Навчання граматики англійської мови учнів основної школи за когнітивно-комунікативним підходом - Педагогика дипломная работа

Главная

Педагогика
Навчання граматики англійської мови учнів основної школи за когнітивно-комунікативним підходом

Сутність когнітивно-комунікативного підходу. Передумови формування в учнів основної школи англомовної граматичної компетенції. Комплекс вправ для формування в учнів основної школи англомовної граматичної компетенції за когнітивно-комунікативним підходом.


посмотреть текст работы


скачать работу можно здесь


полная информация о работе


весь список подобных работ


Нужна помощь с учёбой? Наши эксперты готовы помочь!
Нажимая на кнопку, вы соглашаетесь с
политикой обработки персональных данных

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.


РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ФОРМУВАННЯ В УЧНІВ ОСНОВНОЇ ШКОЛИ АНГЛОМОВНОЇ ГРАМАТИЧНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ ЗА КОГНІТИВНО-КОМУНІКАТИВНИМ ПІДХОДОМ
1.1 Сутність когнітивно-комунікативного підходу
1.2 Психологічні передумови формування в учнів основної школи англомовної граматичної компетенції
1.3 Дидактичні передумови формування в учнів основної школи англомовної граматичної компетенції за когнітивно-комунікативним підходом
РОЗДІЛ ІІ. МЕТОДИКА ФОРМУВАННЯ В УЧНІВ ОСНОВНОЇ ШКОЛИ АНГЛОМОВНОЇ ГРАМАТИЧНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ ЗА КОГНІТИВНО-КОМУНІКАТИВНИМ ПІДХОДОМ
2.1 Етапи формування в учнів основної школи англомовної граматичної компетенції за когнітивно-комунікативним підходом
2.2 Комплекс вправ для формування в учнів основної школи англомовної граматичної компетенції за когнітивно-комунікативним підходом
РОЗДІЛ ІІІ. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ МЕТОДИКИ ФОРМУВАННЯ В УЧНІВ ОСНОВНОЇ ШКОЛИ АНГЛОМОВНОЇ ГРАМАТИЧНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ ЗА КОГНІТИВНО-КОМУНІКАТИВНИМ ПІДХОДОМ
3.1 Аналіз навчально-методичних комплексів з англійської мови для восьмого класу основної школи
3.2 Результати анкетування вчителів та бесіди з учнями
На сьогоднішній день знання іноземної мови посідає важливе місце у житті людини, адже в сучасному світі ми зустрічаємося з нею кожного дня. Ми починаємо вивчати іноземну мову з першого року навчання у школі, і від правильної організації навчального процесу залежить подальша англомовна компетентність.
Планування курсу вивчення іноземної мови включає в себе багато аспектів, серед яких - необхідність вибору методу навчання. На сьогоднішній день поширеним є когнітивно-комунікативний метод навчання іноземної мови. Комунікативно-когнітивний підхід до навчання іноземної мови покликаний забезпечити паралельно з мовленнєвою й когнітивну компетентність учнів - загальні здібності, які виявляються в позитивній кореляції між діями та проблемними задачами, котрі слід розв'язати.
Сучасний стан методичної науки характеризується висуненням на перший план двох головних парадигм наукового знання - комунікативної та когнітивної. У комунікативній парадигмі мову та її аналіз пов'язують з оволодінням мовленнєвою діяльністю, у когнітивній - з когніцією, тобто пізнанням і зв'язаними з цим структурами й процесами. З цього можна зробити висновок, що для розв'язання низки методичних проблем необхідний синтез зазначених вище парадигм. Тому варто спиратися на базові положення як комунікативного, так і когнітивного підходів.
В комунікативно-когнітивному підході рівною мірою відображені як комунікативні, так і когнітивні компоненти. Таким чином, навчання іноземної мови за комунікативно-когнітивним підходом передбачає врахування комунікативних та когнітивних компонентів.
Недостатня увага до цього виду роботи у школі та значний потенціал цього підходу у формуванні англомовної граматичної компетенції зумовили актуальність нашого дослідження.
