кримінальному законодавстві Англії. За старим законодавство Англії, якщо жінка скоїла фелонію в присутності чоловіка, то в такому випадку вона визнавалось такою, що вчинила дане діяння під примусом чоловіка, навіть якщо примусу зі сторони чоловіка і не було. Це пояснюється тим, що до 1692 року жінки у Англії були без «привілейованого духовного звання» - не бути підданими смертній карі. Пояснюється це тим, що у цей час чоловіки, які хоч трохи вміли читати, не підлягали смертній карі. Навіть в тих випадках,коли подружжя було обвинувачено разом, у скоєнні злочину, то в такому випадку смертній карі підлягала тільки жінка. В 1925 році законодавство Англії змінило своє відношення до жінки, тепер під примус чоловіка не підпадали такі діяння, як державна зрада та жорстоке вбивство. У інших випадках жінки в Англії мають непоганий захист, посилаючись на примус чоловіка. В даній обставині досить важко виділити який саме примус був застосований чоловіком до жінки. Судді дійшли висновку, що це не має значення, тобто сюди підходить як фізичний так і моральний примус. Але в наш час дана обставина в Англії зустрічається досить рідко, тому багато суддів схильні до її відміни. Кримінальному законодавству Англії також відома така обставина як, примус під загрозою тілесного пошкодження або смерті. Дана обставина досить рідко зустрічається в практиці, хоча продовжує існувати. Але досить важко визначити в яких саме випадках дана обставина повинна використовуватися. Але відомо, що дана обставина не розповсюджується на випадки умисного вбивства або його замах. Але дану обставину можливо використати при обвинувачені у державній зраді. Дана обставина часто використовується при обвинувачені осіб, які брали участь в злочинних угрупуваннях. Вони часто кажуть, вже будучи в суді, що вони діяли під загрозою бути побитими або вбитими. (справа Шарпа).
Наступна обставина, яка зустрічається в кримінальному законодавстві Англії, це обставина, яка має назву «Концепції примушення, викликаної неблагополучними обставинами», під даною обставиною необхідно розуміти те, що небезпека може йти не тільки від людини, а й від природи. А також дана обставина не повинна супроводжуватись потребою вчинення злочину. При даній обставині небезпека обов'язково повинна виходити від зовнішніх обставин, а не від людини, яка може породити небезпеку в уяві.
До наступної обставини відноситься так звана необхідність. Дана обставина схожа з крайньою необхідністю у Кримінальному Кодексі України. Необхідність не може бути визнана, якщо:
попереджене зло було меншим, ніж те, що було заподіяне;
коли зло могло бути відвернене іншим шляхом, ніж вчинення злочину;
якщо спричиненна шкода була більшою, ніж необхідна.
Дана обставина не мала широкого успіху в судах Англії, але вона увійшла до загального права. Але історично склалося так, що застосування даної обставини обмежене двома групами справ: справами публічної та приватної необхідності. Перше, це коли мова йде про порятунок життя або майна іншого, а друге, коли мова йде про врятування власного життя або майна.
Дана концепція захисту публічних та приватних інтересів також розповсюджується на випадки, коли особа діяла з метою:
для захисту себе або іншої людини від дійсного або такого, що погрожує нападу
для попередження порушення миру, незаконного позбавлення волі або прав володіння
Також особливістю є те, що при вирішенні справи судом, обов'язково постає питання про те чи була розумною сила в тих обставинах, а присяжні при цьому обов'язково запитують такі питання, як чи була необхідність у застосуванні якої-небудь сили та чи не була дана сила застосована через міру. Це значить, що особа повинна була спочатку відступити та не застосовувати сили.
Англійському кримінальному законодавству також відоме поняття такої обставини, як виконання наказу. Дана обставина зустрічається дуже рідко, тому на неї рідко посилаються. Іноді обвинувачений може посилатись на юридичну або фактичну помилку. Цікавий той факт, що у кримінальному праві Англії відсутні прецеденти, які регулюють питання відносно підкорення наказу військовим старшому за званням. Поки що юристи сходяться на тому, що військовий не повинен знати про незаконність наказу, а наказ не повинен бути явно незаконним.
Англія, консервативна держава, яка в багатьох випадках притримується старих, перевірених методів, майже у всіх сферах життя. Правова природа обставин в англійському законодавстві визначена дуже суперечливо і неповно, як видно з вище зазначеного. Законодавство Англії не містить визначення і переліку обставин, що виключають злочинність діяння. Про ці обставини говорить англійська теорія карного права, вони регламентуються судовою практикою, заснованою на прецедентах. Так, в капітальному дослідженні по карному праву проф. К. Кенни їх називає "Обставинами, що виключають кримінальну відповідальність".
Тому можна підвести дещо невеликий підсумок обставинам, які в англійському кримінальному праві мають назву обставин, які виключають відповідальність. Загалом виділяється три групи таких обставин : а) коли воля відсутня; б) коли воля не спрямована на скоєне; в) коли воля пригнічена примусом.
1) недосягнення віку кримінальної відповідальності,
4) здійснення ді
Обставини, які виключають злочинність діяння особи дипломная работа. Государство и право.
Рефераты По Параолимпийцев По Обществознанию 6 Класс
Реферат: Совет Министров СССР на 3 августа 1982 года
Доклад по теме Сила трения. Коэффициент трения скольжения
Тактика проведения освидетельствования и его виды.
Реферат по теме Концепции образования и подготовки специалистов для экологической безопасности
Реферат: История болезни, острая тугоухость
Шағын Мақала Туралы Эссе
Сочинение По Картине Мила 7 Класс Описание
Реферат по теме Досудебное оздоровление
Курсовая работа: Опыт инновационного менеджмента в международном бизнесе
Трактовка Тем Для Сочинения 9.3
Отчет По Практике В Строительной Лаборатории
Электроснабжение Цеха Курсовая Работа
Реферат Физическая Культура При Лордозе
Отчет по практике по теме Организация деятельности завода 'Efes Vitanta Moldova Brewery' A.О.
Свинья Под Дубом Сочинение
Типы Реферат На Тему Атмосферный Воздух
Курсовая работа по теме Петровское законодательство о государственной службе
Публикация Стихотворений Собственного Сочинения
Курсовая работа: Афины и Спарта как два типа античного полиса. Скачать бесплатно и без регистрации
Организация учета расчетов с подотчетными лицами в ТОО "Управляющая компания "Максимум" - Бухгалтерский учет и аудит курсовая работа
Административная ответственность за нарушение трудового законодательства - Государство и право дипломная работа
Отравляющие вещества удушающего действия - Военное дело и гражданская оборона реферат