Облікові процедури відображення господарських операцій щодо витрат діяльності Лютенського споживчого товариства Гадяцького району Полтавської області. Дипломная (ВКР). Бухучет, управленч.учет.

💣 👉🏻👉🏻👉🏻 ВСЯ ИНФОРМАЦИЯ ДОСТУПНА ЗДЕСЬ ЖМИТЕ 👈🏻👈🏻👈🏻

Вы можете узнать стоимость помощи в написании студенческой работы.


Помощь в написании работы, которую точно примут!

Похожие работы на - Облікові процедури відображення господарських операцій щодо витрат діяльності Лютенського споживчого товариства Гадяцького району Полтавської області

Скачать Скачать документ
Информация о работе Информация о работе


Скачать Скачать документ
Информация о работе Информация о работе


Скачать Скачать документ
Информация о работе Информация о работе


Скачать Скачать документ
Информация о работе Информация о работе


Скачать Скачать документ
Информация о работе Информация о работе


Скачать Скачать документ
Информация о работе Информация о работе


Скачать Скачать документ
Информация о работе Информация о работе

Нужна качественная работа без плагиата?

Не нашел материал для своей работы?


Поможем написать качественную работу Без плагиата!

Актуальність теми. З переходом України до ринкових відносин
роль обліку витрат та аналізу їх формування набуває важливих значень в
діяльності підприємства, адже в умовах ринку всі показники розглядаються у
взаємозв’язку з результатами виробничо-господарської та торгівельної
діяльності, оцінки дієвості економічних методів управління, ефективності
ринкових форм господарювання.


На сьогодні самостійність функціонування роздрібної ланки і
відсутність обмежень надають можливість розроблення і практичної реалізації
оптимальних способів класифікації витрат торгівельного підприємства і
відображення їх в обліку. Саме це обумовило необхідність наукових досліджень
такого характеру.


В даний час у залежності від організаційно-правової форми
власності на території України діють різноманітні види підприємств, що
з’явилися в процесі переходу економіки нашої країни до ринкових відносин. Тому
виникла потреба адаптувати бухгалтерський облік і звітність до вимог
перехідного періоду і міжнародної інтеграції української економіки. Істотним
змінам піддаються теоретичні і методологічні основи теорії бухгалтерського
обліку, такі як: зміст і визначення предмета бухгалтерського обліку, його
об’єкти, основні задачі, вимоги і принципи. У таких умовах вивчення правил,
принципів та закономірностей бухгалтерського обліку являється надзвичайно
важливим. Значення витрат, як об’єкта управління, з удосконаленням ринкових
відносин, суттєво зростає. Проблемі удосконалення обліку витрат та ефективного
управління ними постійно приділяють значну увагу вітчизняні та зарубіжні
науковці , практичні працівники. Але оскільки проблема саме витрат торгівельної
діяльності залишається актуальною в наш час, тому що від правильності
відображення в обліку та оптимізації витрат підприємства залежить кінцевий фінансовий
результат підприємства. що і послужили підставою для вибору теми Бакалаврської
роботи і визначили основні напрями дослідження.


В умовах конкуренції зростають вимоги до інформаційного
забезпечення системи управління підприємствами, в тому числі до бухгалтерського
обліку та аналізу. Система бухгалтерського обліку і аналізу торгівельного
підприємства потребує постійного удосконалення її організації з метою
забезпечення оптимального функціонування і подальшого розвитку. В умовах
ринкової економіки показники витрат торгівельного підприємства є одним із
найважливіших для забезпечення його життєдіяльності. Актуальність теми полягає
в тому, що в результаті зазначених вище змін в бухгалтерському обліку на перше
місце виходить категорія, без якої принципово неможливо здійснювати будь-яку
господарську діяльність - активи підприємства. Майно або активи підприємства
являють собою економічні ресурси, які повинні приносити доходи в результаті
господарської діяльності. Товарні запаси являються одними із складових активів
підприємств, вони легко конвертуються на протязі року в готівкові грошові
кошти. Товари є основною статтею оборотних активів торговельного підприємства,
за посередництвом яких через товарообіг підприємство отримує переважну частину
свого прибутку.


Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в тому,
щоб на основі вивчення літературних джерел та діючої практики організації
бухгалтерського обліку і аналізу витрат торгівельної діяльності підприємства
провести дослідження з питань організації та аудиту витрат підприємства
споживчої кооперації України, розробити шляхи оптимізації і економії витрат
торгівельного підприємства, виявити напрями розвитку сучасних
обліково-аналітичної системи.