Актуальність дослідження обумовлена, з одного боку, потребою сучасного суспільства в оперативному плануванні вивчення іноземної мови, а з іншого боку - недостатньою ефективністю інших методів навчання до формування англомовної компетентності.
Об'єктом дослідження є процес навчання граматики англійської мови в загальноосвітній школі.
Предметом дослідження є методика навчання граматики англійської мови учнів основної школи за когнітивно-комунікативним підходом.
Мета дослідження - теоретично обґрунтувати передумови формування в учнів основної школи граматичної компетентності за когнітивно-комунікативним підходом, практично розробити методику навчання граматики англійської мови учнів основної школи за когнітивно-комунікативним підходом та сформулювати завдання щодо подальшого вивчення проблеми навчання граматики англійської мови учнів основної школи за когнітивно-комунікативним підходом.
Досягнення мети дослідження передбачало розв'язання таких практичних завдань:
– вивчити дидактичні передумови формування в учнів основної школи англомовної граматичної компетенції за когнітивно-комунікативним підходом;
– дослідити вплив вікових та індивідуально-психологічних особливостей учнів на процес навчання;
– розкрити сутність когнітивно-комунікативного підходу;
– встановити етапи формування в учнів основної школи англомовної граматичної компетенції за когнітивно-комунікативним підходом;
– розробити комплекс вправ та фрагменти уроків для формування в учнів основної школи англомовної граматичної компетенції за когнітивно-комунікативним підходом;
– провести анкетування вчителів і бесіду з учнями з метою виявити їхні точки зору щодо використання когнітивно-комунікативного підходу у формуванні англомовної граматичної компетенції;
– проаналізувати чинні підручники з англійської мови у восьмому класі основної загальноосвітньої школи з метою встановити ефективність використання когнітивно-комунікативного підходу у формуванні в учнів основної школи англомовної граматичної компетенції;
– провести спостереження і встановити, чи використовує вчитель когнітивно-комунікативний підхід у навчанні учнів основної школи граматики англійської мови.
Для вирішення поставлених завдань використано такі методи дослідження: вивчення вимог чинної програми до формування англомовної граматичної компетенції, аналіз наукової літератури з методики навчання іноземних мов, наукове спостереження за процесом навчання учнів основної школи граматики англійської мови за когнітивно-комунікативним підходом, аналіз чинних підручників, анкетування вчителів та бесіда з учнями.
Практична цінність роботи: розроблено методику навчання граматики англійської мови учнів основної школи за когнітивно-комунікативним підходом, створено комплекс вправ для формування в учнів основної школи англомовної граматичної компетенції за когнітивно-комунікативним підходом. Структура бакалаврської роботи: складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків.
Перший розділ присвячено теоретичним передумовам формування в учнів основної школи англомовної граматичної компетенції за когнітивно-комунікативним підходом.
У другому розділі розглядається методика формування в учнів основної школи англомовної граматичної компетенції за когнітивно-комунікативним підходом.
Третій розділ присвячено емпіричному дослідженню методики формування в учнів основної школи англомовної граматичної компетенції за когнітивно-комунікативним підходом.
Висновки підводять підсумки нашого дослідження.
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ФОРМУВАННЯ В УЧНІВ ОСНОВНОЇ ШКОЛИ АНГЛОМОВНОЇ ГРАМАТИЧНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ ЗА КОГНІТИВНО-КОМУНІКАТИВНИМ ПІДХОДОМ
1.1 Сутність когнітивно-комунікативного підходу
Планування курсу вивчення іноземної мови (ІМ) включає необхідність вибору методу навчання. На сьогоднішній день поширений когнітивно-комунікативний метод навчання ІМ. В сучасній методиці постає проблема навчання ІМ як засобу спілкування і взаємодії при цьому комунікативного і когнітивного підходів.
Таким чином, у цьому підрозділі ми розглянемо окремо сутність комунікативного і когнітивного процесів, їхні особливості при навчанні ІМ та поєднання їх засадничих параметрів, що дає підстави для розробки комунікативно-когнітивного підходу.
