ORIONIX - Lover (Album Review)

"Наша мрія - зібрати своєю музикою стадіон, об'єднати цілий світ такими простими і близькими темами, а також таким знайомим, ностальгічним вайбом. З кожним разом плани порушує карантин, а на разі -війна, тому зараз єдина ціль - не опускати руки, продовжувати писати музику і радувати шанувальників періодичними концертами. А стадіон збиратимемо після перемоги :)" ORIONIX

Мрія ORIONIX - зібрати стадіон в один прекрасний день і, чесно кажучи, з таким якісним матеріалом ця мрія не виглядає недосяжною, а їх новий альбом LOVER це ідеальний представник свого жанру і стовідсоткове потрапляння у яблучко: виважений та збалансований, він слухається легко і невимушено.

Rоck-Спектрум спільнота вітає вас і, як завжди, запрошує до затишного вечірнього читання та ознайомлення із... Сьогодні дещо особливе.

Частенько Іван підкидаєє мені на огляди те, що я би не слухав у повсякденному житті. Тоді мені доводиться вимикати своє суб’єктивне ставлення до особливостей виконання того чи іншого колективу, підходячи до огляду максимально виважено, накшталт «сам би я таке не слухав, але, як для стилю, у якому творить гурт, це оК - фанатам раджу ознайомитися». Рідко мене щось настільки може пройняти, що я починаю розкидуватися щирими хвалебними відгуками, як от із Suicideburg, чи, в майбутньому треба дістатися до огляду нового альбому Чистої Криниці (спойлер – альбом шикарний).

Тож, сьогодні саме такий випадок. Хоча 2022 вже завершився, наша команда ще досі розгрібає про**ані релізи, які й залишилися без нашої уваги. Так, нещодавно (ну як нещодавно, просто така лінива срака, як я, цілий місяць збиралася із думками, як би вам про це розказати) в нашому інформаційному колі засвітився гурт ORIONIX, позиціонуючи себе як «щось накшталт The Hardkiss».

Тож, розбираємося, хто такі ці ORIONIX і скільки в них від тих The Hardkiss.

Трохи сухої інформації: ORIONIX працюють у напрямку лайтового електро-року тому, якщо ви не фанат подібного жанру, цілком можливо, що цей реліз пройде повз ваше серце.... Втім - не все так однозначно, бо, власне, моє серце колективу вдалося захопити буквально із першої пісні.

Назва гурту була придумана вокалісткою Анастасією Ren. Вочевидь її надихнуло сузір'я "пояс Оріону":

"Я б назвала Orionix – музикою , за якою ви скучили. Адже мене надихають rock, synth-rock, pop-rock та post-punk 90х і 00х. Наслухавшись свого часу DepecheMode, The Cure, Evanescence, Placebo, Clan Of Xymox, ранніх 30 SecondsToMars, TheBirthday Massacre, Zeromancer та інших, і додавши сучасні електронні елементи, я створюю музику Orionix, і саме тому ми маємо багато позитивного фідбеку як від молодих слухачів, так і від більш старшого покоління меломанів." - коментує Анастасія

Не знаю, наскільки зірки і сузір'я Оріону впливають на творчі здібності учасників гурту, але те, що їм дійсно вдалося видати нагора альбом, можна сказати, що цілком світового рівня, це безсумнівно. І, чесно кажучи, найменше, із ким мені хочеться порівнювати Orionix, це із гуртом The Hardkiss, який я недолюблюю, але, сподіваюся, що особисте захоплення музикантів не призведе в подальшому аж до тотального копіювання напрямку гурту Юлії Саніної – в нас і так, поки що, замало самобутніх колективів на українській сцені. Самі колективи є, пле всі вони такі прилизані, такі цукорно солодкі, такі причесані і всебічно правильні, що не вистачає тільки райдужної блюванини. Після того, як цей Світ залишив Андрій Кузьменко, єдиним, хто ще може говорити якісь сміливі речі, лишився тільки Олег Скрипка... Ну і наш знайомий колега по цеху – вокаліст гурту YAD Богданчик (і, ні - це не промоушн, він нам не платив...де гроші, Лебовськи?).

Втім, ORIONIX ставляться абсолютно спокійно до порівнянь із іншими колективами у суміних жанрах:

"Ми працюємо в рамках стилю. Є багато гуртів, які грають в стилі metalcore, post-hardcore, alternative, nu-metal, J-rock, а також багато і поп-зірок, що мають схожість не тільки в музичному, а і в візуальному плані і все це не заважає кожному з артистів того чи іншого стилю мати своїх шанувальників.

