Нова музика тижня. Рок-музика

Автор рецензії — Іван Лисько

Редакторка — Іра Лазоренко

Дизайнер — Богдан Базиль

Завітали до вас з новою українською музикою, що вийшла минулої п'ятниці. Тиждень вдався плідним на хороші релізи. Несподівано. Було багато приємних відкриттів, а також повернення однієї важливої групи після довгих місяців затишшя. Слухайте підбірку нових релізів відібрану спеціально для вас.

Для зручності користування - плейлист за посиланнями:

Stedam - Im Not Doing Fine [EP]

Жанр: альтернативний рок, індірок

Слухати: https://linktr.ee/stedam

Якось дуже тихо та без реклами випустили одесити Stedam свою другу коротку платівку. І це геть неправильно, бо така музика повинна супроводжуватися бодай якимись рекламними промокампаніями. Хоч Stedam і маловідомі на нашій сцені, але випущений мініальбом може впевнено претендувати на звання найкращих коротких релізів року.

Тут маємо класний компонент з індіроку та альтернативи. Зіграно з тонким відчуттям стилю, філігранно, майстерно обтесано, нема нічого зайвого, а чіткі межі жанрів стираються. Оскільки, крім вище названих жанрових тегів, сюди ще додається й щіпка гранжу. Через це звучання стає ще більш естетичним, брудним і збалансованим. Голос фронтвумен ідеально накладається на інструментал і не встигає набридати.

Чотири треки звучать достатньо цілісно, на одному подиху – у різних настроях і витриманою динамікою. Просто неймовірний музичний делікатес – прекрасний від початку до кінця, який, утім, залишиться малопоміченим. 

⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️

Lady Aphina - Крихке. ч. 1

Жанр: артрок, індірок

Слухати: https://id.ffm.to/krykhke_ch1

Дебютний мініальбом Lady Aphina перевершив будь-які очікування. Найбільш несподіваний реліз гурту від якого очікував експериментів найменше. Прослуховування точно варте вашого часу, якщо шукаєте мистецтво у музиці. Цим мініальбомом Lady Aphina відкривають до себе новий трамплін творчості. Можна вважати, що це вершина експериментів, яку їм буде дуже важко утримати у майбутньому, а як раніше вже точно не буде.

Михайло Опекан і ко розійшлися на повну, дозволивши своїй фантазії пуститися берегів. Бурхливе протистояння гітар і клавішних, яке закінчується катарсисом. Гнітюча атмосфера, що сповнена відчаєм у світі, який руйнується на наших очах.

“Так боляче не належати собі” – це погляд митця, який дивиться на новий світовий порядок і йому від цього страшно. “Світ не виконує наших потреб” з одного боку, мене дратує пацифістським настроєм, а з іншого, – це  кипучий построк роз'ярених емоцій із фатальним кінцем. І один з найтемніших треків за всю дискографію Lady Aphina. А “Сльози” – напевно, вишка ідеально майстерної боротьби мистецького артроку з експериментальним інді. Лиш, на мою думку, трек занадто довгий. Можна його було скоротити на хвилин 2-3.

Насамкінець, “Дощ” – це інтимна балада самотнього фортепіано і журної скрипки. Дощове очищення душі від усілякого бруду. Кінець однієї історії та початок нової. Хоч це така сумна робота, але я в ній бачу стільки надії на прекрасне. Це перша частина концептуальної історії про людину, що намагається адаптуватися до життя шалених політичних і соціальних змін. А головне – не збожеволіти від круговерті несподіваних поворотів.

⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️

Джозерс — Прокляття двадцятих [LP]

Жанр: авантрок, постпанк

Слухати: https://orcd.co/20ies

На жаль, це останній альбом калуського постпанк/авантрок гурту перед мобілізацією в ЗСУ їхнього лідера Сергія Воронова. На ньому ми чуємо парад кросоверів, які раніше виходили синглами та дві нові роботи, що є концептуально з'єднані головною темою альбому – прокляті двадцяті.

Якщо сингли давали лише частку розуміння того, яким планувався альбом, то тепер вони повністю розкривають усю емоційну палітру. Вижити наодинці практично нереально, бо може крепко злетіти кукуха. Кожен трек розповідає про щось важливе, що є відбитком теперішніх реалій.