Сучасний стан методичної науки характеризується висуненням на перший план двох головних парадигм наукового знання - комунікативної та когнітивної. У комунікативній парадигмі мову та її аналіз пов'язують, переважно, з оволодінням мовленнєвою діяльністю (МД), у когнітивній - з когніцією, тобто пізнанням і зв'язаними з цим структурами й процесами. Водночас стає все очевиднішим, що для розв'язання низки методичних проблем необхідний певний синтез зазначених вище парадигм. Тому, розглядаючи сучасну концепцію навчання ІМ, варто спиратися на базові положення як комунікативного, так і когнітивного підходів, і даних суміжних із методикою наук, таких як когнітивна психологія, когнітивна лінгвістика тощо.
Сутність комунікативного підходу полягає в моделюванні процесу навчання як процесу реального спілкування. Ю.І. Пассов акцентує, що моделювати слід лише основні, принципово важливі, сутнісні параметри спілкування, до яких належать: особистісний характер комунікативної діяльності суб'єкта спілкування, взаємовідносини і взаємодія мовленнєвих партнерів, ситуації як форми функціонування спілкування, змістова основа процесу спілкування, система мовленнєвих засобів, засвоєння яких забезпечило б комунікативну діяльність у ситуаціях спілкування, функціональний характер мовленнєвих засобів, евристичність тощо.
Сутність когнітивного підходу полягає, на думку О.Е. Баксанського, Б.М. Величковського, О.С. Кубрякової, Ю.М. Плотинського, Дж. Лайбера, Д. Гріна та ін., у спрямуванні процесу навчання на розв'язання таких проблем, як сприйняття, пізнання й розуміння людиною дійсності; здобуття, обробка, структурування, зберігання, виведення та використання знань; вивчення й пояснення пізнавальних процесів і механізмів, за допомогою яких забезпечується адекватна адаптація людини до реальності.
Методичні завдання сьогодення вимагають поєднання засадничих параметрів комунікативного й когнітивного підходів, що дає підстави для розробки комунікативно-когнітивного підходу до навчання іноземної мови. Цей підхід покликаний забезпечити паралельно з мовленнєвою й когнітивну компетентність учнів - загальні здібності, які виявляються в позитивній кореляції між діями та проблемними задачами, котрі слід розв'язати.
Сучасні наукові напрацювання є концептуальною базою для формулювання принципових положень, або принципів комунікативно-когнітивного підходу до навчання ІМ, запропонованих О.І. Вовк. Ці принципи передбачають:
б) стимулювання мовленнєво-розумової активності учнів;
в) створення автентичних умов їхньої соціалізації;
г) урахування їхніх індивідуальних пізнавальних стилів і навчальних стратегій;
д) розвиток і розширення знаннєвого простору учнів;
е) розвиток мовної особистості учнів;
і) формування комунікативно-когнітивної компетенції учнів [21, с. 11].
Взаємодія цих принципів важлива при навчанні ІМ за когнітивно-комунікативним підходом. Розглянемо докладніше принцип формування комунікативно-когнітивної компетенції учнів.
Компетенція (від лат. competentis - здатний) - це сукупність знань, навичок і вмінь, які формуються у процесі навчання певної дисципліни, та здатність до виконання певної діяльності [2, с.107].
Поняття комунікативної компетенції уводить Д. Хаймс. Він визначає її як притаманні людині знання та вміння успішного й ефективного спілкування. С. Савіньон характеризує комунікативну компетенцію як здатність одного або декількох співрозмовників функціонувати в дійсно комунікативному середовищі, тобто в динамічному обміні, під час якого мовна компетенція має адаптуватися до певної вхідної інформації, як лінгвістичної, так і паралінгвістичної.
Рівень комунікативної компетенції визначається етапом і метою навчання. Як багатокомпонентне явище комунікативна компетенція має свою внутрішню організацію чи будову, тобто структуру. У наукових джерелах авторами по-різному висвітлюється структура комунікативної компетенції. Наприклад, пропонується включити до її структури такі компоненти: мовленнєву, мовну й соціокультурну компетенції; навчальну, стратегічну та дискурсивну компетенції; інформативну компетенцію; соціальну і прагматичну компетенції; граматичну компетенцію; когнітивну компетенцію, які у спілкуванні мають виступати інтегровано [21, с. 41].
