Несприятливі екзогенні процеси в літосфері - География и экономическая география дипломная работа

Главная

География и экономическая география
Несприятливі екзогенні процеси в літосфері

Зональні типи несприятливих екзогенних процесів у літосфері, їх сутність. Гляціальні, кріогенні, флювіальні, еолові несприятливі явища; азональні суфозійні, гравітаційні процеси: утворення карсту, абразія берегів; вплив на життя та діяльність людини.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.


зі спеціальності 7.040104 - Географія
Несприятливі екзогенні процеси в літосфері
РОЗДІЛ 1. ХАРАКТЕРИСТИКА ЗОНАЛЬНИХ ТИПІВ НЕСПРИЯТЛИВИХ ЕКЗОГЕННИХ ПРОЦЕСІВ У ЛІТОСФЕРІ
1.1.1 Характеристика несприятливих льодовикових процесів.
1.1.2 Вплив гляціальних процесів на життя та діяльність людини
1.2 Кріогенні несприятливі процеси у літосфері
1.2.1 Характеристика кріогенних процесів
1.2.2 Вплив кріогенних процесів на життєдіяльність людини
1.3 Флювіальні несприятливі процеси
1.3.1 Несприятливі процеси, спричинені діяльністю площинного змиву та тимчасових водотоків
1.3.2 Вплив несприятливих флювіальних процесів на господарську діяльність людини
1.4.3 Вплив еолових несприятливих процесів на життя та діяльність людини
РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА АЗОНАЛЬНИХ ТИПІВ НЕСПРИЯТЛИВИХ ЕКЗОГЕННИХ ПРОЦЕСІВ У ЛІТОСФЕРІ.
2.1.1 Умови утворення касту та його характеристика
2.1.2 Вплив карстового процесу на життя та діяльність людини
2.3 Гравітаційні несприятливі процеси
2.3.1 Види і характеристика гравітаційних процесів
2.3.2 Вплив гравітаційних несприятливих процесів на життєдіяльність людини
2.4.2 Вплив берегових несприятливих процесів на життєдіяльність людини
Актуальність теми. У наш час людина здатна полетіти на Місяць, ми багато знаємо про інші планети, але сили природи власної все ще нами не підкорені. У наш цивілізований, технічно розвинений час людство залишається залежним від природних процесів і явищ, які досить часто мають досить несприятливий і катастрофічний вплив на його життя та діяльність.
Поняття «катастрофічний» обов'язково носить соціально-економічний відтінок, а тому вже не може характеризувати природний процес сам по собі.
В умовах швидкого розвитку господарства і переміщення його у нові природні області наслідки стихійних процесів проявляються все сильніше. Це пов'язано із тим, що, по перше, господарська діяльність проникає в такі області (насамперед, у високогірні і полярні райони), де частота і сила їх прояву дуже висока, а, по-друге, вплив людини на навколишнє середовище, порушення сформованих зв'язків у природі часто призводить до інтенсифікації процесів, що носять стихійний характер.
В останні десятиліття дослідження закономірностей розвитку несприятливих процесів у літосфері набуває виняткового значення при оцінці екологічної безпеки. Особливо це стосується великих міст, де техногенний тиск істотно підсилює природний розвиток небезпечних екзогенних процесів і створює загрозу їх активізації або катастрофічних проявів. У результаті цього із небажаними наслідками певного масштабу постійно погіршується здатність геоморфосистем виконувати інженерні та екологічні функції. Це призводить до загострення протиріч у взаємодії природи і суспільства і створює загрозу безпеки проживання та господарської діяльності людини. У багатьох випадках стихійні геоморфологічні явища є екстремальним екологічним чинником.
Група стихійних екзогенних геоморфологічних процесів включає селі, зсуви, обвали, карст, просадки ґрунту, абразію, ерозію, дефляцію тощо. Слід також усвідомлювати, що ці несприятливі процеси впливають на життєдіяльність людства не менше ніж ендогенні, призводячи до величезних жертв. Коли ж ці два генетично відмінні процеси об'єднуються (каталізують одне одного), відбувається зростання їх руйнівної сили в геометричній прогресії. Так, 16 грудня 1920 року в китайській провінції Шаньсі стався зсув, який був викликаний землетрусом. Він засипав міста і поселення, що призвело до загибелі 200 тис. осіб.