Цільова спрямованість дослідження зумовила постановку і вирішення
таких завдань:


-       розглянути економічну сутність категорії «витрати»;


-       сучасні підходи до класифікації витрат;


        здійснити аналіз фінансово-господарської діяльності
Лютенського споживчого товариства та оцінку його стану;


-       дослідити та дати критичну оцінку стану обліку
витрат, їх формування, встановити невідповідності системи обліку потребам
управління;


-       конкретизувати напрями групування
обліково-аналітичних систем Лютенського споживчого товариства, орієнтованої на
оптимізацію витрат;


        вивчити порядок відображення інформації про витрати
у фінансовій звітності ;


        визначити суму беззбиткового товарообороту для
споживчого товариства;


-       визначити поняття, завдання та джерела аудиту витрат
торгівельної діяльності;


-       здійснити аналіз загальної суми та рівня витрат
торгівельної діяльності Лютенського споживчого товариства;


        здійснити аналіз витрат торгівельної діяльності за
статтями;


        розробити напрями удосконалення бухгалтерського
обліку витрат торгівельного підприємства;


        вивчення комп’ютеризації бухгалтерського обліку
витрат.


Наукова новизна. Удосконалено тлумачення сутності понять
«витрати» і «статті витрат», виділивши кількісну і якісну сторони у трактуванні
цих категорій; запропоновано удосконалення деяких пунктів Облікової політики
підприємства, що дозволить спростити і покращити ведення бухгалтерського
обліку; обґрунтовано загальні методичні підходи до побудови бухгалтерської
інформаційної моделі витрат діяльності, застосування якої розширить можливості
використання облікової інформації в управлінні, сприятиме ефективному
здійсненню контрольних і аналітичних процедур.


Об’єкт і предмет дослідження. Об’єктом дослідження є облікові
процедури відображення господарських операцій щодо витрат діяльності
Лютенського споживчого товариства Гадяцького району Полтавської області.


Предметом дослідження є теоретико-методичні засади, а також
діюча практика обліку та аудиту витрат діяльності споживчих товариств.


Публікації. Основні результати дослідження, що ілюструють
його новизну опубліковані у науковій статті «Класифікація витрат: аспекти
бухгалтерського та податкового обліку» («Економіка і підприємництво:
організаційно-методологічні аспекти обліку, фінансів, аудиту та аналізу.
Збірник наукових праць. Випуск 11. - Полтава : ПДАА, 2013. - С. 189-193).


Апробації. Результати дослідження доповідалися й одержали
позитивну оцінку на 2 конференціях, а саме: Всеукраїнська науково-практична
конференція молодих вчених та студентів (Полтава, 5 лютого 2013 рік);
Студентська наукова конференція за результатами наукових досліджень у 2012 році
(Полтава, 24-25 квітня 2013 року).







РОЗДІЛ 1. МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ОБЛІКУ ВИТРАТ ДІЯЛЬНОСТІ




.1 Економічний зміст
та класифікація витрат діяльності підприємства




Методичні основи класифікації витрат підприємств подано у
П(С)БО 16 «Витрати», а також у Методичних рекомендаціях з планування, обліку і
калькулювання собівартості продукції(робіт, послуг) підприємств, що
затвердженні наказом Міністерства аграрної політики України від 18.05.2001 р. №
132 [46].


Витрати відображаються у бухгалтерському обліку підприємства
одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.


Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів,
або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу
підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або
розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.


Згідно з П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»,
витрати - це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або
збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за
винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення
власниками). Між тим, трактування цього поняття В. В. Сопко, І. Г. Кондратовою,
Д. М. Міддлтоном, Ю. С. Цал-Цалко., найбільш влучно пояснюють, що представляють
собою «затрати» та «витрати» і тим самим наводять на висновок, що все ж таки ці
поняття рівносильні [65, 72]. Згідно з п. 5-8 П(С)БО 16 «Витрати» витрати
визнаються за наступних умов (рис. 1.3) [60].


Витрати підприємства поділяють на: витрати операційної
діяльності; витрати інвестиційної діяльності; витрати фінансової діяльності;
інші витрати звичайної діяльності (додаток А).




