Обґрунтування застосування лікарських композицій на основі нанорозмірного кремнезему в комплексному лікуванні генералізованого пародонтиту - Медицина автореферат

Главная

Медицина
Обґрунтування застосування лікарських композицій на основі нанорозмірного кремнезему в комплексному лікуванні генералізованого пародонтиту

Розробка та дослідження в експерименті на тваринах рецептури лікарських композицій на основі силіксу для місцевого лікування запальних уражень тканин порожнини рота. Порівняльна оцінка пародонтопротекторних ефектів та клініко-лабораторні дослідження.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
«ІНСТИТУТ СТОМАТОЛОГІЇ АКАДЕМІЇ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ»
УДК 616.311.2: (66.081 + 616-018.031.81)
О БГРУНТУВАННЯ ЗАСТОСУВАННЯ ЛІКАРСЬКИХ
КОМПОЗИЦІЙ НА ОСНОВІ НАНОРОЗМІРНОГО
КРЕМНЕЗЕМУ В КОМПЛЕКСНОМУ ЛІКУВАННІ
дисертації на здобуття наукового ступеня
Робота виконана в Державній установі «Інститут стоматології Академії медичних наук України», м. Одеса.
кандидат медичних наук, старший науковий співробітник
Чумакова Юлія Геннадіївна , Державна установа
«Інститут стоматології АМН України», м. Одеса,
завідувач відділу захворювань пародонта
- доктор медичних наук, професор Воскресенський Олег Миколайович , Державна установа «Інститут стоматології АМН України», м. Одеса, завідувач лабораторії фармакології
- доктор медичних наук, доцент Мазур Ірина Петрівна , Національна медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика, професор кафедри стоматології Інституту стоматології
Захист відбудеться «18» червня 2008 р. о 13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.563.01 в Державній установі «Інститут стоматології АМН України» за адресою: 65026, м. Одеса, вул. Рішельєвська,11.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Державної установи «Інститут стоматології АМН України» (65026, м. Одеса, вул. Рішельєвська,11).
Автореферат розісланий «17» травня 2008 р.
спеціалізованої вченої ради О.В. Дєньга
Актуальність теми. Генералізований пародонтит (ГП) є найпоширенішим серед захворювань пародонту, і його лікування завдає значні труднощі у зв'язку із багатьма можливими етіопатогенетичними місцевими і загальними ендогенними та екзогенними факторами, що обумовлюють різні клінічні прояви та перебіг захворювання (Косенко К.М., 1994; Білоклицька Г.Ф., 1996; Вишняк Г.Н., 1999; Данилевский Н.Ф., Борисенко А.В., 2000; Мащенко И.С., 2003; Григорьян А.С., Фролова О.А., 2006; Мельничук Г.М. із співавт., 2006; Van Dyke T., Sheilesh D., 2005). Тому комплексна терапія ГП повинна бути диференційованою в залежності від ступеню розвитку і характеру перебігу захворювання, віку, статі, наявності супутньої патології, умов мешкання і харчування (Герелюк В.І., 2001; Мазур І.П., 2006; Чумакова Ю.Г., 2006; Kinane D.F., 2000; Slots J., 2002).
На даний час запропоновано велику кількість різних медикаментозних засобів, методів консервативного й хірургічного лікування ГП, однак не завжди вдається досягти тривалої стабілізації патологічного процесу в пародонті.
В останні роки набули широкого використання у клінічній практиці препарати-сорбенти на основі синтетичного дисперсного оксиду кремнію, зокрема лікарський препарат, розроблений в Інституті хімії поверхні НАН України та опрацьований для медичної практики у Вінницькому національному медичному університеті ім. М.І. Пирогова - "Полісорб", який більш відомим став під назвою "Силлард - П" (Чуйко А.А., 1993; Луцюк Н.Б., Миронюк И.Ф., 2000).
У 2001 році дослідники з Інституту хімії поверхні НАНУ розробили на основі високодисперсного кремнезему (ВДК) новий біокорегуючий сорбент - силікс, здатний швидко зв'язувати і виводити з організму токсичні речовини ендо- та екзогенного походження, патогенні мікроорганізми і віруси. Виявлено ефект значного збільшення біодоступності лікарських речовин, обумовлений впливом наноструктурних часток кремнезему на проникність клітинних мембран, що стало підставою для розробки й випробування композиційних матеріалів на основі ВДК із заданою фармакодинамікою. Показано, що у присутності ВДК змінюються властивості інших лікарських речовин, подовжується час їхньої дії, поліпшується біодоступність (Чуйко А.А., 2003; Ling Xue Kong et al., 2006).
