Не дві країни

Привіт

Перед тим, як почати читати цю вельми довгу історію, заціни ці дві картинки:

Виглядає так, ніби це дві різні країни, чи не так? Не так. Обидві фотографії з Ірану, от тільки перша зроблена в 1970-му році, а друга - у 2008-му. Логічне питання: "А как так палучілась?"

Ну пігнали розбиратись.

Трохи Античності

А почнемо ми аж у 1900-му році, але обіцяю сильно тут не затримуватись. Так от, на початку ХХ сторіччя Персія (вона ж – Іран) перебувала, м'яко кажучи, в не найкращому положенні. На цю слаборозвинену країну сильно впливали Росія та Британія, які у 1907-му підпишуть домовленості про її розділ. Шах намагається проводити деякі реформи (наприклад, повністю реформувалась митниця), яких все ж не вистачає для зменшення відставання від розвинених держав.

Поступово посилюється опозиція, що змушує Мозафереддін-шаха (понятя не маю, нащо вам його ім'я) у 1906му дарувати Ірану констинуцію та створити парламент – меджліс. Через 40 днів після рефрми шах помирає.

Наступним владу отримав його син – Мухаммед Алі. Він у 1908му розганяє меджліс, перед яким присягав ще рік тому. Іронічно. Очевидно, таке свавілля нікому сподобатися не могло, тому ще через рік 16-го липня 1909-го Надзвичайна Націанальна Рада, зібрана повстанцями, передає владу сину Алі – Ахмаду. Йому на момент даних подій було всього 11.

Але і тут щастя не настало (пам'ятаєм по угоду 1907). Росія та Британія вирішують, що зміни Персії не те що б прямо таки і потрібні, та розпочинають інтервенцію.

Так би наша, поки що вельми сумна, історія і закінчилася б, але все змінилось, коли Другий рейх розв'язав війну.

Під час першої світової Іран був окупований Антантою, але формально зберіг нейтралітет. На території країни велись бої з османами.

Після закінчення війни Іран був формально визнаний та навіть став однією з держав-засновниць Ліги націй. Англо-Російські домовленості були анульовані (як мінімум бо Росії вже не існувало). Іран ще трохи потріпало під час громадянської війни в Росії, але у 1920-му червона машина смерті (або скорочено РРФСР) вирішила, що імперські амбіції це не для неї, до осені 1921-го вивела з Персії війська.

Пахлава мєдовая

Ну що ми це тільки про якісь там Росії та Британії говорим. Що ж там в самому Ірані? А багато чого. Інтервенція та окупація залишили за собою хаос, розруху та громадянську війну. Ахмад-шаху катастрофічно треба було наводити лад, у чому йому допомагав молодий та перспективний офіцер Реза Пахлеві. У 1921-му він відновлює контроль над Тегераном (столиця мєжупрочєм). Ахмад за такі подвиги зробив його спочатку головнокомануючим, потім – воєнним міністром, а зрештою, у 1923-му, – прем'єр-міністром.

Користуючсь своїм положенням, він підготував змову проти шаха. У 1925-му меджліс скинув Ахмада та призначив новим шахом Резу Пахлеві. Так закінчила своє правління Іраном династія Катажар (правила 130 років), і почала нова – Пахлави кхм.. тобто Пахлеві.

Реза був завзятим реформатором, вкладав гроші в промисловість, підтримував урбанізацію, і взагалі – був лапочкою. І невже от вона – довгождана перемога та щастя. Але тут бац – і 2 світова. Іран був окупований СРСР та Британією (шо, апять). Реза у 1941-му відрікся від престолу на користь сина – Мохаммада Рези.

Мохаммад Реза теж поступово впроваджував реформи, та був дуже про-західно орієнтованим.

Лисий з національного фронту

За всю цю історію я не згадав одну вельми важливу деталь – нафту. Як всі ми знаєм, у Ірану є досить великі запаси нафти. І нафта ця відіграє вельми важливу роль.

Так от, нафту в Ірані знайшли ще в 1908-му. Тоді ж агнлійці заснували Англо-Персидську нафтовидобувну компанію (APOC), пізніше переназвану в Англо-Іранську (AIOC). Зараз вона більш відома як British Petroleum.

Так от, ця компанія видобувала майже всю нафту в Ірані. І те, що Ленін сказав ділитись їх не сильно обходило. В результаті Іран зі своєї ж нафти не отримував майже нічого. Уряд декілька разів намагався домовитися з AIOC, та ні до чого серйозного це не призвело. Станом на 1951-й рік Іран отримував менше за 18% з продажу нафти.

В Ірані зростали націоналістичні настрої. І от на політичну сцену виходить наш герой – Мохаммед Мосаддик – лідер національнго фронту, що виступав за націоналізацію нафтової промисловості.

Цей самий Мосаддик у 1951 стає прем'єр-міністром. Меджліс приймає закон про націоналізацію нафтової промисловості. Шах намагається протидіяти Мосаддику, що закінчується масовими протестами проти шаха. Мохаммад Реза втікає з країни. Прем'єр тим часом продовжує націоналізацію та реформи, незважаючи на протидію зі сторони Британії та Америки. Вищезгадані країни бойкотували Іранську нафту. Але в 1953-му уряд Мосаддика було скинуто переворотом, спланованим та фінансованим пам-пам ЦРУ США та МІ-6 Британії. І, на диво, це не конспірологія. Взагалі ця історія вельми цікава, але задовга, щоб повністю розказувати її тут.