Дослідження несприятливих природних явищ є однією з найактуальніших проблем сьогодення, вирішення якої потребує синтезу знань про причини та розповсюдження стихійних лих, аналізу наслідків енергетичної взаємодії природних та природно-техногенних процесів на основі системного підходу до їх вивчення.
Проблемами несприятливих екзогенних процесів займається дуже багато вчених. Серед них Баринов А.В. [4], Бондарев Л.Г. [7], Вахручев Б.О. [8], Говорушко С.М. [11], Голубчик М.М., Ковилов В.П. [12] та інші [16, 23, 27, 33, 37].
Багато дослідників не досить детально висвітлюють сутність і причини цих явищ, не вказують на їх стихійний і несприятливий характер для людини. Так, наприклад, Ананьєва Г.С., Симонова Ю.Г., Спірідонова А.І. [13], Неклюкова Н.П. та ін [3, 9, 21] розгядають екзогенні процеси лише в контексті рельєфоутворення, не говорячи про їх нищівні наслідки. Деякі вчені (Голубчик М.М., Ковилов В.П. [11]), лише декількома словами згадують про ці явища.
Досить детально окремими видами несприятливих екзогенних процесів займалися Бондарев Л.Г. [6], Говорушко С.М. [10], Іванов В. [17], Сенченко В., Кириченко О. [30]. Проблеми впливу на життєдіяльність людини вивчало не багато вчених, ця тема досить обмежено висвітлена у літературі. Так, наприклад, це питання досліджували Бабосов Е.М. [2], Говорушко С.М. [10], Залигін С. [14], Спірідонов А.І., Сладкопєвцев С.А. [10], Філіповський Н. [1, 5] та інші [18, 20, 24, 25] Більше описується зворотній аспект цієї проблеми, тобто вплив людини на літосферу, який здебільшого слугує каталізатором для розвитку несприятливих екзогенних процесів у працях Ситник К.М. [32], Родзевича М.М. [28], Розанова Л.Л. [29].
Багато науковців розглядають вплив екзогенних процесів на господарську діяльність людини дуже однобічно, вказуючи, лише на негативні наслідки [7,10, 11, 15 та ін.]. Зовсім не згадується у літературі про позитивні впливи несприятливих екзогенних процесів (флювіальні, гляціальні та ін.), які є відстроченими у часі.
У цілому питання про причини і сутність несприятливих екзогенних процесів у літосфері у літературі висвітлена досить добре, проте недостатньо систематизованими залишаються впливи цих процесів на життя та діяльність людства на планеті Земля. Усе зазначене дозволило виокремити проблему нашого дослідження, котра стосується несприятливих стихійних процесів у літосфері в екологічному аспекті.
Мета дослідження - розкрити сутність несприятливих екзогенних процесів у літосфері та проаналізувати їх вплив на життя та діяльність людини.
Поставлена мета визначила необхідність вирішення наступних завдань:
ь охарактеризувати зональні несприятливі екзогенні процеси в літосфері у контексті їх впливу на життєдіяльність людини;
ь з'ясувати особливості азональних несприятливих стихійних процесів у літосфері та обґрунтувати їх значення у життєдіяльності людини.
Об'єктом дипломної роботи є - літосфера.
Предмет дослідження - несприятливі стихійні явища в літосфері.
При написанні дипломної роботи ми користувалися такими методами обробки вже накопиченої наукою географічної інформації: метод географічного порівняння, наукового пояснення на основі знання законів природи, системного аналізу; історичний метод.
Наукова новизна роботи полягає у систематизації впливів несприятливих екзогенних процесів у літосфері на життєдіяльність людини.
Практичне значення дослідження - робота може бути використана на уроках географії та основ безпеки життєдіяльності людини у школі та у вищих навчальних закладах при вивченні землезнавства, геології, геоморфології та основ охорони праці.
У ході написання роботи ми систематизували та узагальнили дані про причини виникнення несприятливих екзогенних процесів, проаналізували та розкрили руйнівний вплив несприятливих явищ у літосфері на життя людини.
Дипломна робота складається з вступу, двох розділів (у кожному по два підрозділи), висновків, п'яти додатків та 40 використаних джерел.