Завдяки особливостям хімічної будови поверхні ВДК силікс використується не тільки як сорбент із біокорегуючими властивостями, як матриця-носій при створенні комбінованих лікарських засобів, але і як самостійний препарат еферентної терапії при лікуванні гострих кишкових інфекцій, вірусного гепатиту, хронічної ниркової недостатності, захворюваннях серцево-судинної системи, в пульмонології, гематології, онкології і т.п. Доведена ефективність силіксу в хірургії при місцевому застосуванні у вигляді аплікацій для лікування гнійно-запальних процесів (Чуйко А.А., 2003). На жаль, в стоматології на теперішній час ефективність силіксу вивчена недостатньо. Тому має значний інтерес вивчення ефективності силіксу і створених на його основі лікарських композицій в комплексному лікуванні генералізованого пародонтиту, що і стало предметом даного дослідження.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до плану НДР Державної установи „Інститут стоматології АМН України”, м. Одеса: „Оптимізувати методи професійної гігієни порожнини рота в осіб із захворюваннями пародонта" (шифр АМН 057.05, № ДР 0105U0000916). Здобувач був виконавцем окремого фрагменту даної теми.
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження - підвищення ефективності лікування генералізованого пародонтиту шляхом розробки й обгрунтування методу застосування в комплексній терапії лікарських композицій на основі силіксу.
Для досягнення мети дослідження визначені наступні завдання :
1. Розробити та дослідити в експерименті на тваринах рецептури лікарських композицій на основі силіксу для місцевого лікування запальних уражень тканин порожнини рота та оцінити спектр місцевої та загальної токсичності засобів аплікаційної терапії.
2. Дослідити в експерименті на моделі пародонтиту в щурів ефективність застосування лікарських композицій на основі ВДК, провести порівняльну оцінку пародонтопротекторних ефектів силіксу, фітосиларду (ехінацеї, імобілізованої на силіксі) та фітосиларду-Н (комбінації фітосиларду з німесулідом).
3. Визначити показання до застосування лікарських композицій на основі силіксу, розробити схеми лікування з урахуванням характеру перебігу і ступеню розвитку генералізованого пародонтиту.
4. На підставі клініко-лабораторних досліджень оцінити ефективність застосування фітосиларду-Н в комплексному лікуванні ГП у найближчі й віддалені терміни.
Об'єкт дослідження - тканини пародонту, ротова та ясенева рідини хворих на генералізований пародонтит; експериментальні тварини; лікарські засоби на основі ВДК.
Предмет дослідження - розробка рецептури, обгрунтування та оцінка ефективності застосування лікарських композицій на основі силіксу в комплексному лікуванні хворих на генералізований пародонтит.
Методи дослідження: Експериментальні на білих щурах (моделювання патології, гематологічні, біохімічні, патоморфологічні, морфометричні методи) - для доклінічного вивчення лікувально-профілактичної дії препаратів силіксу; клінічні - обстеження хворих з використанням індексної оцінки стану тканин пародонту; рентгенологічні; лабораторні: біохімічні - для характеристики метаболічних порушень в тканинах пародонту й оцінки ефективності проведеної терапії, імунологічні - для оцінки стану цитокінової регуляції в тканинах пародонту хворих; функціональні - визначення швидкості слиновиділення, ступеню еміграціїї лейкоцитів у порожнину рота; статистичні.
Наукова новизна одержаних результатів. Уперше в умовах моделювання експериментальної патології тканин порожнини рота в щурів встановлені специфічна дія та пародонтопротекторні властивості препарату-сорбенту силіксу і розроблених на його основі лікарських композицій - фітосиларду (ехінацея пурпурова, імобілізована на силіксі) та фітосиларду-Н (ехінацея пурпурова з німесулідом, імобілізовані на силіксі).
Розроблена рецептура, обгрунтований й опрацьований в експерименті на моделі пародонтиту в щурів і в клініці у хворих спосіб лікування генералізованого пародонтиту з застосуванням фітосиларду-Н (позитивне рішення про видачу патента на корисну модель за заявкою № u 2008 00881 від 08.02.2008 р).
