Обґрунтування вибору напрямків розвитку підприємства (на матеріалах ТОВ "Класс-Лайн") - Менеджмент и трудовые отношения дипломная работа

Главная

Менеджмент и трудовые отношения
Обґрунтування вибору напрямків розвитку підприємства (на матеріалах ТОВ "Класс-Лайн")

Сутність, поняття і характерні риси організаційного розвитку підприємства. Аналіз фінансової діяльності та визначення стратегічного простіру розвитку торгового підприємства ТОВ "Класс-Лайн". Оцінка ефективності проекту "Інтернет – Дизайн інтер’єрів".


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Тема: ” Обґрунтування вибору напрямків розвитку підприємства”
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА
1.1 Сутність, поняття і характерні риси організаційного розвитку підприємства
1.2 Методологічні основи розвитку підприємства
1.3 Альтернативи розвитку підприємства і формування стратегії
РОЗДІЛ 2. ДІАГНОСТУВАННЯ ПОТЕНЦІАЛУ РОЗВИТКУ ТОВ „КЛАСС-ЛАЙН
2.1 Аналіз фінансової діяльності торгово-посередницького підприємства ТОВ „Класс-Лайн”
2.2 Ідентифікація компетенцій підприємства ТОВ „Класс-Лайн”
2.3 Визначення стратегічного простіру розвитку підприємства ТОВ „Класс-Лайн”
РОЗДІЛ 3. ВИЯВЛЕННЯ АЛЬТЕРНАТИВ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА ТА ОБГРУНТУВАННЯ ДОЦІЛЬНОСТІ ЇХ РЕАЛІЗАЦІЇ
3.1 Концепція та економічне обгрунтування напрямку розвитку ТОВ „Класс-Лайн”
3.2 Оцінка ефективності проекту “Інтернет - Дизайн інтер'єрів” ТОВ „Класс-Лайн”.
3.3 Організаційна та проектна документація мультимедійного проекту “Інтернет - дизайн інтер'єра”
Підприємство в узагальному вигляді слід розглядати як організаційно- економічну систему, під якою мається на увазі об'єднання цілей та ресурсів, пов'язаних між собою стремлінням співпродукувати досягнення загальної мети виробничого характеру, позначених новими системними властивостями, а саме - принциповою здатністю до більш ефективної, продуктивної праці, ніж зусилля окремих, не об'єднаних в єдину систему виробників.
Актуальність досліджень дипломного проекту полягає в необхідності стратегічного структурного аналізу розвитку підприємства як циклічного процесу, що складається із п'яти основних блоків та потребує наступних системних досліджень:
1) діагностичний аналіз , під час якого вивчається стан підприємства, та прогноз подій, які його чекають при впливі внутрішніх та зовнішніх, контрольованих та неконтрольованих факторів;
2) підготовка, прийняття та реалізація ділових настанов , цілей діяльності;
3) стратегічне планування , при якому у відповідності з наміченими цілями формується ієрархія стратегій (ділові, функціональні);
4) тактичне планування , яке передбачає розробку та реалізацію оперативних дій;
5) управлінський контроль , який включає в себе збір та оцінку даних щодо діяльності підприємства, рішення про проведення ревізії, а далі діагностичного аналізу.
Об'єкт досліджень дипломного проекту - торгово-посередницьке підприємство по імпорту італійських меблів та обладнання для квартир, готелів, барів, ресторанів - товариство з обмеженою відповідальністю ТОВ “Класс-Лайн”, виявлення основних проблем його економічного становища і шляхів подальшого розвитку на зовнішньоекономічному ринку.
Предмет досліджень дипломного проекту - зовнішньоекономічні торгово-посередницькі операції та їх комплексний цикл взаємозв'язку з перепродажем імпортованих товарів на внутрішньому ринку, ризики взаємовідносин з митними та податковими механізмами та розробка механізмів уникнення втрат для бізнесу підприємства.
Мета досліджень дипломного проекту - вивчення закономірностей та принципів фінансового механізму діяльності підприємств та схем зовнішньоекономічних операцій, побудова та обґрунтування пропозицій по оптимальним схемам організації зовнішньоекономічних операцій діяльності.