РОЗДІЛ 1 . ХАРАКТЕРИСТИКА ЗОНАЛЬНИХ ТИПІВ НЕСПРИЯТЛИВИХ ЕКЗОГЕННИХ ПРОЦЕСІВ У ЛІТОСФЕРІ
1.1 Гляціальні несприятливі процеси
1.1.1 Характеристика несприятливих льодовикових процесів
Природно, що інтенсифікація освоєння гірських і полярних районів супроводжується посиленням контактів людини із гляціосферою, що призводить до неочікуваних, а іноді катастрофічних наслідків. Забезпечення безпеки людей і нормального функціонування споруд у при льодовикових районах неможливе без повного уявлення про стихійні явища у світі снігу та льоду.
Німецький природодослідник О. Гумбольдт першим обґрунтував вертикальну поясність природи, виділив нівально-гляціальний пояс і вказав на його значення для життя людей.
Слід відзначии, що найбільш пагубні наслідки пов'язані не лише із самим рухом льодовиків. Говорячи про несприятливі гляціальні процеси в аспекті їх взаємодії з літосферою, слід розуміти, що найстихійнішими і найнесприятливішими процесами для життєдіяльності людини є ті, які відбуваються внаслідок танення льодовика, тобто в перигляціальній зоні.
Талі льодовикові води виконують значну ерозійну роботу, що призводить до значного розчленування рельєфу, роблячи його непридатним для господарської діяльності людини у при льодовиковій зоні. Все це забезпечується великою живою силою, різко вираженою турбулентністю, великою кількістю доступного розмиву і транспортуванням моренного матеріалу та інших пухких порід. Інтенсивності ерозії також сприяє сильний корозійний вплив потоків на своє ложе. При потужному зосередженому стоці талі води здатні виробляти системи долиноподібних форм (дренажних каналів), іноді поглиблюючи їх зі швидкістю до кількох метрів за рік. Так, в умовах гірсько-долинного зледеніння енергійна ерозійна діяльність потоків талих вод пов'язана з утворенням глибоких щілиноподібних врізів і каньйонів. Наприклад, Аарська ущелина в Швейцарії, яка була «пропиляна» потоком підльодовикових талих вод на глибину до 200 м. З ерозійною діяльністю пов'язане також утворення маргінальних і субмаргінальних каналів (швидкість врізання становить близько 1 м/рік).
До особливої категорії льодовикових ерозійних каналів, які можуть нанести значної шкоди для людини належать спідвеї (утворюються в результаті скидання вод льодовиково-підпружених озер по долинах) і кулі (виникають внаслідок величезної руйнівної роботи, яка здійснюється при катастрофічно швидких проривах великих підпрудних озер, виробляючи при цьому цілу систему ерозійних форм глибиною до 100 м).
Із усіх стихійних нівально-гляціальних явищ, мабуть, найбільш грізними є селеві. Селі - це низхідні потоки, в яких, крім води, наявна і тверда фракція - каміння, дрібнозем, лід. Вони часто виникають після дощів і особливо злив, але найбільш потужні і небезпечні своїм походженням зобов'язані снігу, льоду та гірським породам, які вони несуть. Виділяються два види селів.
Перший вид - це грязьо-кам'яні потоки, що виникають при розмиві найновіших моренних відкладів із крижаними ядрами всередині. Такі селі викликаються сильним таненням льодовиків, що призводить до розмивання льодово-моренних перегородок між окремими порожнинами з водою. Подібні селі виникають і після різких зрушень льодовиків, у результаті яких у долину викидаються великі маси льоду, які потім стають мертвими, і досить швидко тануть. Імовірність таких селів зростає в міру відступання льодовиків. Існують випадки, коли разом із снігом та льодом лавини переносять значні ґрунтові маси, включаючи брили вагою близько 3000 т, і провокують формування грязьо-кам'яних потоків.
Селі цього генезису характерні зараз для багатьох гірничо-льодовикових районів, до них належать і небезпечні малоалма-атинські селі, які тепер зупиняє гігантська гребля в урочищі Медео.
