Облік і аналіз реалізації продукції та розрахунків з покупцями та замовниками - Бухгалтерский учет и аудит дипломная работа

Главная

Бухгалтерский учет и аудит
Облік і аналіз реалізації продукції та розрахунків з покупцями та замовниками

Основні макроекономічні показники стану реалізації продукції та розрахунків за неї. Облік готової продукції на складі та в бухгалтерії. Аналіз реалізації продукції та напрями її удосконалення. Застосування економіко-математичних методів в аналізі.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Облік і аудит підприємницької діяльності
Облік і аналіз реалізації продукції та розрахунків з покупцями та замовниками
В сучасних умовах господарювання найголовнішим для будь-якого підприємства виступає розмір доходу від реалізації. Це твердження є безспірним та несуперечливим. Від того що, і в якому обсязі підприємство реалізує залежить фінансовий результат його діяльності. Але з приводу процесу обліку випуску та реалізації продукції існують певні розбіжності, так само як і в методах обліку розрахунків за неї. Саме тому дана робота присвячується розгляду теоретичних та практичних аспектів обліку реалізації продукції та розрахунків з покупцями та замовниками.
Актуальність і значимість розгляду проблеми обліку випуску, відвантаження й реалізації готової продукції та розрахунків за неї полягає в тому, що результатом діяльності будь-якого виробничого підприємства або організації є випуск готової продукції, виконання робіт або надання послуг. У результаті, вартість готової продукції, робіт, послуг переходить зі сфери виробництва в сферу обігу, тобто вимірюється в грошовій оцінці. А для будь-якого підприємства фінансовий аспект діяльності є найголовнішим.
Для того щоб правильно й вчасно здійснювати облік результатів виробничої діяльності підприємство повинно вибрати й закріпити у своїй обліковій політиці ряд основних принципів і методів з обліку готової продукції, варіанти яких викладені й закріплені в законодавчих актах і положеннях бухгалтерського обліку, а також наведені у даній роботі.
Метою даною роботи є систематизація теоретичних аспектів обліку відвантаження й реалізації готової продукції, аналіз діючої системи обліку на підприємстві та надання рекомендацій щодо вдосконалення облікового процесу.
Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:
охарактеризувати готову продукцію, розглянути процес її відвантаження та розрахунків з покупцями та замовниками;
розглянути порядок документування наявності та руху продукції;
вивчити діючу систему документування розрахункових операцій з покупцями;
впровадити своєчасне й достовірне визначення результатів від реалізації продукції (робіт, послуг) на основі застосування розробленої форми відомості;
проаналізувати показники діяльності підприємства в сфері реалізації за останні три роки, виявити негативні тенденції, що сформувалися та запропонувати шляхи їх подолання;
встановити взаємозв'язок факторів, що впливають на процес реалізації, проаналізувати їх вплив та виявити найбільш вагомі;
надати загальні рекомендації з приводу усунення виявлених недоліків.
Для успішного виконання цих завдань необхідна ритмічна робота підприємства, правильна організація складського господарства й збуту, своєчасне документальне оформлення господарських операцій.
Об'єктом дослідження є методика обліку наявності та руху готової продукції на підприємстві та система документообігу. Предметом дослідження є сутність та значення процесу реалізації готової продукції, її облік та документування, а також система розрахунків з покупцями та замовниками.
Для досягнення в роботі поставленої мети були задіяні такі наукові методи: порівняння, розрахунково-аналітичні методи, системний аналіз, функціонально-вартісний аналіз, синтез, моделювання, кореляційний аналіз. За допомогою сукупності перелічених методів вивчалися тенденції, що сформувалися протягом останніх трьох років на досліджуваному підприємстві та виявлялися закономірності функціонування.
При написанні даної роботи основним джерелом були П(с)БО 9 та 16, в яких викладені основні теоретичні положення питань, що вивчалися. А також були використані роботи таких науковців: Бутинець Ф. Ф. [19], Горецька Л. Л. [23], Костюченко Н. М. [30], Переверзєва О. [75], Петрук О. М. [59], Понікаров В. Д. [80], Пушкар М. С., Соколов Я. В. [59].