Задачами дипломної роботи згідно завдання були наступні:
В 1 розділі необхідно: розкрити поняття підприємства та визначити його характерні ознаки; дослідити підходи і методи вибору напрямків розвитку підприємства; виявити проблеми розвитку вітчизняних підприємств;
У 2 розділі необхідно: дати загальну характеристику функціонування досліджуваного підприємства ТОВ „Класс-Лайн”; ідентифікувати компетенції підприємства ТОВ „Класс-Лайн”; визначити стратегічний простір підприємства ТОВ „Класс-Лайн”;
У 3 розділі необхідно: оцінити можливі види діяльності підприємства ТОВ „Класс- Лайн”; обґрунтувати вибір вектору розвитку підприємства ТОВ „Класс- Лайн”; спрогнозувати перспективи розвитку підприємства ТОВ „Класс-Лайн” у вибраному напрямку;
Методи досліджень дипломного проекту : проведення горизонтального (індексно-хронологічного) та вертикального(структурно-хронологічного) аналізу балансу та фінансової звітності підприємства, аналіз фінансових коефіцієнтів, програмно-математичне моделювання ефективності схем пасивних та активних операцій підприємства, побудування алгоритмів та програм розрахунків на ПЕОМ (EXCEL-програми).
Інформаційно-методологічна база досліджень дипломного проекту -- з вітні документи ТОВ “Класс-Лайн” за 2002-2004 роки, інформаційні матеріали фірм України та Росії в галузі дизайну інтер”єрів.
ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА
1.1 Сутність, поняття і характерні риси організаційного розвитку підприємства
Підприємство - це основна організаційна ланка народного господарства держави і, як самостійний господарський статутний суб'єкт, має право юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідну і комерційну діяльність з метою одержання відповідного результату [1]. Підприємство в узагальному вигляді слід розглядати як організаційно економічну систему, під якою мається на увазі об'єднання цілей та ресурсів, пов'язаних між собою стремлінням співпродукувати досягнення загальної мети вробничого характеру, позначених новими системними властивостями, а саме - принциповою здатністю до більш ефективної, продуктивної праці, ніж зусилля окремих, не об'єднаних в єдину систему виробників [5].
У спеціальній літературі для позначення виробничих систем, якими є підприємства, використовують такі терміни, як „господарські”, „виробничо-господарські”, „організаційні”, „людино-машинні” та інші системи. В подальшому будемо використовувати термін „організація”.
Автори „основ менеджменту”, відповідаючи на запитання „Що таке організація?”, зауважують, що певна група працюючих повинна відповідати декільком обов'язковим вимогам, щоб вважатися організацією. До них відносяться:
1. Наявність як мінімум двох людей, які вважають себе частиною цієї групи.
2. Наявність як мінімум однієї цілі (тобто бажаного кінцевого стану або результату), яку сприймають як загальну всі члени даної групи.
3. Наявність членів групи, які з наміром працюють разом, щоб досягнути значущої для всіх цілі.
З'єднавши в одну ці суттєві характеристики, ми отримуємо важливе визначення: організація - це група людей, чия діяльність свідомо координується для досягнення загальної цілі або цілей [6, с.31].
Більш повно поняття „організація” включає такі взаємопов'язані елементи: 1) ціль, завдання; 2) групування завдання для визначення видів робіт; 3) групування видів робіт у відповідних підпрозділах згідно з цілями організації; 4) делегування повноважень, розподіл відповідальності та визначення числа рівней в ієрархії управління; 5) створення такого організаційного клімату, який спонукає працівників вносити максимальний вклад в досягнення цілей організації; 6) проектування системи комунікацій, що забезпечує ефективність прийняття рішень, контролю та координації; 7) побудова єдиної орнганізаційної системи, що забезпечує внутрішню узгодженість середовища та здатність до них адаптуватися.
Організація створюється для досягнення певних цілей і постійно перебуває не в статичному стані, а в динамиці.