Але найстрашніший другий тип - водно-льодово-кам'яні потоки, що виникають при обвалі льодовикових язиків під час їх переміщень, як це мало місце на Памірі при переміщеннях льодовика Равак у 1960 р. і Дідаль в 1974 р. До таких же селів можуть призвести і прориви льодовиково-підпрудних озер, як це неодноразово спостерігалося на льодовику Ведмежому. Причиною можуть бути також пульсуючі льодовики. Зараз відомі сотні пульсуючих льодовиків у багатьох льодовикових районах. Найбільше їх на Алясці, в Ісландії і на Шпіцбергені, в горах Центральної Азії, на Памірі.
Водно-льодово-кам'яні потоки, які супроводжують льодовикові зрушення, можуть досягати колосальних розмірів. Витрата невеликої річки раптово досягає тисяч кубометрів на секунду, а у вузьких місцях рівень річки піднімається на десятки метрів. Гігантський потік при цьому знищує все на своєму шляху. Так, наприклад, 20 вересня 2002 в долині річки Геналдон в Північній Осетії відбулася катастрофа. Із верхів'їв долини вирвалися величезні маси льоду, змішаного з водою і кам'яним матеріалом, стрімко пронеслися вниз по долині, знищуючи все на своєму шляху, і утворили завал, який розпластався на всій Кармадонській улоговині перед грядою Скелястого хребта. Винуватцем катастрофи став пульсуючий льодовик Колка, зрушення якого неодноразово відбувалися і в минулому. Перетворившись на пульпу з льоду, води і морени, крижаний викид перетворився на нищівний швидкісний сель, який промчав у лічені хвилини. Очевидно, вода «відірвала» льодовик від ложа і сформувався потужний водно-льодово-кам'яний сель.
Таким чином, гляціальні несприятливі процеси в літосфері, в основному, спричинені внаслідок відступання льодовика і відповідно його танення. Спостерігаючи за сучасними тенденціями потепління клімату на планеті Земля, можна впевнено сказати, що ці процеси будуть проявлятися все більш частіше і наноситимуть значної шкоди суспільству.
1.1.2 Вплив гляціальних процесів на життя та діяльність людини
Області поширення льодовиків до цього часу залишаються одними із небагатьох районів Землі, де грізні сили природи непідвладні людині. Повне негод та небезпек життя у цьому середовищі наклало глибокий відбиток на традиції і життя людей, які тут проживають.
Гляціальні несприятливі процеси призводять перш за все до значних людських жертв. Так, наприклад, у результаті сходження сніго-кам'яного потоку було повністю зруйновано місто Юнгай, яке знаходилося за 14 км від гори. Тоді загинуло 25 тис. осіб.
Несприятливі гляціальні процеси значною мірою ускладнюють сільськогосподарську діяльність людини на при льодовикових територіях. Часто в передльодовикових районах формуються опустелені ділянки, території з густою мережею ярів, бедленди, дуже глибокі каньони тощо.
Талі льодовикові води містять велику кількість розчинених і підвішених частинок, які надають воді різноманітного забарвлення і цим самим роблять її не придатною для пиття. Це навіть відображається у місцевих назвах річок. (Кара-су - «Чорна вода», Ак-су - «Біла вода», Кизил-су - «Червона вода» і т.д.). Мутність річок льодовикового живлення в Середній Азії вимірюється кілограмами на м 3 . При сходженні селів мутність зростає в декілька разів.
Як і всяка галузь науки про природу, гляціологія має інженерні проблеми, які своїми коріннями йдуть сягають древніх часів.
Існує ще один важливий аспект, який пов'язаний з твердим стоком річок льодовикового живлення. З ним зіткнулися в середині ХХ ст., коли для освоєння земельних фондів необхідно було створювати багато водосховищ. Виявилось, що об'єм цих водосховищ катастрофічно швидко зменшується, оскільки там відкладається велика маса дрібних часток. Так, щорічно у водосховище річки Сирдар'я надходить близько 32 млн. т. дрібнозему, із них наносів льодовикового походження 88%. Боротьба із замуленням носить поки що пасивний характер.
Значну руйнівну силу мають селеві потоки, вони все знищують на своєму шляху - будинки, лінії електропередач, автомобільні і залізничні шляхи тощо. Іноді під селями зникали цілі поселення.
1.2 Кріогенні несприятливі процеси у літосфері
1.2.1 Характеристика кріогенних процесів
Говорячи про несприятливі кріогенні процеси cлід зазначити, що вони потенційно можуть існувати на площі 32 млн. км 2 суходолу [Додаток А. Рис. А.3.]. Головною причиною несприятливих кріогенних процесів у літосфері є зміна теплового режиму ґрунту.
