Неефективність державної освіти та як курси, тренінги, вебінари та приватні школи вирішують цю проблему

В періоди динамічного технологічного розвитку світу, розуміння того, що освіта має бути не лише гнучкою, а й актуальною, набуває все більшого значення. Формальна освіта в Україні, подібно до багатьох країн світу, зіштовхується з критикою своєї негнучкої природи й нездатності задовольнити змінювані потреби ринку праці та суспільства. В цьому контексті постає важливе питання: чи пропонують інноваційні форми навчання, такі як курси, тренінги, приватні навчальні заклади, рішення, які можуть подолати ці обмеження?

В Законі України “Про освіту”, прийнятому 05.09.2017 р. зазначено, що освіта це – “забезпечення інтелектуального, духовного, фізичного і культурного розвитку особистості. Однак, сьогодні багатьом очевидно, що система освіти не тільки не забезпечує такий розвиток, але подекуди його стримує, гальмує, не даючи можливості обдарованим дітям виходити за рамки програм, створених з розрахунку на «середнього» учня, не даючи практичних навичок, необхідних в повсякденному житті, не має ні інформаційних, ні технічних, ні людських ресурсів, які давали б можливість відповідати вимогам часу. 

Зі школи нас привчають не розбиратися в матеріалі, а автоматично його вчити, «зубрити», «через силу» осягати безліч предметів, більшість з яких абсолютно не потрібна в майбутньому і не цікава. Натомість обходять стороною такі важливі питання як фінансова грамотність, основи політики, основи лідерства, командоутворення та особливості роботи в команді, критичне мислення та його тренування, розвиток емоційного інтелекту, що допомогли б і в подальшому навчанні, оволодінні фахом і в майбутній професійній діяльності. 

В заклади вищої освіти приходять абітурієнти, які зробили вибір абсолютно неусвідомлено. Не тому, що вони пройшли низку тестувань і мають чітке розуміння, що володіють необхідними природними задатками, знаннями, вміннями, необхідними в майбутній професії, не тому, що вони мріяли про професію з дитинства і готувалися до вступу цілеспрямовано, а тому, що їм порадили старші друзі, сусіди, родичі, наполягли батьки, тому, що немає конкурсу і беруть з мінімальними балами ЗНО чи НМТ. Їх не відраховують за пропуски занять, за нескладені екзамени, адже бережуть кожного студента, – він на вагу золота!!! На особливо «популярних» спеціальностях їм іще й стипендію платять!!!

На цю біду накладається застарілість методів викладання, велика питома вага викладачів похилого віку, які не усвідомлюють, що не є єдиним джерелом знань ні вони самі, ні їх підручники. Часто вони слабко розуміють, що таке комп’ютер (в кращому випадку вважають його аналогом друкарської машинки), не кажучи про володіння, скажімо, сучасними методами візуалізації інформації. Молоді викладачі не зацікавлені в роботі, яка складається з величезної кількості другорядних, обтяжуючих бюрократичних завдань та оплачується нижче, ніж робота кур’єра, офіціанта чи продавця.

Як результат, на ринок праці виходять некваліфіковані та невмотивовані фахівці, які для вдосконалення власних скілів, або для здобуття зовсім іншого фаху, вимушені користуватися послугами так званої неформальної освіти. 

Неформальна освіта як «навчання впродовж життя»

Неформальна освіта являє собою особливий вид навчання, що проводиться поза навчальними інституціями. Їх проводять громадські організації, приватні школи, некомерційні центри освіти, і часто, для засвоєння певної програми не потрібно навіть витрачати кошти. Наразі існують безліч видів неформальної освіти, але варто виділити такі кейси - професійні курси\тренінги, громадська освіта, онлайн освіта (вебінари), професійне стажування:

1) Тренінг\семінар – це інтерактивне заняття у формі практичних вправ, моделювання ситуацій, обговорень, спрямоване на розвиток певних навичок і вмінь з інтервалом в 2,5 годин або більше. Також виділяють бізнес-тренінги (акцент на глибокого закріплення робочих навичок) та особистістні (робота з психічним станом клієнта з метою вдосконалення її самосвідомості). 

2)  Курси – більш ширше поняття. Це кейс вузьконаправлених та пов’язаних між собою тренінгів, тривалість яких може сягати від трьох днів до п’ятнадцяти тижнів. 

3) Вебінари – це вищезгадані заходи, тільки в онлайн-форматі. Вони відрізняються економією коштів, масовою аудиторії, можливість заархівувати матеріали задля закріпленння знань та прямим доступом до допоміжних джерел, наданих під час вебінару. Яскравими прикладами можуть слугувати навчальні онлайн-платформи, відео, лекції тощо.

Основною метою є розвиток особистості, удосконалення навичок та знань у неформальному середовищі. Неформальна освіта зосереджена на індивідуальному підході до навчання, який може бути більш гнучким та адаптованим до особливих інтересів учасників. Які існують переваги неформальної освіти перед формальною? 

По-перше, вона прагне зацікавити і мотивувати людей до саморозвитку та тренує звичку дізнаватися щось нове. По-друге, під час навчання формується соціальний контекст, що сприяє залученню, спілкуванню та обмін досвідом між учасниками. По-третє, неформальна освіта надає індивідові доступ до специфічних навичок та знань, потрібних для його спеціальностей. Одним словом – прокачку “profiles” та “soft-skills”. 

