Облік основних засобів та шляхи його удосконалення - Бухгалтерский учет и аудит курсовая работа

Главная

Бухгалтерский учет и аудит
Облік основних засобів та шляхи його удосконалення

Законодавчо-нормативні основи обліку основних засобів. Первинний та зведений облік основних засобів на підприємстві. Аналітичний та синтетичний облік надходження та вибуття, амортизації, ремонту, оренди, переоцінки та інвентаризації основних засобів.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.


Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Миколаївський національний університет імені В.О. Сухомлинського
Кафедра обліку та економічного аналізу
Облік основних засобів та шляхи його удосконалення
Спеціальність 6.030509 «Облік і аудит»
Розділ 1. Законодавчо-нормативні та теоретичні основи обліку основних засобів
1.1 Законодавчо-нормативні основи обліку основних засобів
1.2 Теоретичні основи обліку основних засобів
Розділ 2. Організаційно - економічна характеристика підприємства
Розділ 3. Облік основних засобів на підприємстві
3.1 Первинний та зведений облік основних засобів на підприємстві
3.2 Синтетичний і аналітичний облік руху основних засобів на підприємстві
3.3 Шляхи удосконалення обліку основних засобів на підприємстві
Для задоволення потреб соціально - культурної сфери і наукового прогресу держава щорічно виділяє з бюджету величезні фінансові ресурси, витрачає значні обсяги матеріальних цінностей. І важливо, щоб ці ресурси та цінності використовувались на місцях з максимальним ефектом, і при цьому повністю задовольнялися потреби українського народу в культурному розвитку, освіті, медичному обслуговуванні, забезпечувалися всі інші соціальні потреби суспільства та вміло використовувався науковий потенціал.
На сучасному етапі розвиток суспільного виробництва забезпечує безперервне зростання національного доходу країни, і на цій основі відбувається щорічне зростання обсягу доходів та видатків Державного бюджету, який не може бути забезпечений без правильної організації бюджетного обліку.
Вибір теми курсової роботи, пов'язаної з основними засобами, обумовлений тим, о бухгалтерський облік основних засобів дуже схожий для підприємств різних форм власності. По-друге, цей розділ бухгалтерського обліку надзвичайно широкий і охоплює велику кількість інформації і велике коло законодавчих актів.
Невід'ємною умовою здійснення господарської діяльності є забезпечення підприємства одночасно з матеріальними і трудовими ресурсами, необхідними основними засобами - будівлями, спорудами, обладнанням, транспортними та іншими засобами.
Відмінною особливістю основних засобів є довгий час їх використання, поступовий знос та передача вартості на собівартість знову створеного продукту.
Все вище зазначене і обумовлює актуальність обраної теми курсової роботи.
Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби та розкриття інформації про них у фінансовій звітності підприємства, організації та інших юридичних осіб всіх форм власності регламентуються Положенням стандартом) Бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби".
Фінансовий облік покликаний документально вірно оформлювати та своєчасно відображати в облікових реєстрах наявність та рух поступлення або вибуття) основних засобів. Забезпечувати контроль за збереженням основних засобів та їх станом. Виявляти величину зношуваності та витрати на відновлення основних засобів.
Вагомий внесок у розвиток теоретичних засад і методичних підходів до вирішення проблем оцінки та обліку основних засобів внесли вчені-економісти -- Бортнік Н. А., Бутинець Ф. Ф., Власюк Г. В., Граковський Ю., Зиміна О. І., Зюкова М. М., Кучеренко Т., Лінник В. Г., Пащенко Н. В., Ткаченко Т., Шайко О., Шпакович М. та інші.
Метою курсової роботи є: розкриття аналітичного та синтетичного обліку надходження та вибуття, амортизації, ремонту, оренди, переоцінки та інвентаризації основних засобів.
Завдання курсової роботи полягає у висвітленні наступних питань:
- характеристика амортизаційних відрахувань;
- облік наявності основних засобів;
- облік нарахування амортизації зносу) основних засобів;
Джерелами написання курсової роботи стали: звіт про фінансові результати, баланс підприємства, які стосуються обліку основних засобів, що в подальшому зібрані у додатках роботи.
Основою для написання курсової роботи є публічне акціонерне товариство «Миколаївський комбінат хлібопродуктів».
ПАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів» - багатогалузеве підприємство, розташоване на півдні України. Підприємство існує з вересня 1951 року як державне. 13 вересня 1998 року у процесі приватизації наказом РВ ФДМУ по Миколаївській області № 770-Н державне підприємство Миколаївський комбінат хлібопродуктів перетворено у відкрите акціонерне товариство «Миколаївський комбінат хлібопродуктів». 18 березня 2011 року діяльність товариства приведено у відповідність до норм чинного законодавства - прийнято рішення про перейменування товариства у ПАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів». Основні види діяльності ПАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів» - виробництво продуктів в борошномельно - круп`яній промисловості, виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах, оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин, організація перевезення вантажів, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту та інші види оптової торгівлі.
Дана курсова робота містить: вступ, три розділи, 8 таблиць, 3 рисунка, 6 формул, висновок, список використаних джерел та 14 додатків.
РОЗДІЛ 1. ЗАКОНОДАВЧО-НОРМАТИВНІ ТА ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОБЛІКУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ
1.1 Законодавчо-нормативні основи обліку основних засобів
Важливим елементом при визначенні обліку основних засобів та її оцінки є нормативно-правове забезпечення даної теми. Саме стабільна законодавча база є причиною успішного вирішення даного питання, а в подальшому й успішної діяльності підприємства.
В даному підрозділі ми розглянемо основні нормативно-правові акти, які регулюють питання визнання і обліку основних засобів.
Перш за все зазначимо Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV зі змінами і доповненнями, який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку на підприємстві. Зокрема, закон визначає, що бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень. Фінансова звітність - це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності і рух грошових коштів підприємства за звітний період. Цей закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно - правових форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік і подавати фінансову звітність згідно з законодавством [6].
Наступний нормативний акт, який регулює облік доходів - це План рахунків бухгалтерського обліку, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р. № 291 (у редакції наказу Мінфіну від 09.12.2011 р. №1591) . План рахунків встановлює перелік рахунків бухгалтерського обліку, на яких здійснюється узагальнення інформації про облік основних засобів [29].
Отже, для обліку основних засобів Планом рахунків передбачено рахунок 10 «Основні засоби» призначено для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух власних або отриманих на умовах фінансової оренди об'єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів, а також об'єктів інвестиційної нерухомості. Оновлений План рахунків не містить субрахунків, але підприємства можуть самостійно вводити субрахунки, виходячи з потреб управління, контролю, аналізу та звітності, а також використовувати субрахунки, визначені Інструкцією про застосування Плану рахунків (наказ Мінфіну № 291 від 30.11.99 р.) [11].
Вищезгадана Інструкція встановлює порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку для узагальнення методом подвійного запису інформації про наявність і рух активів, капіталу, зобов'язань та факти фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій та інших юридичних осіб. Інструкція встановлює, що для узагальнення інформації про облік основних засобів й наявність та рух власних або отриманих на умовах фінансового лізингу об'єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів, а також об'єктів інвестиційної нерухомості призначено рахунок 10 «Основні засоби». За дебетом рахунку 10 «Основні засоби» відображається надходження (придбаних, створених, безоплатно отриманих) основних засобів на баланс підприємства, які обліковуються за первісною вартістю, сума витрат, яка пов'язана з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єкта; сума дооцінки вартості об'єкта основних засобів, за кредитом - вибуття основних засобів внаслідок продажу, безоплатної передачі або невідповідності критеріям визнання активом, а також у разі часткової ліквідації об'єкта основних засобів, сума уцінки основних засобів. Рахунок 10 «Основні засоби» має такі субрахунки:
102 «Капітальні витрати на поліпшення земель»
106 «Інструменти, прилади та інвентар»
На субрахунку 100 "Інвестиційна нерухомість" ведеться облік наявності та руху об'єктів інвестиційної нерухомості. На субрахунку 101 "Земельні ділянки" ведеться облік земельних ділянок.
На субрахунку 102 «Капітальні витрати на поліпшення земель» ведеться облік капітальних вкладень у поліпшення земель (меліоративні, осушувальні, іригаційні та інші роботи).
На субрахунку 103 «Будинки та споруди» ведеться облік наявності та руху будинків, споруд, їх структурних компонентів та передавальних пристроїв, а також житлових будівель.
На субрахунках 104 «Машини та обладнання», 105 «Транспортні засоби», 106 «Інструменти, прилади та інвентар» ведеться облік відповідно машин та обладнання, транспортних засобів, інструментів, приладів та інвентарю. На субрахунках 107 «Тварини» і 108 «Багаторічні насадження» ведеться облік довгострокових біологічних активів, у тому числі багаторічних насаджень, які не пов'язані із сільськогосподарською діяльністю.