При наявності мерзлого шару талі і дощові води, просочуючи шари, які над ним лежать, викликають збільшення їхньої ваги і повільне сповзання навіть по дуже пологих (3-5°) схилах. У цьому процесі, найбільшу роль відіграє не лише «стікання» перезволоженого ґрунту, але і зміна його об'єму при перемінному замерзанні і розтаванні у перехідні (весна, осінь) сезони. Цей процес отримав назву соліфлюкції, а форми, які утворюються при цьому - соліфлюкційними [Додаток А. Рис. А.2.]. Це вали, язики, гряди, соліфлюкційні (натічні) тераси [Додаток А. Рис. А.1.]. В областях розвитку багаторічної мерзлоти соліфлюкція, будучи основним денудаційним процесом, відіграє дуже важливу роль у рельєфоутворенні, цим самим ускладнюючи господарську діяльність людини.
Цей кріогенний процес найбільш активно розвивається в зоні тундри, що характеризується відсутністю деревної рослинності й покриву, річним перезволоженням порід сезоннорозваваючого шару. У помірному кліматі навесні сповзання по схилах виникає тому, що верхні шари «ґрунту» вже відтанули і сильно насичені водою, тоді як глибше ще знаходиться сезонна мерзлота.
Багато мерзлотних несприятливих процесів пов'язано із таненням підземних льодів, яке може бути викликано змінами клімату, порушенням природних умов: вирубка лісу, розорювання, створення водойми і т. п. З цим може бути пов'язано нерівномірне танення багаторічних мерзлих ґрунтів. У результаті виникають явища термокарсту - формування посадочних і провальних форм рельєфу і підземних пустот внаслідок витаювання льоду або відтавання мерзлого ґрунту при підвищенні середньорічної температури повітря або при збільшенні амплітуди коливання температури ґрунту.
Типові форми рельєфу, які утворюються в результаті термокарсту: озерні улоговини, аласи, западини, блюдця та інші негативні форми рельєфу, а також провальні утворення і поглиблення у підґрунтовому шарі (гроти, ніші, ями) [Додаток А. Рис. А.4.]. Термокарст, як правило, супроводжують інші процеси (наприклад, теплова усадка і гравітаційне переміщення відталих порід); він може поєднуватися з площинним і підґрунтовим змивом, соліфлюкцією, суфозією, ерозією і абразією. Всі ці процеси по своєму впливають на освоєння районів, де поширена багаторічна мерзлота.
Однією з причин сучасної активізації процесу вважається діяльність людини, що виявляється насамперед у руйнуванні ґрунтово-рослинного покриву, промисловому та цивільному будівництві, що тягне за собою різке збільшення глибини сезонного протавання порід, іноді у 2-4 рази.
Процес відтавання багаторічної мерзлоти і ерозійна діяльність талих вод призводять до утворення системи ярів. Тут вони зазвичай короткі, широкі і розгалужені, приурочені головним чином до схилів південної експозиції.
Для областей поширення багаторічної мерзлоти характерні процеси, викликані обдиманням (пученням), тобто деформацією поверхні під дією грунтової води, яка розширюється при сезонному промерзанні діяльного шару. Якщо вода не знаходить виходу, то місцями вона припіднімає шар, який на неї давить - утворюються горби пучення - гідролакколіти (болгуняхи - в Якутії, пінго - у Північній Америці) [Додаток А. Рис. А.6.]. Кріогенне пучення спостерігається в районах розповсюдження сезонно і багатолітньо мерзлих порід і тому становить небезпеку для значних територій земної поверхні. Під впливом цього процесу поверхня землі відчуває щорічне циклічне підняття при промерзанні і опускання при відтаванні. Це призводить до постійної пульсації, яку прийнято називати гідротермічним рухом. За зовнішнім виглядом це пагорб із приплюснутою вершиною і несиметричними схилами, висотою до 50 м (частіше 8-20 м) і шириною до 200 м. У Росії гідролаколіти відомі у Східному Сибіру, на Таймирі, на Забайкаллі, у Західному Сибіру, на Північному Уралі, на півночі Європейської частини.