Розгляд обраної теми здійснювався на прикладі Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрТехніка». Воно належить до машинобудівної галузі, займається металообробкою.
Виявити новизну в процесі реалізації продукції та розрахунків за неї дуже важко, бо порядок відвантаження продукції має певну логічну послідовність, яка на думку автора, поки що не потребує корегування. Тому в роботі пропонуються заходи щодо поліпшення сталого процесу документообігу шляхом впровадження розробленої форми зведеного документу та розширення кількості первинних документів обліку.
1. П оняття та облікові особливості реалізації продукції та розрахунків з покупцями та замовниками
1.1 Основні макроекономічні показники стану реалізації продукції та розрахунків за неї
Починаючи з 2000 р., Україна входить до групи країн, які лідирують у світі за темпами зростання макроекономічних показників.
У даній роботі, для оцінки макроекономічного стану України наведений аналіз показників, які пов'язані між собою й відображають економічний стан підприємств нашої держави в галузі промисловості. Це показники випуску товарів і послуг та валовий внутрішній продукт України, обсягу промислової продукції, індекси цін виробників та обсяги випущеної промислової продукції та ін.
Отже, перший макроекономічний показник відображає порівняльну характеристику ВВП та обсягу випущених товарів та наданих послуг в динаміці за останні 3 роки (табл. А.1). Дані, які наведено в табл. А.1 свідчать про те, що з 2007 року спостерігається зріст виробництва товарів майже у всіх галузях промисловості, що підкріплюється й ростом ВВП.
Після десятирічного економічного спаду, у 2000 - 2003 рр. зростання ВВП становило 33,1%. За підсумками 2004 р. приріст ВВП склав 12,1%, що стало найвищим показником з часу набуття Україною державної незалежності. У 2005 р. зростання ВВП країни склало 2,6%. Приріст ВВП у січні-вересні 2006 р. порівняно з відповідним періодом попереднього року становив 6,2%.
У січні 2008 р. порівняно з відповідним періодом 2007 р. реальний ВВП зріс на 4,9% (торік - на 9,3%), за орієнтовною оцінкою номінальний ВВП за січень 2008 р. склав 57720 млн. грн. Протягом січня 2008 р. найбільше зростання валової доданої вартості спостерігалось у торгівлі - на 14,0%, виробництві та розподіленні електроенергії, газу та води - на 7,2%; транспорті та зв'язку - на 6,1%; переробній промисловості - на 6,0%.
Для того що б реалізовувати щось, необхідно спершу це виробити. Тому доцільно буде надати в порівняльному вигляді інформацію, щодо індексів промислового виробництва продукції за останні вісім років (табл. Б.1) [95].
Інформація, наведена в табл. Б.1, свідчить про те, що промислове виробництво за останні сім років коливається незначно, десь показники трохи вищі за попередні роки, десь трохи відстають. Але аналізуючи цю таблицю, хочеться звернути увагу саме на металургійне виробництво та машинобудівну галузь, тому що досліджуване підприємство відноситься саме до них. Можемо з упевненістю сказати, що машинобудівна галузь з роками набирає непогані оберти розвитку, і на кінець 2007 року набула свого максимального значення. Це свідчить про те, що продукція даної галузі користується попитом, що підтверджується такими швидкими темпами нарощування виробництва.
Приріст виробництва промислової продукції за 2005 р. порівняно з 2004 р. склав 3,1% (у 2004 р. - 12,5%), у тому числі в обробній промисловості - 3,0% (у 2004 р. - 14,6%), у добувній промисловості - 4,4% (у 2004 р. - 4,1%), на підприємствах з виробництва та розподілення електроенергії, газу та води - на 2,9% (у 2004 р. - зменшення на 1,1%).