На субрахунку 109 «Інші основні засоби» ведеться облік основних засобів, які не включені до інших субрахунків рахунку 10 «Основні засоби».
Аналітичний облік основних засобів ведеться щодо кожного об'єкту окремо.
Не можна не згадати, про такий нормативний акт, як Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 7 «Основні засоби» , затверджене наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. № 92 зі змінами і доповненнями [33].
Дане положення визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби, інші необоротні матеріальні активи та незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи (далі - основні засоби), а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності. Згідно зі Стандартом «Основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік)».
Також зазначене П(С)БО для цілей бухгалтерського обліку основні засоби класифікує за такими групами:
1.2. Капітальні витрати на поліпшення земель, не пов'язані з будівництвом.
1.3. Будинки, споруди та передавальні пристрої.
1.6. Інструменти, прилади, інвентар (меблі).
2. Інші необоротні матеріальні активи
2.2. Малоцінні необоротні матеріальні активи.
2.3. Тимчасові (нетитульні) споруди.
Зазначимо також такий нормативний документ, як Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 2 «Баланс», затверджене Міністерством фінансів України від 31.03.1999 р. № 87 зі змінами і доповненнями. Цим Положенням (стандартом) визначаються зміст і форма балансу та загальні вимоги до розкриття його статей. У статті «Основні засоби» наводиться вартість власних та отриманих на умовах фінансового лізингу об'єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів згідно з відповідними положеннями, а також вартість основних засобів, отриманих у довірче управління або на праві господарського відання чи праві оперативного управління. У цій статті також наводиться вартість інших необоротних матеріальних активів. У цій статті наводяться окремо первісна вартість, сума зносу основних засобів та їх залишкова вартість. До підсумку балансу включається залишкова вартість, яка визначається як різниця між первісною вартістю основних засобів і сумою їх зносу на дату балансу [32].
Не останню роль серед нормативно-правових актів займає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 р. № 87 зі змінами і доповненнями. Цим Положенням (стандартом) визначаються мета, склад і принципи підготовки фінансової звітності та вимоги до визнання і розкриття її елементів. Положення формулює принципи фінансової звітності підприємства [31].
Слід також відмітити такий документ, як Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджений Міністерством фінансів України від 30.09.03. № 561, які спрямовані на узагальнення інформації про господарські операції з основними засобами може здійснюватися за Методичними рекомендаціями по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 29 грудня 2000 року № 356, Методичними рекомендаціями по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку малими підприємствами, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 25 червня 2003 року № 422. Для аналітичного обліку та забезпечення спостереження за використанням у місцях експлуатації основних засобів кожному об'єкту присвоюється інвентарний номер. Дані про кожний інвентарний об'єкт основних засобів заносяться до інвентарної картки або іншого регістру аналітичного обліку основних засобів [17].
В бухгалтерському обліку основні засоби регулюються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби». В податковому обліку після набрання чинності Розділу III «Податок на прибуток підприємств» Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (із мінами і доповненнями) основні засоби обліковувалися за новими правилами і регулюються ст. 144-149 Податкового кодексу (далі, ПКУ)[30].
Однак через відмінність мети бухгалтерського та податкового обліку повна та ефективна гармонізація, на жаль, не відбулася, оскільки збереглася значна кількість відмінностей, які в деяких випадках є дуже суттєвими:
1) Так, «новий порядок податкового обліку основних засобів (саме засобів, а не фондів), установлений ст. 144 -- 146 ПКУ, досить серйозно відрізняється від звичного раніше. Зокрема, визначення терміна «основні засоби» за п.п. 14.1.138 Податковий кодекс не підміняє собою визначення, що міститься в п. 4 Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» (далі - П(С)БО 7), а є певним бухгалтерсько-податковим симбіозом» [36].
Але, враховуючи цілеспрямованість бухгалтерського та податкового обліку, доцільно зауважити, що обидва визначення поняття «основні засоби» об'єднує лише очікуваний строк корисного використання (експлуатації). Відповідно до ПКУ до основних засобів відносяться лише ті цінності, які призначені для використання у власній господарській діяльності та вартість яких перевищує 2500 гривень. При цьому, під господарською діяльністю слід розуміти будь-яку діяльність особи направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою [33].