Морозобійне розтріскування є одним з найпоширеніших геокріогенних процесів як в області багаторічномерзлих порід, так і глибокого сезонного промерзання ґрунтових товщ. Морозобійні тріщини є результатом дії напружень, які виникають у масиві мерзлої породи внаслідок його стиснення при охолодженні. Різноманітні форми мікрорельєфу, відомі під назвою структурних ґрунтів - особливість районів багаторічної мерзлоти [Додаток А. Рис. А.5.]. При замерзанні насиченого водою грунту обсяг його збільшується майже до 50%, при цьому уламковий матеріал виштовхується нагору й у сторони. При багаторазовому чергуванні процесів замерзання і відтавання ґрунту виникають кам'яні кільця, багатокутники, смуги і т. п. Різноманітність форм полігонального рельєфу залежить від ступеня насичення ґрунту водою, характеру ґрунту, нахилу поверхні, інтенсивності процесів замерзання і танення. Сукупність таких форм значно ускладнює освоєння територій.
1.2.2 Вплив кріогенних процесів на життєдіяльність людини
Значне поширення багаторічної мерзлоти й суворі кліматичні умови регіонів обумовлюють різноманітні мерзлотні процеси: соліфлюкцію, пучення ґрунтів, термокарст і ін. Тому вивчення багаторічної мерзлоти має велике практичне значення в різних галузях народного господарства.
Про наявність багаторічної мерзлоти стало відомо у першій половині XVII ст., коли з'явилися повідомлення про те, що в Якутії, навіть, влітку вся земля повністю не відтає.
Великий вплив кріогенні процеси мають на будівництво. Більшість споруд у цих районах побудовані на пальових фундаментах, використовуючи багаторічномерзлий ґрунт у якості підстав і розраховані на експлуатацію в певних температурних умовах. При збільшенні температури мерзлих ґрунтів змінюються їхні фізико-механічні властивості (об'ємна вага, вологість, пористість тощо), що, у кінцевому рахунку, зменшує несучу здатність фундаментів, призводячи до пошкодження побудованих на них споруд. Наприклад, в умовах Якутська при збільшенні середньорічної температури повітря на 2° C несуча здатність пальових фундаментів може скоротитися на 50%. Із початку 1970-х років більше 300 будівель отримали серйозні пошкодження в результаті осідань мерзлого грунту. У період із 1990 р. по 1999 р. число таких будівель збільшилася, в порівнянні з попереднім десятиліттям, на 61% в Якутську, на 42% у Норильську і на 90% у Амдермі. Більше чверті стандартних житлових п'ятиповерхових будинків в Якутську, Воркуті і Тіксі, побудованих у 1950-70х роках, можуть стати непридатними до експлуатації вже в найближчі одне-два десятиліття.
Існує точка зору, згідно з якою багато проблем стійкості споруд на крайній півночі Росії обумовлені більшою мірою невиконанням експлуатаційних умов, ніж зміною клімату. Це частково так і є, але слід врахувати, що причиною пошкодження або ж руйнування будівель у кінцевому підсумку є ослаблення фундаментів, що стоять на вічній мерзлоті, за рахунок зменшення її несучої здатності незалежно від того, чи викликано воно витоками води, засоленням ґрунтів, відсутністю необхідної вентиляції або ж зміною клімату. Треба при цьому зазначити, що аналогічні проблеми існують і в інших північних країнах, зокрема, в США на Алясці і на півночі Канади, де експлуатаційні вимоги виконуються набагато суворіше, ніж у Росії.
Найбільш складно при будівництві не допускати порушення дерново-рослинного покриву і природного ходу снігонакопичення.
Несприятливі кріогенні процеси негативно впливають на сільськогосподарську діяльність людини. У зв'язку з наявністю несприятливих процесів, вирощування культурних рослин досить ускладнене. Якщо мерзлота представлена щільним льодистим шаром, то вона може призвести до перезволоження та оглеєння ґрунтових горизонтів.
Так, наприклад, недалеко від одного з сіл в Якутії була розорана ділянка, яка засівалася протягом п'ятнадцять років. Потім на її місці утворилося озеро, в якому стали розводити карасів. І це не одиничний випадок. Іноді на місці ріллі через кілька років з'являлося болото. Відбувається це тому, що темний колір ріллі різко підсилює надходження тепла в грунт, що призводить до розтоплювання викопного льоду в цьому районі і перетворення його у воду.