Встановлено, що фітосилард-Н при місцевому застосуванні в хворих на генералізований пародонтит виявляє протизапальний ефект, знижує рівень перекисного окислення ліпідів і загальну протеолітичну активність у ротовій рідині, сприяє стабілізації мембранних структур клітин, нормалізує цитокінову регуляцію в тканинах пародонту, що дозволяє підвищити ефективність і скоротити строки лікування захворювання, подовжити термін стабілізації дистрофічно-запального процесу в пародонті.
Показана здатність фітосиларду-Н впливати на функціональну активність лейкоцитів, що продукують ІЛ-1в (нейтрофілів і макрофагів) та ІЛ-10 (Т-лімфоцитів-хелперів 2 типу), та нормалізувати баланс про- та протизапальних цитокінів в тканинах пародонту, що сприяє ліквідації запалення і зменшенню тканинної деструкції пародонту.
Практичне значення одержаних результатів. Розроблено, опрацьовано і впроваджено спосіб лікування генералізованого пародонтиту із застосуванням лікарської композиції на основі ВДК - фітосиларду-Н, що справляє протизапальну, антиоксидантну, мембранотропну, імуномоделюючу дії на тканини пародонта. Доведено, що використання фітосиларду-Н дозволяє істотно поліпшити результати лікування, скоротити кількість відвідувань і терміни лікування ГП, продовжити період стабілізації патологічного процесу в пародонті.
Розроблений спосіб лікування ГП з застосуванням фітосиларду-Н впроваджено у клінічну практику відділу захворювань пародонту ДУ „Інститут стоматології АМН України”, м. Одеса, кафедри терапевтичної стоматології Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова, пародонтологічних кабінетів міського стоматологічного центру м. Вінниці (ВМКСЦ), Хмельницької обласної стоматологічної поліклініки. Матеріали дисертаційної роботи використовуються в навчальному процесі на стоматологічних кафедрах ОДМУ і ВНМУ ім. М.І. Пирогова МОЗ України.
Особистий внесок здобувача . Автором особисто проаналізована наукова література по темі дисертації. Разом з науковим керівником визначені мета і завдання, сформульовані висновки роботи. Самостійно здобувачем проведені всі клінічні спостереження й лабораторні дослідження у хворих, експериментальні дослідження на тваринах, здійснені аналіз й узагальнення отриманих даних, їхня статистична обробка, написання й оформлення дисертації. Дисертант брав безпосередню участь у розробці рецептури й проведенні доклінічних випробувань лікарських засобів на основі ВДК, що були створені в Інституті хімії поверхні НАН України колективом авторів під керівництвом член-кор. А.А.Чуйко (керів. проекту - д.х.н., проф. Погорєлий В.К.). Експериментальні дослідження на білих щурах виконані автором особисто у віварії ВНМУ ім. М.І. Пирогова (зав. віварієм Л.О. Соловйова). Клінічне обстеження й лікування хворих та функціональні дослідження здійснені у відділі захворювань пародонту ДУ „Інститут стоматології АМН України” (зав. відділом - к.мед.н., с.н.с. Чумакова Ю.Г.). Біохімічні дослідження сироватки крові і тканин пародонту тварин, ротової рідини хворих та ІФА ясеневої рідини хворих здійснені здобувачем разом зі співробітниками науково-дослідної клініко-діагностичної лабораторії ВНМУ ім. М.І. Пирогова МОЗ України (зав. лаб. - к.м.н., с.н.с. Штатько О.І.) Автор висловлює щиру подяку співробітникам вищеперелічених відділів, кафедр, лабораторій за науково-консультативну допомогу і сприяння у виконанні досліджень.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи оприлюднені на Міжнародному форумі стоматологів «Современные достижения стоматологии» «ОДЕССА-ДЕНТА 2006» (Одеса, 2006), науково-практичній конференції „Актуальні проблеми клінічної пародонтології” (Київ, 2007), науково-практичній конференції з міжнародною участю «Сучасні досягнення пародонтології, імплантології та остеології» (Одеса, 2007).
Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 8 наукових праць, з них 5 статей у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України, 1 стаття в збірнику наукових праць, 2 тез в матеріалах науково-практичних конференцій. Отримано позитивне рішення про видачу патента на корисну модель.