Приріст обсягів виробництва промислової продукції у 2005 р. в галузі машинобудування порівняно з 2004 р. склав 7,1% (у 2004 р. - 28,0%). Збільшення обсягів машинобудування обумовлюється в першу чергу нарощуванням обсягів продукції у виробництві машин для металургії (на 30,4%), канцелярських і електронно-обчислювальних машин (на 29,8%), устаткування для радіо, телебачення та зв'язку (на 29,5%), автомобільного транспорту (на 22,8%), побутових приладів (на 22,1%). Перевищено обсяги 2004 року у виробництві механічного устаткування на 13,6%, сільськогосподарських машин - на 10,8%, верстатів на 10,7%, залізничного машинобудування - на 2,4%. У 2005 р. кількість прибуткових підприємств галузі склала 60,4% (2004 р. - 59,3%).
За підсумками року скорочення виробництва металургійної галузі та оброблення металу склало 1,5% (у 2004 р. збільшення на 12,0%). Скорочення відбулося на підприємствах з виробництва чавуну, сталі та феросплавів на 0,2%, інших видів первинного оброблення чавуну та сталі на - 6,7%, кольорових металів на - 23,6%, металевого лиття - на 13,6%. Разом з тим було зафіксоване зростання обсягів виробництва труб на 10,2%. Залишається позитивною динаміка випуску продукції на підприємствах з оброблення металів, спостерігається приріст на 15,7%. У 2005 р. кількість прибуткових підприємств галузі - 66,0% (2004 р. - 64,0%) [95].
Зростання промислового виробництва за січень-вересень 2006 р. становило 5,5%. Збільшення обсягів продукції зафіксовано на підприємствах більшості основних видів промислової діяльності. Позитивну динаміку промисловості, найбільшою мірою визначало зростання у машинобудуванні (на 11,9%), металургії та обробленні металу (8,6%), харчовій промисловості та переробці сільськогосподарської продукції (7,1%), виробництві та розподіленні електроенергії (7,6%).
Обсяги виробленої промислової продукції за січень-лютий 2007 р. порівняно з відповідним періодом 2006 р. зросли на 13,4% (торік - скорочення на 0,1%). У добувній промисловості випуск промислової продукції збільшився на 5,7% (торік - на 3,2%), в переробній - на 16,0% (торік - скорочення на 1,3%). Разом з тим відбулося падіння обсягів виробництва промислової продукції на підприємствах з виробництва та розподілення електроенергії, газу та води на 4,5% (торік - зростання на 9,2%). Збільшення обсягів машинобудування (18,1% (торік - 8,5%) обумовлюється в першу чергу, нарощуванням обсягів з виробництва автомобільного транспорту (на 56,3%), машин та устаткування для сільського та лісового господарства (на 52,6%), контрольно-вимірювальних приладів (на 43,2%), машин для добувної промисловості і будівництва (на 42,2%), залізничного машинобудування (на 29,2%), електричних машин та устаткування (на 24,0%), у виробництві верстатів (на 17,3%), машин та устаткування для перероблення сільгосппродуктів (на 21,4%), побутових приладів (на 13,0%), машин та устаткування для металургії (на 7,9%), апаратури для радіо, телебачення та зв'язку (на 6,8%).
А за січень 2008 р. порівняно з відповідним періодом 2007 р. зросли на 5,7% (торік - на 16,3%), у тому числі у добувній промисловості - на 3,8% (торік - на 8,4%), а в переробній промисловості - на 5,4% (торік - на 19,4%), на підприємствах з виробництва та розподілення електроенергії, газу та води - на 11,3% (торік - скорочення на 5,8%).
Якщо проаналізувати дані наступної таблиці, то бачимо, що продукція галузей, до яких відноситься досліджуване підприємство, ще й не погано продається, бо показники обсягу реалізованої промислової продукції саме даної галузі на кінець 2006 року теж зросли, що демонструють дані табл. 1.1 [95].
