Небезпечні ігри навколо української АЕС

Росіяни хочуть вкрасти українську електроенергію, а станцію використовувати як військову базу

Оновлення від редактора (21 листопада): на вихідних біля реакторів та сховищ радіоактивних відходів Запорізької атомної електростанції пролунали вибухи снарядів. Росія і Україна звинуватили одна одну.

Вкрасти холодильник легко – ви просто завантажуєте його на вантажівку. Пограбувати атомну електростанцію набагато складніше і небезпечніше, як з’ясували путінські мародери. У березні вони почали безрозсудні бойові дії, щоб захопити Запорізьку АЕС на півдні України – найбільший ядерний об’єкт Європи. Вони захопили станцію, і наразі росія стверджує, що володіє ним. На щастя, обстріл не спричинив ядерної аварії.

Відтоді росіяни намагалися шляхом залякування, саботажу та насильства встановити технічний та адміністративний контроль над станцією, проте досягли успіху лише частково.

Зазвичай Запорізька АЕС забезпечувала 20% електроенергії в Україні, але, опинившись поблизу лінії фронту, шість її реакторів були зупинені з вересня. Зараз на майданчику перебуває близько 500 російських військових, їхня бронетехніка схована в машинних залах і в підземних бункерах, призначених для укриття персоналу на випадок ядерної аварії. Ще більше їх розміщено в окупованому сусідньому місті Енергодарі, де проживає більшість українських працівників станції та їхні сім’ї.

«Росіяни використовують станцію як військову базу», — каже Петро Котін, президент Енергоатома, української атомної енергетичної компанії, і колишній директор Запорізької АЕС. «Вони розуміють, що ніхто з України її обстрілювати не буде, безпосередньо на станцію ніхто не нападе. Це безпечне місце для розміщення їхньої військової техніки та перебування персоналу».

Оскільки атомна станція більше не виробляє електроенергію, її необхідно перевести в режим підтримки системи охолодження ядерного палива, яке залишається гарячим навіть при вимкнених реакторах. Але постачання станції неодноразово припинялося, що спричинило п’ять повних відключень електроенергії, останнє з яких мало місце 3-5 листопада. Були задіяні резервні генератори, які пан Котін називає «останньою лінією захисту», проте запаси дизельного палива обмежені.

Росіяни хотіли підключити Запорізьку АЕС до контрольованої ними кримської мережі, щоб вкрасти українську електроенергію. Але вони не змогли цього зробити через пошкодження електропідстанцій, спричинені бойовими діями. «Зараз схоже, що вони більше не намагаються відновити зв’язок», – каже пан Котін. «Вони застрягли».

Навіть якби реактори були підключені до російської мережі, їх потрібно було б перезапустити. Чотири реактори станції перебувають у стані «холодного» зупину, а два – «гарячого». Це означає, що вони все ще працюють, але за набагато нижчої температури, ніж зазвичай, і здатні виробляти пару для опалення багатьох будівель станції і навіть для частини прилеглого міста, але недостатньо високого тиску, аби привести в дію турбіни, які зазвичай виробляють електроенергію.

Коли зовнішня температура починає опускатися нижче нуля, потрібно більше тепла. Інший реактор потрібно буде розігріти, щоб виробити додаткову пару (але не потужність). Українські регулятори дозволили це, росіяни, які також мають своїх ядерників на майданчику, — ні.

Приблизно 3000 українських працівників, які залишились на станції, працюють в умовах постійних залякувань, що супроводжують окупацію. «Ситуацію погіршує те, що тепер вони також стикаються із суперечливими інструкціями щодо того, як керувати станцією», – сказав Рафаель Гроссі, генеральний директор Міжнародного агентства з атомної енергії, у нещодавньому повідомленні. На станції присутні чотири міжнародні співробітники МАГАТЕ. «Принаймні ми маємо інформацію з цього незалежного джерела», – сказав пан Котін. «Але вони нічого не можуть зробити з цими діями росії. Вони лише спостерігачі».

Українському персоналу заборонено спілкуватися з українською владою (яка все ще виплачує їм зарплату), працівників змушують підписувати контракти із новоствореним російським енергетичним агентством на новоокупованій території. Росіяни пропонують високі зарплати та бонуси тим, хто підписує такі контракти, проте, за словами пана Котіна, лише близько 200 працівників пішли на це.

За останні місяці росіяни викрали трьох топменеджерів. Двох було звільнено через кілька днів, але вони залишаються вдома в окупованому Енергодарі, перебуваючи, за словами пана Котіна, в «дуже поганому психологічному стані». Коли українська влада намагалася зв’язатися з одним із них, його сім’я сказала більше не телефонувати, оскільки йому потрібен час, щоб одужати. Більше місяця тому зник безвісти Олег Ошека, відповідальний за експлуатаційне обслуговування станції. «Ми не знаємо, що з ним відбувається», – сказав пан Котін. «Його затримано. Сподіваємось на звільнення. Його могли катувати».

Мер Енергодара Дмитро Орлов каже, що з початку окупації в березні росіяни затримали близько 1000 осіб – працівників станції та мешканців міста. Деяких було звільнено, вони травмовані після катувань. Інших було вбито. У травні, наприклад, росіяни п’ять разів вистрілили в одного інженера в його будинку. Йому дозволили евакуюватися на територію України, де лікарі врятували йому життя. Близько 70 осіб досі перебувають у руках росіян. Мер каже, що росіяни відмовилися включати цих мирних жителів у списки обміну полоненими, «не дивлячись ні на що, вони ігнорують усі ці процеси».

Умови в місті напружені та важкі. З довоєнних 53 тис. населення залишилося лише близько 15 тис. осіб. Переважно це пенсіонери, які не можуть поїхати, та працівники станції. «Частково відсутня електроенергія, майже постійно перебої з водопостачанням», – каже пан Орлов. Муніципальні служби продовжують функціонувати, але з вересня окупаційні війська зупиняють регулярні колони з продовольством, медикаментами та іншими товарами з території України.

Зараз пан Орлов перебуває поза межами Енергодару, але підтримує зв’язок з мешканцями, незважаючи на існуючу для них небезпеку за спілкування з українською владою. Вони повідомляють, що військові в місті розмістилися в порожніх квартирах і часто ходять у цивільному. Росіяни, каже мер, уникають вводити в місто важку бронетехніку, бо знають, що жителі передадуть їхні позиції українським силам. «Партизанський рух працює, – каже пан Орлов. — Але зі зрозумілих причин я не можу про це говорити».

Пан Гроссі з МАГАТЕ намагався домовитися про створення демілітаризованої зони в 30 км навколо станції, але після відступу із сусіднього Херсона згода росії виглядає малоймовірною, враховуючи стратегічну важливість реакторів. Протягом вихідних надходили повідомлення про десятки вибухів від обстрілів навколо майданчика; деякі будівлі були пошкоджені, проте, ймовірно, не були пошкоджені жодні критичні для безпеки станції системи чи обладнання. «Ситуація там стає непередбачуваною», – каже пан Котін. «Напевно, вони бояться нового українського наступу».

Пан Орлов каже, що, за словами містян, «ситуація змінюється, росіяни всіх грабують, мародерять. Вони беруть усе, що бачать». Можливо, вважає він, росіяни починають розуміти, що їхній час в Енергодарі закінчується.

Енергоатом

Написати нам | Telegram | Facebook | Instagram | Youtube | Twitter