Когнітивну компетенцію розуміють як здатність до здійснення комунікативно-розумової діяльності, тобто до розв'язання мовленнєво-розумових задач за допомогою сукупності мовленнєвих дій і розумових операцій. Мовленнєві дії забезпечуються сформованими мовленнєвими навичками й уміннями. Розумові операції забезпечуються наявними знаннями, розумінням та усвідомленням задачі, яку слід розв'язати, а також навичками розв'язання інтелектуальних задач за допомогою певних когнітивних операцій. Йдеться про когнітивні навички - ментальні здібності, за допомогою яких людина обробляє зовнішні стимули. У навчанні іноземної мови це вхідна інформація у вигляді таких завдань, які стимулюють розвиток когнітивних процесів. Формування когнітивних навичок передбачає три стадії:
1) початкову, або когнітивну стадію, на якій відбувається розуміння мовленнєво-розумової задачі та концентрація уваги на необхідній інформації;
2) проміжну, або асоціативну стадію, яка передбачає спроби використати прийоми, котрі допомагають швидше зрозуміти і пригадати необхідну інформацію, виправити помилки та прискорити виконання мовленнєво-розумових дій;
3) найвищу, або автономну стадію, на якій правильні відповіді стають більш автоматичними, підвищується рівень швидкості й безпомилкового виконання дій.
Розумові операції відіграють істотну роль у формуванні когнітивних навичок, а відповідно й когнітивної компетенції, тому що ІМ може бути засвоєна з комунікативною метою лише як інструмент думки, бо комунікативний зміст у процесі спілкування не лише передається, а й утворюється в результаті мовленнєво-розумової діяльності.
У будь-якій ситуації, яка вимагає такої діяльності, взаємодіють, як правило, три компоненти:
· проблема, котру необхідно розв'язати (когнітивна стадія формування навичок);
· дослідні дії, за допомогою яких може бути розв'язана проблема (асоціативна стадія формування навичок).
Подальший розвиток автономної стадії передбачає, що для формування гнучкості когнітивної навички необхідне створення різноманітних ситуацій і завдань, які стимулюють як розумову, так і мовленнєву активність учнів.
1. Express a request, an order, a demand to do something, making alterations according to the peculiarities of the usage and combinability of those verbs with other words.
2. Guess what might be the questions to the suggested answers.
Сформульовані завдання передбачають використання широкого спектру знань, вимагають здійснення певних ментальних операцій за рахунок сформованих когнітивних навичок, а також розвинених мовленнєвих умінь.
Отже, когнітивна компетенція формується шляхом стимулювання мовленнєво-розумової активності учнів. Ефективність цього процесу певною мірою залежить від розвинених мовних / мовленнєвих і когнітивних здібностей та відповідних навичок і вмінь.
Таким чином, навчання ІМ за комунікативно-когнітивним підходом передбачає врахування як комунікативних, так і когнітивних компонентів, які можуть бути представлені у таблиці:
Співвідношення комунікативного й когнітивного компонентів у навчанні іноземної мови учнів середніх загальноосвітніх шкіл
В комунікативно-когнітивному підході рівною мірою відображені як комунікативні, так і когнітивні компоненти, а, отже, й розглядати їх окремо неможливо, тому що мова й мислення взаємозв'язані й взаємозумовлені [21, с. 46].
Отже, ми розглянули окремо сутність комунікативного і когнітивного підходів і визначили, що взаємодія цих двох підходів формує комплексний когнітивно-комунікативний підхід до навчання ІМ, в якому рівною мірою відображені як комунікативні, так і когнітивні компоненти. Оскільки комунікативно-когнітивний підхід охоплює дві основні парадигми наукового знання - комунікативну й когнітивну - та спрямований на розвиток як мовленнєвої, так і розумової активності учнів, то мова має йти не про комунікативну компетенцію, а про комунікативно-когнітивну компетенцію як розвинену здатність до здійснення мовленнєво-розумової діяльності, що виявляється в ході розв'язання проблемних завдань засобами іноземної мови на основі знаннєвого простору, картини світу, множинного інтелекту, сформованих мовної та когнітивної особистості учнів.
