Нова одежа для "Марсового поля"

"Марсове поле" - це останній пункт постійної дислокації для багатьох воїнів зі Львова, зокрема і моїх побратимів теж. Завжди було складно туди приходити, це місце свіжих спогадів для кожного і кожної, хто втратив найближчого чи найближчу. Це місце смутку, але також і місце гордості за чин усіх похованих там Героїв. Тому до цих тем я підходжу в аналізі ретельно, чим хочу і з вами поділитися щодо проєкту-переможця архітектурного конкурсу.

Найперше треба сказати, що це круто, що оголосили відкритий архітектурний конкурс і за це міській владі велика подяка. Теж крутим є те, що подано багато інших проєктів, хоча члени дорадчої ради, до якої я входжу, їх не бачили, оскільки презентували тільки проєкт-переможець. Також, позитивом є факт наявності дорадчої ради - консультативного органу при конкурсній комісії, яка складається з представників сектору Сил оборони України та родин загиблих. 

Все, що я опишу нижче щодо проблем проєкту-переможця на мою субʼєктивну думку, я оголосив на засіданні дорадчої ради та викладу ще окремо на папері. Організатори конкурсу запевнили, що зауваження будуть враховані. Сподіваюсь, так дійсно буде.

Символіка

Одні з складових, що відрізняють кладовище військове від цивільного є наявність військової символіки. В цьому ескізі цього не представлено ані на намогильних спорудах, ані на фасадній композиції. Звучали пропозиції розмістити символіку бригад на вхідній групі, але станом на зараз на кожній могилі є прапори бригад і державні прапори. Цю проблему могла б вирішити наявність центральної зони щогл з Державним прапором України, прапорами видів та Сил ЗСУ (ЗСУ, СВ, ПС, ВМС, ССО, ДШВ, ТРО), а також прапорами інших складових Сил оборони (НГУ, СБУ, ДПСУ). Тобто 11 щогл з прапорами, які мають оновлюватись принаймні раз на рік. Це практичніше, ніж оновлювати сотні прапорів, які є зараз. Крім того, коли приходитимуть родини загиблих і захочуть поставити прапори, в адмінбудівлі могли б бути маленькі прапорці бригад, які можна поставити на саме поховання. Крім того, не використовується комбатантський хрест, який є символом усіх українських ветеранів. Поки що не кажу про усі написи, які мали б бути.

Конфлікт меморіалів

Центрального меморіалу, який є на багатьох військових цвинтарях як основна і апогейна емоційна точка всього цвинтаря тут не передбачено. Але є такий обʼєкт як Могила невідомого солдата. На мою думку ані організатори, ані конкурсна комісія, ані архітектори не надали достатнього значення цьому обʼєкту. В світовій військовій меморіальній культурі є найвище значення Могили невідомого солдата як символ усіх загиблих військовослужбовців, до яких не прийдуть їхні матері. Яскравий приклад - це Польща, де в 1925 році відбулося перепоховання з найвищими почестями (поховання були десь за пишністю, як в польських королів) невідомого солдата з Цвинтаря Орлят у Львові і зараз це є найважливішим військовим меморіальним обʼєктом в Польщі в Саському парку.

Або той самий Кенотаф в центрі Лондона. Це все є ознакою найвищої шани, яку віддає держава невідомому воїну, який поліг за свою державу.

(Можна зараз звісно казати, що в теперішні часи невідомих солдатів немає, але це неправда, оскільки неідентифікованих останків дуже багато і коли немає родичів, то неможливо порівняти ДНК - авт.). Станом насьогодні на Марсовому полі є могила невідомого вояка УПА, березовий хрест в памʼять про воїнів УСС, які теж там поховані і та Могила невідомого солдата, яка планується.

Фактично Могили невідомих солдатів будуть між собою конфліктувати, бо вони розміщені в трьох різних точках і не буде зрозуміло, який обʼєкт є основним, щоб не знецінювати інші. Розміщення Могили невідомого солдата планується фактично при вході на кладовище з лівого боку в одному комплексі з музеєм, інформаційним центром та вбиральнями. Вибачте, але таке розміщення є більш ніж неприпустимим. Це свідчить про нерозуміння значення і символіки Могили невідомого солдата. 

Центральний меморіал

Як я описував вище, центрального меморіалу не планується. Натомість по оптичному центру всього простору вирішено залишити березовий хрест воїнів УСС, меморіал УПА разом з похованнями, який є спочатку і будувався на початку 2000х. Крім того, розміщення меморіалу УПА при самому вʼїзді і збоку відводить похованих героїв УПА ніби вбік. Оскільки це кладовище містить поховання різної історичної доби і мало би бути консолідуючим для всіх Героїв України, а саме так і називається меморіальний комплекс, то оптимальним рішенням на мою думку було б перепоховати воїнів УПА в секторі поховань разом з усіма і по центру розмістити центральний меморіал в поєднанні з Могилою невідомого солдата з місцем для потенційного вічного вогню та місцем несення Почесної варти, який би уособлював і героїв УПА, УСС та сучасної доби воїнів. Також, виникає питання щодо розміщення самого меморіалу. Оскільки це є центральною апогейною точкою, то коли урядові делегації будуть покладати квіти, то вони мали б пройти через усі ряди поховань, щоб усвідомити всю ціну нашої свободи і вже тоді прийти до центрального меморіалу. Натомість згідно планування, якщо розмістити меморіал в кінці центральної алеї, поховання будуть з правого боку (бо зліва розміщується меморіальний парк), що теж не дуже добре. Якщо його розмістити в кінці між рядами поховань, то меморіал буде строго праворуч всього простору, а там вже немає достатньо місця. Я сподівався, що архітектори знайдуть вирішення цього питання, натомість Могилу невідомого солдата розмістили з самого початку, забравши емоційний момент проходу через усі ряди поховань, що на мою думку є неправильним. Крім того, відсутність скульптурної композиції для центрального меморіалу, якого немає викликає багато запитань, бо це теж важлива відмінність військових кладовищ від цивільних.