Таблиця 1.1 Обсяги реалізованої промислової продукції (робіт, послуг) за 2002 - 2006 роки (у діючих цінах відповідного року) 
Виробництво харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів
Хімічна та нафтохімічна промисловість
виробництво гумових та пластмасових виробів
Виробництво іншої неметалевої мінеральної продукції
Металургійне виробництво та виробництво готових металевих виробів
виробництво транспортних засобів та устаткування
1 Дані сформовано по підприємствах-юридичних особах (включаючи малі) за функціональним принципом (по однорідних продуктах, що за Класифікацією видів економічної діяльності (КВЕД) відносяться до відповідного виду економічної діяльності) з урахуванням обсягів реалізації підприємств-замовників.
Обсяг реалізованої промислової продукції (робіт, послуг) визначається за ціною продажу відвантаженої за межі підприємства готової продукції (виконаних робіт, послуг), що зазначена в оформлених як підстава для розрахунку з покупцями (замовниками) документах (включаючи продукцію (роботи, послуги) за бартерним контрактом, за виключенням непрямих податків (податку на додану вартість, акцизного збору тощо). Продукція вважається реалізованою на момент оформлення документів незалежно від надходження платежів за неї. Дані щодо обсягів реалізації за видами промислової діяльності сформовано за функціональним принципом (по однорідних продуктах).
В сучасних умовах господарювання процес виробництва та реалізації продукції нерозривно пов'язаний з виникнення заборгованості по виплатам грошових коштів за неї, тобто виникнення дебіторської заборгованості. Саме тому наступна діаграма, представлена на рис. 1.1 відображає стан дебіторської заборгованості підприємств України станом на 1 січня за останні три роки.
З діаграми, зображеної на рис. 1.1 видно, що з кожним роком кількість покупців, які затримують виплати за отриману продукцію, послуги все зростає. За 2007 р. дебіторська заборгованість збільшилась на 102,4 млрд. грн., або на 26,6% (за 2006 р. - на 64,6 млрд. грн.). Дебіторська заборгованість між підприємствами України за 2007 р. збільшилась на 27,5% (за 2006 р. - на 17,9%) і складає у структурі дебіторської заборгованості 93,5% [95]. 
Також з графіку видно, що найбільша питома вага заборгованості припадає на столицю нашої держави, де акумулюється з кожним роком все більше підприємств, що й спричиняє ріст несвоєчасного проведення розрахункових операцій. Серед наведених регіонів та міст України Харківська область займає 20 місце за рівнем заборгованості. Це дуже добре значення і свідчить про те, що платіжна культура харківських підприємств знаходиться на досить високому рівні.
Проаналізувавши макроекономічну ситуацію в Україні, перейдемо до більш детального аналізу вище описаних показників, але вже на мікрорівні, тобто на прикладі конкретного підприємства.
1. 2 Теоретичні аспекти обліку готової продукції та її реалізації
На сучасному етапі міжнародної інтеграції у сфері економіки посилилась увага до проблеми уніфікації бухгалтерського обліку. У більшості країн із розвинутою економікою бухгалтерський облік будується відповідно до встановлених міжнародних стандартів. Перехід до ринкової економіки, виникнення та функціонування різних форм власності закономірно спричиняють суттєві зміни в бухгалтерському обліку, в його побудові й веденні. Ці зміни стосуються не лише практики ведення обліку, а й теоретичних його аспектів. На практиці розрізняють національні або внутрішні стандарти, які мають чинність лише в межах певної країни, і міжнародні стандарти, які пропонуються для поширення в різних країнах. Однак між внутрішніми та міжнародними стандартами існує органічний взаємозв'язок.
В Україні прийнято 32 положення (стандарт) обліку, які охоплюють всі діючі МСБО (крім стандартів, які стосуються звітності банків і пенсійних фондів). Деякі національні стандарти об'єднують положення декількох МСБО, а в деяких випадках розробляються стандарти, зміст яких не має аналогу в міжнародних стандартах. Але всі національні стандарти базуються на МСБО та не суперечать їм [23].