1.2 Психологічні передумови формування в учнів основної школи англомовної граматичної компетенції
когнітивний комунікативний англомовний компетенція
Психологія відіграє важливе значення у навчанні ІМ у школі. Вона тісно пов'язана з методикою викладання ІМ і сприяє підвищенню якості освіти і викладання.
Старанне та ретельне вивчення психології, а саме вікової та педагогічної психології, допомагає вчителеві у викладанні: допомагає прослідковувати й аналізувати позитивні та негативні риси особистості дитини та індивідуальні і психофізичні особливості розвитку учнів, визначати їх вплив на процес навчання та сприяти в подальшому злагодженому навчанні та співпраці.
Важливість урахування вікових та індивідуально-психологічних особливостей у навчанні ІМ підтверджує низка вчених. Як підкреслює А.В. Петровський, “кожний вік представляє собою якісно особливий етап психічного розвитку і характеризується великою кількістю змін, утворюючих в сукупності своєрідність структури особистості дитини на певному етапі її розвитку” [12, с. 112-113]. В свою чергу, Л.С. Панова зазначає: “Закономірності розвитку дитини як індивіда, особистості й активного суб'єкта пізнання, учіння та спілкування є психологічними засадами навчання ІМ” [25, с. 29].
Саме тому основним етапом нашого наукового дослідження є вивчення індивідуально-вікових і психологічних особливостей учнів основної школи.
Розглядом проблеми вікової періодизації займалась велика кількість різних психологів та методистів, з-поміж яких можна виділити Л.С. Виготського, М.В. Гамезо, О.В. Скрипченко І.О. Зимню, Г.В. Рогову та інших, які наголошують на тому, що кожний вік характеризується певними психологічними особливостями. І.О. Зимня наводить різні вікові періодизації Л.С. Виготського та Ж. Піаже, але наголошує, що вікова періодизація виводиться відповідно до ступенів освіти. Тому загальноприйнятою є наступна періодизація:
· підлітковий (старший шкільний) вік (11-15);
· рання юність, або старший шкільний вік (15-18 років);
· студентський вік - 17-18 - 22-23 [12, с. 170].
Кожен з періодів має свої характеристики, які мають відображення у певних видах провідної діяльності та психологічних особливостях особистості. У ході нашого дослідження ми будемо розглядати саме підлітковий вік.
Згідно з зазначеною періодизацію, ми відносимо до учнів основної школи дітей віком від 11 до 15 років. Враховуючи це, вчитель повинен усвідомлювати, що підлітковий вік є одним з найважливіших етапів життя людини. Вік цей нестабільний, вразливий, важкий, і виявляється, що він більше, ніж інші періоди життя, залежить від реальностей довкілля [5, с. 131]. Але враховуючи те, що сам по собі підлітковий вік є досить неоднорідним за своїм психологічним змістом та значенням, крім вже зазначеної періодизації, всередині підліткового віку прийнято виділяти:
· молодший підлітковий вік (11-13 років);
· старший підлітковий вік (13-15 років) [1, с. 311].
Це найскладніший перехідний вік - перехід від дитинства до зрілості. Для молодшого підлітка характерна яскраво виражена необхідність у самоствердженні. Вперше усвідомлюючи свої переваги і недоліки, він починає активно, відповідно до своїх уявлень про власні якості, прагнути зайняти певну позицію в колективі [30, с. 211]. В молодшому підлітковому віці утворюється, а в старшому підлітковому віці вже починає домінувати центральне психічне особистісне новоутворення - “відчуття дорослості”. Учень готовий до всіх видів навчальної діяльності, які можуть зробити його дорослим у своїх власних очах. Його привертають індивідуальні форми організації навчання на уроці та складний навчальний матеріал, обсяг якого все зростає [6, с. 228].