СННС занурить у світ столичного нічного життя під яскраві неони й крики повітряних тривог. “Епілог для двох” досліджує ментальну нестабільність та емоційно депресивні гойдалки. Соціальна “Таблетки” про регулярне вигорання, життя між відпустками й забутий мирний час. Альбом просякнутий гіркою сублімацією нових часів, котрі вже наче стали буденністю й кровавою романтикою, проте, все одно кричать злобою на це скурвлене 20-те. 

⭐️⭐️⭐️⭐️

hackedface - but wait…

Жанр: альтернативний рок

Слухати: https://share.amuse.io/track/hackedface-but-wait

Очікувано, що новий трек ужгородських Ісуса Христа і його помічника – святого Павла – буде англійською. Прикольно, що hackedface щоразу різні у музичному плані, але водночас зберігають власну впізнаваність. Як завжди, модерне звучання, що наслідує Bad Omens, Sleep Token, Jxdn, Amira Elfeky, Kickrox, маючи найкрутіші аранжування серед усієї альтернативної сцени.

Трек but wait для hackedface – ще один новий поріг музичних трансформацій поліпшення, де враховані помилки та нюанси попередніх релізів. Тому відчутно, що над аранжуванням хлопці запарилися, оскільки сингл вийшов більш зрілим і дорослим в композиторському плані.. Атмосфера просто вогонь. Ох, це ж поєднання електроніки та гітар із високим солодкавим вокалом. Ну, залетить же в плейлисти кожного не байдужого меломана, який любить гарну музику. Таким чином, hackedface можуть поступово відійти від впливів вище названих команд, створивши самобутній продукт з власним почерком.

⭐️⭐️⭐️⭐️

Сусіди Стерплять — Ця Ніч 

Жанр: альтернативний рок

Приємно спостерігати, як дорослішають Сусіди, змінюючись в позитивний бік. Після таких заяв їх вже не сприйматимуть як несерйозний проєкт з піснями про дівчину з порнохабу та українізацію геїв. У цьому треку чудово все: аранжування, бувши баладним, звучить напрочуд стильово і сучасно. Розмірений вайб, що стане відмінною прикрасою баладних номерів на концертах Сусідів із запаленими ліхтариками та погаслим світлом. І як же без шкільних дискотек та студентських вечірок.

Сусіди довели, що вони вміють робити хоч і просту, але цікаву музику, якій не залишається іншого, як стати хітом. Нехай для когось ця ніч буде найкращою в житті. А ми всіляко вдобрюємо такі  музичні потуги та рекомендуємо шанувальникам красивої лірики. 

⭐️⭐️⭐️⭐️

The Doox & July Vitraniuk - Колискова

Жанр: фолькрок

Слухати: https://id.ffm.to/kolyskova

Медитативний, у прямому сенсі слова, заколисливий фольк від знаних музикантів The Doox та Юлі Вітрянюк. Робота “Колискова” цікава ще тим, що тут вперше чуємо кларнет, на якому грає Максим Бережнюк. Балада створена на основі старовинної гуцульської традиційної пісні. Витончене аранжування на перетині лаунжу створює дивне відчуття архаїчного і, водночас сучасного, що наповнює душу променями світла. А переливчасті мелодії заспокоюють і відправляють у сонний транс розгубленості. Дуже нагадало, як мама колись співала колискові в дитинстві...

⭐️⭐️⭐️⭐️

Buri - Розпач і докори

Жанр: скрімо

Слухати: https://linktr.ee/buri_buri

Дві пісні. Непідробний крик душі. Про те, що найбільше болить. Те, що нестерпно тримати в середині, а рано чи пізно воно виплесне. Дві пісні безжальної фіксації депресивного стану, що приходить у момент психологічного розладу, а за ним емоційна безвихідь. Про кохання на відстані та важливості підтримки тим, хто не поряд. Такими якими є ми в середині, якими є тернопільські музиканти Buri. Два треки щирого скрімо у стилі старої доброї класики. Buri знають свою роботу та не майструють велосипед заново. Вони відверті й справжні, тому їм віриш.