Структура та обсяг дисертації . Дисертація викладена на 222 сторінках принтерного тексту і складається із вступу, огляду літератури, опису об'єктів і методів досліджень, 2 розділів власних досліджень, аналізу й обговорення отриманих результатів, висновків, практичних рекомендацій, списку використаної літератури, що містить 362 джерела, з них 181 - іноземних авторів. Роботу проілюстровано 37 таблицями, 21 рисунком, 84 фотографіями.
Матеріали та методи досліджень. Для вирішення поставленої мети і завдань роботи проведено експериментальні, клінічні і лабораторні дослідження.
В експериментальних дослідженнях використано 158 білих щура лінії Вістар імбредного розведення, проведено 4 експерименти на тваринах.
Клініко-лабораторне обстеження й лікування здійснено у 69 хворих на генералізований пародонтит (ГП) із хронічним та загостреним перебігом різного ступеню, віком від 22 до 63 років, з тривалістю захворювання від 2 до 10 років, без соматичної патології.
Експериментальні дослідження. Перший експеримент проведено протягом 6 днів на 33 білих щурах обох статей, віком 3 місяці, що утримувалися на раціоні віварію, з моделюванням асептичного запалення м'яких тканин порожнини рота („скипидарна” модель). Усі тварини були поділені на 4 групи: 1 - контрольна - модель запалення без лікування (9 щурів); у 2 групі - після моделювання запалення в якості лікувального засобу використовували 20% суспензію силіксу (9 тварин); у тварин груп 3 і 4 (відповідно 6 і 9 щурів) для лікування запалення застосовано комплексний імобілізований засіб з умовною назвою - фітосилард (склад: силікс - 90,7%, ехінацея - 9,3%) у двох різних концентраціях: 20% суспензію та 40% пастоподібну форму. В усіх групах затравку проводили за наступною методикою: розраховану індивідуальну дозу очищеного скипидару (0,4 мл/кг маси щура) інсуліновим шприцем з фіксованою канюлею та нанесеним на відстані 3 мм від кінця голки обмежувачем вводили під кутом у перехідну складку з вестибулярної сторони нижньої щелепи справа в проекції верхівок коренів першого-другого моляра. Методика лікування: відповідний засіб наносили на марлеву турунду та вводили щурам дослідних груп в передсінок рота з боку запалення на 3-4 хвилини. Силікс і фітосилард готували ex tempore кожного дня, поступово додаючи дистильовану воду до порошку препарату при ретельному розмішуванні. Лікування проводили щоденно, починаючи з другого дня досліду.
Реєстрацію клінічних даних проводили щоденно, починаючи з першого дня досліду і до зникнення клінічних симптомів запалення у тварин. Досліджували стан слизової оболонки щоки, наявність набряку (за асиметрією мордочки), ступінь відкривання рота та стан слизової оболонки ока. Стан слизової оболонки щоки оцінювали за допомогою проби Шиллера-Писарєва (у балах), реєстрували наявність ерозії або виразки. Асиметрію, що виникала в результаті набряку правої щоки, визначали за розміром мордочки щура за допомогою циркуля та логарифмічної лінійки (у балах). Ступінь відкривання рота також визначали за допомогою циркуля, введеного між різцями верхньої та нижньої щелеп до максимального відкривання, та логарифмічної лінійки, результат виражали у відсотках (%) до відповідного значення ступеню відкривання рота, отриманого у кожного щура до початку експерименту. Відмічали стан слизової оболонки ока на стороні ураження, ступінь запалення слизової ока виражали у балах. Після проведення морфометричних досліджень тварин виводили з експерименту під ефірним наркозом шляхом тотального кровопускання із серця. Безпосередньо проводили гематологічні дослідження. Виділяли тканини правої щоки і ясна зі сторони запалення та здорові тканини з протилежної сторони, відповідно. Зразки тканин заморожували й зберігали при температурі -70 0 С у герметичному впакуванню до патоморфологічних досліджень.
Тканини фіксували у 10% розчині нейтрального формаліну, потім заливали в парафін, готували зрізи, які забарвлювали гематоксилін-еозином і толуїдиновим синім, і вивчали їх під мікроскопом (Меркулов Г.А., 1969; Волкова О.В., Елецкий Ю.К., 1982).