В цей час у них виникає бажання виявити своє власне „Я” та стати суспільно значимим, тобто проявити себе у суспільній та навчальній діяльності. Відбувається переоцінка своїх розумових здібностей, визначення можливостей реалізації їх у майбутньому. В учнів формується самостійність, що підсилює їх пізнавальну мотивацію до навчання, але сам процес навчання стоїть у них вже не на першому місці, тож вчителеві потрібно завжди вмотивовувати та стимулювати учнів до навчального процесу, залучаючи їх до інтерактивної діяльності та приділяти велику увагу самостійній навчальній діяльності учнів.
Слід уважніше ставитися до підлітків, підтримувати їх, заохочувати та довіряти. З цією метою вчителю потрібно використовувати завдання, що дозволять учням висловити та виявити себе, а також завдання, що підтримують ініціативність учнів. В цей час в учнів виникають труднощі із власною ідентифікацією, що призводить до складнощів у спілкуванні з дорослими. Спілкування з однолітками має великий вплив на поведінкову модель підлітка, і саме воно набуває ознак провідної діяльності в учнів цього віку. Тому для вчителя під час уроку важливо використовувати це та залучати дітей до парного та групового спілкування.
Навчальна діяльність становить основний вид діяльності учнів основної школи. Розвиток інтелектуальної сфери підлітка складає центральну ланку в його психічному розвитку, є важливою умовою становлення особистості. Саме тому при формуванні іншомовної граматичної компетенції учнів, вчитель повинен пам'ятати про важливість урахування великої кількості аспектів навчання, серед яких знання закономірностей функціонування мислення, пам'яті, сприймання, уваги, мотивації та їх індивідуальних проявів в учнів певного віку. Ці аспекти допомагають вчителеві керувати їх розумовою діяльністю та використовувати вплив окремих психологічних процесів на якість оволодіння іншомовним мовленням [24, с. 29]. Багато особливостей поведінки підростаючої людини залежить від розумового розвитку в конкретний період життя.
У зв'язку з цим, мислення, яке має найбільший вплив на якість оволодіння іншомовним мовленням серед усіх психічних процесів, стає менш предметним і наочним. Воно характеризується самостійністю, швидкістю, глибиною розуміння навчального матеріалу. У старшому підлітковому віці в учнів відбувається стрімкий розвиток абстрактного, формального, логічного, критичного та творчого мислення. Це сприяє формуванню іншомовної граматичної компетенції. Як зазначає І.С. Кон, “розвиток абстрактно-логічного мислення знаменує появу не тільки нової інтелектуальної якості, але і відповідної потреби. Діти годинами сперечаються про сторонні предмети, про які вони не мають жодного уявлення” [19, с. 72]. У цьому віці у дитини формується здатність міркувати гіпотетико-дедуктивним шляхом, робити узагальнення та висновки, обґрунтовувати докази, сперечатися. Учні середніх класів починають свідомо використовувати такі розумові операції, як: порівняння, аналіз, дедукція та інші. Це підтверджує О.В. Скрипченко, який зазначає, що в учнів з'являється здатність аналізувати нові сполучення, предмети і категорії, вживати мовленнєві абстрактні висловлювання, висувати різні ідеї, що співставляються одна з одною різними способами. Таким чином, при правильному спрямуванні вчителем мовленнєвої діяльності учнів відбувається формування та удосконалення граматичних навичок. Це сприяє правильному засвоєнню граматичного матеріалу.
В цей віковий період формується «індивідуальний стиль мовлення», ускладнюється його структура, виникають спеціальні терміни, абстрактні та метафоричні висловлювання, але у підлітків залишаються труднощі з оволодінням зв'язним логічним висловлюванням. Слід підкреслити, що у них з'являється прагнення не лише до повноцінного предметного спілкування, вони хочуть спілкуватися заради самого спілкування. Стрімкий розвиток мовленнєвої діяльності учнів сприяє розширенню номенклатури комунікативних задач, успішно розв'язаних ними, та вдосконаленню вирішення цих задач. Таким чином, предикативна структура висловлювання учнів стає складнішою, зростає обсяг висловлювання, удосконалюються показники мислення, зв'язності тексту і підвищується загальна культура мовлення. Особливим досягненням можна вважати оволодіння здатністю робити висновки, тому вчитель повинен використовувати різноманітні завдання, що активізують розумову діяльність учнів [5, с. 136].