⭐️⭐️⭐️⭐️

АЗІЗА & гліб співає — Раз

Жанр: попрок, індіпоп

Слухати: https://song.link/raz_glibspivae_aziza

“Не дивлячись на доволі серйозну тему, пісня вийшла активною і динамічною”, – кажуть артисти. По-перше, Гліба не часто почуєте в попроковій тематиці. Усе таки його ніша – індіпоп. Азіза – це індіпоп співачка з тонкою душею і стилістично схожою музикою до Гліба. Різниця у тому, що тексти Азізи містять більше інтимно особистий характер, а  Гліб співає про юнацьку романтику. Його роботи можна назвати загалом душевними та сповнених надії.

У результаті вийшла хороша попрокова пісня про вигорання стосунків і втрату кохання, де обоє музикантів проявили себе вельми цікаво. Треба більше такої простої запальної рок-музики без надмірних перегравань в емоційному розумінні.

⭐️⭐️⭐️

house of flow - Магніти

Жанр: альтернативний рок, попрок

Неочікувано добротний дебют інтернаціонального проєкту створеного в Німеччині українцями. Одразу впадає у вічі зіграність Євгена, Юлі й Тімоті. Головний риф, що лідирує, – легко запам'ятовується. Він рухає сингл стежками альтернативного року, таким чином, натякаючи, як орієнтовано гурт звучати у майбутньому. Не зважаючи на те, що риф встигає набриднути повторюваністю, його усе ж приємно слухати. У музикантів присутнє відчуття стилю, а сам трек досить вайбовий. Трохи нагадує Фіолет пізнього періоду. 

⭐️⭐️⭐️

Redengy - утопія

Жанр: попрок

Слухати: https://linkbio.co/redengy

“Цей світ невиліковно хворий людьми”, — співає Ангеліна у своїй новій пісні. Це є продовження синглів перед випуском альбому. Тематика пісні загалом про те, що світ котиться до дна, хоча, як відомо, найбільше дно, те яке собі простелить людина, коячи жахливі вчинки. Сподобалася лірика, яка наповнена гнітючими думками, що є також відображення внутрішнього стану Ангеліни. Ритм-секція вийшла цікавою. Щоправда, я не зрозумів кінцівку. То так було задумано, скажіть, будь ласка? Раптове обривання музики перетворилося у нерозбірливу кашу…

⭐️⭐️⭐️

Стій Де Йдеш — Самота

Жанр: альтернативний рок, індірок

Інструментальна частина ще доволі цікава та насичена всілякими мелодійними текстурами. Наприкінці чуємо бруднувате гітарне соло наближене до сазерн-року або ж блюзу. Однак аранжування затягнуте, нудне і всупереч темній атмосфері, звучить затуманено. При кращій роботі студійних спеців міг би вийти прикольний блюзрок. А так хочеться пересилювати себе слухати до кінця ще раз. Проблема дешевого звучання, невиразної хітовості, яким грішать українські музикороби, а воно закопує в глибоку яму досить цікавий проєкт.

⭐️⭐️

The Beatchess - Ні сумнівів, ні жалю

Жанр: хардрок

Попередній сингл "Маяк" був для мене цікавим відкриттям в області хардроку. Пісень з цього жанру в нас і так небагато, а "Маяк" ще й звучав при тому, доволі солідно. Прикра невдача мене спіткала під час прослуховування прем'єрного "Ні сумнівів, ні жалю". Вектор стилю на цей раз посунувся ще далі - у нетрі класичного року 60-70-х з омажем на ранній Black Sabbath, скажемо.

Запис звучить як стара потерта демка будь-якого улюбленого батіного гурту, з низкою кліше та упоротих моментів. Звук сирий зовсім, неохайний такий, а це відповідно твердий мінус по враженнях, бо ще й кострубато реалізовані вокальні доріжки. Мене дратують ці тупі підложки. Недолуга рок-н-рольність від якої Супер Вуйки втекли б далеко в полонини. А в мене замість ностальгії викликає роздратування i сміх. Як же прикольно звучав сингл "Маяк" і, яким незграбним вийшов цей. Ну чому таке розчарування?

⭐️