Другий експеримент , з вивчення пародонтопротекторних ефектів препаратів силіксу, проведено на 33 білих щурах-самцях, вагою 140-160 гр, віком 3 місяці, на «перекисній» моделі пародонтиту (Козлянина Н.П., 1989), відтвореній у власній модифікації, де класичний варіант із згодовуванням тваринам переокисленої соняшникової олії було поєднано з локальним застосуванням останньої.
Усі тварини були розділені на 5 груп: 1 (8 щурів) - "контрольна" - тваринам щодня, протягом 45 днів, вводили в раціон харчування звичайну рафіновану соняшникову олію з розрахунку 5% від добової маси корму та додатково, 1 раз на день, наносили її на ясна нижньої щелепи за допомогою марлевого тампона, який поміщали в передсінок порожнини рота на 1-2 хв.; 2 (6 щурів) - "перекисна" модель - тваринам щодня, протягом 45 днів, вводили в раціон переокислену соняшникову олію з розрахунку 5% від добової маси корму і наносили її на ясна аналогічно групі 1; 3 (6 щурів) - "перекисна" модель + силікс - після моделювання пародонтиту (аналогічно групі 2) протягом 15 днів тваринам щоденно одноразово вводили 20% суспензію силіксу у передсінок порожнини рота з обох боків нижньої щелепи на 2-3 хв. за допомогою великого шприца; 4 (6 щурів) - "перекисна" модель + фітосилард - аналогічно групі 3 вводили 40% суспензію фітосиларду; 5 (7 щурів) - "перекисна" модель + фітосилард-Н - аналогічно групі 3 вводили композицію фітосиларду з німесулідом, який був добавлений для підсилення протизапальної дії і склав 3% від загальної маси препарату. Суспензії препаратів силіксу готували ex tempore для кожного дня експерименту. Тривалість експерименту склала 60 днів (45 днів - моделювання пародонтиту, 15 днів - лікування). По закінченні експерименту щурів піддавали евтаназії під ефірним наркозом тотальним кровопусканням із серця, робили забір крові, виділяли тканини ясен і блоки щелеп із зубами для подальших біохімічних, морфометричних і патоморфологічних досліджень.
Морфометричні дослідження включали визначення ступеня атрофії альвеолярного відростка щелеп по методиці А.В. Ніколаєвої (1965). Для гістологічного дослідження брали слизову оболонку ясен нижньої щелепи, фіксували в 10% розчині формаліну, потім готували зрізи, офарблювали їх і вивчали під мікроскопом. Біохімічними методами у гомогенатах тканин ясен і сироватці крові щурів визначали вміст малонового діальдегіду (МДА) (Стальная И.Д., Гаришвили Т.Г., 1977), активність супероксиддисмутази (СОД), лужної фосфатази і катепсину D (Покровский А.А., Арчаков А.И., 1968). У крові визначали морфологічні показники (розгорнутий аналіз крові).
У третьому експерименті оцінювали місцевоподразнюючу дію фітосиларду-Н (в гострому досліді при нанесенні на контактну ділянку слизової оболонки порожнини рота і губ) на 20 білих імбредних щурах обох статей, вагою 150-200 г, по 10 тварин в групі. Перед початком випробувань у тварин оцінювали стан слизової оболонки. Протягом 4-х наступних днів проводили обробку ротової порожнини композицією фітосиларду з німесулідом 4 рази протягом доби, витрачаючи на кожну тварину по 0,25 мл 20% водної суспензії препарату, яку рівномірно наносили на СОПР за допомогою атравматичного тампону протягом 30 секунд. Термін спостереження склав 7 днів (4 дні випробувань та 3 дні після закінчення обробки порожнини рота фітосилардом -Н).
Ступінь подразнення СОПР та губ оцінювали в балах за 4-значною шкалою: 1) СОПР: 0 - відсутність подразнення; 1 - втрата кольору, легке лущення; 2 - лущення в різних ділянках; 3 - поява виразок; 2) зони з'єднання губ: 0 - відсутність подразнення; 1 - легке почервоніння, лущення, сухість; 2 - зморщення і ламкість шкіри, невеликі виразки; 3 - кровотечі, розтріскування.
Коефіцієнт подразнення підраховували шляхом складання середнього щоденного групового бала за обома показниками (подразнення СОПР і губ), поділеного на кількість днів спостереження. Інтерпретацію результатів здійснювали наступним чином: 0-0,4 бали - дуже слабке подразнення; 0,5-1,0 бали - слабке; 1,1-2,0 бали - помірне; більше 2 балів - сильне подразнення.