Важливу роль в оволодінні ІМ відіграє також пам'ять. При вивченні ІМ особливе значення має саме мимовільне запам'ятовування. Так, мимовільно запам'ятовується саме той матеріал, який пов'язаний з активною розумовою діяльністю, тому вправи мають збуджувати активну творчу діяльність учнів [26, с. 33]. Запам'ятовування навчального матеріалу є більш стійким, якщо воно спирається на різноманітні форми відчуттів та якщо порівнювати новий матеріал з уже засвоєним. Розвинути пам'ять допомагає зацікавленість та позитивне ставлення учнів до матеріалу. Пам'ять у підлітковому віці переходить від конкретно-логічної до абстрактно-логічної. Відбуваються істотні зміни в перебігу логічної пам'яті. Вони підпорядковуються установкам: засвоїти, зрозуміти, розібратися і запам'ятати матеріал. Це дає змогу учням вільно відтворювати вивчений матеріал, тому доцільно пропонувати вправи на індивідуальне пояснення та розкриття конкретних понять і тем, надаючи їм комунікативної спрямованості.
Важливу роль відіграють також процеси сприймання та відчуття. Перцептивний розвиток підлітка пов'язаний з тим, що він переходить від опанування графічних образів, що було характерним для молодших школярів, до засвоєння графічних схем і таблиць. Дедалі більше розвивається цілеспрямованість сприймання, тобто вдосконалюється повнота та точність сприйняття, спостережень тощо.
Увага є необхідною умовою успішного розвитку учнів. Особливо важливою її роль постає у процесі навчання, адже нерозуміння підлітками матеріалу пов'язане з недоліками їх уваги, тому учнів потрібно зацікавлювати та заохочувати не лише до виконання навчальних завдань, а й поглиблювати їх знання різноманітними іншими способами. Обсяг уваги, здатність тривало зберігати її інтенсивність та перемикати її з одного предмета на інший у підлітковому віці зростає. Разом з тим увага стає більш вибірковою, залежно від спрямованості інтересів [19, с. 73].
Мотивація ? це перший компонент структури навчальної діяльності; система спонукань, які зумовлюють активність організму і визначають її спрямованість. Найважливішими мотивами для учнів є успішна діяльність на уроці, вміння спілкуватися іноземною мовою та перспектива використання її у майбутній практичній діяльності [25, с. 30].
Необхідною умовою для створення в учнів інтересу до змісту навчання та самої навчальної діяльності є можливість проявити в навчанні розумову самостійність та ініціативність. Чим активніший вид вивчення, тим легше їх зацікавити. Основним завданням є залучення таких завдань, для вирішення яких від учнів вимагається активна навчальна діяльність. А також важливим методом є створення проблемних ситуацій [12, с. 226].
Розвиток інтелекту також тісно пов'язаний з розвитком творчих здібностей, які передбачають не просто засвоєння інформації, а виявлення інтелектуальної ініціативи та створення чогось нового. Зіштовхуючи особистість з безліччю нових суперечливих життєвих ситуацій, підлітковий вік стимулює й актуалізує її творчі потенції [19, с. 75].
Узагальнюючи зазначене, робимо висновок, що при формуванні іншомовної граматичної компетенції вчитель повинен постійно враховувати індивідуально-психологічні та вікові особливості учнів основної школи. При формуванні іншомовної компетенції, а саме граматичної, вчитель повинен враховувати, що підлітковий вік характеризується домінуванням “відчуття дорослості”. Учень готовий до всіх видів навчальної діяльності, які можуть зробити його дорослим. У цей час у нього виникає бажання виявити своє власне „Я” та стати суспільно значимим - проявити себе у суспільній та навчальній діяльності, переоцінити свої розумові здібності. Важливими виступають такі види інтелектуальної діяльності, як абстрактний та логічний тип мислення, абстрактно-логічний тип пам'яті та вдосконалене сприйняття простору, часу та тексту.
1.3 Дидактичні передумови формування в учнів основної школи англомовної граматичної компетенції за когнітивно-комунікативним підходом
Згідно з принципом комунікативності у навчанні ІМ і практичної мети - навчання іншомовного спілкування, засвоєння мовного матеріалу відбувається комплексно, що дозволяє забезпечити спілкування ІМ з перших же уроків.