2) Податковим кодексом передбачено класифікацію основних засобів та інших необоротних матеріальних активів, як і в бухгалтерському обліку, на 16 груп замість 4 нинішніх. Однак, порівняльний аналіз двох документів показав, що п.145.1 ПКУ виділено в окрему групу довгострокові біологічні активи, натомість для незавершених капітальних інвестицій та інших необоротних матеріальних активів окремої групи не передбачено; збережено, як і раніше, розподіл основних засобів у податковому обліку на виробничі та невиробничі (останніми в ПКУ вважаються необоротні матеріальні активи, які не використовуються в господарській діяльності платника податку) [30].
Разом з тим, пп.14.1.138 ст. ПКУ, об'єкти груп 1,10,11 (земельні ділянки, бібліотечні фонди, малоцінні необоротні матеріальні активи відповідно) не підпадають під категорію основних засобів [12].
3) Податковим кодексом наближено правила визначення амортизаційних відрахувань у податковому обліку до національних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку. Зокрема, механізм нарахування амортизації, що описаний в ПКУ, копіює методику, викладену в П(С)БО 7 [33]. Нарахування амортизації для оподаткування здійснюється підприємством за методом, визначеним наказом про облікову політику для нарахування амортизації з метою складання фінансової звітності. Тобто у податковому обліку та бухгалтерському обліку будуть застосовуватись однакові методи нарахування амортизації (прямолінійний, зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості, кумулятивний та виробничий), аналогічна методика визначення первісної вартості об'єкта основних засобів, однаковий період нарахування амортизації (амортизація нараховується щомісячно на кожен об'єкт основних засобів окремо впродовж строку його корисного використання (установленого підприємством) до досягнення ліквідаційної вартості такого об'єкта), встановлюється пооб'єктний облік нарахування амортизації тощо. Однак більш глибокий порівняльний аналіз дає змогу виокремити деякі відмінності у процесі нарахування амортизації, зокрема існує незначна відмінність щодо встановлення строку корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів, зокрема п. 145.1 ПКУ встановлено мінімально допустимі строки корисного використання, в той час, як п.23 П(С)БО 7 жодних обмежень щодо даних строків не передбачено.
4) ПКУ також передбачає здійснення переоцінки основних засобів на відміну від раніше діючого податкового законодавства, що передбачав лише індексацію балансової вартості основних фондів. Переоцінка об'єкт основних засобів або визнання відновлення його корисності, що призводять до збільшення балансової вартості об'єкта, може проводитись до досягнення ним балансової вартості на звітну дату в розмірі не менше ніж 10 % від його первісної вартості на момент взяття на баланс. При цьому, дооцінка балансової вартості основних засобів не може перевищувати суму його попередніх уцінок з моменту введення в експлуатацію такого основного засобу. Тобто у разі, якщо підприємство не здійснювало уцінок вартості об'єкту основних засобів, таке підприємство не має права на його дооцінку. Після проведення переоцінки об'єкта основних засобів або визнання відновлення його корисності, що призводять до збільшення балансової вартості об'єкта, підприємство не може використовувати прискорені методи нарахування амортизації [34].
5) Станом на 01.04.2011р. кожен суб'єкт господарювання повинен був провести інвентаризацію основних засобів задля розподілу об'єктів даних засобів за новими податковими групами та визначення «перехідної» податкової вартості таких об'єктів. Важливим моментом за результатами даної інвентаризації є можливість виникнення тимчасової податкової різниці, а саме: «Якщо загальна вартість всіх груп основних (виробничих) засобів за даними бухгалтерського обліку менше загальної вартості всіх груп основних фондів за даними податкового обліку на дату набрання чинності розділу III ПКУ, то тимчасова податкова різниця, що виникла, амортизується в податковому обліку як окремий об'єкт із застосуванням прямолінійного методу протягом трьох років» [3, розділ ХХ п.6 пп.4 абз. 5]. В свою чергу доцільно зауважити, що в бухгалтерському обліку ніякий окремий об'єкт основних засобів на згадану різницю не створюється і відповідно не амортизується.
6) ПКУ не вказано, куди включати суму визнаної податкової різниці, оскільки серед відокремлених 16 груп основних засобів та інших необоротних активів, перелічених в п. 145.1 ПКУ, їй місця не знайшлося. Тоді, як п. 2 р. ІІІ Наказу № 27 «Про затвердження Положення бухгалтерського обліку "Податкові різниці"» розкриттю інформації щодо відображення тимчасових податкових різниць, пов'язаних з основними засобами, передбачено місце у примітках до фінансової звітності, з виділенням суми тимчасових податкових різниць, що підлягають вирахуванню, та суми тимчасових податкових різниць, що підлягають оподаткуванню [19].