У районах поширення багаторічної мерзлоти урожаї з сільськогосподарських угідь мізерні. Тому цим видом господарства займатися тут недоцільно.
Термокарстові процеси завдають значної шкоди трасам наземних магістральних трубопроводів, автомобільним і залізничним шляхам, на схилах відкритих гірських виробок при видобутку корисних копалин.
Якщо через ділянку із полігональними ґрунтами прокладається полотно дороги або вона підрізається на достатню глибину укосом фундаменту, із розрізаних, порушених жил може початися надходження пливуна - суміші піску і води, а на решті площі ділянки утворюються пониження і провали. Відповідно дорога на такій ділянці може з часом порушитись і перетворитись на серію вибоїн і канавок, які особливо «оживають» навесні і восени.
У зоні багаторічної мерзлоти прісні артезіанські води проморожені повністю або фрагментарно. У районах, де поширені кріогенні несприятливі процеси водопостачання повинні забезпечувати забір води з максимально високою температурою для здешевлення її підігріву і повинні бути розташовані поблизу споживача. Використання підземних вод у північних районах переважно більше у порівнянні з поверхневими.
У районах поширення несприятливих кріогенних процесів ускладнюється видобуток корисних копалин.
Комплекс заходів із попередження та боротьби з термокарстом включає запобігання розтавання багаторічномерзлих порід і підземних льодів при будівництві та експлуатації споруд, дренаж територій.
Учені та інженери працюють над розробкою заходів, спрямованих на збереження або усунення багаторічної мерзлоти в ґрунті, для захисту від руйнування і деформації житлових та промислових споруд тощо.
1.3 Флювіальні несприятливі процеси
1.3.1 Несприятливі процеси, спричинені діяльністю площинного змиву та тимчасових водотоків
Флювіальні несприятливі процеси формуються водою, що тече по поверхні суходолу. Рухома вода розмиває (ерозія), переносить (транспортування) і відкладає (акумуляція) продукти руйнування, створюючи відповідно ерозійні та акумулятивні форми рельєфу. Хімічний вплив поверхневих вод, до яких відносяться і води річок, мінімальний. Основною причиною ерозії є механічний вплив на гірські породи води і транспортуючих нею уламків, раніше зруйнованих порід. За наявності у воді уламків ерозія різко посилюється. Чим більше швидкість течії, тим більші уламки переносяться, і тим інтенсивніше йдуть ерозійні процеси.
Несприятливі флювіальні процеси можна поділити на ті, які спричинені діяльністю поверхневого змиву та тимчасових водотоків.
Поверхневий змив (площинна ерозія) - руйнування і знесення верхнього шару ґрунту чи продуктів вивітрювання гірських порід дощовими й талими водами, що стікають по схилу суцільним шаром або дрібними струмками. Він залежить від таких умов: опади мають бути інтенсивними; схили повинні бути пологими (1-5°); слабка задернованість території; антропогенна діяльність.
Ґрунтознавці і спеціалісти, у галузі ерозіознавства рекомендують вживати термін «поверхнева ерозія» мотивуючи це тим, що площинна ерозія можлива тільки на ідеально рівній поверхні схилів (тобто на схилах без мікроулоговин). А таке у природі буває рідко. Вода зі схилів, особливо коли вони розорані, майже завжди стікає не пластовим потоком (плащем), а дрібними струменями, виробляючи струменеві розмиви різної величини - у глибину від кількох міліметрів до всієї товщини ґрунтового покриву і до десятків сантиметрів у ширину (іноді до 2-3 м).
При русі води вниз по схилам (схиловий стік), особливо позбавлених рослинності і слабозадернованним, відбувається змив тонких частинок породи і ґрунту, їх переміщення і відкладення біля підніжжя схилу. У результаті схили виположуються, а біля їх підніжжя формуються такі форми рельєфу як делювіальні плащі, що згладжують перегини схилів.
Із діяльністю тимчасових потоків, що виникають після сильних злив або танення снігового покриву, пов'язана поява численних ерозійних вимоїн різного масштабу.