З метою бухгалтерського обліку, аналізу та планування витрат
підприємства об’єднуються в однорідні групи за різними ознаками. Загалом
витрати групуються та обліковуються за видами, місцями виникнення та носіями
витрат.


Види витрат визнаються виходячи з економічного змісту, що
міститься в кожному елементі витрат. Види витрат є базою для формування
калькуляційних статей витрат.


Місця виникнення витрат - це структурні підрозділи, в яких
відбувається споживання ресурсів у виробничих, збутових, адміністративних та
інших цілях, пов’язаних з оборотом коштів підприємства [8].


Під терміном носій витрат слід розуміти продукцію
підприємства (включаючи роботи та послуги), яка в той чи інший момент може
перебувати на різних до реалізаційних стадіях, починаючи від стадії придбання
запасів, призначених для її випуску.


Економічний елемент - однорідний первинний вид витрат на
виробництво продукції (виконання робіт, надання послуг), в якій у межах
підприємства неможливо розкласти на частини.


Статті витрат - певний вид витрат, що створюють собівартість
як окремих видів продукції, так і сукупності витрат на товарну продукцію
підприємства загалом.


За цільовим спрямуванням витрати підприємства можна умовно
поділити на:


-       витрати на обслуговування;


Основні витрати - це витрати, безпосередньо пов’язані з
технологічним процесом випуску продукції [11].


Витрати на обслуговування - це витрати на утримання
допоміжних підрозділів (включаючи витрати на збут) і підрозділів соціального
характеру.


Витрати на управління - включають витрати на утримання й
обслуговування апарату управління виробничими та невиробничими підрозділами, а
також витрати на утримання й обслуговування апарату управління підприємства
(адміністративні витрати).


За способом включення до собівартості окремих видів продукції
розрізняють витрати прямі і непрямі.


Прямі витрати безпосередньо пов’язані з виробництвом
продукції; їх можна прямо включити до собівартості за відповідними об’єктами
обліку, не враховуючи їх на збірно-розподільчих рахунках. Точніше, прямі витрати
є сукупною вартістю ресурсів, втілених у продукції; до вартості таких ресурсів
належать і жива праця у відповідній оцінці, яка, своєю чергою, включає
заробітну плату та соціальне страхування найманих працівників, зайнятих
безпосереднім виготовленням конкретних видів продукції.


Непрямі витрати пов’язані з виробництвом відразу кількох або
всіх видів продукції підприємства.


Непрямі витрати протягом звітного періоду обліковуються на
збірно-розподільчих рахунках, а потім за встановленою методикою деякі з них
розподіляються між окремими видами продукції, а деякі списуються безпосередньо
в дебеті результативного рахунка [7].


У складі собівартості продукції прямі витрати поділяються за
статтями, кожна з яких, як правило, відповідає певному елементу витрат, а непрямі
утворюють комплексні статті, які складаються з витрат , що містять кілька
елементів. Прикладом комплексної статті може бути стаття «Витрати на охорону».


За ознакою залежності від обсягів випуску продукції витрати
підприємства поділяють на постійні та змінні.


Змінні витрати нормуються на кожну одиницю продукції, їх
розмір змінюється відносно пропорційно відповідно до зміни обсягу випуску
продукції.


Розмір постійних витрат не залежить від обсягу випуску
продукції, їх питомий розмір у складі загальних витрат, що зменшують фінансовий
результат, при збільшенні обсягу випуску скорочується, а при зниженні -
збільшується.


За економічним змістом усі витрати підприємства поділяються
на операційні, фінансові, інші звичайні та надзвичайні.


До операційних витрат належать витрати, що обліковуються на
рахунках 90. 91, 92, 93, 94.


До фінансових витрат належать витрати, що обліковуються на
рахунках 95 і 96.


До інших звичайних витрат належать витрати, що обліковуються
на рахунку 97. Разом з тим, при аналізі рахунків 971 - 979 з’ясовується що не
всі з них можна зарахувати до «Інших звичайних витрат». Так, наприклад, рахунок
971 і частково рахунок 975, поза будь-яким сумнівом, належить до фінансових
витрат. Крім того, такі специфічні рахунки, як 978 і 979, якими користуються
виключно страхові організації, ніяк не можуть належати до «інших витрат»,
оскільки насправді є для страхових організацій основними .


До надзвичайних витрат належать витрати на рахунку 99.