Мета навчання граматичного матеріалу в середніх загальноосвітніх навчальних закладах полягає у формуванні основ граматичної компетенції. Граматична компетенція є складником мовної компетенції, яка, у свою чергу, входить до структури комунікативної компетенції. Мовна компетенція складається з лексичної, граматичної та лексичної компетенцій. Тобто відбувається комплексна взаємодія, адже формування граматичної компетенції учнів передбачає спеціальну цілеспрямовану роботу над засвоєнням граматичних форм і структур, вокабуляра, звуків, інтонаційно-ритмічних моделей, орфографічних правил.
Комунікативна ціль навчання граматики в середній школі дозволяє сформулювати основні вимоги до обсягу граматичного матеріалу, який підлягає засвоєнню в середній школі: він має бути достатнім для використання у мовленні як засіб спілкування у визначених програмою рамках і реальним для засвоєння в конкретних умовах [26, c. 176-177].
Навчання граматики ІМ полягає у формуванні в учнів граматичних навичок, а також у визначенні активного та пасивного граматичного мінімуму.
Основними компонентами граматичної компетенції як складника мовної компетенції є мовні знання і граматичні навички. Перший компонент - мовні знання - це відомості про систему мови, її одиниці та категорії, закономірності розвитку та сучасного стану, функції тощо. Другим компонентом є граматична навичка.
Щоб охарактеризувати граматичні навички, розглянемо поняття “навичка”. За визначенням Л.С. Панової, “навичка ? це дія з мовним матеріалом, доведена до автоматизму внаслідок вправляння” [25, с. 315].
Граматична навичка - це автоматизований компонент мовленнєвої діяльності, психофізіологічну основу якого становлять так звані граматичні стереотипи, які формуються і функціонують як наслідок постійного вживання мовлення, тобто у процесі набуття людиною індивідуально-мовленнєвого досвіду.
В основі будь-якої навички, в тому числі і граматичної, лежить динамічний стереотип, який є системою умовних рефлексів, утворюваних у відповідь на стало повторювану систему умовних подразників. У процесі формування граматичної компетенції це регулярне тренування однієї й тієї граматичної структури (ГС), що передбачає багаторазове задіяння одних і тих самих подразників [21, с. 73].
Дані фізіології вищої нервової діяльності про процес ста
Навчання граматики англійської мови учнів основної школи за когнітивно-комунікативним підходом дипломная работа. Педагогика.
Курсовая работа по теме Функции фантастики в реалистической прозе И.С. Тургенева и П. Мериме
Реферат по теме Смысл: семь дихотомических признаков
Контрольная работа по теме Экология моего жилища
Диссертация Работа С Обращениями Граждан
Финансы Как Инструмент Регулирования Экономики Курсовая Работа
Дипломная работа по теме Устройства генерирования и канализации субмиллиметровых волн
Аргументы К Сочинению Выбор
Реферат: Executive Branch In Us Essay Research Paper
Курсовая Работа Государственный Бюджет Рф
Дипломная работа: Институты амнистии и помилования как поощрительные нормы уголовного права России
Курсовая работа: Социальные последствия коммунистического тоталитаризма в Беларуси
Курсовая Работа Источники Международного Частного Права
Расчетно Пояснительная Записка К Курсовому Проекту
Дипломные Работы По Строительству Скачать Бесплатно
Доклад: Расстройства нервной системы. Синдром гиперактивности. Причины возникновения и лечение
Отчет по практике по теме Деятельность страховой организации ОСАО 'Ингосстрах'
Сочинение по теме Что дарит людям милосердие?
Контрольная работа по теме Перевод английского текста
Реферат по теме Значение Древней Греции в развитии мировой культуры
Реферат: Правовые, нормативно-технические и организационные основы обеспечения безопасности жизнедеятельности общества
Войсковой круг и присуд, традиции станичного самоуправления - История и исторические личности реферат
Нравственное содержание уголовно-процессуального законодательства - Государство и право реферат
Психология преступного поведения - Государство и право контрольная работа