Постає питання: „Підприємство „функціонує”, „вдосконалюється”, „змінюється” чи „розвивається”?” Якщо обмежитися короткою відповіддю, то підприємство і функціонує, і змінюється, і розвивається, і вдосконалюється одночасно. Нема сумнівів у тому, що техніко-технологічні, організаційні, економічні, інші складові господарської системи постійно змінюються. Змінюються у часі, у просторі, причому, це не означає, що лише у позитивному значенні.
Функціонування (від лат:functio - виконання роботи) передбачає здійснення продиктованих або не продиктованих чи запропонованих дій або рішень у досягненні визначеної (продиктованої) цілі. Мається на увазі виконання різного роду організаційно-розпорядчих рішень: законів, постанов, інструкцій, регламентів, директив, програм, планів тощо. Якщо визначитися точніше, то функціонування підприємства включає процеси:
3) встановлення необхідних комунікацій.
Вдосконалення, як поняття, передбачає досягнення дещо кращого, більш позитивного, більш бажаного, більш прогресивного стану фінансових, інженерних, кадрових, інших характеристик організації проти попереднього чи порівнювального стану. Така вдосконаленість бажана для будь-якого підприємства особливо при формуванні та й досягненні довгострокових та оперативних планів і програм.
Таким чином, логічно дійти висновку, що розвиток організації передбачає зміни, функціонування та вдосконалення керованої та керуючої систем, тобто виробництва і управління як єдиного цілого. [2, c.22]
У.Бенніс вважає, що „Організаційний розвиток спрямований на застосування комплексної створювальної стратегії з метою змінити надії, відношення, цінності та структуру організації таким чином, щоб вони могли краще адаптуватися до нових технологій, ринків та можливостей, а також відповідним чином змінювати й себе”. [7]
Р.Бекхард під поняття „організаційний розвиток” розуміє : „1) планові зусилля, 2) всебічна організація, 3) управління зверху, 4) для підвищення організаційної ефективності та здоров'я, 5) через планове втручання в організаційний процес, використовуючи знання з науки поведінки”. [7]
Г.Ліппіт пропонує своє бачення даної дефініції, маючи на увазі, що „організаційний розвиток це дія на такі людські процеси в організації, які покращують функціонування організаційної системи таким чином, щоб досягти її цілей”.[7]
Найбільш влучне, вдале визначення поняття, запропоноване В.Френчем та С.Беллом. Так, на їх думку, „організаційний розвиток - це довгострокові зусилля на вдосконалення процесів розв'язання проблем та оновлення в організації шляхом більш ефективного, спільного регулювання організаційною культурою при особливій увазі щодо культури формальних робочих груп через агента змін чи каталізатора, застосовуючи теорію та технологію прикладної науки про поведінку, включаючи дослідження дією”. [7, с.17]
Т.Каммінг та Х.Уорлей в поняття „організаційний розвиток” вкладають такий смисл: організаційний розвиток - широкосистемне застосування знань науки про поведінку до спланованого розвитку та закріплення організаційної стратегії, структури і процесів для вдосконалення ефективності організації. [7, с.2]
Систематизовано, з урахуваннями природи, походження поняття „організаційний розвиток”, характеристиками передбачуваних змін, їх цілями, застосовуваними базовими дисциплінами, а також визначенням ідеалів (цінностей) даного напрямку управлінської теорії, інформаційний масив представлений у табл. 1.1. Коротко зупинимося на цих характеристиках.
Характеристики управління та розвитку підприємства
Переконання, позиції, цінності та структура
Пристосовуваність до навколишнього середовища
Запланована інтервенція в організаційний процес
Організаційна ефективність та життєздатність
Залучений для посилення гуманізації
Ті процеси, що ведуть вперед організаційну систему
Життєздатність. Адаптивність розв'язання проблем
Співробітництва, управління організаційною культурою
Розв'язання проблем. Майстерність та процеси оновлення
Вдосконалення організації, усіх її складових
По-перше, стосовно суті, природи та рамок зусиль концепції організаційного розвитку. Організаційний розвиток - це широкомаштабний, запланований, систематизований процес на підприємстві, який реагує на зміни, що здійснюються у внутрішньому та зовнішньому середовищі.