Четвертий експеримент - з вивчення субхронічної токсичності композиції фітосиларду з німесулідом при її тривалому пероральному введенні - проводили на 34 статевозрілих білих щурах обох статей, вагою100-140 грам, віком 2-2,5 місяці, які після зважування та розмітки були розділені на дві групи: дослідну (18 щурів - по 9 самців та самок) і контрольну (16 щурів - 9 самців і 7 самок). Щурам дослідної групи вводили внутрішньошлунково 40% пастоподібну форму фітосиларду-Н, обємом 1 мл, з розрахунку 100 мг на 1 кг ваги, протягом 80 днів щоденно. Тваринам контрольної групи вводили еквіобємну кількість стерильного фізіологічного розчину. Протягом експерименту оцінювали поведінку дослідних тварин та їх загальний стан, реєстрували динаміку маси тіла, визначали добову потребу корму та води. Тварин виводили з досліду на 81-й день експерименту шляхом декапітації. Вплив препарату на організм вивчали за допомогою гематологічних, біохімічних і морфологічних методів досліджень.
Вплив фітосиларду-Н на систему крові оцінювали за гематологічними показниками периферійної крові: вміст гемоглобіну, кількість еритроцитів, лейкоцитів; співвідношення різних видів лейкоцитів (лейкоцитарна формула) при забарвленні мазків по Романовському; швидкість осідання еритроцитів.
Для оцінки впливу препарату на функціональний стан внутрішніх органів щурів уніфікованими методами визначали біохімічні показники крові: вміст загального білка біуретовим методом, глюкози - глюкозооксидазним методом, сечовини - діацетилмонооксидним методом, активність аспартатамінотрансферази (АсАТ) і аланінамінотрансферази (АлАТ) - методом Райтмана-Френкеля, лужної фосфатази - з дінатрійфенілфосфатом із застосуванням набору реактивів фірм “Simko”, “Філісіт Діагностика” (Україна), “Агат” (Росія), МДА - за реакцією з тіобарбітуровою кислотою.
Для гістологічного дослідження брали тканини головного мозку, товстого та тонкого кишечника, шлунку, печінки, нирок, підщелепових залоз в комплексі з лімфатичними вузлами та кісткового червоного мозку. Тканини головного мозку фіксували в суміші Буена, решту матеріалу - в 10 % водному розчині нейтрального формаліну. Парафінові зрізи органів забарвлювали гематоксилін-еозином. Головний мозок забарвлювали також толуїдиновим синім за методом Нісля для виявлення хроматофільної субстанції в нейронах, а кістковий мозок - азур II-еозином за методом Романовського-Гімза.
Кліні ко-рентгенологічні дослідження . Проведено клінічне обстеження й лікування 69 хворих із загостреним (41 особа) та хронічним (28 особа) перебігом ГП поч.-I ступеню (25 хворих), І-ІІ ступеню (26 хворих), II-ІІI ступеню (18 хворих). Діагностику захворювань пародонта здійснювали за даними клінічного огляду, рентгенографії щелеп, об'єктивних пародонтальних індексів відповідно до систематики хвороб пародонта М.Ф. Данилевського (1994).
З метою об'єктивної оцінки стану пародонта визначали: гігієнічні індекси Грін-Вермільона, Сілнесс-Лое і Турескі; індекс РМА Parma; ступінь кровоточивості ясен по Мюллеману-Коуеллу; пародонтальний індекс (ПІ) Рассела. Результати визначень вносили в карти пародонтологічного обстеження хворих.
Для оцінки ступеню і характеру деструкції альвеолярної кістки і уточнення діагнозу проводили рентгенологічні дослідження: рентгенографію окремих зубів внутрішньоротовим контактним методом, панорамну рентгенографію щелеп, цифрову ортопантомографію (рентген-апарат ORTHOPHOS-3 DS).