Методологічні основи формування інформації про готову продукцію визначені в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» та 16 «Витрати» (далі П(с)БО 9, 16).
Не дивлячись на складність та тривалість сучасних технологічних процесів, кінцевим продуктом будь-якого виробництва є готова продукція.
Існує чимало тверджень щодо поняття «готової продукції», але загалом їх зміст збігається, відрізняються лише певні мовні обороти та повнота тлумачення. Так, наприклад, на думку Костюченко В. М. готовою продукцією є виріб (або напівфабрикат), послуга, робота, що пройшли всі стадії технологічної обробки на даному підприємстві, відповідають затвердженим стандартам або умовам договору, прийняті технічним контролем підприємства і здані на склад або замовникові - покупцеві згідно з діючим порядком прийняття продукції. [30]
Відповідно до П(с)БО 9 готовою вважається продукція, яка виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним і якісним характеристикам, які передбачені договором або іншим нормативно-правовим актом [82].
В. Понікаров до готової продукції відносить продукцію, обробка якої закінчена на даному підприємстві і яка пройшла іспити, прийомку, комплектацію відповідно до умов договору з замовником і відповідає технічним вимогам і стандартам [80] .
О. Переверзєва вважає готовою продукцією вироби і продукти, які повністю закінчені обробкою на даному підприємстві, відповідають вимогам стандартів та технічним умовам, прийняті відділом технічного контролю і здані на склад готової продукції [75] .
Готова продукція - це вироби, що пройшли всі стадії технологічної обробки на підприємстві, що відповідають діючим стандартам, технічним умовам або вимогам замовника, передбаченим у договорі, прийняті на склад або замовником. Це тлумачення надане у Федеральному законі РФ про бухгалтерський облік від 21.11.96р. №129-ФЗ. Аналізуючи роботи російських авторів, помічено, що у них немає жодних розбіжностей щодо цього твердження. Всі автори дають лише таке тлумачення готовій продукції. Загалом російське розуміння готової продукції суттєво не відрізняється від українського [7].
При організації обліку продукції основним моментом є визначення її характеру. Готова продукція за характером класифікується певним чином, який подано на рис. 1.2.
Усі елементи виробничого процесу - сировина, матеріали, які перебувають на різних стадіях технологічного процесу, утворюють незавершене виробництво та формують вид виробничого запасу. Готова продукція може мати, а може не мати кількісні та якісні характеристики, але завжди продукція має вартісну характеристику [26].
Основними показниками обсягу виробництва є товарна і валова продукція. Валова продукція - це вартість всієї виробленої продукції та виконаних робіт, враховуючи незавершене виробництво, і виражається в порівняних цінах. Товарна продукція відрізняється від валової тим, що до її складу не відносяться залишки незавершеного виробництва та внутрішньо- господарський обіг. Вона визначається в оптових цінах, діючих у звітному році. За своїм складом на багатьох підприємствах валова продукція співпадає з товарною, якщо немає внутрішньогосподарського обігу та незавершеного виробництва [11].
Після виготовлення готова продукція підлягає реалізації. Згідно з Господарським Кодексом України [5], підприємство здійснює реалізацію своєї продукції, інших матеріальних цінностей на підставі прямих угод (контрактів), державного замовлення, через товарні біржі, мережу власних торговельних підприємств.
Реалізація - це процес продажу готової продукції, товарів або виконаних робіт і наданих послуг. Процес продажу завершує кругообіг засобів і створює передумови для відновлення нового кругообігу. Важливість процесу реалізації полягає в тому, що в ньому продукція підприємства знаходить своє суспільне застосування.
Продаж продукції - будь-які операції, які здійснюються у відповідності з договором купівлі-продажу, міни, постачання та іншими цивільно-правовими договорами, що передбачають передачу права власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції по безоплатному наданню товарів [11] .
