Новий закон про ДБР як шанс для посилення органу

Нарешті у Верховній Раді з’явився професійний законопроект, який виведе ДБР з того правового хаосу, щопанує в нинішньому законодавстві, та дозволить перетворити його на дійсно потужний правоохоронний орган. Цей законопроект, нарешті, розставляє крапки над «і».

ДБР пропонується надати статус правоохоронного органу, а не центрального органу виконавчої влади. Не маємо ми входити до систему Кабміну, в той час, коли він нам підслідний. НАБУ, СБУ, ГПУ – правоохоронні органи.

Нарешті пропонується збільшити кількість теруправлінь та надати ДБР право вирішувати, де вони мають бути розташовані. Наприклад, зараз, згідно з законом одне з теруправлінь розташоване в Мелітополі – районному центрі – в той час, коли суди та прокуратура знаходяться в обласних центрах. За кожною ухвалою та погодженням наші слідчі мають постійно їздити до інших міст.

ДБР можуть віддати повноваження обирати всіх своїх працівників, включно з керівниками. Майже 170 працівників за законом поки обирає зовнішня комісія, яка не була та не могла бути ефективним інструментом конкурсного відбору. Ніде в світі такого немає, щоб представники політичних інститутів обирали кожного начальника відділу в правоохоронному органі.Але враховуючи, як депутати минулого скликання не хотіли віддавати нам це право, навряд чи їх турбувало питання дієздатності зовнішньої комісії.

Законопроектом приводяться у відповідність повноваження директора. У цій площині панує поки хаос. З одного боку, у законі чітко прописаний принцип єдиноначальності та повної відповідальності за роботу органу. З іншого боку, є норма про «колегіальне прийняття найбільш важливих рішень» та «погодження окремих рішень директора» з заступниками.

Тепер відверто: ідея колегіальності, замаскована під ці пункти, була приречена з самого початку. Якщо директор несе відповідальність, то він і приймає рішення. У своїй роботі в багатьох питаннях я раджуся з різними людьми, і мені не важливо, яку посаду вони займають: головного спеціаліста, керівника управління або заступника директора. Головне – професійні якості. 

Тому у директора має бути своя команда, а його заступники – це надійні менеджери, на яких можна спиратися у роботі органу. Сперечатися, шукати компроміси, підтримувати та реалізувати Стратегію діяльності. 

Саме тому в НАБУ, наприклад, директор призначає заступників без конкурсу. Нарешті, цю норму пропонується ввести і в законі про ДБР.

Пам’ятаю, як рік ми вмовляли Верховну Раду минулого скликання включити посаду оперативного працівника в закон. Технічне голосування, на яке депутати не могли спромогтися. 

Днями Верховна Рада надала ДБР та НАБУ право на автономне прослуховування – про це з минулим складом ми не могли навіть мріяти. Дуже сподіваюсь, що і законопроект Президента щодо удосконалення діяльності ДБР отримає потужну підтримку у сесійній залі.