По-друге, зміни в діяльності підприємства пов'язуються із запланованим втручанням, інтервенцією в організаційний процес, співробітництвом, які носять освітній, самоконтрольний, самовдосконалюваний характер. Щоб зміни мали довгостроковий характер, учасники системи повинні зростати у своїй компетенції, керуючи своєю власною долею.
По-третє, зміни в організації зорієнтовані на людські, соціальні процеси, особливо індивідуальні переконання, позиції та цінності, процеси діяльності робочих груп, організації в цілому.
По-четверте, бажаний результат організаційний розвиток - це зміни в індивідуумах, групах, організаційних процесах, які примущують підприємство бути більш спроможним до пристосувань, розв'язаннях своїх проблем, самооновлення.
Концепція організаційного розвитку більшою мірою стосується нормативно-перевиховної стратегії, а не раціонально-емпіричної чи примусово-сидової (за Рчіном та К.Д.Бенном). Нормативно-перевиховна стратегія передбачає, що людська мотивація виникає не просто з раціональних зобов'язань до соціально-культурних норм, а що цінності та позиції людей, їх нормативні перспективи підкрілюють ці зобов'язання. Зміни можуть бути здійсненими, коли індивіди вбирають різні нормативні орієнтації. Це означає, що зміни будуть викликані індивідуальними цінностями, позиціями, вміннями, а не лише їхньою інформованістю, обізнаністю, раціональними поясненнями.
Як виявляється, класичний підхід до організаційного розвитку ставить за мету у змінах організаційної діяльності людські процеси в організації (цінності, позиції, переконання груп індивідуумів, організаційні процеси). Зміни в діяльності організації визнають комплексну природу мотивації людей (через використання біхевіоральних наукових знань). Організаційний розвиток робить наголос на демократії безпоседньо на робочих місцях і, звичайно, утримання від примусових, владних, адміністративних методів.
Серед характерних рис організаційного розвитку, які відрізняють його від інших змінних стратегій можна виділити, підкреслити такі [2, с.25]:
1. Організаційний розвиток надає перевагу груповим та організаційним процесам.
2. При організаційному розвитку особливого значення набуває робоча група як ключова одиниця вивчення більш ефективних моделей організаційної поведінки.
3. Організаційний розвиток особливе значення приділяє співпраці, співробітництву в управлінні робочими групами.
4. Організаційний розвиток підкреслює повноту, глобальність (організованість) системи.
5. Організаційний розвиток використовує вченого-бухевіораліста, консультанта, агента змін або каталізатора.
6. Організаційний розвиток пропонує вид зміни зусиль як процесу поведінки.
Очікується, що в результаті вдосконалення соціальних процесів адекватні зміни відбуваються у функціональній та інформаційних підсистемах. У свою чергу ці зміни підвищують пристосовуваність організації до навколишнього середовища. [2, c.25]
1.2 Методологічні основи розвитку підприємства
Аналізуючи суть, природу концепції організаційного розвитку, що дістало відображення у працях вітчизняних та зарубіжних авторів, можна резюмувати: по-перше, головний акцент у дослідженнях зроблено на внутрішні (контрольовані) фактори; по-друге, що випливає з першого, поза увагою залишаються зовнішні (неконтрольовані) фактори; по-третє, назрілі передбачувані та непердбачувані проблеми, які постійно виникають, спричинюються до перегляду системи цілей, функцій, структур; по-четверте, організаційний розвиток потребує кваліфікованих, компетентних, ініціативних адміністраторів, управлінців, організаторів; по-п'яте, здійснювані зусилля організаційного характеру повинні приводити до отримання результату, зрозуміло, що бажано зі знаком „плюс” проти попереднього або того стану системи, що порівнюється; по-шосте, організаційний розвиток - це більш охоплене явище, ніж управлінське консультування чи організаційні зміни.