Відвантажена продукція - це продукція, відвантажена покупцям або здана транспортним організаціям для доставки її покупцям. Реалізованою вважається продукція, за яку надійшли кошти від покупця на рахунок підприємця-виробника. В умовах проведення попередньої оплати продукція вважається реалізованою в міру її відвантаження покупцям, а при бартерному обміні - при надходженні товарів обміну на відповідну вартість відпущеної продукції, на яку належним чином оформлено документи.
Не вважаються реалізацією операції з надання товарів в межах договорів комісії, зберігання (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари.
Реалізована продукції повинна бути оцінена на підприємстві. Відповідно до пункту 24 П(с)БО 9 запаси в бухгалтерському обліку й звітності відображаються по найменшій із двох оцінок: первісної вартості або чистої вартості реалізації. Первісною вартістю запасів, виготовлених власними силами підприємства, визнається їх виробнича собівартість, що визначається нормами П(с)БО 16.
Перелік і склад статей калькуляції виробничої собівартості продукції встановлюється підприємством самостійно залежно від специфіки певного виробництва.
За загальними правилами обліку фактична виробнича собівартість виготовленої готової продукції обчислюється в такий спосіб:
ГП = зал.НЗВ п/м + В - зал.НЗВ к/и - Сбр - Н (+Надл), (1.1)
де зал.НЗВп/м - вартість залишків незавершеного виробництва на початок місяця;
зал.НЗВк/м - вартість залишків незавершеного виробництва на кінець місяця;
Сбр - собівартість невиправного браку;
Н (Надл) - недостачі або надлишки за результатами інвентаризації незавершеного виробництва.
У випадку якщо одночасно виготовляється основна й супутня продукція, те спочатку із загальної вартості витрат віднімається вартість супутньої продукції (п. 11 П(с)БО 16). Отримана різниця й відображає собівартість основної продукції.
Собівартість реалізованої продукції складається з виробничої собівартості продукції, що була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат і наднормативних виробничих витрат (п. 11 П(с)БО 16).
Постійні загальновиробничі витрати розподіляються на кожний об'єкт видатків з використанням бази розподілу (годин роботи, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих видатків і т. п.) при нормальній потужності. Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у періоді їх виникнення. При цьому загальна сума розподілених і нерозподілених постійних загальновиробничих витрат не може перевищувати їх фактичну величину [16].
Оцінка готової продукції при її продажу чи реалізації залежить від облікової політики підприємства. При цьому можуть використовуватися методи визначені в П(с)БО 9. При відпуску запасів у виробництво, продажу та іншому вибутті оцінка їх здійснюється за одним з таких методів:
метод ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;
метод середньозваженої собівартості;
Але у світовій практиці (Росія, Німеччина, США) й досі застосовується метод ЛІФО, який за своїм змістом протилежний методу ФІФО.
На сучасних підприємствах окрім бухгалтерського, де майже все зрозуміло, паралельно ведеться податковий облік, де наразі виникли певні протиріччя.
Для цілей податкового обліку приросту (убутку) оцінка балансової вартості запасів, що вибувають, визначається за правилами бухгалтерського обліку. Як відомо, з 2005 року для податкової оцінки вибуття запасів передбачені для застосування на вибір платника податків п'ять бухгалтерських методів оцінки (їх перелік наведено вище), у тому числі й традиційний для виробництва метод обліку середньозваженої вартості однорідних запасів.
Відповідно до норм Закону про прибуток (п. 5.9) [6] матеріальні цінності, які перебувають у залишках готової продукції, підлягають перерахунку. Суть перерахунку полягає в порівнянні вартості залишків запасів на кінець звітного періоду з вартістю залишків на початок звітного року й відповідно уточненні платником податків або валових доходів (у рядку 01.2 декларації з податку на прибуток у випадку приросту запасів), або валових витрат (у рядку 04.2 декларації з податку на прибуток у випадку убутку запасів) [75].