На підставі дослідження виявлено, що введені зміни у нормативно-правові документи, щодо обліку основних засобів, можуть призвести до виникнення розбіжностей у неточностях розуміння сутності «основних засобів», їх віднесення до певних об'єктів обліку, визначення: строку корисного використання (експлуатації) та сум нарахованих амортизаційних відрахувань, залишкової вартості основних засобів та тимчасових податкових різниць. Суб'єкти господарювання, уникаючи певних розбіжностей, вочевидь будуть орієнтуватися більш на норми податкового законодавства, звужуючи тим самим сферу застосування П(С)БО, що свідчить про необхідність доопрацювань й доповнень законодавчих норм в обліку управління основними засобами
Можна зробити висновок, що правове регулювання обліку основних засобів не має браку уваги з боку державних органів. Найбільш повно дане питання висвітлюється у національних стандартах бухгалтерського обліку, проте видано і затверджено низку законів, які також займаються розглядом даного питання.
1.2 Теоретичні основи обліку основних засобів
Для діяльності підприємствам необхідні основні засоби, які багато разів беруть участь у виробничому процесі, частинами переносять свою вартість на продукт, що створюється, не змінюючи при цьому своєї речовинної-натуральної форми.
Відповідно до П(с)БО № 7 ”Основні засоби” (затверджено наказом Міністерства Фінансів України від 27.04.2000 р. № 92) містить таке визначення основних засобів: основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).
Об'єкт основних засобів - закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього або окремий конструктивно відокремлений предмет, що призначений для виконання певних самостійних функцій, чи відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів одного або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно.
Якщо один об'єкт основних засобів складається із частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об'єкт основних засобів.
Об'єкт основних засобів визнається активом, якщо існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди від його використання та вартість його може бути достовірно визначена.
Характерною особливістю засобів праці є те, що вони не мають тієї загальної взаємозамінюваності, яка характерна, наприклад, для потенційної робочої сили. Тому ефективність їх різна по галузях, підприємствах, окремих видах. Ця різниця для кожного конкретного засобу праці залежить від його технічного стану, ступеня фізичного й морального зносу.
Промислові підприємства постійно поповнюються новими засобами праці відповідно до вимог, досягнутого рівня технології виробництва, характеру й обсягу виготовлюваної продукції.
Проінформованість про наявність засобів праці та постійний контроль за їх ефективним використанням мають велике значення в управлінні виробничою діяльністю кожного підприємства. Цьому має сприяти добре побудований їх облік.
Для чіткого обліку основних засобів необхідно насамперед їх правильно класифікувати.
Основні засоби в Україні можна згрупувати за їх функціональним призначенням, за галузевою ознакою, за використанням, за ознакою належності, за натурально-матеріальним складом (рис. 1.2.1).
Рисунок 1.2.1 - Групування основних засобів
1) виробничі - основні засоби, що безпосередньо беруть участь у виробничому процесі або сприяють його здійсненню (будови, споруди, силові машини та обладнання, робочі машини та обладнання), що діють у сфері матеріального виробництва;
2) невиробничі основні засоби, що не беруть безпосередньої або побічної участі у процесі виробництва ій призначені в основному для обслуговування комунальних і культурно-побутових потреб трудящих;
3) будови, споруди, обладнання, які використовуються у невиробничій сфері.
За галузевою ознакою основні засоби поділяються на: промислові, будівельні, сільськогосподарські, транспортні, зв'язку.
Більша частина основних засобів належить до галузі «Промисловість». Вона безпосередньо пов'язана з процесом виробництва продукції. Але наявність інших видів господарської діяльності (ведення підсобного сільського господарства, будівельно-монтажні роботи, утримання дитячих установ тощо) зумовлює необхідність обліку основних засобів, що належать до інших галузей господарства (екскаватори, підйомні крани, бульдозери тощо), які перебувають на балансі промислового підприємства, належать до галузі «Будівництво», підсобного сільського господарства - до галузі «Сільське господарство».
У зв'язку з цим у бухгалтерському обліку основні засоби інших галузей поділяються на промислово-виробничі, виробничі та основні засоби інших галузей народного господарства.