Виникнення тяги до самоосвіти або як розвивалась “non-form education”

Початком розвиток неформальної освіти прийнято вважати період після завершення Другої Світової війни, коли виникла потреба в модернізації та відновленні суспільства після панування диктаторських режимів в Європі. Фундаментами подібних змін тоді стали різні громадські освітні програми й ініціативи, культурно-просвітницькі заклади, а також програми для дорослих. Лише наприкінці 1960-го року увійшло у вжиток поняття «неформальна освіта», згадана у 1967 року під час міжнародної конференції у Вільямсбурзі (США), де постало питання про світову освітню кризу через застарілість традиційної освіти та її нездатність адаптуватись до нових викликів часу. Також можна згадати американського педагога й економіста Філіпа Холл Кумбса, який у своїй роботі «Світова освітня криза: системний підхід» (1968) назвав основні фактори світової освітньої кризи, по полицям розкрив всі недоліки системи освіти. 

У 1980-ті – 1990-ті роки розпочинається епоха глобалізації, що супроводжується домінуванням західного демократичного світу з його цінностями над країнами комунізму. Також період запам’ятався різким технологічним розвитку в галузі транспорту, телекомунікації та появою передвісника сучасного “Інтернету”. На тлі цих подій неформальна освіта стає важливою частиною ринку праці. Це призвело до появи безлічі професійних курсів та тренінгів, які забезпечують оновлення навичок і знань для пристосування до швидко мінливого світу. 

В 1990-х - 2000-них рр. Інтернет революціонізував доступ до неформальної освіти. Відбувається розквіт онлайн-курсів, електронних ресурсів та інших форм універсального доступу до знань. Тоді відбувся розпад Радянського Союзу та третя хвиля демократизації країн Східної Європи та СНД. Це означало появу неформальної освіти і в Україні. 

З 2010 до 2020-тих рр. Почали здобувати популярність масові відкриті онлайн-курси та інші онлайн-платформ для навчання. Такі компанії, як Coursera, Udemy, EdX, стають глобальними постачальниками неформальної освіти, пропонуючи курси від провідних університетів світу і експертів різних галузей. Неформальна освіта продовжує інтегруватися в повсякденне життя людей через інноваційні підходи до навчання – від “augmented reality” та “virtual reality” до мікронавчання і гейміфікації. Вона відіграє ключову роль у становленні активного громадянського суспільства та в реагуванні на глобальні виклики, такі як кліматичні зміни, економічні кризи та пандемії. 

Популярними надавачами послуг з неформальної освіти в Україні є:

1) Українська Академія Лідерства – програма неформальної освіти для випускників шкіл. Офіційне відкриття відбулось 22 жовтня 2015-го року за участі Президента України Петра Порошенко. Головники засновниками є Ярослава Джонсон, Андрій Зелінський та Олена Кошарна. Наразі Академія дає можливість учням не лише офіційне працевлаштування та надання відповідний соцпакет, але й розвиває мотивацію, упевненість у собі тощо.  

2) Prometheus - український МООС, що надає доступ до безкоштовних онлайн-курсів університетського рівня всім бажаючим. 

3) “ПроОсвіта” - українська громадська організація, що працює за стандартами неформальної освіти Німеччини «Theodor Heuss Kolleg», та проводить професійні курси для освітян з дотримання стандартів якості неформальної освіти.

4) “Recourse studio” – команда, що займається підготовкою майбутніх кандидатів на роботу в сферах політики, менеджменту, економіки, міжнародних відносин. Для цього в них є програма “Апгрейд Власного Софту”, яка складається з 14 взаємопов’язаних тренінгів. Одним з співзасновників даного проєкту є популярний український політолог та директор “Центру досліджень проблем громадянського суспільства” Віталій Кулік.  

5) Erasmus + Програма обміну студентів, викладачів та науковців країн-членів Євросоюзу. Програма надає можливість навчатися, проходити стажування чи викладати в іншій країні, що бере участь в програмі.

6) Edra — студія онлайн-освіти для освітян та громадянського суспільства.

7) Coursera – пропонує курси, спеціалізації та ступені, створені провідними університетами та компаніями.

8) edX – є домом для онлайн-курсів від університетів світового рівня, включаючи MIT та Гарвард.

9) Udemy – має широкий спектр курсів з різних предметів, від програмування до персонального розвитку.

10) TED – забезпечує доступ до коротких доповідей лідерів думок у різних галузях.

Отже, неформальна освіта відіграє роль компенсатора недоліків формальної освіти, забезпечуючи гнучкість, актуальність навчального процесу та відповідність змінюваним потребам ринку праці та індивідуальних запитів особистості. В Україні, як і в усьому світі, попит на неформальну освіту зростає завдяки її здатності розвивати критичне мислення, лідерські якості та соціальну активність. На сьогоднішній день, зростання платформ онлайн-навчання на прикладі Coursera, edX, TED відкривають нові горизонти для самоосвіти та міжнародного обміну знаннями. Курси, вебінари та тренінги стають відправними точками для професійного розвитку та навчання упродовж життя. Таким чином, неформальна освіта не тільки підтримує, але й стимулює неперервний розвиток особистісного та професійного потенціалу людини.

Однак, систему неформальної освіти також не варто переоцінювати і не помічати існуючих проблем. Мова йде про комерційні проекти, які використовують легковірність людей, їх бажання без особливих зусиль заробляти великі кошти. Наприклад, чисельні курси ІТ обіцяють за 3 місяці зробити з вас супер-програміста з заробітком від 1 000$. Як показує практика програмістом ніхто не стає за 3 місяці, бо це роки кропіткої праці, і зарплата початківця в хорошому випадку 300$. І таких прикладів безліч. Тому до неформальної освіти потрібно підходити також виважено та свідомо, бо знання не можна передати примусово, їх потрібно дуже сильно хотіти отримати, важко для цього працювати і бути впевненим, що вам їх здатні надати.