Зазначене дає підставу запропонувати таке визначення організаційного розвитку: це цілеспрямована діяльність підприємства, пов'язана з вдосконаленням процесів результативного розв'язання проблем соціального, організаційного, економічного, техніко-технологічного, інших напрямків, що виникають під впливом зовнішніх та внутрішніх факторів, через постійний перегляд стратегій, функцій, структур за ініціативи каталізатора змін з застосуванням теорії мотивації, досліджень дією, раціональних та інших методів.
Спробуємо більш докладно розібратися з окремими тезами наведенного формулювання.
По-перше. Процеси розв'язання соціальних, економічних, науково-технічних, організаційних, екологічних та інших проблем прямо залежать від того, яким чином на підприємстві здійснюється оцінка (діагностика) цих проблем, приймаються рішення з урахуванням можливостей підприємства, небезпеки з боку зовнішнього оточення. Вдосконалення процесів оновлення організації узалежнене від процесів розв'язання проблем і в самій організації, тобто від дії внутрішніх факторів (цілі, структури, методи, ефективність).
Причому при розгляді цілей, стратегій слід здійснювати розвиток не лише соціальної системи, хоч якою б важливою вона була, а організації у цілому, всіх її складових, використовуючи системний підхід.
По-друге. Значущим чинником організаційного розвитку виступає атмосфера або соціальний клімат в організації, панівні норми поведінки, почуття, взаємини та цінності людей, що працюють в організації. Визнане трактування поняття „культура” - це спосіб життя, мислення, дії та існування. Багаточисленні дослідження вказують на те, що процвітаючи компанії продуманих зусиль, спрямованих на розвиток духу корпорації на благо всіх зацікавлених сторін. Б.Карлоф наводить такі фактори, що впливають на культуру корпорації: ідеальні цілі, панівні ідеї та цінності, видатні діячі та рольові моделі, прийняті стандарти й правила, неформальні канали комунікації. [2, c.28]
Діловою мовою це звучатиме подібним чином:
- важливість активної діяльності для досягнення успіхів у бізнесі;
- схильність до ризику, заохочення та покарання;
- повага до людини взагалі та до службовців зокрема, тому що вони - запорука успішного розвитку бізнесу;
- визнання того факту, що споживачі та їх потреби перебувають у центрі, довкола якого обертається вся діяльність підприємства.
Культура корпорації може розглядатися як вираження цінностей, втілених в організаційній структурі та кдровій політиці, здійснюючи на них сві вплив [8, с.70-71].
Кожна з організацій характеризується своїм рівнем культури, яка класифікується та окреслюється за різними параметрами: стилем управління, поведінкою з людьми, повагою до клієнта, турботою про якість, увагою до нововведень тощо.
Так, у „Дженерал моторс” прийняті керівні принципи, які відображають нову культуру, філософію управління. Ці принципи мають бути обов'язково взяті на озброєння персоналом у його повсякденній праці. Суть цих принципів зводиться до такого [9, с.103-104]:
1. Стверджувати й підтримувати загальнокорпоративні обов'язки взірцевого виконання всіх елементів продукції та всієї підприємницької практики. Ці обов'язки пронизують усю діяльність персоналу.
2. Понад усе ставити розуміння, сприйняття потреб й очікувань клієнтів.
3. „Дженерал моторс” - це передовсім люди. Успіх компанії залежить від залучення усіх до загальної справи, а також від індивідуальної обов'язковості й виконавчої дисципліни. Кожен зайнятий матиме можливості, умови й стимули для взяття максимальної участі в досягненні наших колективних цілей.
4. Торгові агенти, споживачі й усі працівники - це партнери в бізнесі. Їх успіх важливий для нашого успіху.
5. Загальна прихильність до верховенства якості: в продуктах, у виробничих процесах, на робочих місцях. Все це виступає головною складовою успіху.
6. Всіляко підтримувати зростання, що дасть можливість відігравати провідну роль у світовій економіці.
7. Продовжувати концентрувати зусилля на транспортній продукції та послугах. Водночас й надалі з необхідною настійливістю знаходити нові можливості для використання ресурсів у бізнесі, що поєднують наші заряддя праці й наші спроможності.