До промислово-виробничих основних засобів належать: будови, споруди, передавальні пристрої, машини та устаткування, робочі машини та обладнання, вимірювальні й регулюючі прилади, лабораторне устаткування, обчислювальна техніка, інші машини та обладнання, транспортні засоби, інструмент, виробничий інвентар та приладдя, господарський інвентар, робочі та продуктивні тварини, багаторічні насадження, меліорація земель і водойми, інші основні засоби.
Невиробничі основні засоби безпосередньо не беруть участі у процесі виробництва. До невиробничих основних засобів належать: будови і споруди житлово-комунального та культурно-побутового призначення, транспортні засоби, обладнання, інструменти та іші основні засоби невиробничого призначення для обслуговування житлових, комунальних та культурно-побутових потреб населення.
За використанням основні засоби поділяють на діючі (усі основні засоби, що використовуються у господарстві), недіючі (ті, що не використовуються у даний період часу у зв'язку з тимчасовою консервацією підприємств або окремих цехів), запасні (різне устаткування, що знаходиться в резерві й призначені для зміни об'єктів основних засобів, що вибули або ремонтуються).
Істотне значення в обліку основних засобів має розподіл їх за ознакою належності на власні й орендовані. Власні засоби можуть складатися із Статутного (пайового, акціонерного) капіталу, додаткового капіталу з відповідних джерел на розширення роботи підприємства, власних прибутків, цільового фінансування і цільових надходжень[27].
Орендовані основні засоби показуються у балансі орендодавця, тим самим виключається можливість подвійного обліку одній і тих самих засобів.
Залежно від характеру, стану основних засобів, часу оцінки розрізняють такі види вартості (за Національним стандартом бухгалтерського обліку №7 «Основні засоби):
Первісна вартість - історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необборотних активів.
Переоцінена вартість - вартість необоротних активів після їх переоцінки[37].
Залишкова вартість - різниця між первісною (переоціненою) вартістю та сумою зносу основних засобів.
Справедлива вартість - ринкова вартість, визначена шляхом експертної оцінки, яку, як правило, визначають професійні оцінювачі.
Вартість, яка амортизується - первісна або переоцінена вартість необоротних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.
Ліквідаційна вартість - сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов'язаних з продажем (ліквідацією).
Придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Одиницею обліку основних засобів є об'єкт основних засобів.
Первісна вартість об'єкта основних засобів складається з таких витрат:
1) суми, що сплачують постачальникам активів за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);
2) реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів;
4) суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємствм);
5) витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів;
6) витрати на установку, монтаж, налагодження основних засобів;
7) інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою.
Витрати на сплату відсотків за користування кредитом не включаються до первісної вартості основних засобів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок позикового капіталу.
Первісна вартість об'єктів основних засобів, зобов'язання за які визначені загальною сумою, визначається розподілом цієї суми пропорційно до справедливої вартості окремого об'єкта основних засобів.
Первісна вартість безоплатно отриманих основних засобів дорівнює їх справедливій вартості на дату отримання.
Первісною ва
Облік основних засобів та шляхи його удосконалення курсовая работа. Бухгалтерский учет и аудит.
Антропогенные Катастрофы В Природе Реферат
Дипломная работа по теме Бухгалтерский баланс в анализе финансового состояния предприятия и оценке вероятности его банкротства
Реферат: Критерии допустимости психологического воздействия при производстве следственных действий и на
Муниципальная Контрольная Работа Вариант 3 7 Класс
Практика Нир Отчет Пример Магистратура
Сочинение На Тему Воскресная Прогулка 5
Отчёт об организационно-экономической практике ГПИ
Сочинение Памятный День 5 Класс Ладыженская
Реферат: Чудовий світ алмазів
Всегда Чти Следы Прошлого Сочинение
Реферат: Measure For Measure Textual Analysis Essay
Курсовая Работа На Тему Имидж Туристской Фирмы
Итоговое Сочинение Является
Культура Речи Школьников Реферат
Статья: Начало Нового времени
Входная Контрольная Работа По Английскому 5 Класс
Курсовая работа: Права на чужие вещи в Древнем Риме и современном праве
Курсовая работа: Воздействие финансов на экономику и социальную сферу
Мечта Моей Жизни Сочинение
Реферат: Белоголовый орлан
Номенклатура дел виды, роль и значение - Бухгалтерский учет и аудит дипломная работа
Уж обыкновенный - Биология и естествознание презентация
Гипотеза стационарного состояния - Биология и естествознание презентация