Залежно від проведеного лікування хворих розділили на три групи: контрольну (21 особа) і дві основні (17 і 31осіб). У комплексне лікування хворих контрольної групи входила загальноприйнята базисна терапія, що включала санацію порожнини рота (за показами), професійну гігієну ротової порожнини: антисептичні зрошення, механічне й ультразвукове (апарат фірми Siemens) видалення зубних відкладень та промивання пародонтальних кишень 0,05-0,25% розчинами хлоргексидину біглюконату (традиційна терапія), за показами - корекцію прикусу методом вибіркового пришліфовування зубів, шинування рухливих зубів, кюретаж. Всіх хворих ознайомлювали з правилами проведення індивідуальної гігієни порожнини рота і здійснювали підбір гігієнічних засобів.
Комплексне лікування хворих основних груп проводили за наступною схемою. Пацієнтам першої основної групи поряд з проведенням сеансів базисної терапії (без місцевого застосування хлоргексидину біглюконату) в кожне відвідування наносили методом аплікації на ясеневий край і в пародонтальні кишені екстемпорально приготовлену 20% водну суспензію силіксу, експозицією 15-20 хвилин. Аналогічно пацієнтам другої основної групи в кожне відвідування на ясеневий край і в пародонтальні кишені вводили запропоновану лікарську композицію, що складається з імобілізованих на силіксі ехінацеї і німесуліду, у вигляді 40% суспензії пастоподібної консистенції, яку готовили ex tempore, експозицією 15-20 хвилин.
Магістральна формула фітосиларду-Н готувалася наступним чином: до силіксу добавляли екстракт ехінацеї пурпурової і перемішували до отримання однорідної пастоподібної маси, залишачи стояти при кімнатній температурі, а потім сушили при t- 60° С до певного значення вологості порошку. Порошок подрібнювали в кульовому млині до певного розміру часток, просіювали через сито і зважували. До порошку ехінацеї з силіксом добавляли порошок німесуліду, знову подрібнювали суміш в кульовому млині, з подальшим просіюванням через сито. В результаті отримана наступна рецептура фітосиларду-Н: силікс - 85,86%, сухий залишок екстракту ехінацеї - 11,16%, німесулід - 2,98%.
Паралельно хворим з загостреним перебігом ГП другої основної групи, починаючи з первинного відвідування, призначали фітосилард-Н у вигляді сублінгвальних таблеток (пресована форма вагою 0,5г) протягом 1-2 годин, до повного розм'якшення, з подальшим виведенням утвореної маси з рота.
Кількість відвідувань у хворих залежала від ступеню та характеру перебігу ГП. Оцінку ефективності проведеного лікування здійснювали за клінічними, рентгенологічними та лабораторними показниками, які визначались у найближчі (безпосередньо після курсу лікування) й віддалені терміни - через 6 і 12 місяців.
Лабораторні методи досліджень . У пацієнтів під час первинного відвідування до лікувальних заходів та у визначені терміни після лікування, у ранкові години натщесерце проводили забір ротової і ясеневої рідини для біохімічних і імунологічних досліджень, ротових змивів для підрахунку кількості лейкоцитів в них по методу О.І. Сукманського з співавт. (1980). Визначали 3 показники еміграції лейкоцитів - еміграцію інтегральну (ЕІ), еміграцію подразнення (ЕП) і еміграцію спокою (ЕС).
Функціональну активність слинних залоз оцінювали за швидкістю слиновиділення (у мл/хв) й ферментативною активністю ротової рідини. В надосадовій частині ротової рідини визначали вміст МДА по реакції з тіобарбітуровою кислотою (Стальная И.Д., Гаришвили Т.Г., 1977), активність СОД - по реакції з кверцетином, катепсину Д - по реакції з гемоглобіном, кислої фосфатази - за утворенням неорганічного фосфату (Покровский А.А., Арчаков А.И., 1968) та лужної фосфатази - стандартним методом за допомогою спеціального набору (Дніпропетровськ). Дослідження вмісту IL-1в та IL-10 проводили в зразках ясеневої рідини хворих методом твердофазного імуноферментного аналізу із застосуванням пероксидази хрону, як індикаторного ферменту, за допомогою реагентів ProCon IL-1, ProCon IL-10 (ТОВ "Протеиновый контур", С.-Петербург).
Статистичні методи. Обробку цифрових даних проводили варіаційно-статистичними методами аналізу на персональному комп'ютері IBM PC в SPSS SigmaStat 3.0 і StatSoft Statistica 6.0 (2003). Використовували t-критерій Ст'юдента, коефіцієнт лінійної кореляції Пірсона (r) (r<0,3 - слабкий, 0,3-0,7 - помірний і r >0,7 - сильний кореляційний зв'язок).