Таким чином, платник податку зобов'язаний вести податковий облік приросту (убутку) запасів не тільки на складах, але й у незавершеному виробництві, й у залишках готової продукції. У зв'язку з тим, що вартість готової продукції включає не тільки матеріальну складову, але й інші витрати (оплата праці, нарахування в соціальні фонди та інші виробничі витрати), правильне визначення частки матеріальних ресурсів у цьому випадку є вирішальним.
Втім, механізму такого визначення по залишкам готової продукції вартості запасів нормами Закону про прибуток не запропоновано. Дискусії на цей рахунок тривають і дотепер.
У листі № 11408/7/15-1117 ДПАУ від 22.07.2003 р. пояснювала, що визначати дані для податкового обліку необхідно по даним бухгалтерського. У пункті 9 П(с)БО №9 зазначено, що первісна вартість запасів, виготовлених власними силами підприємства, визначається по їхній виробничій собівартості відповідно до норм П(с)БО №16. Тому, на думку ДПАУ, Законом про прибуток і нормами П(с)БО передбачене ведення податкового обліку балансової вартості запасів з урахуванням всіх видатків, які безпосередньо пов'язані із придбанням (створенням) запасів і доведенням їх до стану, у якому вони придатні для використання в запланованих цілях, а не тільки суми прямих матеріальних витрат.
У листі № 8878/6/15-1116 ДПАУ вже заперечує таке роз'яснення й затверджує, що зазначений Закон не зобов'язує вести податковий облік запасів з урахуванням видатків, які понесені платником податку з метою, не пов'язаних із придбанням таких запасів (тобто видатків на оплату праці, відрахувань на соціальні заходи й амортизацію).
Нарешті в листі № 4807/6/11-1116 ДПАУ прямо вказує на необхідність ведення податкового обліку приросту (убутку) балансової вартості залишків готової продукції лише в частині вартості запасів, визначених Законом, а саме: сировини, матеріалів, що комплектують вироби, статі фабрикатів, малоцінних предметів, використаних на їхнє виробництво, при цьому не роз'ясняючи, як саме виконати вимоги чинного законодавства [82].
Слід зазначити, що визначення матеріальної складової готової продукції є досить складним на практиці й прямо залежить від специфіки й особливостей певного виробництва.
Визначити матеріальну складову в складі готової продукції можуть допомогти звітні калькуляції фактичної виробничої собівартості, які складаються на підставі даних зведеного обліку витрат на виробництво на всі види продукції, що виготовляються підприємством. Невинятковим є щоденний облік готової продукції по одному із прийнятих на підприємстві методів з наступним складанням (угрупованням) отриманих даних по однорідним видам, маркам і сортам у зведених відомостях і визначенням матеріальної складової в залишку готових виробів для цілей податкового обліку приросту (убутку) запасів.
Виробничим підприємствам для цілей бухгалтерського й податкового обліку варто використовувати однакові методи оцінки вибуття запасів, хоча, безперечно, подібні розрахунки з метою одержання точного результату мають потребу у винятковій технічній базі. Самим точним методом визначення матеріальної складової в реалізованій продукції є, звичайно, її прямий розрахунок.
Процес реалізації продукції нерозривно пов'язаний з розрахунками за неї, незалежно від моменту її фактичного отримання. Саме тому цей процес супроводжується виникненням дебіторської заборгованості за продукцію. В зв'язку з цим виникає необхідність розгляду в рамках даної роботи обліку розрахунків з покупцями та замовниками.
1. 3 Особливості розрахунків з покупцями та замовниками
В процесі діяльності підприємство не завжди здійснює розрахунки з іншими підприємства або фізичними особами одночасно з передачею готової продукції, виконанням робіт, наданням послуг. В зв'язку з цим й виникає так звана дебіторська заборгованість.
Після відвантаження готової продукції, товарів покупцеві, передачі виконаних робіт і послуг замовнику процес реалізації переміщується у сферу розрахунків. На жаль, платіжна культура вітчизняних виробників далека від досконалості, тому наявність дебіторської заборгованості слід приймати господарюючим суб'єктам як стійку систему.