8. Пропонувати повний набір продукції на півночно-американському ринку й виступати з відповідними продуктами на інших ринках повсюду у світі.
9. Досягнути потужних промислових рубежів на вищих рівнях технології й бути конкурентоздатним з будь-якою промисловою одиницею.
10. Діяти з чітко окресленою централізованою політикою разом з децентралізованою оперативною відповідальністю з метою наближення рішень до операцій настільни близько, наскільки це є можливим.
11. Брати учать у будь-якому товаристві, де робиться бізнес, як відповідальні й добропорядні громадяни, віддані постійному соціальному й економічному процесу.
По-третє. Спільне регулювання культури пердбачає визначену ступіль участі в управлінській дії на культуру. Мається на увазі, що формування корпоративної чи організаційної культури - це не лише прерогатива керівництва, вилючне право адміністративної верхівки. Певна частина повноважень передається підлеглим з питань, пов'язаних з діагностикою та складанням рекомендацій стосовно змін у культурі організації.
Викликає інтерес досвід фірми „Мацусіта”, яка в системі цілей своєї діяльності поєднує ділові настанови, принципи, духовні цінності, довгострокові цілі тощо (рис. 1.2).
Ділові настанови декларують місію, тобто призначення, яке компанія хоче відігравати у суспільстві, зумовлюючи тим самим базові цілі й кодекс поведінки співробітників. Свою місію „Мацусіта” вбачає у тому, щоб сприяти покращенню якості життя, постачаючи суспільству „дешеві, як вода, електропобутові прилади”.
Це місія підкріплюється п'ятьма принципами: 1) обопільна вигода для компанії й споживачів, що забезпечує зростання компанії; 2) отримання прибутку на шляху служіння суспільству; 3) чесна конкуренція - умова того, що прибуток буде результатом служіння суспільству; 4) обопільна вигода для компанії й акціонерів; 5) залучення до управління персоналу.
Кодекс поведінки співробітника визначається сімома духовними цінностями, які впливають не лише на внутрішню, але й на зовнішню поведінку фірми.
Довгострокові цілі фірми „Мацусіта” посідають чільне місце в системі її цілей, до яких насамперед відносять: темпи зростання, норма прибутку на одиницю обсягу продаж, доля компанії на ринку.
Підкреслюючи свою соціальну роль при формуванні системи цілей, „Мацусіта” намагається здійснити певний внесок у навколишній світ. З цією метою вона має зважати на дії поведінки корпорації на суспільство. Протилежністю додержання суспільного інтересу виступає не ігнорування, нехтування його, а прагнення до індивідуальних цілей, а також до прибутку в очікуванні, що отримання прибутку підвищить добробут суспільства.[7, с.59]
По-четверте. Формальні робочі групи вважаються головним об'єктом діяльності з організаційного розвитку. Кожна з них складається із керівника та його підлеглих. Увага при проведенні організаційних змін зосереджувалася традиційно на керівникові. Група ж залишалася на другому місці. Концепція організаційного розвитку передбачає посилення ролі в цьому процесі як керівника, так і його підлеглих водночас.
По-п'яте. Ініціатор змін, або каталізатор, використовується для того, щоб спонукати всіх працюючих до участі в організаційному розвитку. Мова йде не лише про констатування фактів неправильної дії керівництва чи іншого відділу, дільниці, а про участь в генерації ідей та їх практичному втіленні. Фактором змін може слугувати як завнішній консультант, так і внутрішній, або представник відділу організаційного розвитку чи людських ресурсів. Теоретичною та методичною базою в організаційному розвитку підприємства, що використовується консультантами, виступають результати досліджень в сфері наук про людську поведінку - психології, соціології, антропології, а також у сфері економіки, управління та організації виробництва [10].
По-шосте. Дослідження дією предбачає:
1. Проведення діагнозу стану організації чи її підпрозділів за допомогою таких інструментів збору даних, як інтерв'ю, запитальники, наради, спостереження, ознайомлення з документами компанії тощо.
2. Передача цих даних працівникам організації.
3. Прийняття рішень, конкретних планів дій з урахуванням отримання даних.