Результати дослідження та їх обговорення. Експеримент з вивчення динаміки клінічних показників у щурів при моделюванні асептичного запалення м'яких тканин ротової порожнини і лікуванні його різними засобами показав, що ін'єкція скипидару вже через 3-4 години викликала набряк правої щоки у всіх тварин. На наступну добу з'являлася сльозотечія з ока та збільшувався набряк щоки, тризм жувальної мускулатури обмежував відкривання рота, на слизовій оболонці щоки спостерігалася гіперемія. Надалі, на гіперемійованих ділянках щоки виникала ерозія або виразка діаметром 2-5 мм в одних випадках, в інших - з'являлося легке лущення.
У тварин, які отримували лікування, у порівнянні з нелікованими тваринами, вже з другого дня спостережень ступінь відкривання рота була достовірно більшою, а ураження слизової ока зменшувалося в усіх групах, але позитивна динаміка стану слизової оболонки щоки відмічалась лише в групі щурів, яким проводили лікування запалення 40%-фітосилардом. З третього дня досліду у лікованих щурів вірогідно зменшувались набряк щоки, підвищувалась ступінь відкривання рота і покращувався стан слизової ока, а в групах тварин, які лікувались 20%-силіксом і 40%-фітосилардом також достовірно зменшувався показник ураження слизової оболонки щоки.
Позитивна динаміка ліквідації клінічних симптомів асептичного запалення до останнього дня лікування була вірогідно прискорена у тварин, які лікувалися, у порівнянні з нелікованими тваринами. Тільки в групі щурів, що отримували 20% суспензію фітосиларду стан слизової оболонки щоки достовірно не відрізнявся від нелікованих тварин, тобто місцевий вплив цієї концентрації фітосиларду був недостатнім.
Проведені гiстологiчнi дослідження показали, що на кінець терміну спостереження у щурів контрольної групи (без лікування) виявляються значні реактивні зміни в базальному шарі епітелію слизової оболонки щоки - багаторядність, перинуклеарна вакуолізація, інвазія лімфоцитів з-під базальної мембрани у дистрофічно змінені епітеліоцити. Зустрічаються вогнища гнійного запалення безпосередньо у деструктурованих ділянках епітелію слизової оболонки. У власній пластинці слизової оболонки під базальною мембраною визначається повнокрів'я капілярів, наявність моноцитів, гістіоцитів, нейтрофілів, еозинофілів, набухання колагенових волокон. Має місце гнійний периваскуліт. У м'язовій оболонці щоки гнійне запалення пр
Обґрунтування застосування лікарських композицій на основі нанорозмірного кремнезему в комплексному лікуванні генералізованого пародонтиту автореферат. Медицина.
Реферат: Проектирование командно-измерительной радиолинии системы управления летательным аппаратом. Скачать бесплатно и без регистрации
Рефераты По Экономике Недвижимости
Курсовая Работа На Тему Поэтический Мир Ахматовой
Реферат по теме Об особенностях поведения земноводных
Реферат: Внешний и внутренний финансовый контроль
Курсовая работа по теме Применение методики личностно-ориентированного обучения на уроках дисциплин дизайн-обучения
Курсовая работа по теме Расчет внутреннего водопровода и канализации здания
Реферат: Політичні орієнтації молоді
Курсовая работа по теме Социальная работа и ее значение в социализации детей, оказавшихся в трудной жизненной ситуации
Политические Партии В Борьбе С Коррупцией Реферат
Реферат: History Of Country Music Essay Research Paper
Реферат: История научных исследований инновационного процесса. Скачать бесплатно и без регистрации
Контрольная работа по теме Новые форматы развития современных ресторанов
Курсовая Работа На Тему Архитектоника Сценарно-Режиссерской Разработки Представления
Сочинение Мой Любимый Домашний Питомец
Контрольная Работа На Тему Характеристики Посредников В Каналах Товародвижения
Реферат На Тему О Роли Психологии
Реферат: Философские идеи Джордано Бруно
Реферат: философия Гегеля. Скачать бесплатно и без регистрации
Реферат На Тему Интерфейя Sata
Математическое и имитационное моделирование - Математика методичка
Культура Древней Японии - Культура и искусство контрольная работа
"Руська Правда" як перший юридичний кодекс - История и исторические личности дипломная работа