Що стосується такого умовно-витратного рахунку 98 «Податок на
прибуток», то цей рахунок випадає з цього ряду, оскільки не відповідає жодній
із наведених ознак.


При калькулюванні собівартості продукції важливу роль
відіграє класифікація витрат за елементами (економічним змістом) і статтями
калькуляції (характером виникнення і призначенням). Елементи витрат за
економічним змістом є однорідними. Витрати, які утворюють елемент собівартості,
включають витрати незалежно від специфіки виробництва продукції [9].


П(С)БО 16 «Витрати» регламентує порядок витрат операційної
діяльності за такими економічними елементами [60]:


        відрахування на соціальні заходи;


До складу елемента «Матеріальні затрати» включається вартість
витрачених у виробництві (крім продукту власного виробництва):


        сировини й основних матеріалів;


        купівельних напівфабрикатів та комплектуючих
виробів;


        допоміжних та інших матеріалів.


До складу елемента «Витрати на оплату праці» включаються
заробітна плата за окладами й тарифами, премії та заохочення, компенсаційні
виплати, оплата відпусток та іншого невідпрацьованого часу, інші витрати на
оплату праці.





Рис. 1.2. Концепція обліку витрат в Україні




До складу елемента «Відрахування на соціальні заходи»
включаються: відрахування на пенсійне забезпечення, відрахування на соціальне
страхування, страхові внески на випадок безробіття, відрахування на
індивідуальне страхування персоналу підприємства, відрахування на інші
соціальні заходи.


До складу елемента «Амортизація» включається сума нарахованої
амортизації основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних
матеріальних активів.


До складу елемента «Інші операційні витрати» включаються
витрати операційної діяльності, які не увійшли до складу елементів, наведених
вище, зокрема витрати на відрядження, на послуги зв'язку, на виплату
матеріальної допомоги, плата за розрахунково-касове обслуговування тощо [8].


До фінансових витрат відносяться витрати на відсотки за
користування отриманими кредитами.


Групування витрат за економічними елементами здійснюється у
всіх галузях народного господарства. Це дає можливість встановити потребу в
оборотних та необоротних активах, показує скільки яких активів витрачено,
незалежно де вони вироблені, на які цілі використані, а також характеризує
структуру витрат.


Але класифікація витрат за економічними елементами не
дозволяє обчислювати собівартість окремих видів продукції та встановлювати
обсяг витрат конкретних підрозділів підприємства. З цією метою застосовують
класифікацію витрат за статтями калькуляції залежно від їх призначення та місця
виникнення [75].


Управлінський облік передбачає
створення детальної класифікаційної схеми витрат. Найбільш економічно доцільний
підхід до побудови системи обліку витрат - це виділення типових груп рішень і
вибір відповідних об’єктів обліку витрат [17].


Враховуючи зарубіжний досвід Л. Сук, П.Сук виділили три
ознаки класифікації витрат: для оцінки запасів та визначення фінансового
результату; для прийняття управлінських рішень; для контролю і регулювання [64, с. 46].


Цю позицію підтримують і Ф. Ф.
Бутинець, Т. В. Давидюк, Н. М. Малюга, та в основу наведеної нижче класифікації
витрат покладають принцип: різні витрати для різних цілей [7]. Отже, виділяють
три напрями класифікації витрат (рис. 1.3):


За першим напрямком виділяють такі
витрати : невичерпані та вичерпані, на продукцію (виробництва) та періоду
(діяльності), прямі та непрямі, виробничі та невиробничі, основні та накладні.


Фінансовий результат визначається як різниця між доходами і
витратами звітного періоду. Якщо підприємство закупило сировину, мінеральні
добрива, пальне та інші матеріали, то це означає, що здійснено лише переміщення
активів із грошової форми у матеріальну.


Рис. 1.4. Класифікація витрат в
системі управлінського обліку




У міру використання зазначених цінностей у процесі
виробництва ці активи будуть включені у вартість створеного продукту. Отже,
заплачені гроші - це невичерпані витрати, а вони стануть вичерпаними у
майбутньому, коли фактично приймуть участь у процесі створення нового продукту.


Вичерпані витрати - це збільшення зобов’язань або зменшення
активів у процесі поточної діяльності для отримання доходу в звітному періоді.


Невичерпані витрати - це збільшення зобов’язань або зменшення
активів у процесі поточної діяльності для отримання доходу в майбутніх періодах
[16].