Релігійна споруда

В кінці центральної алеї трохи зміщеною вбік розміщується пірамідальної форми каплиця для локальних і немасових молитов. Але ми теж розуміємо, що коли відбувається молебень або інші вшанування, то в разі наявності молитовної споруди, священник буде здійснювати релігійний обряд саме в ній, а коло каплиці немає достатнього місця для масових зібрань, бо площа, яка вміщає більше як 100 людей якраз при вході на саме кладовище. Відповідно виникає в цьому плані дисонанс. Заміна місцями Могили невідомого солдата та каплиці може вирішити це питання. 

Намогильні споруди

З самого початку, в конкурсі була закладена пропозиція як намогильні споруди використовувати т.зв. «козацький хрест» та уніфіковану плиту для людей інших віросповідань. Стереотип т.зв. «козацького хреста», який активно зараз просувається в меморіалістиці насправді є однією з форм хрестів, які використовували козаки. Більшість хрестів на козацьких похованнях є різних форм, як і на прапорах козаків. Є вузькі, широкі, лапчаті тощо. Тому ми в першу чергу говоримо про хрест як релігійний символ. Я особисто є проти візуальної сегрегації людей інших віросповідань, коли більшості хрест, а всім решта плита. Я вже неодноразово писав, що вигляд намогильних споруд військових кладовищ - це як однаковий однострій, який ми всі носимо, як рівність усіх звань та нагород і рівність перед Богом. В цьому випадку так не вийде, бо поховані люди різних віросповідань. Є агностики, атеїсти, іудеї тощо. В цій справі оптимальним рішенням була б уніфікована плита з можливістю нанесення будь-якого релігійного знака або знака виду чи Сил ЗСУ наприклад для невіруючих.

Натомість це будуть ряди хрестів з поодинокими плитами, що вже не свідчить про єдність. Якщо ми кажемо щодо самого представленого ескізу хрестів, то основний акцент йде на фото героя, яке повністю за розміром буде нівелювати інформацію про нього. Попри те, що незрозуміло, якою технологією це буде виготовлятися, але на такому невисокому хресті не нанесеться нормальним розміром шрифта військове звання, імʼя, по-батькові, прізвище, звання Героя України за наявності, бригада, в якій проходив службу, дата народження і смерті. Так виглядає, що фото буде гравійованим на металі, а на нижній частині буде гравійована табличка з інформацією. Мені буде шкода тих людей, які шукатимуть загиблих воїнів за прізвищем, бо його банально не прочитати.

Крім того, фото, яке буде розміщеним і прикріпленим до хреста незалежно від матеріалу виготовлення може псуватися в залежності від різних погодних умов тощо і технічно демонтовувати і заміняти його буде складно без шкоди для самої намогильної споруди. Відповідно, це може вирішити розміщення фото на інформаційній таблиці разом з qr-кодом, який переведе людину в електронну систему, де є усі фото, відео, є повна біографія тощо. Розміщення фото на таблиці буде візуально ближчим до відвідувача, особливо на кріслі колісному і замінити таблицю, оновити її набагато простіше, ніж відколупувати з намогильної споруди.

На звороті хреста може бути нанесено нарукавний знак бригади і прізвище крупним розміром шрифта для кращої навігації, коли відвідувачі йтимуть в зворотний бік і це покращить пошук необхідної могили. Матеріалом хрестів є архітектурний бетон, який на моє переконання є хорошим світлим матеріалом, але треба добре дослідити його стійкість до погоди та як він буде взаємодіяти з природними чинниками. Однозначно, це не має бути граніт, а саме світлий камінь без крупного зерна, який погіршуватиме читабельність написів.

Загальне враження і висновки

Якщо зараз взяти ескізний проект таким, яким він представлений, то це гарно упорядкований цивільний цвинтар, але не військовий. Сподіваюсь, до конструктивних пропозицій дослухаються. Крім того, такі речі, які я описав вище варто враховувати ПРИ ФОРМУВАННІ УМОВ КОНКУРСУ, до чого мали б залучатися фахівці з військової меморіалістики. 

Треба теж памʼятати, що тема військових меморіалів та військових меморіальних кладовищ - це питання побудови системи, якої немає. На жаль, ніхто не знає, як буде правильно. Але цю систему варто побудувати нам - тим, кому не байдуже. Памʼять про військовослужбовців має бути державним пріоритетом, бо держава має вирішити, яким чином вона хоче цю памʼять використати в процесі виховання прийдешніх поколінь. Те, що будується зараз - це про перспективу 100 та більше років, коли вже не буде ані нас, ані батьків загиблих. Це про естетику українського війська, культ військової служби в суспільстві, це про найвищу і постійну шану від країни, за яку герої поклали свої голови. Тому не можна просто це віддати на самотік. Це має бути лаконічно з глибоким змістом і емоцією гордості і шани, а не постійного смутку.