У візуальному плані - артист, на мою думку, повинен бути яскравим і епатажним, тому постійна зміна образів і нарядів це не особлива фішка, а один з найулюбленіших аспектів в моїй діяльності" каже Анастасія

Гурт зазначає, що багато експериментує у своєму саунді, проте, на мою суб’єктивну нікому не потрібну думку, експеримент – це щось набагато більш сміливе і неординарніше за те, що роблять ORIONIX. Експеримент – це розрив шаблонів, якийсь елемент у образі, який разюче відрізняється від усього іншого і має на меті зібрати та передати новий досвід, підкреслити щось, на що варто звернути увагу цього разу. Так от такого в ORIONIX немає.

І це НЕ ПОГАНО.

Мені навпаки сподобався рівний темп усього альбому і його вельми доступна і зрозуміла музична концепція. Проте поєднання синтів із альтернативою і деякою готичною атмосферою назвати експериментом я не можу. Навпаки – це наслідування досить успішної трендової формули.

І це, знову таки, НЕ ПОГАНО і не критика..

Таки що там в нас по новому альбому?

"Lover" - це історія кохання і емоцій, розказана музикою. Історія двох людей, їх злетів і падінь, історія, в котрій майже кожен може знайти щось схоже з собою.

Концепція альбому народилась ще задовго до написання пісень до нього. Кохання - це основна з наших тем і тезисів, яких ми притримуємось, тому такий альбом має для нашої творчості тематичне значення.

Вилизаний, причесаний, без загострень, безпечний – як сноб, я б охарактеризував його саме так. Разом із тим – я справді отримав непідробне задоволення від прослуховування усього матеріалу, підспівував і "вкачувався".

В піснях гурт підіймає багато тем, від кохання до філософії існування, трансерфінгу і внутрішньої мотивації. Вони співають про мрії, про віру в себе, про кохання до шанувальників, а зараз працюють над піснями для третього альбому, і в них, з коментарів самих музикантів, підіймають більш соціальні і глобальні теми, в тому числі і війна, і екологія, і нерівність.

"Мене часто надихають враження: подорожі, концерти, фестивалі. Також, мене часто мотивують інші артисти, коли анонсують тури, випускають кліпи, альбоми - мене це дуже надихає зробити щось визначне. Іноді так народжуються пісні, які потім дуже люблять слухачі" - коментує Анастасія. - Кумирів на українській сцені для мене немає. Безумовно мене в чомусь надихають The Hardkiss, наприклад, їх стратегії та позиціонування. На світовому рівні для мене кумири Bring Me The Horizon. Нещодавно відкрила для себе Spiritbox та Don Broco і дуже цікавлюсь таким музичним напрямом".

Окремо хочу відзначити вокал. Приємний, м'який і з автентичною англійською дикцією [бляха, ну знайшовся тут автентичний британець, ага], ну і ладно складеними текстами. Писати англійською теж треба вміти, щоби це не відчувалося занадто... ви розумієте. У Orionix із цим все гаразд.

Доречі, у попередньому альбомі можна почути кілька пісень українською і рідною мовою вокалістка звучить не менш яскраво, я би навіть сказав, що абсолютно органічно. Не відчувається такого якогось несумісного переходу, коли виконавець починає співати іншою мовою і ти такий "ну якось воно вже не так звучить". «Подаруй мені дощ» і «Зорепад» -це прекрасні перли на альбомі STEREOLIFE, з яким я також раджу ознайомитися і який, на мою, суб'єктивну думку, був навіть дещо більш сміливішим і творчим, порівняно із наступником. Електроніка там місцями брала верх над рок-складовою, в той час як на "Lover"і електроніка перейшла виключно у режим супроводжувального аранжування. Ну та нехай, як я вже зазначав – звучання вийшло абсолютно збалансованим і ідеально передає всю закладену в альбом мелодичність.

Варто також вже дати Оріоніксам медаль тільки за те, що в їх дискографії два повноформатні альбоми, а не сингли. Причому альбоми витримані від початку і до кінця на рівні, без просідання. Це дуже, дуже і дуже якісний матеріал.

Відзначу наостанок відчуття музичності авторів. Композиційно музиканти точно знають, де і на що "натиснути", як подати саунд та в яких пропорціях. Це дійсно дуже виважений, рівний і, при цьому, робочий матеріал "в яблучко"... А, вибачте, я вже починаю повторюватися.

Кому зайде:

Якщо навіть такий вибагливий сноб, як я, був щиро вражений – зайде майже кожному. Це дуже легке для сприйняття і приємние полотно, пронизане відчуттям музичності, ритму, розуміння самих себе, свого матеріалу та бази жанру. Скажемо так, що це був один із небагатьох випадків, коли я сприймав роботу вітчизняних виконавців, орієнтовану на світовий ринок, бех відчуття, що це, все одно, штучна аматорська робота. Короче, захвалив я щось.

Оцінка: 10 із 10 (Прекрасно доповнить атмосферу вечора п'ятниці з кальяном та винішком у дружній атмосфері).

Слухати альбом за посиланням: Spotify, YouTube, Apple Music