Витрати, що пов’язані з виробництвом продукції, включаються в
її собівартість, є витратами на продукцію. Витрати на зберігання і реалізацію
продукції вважаються витратами періоду.


Витрати на продукцію в зарубіжній практиці поділяють на три
види : основні матеріали, праця, виробничі накладні витрати.


Витратами на продукцію є витрати, які відносять до окремого
продукту і утримують як актив в запасах до часу, коли товари будуть проданими.
Витрати, які не пов’язані з конкретною продукцією, і в результаті розглядаються
як витрати спожиті в періоді, називаються витратами періоду.


Між витратами на виробництво, які згруповані за економічними
елементами, і витратами в калькуляційному розрізі існує як взаємозв'язок, так і
відмінність. Наприклад, до елемента «Матеріальні витрати» включаються всі
витрачені на виробництво матеріали, а в собівартості готової продукції за
статтями (насіння і посадковий матеріал, добрива, засоби захисту рослин і
тварин, корми, сировина і матеріали, паливо і мастильні матеріали)
відображуються лише ті з них, які використані на виробництво готової продукції
(робіт, послуг) рослинництва, тваринництва, промислових та інших виробництв.
Інша частина матеріалів відображується в статтях, що формують виробничу
собівартість («Загальновиробничі витрати») та у складі витрат діяльності
(«Адміністративні витрати», «Витрати на збут») [6].


Перелік і склад статей калькуляції виробничої
собівартості-продукції (робіт, послуг) встановлюються підприємством самостійно
і залежить як від питомої ваги їх видів або груп витрат, так і від ступеню
економічної однорідності витрат, які об'єднані в статті, специфіки підгалузі,
організації виробництва, різноманітності технологічних процесів, можливості
прямого або обґрунтованого непрямого віднесення витрат на собівартість готової
продукції (робіт, послуг).


Класифікація за статтями застосовується в обліку при
формуванні і визначенні фактичної (звітної) собівартості. Вона дає можливість
здійснювати контроль цільового витрачення коштів та виявити резерви зниження
собівартості продукції [75].


Критеріями визнання витрат у торгівельній діяльності відповідно
до П(С)БО 16 є наступні (додаток Б):


-       витрати відображаються в бухгалтерському обліку
одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов’язань;


        витратами звітного періоду визнаються або зменшення
активів, або збільшення зобов’язань, що призводить до зменшення власного
капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення
або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно
оцінені;


        витрати визнаються витратами певного періоду
одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони були здійснені;


витрати, які неможливо прямо пов’язати з доходом певного
періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони
були здійснені;


        якщо актив забезпечує одержання економічних вигод
протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного
розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними
звітними періодами.


Не визнаються витратами й не включаються до звіту про
фінансові результати:


        платежі за договорами комісії, агентськими угодами
та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо;


-       попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг;


        погашення одержаних позик;


        інші зменшення активів або збільшення зобов’язань,
що не відповідають ознакам у пункті 2;


        витрати, які відображаються зменшенням власного
капіталу відповідно до П(С)БО.


Формування витрат підприємства та покриття їх доходами за
діючими положеннями нормативних документів відображено.


Серед основних завдань обліку витрат торгівельного
підприємства виділяють:


-       здійснення контролю за документальним оформленням
господарських операцій;


-       обґрунтована класифікація витрат за напрямками
діяльності підприємства та за цільовим призначенням, правильне відображення
витрат в системі синтетичного та аналітичного обліку;


        системний облік формування витрат та поточна
перевірка його достовірності для забезпечення цілей податкового, фінансового та
управлінського обліку [51];


        здійснення контролю за достовірним та своєчасним
списанням витрат на собівартість реалізованих товарів;


        обґрунтованість списання витрат на фінансові
результати;


        забезпечення інформаційної підтримки прийняття
управлінських рішень у нестандартних ситуаціях для досягнення стратегічних
цілей бізнесу.




.2 Нормативно-інформаційне
забезпечення обліку витрат діяльності підприємства




Система бухгалтерського обліку витрат в сучасних
підприємствах не може повноцінно існувати без належного їхнього
нормативно-правового забезпечення. Таке забезпечення формувалось протягом двох останніх
десятиріч і воно перебуває в процесі постійних змін, які супроводжуються
політичними, економічними, інтеграційними, соціальними та іншими чинниками
[21].