5. Проведення оцінки планів дій за допомогою методів збору даних та повторення цього ж циклу [6, с.538-540].
Серед інших характерних рис організаційного розвитку можна виділити:
1) орієнтацію на системний та цільвий підхід;
2) нормативну спрямованість, що передбачає вдосконалення організації управління;
3) розгляд процесу змін як „інтервенції” у живий соціальний організм;
4) управління змінами з боку вищого керівництва;
5) оформлення процесу змін за чітко визначеною програмою організаційного розвитку [11, с.9].
Розвиток підприємства вимагає системного розгляду і насамперед з позицій процесу, який передбачає наявність змісту та форми .
Процес не може здійснюватися без елементів та зв'язків між ними. Первинним у процесі розвитку є елементи, а зв'язки витупають опосередкованими елементами, хоча елементи та зв'язки між ними утворюють структуру організації.
У процесі розвитку істотну роль відіграє послідовність дій (технологія розвитку) та спосіб взаємодії елементів (механізм розвитку) у відповдності з задумом при створенні та діяльності організації (цілі, функції). Розвиток може здійснюватися шляхом кількісного та якісного росту елементів. Можливий і зворотний шлях, яким йде скорочення чисельності елементів та ланок, втрата певних властивостей. Тобто простежується тенденція, коли розвиток на відміну від функціонування змінює форму діяльності (структуру). Здійснюється це в системі управління циклічно в узгодженості з основними потребами підприємства. Зазначимо, що багато науковців об'єктом свого дослідження обироють циклічність розвитку підприємства. Основними фазами розвитку організації є: 1) створення; 2) становлення; 3) розвиток; 4) занепад (рис.1.4.)
На стадії створення підприємства передбачається з боку ініціатора:
4) встановлення порядку діяльності організації.
Фаза становлення характеризується тим, що у цей період пдприємство налагоджує зв'язки як у виробничій та керуючій системах, так і зовнішнім середовищем - інститутами ринку. Вдало підібраний асортимент товару, його конкурентоздатність, активна маркетингова та збутова діяльність дає змогу закріпитися на ринку.
На стадії розвитку організація досить впевнено себе почуває на ринку завдяки стабільним темпам росту обсягів продаж, отримання прибутку. Супроводується такий процес стабільністю або збільшенням кількості працюючих, виробничих площ, ринків тощо.
Нарешті, на четвертій стадії деякі підприємства з різних причин характеризуються спадом виробництва. Погіршенням показників функціонування, що призводить до ліквідації одних, реорганізації інших. Розвиток підприємства здійснюється за новим циклом.
Загальна криза у діяльності підприємства настає у випадку, коли період занепаду одночасно відбувається і у життєвому циклі товару, і виробничих потужностях, і кадровому потенціалі, інших складових.
Для того щоб уникнути кризових явищ, керівництво підприємства керує процесом розвитку насамперед через систему управління, організаційну структуру, які, у свою чергу, теж постійно перебувають у процесі змін і цей процес відповідає циклічності, включаючи три фази: рівновага, дисгармонія, зміни (рис. 1.5.)
На першій фазі організаційна структура управління відповідає за змістом та за формою потребам підприємства. На другій фазі спочатку непомітно, а далі явно простежується дисбаланс між фактичним і необхідним станом системи під впливом активно діючих внутрішніх та зовнішніх факторів. Застосовуючи відповідний набір методів управління, система на третьому етапі, фазі змін переводиться із розбалансованого стану в стан рівноваги.
Управління розвитком підприємства, здійснюваними змінами теж можна представити як циклічний процес, що складається із п'яти основних блоків:
1) діагностичний аналіз, під час якого вивчається стан підприємства, що його чекає при впливі внутрішніх та зовнішніх, контрольованих та неконтрольованих факторів;
2) підготовка, прийняття та реалізація ділових настанов, цілей діяльності;
3) стратегічне планування, при якому у відповідності з наміченими цілями формується ієрархія стратегій (ділові, функціональні);
4) тактичне планування, яке передбачає розробку та реалізацію оперативних дій;
5) управлінський контроль включає в себе збір та оцінку даних щодо діяльності підприємства, рішення про проведення ревізії, а далі діагностичного аналізу.
