Немаксим

Ой, чи твоя то доля ходить-літає по дому,

попелом підлогу встелює,

вугіллям покуть замазує,

черкає-черкає, чекає

на порозі тебе

Ой, чи ти то вертаєш без свічки додому;

нічка, зчорніла до біса,

плаче-квилить супроти входу,

мороком заливає порожню труну на межі,

прийдешнього укриває, всаджує:

присядь-відпочинь

Ой, чи твій то дух білосніжний,

мжичка дзеркало підставляє,

мряка з нього виходить-виринає,

образ карбує, дух розчиняє:

дивись під ніжечки

Ой, чи з тебе то сьомий піт сходить,

ослін захлинається-тоне,

стукіт по ньому губиться-гасне

не чути роду твоєму, скільки не стукай з порогу

скільки не тупцяй, не тупоти

Ой, чи твої то попадали ложки,

коливо витікає крізь тріщини мисника,

місяць виходить-вигукує з щербатих хмар,

заглядає у дзеркало на порозі

бачить тебе, малесенького, 

у труні

два рази смерті не буде, 

а раз умирати треба

Ой, скільки не малюй хрести,

скільки, небоже, не біжи –

з утоми впадеш на поріг:

ой, чи твоя то доля?