Нормативно-правового забезпечення обліку - це, за нашим
розумінням, сукупність нормативно-правових актів найвищих гілок влади у державі
(законодавчої, виконавчої та представницької), Міністерства фінансів України,
інших міністерств та відомств, і, власне, кожного підприємства зокрема, які
забезпечують повноцінне функціонування та динамічний розвиток бухгалтерського
обліку, фінансової звітності й економічного контролю в нашій державі.


До основних видів нормативно-правового забезпечення обліку і
контролю витрат підприємств, з нашою точки зору, варто відносити: Закони
України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», «Про
державну контрольно-ревізійну службу», «Про аудиторську діяльність», «Про
державну податкову службу України»; Укази Президента України; постанови і
рішення кабінету міністрів України; накази, постанови, розпорядження, листи,
роз’яснення міністерств та відомств; П(С)БО 9 «Запаси» (в частині списання
запасів на витрати), 16 «Витрати», 18 «Будівельні контракти», 31 «Фінансові
витрати», Кодекси України; методичні рекомендації з собівартості перевезень,
вказівки, інструкції, положення; наказ про облікову політику підприємства;
графіки документообігу та інші. Нормативно-правові акти щодо бухгалтерського
обліку, фінансової звітності витрат підприємств, за нашим переконанням можна
поділяти на наступні рівні [21]:


        міжнародні або континентальні (МСФЗ, директиви ЄС);


        загальнодержавні (нормативно-правові акти Президента
України, Кабінету Міністрів України, Верховної ради України);


        загально облікові (акти Міністерства фінансів
України, Державного комітету статистики України, НБУ, Державної податкової
служби України);


        галузеві (відомчі) (акти профільних міністерств та
відомств);


        регіональні (нормативно-правові акти обласних і
районних державних управлінь, служб, відділів, груп) [44].


Отже, належне нормативно-правове забезпечення обліку витрат є
важливою умовою ефективної організації обліку та контролю на підприємствах
[46].


Починаючи з 2000 року методичні принципи формування в
бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в
фінансовій звітності регламентовані П(С)БО 16 «Витрати», затвердженим наказом
МФУ від 31.12.1999 року зі змінами й доповненнями. Причому зміни та доповнення
у поданий нормативний документ чи не найчастіше, що також підтверджує
важливість формування інформації про витрати та існування не кінця вирішених
питань [60].


Пунктом 11 П(С)БО 16»Витрати» передбачено визначення:


        собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг).


Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського
обліку активів, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій,
затверджена наказом Міністерства фінансів України №291 від 30.11.1999 р. зі
змінами і доповненнями [30].


В цій інструкції описано рахунок 23 «Виробництво», де
зазначено, що на цьому рахунку повинні обліковуватись витрати та вихід
продукції, робіт, послуг.


Витрати діяльності за її видами обліковуються на рахунках
класу 9, причому загальне правило складання кореспонденції наступне: за дебетом
відображається накопичення витрат в момент їх виникнення, а за кредитом їх
списання на фінансовий результат крім рахунка 91, який відноситься на рахунок
23 та є складовою собівартості продукції.


Витрати в розрізі виділених сегментів з метою складання
звітності розкриваються за вимогами П(С)БО 29 «Витрати за сегментами» [61].
Звітний сегмент - господарський або географічний сегмент, який визначений
підприємством за критеріями, наведеними у пунктах 6-9 Положення (стандарту) 29,
щодо якого має розкриватися у річній фінансовій звітності інформація.


Витратами звітного сегмента визнається
частина витрат підприємства, що пов'язані з звичайною діяльністю господарського
або географічного сегмента та безпосередньо можуть бути віднесені (або
визначені шляхом розподілу на обґрунтованій та послідовній основі) до звітного
сегмента.


До складу витрат звітних сегментів не включаються:
адміністративні витрати та витрати на збут, які пов'язані з діяльністю
підприємства в цілому і не можуть бути віднесені до окремого сегмента; витрати
з податку на прибуток; надзвичайні витрати, якщо їх виникнення прямо не
пов'язано з певним звітним сегментом.


Адміністративні витрати, витрати на
збут, інші операційні витрати наводяться в сумі, яка безпосередньо стосується
звітного сегмента або визначена шляхом розподілу на обґрунтованій та
послідовній основі на окремий звітний сегмент (наприклад, пропорційно доходу
від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг зовнішнім покупцям).