Після повернення шаха до влади було утворено міжнародний консорціум (об'єднання компаній), що займався видобутком іранської нафти. Шаху вдалося домовитися на приблизно рівний поділ прибутків.

Біла революція

Пам'ятаєте всі реформи, що я згадував? Так от всі вони насправді-то були на пів шишечки. Іран все ще знаходиться у досить проблемному положенні. ⅔ населення неосвітчені, зберігається купа феодальних пережитків (да-да, феодальні пережитки посередині ХХ сторіччя). Особливо все погано на селі: майже вся земля знаходиться у феодалів, а селяни ледь не юридично до неї прикріплені.

Необхідність реформ була зрозуміла всім. Шах вирішив таки почати все це розгрібати. Також на це рішення істотно вплинула Омеріка, яка вважала, що жодна зовнішня допомога не замінить внутрішніх реформ.

У 1963 Мохаммед проводить рефендум, на якому подавляюча більшість голосує за реформи. Він також формує лояльну та контрольовану двопартійну систему в меджлісі.

І понеслись реформи трубами. Всього було проведено біля 20-ти перетворень.

Тепер селяни могли викупити землю за 70% від її ринкової вартості з розсрочкою на 25 років. Державні підприємства продавались, в основному колишнім землевласникам. Будувались величезна кількість шкіл, дитсадочків. Розвивалась медицина. Жінки отримали право голосу та освіту. І тд. і тп.

На все це вельми недешеве задоволення гроші бралися переважно з продажу нафти. Ці самі гроші дозволяли ігнорувати опозицію.

А опозиція-то набирала обертів. Вона переважно складались з бувших землевласників, які втратили свою землю, та шиїтського духовенства, яке категорично бісило відходження від традиційних цінностей.

Будь-які виступи жорстоко придушувались, а лідерів опозиції переслідувала таємна поліція САВАК. Та ця показова жорстокість тільки збільшувала її популярність.

У 1975му році було запроваджено однопартійну систему (шах раніше обіцяв цього не робити) шляхом злиття двох керівних партій: Мардом (формальна ліберальна опозиція) та Ірані новін (про-шахська партія).

Отакі от неліберальні ліберальні реформи.

Та все це було ще й не настільки погано, якби реформи повністю досягли своїх цілей. Але це було не зовсім так. Аграрна реформа замість утворення сильного села та великої кількості селян-землевласників, призвела до концентрації землі у великих землевласників, а велика кількість селян залишилась безземельними або малоземельними. Проте реформи все ж призвели до стрімкого зростання ВВП, рівня освіченості та життя.

Власне кажучи тема розмови

Шах, бачачи посилення опозиції, міняти свою політику не збирався. Але Америка, на яку Мохаммад Реза орієнтувався, натиснула на нього та змусила трохи "послабити гайки".

8-го січня 1978-го року відбулась масова демонстрація студентів в Кумі, що була жорстоко розігнана. За даними держави померло 2 студенти, за даними протестувальників – 70. Через 40 днів мітинг відбувся в Тебризі, та теж була жорстоко розігнана. Але це протестуючих не лякало, та подальші демонстрації ставали все більш масовими.

Шах пообіцяв провести чесні вибори. Але це не допомогло, протести продовжувалися. Почались забастовки на підприємствах.

20 серпня шах вводить у країні воєнний стан після пожежі у кінотеатрі Рекс. Але незважаючи на заборону 8-го вересня відбувається демонстрація в Тегерані. За словами опозиції було вбито 2000-4000 протестуючих.

Після цієї демонстрації розпочинаються масові забастовки на нафтових підприємствах. Майже все її виробництво зупиняється. Опора режиму впала.

Прем'єр Шапур Бахтіяр переконує шаха покинути країну. 19-го січня 1979-го року шах втікає з Ірану.

Шапур починає активно вести перемовини з опозицією, обіцяє провести чесні вибори та запрошує назад до Ірану аятоллу (шиїтський релігійний титул ) Рухоллу Хомейні, вигнаного з Ірану шахом у 1964.

Хомейні повертається до Тегерану 1 лютого 1979 року і одразу вирушає на кладовище, де були поховані постраждалі під час революції. Там він виголошує промову, у якій називає Бахтіяра та весь його уряд незаконними та відмовляється від будь-якої кооперації з ними.

9-го лютого відбулась сутичка між прихильниками аятоли та Бахтіяра. 11-го лютого війська Бахтіяра припинили супротив. Сам він емігрував до Франції.

У країні проходить референдум зарезультатами якого (98% за) 1 квітня Іран стає ісламською республікою. Такий от день дурака. 8-го грудня була прийнята нова конституція.

Іслам стає державною релігією. Світські закони та закони шаріату є одним цілим (якщо останні не важать більше). Держава та церква зливаються. Іслам проникає у всі галузі культури. Жінки тепер не можуть не те що голосувати, навіть виходити на вулиці без хіджабу. Гомосексуальність карається смерттю. Ну і ще багато балдєжа від ісламської теократії.

В подіях після революції теж є дуже багато цікавого, но ета уже савсєм другая історія.

А зараз-то шо?

Не буду нічого казати, просто глянь на графіки :

Висновків робити теж не буду, закликаю вас до дискусії про причини, наслідки, релігю, будь-що взагалі в коментах.