Проблема неплатежів є складним питанням в управлінні підприємством. Психологія підприємців базується на першочерговому розв'язанні власних потреб. Необхідно звернути їх увагу на виконання фінансових зобов'язань перед своїми контрагентами і на те, щоб передбачити майнову відповідальність у договорах.
Розглядаючи організацію бухгалтерського обліку дебіторської заборгованості, перш за все слід визначитись із метою та методикою обліку.
Мета обліку дебіторської заборгованості в авторському розумінні полягає в тому, щоб не допустити прострочення термінів платежу та доведення заборгованості до стану безнадійної. Правильно організований бухгалтерський облік повинен мати таку систему рахунків, яка б достатньою мірою відображала і характеризувала всю господарську діяльність з вимушеною конкретизацією.
Національними стандартами бухгалтерського обліку визначаються методологічні основи формування бухгалтерського обліку та розкриття у фінансовій звітності підприємствами, установами, організаціями та іншими юридичними особами (незалежно від форм) інформації про дебіторську заборгованість. Актуальним питанням дослідження обліку дебіторської заборгованості є аналіз завдань обліку, викладених у національних стандартах.
Дослідженню розрахункових відносин присвятили свої праці такі відомі вчені, як Петрук О. М., Соколов Я. В., Пушкар М. С. Разом з тим, багатоаспектність проблеми спричинила широке її обговорення й серед вітчизняних дослідників [59].
Специфікою побудови обліку дебіторської заборгованості є обов'язкова деталізація кожного виду заборгованості та відображення стану розрахунків у фінансовій звітності. Вважаємо, що побудова бухгалтерського обліку дебіторської заборгованості повинна забезпечувати у будь-який час повну інформацію про стан та оцінку боргових вимог, що є можливим при дотриманні принципів побудови обліку. А саме, принципу незалежності, суспільно-правового стану, доказовості, індивідуалізації та персоніфікації рахунку, періодизації даних, контролю за станом розрахунків та принципу вимірювання або визнання.
Традиційно дебіторську заборгованість прийнято поділяти на: поточну (короткострокову) - заборгованість, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом 12 місяців з дати балансу, та довгострокову, яка відповідно буде погашена після 12 місяців з дати балансу.
Соколов Я. В. проблему ро
Облік і аналіз реалізації продукції та розрахунків з покупцями та замовниками дипломная работа. Бухгалтерский учет и аудит.
Налоговая Система Китая Реферат
Реферат: Основные экологические проблемы на современном этапе. Экологическое состояние атмосферного воздуха в Белгородской области
Контрольная работа: Интерактивные сервисы Интернет
Энергосбережение В России Реферат
Дипломная Работа Магазин
Курсовая работа: Проектирование логистической системы на примере предприятия ООО РоллТекс
Реферат: Кооперация в Европе. Скачать бесплатно и без регистрации
История Болезни На Тему Хронический Декомпенсированный Тонзиллит, Форма Простая
Шпаргалка: Соціологія як наука
Гаоу Дпо Липецкий Областной Учебно Курсовой Комбинат
Курсовая работа по теме Национальные и региональные инвестиционные проекты
Доклад по теме Белов Василий Иванович
Курсовая Работа На Тему Стратегия Продвижения Товара Детского Издательства Ооо "Дитячий Світ"
Сочинение О Рассказа Юрина Война Нагибин
Реферат: Software Piracy A Big Crime With Big
Чем Отличается План От Содержания В Реферате
Перевозка Промышленных Грузов Курсовая
Реферат На Тему Варлаамо-Хутынский Спасо-Преображенский Монастырь
Курсова Робота Робочий Час
Поступки Которые Мы Совершаем Эссе
Нематериальные активы - Бухгалтерский учет и аудит контрольная работа
Организация экспериментально-опытной работы на уроках биологии (раздел "Растения") - Биология и естествознание дипломная работа
Информационная система торговли "1С:Управление торговлей 8" - Бухгалтерский учет и аудит реферат