Для раціональної побудови системи
обліку витрат слід швидко реагувати на зміни нормативної бази обліку. Так, у
звітності за 2007 рік підприємства визначилися з питанням включенням до
облікової політики вимог відносно капіталізації фінансових витрат на створення
кваліфікаційного активу відповідно до положень стандарту 31 «Фінансові
витрати», яке вступило в дію з 2007 року [63]. П(С)БО 31 визначає засади
формування у обліку інформації про фінансові витрати та її розкриття у
фінансовій звітності. Його вимоги мають прийняти до уваги усі підприємства
незалежно від форм власності, окрім бюджетних установ [21].


Починаючи з 01.08.2011 р. загальновиробничі витрати
включаються до собівартості, а не до складу інших витрат, як було раніше.
Водночас до складу податкової собівартості вони включаються відповідно до
П(С)БО [45].


Нагадаємо, що раніше загальновиробничі витрати
встановлювалися пп. 138.10.1 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу [57]. На
сьогодні цей підпункт виключено. Натомість з’явився новий пп. 138.8.5, майже
такий самий, як і старий, але є два уточнення.


По-перше, до складу загальновиробничих витрат включаються в
тому числі витрати на страхування відповідно до Закону № 1057, страхування за
довгостроковими договорами страхування життя працівників апарату управління
цехами, дільницями, робітників та працівників апарату управління виробництвом в
межах, визначених абзацами другим і третім п. 142.2 ст. 142 Податкового
кодексу.


По-друге, відтепер норми природного убутку щодо нестач
незавершеного виробництва, нестач і втрат матеріальних цінностей у цехах
повинні затверджуватися центральними органами виконавчої влади. Раніше вони
затверджувалися галузевими міністерствами. Фактично поняття центральних органів
виконавчої влади ширше, ніж міністерств. Сюди входять також служби, агентства,
інспекції. Однак зазначена зміна викликана не розширенням кола органів, які
можуть затверджувати норми, а набранням чинності новим Законом № 3166, який і
регламентує діяльність міністерств та інших центральних органів виконавчої
влади, встановлює термін «центральні органи виконавчої влади». Тобто заміна
терміна «міністерства» терміном «центральні органи» робить актуальнішим пп.
138.8.5 п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу [57].


Зміни у податковому обліку можуть спричинити зміни і у
бухгалтерському обліку з такої причини. До початку II кварталу виробнича
собівартість у бухгалтерському обліку визначалася згідно з п. 11 ПБО 16 за
прямими витратами та змінними загальновиробничими та постійними розподіленими
загальновиробничими витратами [60]. Однак з 01.04.2011 р. набрав чинності
розділ III «Податок на прибуток» Податкового кодексу, згідно з яким у
податковому обліку почали визначати собіварт
Похожие работы на - Облікові процедури відображення господарських операцій щодо витрат діяльності Лютенського споживчого товариства Гадяцького району Полтавської області Дипломная (ВКР). Бухучет, управленч.учет.
Презентация Для Дипломной Работы По Лингвистике
Связь Комментариев В Сочинении Егэ
Курсовая работа по теме Земельний кадастр
Реферат Влияние Человека На Животных
Древняя Русь
Доклад: Биография и творчество Юнны Мориц
Контроль Эссе
Дипломная работа по теме Анализ практики корректировки таможенной стоимости товаров на примере Пулковской таможни
Реферат: Университет Кафедра «Информатика и информационные системы»
Реферат: Понятие и виды негодного покушения, ответственность за него
Эссе Мои Представления О Личности Логопеда
Курсовая работа по теме Основные угрозы безопасности информации и нормального функционирования информационных систем
Страхование Рисков Курсовая Работа
Толерантность Это Сочинение 15.3
Дипломная работа по теме Развитие и концепции операционных систем WINDOWS
Профессиональные Пылевые Болезни Реферат
Реферат: Активные операции банка 3
Реферат На Тему Обоснование Параметров Рабочего Органа Для Выкапывания Моркови
Курсовая работа: Основные правила оформления схем
Мультифакторные Заболевания Реферат
Реферат: Бюджетный дефицит. Проблемы бюджетного дефицита в России
Курсовая работа: Разработка предложений по эффективному управлению персоналом предприятия
Реферат: Гражданская война в Грузии