Найменшою денудаційною формою є ерозійна борозна (довжина 2-3 м, ширина 5-20 см, глибина 30 см) [Додаток Б. Рис. Б.1.]. Із ерозійної борозни може утворитися ерозійна ритвина або промоїна (довжина 10-20 м, ширина 1-2,5 м, глибина 1-3 м) [Додаток Б. Рис. Б.2.]. Із неї може утворюватися яр [Додаток Б. Рис. Б.3.]. Для збереження ґрунтового покриву важливо враховувати не тільки розвиток ярів як найбільш активних лінійних ерозійних форм, але і стан та потенційний розвиток початкових форм лінійного розмиву.
Яр - це від'ємна форма флювіального рельєфу, що представляє собою лінійно-витягнуту, вузьку вибоїну із крутими не задернованими схилами, яка створена тимчасовими водотоками переважно у пухких, але в'язких гірських породах (глина, суглинки, селоподібний суглинок, лес). Швидкість росту яру в довжину рідко перевищує кілька метрів на рік, але відомі випадки, коли вона досягає 60-80 м і більше. Загальна довжина яру з розгалуженнями іноді може бути більше 10 км.
Умови для утворення ярів: наявність крутих схилів (? 5°); низьке розташування базису ерозії; наявність пухких гірських порід; достатня кількість опадів (зливовий характер або інтенсивне танення снігу); слабка задернованість території; антропогенний вплив.
Утворенню ярів сприяють люди, підрізаючи схили і знищуючи при цьому рослинність і розпушуючи верхній шар ґрунтів. Посилений ріст ярів стався в Росії та Україні у 60-ті роки XIX століття, коли селяни, отримавши свободу в результаті скасування кріпосного права, отримали не дуже зручну землю - на схилах.
У міру просування вершини зростаючого яру вглиб вододільного плато, вона починає гілкуватися. Рівень річки або дна долини, до якого спускається яр, називають базисом ерозії - це горизонтальна поверхня, на рівні якої водний потік втрачає силу і нижче якої не може заглиблювати своє русло.
Вище за течією донна ерозія буде йти до тих пір, поки руйнівна сила потоку перевищує опір, який чиниться розмиву породами ложа. Коли поздовжні похили на всьому протязі яру досягнуть значень, при яких швидкості течії будуть недостатні для подолання опору порід ложа, глибинна ерозія припиниться, закінчиться і зростання яру, настане стан його рівноваги. Ця гранична форма поздовжнього профілю, до якої він прагне в ході глибинної ерозії, отримала назву профілю рівноваги (або кривої рівноваги).
Раніше всього поздовжні ухили наблизяться до рівноважного значення у нижній течії, так як тут потужність потоку найбільша, ерозія протікає швидше за все, а тому і рівноважний стан досягається раніше. Навпаки, у верхів'ях яру ерозія йде повільніше, і рівноважний стан встановлюється пізніше. Коли яр уже почав заростати в
Несприятливі екзогенні процеси в літосфері дипломная работа. География и экономическая география.
Реферат: Stamp And Sugar Acts Essay Research Paper
Экологическая Сертификация Курсовая Работа
Сочинение Евгений Онегин 10 Класс
Реферат по теме Исследование установок детей, больных бронхиальной астмой
Контрольная работа: Паутинообразная модель фирмы
Сочинение На Тему Усадьба Троекурова
Реферат: Развитие мелкой моторики и осязания у детей старшего дошкольного возраста с нарушением зрени
Реферат: Деловая женщина: особенности имиджа, мышления и поведения. Скачать бесплатно и без регистрации
Диссертация Кандидата Исторических Наук 07.00 02
Курсовая Работа На Тему Регулируемый Полосовой Фильтр
Реферат: У истоков российского консерватизма
Производственная Практика Жкх Дневник
Эссе На Тему Может Ли Машина Думать
Сочинение по теме Поэзия К. Бальмонта
Реферат: Товаропроводящая система (ТПС)
Реферат: Религиозная философия. Скачать бесплатно и без регистрации
Контрольная работа по теме Виды разрешительных документов
Титульный Лист Реферата Ворд Скачать
Реферат по теме Деятельность Букей-хана
Курсовая работа: Организация и планирование ремонта технологического оборудования химических производств
Выделение селекционного фонда - Биология и естествознание курсовая работа
Анализ и управление активами на базе ООО КБ "Союзный" - Бухгалтерский учет и аудит отчет по практике
Учет затрат на производство - Бухгалтерский учет и аудит курсовая работа