Ниточка

Є така магія в світі - невеличка магія, непомітна, але такая вона всесильна, що у спритних руках може змінити полотного цілого всесвіту.

Не дивись так на мене.

Ні, не дивись. Не жартую.

..Ну що, що... а от що: бачиш як в тебе на руці віни ті та артерії біжуть вверх та вниз? Ага, синеньки такі. От якщо ти візьмеш ніж та оголиш ту вену, та складеш з неї петельку тугеньку, чи ти знаєш, що буде?

Ні, ти не помреш, дурепо, бо тобі боляче буде та дурно, і ти розцепиш свій вузол, і кров знову побежить своїм ходом. Ось так і магія, про яку я кажу, працює: щоб її зробити, треба великий біль подолати, тримати її міцно-міцно, і навіть життя вона може коштувати тобі, а як не зможеш, все воно своїм чередом піде.

Ось, тримай чай. Пий, пий. А ніж ввідай, я ж жартую про вену, не треба такого робити. Кров в цьому світі не є магічних властивостей. Лише нитки.

..Червоний, синий. Да яка різниця?

Я беру великий мотузок ниток і вяжу шарф. Це про шарф. але якщо я захочу, то зроблю з цих ниток магічні нитки. Дивись: береш шматочок, вирізаєш його з цілого мотузка, десь так, з палец довжиною. А теперь розпускаєш по самих тонесеньких його частинках. Вон як їх багато, і так легко загубити чи спалити.

Тепер дай мені твій волосок. Гарненький, руденький... обмотаємо його поруч з ниточкою. І слухай мене... уважно слухай.

..Це не гудіння. Це я думаю про тебе. Бачиш, як кров відлинула з пальців - ледь відчуваю їх. але кручу-верчу, твій волос з ниточкою плету, а тепер і з іншими ниточками, і от так їх перебираєш, аж поки нитку не отримаєш. І тепер два вузелки щоб повернути нитку до мотузка.

Далі? А далі ти іди спи на піч. Там тепло. Іди, іди. Коли прокинешся, твій шарф буде готовий.

Іди, дитино, іди. Тебе чекає великий світ. І пам'ятай: ти можеш сплести нитки будь з чого і покласти в них будь яку магію. Все залежить лише від твого серця.