Оскільки організація складається із керованої та керуючої підсистем і існування однієї без другої неможливе, то зміни, здійснюварі в одній, обов'язково пов'язані зі зміною в іншій. Доречно підкреслити, що управління змінами забезпечує одночасно додержання принципів стабільності діяльності виробництва та його змінюваність, тобто забезпечення функціонування та розвиток підприємства. Таке співвідношення дії вказаних принципів стосується взаємодії підприємства та оточуючого середовища, що вказує на необхідність розгляду підприємства як відкритої системи. [2, c. 33-36]
1.3 Альтернативи розвитку підприємства і формування стратегії
Основні стратегічні висновки, отримані в результаті проведеного повномасштабного аналізу становища компанії, повинні містити й основні напрямки подальшого розвитку фірми.
Стратегій у підприємств може бути безліч, але всі вони базуються, в основному, на чотирьох стратегічних альтернативах, це:
1. Обмежене зростання. Такої альтернативи дотримується більшість фірм. Для таких стратегій характерне встановлення цілей від досягнутого рівня, скоригованого з урахуванням рівня інфляції.
Організації часто вибирають цю альтернативу тому, що це найлегший, зручний і найменш ризикований спосіб дії.
Якщо організація працює стабільно і її піднесення неухильно спостерігалося в минулому, то навіщо якісь істотні зміни, ризик?
Дану альтернативу застосовують звичайно в зрілих і стабільних організаціях, а також у фірмах зі статичною технологією.
2. Зростання. Стратегія зростання здійснюється шляхом значного щорічного підвищення рівня короткострокових і довгострокових цілей над рівнем показників попереднього року.
Ця альтернатива також застосовується досить часто, особливо в галузях з великою динамікою і швидко мінливою технологією.
Її можуть дотримуватися керівники, що прагнуть до диверсифікованості своїх фірм, щоб залишити ринки, які перебувають у стагнації.
У хиткій фірмі відсутність зростання може викликати банкрутство, а в статичній галузі відсутність зростання чи невдача диверсифікованості можуть привести до атрофії ринків і втрати прибутків.
Багато керівників помилков
Обґрунтування вибору напрямків розвитку підприємства (на матеріалах ТОВ "Класс-Лайн") дипломная работа. Менеджмент и трудовые отношения.
Курсовая работа по теме Историография падения Византийской империи
Реферат: Возникновения человечества и роль труда. Скачать бесплатно и без регистрации
Сочинение На Тему Мир Без Войны
Тұлға Құрылымындағы Мағыналық Қалыптасу Туралы Эссе Жазыңыз
Курсовая Работа На Тему "Табель О Рангах" Петра I Как Система Реформирования Бюрократического Аппарата
Дипломная работа: Прилад прийому та обробки метеорологічних даних
Допустимый Процент Заимствований В Диссертации
Контрольная работа: Типологія політичних партій. Поняття політико-ідеологічних доктрин та їх види
Курсовая Работа На Тему География Путешествий Христофора Колумба
Реферат по теме Загрязнение воды
Дипломная работа по теме Организация учета дебиторской и кредиторской задолженности на примере ООО 'Прометей'
Темы Для Курсовых Работ По Гистологии
Реферат: Эволюция познавательных моделей в понимании природы. Скачать бесплатно и без регистрации
Доклад: Ростоцкий Станислав Иосифович
Дипломная Работа По Праву Социального Обеспечения
Отчет По Преддипломной Практике Инженера
Контрольная работа по теме Финансовое планирование на предприятии
Описание принципа работы блока питания формата АТХ
Дипломная работа по теме Формирование знаний у детей старшего дошкольного возраста о правилах безопасности жизни методом проблемных ситуаций
Доклад по теме Дымы металлов
Пресмыкающиеся Новосибирской области - Биология и естествознание презентация
Домашній арешт: практика європейського суду з прав людини та українські реалії - Государство и право статья
Магдалинівський район - География и экономическая география презентация